Про затвердження програми по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції в місті Києві, забезпеченню допомоги та лікування людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки

КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА

XII сесія IV скликання

Р І Ш Е Н Н Я

N 161/3252 від 09.03.2006

Про затвердження програми по запобіганню поширенню

ВІЛ-інфекції в місті Києві, забезпеченню допомоги

та лікування людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом,

на 2006-2008 роки

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.04 N 264 ( 264-2004-п ) "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року". Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки, з метою запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу в місті Києві та підвищення соціального захисту людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, Київська міська рада В И Р І Ш И Л А:

1. Затвердити міську міжгалузеву комплексну програму по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції в м. Києві, забезпеченню допомоги та лікування людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації):

2.1. Забезпечити виконання міської міжгалузевої комплексної програми по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції в місті Києві, забезпеченню допомоги та лікування людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки.

2.2. Структурним підрозділам виконавчого органу Київради (Київській міській державній адміністрації) та районним у місті Києві державним адміністраціям забезпечити реалізацію заходів, передбачених міською міжгалузевою комплексною програмою по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції в м. Києві, забезпеченню допомоги та лікування людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки в межах асигнувань, передбачених в бюджеті міста Києва по галузі "Охорона здоров'я" на кожний бюджетний період.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань охорони здоров'я та соціального захисту та постійну комісію Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Київський міський голова О.Омельченко

Додаток

до рішення Київради

від 09.03.2006 N 161/3253

ПРОГРАМА

по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції в м. Києві,

забезпеченню допомоги та лікування людей,

які живуть з ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки

ЗМІСТ

Вступ

Частина I. Обгрунтування необхідності розроблення Програми

1. Епідеміологічна ситуація в світі, східноєвропейському регіоні,

Україні та м. Києві

2. Огляд існуючої регіональної системи по запобіганню поширенню

ВІЛ-інфекції, забезпеченню допомоги та лікування людей, які

живуть з ВІЛ/СНІДом

3. Стратегія дій Уряду та основні положення Національної програми

забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування

ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки

( 264-2004-п )

4. Результати реалізації попередньої регіональної програми

профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в м. Києві на 2001-2005 роки

( ra2298017-00 )

Частина II. Програма по запобіганню допомоги та лікування людей які живуть і ВІЛ/СНІДом, на 2006-2008 роки

1. Мета та основні завдання

2. Строки виконання

3. Перелік управлінь, організацій та закладів, що залучені до

реалізації регіональної Програми

4. Заходи та методологія, спрямовані на забезпечення виконання

Програми

Розділ 1. Регіональна політика протидії епідемії та формування підтримуючого середовища

1. Посилення діяльності державних органів, підприємств, установ організацій та об'єднань громадян у справі боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом

Розділ 2. Запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції в м. Києві. Подолання стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

1. Підвищення рівня поінформованості населення щодо проблем епідемії ВІЛ/СНІДу

2. Профілактична робота в групах населення, що має підвищений ризик інфікування ВІЛ

3. Попередження професійного зараження медпрацівників та запобігання розповсюдження ВІЛ-інфекції в ЛПЗ

4. Безпека донорства

5. Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини

Розділ 3. Організація надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД

1. Забезпечення можливості добровільного безоплатного тестування на ВІЛ-інфекцію різних категорій населення

2. Поліпшення матеріально-технічної бази

лікувально-профілактичних закладів, що надають спеціалізовану

медичну допомогу хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД

3. Організація лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції/СНІДу

4. Забезпечення доступу ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД до антиретровірусної терапії (АРТ), профілактики і лікування опортуністичних інфекцій

Розділ 4. Догляд та підтримка людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом

1. Організація надання допомоги людям, що постраждали внаслідок епідемії ВІЛ/СНІДу

2. Забезпечення доступу до медико-соціальної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД

Розділ 5. Система моніторингу і оцінки регіональних заходів з ВІЛ/СНІДу в м. Києві

5. Обгрунтування фінансового забезпечення

Частина III. Моніторинг та оцінка

1. Очікувані результати

2. Забезпечення контролю, координації, планування та ефективного

використання ресурсів, необхідних для виконання Програми

ВСТУП

Представлений документ є регіональною міжгалузевою програмою, яка містить комплекс заходів, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в м. Києві, забезпечення допомоги та лікування хворих на ВІЛ/СНІД та формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом. Виконання даної програми розраховане на період 2006-2008 роки. Перша програма ( ra2298017-00 ) передбачала забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та боротьбу з наслідками епідемії в м. Києві протягом 2001-2005 років. Результати виконання п'ятирічної програми та подальший розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу в м. Києві, як і в Україні в цілому, висвітлили особливу актуальність цієї проблеми для органів державної влади.

Біологічна природа самої ВІЛ-інфекції, як і притаманні тільки їй психологічні та соціальні риси, вимагають особливих підходів для розгляду цього інфекційного захворювання. Саме такої точки зору дотримуються в багатьох країнах світу. На початку 2005 року д-р Пітер Піот, виконавчий директор ЮНЕЙДС, під час свого виступу в Лондонській школі економіки висловив думку про те, що "СНІД є дійсно винятковою проблемою в світі. Пандемія СНІДу потенційно є величезною природною трагедією в історії людства. Механізм дії хвороби є таким, що СНІД вбиває в першу чергу дорослих, особливо молодих дорослих людей, які є не тільки рушійною силою економічного зростання, але - що настільки ж важливо - силою, яка створює наступні покоління".

Міжнародний досвід у справі боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу довів, що запорукою успіху є консолідація зусиль уряду, органів державної влади, місцевих громад, зростання кількості фінансових організацій та партнерів, що приймають участь у протидії СНІДу. Демократичні зміни у структурі нашого суспільства гарантують співробітництво органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування. Дуже важливу роль грають неурядові та ВІЛ-сервісні організації, динамічна мобілізація яких є одним з ключових компонентів в основі глобальної протидії епідемії.

Основний Закон України ( 254к/96-ВР ) визначає, що "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Ми розуміємо таке ствердження як право на захист проти інфекції, право зараженої людини на отримання всебічної соціальної і медичної допомоги. Проте слід уникати помилки, що всі ці проблеми повинна вирішувати служба охорони здоров'я. Досвід виконання попередньої Програма профілактики ВІЛ/СНІДу в м. Києві викликає стурбованість низьким рівнем активності деяких її виконавців. Тому в наступній Програмі особлива увага приділяється необхідності командної роботи.

Жодна з програм в галузі захисту здоров'я не може бути виконана без адекватної мобілізації фінансових ресурсів. Тимчасові труднощі, пов'язані із збільшенням обсягів фінансування заходів, спрямованих на боротьбу з епідемією ВІЛ не можуть бути порівняні з довгостроковими соціально-економічними наслідками, що неминуче виникнуть при неадекватності та нерішучості дій у відповідь на епідемію. Реалізація Програми у повному обсязі також передбачає залучення позабюджетних коштів та підтримки з боку міжнародних фінансових організацій. Проте слід підкреслити, що фінансові ресурси не в змозі замінити єдність людей перед лицем загрози, що постає перед суспільством чи окремою людиною. Таким чином, для досягнення поставленої мети ця Програма повинна мати відгук та розуміння як її безпосередніх виконавців так і всієї місцевої громади.

