Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Саприкіної І.В., суддів - Дурицької О.М., Литвиної Н.М., при секретарі - Бадріашвілі К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Президента України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2008 року у справі за позовом Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією народного депутата України - ОСОБА_1, першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією народного депутата України - ОСОБА_2, заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією народного депутата України - ОСОБА_3, заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією народного депутата України - ОСОБА_4, до Президента України, 3-тя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконним Указу НОМЕР_1 від 19.10.2007 року,

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Президента України про визнання незаконним Указу Президента України НОМЕР_1 "Про призначення ОСОБА_5 заступником Голови Служби безпеки України - начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України) .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, Е їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2007 р. прийнятий Указ Президента України НОМЕР_1 "Про призначення ОСОБА_5 заступником Голови Служби безпеки України - начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю".

Позивачі вважають, що Указ Президента України НОМЕР_1 від 19.10.2007 року прийнятий з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки подання т.в.о. Голови Служби безпеки України про призначення ОСОБА_5 не погоджувалося з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Крім того, за позицією позивачів, Президентом України порушені вимоги Указу N 970/2006 від 15.11.2006 року, яким затверджено Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України.

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" начальник Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України призначається на посаду і звільняється з посади Указом Президента України за поданням Голови Служби безпеки України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, і є заступником Голови Служби безпеки України.

В матеріалах справи містяться витяги з протоколів засідань Комітету N 1 від 27.12.2007 року; N 2 від 16.01.2008 року; N 13 від 03.09.2008 року, відповідно до яких на засіданнях розглядалося питання про законність призначення ОСОБА_5 на посаду начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України. За результатами проведення даних засідань Комітетом було ухвалено визнати незаконними дії т.в.о. Голови СБУ ОСОБА_6 щодо процедури підготовки та направлення Президенту України подання на звільнення з посади заступника Голови СБУ - начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_6, призначення на зазначену посаду ОСОБА_5 та вжити заходів для усунення порушення вимог закону.

За таких підстав суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваного Указу Президента України не було дотримано вимог ч. 4 ст. 10 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", тобто не було отримано погодження Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Крім того, відповідно до п. 7 Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, у випадках, коли вимоги щодо підготовки, внесення проектів актів президента України визначено законами України, такі проекти готуються та вносяться відповідно до законів України та з урахуванням вимог, передбачених даним Положенням.

Згідно з пп. 2 п. 1 додатка до Постанови Верховної Ради України "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання", Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією здійснює законопроектну роботу, готує, попередньо розглядає питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України та виконує контрольні функції у відповідних сферах відання: боротьби з корупцією, боротьби з організованою злочинністю, відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, боротьби з тероризмом, призначення на посади та звільнення з посад, що пов'язані з предметом відання, а також здійснення відповідних погоджень у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" Комітет Верховної Ради України - це орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Одним із принципів на яких комітети будують свою роботу, є принцип колегіальності.

За ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що позивачі не мають права позовної вимоги за даним позовом, і приходить до протилежного висновку з огляду на наступні обставини:

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Правила ст. 171 ч. 1 п. 1 поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) указів та розпоряджень Президента України.

За ст. 17 ч. 1 п. 3 компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

Повноваження народного депутата України за своїм змістом становлять сукупність його прав і обов'язків. У ч. 4 ст. 14 Закону України "Про статус народного депутата України" зазначено, що народний депутат, який є членом Комітету ВР України, має право вносити пропозиції про розгляд на засіданнях відповідного комітету будь-якого питання, що належить до його компетенції, а також брати участь в обговоренні питань, що вносяться на розгляд комітету.