З метою належного дотримання законодавства під час підготовки проектів законодавчих та нормативно-правових актів, на виконання доручення Кабінету Міністрів України N 13052/2/1-10 від 25.03.2010

1. Затвердити Методичні рекомендації з підготовки та оформлення проектів законів України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України та наказів Мінпаливенерго (далі - Методичні рекомендації).

2. Керівникам структурних підрозділів:

2.1. Ознайомити працівників, відповідальних за підготовку законодавчих і нормативно-правових актів, з Методичними рекомендаціями та забезпечити неухильне дотримання їх вимог.

2.2. Не допускати подання проектів законодавчих і нормативно-правових актів для їх прийняття без опрацювання та врахування зауважень, наданих у висновках Міністерства юстиції, які складено за результатами правової експертизи.

3. Заступникам Міністра і керівникам структурних підрозділів забезпечити своєчасне надання необхідних матеріалів, пояснень працівникам Міністерства юстиції у рамках представництва інтересів Уряду в судах.

4. Департаменту кадрової політики та організаційно-документального забезпечення (Прокопенко І.О.):

4.1. Посилити контроль за дотриманням вимог трудового законодавства.

4.2. Надавати Департаменту юридичного забезпечення до 5 числа кожного місяця переліки наказів Мінпаливенерго, прийнятих протягом місяця.

5. Департаменту юридичного забезпечення (Варакута І.О.) надавати Мін'юсту до 10 числа кожного місяця, переліки актів, прийнятих протягом місяця, крім актів персонального характеру, для проведення перевірки додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

6. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Мінпаливенерго від 14.01.2004 N 6 "Про затвердження Порядку підготовки та подання нормативно-правових актів Мінпаливенерго на державну реєстрацію".

7. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1. Метою цих Методичних рекомендацій є надання рекомендацій щодо техніко-юридичних особливостей розроблення та оформлення з урахуванням нормопроектувальної техніки проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго).

2. Під час підготовки проекту акта слід враховувати такі визначення термінів:

інструкція - нормативно-правовий акт, який детально визначає зміст і методичні питання правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;

наказ - рішення відповідного суб'єкта(ів) згідно з його/їх повноваженнями, яке спрямовано на вирішення оперативних або організаційно-розпорядчих питань (розпорядчий акт) чи на регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до відання такого суб'єкта(ів) і містить норми права;

нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий або затверджений уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права;

положення - звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, посадових та інших осіб у певних сферах діяльності;

правила - нормативно-правовий акт, який конкретизує нормативні приписи загального характеру з метою регулювання поведінки суб'єктів правовідносин у певних галузях і вирішує процедурні питання.

Інші терміни в цих Методичних рекомендаціях використовуються у значеннях, які передбачені нормативно-правовими актами з питань підготовки актів законодавства.

3. Приступаючи до розроблення проекту акта, слід визначитись, чи належать питання, які передбачається вирішити в акті, до сфери регулювання акта.

Підготовка проекту нормативного акта (далі - проект) покладається на підрозділ, до компетенції якого належать основні питання, що регулюються цим актом.

У разі потреби до розроблення проекту можуть залучатися кваліфіковані спеціалісти-практики.

Департамент юридичного забезпечення подає необхідну допомогу структурним підрозділам з правових питань, що виникають при підготовці проекту, а за дорученням керівництва бере участь в опрацюванні питань, що входять до його компетенції.

Для підготовки найбільш важливих і складних проектів рекомендується створювати робочу групу, до складу якої можуть входити працівники зацікавлених підрозділів, з числа яких визначається відповідальний.

Керівник підрозділу (робочої групи), що очолює розроблення проекту, складає проект плану роботи, у якому повинні бути передбачені основні заходи щодо розроблення проекту, визначені строки їх здійснення та відповідальні за це посадові особи. Проект плану обговорюється на організаційній нараді робочої групи, після чого затверджується Міністром. Затверджений план надсилається всім посадовим особам, залученим до роботи над проектом.

Якщо підготовку та затвердження нормативного акта доручено декільком органам, то роботу над проектом організує той орган, якому доручено скликання робочої групи або який у дорученні записаний першим.

При підготовці нормативного акта, що має міжвідомчий характер, слід визначити коло органів, на які буде поширюватися дія цього акта, та в необхідних випадках - ступінь їх участі в підготовці проекту.