Скорочення, що зустрічаються в тексті

------------------------------------------------------------------

| НУО |Неурядові організації |

|--------+-------------------------------------------------------|

| СІН |Споживачі ін'єкційних наркотиків |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ЖКС |Жінки, які залучені до комерційного сексу |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ЧСЧ |Чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ІПСШ |Інфекції, що передаються статевим шляхом |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ПТНЗ |Професійно-технічні навчальні заклади |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ВНЗ |Виші навчальні заклади |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ЛПЗ |Лікувально-профілактичні заклади |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ДКТ |Добровільне консультування та тестування |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ДТК |Дотестове консультування |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ПТК |Післятестове консультування |

|--------+-------------------------------------------------------|

| АРТ |Антиретровірусна терапія |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ЖК |Жіночі консультації |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ІФА |Імуноферментний аналіз |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ВТ |Вертикальна трансмісія |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ПЛР |Полімеразна ланцюгова реакція |

|--------+-------------------------------------------------------|

| МТБ |Матеріально-технічна база |

|--------+-------------------------------------------------------|

| ОСПП |Особи, яким надають сексуальні послуги за плату |

------------------------------------------------------------------

Частина 1. Обгрунтування необхідності

розроблення Програми

1. Епідеміологічна ситуація в світі,

східноєвропейському регіоні, Україні та м. Києві

Починаючи з 1981 року, коли був діагностований перший випадок СНІДу, світова спільнота намагається усвідомити масштаби епідемії СНІДу, яка є по суті унікальним явищем в історії людства з причини швидкості, масштабів та глибини наслідків. Перші зусилля щодо організації ефективних заходів були розрізненими, неузгодженими та серйозно недофінансованими. Обмаль громад змогли заздалегідь передбачити загрозу і зовсім небагатьом вдалось організувати ефективну протидію. Сьогодні у світі 40 млн. людей живуть з ВІЛ. Померли від СНІДу близько 20 млн. людей. При подальшому природному продовженні свого розвитку, епідемія СНІДу в змозі нанести збитки, які можна порівняти з середньовічними епідеміями чуми. Тільки за 2004 рік у світі 4,9 млн. людей інфікувались ВІЛ, з них - 700 тис. дітей, епідемія ВІЛ/СНІДу стала причиною смерті близько 3 млн. людей, серед яких кожен 5-й - дитина. Найбільша кількість інфікувань сталася в країнах з низьким рівнем життя.

У Східній Європі та Центральній Азії число людей, що живуть з ВІЛ, різко зросло всього за кілька років - до кінця 2004 року, за оцінками ЮНЕЙДС, воно досягло 1400000 осіб (920000 - 2100000). Менш ніж за десять років цей показник виріс в дев'ять разів. Минулого року кількість людей, що інфікувалися ВІЛ, склала близько 210000, в той же час, як від СНІДу померли 60000 осіб. Станом на кінець 2004 року оціночний відсоток молодих людей у віці 15-24 років, що живуть з ВІЛ, склав 0,8% (0,4-1,6%) серед жінок та 1,7% (0,8-3,7%) серед чоловіків. Більше 80% випадків інфікування зареєстровано серед людей молодших 30 років (для порівняння, в Західній Європі в цю вікову групу потрапляє 30% людей, що живуть з ВІЛ).

У Східній Європі існують різноманітні епідемії ВІЛ. Найбільш серйозна та така, що міцно вкоренилася, епідемія, за оцінками міжнародних експертів, відмічена саме в Україні, де спостерігається новий ріст ВІЛ-інфекції, в той же час (фактично в усій Європі) найбільша епідемія зареєстрована в Російській Федерації. Однак рівень розповсюдження ВІЛ в Росії нерівномірний - на даний час близько 60% всіх випадків ВІЛ-інфікування зареєстровано лише в 10 з 89 регіонів країни. Особливістю ситуації в Росії є існування суттєвого потенціалу для подальшого зросту епідемії за наявності можливості уникнути такого розвитку подій. В Південно-Східній Європі ВІЛ набув незначної присутності на фоні форм поведінки, що сприяють розповсюдженню вірусу. В ряді країн комерційний секс перетворюється в усе більш важливий фактор розвитку епідемії: прямий обмін сексуальних послуг на наркотики або використання комерційного сексу на підтримку наркозалежності пов'язують ці два шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Останнє десятиріччя відмічене не тільки різким зростанням числа споживачів ін'єкційних наркотиків. Після економічної кризи кінця 1990-х років число людей що продають сексуальні послуги, також різко зросло в ряді міст регіону (за деякими даними в одній тільки Москві це число збільшилось вдвічі). Коли ці два шляхи - комерційний секс та вживання ін'єкційних наркотиків - перехрещуються і коли відсутні ефективні послуги з профілактики ВІЛ-інфекції, наслідки можуть бути драматичними.

У цілому особливостями розвитку епідемії в Східній Європі є: своєчасне впровадження в ряді регіонів профілактичних програм, що дозволило своєчасно призупинити стрімке зростання темпів епідемії; значне враження ВІЛ молодого покоління; зростання в найбільш вражених країнах передачі ВІЛ статевим шляхом; негативний вплив складних соціально-економічних перетворень, що сприяють розповсюдженню ін'єкційної наркоманії серед молоді.

За оцінкою експертів ЮНЕЙДС, зараз в Україні з ВІЛ/СНІДом живуть 360 тисяч людей віком 15-49 років, що становить 1,4% дорослого населення країни. З них лише 81240 осіб офіційно зареєстровані як ВІЛ-інфіковані і вони знають про це. В Україні один з найвищих темпів зростання кількості нових випадків ВІЛ/СНІДу в Європі, більшість з яких виявлено за останні п'ять років. Епідемії продовжує сприяти споживання ін'єкційних наркотиків, причому заходами з профілактики ВІЛ охоплені лише до 15% споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) і доступу до якісного лікування наркозалежності, включаючи замісну терапію, практично немає. Підвищується роль передачі ВІЛ при гетеросексуальних контактах. У 2004 році 42% всіх нових випадків інфікування були зареєстровані серед жінок, з яких 60% - в групі осіб віком до 25 років. Кількість виявлених ВІЛ-інфікованих вагітних жінок зросла вп'ятеро за останні чотири роки. Рівень передачі ВІЛ від матері дитині за 2000-2004 роки знизився з 27% до 15,9% (це пояснюється впровадженням в Україні Програми профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини). Поширеність ВІЛ швидко зростає серед уразливих спільнот у деяких регіонах України, які раніше були менш уражені епідемією. Станом на травень 2005 року 1743 осіб на пізній стадії ВІЛ-інфекції мали доступ до антиретровірусної терапії, з яких 85% були охоплені програмою Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. Це лише частка тих, хто потребує АРТ, причому оцінки коливаються від 5000 (Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом) до 17300 (ВООЗ). Викликає стурбованість зростання асоційованого інфікування туберкульозом ВІЛ-інфікованих. Саме туберкульоз зараз є однією з головних причин смерті пацієнтів, які живуть з ВІЛ/СНІДом.

За темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції м. Київ посідає шосте місце серед регіонів України. Починаючи з 1987 року, в місті зареєстровано 3438 ВІЛ-інфікованих, в т.ч. 374 хворих на СНІД (за даними МОЗ України станом на 01.07.2005 р.). Безпосередньо від СНІДу померли 97 осіб. В середньому щодня офіційно реєструється 2 нових випадки ВІЛ-інфекції серед дорослого населення. Тільки протягом 2004 року в столиці зареєстровано 616 нових випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію. В порівнянні з 2002 роком показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію збільшився в 2004 році з 15,93 до 23,79 на 100 тис. населення. ВІЛ-інфекція найбільш поширена в Святошинському, Оболонському, Дніпровському та Деснянському районах. Майже чверть дорослих ВІЛ-інфікованих осіб, що перебувають на обліку, мешкають в Святошинському районі; кожна п'ята дитина - в Дніпровському районі столиці. Ін'єкційна наркоманія залишається основним джерелом інфікування населення в м. Києві, постійно збільшуючи прихований резервуар ВІЛ-інфекції для розповсюдження смертельної хвороби статевим шляхом серед осіб репродуктивного віку. Серед 3438 офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих мешканців Києва 3155 осіб знаходяться на диспансерному обліку, більшість з них - ін'єкційні споживачі наркотиків (73%). Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих в місті зареєстрована у віковій групі 20-29 років (63,5%). В загальній кількості ВІЛ-інфікованих переважають чоловіки - 1987 (64,1%), жінок - 1110 (35,9%). Протягом останніх років відмічається збільшення кількості випадків передачі ВІЛ статевим шляхом. В 1998 р. питома вага осіб, інфікованих ВІЛ статевим шляхом, становила 6,2%, в 2004 р. - вже 33,5%. Збільшується кількість ВІЛ-інфікованих жінок. Якщо за 1987-2000 роки в місті було зареєстровано 302 ВІЛ-інфіковані жінки, що складало 23,3% від загальної кількості нових зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції, то в 2004 році їх кількість серед виявлених хворих сягнула 46,9%. Таким чином, на сьогодні фактично кожен другий серед виявлених хворих - жінка. З 2000 року станом на 01.07.2005 р. під диспансерним наглядом перебувало всього 506 дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів. Після визначення ВІЛ-статусу більшість дітей знято з обліку. Діагноз "ВІЛ-інфекція" встановлено 53 дітям (в т.ч. 2 підлітки). Загальний показник вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини становить 17,52%. На тлі прогресуючої епідемії ВІЛ/СНІДу набуває актуальності проблема туберкульозу. Тільки за 6 місяців 2005 року серед ВІЛ-інфікованих виявлено 56 хворих на туберкульоз. Всього в Міському центрі СНІДу перебуває на обліку 181 хворий на поєднану патологію "ВІЛ-інфекція + туберкульоз".

Таким чином, сьогодні епідемія ВІЛ/СНІДу в столиці України має наступні риси:

- активізується процес виявлення ВІЛ-інфікованих осіб на засадах добровільного обстеження;

- поступово збільшується виявлення ВІЛ-інфекції на ранніх стадіях захворювання;

- ін'єкційна наркоманія залишається основним джерелом інфікування населення;

- найбільш враженою віковою групою є молодь від 20 до 29 років;

- зростає кількість випадків інфікування ВІЛ статевим шляхом; - ВІЛ-інфекція все більше вражає жінок репродуктивного віку;

- збільшується кількість виявлених ВІЛ-інфікованих вагітних та народжених ними дітей;

- зменшується кількість випадків вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини;

- збільшується частота виявлення хворих на поєднану патологію "ВІЛ-інфекція + туберкульоз";

- нерівномірне розповсюдження ВІЛ-інфекції в адміністративних районах міста: від поодиноких випадків (Печерський район) до епідемічних рівнів (Святошинський р-н).

2. Огляд існуючої регіональної системи по запобіганню

поширенню ВІЛ-інфекції, забезпеченню допомоги

та лікування людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом

На сьогодні в м. Києві створена та активно функціонує регіональна система протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Основними документами, що визначають стратегію та напрямки діяльності місцевої громади в напрямку запобігання подальшому поширенню ВІЛ в м. Києві та подолання наслідків епідемії, є: міська комплексна міжгалузева Програма профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу у м. Києві на 2001-2005 роки, затверджена розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.12.00 N 2298 ( ra2298017-00 ), та міська Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я киян" на 2003-2011 роки, затверджена розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.09.03 N 1825 ( ra1825017-03 ). З метою формування та ефективної реалізації єдиної політики, консолідованого використання коштів, удосконалення системи моніторингу та оцінки у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу в м. Києві, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.07.05 N 1361 ( ra1361017-05 ) утворена Київська міська координаційна рада з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Основним компонентом міжгалузевої регіональної системи є Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом (далі в тексті Міський центр СНІДу), який забезпечує організацію надання спеціалізованої допомоги особам, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Заклад займає провідне місце в реалізації заходів державних медичних програм у галузі профілактики та боротьби зі СНІДом. Амбулаторна допомога та диспансеризація ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД забезпечується амбулаторно-поліклінічним відділенням Міського центру СНІДу. В його структурі функціонують два кабінети довіри для консультування населення з питань профілактики ВІЛ/СНІДу, обстеження та виявлення ВІЛ-інфікованих. Стаціонарна медична допомога дорослим надається у відділенні для ВІЛ-інфікованих на базі Київської міської клінічної лікарні N 5. Враховуючи постійне зростання обсягів потреби в спеціалізованій медичній допомозі, починаючи з 2001 року здійснюється поступове зміцнення матеріально-технічної бази Міського центру СНІДу. Це дозволило суттєво збільшити потужність амбулаторно-поліклінічного відділення до 100 відвідувань за зміну та забезпечити ефективну діяльність стаціонару на 42 ліжка з палатою інтенсивної терапії та малою операційною. Наркологічна допомога особам, що живуть з ВІЛ, надається в спеціалізованій Київській міській наркологічній лікарні "Соціотерапія". Стаціонарна медична допомога дітям надається на 45 ліжках інфекційного відділення КМДКЛ N 1. На базі Київської туберкульозної лікарні N 2 із загальним ліжковим фондом 400 ліжок надається спеціалізована допомога хворим на поєднану патологію "туберкульоз + ВІЛ-інфекція". Спеціалізована акушерсько-гінекологічна допомога ВІЛ-інфікованим вагітним надається на 35 ліжках обсерваційного акушерства на базі пологового будинку N 4. У зв'язку із збільшенням потреби у наданні спеціалізованої допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД дітям, на базі КМДКЛ N 1 в структурі інфекційного відділення відкрито 5 спеціалізованих інфекційних ліжок. Для здійснення цільової допомоги дітям, сім'ям, яких торкнулися проблеми ВІЛ/СНІДу, з метою соціального супроводу таких сімей, в місті організовано роботу двох спеціалізованих соціальних служб "Наша Родина" у складі Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. У міському дитячому будинку "Берізка", загальною потужністю 150 ліжок, надається допомога дітям, позбавленим батьківської опіки. Широкомасштабну інформаційно-просвітницьку роботу здійснюють Київський міський центр здоров'я та Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Міський центр крові забезпечує безпеку донорства, що є одним з найважливіших компонентів профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення.

