З метою виконання вимог Глави XI Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС-74) та впровадження Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів (Кодекс ISPS) в морську галузь України

1. Затвердити Інструкцію про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, що додається. Встановити, що маркування для суден, які побудовані до 1 липня 2004 року, здійснюється не пізніше першого планового домування після 1 липня 2004 року.

2. Інспекції Головного державного реєстратора флоту України (Павлов Л.В.) забезпечити проведення процедури нанесення необхідного маркування на судна, що плавають під Державним Прапором України.

3. Адміністративному відділу Укрморрічфлоту (Турянчик С.М.) в 10-денний термін забезпечити доведення цього наказу до підприємств.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника директора Горобця І.А.

1.1. Інструкція про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, що мають право плавання під Державним Прапором України (далі - Інструкція), розроблена на виконання вимог Правила 3 Глави XI Міжнародної конвенції СОЛАС-74, зміненої Протоколом 1988 р. та поправками 2002 р. до неї (далі - Міжнародна конвенція СОЛАС-74), відповідно до Протоколу робочої наради з питань вдосконалення роботи щодо впровадження Кодексу ISPS і поправок до Міжнародної конвенції СОЛАС-74 в морську галузь України та на підставі вимог ст. 3, 7 Кодексу торговельного мореплавства України та вимог ст. 4 Закону України "Про транспорт".

1.2. Інструкція встановлює вимоги щодо нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, визначає порядок визначення місць на корпусі та суднових конструкціях для нанесення цього номера, а також розмір, формат та засіб постійного нанесення маркування розпізнавального номера.

1.3. Дія Інструкції поширюється на усі пасажирські судна валовою місткістю 100 од. та більше, а також на усі вантажні судна валовою місткістю 300 од. та більше, що мають право плавання під Державним Прапором України або отримують це право при проведенні їх державної реєстрації.

1.4. Нанесення маркування розпізнавального номера на судна, що визначені п. 1.3 цієї Інструкції та побудовані до 01.06.2004 р., повинно бути здійснено не пізніше першого планового докування, час якого визначено у Свідоцтві про безпеку вантажного судна за конструкцією або Свідоцтві про безпеку пасажирського судна. Нанесення розпізнавального номера на судна, що визначені п. 1.3 цієї Інструкції та які знаходяться у процесі побудови, повинно бути здійснено під час проведення їх державної реєстрації.

1.5. Власники суден, судновласники або фрахтувальники за бербоут-чартером, які претендують на отримання для суден, що їм належать, права плавання під Державним Прапором України і не мають постійного маркування розпізнавального номера, повинні вжити заходів щодо нанесення цього маркування відповідно до вимог цієї Інструкції.

1.6. Присвоєння українським суднам, що мають право плавання під Державним Прапором України, розпізнавального номера здійснюється відповідно до Порядку присвоєння ідентифікаційного номера Міжнародної морської організації(Офіційний вісник України, N 28 за 2000 рік).

2.1. Розпізнавальний номер судна - це ідентифікаційний номер ІМО, який складається із семи цифр та використовується на міжнародному рівні для ідентифікації суден з метою підвищення безпеки на морі та запобігання забрудненню, а також надання допомоги для попередження морського шахрайства. Розпізнавальний номер є постійним і не змінюється.

2.2. ІМО - Міжнародна морська організація.

2.3. Вантажне судно - судно, що не є пасажирським.

2.4. Пасажирське судно - судно, що перевозить більше дванадцяти пасажирів.

2.5. Танкер - вантажне судно, побудоване та пристосоване для перевезення наливом займистих рідких вантажів.

2.6. Найбільш висока вантажна ватерлінія поділення на відсіки - ватерлінія, що відповідає найбільшій осадці, дозволеній застосованими правилами Міжнародної конвенції СОЛАС-74 щодо поділу на відсіки.

2.7. Машинні приміщення - машинні приміщення категорії "А" та інші приміщення, у яких розташовані: рушійна установка, котли, установки рідкого палива, парові машини, двигуни внутрішнього згорання, електрогенератори та відповідальні електричні механізми, станції прийому палива, механізми холодильних установок, механізми системи вентиляції та кондиціювання повітря та подібні приміщення, а також шахти, які ведуть до таких приміщень.

2.8. Приміщення ро-ро - приміщення, як правило, не поділені будь-яким засобом на відсіки та які, як правило, простираються на значну частину довжини, або на усю довжину судна, у яких завантажуються або розвантажуються, автомобілі з наливом у баках для переміщення своїм ходом та/або вантажі (у тарі або навалом, що знаходяться у залізничних цистернах), на трейлерах, в контейнерах на піддонах, у з'ємних танках або в подібних збільшених місцях або у інших ємкостях у горизонтальному напрямку.