4. З метою взаємного узгодження проекту акта і чинних актів та уникнення суперечностей у процесі роботи над проектом акта повинно бути вивчено законодавство, що стосується теми проекту акта, практика застосування відповідних актів, наукова література.

5. Проект акта повинен відповідати таким вимогам:

відповідність предмету правового регулювання, тобто проект акта має відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;

логічна послідовність викладу, тобто наявність логічного зв'язку усіх компонентів проекту акта, чітко виявлених причинно-наслідкових зв'язків між повідомлюваними діями (фактами) - як у межах одного речення, так і в межах усього акта;

належна ясність викладу, точність опису, доступність для розуміння, тобто правильний та професійний грамотний добір слів і словосполучень (термінів), точність, лаконічність і водночас доступність мови актів;

відсутність суперечностей у тексті проекту акта, узгодженість його положень з актами законодавства, тобто неприпустимість в актах суперечності смислового плану, коли наведені в тексті норми не узгоджуються одна з однією або взаємно виключаються;

лаконічність, тобто кожне слово акта повинне нести смислове навантаження, необхідно застосовувати оптимальну заміну складних речень простими, а також уникати дієприкметникових і дієприслівникових зворотів в значній кількості;

нормативність мовних засобів офіційно-ділового стилю, тобто мова актів повинна відповідати сучасним правописним нормам;

зменшення до мінімуму кількості актів з одного питання.

6. Текст проекту акта повинен відповідати нормативам державної мови. Положення проекту акта мають бути викладені однозначно і не допускати різного тлумачення. Одне й те саме слово не може вживатися для виразу різних понять. Різні слова не можуть вживатися для виразу одного й того самого поняття. Слід уникати уживання синонімів для виразу одного й того самого поняття. Не повинні вживатися іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові. Абревіатури (крім загальновживаних) та позначення допускаються тільки після наведення повних назв чи відповідних пояснень.

У тексті проекту акта слід використовувати максимально прості слова, терміни і фрази, конструкції, що широко використовуються у звичайному вжитку і легко сприймаються, зміст положення не повинен залежати виключно від пунктуації, вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, слів місцевого діалекту, вузькогалузевих професіоналізмів, нечітких словосполучень, загальних міркувань, гасел, закликів, слів літерними позначеннями (абревіатур), якщо вони не є загальновживані, відомі та зрозумілі всім скорочення.

7. Проект акта повинен передбачати всі характерні для певного акта обов'язкові реквізити й стабільний порядок їх розміщення: найменування суб'єкта нормотворення, назву виду акта, дату прийняття, номер, структурні складові, місце для підпису, візи тощо.

8. Кожен проект акта має назву, у якій в кількох словах викладається його зміст. Для цього використовуються інформативні поняття, які дозволяють розпізнати предмет, що регулюється даним актом. Наприклад: Закон України "Про електроенергетику".

У разі внесення змін до акта, в залежності від того, вносяться зміни до акта чи його додатка, назва проекту акта викладається у такій редакції: "Про внесення змін до деяких законів України", "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. N 1141", "Про внесення змін до пункту 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. N 349-р", "Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 977".

У разі внесення змін до затвердженого актом документа у назві зазначається лише назва документа, до якого вносяться зміни. Наприклад: "Про внесення змін до Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах".

У разі підготовки проекту акта про внесення змін до кількох (більше двох) актів або визнання кількох (більше двох) актів такими, що втратили чинність, назва проекту акта повинна стисло відображати сферу дії акта. Наприклад: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення в галузі електроенергетики", постанова Кабінету Міністрів України "Про визнання такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України з питань розрахунків у паливно-енергетичному комплексі".

Проект акта не може мати назву, тотожню назві іншого чинного акта, крім актів про внесення змін або втрату чинності (скасування).

9. У випадках, коли є потреба роз'яснити необхідність і мету видання акта, навести положення нормативно-правового акта, відповідно до якого акт приймається, у проекті акта викладається вступна частина (у законах та наказах - преамбула). Правові норми до вступної частини (преамбули) не включаються. Наприклад: "На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 N 1162 "Про затвердження кваліфікаційних вимог до керівників та заступників керівників органів державного управління у сфері використання ядерної енергії, поводження з радіоактивними відходами і органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки" та з метою удосконалення процедури проведення перевірки знань норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки".

10. Під час підготовки проекту акта необхідно враховувати, що нормативно-правовий акт повинен включати визначення термінів лише в разі, коли вони необхідні. Визначення термінів не можуть містити нормативних приписів.