Успішна реалізація комплексних програмних заходів неможлива без забезпечення співпраці всіх основних виконавців Програми із активним залученням неурядових організацій. В межах існуючої регіональної системи реалізується ряд спільних медико-соціальних проектів, спрямованих на забезпечення організації надання хворим на ВІЛ/СНІД позалікарняної допомоги, в т.ч. догляду за важкохворими в умовах стаціонару та на дому. На сьогодні вже налагоджена тісна співпраця між спеціалізованими медичними закладами, Київським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міським центром соціальних служб для молоді виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та громадськими організаціями, такими як: МБФ "Вертикаль", Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом (ЛЖВ), Клуб "Еней", Київська міська організація Товариства Червоного Хреста України тощо. Успішно реалізуються спільні проекти за участю міжнародних організацій: Представництва ООН в Україні, УНЗООН Регіонального представництва в Росії та Білорусі, Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), МБФ "Відродження" тощо. Головною метою співпраці є зменшення темпів розповсюдження ВІЛ серед населення, насамперед серед молоді, що має ризиковану поведінку щодо інфікування (споживачі ін'єкційних наркотиків, особи, які надають комерційні сексуальні послуги, особи, які мають безладні статеві стосунки тощо), підвищення доступності та рівня медико-соціальних послуг для хворих на ВІЛ/СНІД та членів їх сімей.

Для забезпечення ефективного функціонування регіональної системи по запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції, забезпеченню допомоги та лікування людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, необхідно чітко визначити пріоритетні напрямки діяльності, забезпечити раціональне використання існуючих ресурсів (як фінансових, так й людських) за умови дотримання ключових принципів для ефективної координації національної відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДу.

3. Стратегія дій Уряду та основні положення Національної

програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції,

допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих

на СНІД на 2004-2008 роки ( 264-2004-п )

Основним документом, що визначає стратегію державної політики щодо протидії епідемії ВІЛ/СНІДу є Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. N 264 ( 264-2004-п ) "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки". Метою Концепції є взяття під контроль та обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні шляхом:

- удосконалення системи соціального та правового захисту уразливих груп населення, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, а також осіб, що постраждали внаслідок ВІЛ-інфікування (члени сімей, що залишилися без годувальника, діти-сироти);

- забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної висококваліфікованої та багатоаспектної медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД у визначеному законодавством обсязі;

- подальшого удосконалення інформаційної системи щодо підвищення рівня обізнаності населення з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- ефективного використання потенціалу міжнародних донорських, громадських та благодійних організацій;

- розвитку партнерства у сфері боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом;

- виконання у повному обсязі вимог Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом ( 995_846 ) та Цілей розвитку тисячоліття.

Концепція ( 264-2004-п ) лягає в основу розроблення програм діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян, розвитку наукових досліджень. Управління та координацію роботи у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу здійснює МОЗ України за участю інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян. Виконання основних завдань, спрямованих на досягнення мети Концепції ( 264-2004-п ), можливе шляхом розроблення, затвердження і виконання програм забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на першому (2004-2008 роки) та, з коригуванням у разі зміни епідемічної ситуації, на другому (2009-2011 роки) етапах. Визначаються два стратегічних напрями у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу:

- запобігання ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- забезпечення лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.

ЮНЕЙДС вважає, що у світі є багато країн, де епідемія СНІДу знаходиться на тій стадії, коли її можна взяти під контроль, застосовуючи ефективні заходи. Для цього необхідні програми, які спроможні перешкодити розповсюдженню ВІЛ серед найбільш уразливих груп. Проте в багатьох країнах нестача політичної волі та міцного лідерства досі заважають таким діям, особливо там, де ВІЛ вже закріпився в маргіналізованих та стигматизованих групах населення, таких як споживачі ін'єкційних наркотиків, жінки, що надають сексуальні послуги, та чоловіки, що мають сексуальні стосунки з чоловіками. Якщо продовжуватиметься замовчування проблеми та не будуть терміново вжиті прагматичні та далекоглядні підходи, ВІЛ буде розповсюджуватись все ширше.

Незважаючи на значний прогрес щодо впровадження інноваційних програм з профілактики ВІЛ/СНІДу, підтримки та лікування, в Україні до того не було ефективної національної стратегії щодо підтримки триєдиного підходу. У зв'язку зі змінами у керівництві держави, що мали місце нещодавно, новим Урядом України було забезпечено значний прогрес у створенні нового єдиного національного координаційного органу, з представництвом та підтримкою усіх зацікавлених партнерів. Повноваження нової Національної координаційної ради включають перегляд Національної програми та створення національної системи моніторингу та оцінки, у відношенні якої вже досягнуто значного прогресу. Очікується, що за підтримки ЮНЕЙДС та інших партнерів Україна найближчим часом нарощуватиме прогрес у впровадженні триєдиного підходу.

Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ( 264-2004-п ) (Програма) містить основні заходи щодо національної відповіді України на ВІЛ/СНІД на 2004-2008 рр. Програму було розроблено Міністерством охорони здоров'я за участю міжвідомчої робочої групи, яка включала ЛЖВС, національні та міжнародні НУО та донорів. Кабінет Міністрів України затвердив Програму в березні 2004 р. У Програмі поставлено наступні вісім цілей:

- посилення діяльності державних органів, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян у справі боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом;

- сприяння зниженню рівня ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки серед різних груп населення, особливо молоді у віці 15-24 років;

- зменшення ризику вразливості до інфікування ВІЛ та зниження рівня поширення ВІЛ-інфекції серед уразливих груп населення;

- виключення ризику передачі ВІЛ-інфекції через донорську кров та її компоненти;

- зниження рівня передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини; - забезпечення можливості доступу до діагностики, лікування, догляду й підтримки людей, що живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом;

- забезпечення проведення наукових досліджень з ВІЛ/СНІДу, розроблення вітчизняних засобів профілактики, діагностики та лікування;

- забезпечення контролю, координації, планування та ефективного використання ресурсів, необхідних для виконання Програми.

Фінансування Програми ( 264-2004-п ) здійснюється за рахунок асигнувань на боротьбу з ВІЛ/СНІДом, передбачених у державному бюджеті. Сюди відноситься збільшене державне фінансування в річному бюджеті (3,35 млн. доларів у 2004 році та 6,73 млн. доларів у 2005 році), а також фінансування в сумі понад 30 млн. доларів на п'ятирічний період проведення заходів з боротьби з ВІЛ/СНІДом, що є складовою частиною проекту з туберкульозу та ВІЛ, фінансованого за рахунок позики Світового банку.

Створеною Національною координаційною радою з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу (НКР) і Міністерством охорони здоров'я заплановано завдання щодо перегляду діючої Програми ( 264-2004-п ), як один із головних пріоритетів на найближче майбутнє. Для того, щоб забезпечити повне робоче планування та розрахунок витрат на Програму, а також урахування внесків усіх міжнародних і вітчизняних зацікавлених партнерів, які підтримують діяльність із боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом в Україні, знадобиться до одного року. Цю роботу очолюватиме новосформований Комітет НКР з питань стратегічного планування, бюджету, моніторингу та оцінки. При очікуваному затвердженні продовження фінансування Глобальним фондом (ГФСТМ) у Фазі 2 та поновленій зацікавленості різноманітних донорських агенцій у підтримуванні національної діяльності з запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу існує ідеальна можливість здійснення масштабного перегляду Програми з метою відображення внесків ключових урядових і неурядових ініціатив, а також визначення пробілів і недоліків, що залишаються, та забезпечення відображення Програмою скоординованої міжвідомчої відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДу.

4. Результати реалізації попередньої регіональної

Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу

в м. Києві на 2001-2005 роки ( ra2298017-00 )

У 2005 році в м. Києві закінчилася реалізація Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2005 роки, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.12.00 N 2298 ( ra2298017-00 ). Проте, незважаючи на консолідацію зусиль всіх служб та відомств, як в м. Києві, так і в цілому в державі, проблема ВІЛ/СНІДу залишається однією з найбільш актуальних. Гострота та швидкість формування медико-соціальних аспектів та економічних наслідків епідемії свідчать про існування серйозної загрози епідеміологічному благополуччю в регіоні та впливу на демографічну ситуацію.