2.9. Судно у побудові - судно, яке будується з моменту закладки кіля до часу отримання суднових документів, що видаються на судно.

2.10. Момент закладки кіля - початкова стадія побудови судна, яка відповідає умовам, коли маса зібраної частини корпусу судна складає не менш ніж 50 т або 1% розрахункової маси усіх матеріалів корпусу, залежно від того, яке з приведених значень найменше.

2.11. Судно, що знаходиться в експлуатації - судно, що не є судном у побудові.

2.12. Перекриття класу "А" - перекриття, що утворені переділами, які відповідають вимогам, встановленим пунктом 3 Правила 3 Глави II-2 Міжнародної конвенції СОЛАС-74.

2.13. Технічна документація - конструкторська та технологічна документація, а також стандарти і інша нормативно-технічна документація на об'єкти нагляду, яка містить у собі дані для перевірки виконання відповідних вимог класифікаційного товариства, що здійснює нагляд за судном.

3.1. З метою відокремлення розпізнавального номера від інших маркувань, які можуть бути нанесені на конструктивні елементи корпусу судна перед позначенням розпізнавального номера, виконується маркування у вигляді трьох латинських літер у такому вигляді: IMO. Висота наведених літер складає 1/2 висоти цифр розпізнавального номера судна.

3.2. У форматі розпізнавального номера судна не допускається допущення пропусків між знаками розпізнавального номера або використання крапок, тире, дефісів, апострофів, позначення частки та ін.

3.3. Постійне маркування розподіляється на зовнішнє та внутрішнє маркування.

Зовнішнє постійне маркування розпізнавального номера судна наноситься на зовнішніх елементах корпусу судна, таких як кормовий край, борта судна, надбудова судна, горизонтальних поверхнях, видимих зверху.

Внутрішнє постійне маркування розпізнавального номера судна наноситься на легкодоступному місці одного з країв переділів машинних приміщень, як вони визначені правилом II-2/3.30 Міжнародної конвенції СОЛАС-74, або однієї із сторін вантажних люків чи на танкерах - у вантажному насосному відділенні; або на суднах з приміщеннями ро-ро на одному з крайніх поперечних переділів приміщень ро-ро, як вони визначені правилом II-2/3.41 Міжнародної конвенції СОЛАС-74.

3.4. Постійне маркування розпізнавального номера вважається нанесеним на судно тільки за умови нанесення зовнішнього та внутрішнього маркування одночасно та оформлення відповідних документів про нанесення маркування.

3.5. Позначення зовнішнього постійного маркування розпізнавального номера повинні мати висоту не менше 200 мм.

3.6. Позначення внутрішнього постійного маркування розпізнавального номера повинні мати висоту не менше 100 мм.

3.7. Вид та товщина позначень постійного маркування розпізнавального номера встановлюються додатком 1 до цієї Інструкції.

4.1. Маркування розпізнавального номера судна здійснюється з урахуванням вимог Міжнародної конвенції СОЛАС-74, а саме:

- на видимому місці на кормі судна або на кожному борту всередині довжини корпусу вище самої глибокої вантажної ватерлінії;

- на кожному борту надбудови;

- на лобовій частини надбудови;

- на пасажирських суднах на горизонтальної поверхні, видимій зверху, та легкодоступному місці на одному з крайніх переділів машинних приміщень, визначених Міжнародною конвенцією СОЛАС-74 (п. 2.7 Інструкції), або на одній стороні вантажних люків;

- на танкерах - у вантажному відділенні;

- на суднах з приміщеннями ро-ро, визначеними Міжнародною конвенцією СОЛАС-74 (пункт 2.8 Інструкції) - на одному з крайніх поперечних переділів приміщень ро-ро.

4.2. Визначення місць та засобу нанесення для кожного окремого судна постійного маркування розпізнавального номера здійснюється з урахуванням вимог зберігання за елементами конструкції судна умов відповідності вимогам Міжнародної конвенції СОЛАС-74 стосовно водонепроникності, пожежної безпеки та ін. Постійне маркування повинне бути добре помітним та розташованим відокремлено від інших маркувань та позначень.

