Відповідно до статей 7, 15, 56 Закону України "Про Національний банк України", з метою удосконалення порядку застосування електронного підпису та електронної печатки у банківській системі України Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Унести зміни до Положення про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2017 року № 78, виклавши його в новій редакції, що додається.

2. Департаменту безпеки (Олександр Скомаровський) після офіційного опублікування довести до відома банків України інформацію про прийняття цієї постанови для використання в роботі.

3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Голову Національного банку України Якова Смолія.

4. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

1. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" і визначає організаційно-методологічні умови застосування електронного підпису (далі - ЕП) та електронної печатки в банківській системі України під час створення, оброблення та зберігання електронних документів.

2. Голова правління банку несе відповідальність за організацію застосування ЕП та електронних печаток в банку України, якщо інше не встановлено законодавством України.

3. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

1) електронний підпис Національного банку України (далі - ЕП Національного банку) - удосконалений електронний підпис або удосконалена електронна печатка, що використовується в платіжних системах Національного банку України та інформаційних задачах Національного банку України згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

2) контрагент банку - будь-яка юридична чи фізична особа, яка має з банком відносини фінансового характеру. Контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру, зокрема трудові;

3) перевірка цілісності - процедура, яка дає змогу виявлення будь-яких змін в електронному документі та змін ЕП після підписання електронного документа;

4) простий електронний підпис (далі - простий ЕП) - будь-який вид ЕП, крім кваліфікованого ЕП, удосконаленого ЕП, ЕП Національного банку;

5) суб’єкти електронної взаємодії - Національний банк України, банки України, комерційні агенти банків, клієнти та контрагенти банків України.

Інші терміни в цьому Положенні використовуються в значеннях, наведених у Законах України "Про банки і банківську діяльність", "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

4. Дія цього Положення поширюється на суб’єктів електронної взаємодії.

5. ЕП є обов’язковим реквізитом електронного документа.

6. Норми цього Положення щодо використання ЕП ніяким чином не можуть тлумачитись як такі, що будь-яким чином обмежують права суб’єктів електронної взаємодії вчиняти правочини в усній формі чи у вигляді паперових документів (змінювати, доповнювати або припиняти дію електронних документів паперовими документами чи в іншій не забороненій законодавством України формі і навпаки).

7. Створення та зберігання електронних документів у банківській системі здійснюється із забезпеченням можливості перевірки їх цілісності та справжності.

8. Підписувач, який створює електронний документ з ЕП, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа (або його заперечення внесені як окремий реквізит документа) і свідомо застосовував свій ЕП у контексті, передбаченому документом (підписав, затвердив, погодив, завізував, засвідчив, ознайомився).

9. ЕП створюються у послідовності, визначеній застосованою технологією оброблення інформації, якщо електронний документ підписується двома або більше посадовими особами суб’єкта електронної взаємодії чи представниками двох або більше суб’єктів електронної взаємодії. Технологія оброблення інформації розробляється з урахуванням законодавства України.

Створення електронного документа завершується створенням останнього ЕП відповідно до технології створення такого електронного документа.

10. Банки України зобов’язані розробити з урахуванням вимог законодавства України внутрішні документи, у яких має передбачатися порядок:

1) створення і засвідчення електронної копії з паперового документа;

2) створення і засвідчення копії на папері з електронного документа;

3) виявлення будь-яких змін в електронному документі;

4) виявлення будь-яких змін ЕП після підписання електронного документа;

5) роботи з удосконаленою електронною печаткою та кваліфікованою електронною печаткою банку.

Ці внутрішні документи можуть оформлятися у вигляді окремих документів, одного документа або бути частиною/частинами іншого/інших документа/документів.

Уповноважена відповідно до статутних документів банку особа затверджує зазначені документи і банк зобов’язаний забезпечити до них безперешкодний доступ клієнтів та потенційних клієнтів.

11. ЕП має юридичну силу незалежно від технологій, що застосовуються для створення ЕП, якщо відповідає таким умовам:

1) електронні дані, що використовуються для створення ЕП, є унікальними та однозначно пов’язані із підписувачем і не пов’язані з жодною іншою особою;

2) ЕП дає змогу однозначно ідентифікувати підписувача;

3) технологія застосування ЕП забезпечує підписувачу під час підписування контроль електронних даних, які підписуються, та електронних даних, які використовуються для створення ЕП;

4) під час перевірки відповідно до затвердженого в банку порядку не виявлено будь-яких змін в електронному документі;

5) під час перевірки відповідно до затвердженого в банку порядку не виявлено будь-яких змін ЕП після підписання електронного документа.

12. Національний банк України має право перевіряти дотримання вимог цього Положення, а також здійснювати перевірки інформаційно-телекомунікаційних систем, що використовуються банками для доведення цілісності та справжності електронних документів.

13. У банківській системі України застосовуються:

1) кваліфікований ЕП;

2) удосконалений ЕП;

3) ЕП Національного банку;

4) простий ЕП;

5) кваліфікована електронна печатка;

6) удосконалена електронна печатка.

14. Використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим ЕП) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Договір має містити умови та порядок (процедуру) визнання суб’єктами електронної взаємодії правочинів у вигляді електронних документів із використанням удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки або простого ЕП відповідно.

Договір має також містити умови щодо розподілу ризиків збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам і третім особам у разі використання удосконаленого ЕП або удосконаленої електронної печатки відповідно.

Банк та клієнт мають право укласти договір про використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП у вигляді електронного документа з використанням електронних підписів, щодо яких між клієнтом та банком вже укладено договір.

Укладення окремого договору щодо використання кваліфікованого ЕП не вимагається.