- Створено регіональну систему протидії епідемії ВІЛ/СНІДу

Реалізація попередньої Програми ( ra2298017-00 ) дозволила створити регіональну систему протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Завдяки об'єднанню зусиль всіх служб і відомств, співпраці з неурядовими організаціями, оцінці першого досвіду та розробці додаткових заходів профілактики та боротьби зі СНІДом, останні п'ять років стали найбільш продуктивними за час існування проблеми в нашому регіоні. На сьогодні вдалося реально оцінити загрозу, перед якою опинилося місто, та проаналізувати перші наслідки епідемії. Наступним політичним кроком є координація діяльності всіх учасників реалізації Програми та налагодження чіткої організації їх співпраці у майбутньому.

- Підвищено рівень обізнаності населення з питань ВІЛ/СНІДу

З початку впровадження Програми ( ra2298017-00 ), Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення м. Києва, Київським міським центром соціальних служб для молоді, санітарно-епідеміологічною службою, Головним управлінням освіти і культури, іншими управліннями розроблено ряд важливих нормативних документів з питань удосконалення освітньої, профілактичної роботи серед населення та організації надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію та СНІД. Вжито заходів щодо підвищення рівня знань із зазначеної проблеми педагогів, медичних та соціальних працівників. У рамках реалізації Програми, починаючи з 2001 року, впроваджується широкомасштабна інформаційно-освітня робота, спрямована на підвищення рівня обізнаності населення з питань ВІЛ/СНІДу.

- Розпочата профілактична робота серед груп населення, що мають підвищений ризик інфікування ВІЛ

Особливо широко висвітлюються проблеми профілактики туберкульозу, наркоманії, фізичного та статевого виховання дітей, попередження ВІЛ-інфекції серед підлітків та молоді. Активно застосовуються методи соціальної роботи на вулиці та "рівний-рівному" у профілактичній роботі з уразливими групами населення. Все більше уваги приділяється організації проведення загальноміських акцій: Всесвітній день пам'яті померлих від СНІДу, Всесвітній день боротьби зі СНІДом, щорічний Пробіг заради життя.

- Налагоджена співпраця з НУО в рамках профілактичної програми "зменшення шкоди" та організації медико-соціальної підтримки людей що живуть з ВІЛ/СНІДом

Один з розділів попередньої програми ( ra2298017-00 ) був спрямований на зменшення загрози ВІЛ-інфікування населення. В даному напрямку активно залучались до співпраці неурядові та ВІЛ-сервісні організації. Так, в рамках постійно діючої програми "Зменшення шкоди" в столиці створена мережа з 11 пунктів обміну шприців. Тільки минулого року було безкоштовно роздано 230 тис. одноразових шприців, 25 тис. презервативів. Серед осіб, які відносяться до груп підвищеного ризику інфікування або контактують з ВІЛ-інфікованими особами, постійно розповсюджуються буклети та листівки інформаційно-просвітницького змісту. На базі Міського центру СНІДу за участю неурядової ВІЛ-сервісної організації "Консультативно-учбовий центр з формування прихильності до антиретровірусної терапії" активно проводиться робота серед молоді, що має ризиковану поведінку щодо інфікування ВІЛ (споживачі ін'єкційних наркотиків, особи, які надають комерційні сексуальні послуги, особи, які мають безладні статеві стосунки тощо). Діяльність міського центру крові спрямована на забезпечення безпечного донорства. Завдяки вжитим профілактичним заходам протягом останніх років в м. Києві не зареєстровано жодного випадку інфікування ВІЛ при переливанні препаратів крові або трансплантації донорських органів, тканин, біологічних рідин.

- Розпочато впровадження програми профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини. Збільшено показник охоплення ВІЛ-інфікованих жінок диспансерним наглядом. Значно зменшено кількість випадків передачі інфекції від ВІЛ-інфікованої матері до дитини

Окремим напрямком діяльності слід виділити зменшення ризику ВІЛ-інфікування дітей. Згідно з медико-статистичними даними, ВІЛ-інфекція продовжує поширюватись серед жінок репродуктивного віку, про що свідчить збільшення ВІЛ-інфікованих вагітних та кількість народжених ними дітей. За час реалізації Програми ( ra2298017-00 ) налагоджено систему виявлення та диспансерного спостереження ВІЛ-інфікованих вагітних жінок. Протягом останніх п'яти років зареєстровано щорічне двократне збільшення кількості ВІЛ-інфікованих вагітних. Починаючи з 2000 року в Міському центрі СНІДу з приводу вагітності було взято на диспансерний облік 474 ВІЛ-інфікованих жінки, з яких 399 народили дітей. Завдяки розпочатій в 2001 році Програмі ( ra2298017-00 ) попередження передачі ВІЛ від матері до дитини, вдалось суттєво зменшити показник вертикальної трансмісії з 33,3% в 2002 році до 11,4% в 2004 році. Всі жінки, що перебували під диспансерним наглядом, отримали профілактичний курс антиретровірусних препаратів. При їх своєчасному призначенні вертикальна трансмісія ВІЛ становить лише 3,2%. Наявні статистичні дані про знятих з обліку дітей свідчать про високу ефективність профілактики вертикальної трансмісії в м. Києві. Хоча медичний аспект на сьогодні в м. Києві був практично вирішений, протягом останніх років особливого значення почав набувати саме соціальний аспект епідемії. Насамперед, це стосується дітей, вражених ВІЛ. Забезпечення догляду, підтримка родин, що живуть з ВІЛ, подолання проявів стигматизації та дискримінації у здобутті гарантованої державою освіти дітьми, все це - нова проблема, яка є наслідком розвитку епідемії та потребує вирішення у найближчому майбутньому.

- Створено умови для надання населенню консультативної та діагностичної допомоги з питань ВІЛ/СНІДу. Збільшено кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб, охоплених диспансерним наглядом

За даними епідеміологічного моніторингу, що здійснює Міський центр СНІДу, в 2004 році намітилась чітка тенденція до збільшення виявлених та офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб, причому значно збільшується питома вага хворих на термінальну стадію хвороби - СНІД. Завдяки створенню умов для доступності всім прошаркам населення міста консультативних та діагностичних послуг шляхом відкриття кабінетів Довіри, протягом останніх п'яти років вдалось виявити 2 тисячі ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. З моменту створення Міського Центру СНІДу в кабінеті Довіри пройшли обстеження на ВІЛ майже 10 тисяч киян. За даними МОЗ України, серед 3438 офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих мешканців Києва, починаючи з 1987 року під диспансерним наглядом перебуває 3155 ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Відсоток охоплення диспансерним наглядом становить 91,8%. Це один з найкращих показників серед регіонів України. Для порівняння: Київська область - 77,7%; Львівська область - 63,1%; Харківська область - 54,2%; м. Севастополь - 66,4% тощо. Поширеність ВІЛ-інфекції в м. Києві становить 95,70 на 100 тисяч населення (в Україні 115,46 на 100 тис.). Значення такого показника слід пояснювати наступним чином. Насамперед, це досить високі темпи епідемії на тлі значного розповсюдження ін'єкційної наркоманії серед населення та активної міграції населення. З другого боку, в регіоні з 1999 року розпочато широкомасштабне впровадження профілактичних програм, невід'ємною частиною яких є створення міжгалузевої спеціалізованої інфраструктури, діяльність якої дозволила на сьогодні створити належні умови для виявлення ВІЛ-інфікованих осіб, що мешкають в м. Києві. Закономірним наслідком зростання кількості хворих на ВІЛ/СНІД є збільшення потреби в спеціалізованих медичних послугах. З метою задоволення потреб у наданні медичної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД суттєво посилено матеріально-технічну базу Міського центру СНІДу: введено в експлуатацію новий лікувальний корпус, збільшено потужність стаціонарного та амбулаторно-поліклінічного відділення, закуплено нове сучасне лікувально-діагностичне обладнання.