Структурна складова нормативно-правового акта, яка містить у собі визначення термінів, розміщується після вступної частини (преамбули). Визначення термінів наводяться в алфавітному порядку і в називному відмінку. Зміни до такої структурної складової у вигляді доповнень новими термінами вносяться із збереженням алфавітного порядку.

Спеціальні терміни, необхідні для врегулювання конкретного виду суспільних відносин, використовуються у нормативно-правовому акті тільки в тому розумінні, у якому вони вживаються в даній спеціальній сфері.

Зміст термінів, які використовуються у нормативно-правовому акті, не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеного відповідно в Конституції та законах України, актах Президента України та Кабінету Міністрів України, що регулюють відповідну сферу.

Можливе посилання на пояснення термінів, визначених в інших нормативно-правових актах, наприклад: "У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про нафту і газ".

11. Текст проекту акта викладається у логічній послідовності, з тим щоб забезпечити доступність акта для огляду, правильність його розуміння та застосування.

У проекті акта спочатку вміщуються положення загального характеру, що встановлюють принципи регулювання і містять правила, які повинні враховуватися при застосуванні наступних положень акта.

Далі вміщуються положення, згруповані з окремих питань, що стосуються того або іншого аспекту регулювання.

Потім викладаються додаткові положення, які стосуються всіх або кількох питань, що належать до сфери регулювання цього акта. Наприклад, відповідальність за порушення акта, розгляд спорів.

12. У разі необхідності проект акта може мати прикінцеві та перехідні положення. Прикінцеві положення містять положення, пов'язані з набранням чинності актом або його структурними елементами, та, у разі потреби, перелік суб'єктів контролю за його виконанням, приписи про необхідність прийняття нових актів або приведення чинних актів у відповідність до прийнятого акта. Перехідні положення визначають умови та порядок дії інших актів або їх структурних елементів, врегульовують інші правовідносини, спрямовані на вирішення питань, що виникають у зв'язку з набранням чинності актом.

13. Проект акта може містити додатки, які є його невід'ємними частинами і мають таку ж юридичну силу, як і акт, до якого вони додаються. У додатках до актів можуть викладатися:

зміни до актів або перелік актів, які визнаються такими, що втратили чинність;

строки виконання, переліки суб'єктів, об'єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, плани, заходи, необхідні для виконання акта;

інші приписи.

14. Внутрішня структура проекту акта залежить від його обсягу і змісту.

Значний за обсягом проект акта поділяється на розділи (глави). Нумерація розділів, глав, статей, пунктів і підпунктів є наскрізною у відповідності з порядковим номером. Розділи, як правило, нумеруються римськими цифрами.

15. Проект акта готується у Microsoft Word, з використанням шрифту Times New Roman, розмір 14, таблиці, діаграми тощо - у Microsoft Excel та розміщений через півтора міжрядкових інтервали на аркушах формату А4 без звороту.

16. Проект акта викладається, як правило, в активній формі, яка є необхідною для покладення обов'язку або надання повноваження.

Проект акта викладається в теперішньому часі. Майбутній та минулий часи застосовуються лише тоді, коли необхідно зробити часове співвідношення між двома подіями.

17. Одним із прийомів нормотворчої техніки є також застосування відсильних приписів. Розвантаження проекту акта відбувається через відсилання до інших нормативних приписів однакової або вищої юридичної сили, внаслідок чого поширюється дія інших нормативно-правових актів на цей предмет правового регулювання. Відсилання у проекті акта до його окремих положень, а також до інших нормативно-правових актів, їх окремих положень застосовуються у разі, якщо необхідно підкреслити взаємний зв'язок нормативних приписів або уникнути дублювань.

Відсилання можуть бути до акта в цілому або до його структурних одиниць. Не допускається відсилання до нормативного припису, який, у свою чергу, відсилає до іншого нормативного припису.

У разі відсилання до іншого акта зазначаються вид акта, найменування суб'єкта нормотворення, дата і номер прийняття (крім законів), назва, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дата і номер його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України (далі - Мін'юст). При посиланні на закон зазначається тільки його назва (крім законів про внесення змін).

Посилання в нормативно-правовому акті, що подається на державну реєстрацію, на нормативно-правовий акт міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади тощо, акти якого підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства, що не зареєстрований в Мін'юсті, не допускається.

18. Бажано уникати включення до проекту акта приміток.

Примітки допускаються, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці проекту акта.