4.3. З метою визначення місць та засобу нанесення на судно постійного маркування розпізнавального номера власник судна, судновласник або фрахтувальник за бербоут-чартером готує технічну документацію, яка містить у собі визначення місця та засобу нанесення на судно постійного маркування розпізнавального номера для кожного окремого судна. Технічна документація повинна включати у себе дані про судно, описи місць, де передбачається нанесення постійного зовнішнього та внутрішнього маркування розпізнавального номера; описи елементів конструкцій, на які передбачається нанесення розпізнавального номера, а також описи приміщень, де розташовані ці елементи конструкцій та описи суміжних з ними приміщень та обладнання.

Окремо у технічній документації визначаються дані про судно, його власника, судновласника або фрахтувальника, час присвоєння йому розпізнавального номера та дані розпізнавального номера.

У технічній документації також повинні бути вказані інші позначення, вже нанесені на елементи конструкції судна, які передбачаються для постійного нанесення маркування розпізнавального номера.

4.4. До технічної документації надаються необхідні креслення та схеми, які дозволяють винести рішення про можливість нанесення на елементи конструкції судна постійного маркування. До технічної документації також додаються фотоматеріали, які відображають вірогідні місця нанесення постійного маркування розпізнавального номера, особливо у випадках, коли поруч з місцем його нанесення є інші маркування.

4.5. Технічна документація повинна містити у собі обраний засіб нанесення постійного маркування розпізнавального номера судна. Вибір засобу нанесення постійного маркування здійснюється з урахуванням вимог Міжнародної конвенції СОЛАС-74, з поправками, а саме: "Постійне маркування може виконуватись накладними позначеннями або гравіруванням, або керненням, або іншим засобом, який забезпечує надійність та зберігання". Особлива увага при виборі засобу маркування надається дотриманню вимог водонепроникності, пожежної безпеки, а також зберігання за елементом конструкції, на яке передбачається нанесення постійного маркування, здібності відповідати вимогам Міжнародної конвенції та вимогам класифікаційних товариств, які здійснюють технічний нагляд за судном.

4.6. Технічна документація про нанесення на судно постійного маркування повинна відповідати встановленим на Україні правилам та стандартам.

4.7. Власник судна, судновласник або фрахтувальник за бербоут-чартером надає екземпляр розробленої технічної документації щодо нанесення на судно постійного маркування розпізнавального номера на погодження Інспекції Головного державного реєстратора флоту України.

4.8. Інспекція Головного державного реєстратора флоту України після розгляду технічної документації готує висновок про відповідність розпізнавального номера судна до кожного окремого судна, а також про відповідність визначених у технічній документації даних про судно з даними, внесеними у Державний судновий реєстр України, або відмовляє у розгляді технічної документації з викладенням причин відмови, включаючи причини з неправильного оформлення документації, невідповідності або відсутності даних та ін. Екземпляр технічної документації на це судно залишається на обліку в Інспекції Головного державного реєстратора флоту України.

4.9. Розгляд документації про нанесення розпізнавального номера на іноземні судна, які тимчасово зареєстровані під Державним Прапором України на час дії бербоут-чартеру, здійснюється Інспекцією Головного державного реєстратора флоту України за умови надання дозволу власником цього судна.

4.10. З метою ухвалення технічної документації та перевірки відповідності вірогідного нанесення на судно постійного маркування розпізнавального номера вимогам міжнародних конвенцій та вимогам класифікаційного товариства судновласник, власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером надає висновок Інспекції Головного державного реєстратора флоту та екземпляр відповідної технічної документації до класифікаційного товариства, яке здійснює класифікаційний та конвенційний нагляд за цим судном за дорученням Кабінету Міністрів України.

4.11. Ухвалення класифікаційним товариством технічної документації про нанесення на судно постійного маркування розпізнавального номера здійснюється за правилами, встановленими цим класифікаційним товариством.

4.12. У разі повернення технічної документації на доопрацювання висновок Інспекції Головного державного реєстратора флоту України підлягає оновленню з урахуванням п. 4.7 цієї Інструкції.

4.13. Безпосереднє нанесення постійного маркування розпізнавального номера здійснюється тільки після ухвалення класифікаційним товариством відповідної технічної документації та під наглядом класифікаційного товариства з суворим додержанням правил пожежної безпеки, безпеки праці та ін.

4.14. У разі необхідності після нанесення постійного маркування розпізнавального номера на елементи конструкції судна з метою підтвердження відповідності цих елементів вимогам міжнародних конвенцій та вимогам класифікаційного товариства проводяться відповідні іспити. Об'єм іспитів встановлюється класифікаційним товариством, під наглядом якого здійснюється маркування.