- Зміцнена матеріально-технічна база Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом

- Створено умови для отримання хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД якісної спеціалізованої медичної допомоги

- Розпочато широкомасштабне впровадження антиретровірусної терапії

- Реалізуються профілактичні заходи з попередження професійного зараження ВІЛ медичних працівників

Вперше за час існування проблеми СНІДу розпочато широкомасштабне впровадження високоактивної антиретровірусної терапії для дітей та дорослих, хворих на СНІД. На сьогодні всі хворі, що потребують призначення антиретровірусної терапії, отримують безкоштовно необхідні ліки, що надходять в якості гуманітарної допомоги від Глобального фонду по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією. В 2004 році розпочато реалізацію спільних проектів щодо подолання проблеми "ВІЛ + туберкульоз", впроваджуються програми автоматизованого епідеміологічного і клінічного моніторингу ефективності профілактичних та лікувальних заходів. Здійснюється спостереження та реалізуються профілактичні заходи з метою попередження інфікування медичних працівників під час виконання професійних обов'язків. На сьогодні не зареєстровано жодного випадку інфікування медичного працівника.

Узагальнення результатів реалізації Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу за 2001-2005 роки ( ra2298017-00 ) свідчить як про перші значимі кроки у протидії епідемії, так і про наявність проблем, що потребують вирішення найближчим часом. Соціальне напруження у суспільстві на фоні стрімкого розповсюдження ВІЛ/СНІДу в м. Києві та зростання потреби населення у наданні спеціалізованих медичних послуг вимагають перш за все чітко організованої системи співпраці всіх партнерів, залучених до виконання завдань наступної Програми.

Частина II. Програма по запобіганню поширенню

ВІЛ-інфекції в м. Києві, забезпеченню допомоги

та лікування людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом,

на 2006-2008 роки

1. Мета та основні завдання

Для забезпечення реалізації Програми важливо досягнути розуміння місцевою громадою реального рівня загрози, пов'язаної зі СНІДом. Сьогодні слід категорично відмовитись від заходів, що здійснюються на рівні "демонстраційних проектів". Крім того, слід враховувати аналіз реалізації попередніх програм, враховувати їх ефективність, помилки та широкомасштабно впроваджувати найкращий досвід урядування в питаннях ВІЛ/СНІДу, який є у світі. Саме таке ставлення місцевої громади до проблеми СНІДу має стати домінуючим у формуванні стратегії подолання епідемії в регіоні.

Метою впровадження нової Програми є реалізація заходів, спрямованих на запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції серед мешканців столиці, активізація інформаційно-просвітницької роботи щодо профілактики ВІЛ/СНІДу, розширення доступу до лікування, догляду та підтримки хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.

Ситуація в різних країнах свідчить, що захворювання на ВІЛ-інфекцію/СНІД знижує середню тривалість життя, збільшує попит на медичні послуги, загострює проблеми бідності та соціальної нерівності, сирітства. Взаємозв'язок між політикою економічного розвитку та ВІЛ-інфекції досить складний. З одного боку, епідемія ВІЛ/СНІДу впливає на економічний розвиток суспільства, з іншого боку, у значній мірі залежить від нього. Хвороба вже не замикається в певному колі, а стрімко поширюється. Україна поступово перетворюється на середовище ризику, в якому широкі верстви населення можуть бути інфіковані ВІЛ. Сьогодні можна стверджувати, що ВІЛ загрожує майбутньому нації і є питанням національної безпеки.

Таким чином, проблема СНІДу вже не є суто медичною проблемою. Наслідки, які спричиняє поширення ВІЛ-інфекції, можна розподілити на демографічні (підвищення показників смертності, збільшення кількості сиріт на тлі падіння народжуваності і зменшення чисельності населення) та соціально-економічні, які проявляються на індивідуальному рівні, рівні родин та підприємств.

Стрімкий розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу, крім накопичення та загострення різноманітних проблем (медичних, соціальних, правових тощо), призвів до необхідності терміново вирішувати питання економічного забезпечення реалізації заходів профілактики та боротьби зі СНІДом. Економічні аспекти ВІЛ-інфекції слід розглядати з погляду прямих та побічних витрат. Прямі витрати включають як персональну допомогу, так і неперсональні витрати. До персональних медичних витрат відносяться кошти, які виділяються для забезпечення лікувально-діагностичної допомоги хворим в амбулаторних умовах та в стаціонарі, проведення профілактичних заходів, на утримання лікувальних закладів, допоміжних служб, хоспісів, організації догляду на дому. Неперсональні витрати, пов'язані з ВІЛ-інфекцією, включають фонди для проведення досліджень в цій галузі, реалізацію урядових програм, освітніх програм в галузі охорони здоров'я.

Темпи розвитку сучасної медицини дозволяють значно подовжити життя ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, скоротити терміни перебування у стаціонарі та перенести частину навантаження на амбулаторно-поліклінічну ланку системи охорони здоров'я. Забезпечення структур охорони здоров'я новими лікувально-діагностичними методами та технологіями, що можуть реально покращити якість життя хворих на ВІЛ/СНІД, потребують значних фінансових витрат. Однак, слід зауважити обмежені на сьогодні можливості бюджету лікувальних закладів.

Якщо діюча система охорони здоров'я гарантує надання невідкладної допомоги населенню, то лікування і підтримка хворих на ВІЛ/СНІД в амбулаторних умовах стають досить проблематичними. Ні власно хворий, ні його родина, як правило, не мають можливостей підтримувати здоров'я. Більшість ВІЛ-інфікованих постійно споживають наркотики, та/або не працюють. В такій ситуації рішення проблеми виходить за рамки можливостей родини. Питання забезпечення хворих ліками, доглядом, іншими послугами змушені вирішувати місцеві органи влади, Уряд, неурядові та громадські організації.

Опосередковані витрати відображають економічні збитки в суспільстві і, як правило, вимірюються витратами на заробітну плату при утриманні хворого, передчасний вихід працездатного населення зі соціально-економічної сфери. Як свідчать проведені дослідження у Міському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом, майже 90% хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД не працюють. Ці витрати особливо великі, якщо хвороба вражає молодих чоловіків і жінок, які можуть брати активну участь у суспільному житті.

Економічні та соціальні витрати, пов'язані з ВІЛ-інфекцією, швидко виходять далеко за межі надання допомоги безпосередньо хворому. З часом вони включають витрати родини хворого, його близьких людей, лікарень і медиків, залучених до проблеми, педагогів, юристів, соціальних працівників, представників місцевої, регіональної та державної влади.

