1. Метою цих Методичних рекомендацій є уніфікація написання проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки.

2. Закон - це нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм).

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

3. Приступаючи до розроблення проекту закону, слід визначитись, чи належать питання, які передбачається вирішити в законі, до сфери регулювання законом. Питання, що визначаються та встановлюються виключно законами, перелічені у статті 92 Конституції України.

4. З метою взаємного узгодження проекту і чинних законів та уникнення суперечностей у законодавстві у процесі роботи над законопроектом повинні бути вивчені законодавство, що стосується теми законопроекту, практика застосування відповідних нормативних актів, наукова література.

5. Під час розроблення законопроекту слід враховувати:

норми чинних міжнародних договорів України, які стосуються теми законопроекту, маючи на увазі, що згідно з статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України;

положення Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами, зважаючи на її значення для реалізації проголошеного Україною курсу на європейську інтеграцію;

основні положення законодавства ЄС, якщо предмет правового регулювання законопроекту віднесено до пріоритетних сфер адаптації законодавства відповідно до Концепції адаптації або рішень Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Для цього аналізуються тексти актів законодавства ЄС з питань, що належать до сфери правового регулювання законопроекту, та забезпечується певний ступінь відповідності законопроекту цим нормам.

6. У галузевий закон не включаються норми, які не є предметом цього закону або такі, що кодифіковані і вміщені в кодексах. У даному разі використовується відсильна (бланкетна) норма до того чи іншого закону (кодексу). Такі питання виникають досить часто, коли треба встановити юридичну відповідальність.

Приклади:

а) "Стаття 29. Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти)

Особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством";

б) "Стаття 54. Відповідальність за порушення Закону України "Про професійно-технічну освіту"

Посадові особи і громадяни, винні в порушенні Закону України "Про професійно-технічну освіту", несуть відповідальність згідно з законодавством".

7. Відсильні норми можуть міститися всередині закону чи статті. Номери статей, частин статей, пунктів, абзаців тощо, до яких дається відсилання, викладаються в описовій формі або в дужках.

8. Якщо при відсиланні до статті дається її назва (таке буває в кодексах), номер такої статті зазначається в дужках.

Приклади:

а) у статті 223 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

"Органи державного пожежного нагляду розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанням приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду (статті 120, 175, 188-8)";

б) у статті 7 Кримінального кодексу України:

"До тяжких злочинів належать особливо небезпечні злочини проти держави (статті 56-60, 62, 63, 63-1)...".

9. Досить часто відсильні норми відображаються, наприклад, у такий спосіб: "згідно із статтею 5 цього Закону", "відповідно до частини першої цієї статті".

Приклади;

а) у статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

"Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 цього Закону";

б) у статті 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції":

"10. Переможець конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України протягом строку, передбаченого пунктом 6 цієї статті, з урахуванням пропозицій Міжвідомчої комісії".

1. Нормативний матеріал у законопроекті викладається у логічній послідовності, з тим щоб забезпечити доступність закону для огляду, правильного його розуміння та застосування.

2. Кожен законопроект має назву, у якій в кількох словах викладається його зміст і яка є складовою частиною офіційного тексту закону. Для цього використовуються інформативні поняття, які дозволяють розпізнати предмет, що регулюється даним законом. Наприклад, Закони України "Про систему оподаткування", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

3. У випадках, коли є потреба роз'яснити необхідність і мету видання закону, в законопроекті дається вступна частина - преамбула. Правові норми до преамбули не включаються. Наприклад: "Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов'язкові платежі)", "Цей Закон визначає порядок створення, ліквідації та особливості механізму функціонування спеціальної економічної зони "Славутич".

4. У законопроекті спочатку вміщуються норми загального характеру, що встановлюють принципи правового регулювання і містять правила, які повинні враховуватися при застосуванні наступних норм закону.

Далі вміщуються норми, згруповані з окремих питань, що стосуються того або іншого аспекту правового регулювання.

Потім викладаються додаткові положення, які стосуються всіх або кількох питань, що належать до сфери регулювання цього закону. Наприклад, відповідальність за порушення закону, розгляд спорів.

5. Наприкінці законопроекту наводяться прикінцеві положення.

Прикінцеві положення повинні містити: строк набрання чинності законом, доручення, пов'язані з прийняттям закону та приведенням нормативних актів у відповідність із прийнятим законом. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони є, також включаються до прикінцевих положень.

Наприклад, у Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 34, ст. 227):

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. При вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли до набрання чинності цим Законом, застосовуються норми законодавства, які діяли на момент виникнення такого спору (конфлікту).

3. Встановити, що до приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом.

5. Протягом 1998 року утворити національну службу посередництва і примирення".

6. З метою усунення колізії в законодавстві у зв'язку з прийняттям нового закону в прикінцевих положеннях слід дати перелік законів та інших нормативно-правових актів, що втрачають чинність або до яких вносяться зміни. Такий перелік є, наприклад, у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство".

Це може бути і окремий акт. Так, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про спеціальну економічну зону Славутич" зміни до деяких законів та інших нормативно-правових актів внесено окремим законом.

7. Внутрішній поділ проекту залежить від його обсягу і змісту. Великі за обсягом законопроекти поділяються на розділи (глави). В розділи об'єднуються нормативні положення, які стосуються одного правового інституту або питання. Нормативні положення загального характеру, як правило, об'єднуються в розділ, який іменується "Загальні положення".

Розділи і глави мають назву і нумеруються: розділи - римськими, глави - арабськими цифрами.

