Розглянувши проект Порядку надання кредитів селянським (фермерським) господарствам, Правління

1. Затвердити Порядок надання кредитів селянським (фермерським) господарствам.

2. Надіслати Порядок усім комерційним банкам, Республіканському банку Криму та регіональним управлінням Національного банку України для використання в практичній роботі.

1.1. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займаються її переробкою і реалізацією.

1.2. Правовий статус селянського (фермерського) господарства визначається Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 22 червня 1993 року N 3312-12.

2.1. Селянське (фермерське) господарство (далі - Позичальник) може здійснювати свою діяльність за рахунок власних і позичених коштів. Позичальник звертається до комерційного банку (далі - Банк) за отриманням таких кредитів:

короткостроковий (строком до 12 місяців) - на витрати поточної виробничої діяльності (оплату товарно-матеріальних цінностей і послуг, запаси готової продукції та інші сезонні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції);

довгостроковий (більше ніж 12 місяців) - на:

- будівництво, розширення, реконструкцію об'єктів виробничого призначення;

- придбання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів та обладнання;

- придбання худоби для поповнення основного стада та птиці;

- будівництво житлових будинків з надвірними будівлями;

- інші засоби і цілі довгострокового використання.

2.2. Для одержання кредиту Позичальник подає Банку заяву. Зразок заяви додається (додаток N 1).

2.3. Перед укладанням кредитного договору Банк повинен вивчити характер виробничої діяльності Позичальника, перспективи його розвитку, фінансовий стан і питання платоспроможності з точки зору можливості та доцільності надання кредиту, і особливо визначення ймовірності його своєчасного повернення.

2.4. Для цього на прохання та за розсудом Банку Позичальник разом із заявою подає на розгляд такі документи:

- засвідчені нотаріально копії договору оренди, документів, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, право оренди і тимчасового користування земельною ділянкою та інших документів, які підтверджують правомочність Позичальника в одержанні кредиту;

- обгрунтування кредитованого заходу;

- бухгалтерський та статистичний звіти, звіти про фінансові результати, декларацію про доходи та іншу звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності Позичальника.

Зважаючи на репутацію Позичальника, перелік зазначених документів може бути Банком змінений.

2.5. Кредити Позичальнику надаються у межах наявних відповідних кредитних ресурсів банку на умовах платності, забезпеченості, строковості, цільового використання на підставі кредитного договору.

2.6. Конкретні умови надання кредиту (мета, розмір, порядок надання і погашення, форми забезпечення зобов'язань, процентні ставки, права і обов'язки банку і позичальника, перелік документів, необхідних для кредитування, і періодичність їх надання банку та інші умови) визначаються за згодою сторін.

Зразок кредитного договору додається (додаток N 2).

2.7. У разі надання довгострокового кредиту до кредитного договору додаються проектно-кошторисна документація, техніко-економічні обгрунтування капітальних вкладень, їх ефективності та джерел погашення кредиту.

2.8. Короткострокові і довгострокові кредити для розрахунків з підприємствами і організаціями надаються, як правило, в безготівковій формі шляхом сплати з відповідних позичкових рахунків платіжних документів за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та інші послуги.

Кредит для розрахунків з громадянами у разі необхідності може видаватися готівкою.

2.9. Видача кредиту здійснюється одноразово або в інші строки, обумовлені у кредитному договорі. Довгостроковий кредит може надаватися також за етапами в міру виконання будівельно-монтажних робіт та здійснення витрат.

2.10. Нові кредити у разі виникнення простроченої заборгованості Позичальнику не надаються.

3.1. Для зниження ступеня ризику неповернення кредиту Банк може вимагати від Позичальника до застави додаткові види забезпечення: заставу майна (майнових прав), гарантію або поручительство та інші. Види забезпечення визначає Банк.

