Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання Указу Президента України "Про призначення Т.Дурдинця заступником Голови Служби безпеки України - начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю" від 19.10.2007 р. N 985/2007 незаконним з дня його прийняття.

В судовому засіданні 04.11.2008 р. оголошено резолютивну частину постанови про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд В С Т А Н О В И В:

19.10.2007 р. прийнято Указ Президента України N 985/2007 "Про призначення Т.Дурдинця заступником Голови Служби безпеки України - начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю".

На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю 27.12.2007 р. (протокол N 1) ухвалено визнати незаконними дії т.в.о. Голови СБУ Н.В.О. щодо процедури підготовки та направлення Президенту України подання на звільнення з посади заступника Голови СБУ - начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю П.В.Ф., призначення на вказану посаду Д.Т.Ю. та вжиття заходів для усунення порушення вимог закону (ч. 4 ст. 10 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12).

28.12.2007 р. Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією направлено листа на адресу Президента України з викладенням вказаної позиції.

21.01.2008 р. Комітетом отримано відповідь від Секретаріату Президента України N 43-02/20, згідно якої повідомлено про неможливість погодження кадрових питань у період припинення повноважень Верховної Ради України.

28.12.2007 р. аналогічне звернення скероване Комітетом Голові Верховної Ради України та до Служби безпеки України.

28.12.2007 р. Службою безпеки України надіслано на адресу Верховної Ради України листа про те, що найближчим часом передбачені законодавством процедури погодження будуть проведені.

28.12.2007 р. аналогічне звернення скероване Комітетом до Генеральної прокуратури України.

У відповіді від 10.01.2008 р. Генеральна прокуратура України повідомила Комітет про те, що вирішення питань про конституційність актів Президента України не відноситься до компетенції Генеральної прокуратури України.

10.01.2008 р. до Служби безпеки України повторно скеровано звернення Комітету щодо необхідності дотримання вимог ч. 4 ст. 10 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

12.01.2008 р. Службою безпеки України надіслано відповідь, у якому міститься твердження про те, що призначення заступника голови Служби безпеки України здійснено відповідно до вимог законодавства.

Позивачі - народні депутати України, керівники Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією - вважають Указ Президента України від 19.10.2007 р. N 985/2007 таким, що прийнятий на порушення законодавства, і просять визнати його незаконним з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" начальник Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України призначається на посаду і звільняється з посади Указом Президента України за поданням Голови Служби безпеки України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, і є заступником Голови Служби безпеки України.

Позивачі стверджують, що подання т.в.о. Голови Служби безпеки України про призначення Д.Т.Ю. не погоджувалося з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Крім того, позивачі вказують, що Президентом України при виданні оскаржуваного Указу також порушені вимоги Указу Президента України від 15.11.2006 р. N 970/2006, яким затверджено Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України.

Зокрема, згідно п. 7 Положення у випадках, коли вимоги щодо підготовки, внесення проектів актів Президента України визначено законами України, такі проекти готуються та вносяться відповідно до законів України та з урахуванням вимог, передбачених цим Положенням.

На думку позивачів, у даній ситуації Президент України повинен був повернути подання до Служби безпеки України відповідно до п. 15 вказаного Положення, як таке, що підготовлено та внесено з порушенням вимог, передбачених законами України.

Право на звернення до суду позивачі обґрунтовують наявністю в них як членів Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією владних повноважень з виконання організаційних та контрольних функцій у сфері боротьби з корупцією, а також повноважень, що надані їм як народним депутатам України згідно Закону України "Про статус народного депутата України" та Закону України "Про комітети Верховної Ради України".

Відповідач - Президент України - будь-яких пояснень або заперечень щодо викладених у позові обставин не надав; представник відповідача до судового засідання не з'явився.

Згідно відповіді Секретаріату Президента України від 18.01.2008 р. N 43-02/20 позиція Президента України полягає у наступному.

Указом Президента України від 26.04.2007 р. N 355 повноваження Верховної Ради України V скликання достроково припинено; позачергові вибори народних депутатів відбулися 30.09.2007 р. Так як станом на 19.10.2007 р. обрані народні депутати України VI скликання не набули своїх повноважень, Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією не було сформовано, а тому погодження кадрових рішень із зазначеним парламентським комітетом було неможливим.

3-я особа - Д.Т.Ю. - будь-яких пояснень або заперечень щодо викладених у позові обставин не надав.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивачів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Суд вважає, що члени Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією є належними позивачами в даному випадку, тому розглядає їх вимоги по суті.

Позивачі як народні депутати України та члени Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією наділені повноваженнями з виконання організаційних та контрольних функцій у сфері боротьби з корупцією (ст. 1 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" та ст. 1 Закону України "Про статус народного депутата України", та мають безпосереднє відношення до призначення на відповідні посади керівників управлінь правоохоронних органів, тому, на думку суду, з питань здійснення цих контрольних функцій можуть позиватися окремо від Верховної Ради України як законодавчого органу, у складі якого діє Комітет.