Розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" встановлено порядок перегляду судових рішень господарських судів Верховним Судом України і запроваджено допуск Вищим господарським судом України справ до провадження.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування відповідних норм ГПК та відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 названого Закону пленум Вищого господарського суду України

1. Заява про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів може бути подана після їх перегляду в касаційному порядку (стаття 111-15 ГПК) , тобто лише після прийняття Вищим господарським судом України постанови за наслідками розгляду касаційної скарги.

Що ж до ухвал Вищого господарського суду України, то заяви про їх перегляд подаються за одночасної наявності двох умов:

- ця ухвала перешкоджає провадженню у справі; такими ухвалами є, зокрема, ухвали про зупинення касаційного провадження, залишення касаційної скарги без розгляду, припинення касаційного провадження.

- судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

До кола ухвал, стосовно яких може бути подана відповідна заява, не відносяться ухвали, постановлені згідно з приписами розділу XII-2 ГПК.

2. Правом на звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів наділено сторін у справі, третіх осіб, Генерального прокурора України, його першого заступника та заступників.

Зі змісту статті 121 Конституції України, статей 2 і 29 ГПК та статті 361 Закону України "Про прокуратуру", а також Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 випливає, що прокурор може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави.

Органи державної виконавчої служби за правилами, встановленими розділом XII-2 ГПК, можуть також оскаржувати судові рішення господарських судів, прийняті за їх участю на стадії виконавчого провадження і переглянуті в касаційному порядку.

Сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут) та інші учасники відповідного провадження на загальних підставах вправі подавати заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

За змістом частини першої статті 25 ГПК процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, а отже, й на стадії перегляду судових рішень господарських судів Верховним Судом України. Відтак, зокрема, із заявою про перегляд Верховним Судом України відповідних рішень можуть звертатися й правонаступники осіб та/або органів, зазначених у цьому пункті постанови.

3. Встановлений статтею 111-16 ГПК перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним.

Отже, неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

4. Необхідно мати на увазі, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII-2 ГПК, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

5. Частиною першою статті 111-17 ГПК встановлено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом трьох місяців з дня ухвалення:

1) судового рішення, стосовно якого подано заяву про перегляд судових рішень господарського суду.

При цьому законом не встановлено будь-яких обмежень щодо моменту прийняття судового рішення, на яке у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 ГПК. У зв'язку з цим зазначеним судовим рішенням може бути й таке судове рішення суду касаційної інстанції, яке ухвалене до набрання чинності Законом за правилами, встановленими для перегляду судових рішень у касаційному порядку, і не скасоване Верховним Судом України; водночас до відповідних судових рішень не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, а також судові акти Верховного Суду України, ухвалені за результатами здійснення провадження за винятковими обставинами;

2) судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, якщо воно ухвалене пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

За змістом відповідної норми судовим рішенням, про перегляд якого подається заява, може бути й не скасоване Верховним Судом України судове рішення Вищого господарського суду України, ухвалене до набрання чинності Законом, але не раніше ніж за рік до ухвалення судового рішення, на яке здійснюється відповідне посилання. Недодержання умови щодо зазначеного річного строку є підставою для відмови у допуску справи до провадження.

6. Строки для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, встановлені частинами першою і другою статті 111-17 ГПК, є процесуальними і можуть бути поновлені з причин, визнаних судом поважними, за клопотанням особи, яка подала відповідну заяву (частина третя тієї ж статті). Поновлення цих строків з ініціативи суду законом не передбачено. Про поновлення строку постановляється відповідна ухвала, зміст якої може бути викладено в ухвалі, постановленій про допуск справи до провадження (стаття 111-21 ГПК) . Що ж до річного строку з дня ухвалення судового рішення, про який ідеться в частині першій цієї ж статті, то він процесуальним не є, а має присічний характер і тому поновленню не підлягає.