Примітки не повинні містити нормативних приписів.

19. З метою усунення колізії, яка може виникнути після прийняття нового акта, у проекті акта слід викласти зміни до інших актів або перелік актів, які визнаються такими, що втратили чинність.

20. Зміни вносяться до основного акта, а не до акта про внесення змін.

Зміни до акта про внесення змін можуть вноситись лише у разі зміни положень, що стосуються набрання чинності акта або порядку введення акта в дію.

21. Змінами, що вносяться до акта, може бути передбачено:

нову редакцію його розділів (підрозділів), глав, параграфів, статей, пунктів, підпунктів, абзаців, речень;

доповнення розділами (підрозділами), главами, параграфами, статтями, пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями, словами, цифрами;

заміну або виключення слів або цифр тощо.

У разі внесення змін до пункту, який складається з кількох абзаців, слід обов'язково зазначати його місце у тексті цих змін.

Заміна слів і цифр оформляється таким чином: "В абзаці першому пункту 5 слова і цифри "протягом 2008 року" замінити словами і цифрами "протягом 2009 року".

Перевага надається викладенню у новій редакції речень, підпунктів, пунктів, розділів (підрозділів), а не численній заміні слів, речень, абзаців.

22. Якщо зміни, що вносяться до акта (окремих положень), за обсягом займають більшу частину тексту або істотно впливають на його зміст, доцільно викласти акт (окремі положення) в новій редакції.

23. Зміни до актів та перелік актів, які визнаються такими, що втратили чинність, розташовуються в хронологічному порядку за датою їх видання.

24. У разі коли текст змін до акта Кабінету Міністрів України або наказу за обсягом перевищує одну сторінку, зміни викладаються на окремих сторінках.

25. Визнання таким, що втратив чинність, акта не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність.

1. Слід керуватись під час підготовки проекту:

закону - Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950, та Методичними рекомендаціями щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схваленими постановою колегії Мін'юсту від 21 листопада 2000 року N 41;

акта Президента України - Положенням про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженим Указом Президента України від 15 листопада 2006 року N 970, Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950;

акта Кабінету Міністрів України - Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950, та Правилами підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року N 870.

2. Питання, що регулюються виключно законами, визначено статтею 92 Конституції України.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання; затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань: схвалення програми, плану заходів, концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; утворення та затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп; виділення коштів резервного фонду державного бюджету; делегування повноважень Кабінету Міністрів центральним та місцевим органам виконавчої влади; передачі майна; кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

3. Проект закону, акта Президента України та Кабінету Міністрів України (далі - акт органу влади) не повинен містити значну кількість винятків із загальних правил.

4. Під час підготовки проекту акта органу влади слід дотримуватися вимог до його внутрішньої структури, які залежать від виду акта органу влади.

Закон поділяється на статті, які можуть поділятись на частини і пункти. Частини статей і пунктів, у свою чергу, можуть поділятися на абзаци і підпункти. Нумерація статей здійснюється арабськими цифрами. У разі якщо стаття значна за розміром і містить декілька частин, частини для зручності також нумеруються. Але від цього частина пунктом не стає, оскільки частина статті - це завжди правова норма, а пункт - окреме питання. Пункти також нумеруються цифрами або буквами.

Укази Президента України поділяються на статті, які можуть поділятись на частини і пункти. Статті нумеруються арабськими цифрами, слово "стаття" при цьому не зазначається.

Акти Кабінету Міністрів України поділяються на пункти, які, у свою чергу, можуть поділятися на абзаци та підпункти. Підпункти нумеруються з дужкою.

5. У тексті проекту закону та акта Кабінету Міністрів України про внесення змін до відповідного акта після назви акта, до якого вносяться зміни, обов'язково зазначається джерело опублікування цього акта та змін, що вносилися до нього раніше, якщо такий акт або зміни були опубліковані.

У разі внесення змін до закону вказується джерело опублікування Відомості Верховної Ради України, до акта Кабінету Міністрів України - Офіційний вісник України. Наприклад: "(Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 40, ст. 297; 2002 р., N 5, ст. 365; N 17, ст. 267)", "(Офіційний вісник України, 2006 р., N 13, ст. 898; 2007 р., N 41, ст. 1625)".

Якщо закон, акт Кабінету Міністрів України або зміни до них ще не опубліковано, слід навести дату прийняття і їх номер. Посилання на опублікування в інших друкованих засобах масової інформації не наводиться.