3.2. Забезпеченням своєчасного і повного погашення кредиту і процентів за користування ним може бути страхування відповідальності Позичальника за непогашення кредиту. У кредитному договорі може передбачатися також зобов'язання Позичальника про страхування заставленого майна з направленням, у разі його загибелі, страхових відшкодувань на погашення банківського кредиту.

3.3. Предмет застави визначається Законом України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-12 та Методичними рекомендаціями Національного банку України щодо застосування банками Закону України "Про заставу" від 8 жовтня 1993 року N 23015/11.

3.4. Документи, які підтверджують забезпечення зобов'язань Позичальника щодо повернення кредиту, надаються Банку при укладанні кредитного договору.

4.1. Встановлення строків погашення кредиту має бути пов'язано з надходженням виручки від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) та інших доходів. За довгостроковим кредитом може бути передбачений умовний строк погашення кредиту, який надалі обов'язково переоформлюється за конкретними строками.

4.2. Погашення наданого кредиту при настанні строку платежу здійснюється в порядку, визначеному кредитним договором, шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Позичальника згідно з оформленими строковими зобов'язаннями. Зразок зобов'язання додається (додаток N 3).

Позичальник може достроково погасити одержаний кредит своїм платіжним дорученням.

4.3. Позичальник відповідно до умов договору сплачує Банку проценти за користування кредитом, нарахування та сплата яких здійснюється згідно з Порядком нарахування, обліку, сплати та стягнення процентів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банків, який доведено до комерційних банків листом Національного банку України від 21 вересня 1994 року N 192.

4.4. У разі відсутності коштів на розрахунковому рахунку Позичальника сума заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню, відноситься на рахунок "Прострочена заборгованість за кредитами", сума нарахованих процентів - на рахунок "Несплачені в строк проценти за короткостроковими кредитами до закінчення дії договору" або "Несплачені в строк проценти за довгостроковими кредитами до закінчення дії договору".

4.5. Банк може надати відстрочку погашення кредиту під підвищений процент на строк за домовленістю сторін - у разі тимчасових фінансових ускладнень Позичальника, які виникли з причин, від нього незалежних (затримка реалізації продукції тощо).

4.6. У разі непогашення Позичальником кредиту у встановлені строки або його дострокового стягнення за мотивами, які зазначені у пункті 6 "г" Методичних рекомендацій по застосуванню банками Закону України "Про заставу", Банк звертається, відповідно, до статті 20 Закону України "Про заставу", до арбітражного суду для звернення стягнення на заставлене Позичальником майно (майнові права) або вживає заходи щодо погашення боргу гарантом чи поручителем відповідно до чинного законодавства.

4.7. У разі загибелі житлового будинку, об'єктів виробничого призначення, транспортних засобів, худоби тощо, які прийняті до застави, внаслідок пожежі або іншого стихійного лиха Банк має право задоволення своїх претензій за рахунок страхового відшкодування, яке належить Позичальнику.

4.8. У разі неможливості повернення боргу зазначеними у пунктах 4.6. і 4.7. способами, Банк з метою задоволення своїх претензій може звернутися з письмовою заявою до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство боржника - відповідно до Закону України "Про банкрутство" від 25 лютого 1994 року N 4036-12 та Методичних рекомендацій Національного банку України щодо застосування комерційними банками Закону України "Про банкрутство" від 21 липня 1994 року N 23012/105.

4.9. Позичальник несе відповідальність за додержання умов кредитного договору. У разі невиконання ним умов договору (використання кредиту не за цільовим призначенням, несвоєчасне його повернення тощо) Банк має право підвищувати процентну ставку за кредит та відповідно до чинного законодавства здійснювати стягнення кредиту і процентів за користування ним.

4.10. У разі визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом і припинення його діяльності, кошти, виручені від продажу його майна (майнових прав), спрямовуються на задоволення претензій кредиторів за черговістю, що зазначена у Законі України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 року N 2343-12 та Методичних рекомендаціях Національного банку України щодо застосування комерційними банками Закону України "Про банкрутство" від 21 липня 1994 року N 23012/105.