Таким чином, проблема ВІЛ/СНІДу складається з багатьох чинників суспільного життя і торкається усіх аспектів державної політики. Аналіз ситуації в м. Києві свідчить про те, що стратегія протидії епідемії повинна грунтуватися на визнанні того, що проблема має вирішуватися на засадах міжсекторального підходу, спільними зусиллями держави, приватного сектора та громадськості. При цьому важливими механізмами урегулювання ситуації з ВІЛ/СНІДом в регіоні є постійне вивчення епідеміологічної ситуації та комплексний моніторинг реалізації профілактичних програм.

Основними завданнями програми є:

- координація діяльності державних органів, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян у справі боротьби з ВІЛ/СНІДом;

- зниження темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення міста Києва шляхом:

- формування навиків безпечної поведінки щодо ВІЛ-інфікування серед населення столиці та в першу чергу серед підлітків і молоді;

- зміни ризикованої поведінки на безпечну поведінку щодо ВІЛ-інфікування уразливими групами ризику;

- формування толерантного ставлення суспільства до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД та боротьба зі стигмою;

- зниження вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини; - виключення можливості передачі ВІЛ-інфекції через донорську кров та її компоненти;

- забезпечення можливості вільного доступу до діагностики на ВІЛ всього населення міста;

- забезпечення лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом;

- забезпечення підтримки людей, що постраждали внаслідок ВІЛ/СНІДу;

- забезпечення проведення наукових досліджень з питань вивчення особливостей розвитку ВІЛ/СНІДу в столиці держави, можливих наслідків епідемії та ймовірних шляхів зменшення шкоди епідемії;

- запровадження ефективної системи моніторингу та оцінки заходів протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в регіоні.

Одним з головних шляхів розв'язання проблеми, яка виникла в зв'язку з поширенням ВІЛ/СНІДу, є профілактика, спрямована на боротьбу з соціальними явищами, що породжують середовище для поширення хвороб, які передаються статевим шляхом та через кров, алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії серед підлітків і молоді. Наркоманія, яка була первинним вогнищем інфекції, досі залишається найвищим фактором ризику. Профілактична робота серед населення, вже втягнутого в систему наркообігу, немає такої ефективності, як формування негативного ставлення підростаючого покоління до наркотиків. Дітям, починаючи з дошкільного виховання, необхідно чітко пояснити, до яких наслідків призводить споживання наркотиків яку загрозу здоров'ю таїть в собі ВІЛ-інфекція. Спрямована в цьому напрямку діяльність дозволить обмежити або частково припинити поповнення середовища наркоманів підлітками та молоддю. Для реалізації такої роботи необхідно також активно виховувати у дітей прихильність до здорового способу життя, максимально розширити мережу центрів масового дозвілля, занять спортом, туризмом тощо.

Іншим важливим моментом протидії епідемії є організація профілактичної роботи безпосередньо у середовищі споживачів наркотиків. Наближення консультативних послуг та інформації про захворювання, що передаються з кров'ю, в тому числі ВІЛ, призведуть до зменшення темпів розповсюдження інфекції серед наркоманів. Ефективними можуть бути програми, спрямовані на "зменшення шкоди" обмін шприців, впровадження замісної терапії тощо.

Наступним бар'єром для ВІЛ-інфекції повинна стати масштабна інформаційно-просвітницька робота серед всіх прошарків населення про шляхи інфікування, наслідки зараження та особливості перебігу хвороби, існуючі методи профілактики. Таким чином можливо запобігти проникненню ВІЛ-інфекції з середовища груп ризику до інших прошарків населення, що має особливе значення для профілактики інфікування жінок репродуктивного віку.

Найгострішою проблемою є захист дітей. Своєчасне виявлення ВІЛ-інфікованих жінок та проведення специфічної профілактики антиретровірусними препаратами поряд з іншими заходами попередження передачі ВІЛ від матері до дитини - найефективніший метод боротьби з "дитячим" СНІДом.

Важливим шляхом розв'язання проблем ВІЛ/СНІДу є боротьба з наслідками епідемії. Перш за все це максимальне наближення кваліфікованої медичної допомоги до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, вирішення питання доступності антиретровірусної терапії (ВААРТ), медикаментів для лікування опортуністичних хвороб тощо.

Питання толерантного ставлення міської громади до людей, що живуть з ВІЛ, догляд, підтримка та забезпечення лікування є ключовими елементами ефективних заходів реалізації державної політики протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в м. Києві.

2. Строки виконання

Відповідно до термінів, визначених національною програмою забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД ( 264-2004-п ), виконання Програми передбачається здійснити протягом 2006-2008 років в два етапи.

I етап: 2006-2007 рр.

Стратегічним напрямком I етапу є проведення широкомасштабної інформаційно-просвітницької кампанії, спрямованої на підвищення спроможності міської громади протистояти негативному впливу епідемії ВІЛ/СНІДу:

- "Обирає не ВІЛ - обираєш ТИ!". Під таким гаслом буде здійснюватись профілактична робота серед дітей, підлітків та молоді, що залишаються основною мішенню ВІЛ-інфекції.

- Підвищення рівня обізнаності населення щодо можливості зараження ВІЛ-інфекцією та активне інформування всіх прошарків населення про доступність медико-соціальних послуг щодо ВІЛ/СНІДу.

- Подолання дискримінації, стигматизації людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, та виховання толерантного ставлення до населення, що постраждало внаслідок епідемії.

II етап - 2008 р.

Головною метою II етапу є створення міжвідомчої ефективної системи надання медичної допомоги та соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом. Зміст діяльності визначають наступні категорії: Допомога. Підтримка. Догляд.

3. Перелік управлінь, організацій, установ та закладів,

що залучені до реалізації регіональної Програми

3.1. Безпосередні виконавці Програми (державні структури, що безпосередньо впливають на формування регіональної політики в галузі охорони здоров'я та участь яких в реалізації даної Програми є обов'язковою)

------------------------------------------------------------------

| N | |Скорочення в тексті|

|п/п| | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|1. |Київська міська координаційна рада з |КМКР |

| |питань запобігання поширенню | |

| |ВІЛ-інфекції/СНІДу | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|2. |Головне управління контролю за |ГУ КБЗД |

| |благоустроєм та зовнішній дизайном м. | |

| |Києва КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|3. |Головне управління культури, мистецтв та|ГУ КМ |

| |охорони культурної спадщини КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|4. |Головне управління соціального захисту |ГУ СЗН |

| |населення | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|5. |Головне управління освіти і науки КМДА |ГУ ОіН |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|6. |Головне управління з питань внутрішньої |ГУ ВП |

| |політики КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|7. |Головне управління праці та зайнятості |ГУ ПЗ |

| |КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|8. |Головне управління з питань взаємодії з |ГУ ВЗМІЗГ |

| |засобами масової інформації та зав'язків| |

| |з громадськістю КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|9. |Головне управління транспорту, зв'язку |ГУ ТЗІ |

| |та інформатизації КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|10.|Головне управління з питань регуляторної|ГУ ПРПП |

| |політики та підприємництва КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|11.|Головне управління у справах сім'ї та |ГУ ССМ |

| |молоді КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|12.|Служба у справах неповнолітніх КМДА |ССН |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|13.|Відділ з питань охорони праці КМДА |ВПОП |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|14.|КМЦ перепідготовки та підвищення |КМЦ ППК |

| |кваліфікації працівників органів | |

| |державної влади, органів місцевого | |

| |самоврядування, керівників державних | |

| |підприємств, установ та організацій КМДА| |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|15.|Київський міський центр соціальних служб|КМЦСССДМ |

| |для сім'ї, дітей та молоді КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|16.|Головне управління по фізичній культурі |ГУ ФКС |

| |і спорту КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|17.|Головне управління охорони здоров'я та |ГУОЗ та МЗ |

| |медичного забезпечення КМДА | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|18.|Київський міський центр профілактики та |КМЦ СНІД |

| |боротьби зі СНІДом | |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|19.|Київський міський центр зайнятості |КМЦЗ |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|20.|Київська міська організація роботодавців|КМОР |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|21.|Районні державні адміністрації |РДА |

|---+----------------------------------------+-------------------|

|22.|Київський міський комітет профспілок |КМКПС |

------------------------------------------------------------------

3.2. Організації та відомства, що приймають участь у виконанні спільних заходів в рамках реалізації Програми в м. Києві (державні та неурядові організації, за участю яких виконуються окремі заходи Програми та реалізуються спільні проекти)

