Відповідно до ст.59 та ч.2 ст.63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на правову допомогу та захист. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Обговоривши матеріали узагальнення практики застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист, Пленум Верховного Суду України відзначає, що органи розслідування та суди в основному виконують вимоги закону з цього питання. Разом з тим, в окремих випадках допускаються помилки, які тягнуть за собою порушення права на захист і негативно впливають на якість здійснення правосуддя.

З метою усунення недоліків і роз'яснення питань, що виникли в судовій практиці, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на важливість забезпечення підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному права на захист відповідно до ч.2 ст.63 і п.6 ч.3 ст.129 Конституції України та чинного законодавства. Додержання цього конституційного принципу й однієї з основних засад судочинства є важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.

2. Судам слід мати на увазі, що відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України та статей 21 і 22 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обов'язок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.

3. Істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках може тягти скасування судових рішень. Роз'яснити, що судові рішення підлягають, зокрема, обов'язковому скасуванню у тих випадках, коли таке порушення позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або його захисника в здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і винести законне та обгрунтоване судове рішення.

4. Звернути увагу судів на те, що відповідно до вимог ст.44 КПК захисник допускається до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - з моменту оголошення їй протоколу затримання чи постанови про застосування такого запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Відповідно до ч.1 ст.44 КПК як захисники підозрюваних, обвинувачених і підсудних допускаються лише особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, що видається їм відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про адвокатуру". Не можуть допускатися до участі в справі в якості захисників особи, які мають інші документи (ліцензії на здійснення юридичної практики чи підприємницької діяльності тощо).

У судовому засіданні до участі в справі в якості захисника за згодою підсудного можуть бути допущені його близькі родичі, опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі повинні бути підтверджені:

а) адвокатів, які займаються адвокатською діяльністю індивідуально чи в об'єднанні, - відповідним свідоцтвом, а також ордером про наявність угоди чи доручення на участь у справі;

б) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою підсудного на здійснення ними його захисту, а також дорученням та відповідними документами, які є підставою для їх участі в справі.

Зважаючи на те, що законом не обмежена кількість захисників, на запрошення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, його родичів, законних представників чи інших осіб до участі в справі може бути допущено декілька захисників.

Питання про допуск захисника до участі в справі вирішується в порядку, передбаченому частинами 2-5 ст.44 КПК.

5. Суди повинні враховувати, що згідно зі статтями 43 і 43-1 КПК підозрюваний, обвинувачений поряд з іншими правами має право на побачення з захисником до першого допиту. Таке право надається лише захиснику, якого допущено до участі в справі. Надання побачення з захисником до першого допиту має важливе значення як для здійснення права на захист, так і для об'єктивного розгляду справи. Тому судам слід ретельно перевіряти, чи було роз'яснено підозрюваному, обвинуваченому таке право і чи не були вони обмежені в цьому. У разі, коли особа, яка проводить дізнання, або слідчий порушили зазначені вимоги закону і за наявністю заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення з захисником допитали його без участі останнього, на ці показання не можна посилатись у вироку на підтвердження винності підсудного у вчиненні злочину.

Аналогічно повинно вирішуватися питання і тоді, коли особа була затримана чи взята під варту у зв'язку з підозрою у вчиненні злочину, однак була допитана як свідок, а не як підозрюваний.

6. При вирішенні питання про участь захисника слід мати на увазі, що згідно з ч.1 ст.47 КПК він запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законними представниками, родичами або іншими особами за його дорученням чи на його прохання. При цьому відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний є вільним у виборі захисника своїх прав. Тому особа, яка провадить дізнання, слідчий та суд повинні забезпечити право вільного вибору захисника.

Якщо участь у справі обраного захисника з будь-яких причин неможлива протягом строків, зазначених у ч.3 ст.47 КПК, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд повинні роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право запросити іншого захисника і надати можливість реально його здійснити, а у випадках, передбачених ч.3 ст.46 КПК, забезпечити його захисником.

7. Судам слід мати на увазі, що відмова від захисника (крім випадків, передбачених ч.3 ст.46 КПК) може бути прийнята в будь-якій стадії процесу і лише за ініціативою підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

Розглядаючи заяву підозрюваного, обвинуваченого, підсудного про відмову від участі в справі захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий або суд повинні з'ясувати, відмовляється він від захисника і буде самостійно здійснювати свій захист чи бажає замінити його іншим. В останньому випадку необхідно надати йому можливість замінити захисника.

8. Вирішуючи питання, пов'язане з відданням обвинуваченого до суду, суд зобов'язаний перевірити, чи забезпечили органи дізнання, попереднього слідства право обвинуваченого на захист, зокрема, чи були додержані його процесуальні права при провадженні дізнання і попереднього слідства, чи було вжито всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

9. Згідно з вимогами статей 132, 142, 223 і 334 КПК обвинувачений має право знати, в чому він обвинувачується, а засуджений - у вчиненні якого злочину його визнано винним.

Суди повинні перевіряти додержання цього права і вимагати від органів попереднього слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині повинні бути зазначені: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, стаття кримінального закону, якою передбачено цей злочин. Недодержання вимог статей 132 і 142 КПК може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

В обвинувальному висновку, крім цього, повинні бути зазначені також інші обставини, передбачені ст.223 КПК, оскільки недотримання цих вимог позбавляє можливості підсудного в подальшому обрати відповідну позицію в суді і обмежує його право на захист.

При встановленні такого порушення в стадії віддання до суду, справа підлягає поверненню прокурору для складання нового обвинувального висновку (ст.230 КПК).

Складаючи вирок, суд повинен додержуватись вимог ст.334 КПК. В мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути сформульовано обвинувачення, яке судом визнається доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, покладених судом в обгрунтування своїх висновків. Порушення цих вимог може бути підставою для скасування вироку.

10. Суди повинні перевіряти додержання органами попереднього слідства вимог ст.48 КПК. При цьому слід мати на увазі, що захисник, допущений до участі в справі, має право бути присутнім не тільки при допитах підозрюваного чи обвинуваченого, а й при проведенні інших слідчих дій, які виконуються за їх участю, в тому числі за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи захисника. Особа, яка провадить дізнання, слідчий повинні своєчасно повідомляти захисника про час і місце провадження таких слідчих дій. Якщо він не з'явився, необхідно з'ясовувати у підозрюваного, обвинуваченого про можливість проведення слідчих дій без участі захисника. Проведення слідчої дії без участі захисника в такому випадку можливе лише за умови, коли його участь у цій дії не є обов'язковою.