8. Законопроект поділяється на статті, які можуть поділятися на частини і пункти. Частини статей і пункти, в свою чергу, можуть поділятися на абзаци і підпункти. Нумерація статей здійснюється арабськими цифрами. Якщо стаття містить кілька частин, вони для зручності застосування також нумеруються. Проте частина статті пунктом не стає (така помилка трапляється досить часто). Частина статті - це правова норма, а пункт - окреме питання. Пункти нумеруються цифрами або літерами в дужках.

9. Нумерація розділів, глав, статей є наскрізною (за порядковими номерами) і не змінюється при внесенні змін до закону.

10. Примітки до статей допускаються у виняткових випадках, коли відповідне положення не можна викласти в тексті статті без ушкодження його змісту. У них розміщуються вказівки, що не мають принципового значення.

11. Як приклад неправильної структурної побудови можна навести Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість". Структура зазначених законів побудована за правилами написання інструкцій, що ускладнює подальше внесення до них змін.

12. Текст проекту викладається стисло, простою літературною мовою, по можливості короткими фразами. Мова повинна бути зрозумілою і точною, фрази - нескладної конструкції без зайвого перевантаження підрядними реченнями і займенниками. Необхідно також уникати прислівникових і дієприслівникових зворотів.

Особливу увагу необхідно звертати на точність термінології. Визначення термінів повинно відповідати тому змісту, який у нього вкладають літературознавці, вчені та юристи, і має бути уніфікованим по всьому тексту закону. Якщо термінологія обмежується лише даним законом, то дається відповідне застереження. Наприклад: "Для цілей цього Закону вживаються такі терміни і поняття" або "У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні".

У разі коли в тексті законопроекту є посилання на статті, частини статей, пункти, абзаци, номери цих статей, пунктів позначаються цифрами, а частини статей (крім випадків, коли вони позначені цифрами), абзаци - словами. Наприклад: "частина перша", "абзац перший".

13. Назви органів державної влади і організацій даються відповідно до їх офіційної назви на час прийняття закону.

Оскільки процес утворення, реорганізації і ліквідації центральних органів виконавчої влади є динамічним, недоцільно давати назву таких органів. У даному випадку більш прийнятним є застосування терміна "уповноважений центральний орган виконавчої влади".

14. У разі посилання на інший закон зазначається його назва.

15. Нормативні положення повинні включати всі необхідні аспекти правових норм без зайвої деталізації. Закон регулює правовідносини, а не вирішує конкретне питання.

16. Для правильного застосування норм і виключення різнотлумачень кожне нормативне положення має бути чітко викладено і сформульовано таким чином, щоб не виникало сумніву стосовно строку дії в часі. Якщо дія закону або його окремих норм обмежена певним строком, це обов'язково зазначається.

Приклад. Закон України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 147):

"Стаття 9. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування і діє по 31 грудня 2000 року".

Негативний приклад. Закон України "Про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення країни у 1997-1998 роках". Незважаючи на таку назву, в самому Законі не дано застережень щодо його дії в часі.

17. Щодо написання норми про набрання чинності законом слід виходити із статті 94 Конституції України, згідно з якою закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Найбільш оптимальним для законів, які не потребують здійснення підготовчих заходів, є запис: "Закон набирає чинності з дня його опублікування".

1. Під час підготовки законопроектів про внесення змін до законів слід використовувати певні прийоми і способи нормопроектної техніки.

2. До закону можуть вноситися такі зміни: нова редакція закону, його розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців, речень; заміна слів та їх виключення; доповнення закону розділами, главами, статтями, частинами статей, пунктами, підпунктами тощо.

У разі внесення до закону (статті закону) змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на його зміст, закон (статтю закону) доцільно викласти в новій редакції.

У разі коли зміни вносяться до закону, який викладено в новій редакції, зміни вносяться до його оновленої редакції з посиланням на джерело опублікування цієї редакції. Посилання на всі попередні редакції оновленого закону не робляться.

Приклади:

а) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р; N 33, ст. 270):

"Внести зміни до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 27, ст. 385, N 36, ст. 527; 1993 р., N 44, ст. 418, ст. 419, N 49, ст. 457; 1994 р., N 45, ст. 404; 1995 р., N 1, ст. 4, N 38, ст. 284; 1996 р., N 26, ст. 108; 1997 р., N 29, ст. 193), виклавши його у такій редакції";

б) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р; N 28, ст. 231):

"Внести до Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р; N 25, ст. 191) такі зміни:

1. __________________.

2. Статтю 4 викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Законодавство України про музеї та музейну справу

Законодавство України про музеї та музейну справу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про культуру, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про музеї та музейну справу, застосовуються правила міжнародного договору";

в) "Внести до Закону України "Про державний матеріальний резерв" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 13, ст. 112) такі зміни:

1. Пункт 2 статті 9 викласти у такій редакції:

"2. Придбання матеріальних цінностей з метою їх закладення до державного резерву здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

г) "У Законі України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р; N 4, ст. 33):

у преамбулі та в тексті Закону слова "і населення міста Славутич" виключити;

абзаци третій та п'ятий статті 3 виключити";

ґ) "У пунктах 1 і 2 розділу II Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 648; 1998 р., N 14, ст. 60) цифри та слова "1 січня 1999 року" замінити цифрами та словами "1 січня 2000 року";

д) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р; N 31, ст. 252):

"1. Доповнити Закон новою главою 3-1 такого змісту:

Стаття 14-1. Основні характеристики облігацій зовнішніх державних позик України";

е) Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р; N 49, ст. 429):

"Доповнити Кодекс статтею 212-2 такого змісту";