Головне управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві

Державна санітарна служба м. Києва

Департамент покарань

Служба безпеки України в м. Києві

Київський міський комітет Товариства Червоного Хреста України ТРК "Київ"

Всеукраїнська благодійна організація "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом" (ЛЖВ)

Міжнародний благодійний фонд "Вертикаль" (НУО)

Громадська організація "Клуб "Еней" (НУО)

Неурядові структури (організації, об'єднання, асоціації, товариства, фонди)

Засоби масової інформації

4. Заходи та методологія, спрямовані

на забезпечення виконання завдань Програми

Розроблені заходи спрямовані на вирішення основних завдань, визначених в I частині представленого документа. Насамперед, протягом 2006-2008 років необхідно вирішити ті проблеми, які сформувались внаслідок розвитку епідемічного процесу в регіоні та не були вирішені попередньою програмою.

Розділ 1. Регіональна політика протидії епідемії

та формування підтримуючого середовища

-------------------------------------------------------------------------

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

|рік) | | | |

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

|проведення нарад, | | та | |

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

| | | НУО | |

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

|удосконалення системи | рр. | РДА, |надійшло з приводу |

|ВІЛ, родини, що | | КМК | |

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

| | | КМК | |

|----------------------+---------+-------------+------------------------|

-------------------------------------------------------------------------

Розділ 2. Запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції

в м. Києві. Подолання стигматизації та дискримінації

людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом

Протягом останніх п'яти років спостерігався стрімкий вихід ВІЛ-інфекції з середовища ін'єкційних наркоманів та подальше розповсюдження хвороби статевим шляхом серед населення міста. Тому одним з найважливіших стратегічних напрямків програми є зниження темпів епідемії та запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції.

- Формування персональної обізнаності громадян про можливість

інфікування ВІЛ та існуючі методи профілактики

Обов'язковою умовою виконання цього завдання є інформування всіх прошарків населення про проблеми, пов'язані з розвитком епідемії ВІЛ-інфекції, та формування персональної обізнаності громадян про можливість інфікування ВІЛ та існуючі методи профілактики.

- Боротьба з соціальними явищами, що породжують середовище для подальшого поширення ВІЛ/СНІДу

Одним з головних шляхів розв'язання проблеми, що виникла у зв'язку з поширенням ВІЛ/СНІДу, є профілактика, спрямована на боротьбу з соціальними явищами, що породжують середовище для поширення хвороб, які передаються статевим шляхом та через кров, алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії серед підлітків і молоді. Наркоманія, яка була первинним вогнищем інфекції, досі залишається найвищим фактором ризику. Профілактична робота серед населення, що вже втягнуто в систему наркообігу, немає такої ефективності, як формування негативного ставлення підростаючого покоління до наркотиків. Дітям, починаючи з дошкільного виховання, необхідно чітко пояснити, до яких наслідків призводить споживання наркотиків, яку загрозу здоров'ю таїть в собі ВІЛ-інфекція. Спрямована в цьому напрямку діяльність дозволить обмежити або частково припинити поповнення середовища наркоманів підлітками та молоддю. Для реалізації такої роботи необхідно також активно виховувати у дітей прихильність до здорового способу життя, максимально розширити мережу центрів масового дозвілля, занять спортом, туризмом тощо.

- Зниження ризику зараження ВІЛ-інфекцією дітей

Наступним бар'єром для ВІЛ-інфекції повинна стати масштабна інформаційно-просвітницька робота, спрямована на попередження інфікування жінок репродуктивного віку. Сьогодні найгострішою проблемою є захист дітей. Своєчасне виявлення ВІЛ-інфікованих жінок та проведення специфічної профілактики антиретровірусними препаратами поряд з іншими заходами попередження передачі ВІЛ від матері до дитини - найефективніший метод боротьби з "дитячим" СНІДом.

Іншим важливим моментом протидії епідемії є організація профілактичної роботи безпосередньо у середовищі споживачів наркотиків. Очікуваний вплив на епідемічний процес може бути досягнутий за умови охоплення 60 відсотків споживачів ін'єкційних наркотиків профілактичними заходами в рамках стратегії "зменшення шкоди": обмін шприців, роздача презервативів, застосування методу замісної терапії тощо. Наближення консультативних послуг та інформації про захворювання, що передаються з кров'ю, в тому числі ВІЛ, призведуть до зменшення темпів розповсюдження інфекції серед наркоманів.

- Профілактична робота серед населення, яке має високий ризик інфікування ВІЛ

Інформування споживачів ін'єкційних наркотиків про загрозу вживання розчинів, які можуть бути заражені ВІЛ, є досить ефективним профілактичним засобом. Це завдання неможливо перекласти повністю тільки на ЗМІ, тому що більшість наркоспоживачів відносяться до категорії осіб, які найменше цікавляться публікаціями в ЗМІ. Тому більш важливо проводити постійне навчання споживачів ін'єкційних наркотиків в місцях масового відпочинку молоді й там, де вони частіше потрапляють у поле зору медиків: лікарні, спеціалізовані відділення для лікування вірусних гепатитів, пункти обміну шприців, кабінети довіри, місця позбавлення волі тощо. Чим раніше ці заходи почнуть активно впроваджуватися, тим нижче будуть темпи розповсюдження ВІЛ. Таким чином, одним з головних завдань на шляху виконання Програми залишається профілактична робота у групах населення, що має високий ризик інфікування ВІЛ: середовище споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН); жінки, залучені до комерційного сексу (ЖКС); чоловіки, що мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ); люди, що мають безладні сексуальні стосунки тощо. Ця проблема потребує активізації співпраці державних установ з представниками неурядових організацій та Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом.

- Подолання стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом

У доповіді ЮНЕЙДС про глобальну епідемію СНІДу в 2004 році окремо зазначено, що стигма у зв'язку зі СНІДом заважає реалізації заходів у відповідь на епідемію та сприяє прискоренню передачі інфекції. Стигма та острах дискримінації стають основним бар'єром, що заважає людям звернутись за тестуванням на ВІЛ, і безпосередньо негативно впливають на вірогідність та своєчасність вжиття запобіжних заходів.

--------------------------------------------------------------------------------------

|------------------------------------------------------------------------------------|

| 1. Підвищення рівня поінформованості населення |

| щодо проблем епідемії ВІЛ/СНІДу |

|------------------------------------------------------------------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

| | | мережа ЛЖВ, |ЗМІ) |

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|напрацювань з питань | | НУО | |

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|способу життя, профілактики | | НУО | |

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|неурядових ВІЛ-сервісних | | НУО | |

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|

|----------------------------+---------+----------------+----------------------------|