Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини третьої статті 7 Закону України "Про інноваційну діяльність", частини п'ятої статті 4 Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності" та з метою забезпечення стабільного зростання обсягів промислового виробництва в м. Києві на основі широкого впровадження інноваційної моделі розвитку промисловості міста Київська міська рада

1. Затвердити Київську міську програму розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

2.1. Забезпечити виконання Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки.

2.2. Подавати Київській міській раді звіт про хід і результати виконання Програми.

3. Головному управлінню промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при формуванні бюджету міста Києва на кожний бюджетний рік включати до бюджетного запиту обсяги фінансування для виконання заходів, передбачених Київською міською програмою розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки, в межах бюджетних асигнувань, виділених головному розпоряднику коштів.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань промисловості, підприємництва та регуляторної політики, постійну комісію Київської міської ради з питань науки та інноваційної політики.

Промисловість м. Києва протягом останніх років переборола руйнівні тенденції, що сформувались на початку 90-х років, і залишається провідним сектором економіки столиці.

У промисловості зосереджено 17,2% основних засобів, що використовуються в усіх видах економічної діяльності м. Києва; середньорічна кількість найманих працівників у промисловості становить 176,2 тис. осіб, або 18,3% від зайнятих у всіх видах економічної діяльності, тобто майже кожний п'ятий працюючий киянин зайнятий у промисловому виробництві.

Частка промисловості у фінансовому результаті від звичайної діяльності до оподаткування становила у 2005 р. майже третину.

Промисловий сектор економіки м. Києва об'єднує понад сім тисяч суб'єктів господарювання, з них 525 - охоплено щомісячною статистичною звітністю.

У промисловості міста представлено широкий спектр видів економічної діяльності.

Розподіл обсягу реалізованої продукції за видами діяльності у 2005 році наведений на рис. 1.

Аналіз динаміки та тенденцій розвитку промисловості міста дозволяє виявити як позитивні, так і загрозливі аспекти її функціонування.

Слід відзначити позитивні тенденції у динаміці змін структури промислового виробництва.

Так, закріпилася тенденція активного розвитку підприємств машинобудування, виробництва яких мають інвестиційне спрямування і визначають подальший розвиток науково-технічного прогресу.

Частка машинобудування в загальних обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) зростає: 2004 р. - 16,9%; 2005 р. - 18,2%.

I півріччя 2006 р. - 18,7% порівняно з відповідним періодом минулого року.

Приріст обсягів виробництва в машинобудуванні становив: 2003 р. - 5,3%; 2004 р. - 9,5%; 2005 р. - 33,0%; I півріччя 2006 р. - 26,1% порівняно з відповідним періодом минулого року.

Трансформаційні процеси у політичній та економічній сферах діяльності держави обумовили докорінні зміни у структурі попиту на промислову продукцію: знизились до мінімальних розмірів, або і зовсім зникли замовлення на продукцію колишніх гігантів ОПК, звузилось, або і зовсім припинилось виробництво продукції внутрішнього споживання, яке не витримало тиску імпорту. В результаті цих процесів багато підприємств, знизивши обсяги виробництва у десятки разів, продовжують займати великі земельні ділянки, мати значні виробничі площі та потужності, які не використовуються в інтересах міста та держави, і або простоюють, або здаються в оренду під склади та інші цілі, не пов'язані з промисловим виробництвом.

Однією з найгостріших проблем подальшого розвитку промислового комплексу міста, яка несе в собі реальну загрозу не тільки звуження вже завойованого сектору на світовому ринку, а і втрати позицій на внутрішньому ринку, є застарілість та зношеність основних фондів.

Середній відсоток їх зношеності по місту становить 45,7%, а у виробництві та розподіленні електроенергії, газу, тепла та води - 60,7%.

Вагомим негативним чинником зниження конкурентоспроможності продукції вітчизняної, зокрема київської, промисловості є висока енерговитратність виробництва, яка перевищує ту, що склалась у розвинутих країнах, у декілька разів.

Все перелічене приводить до однозначного висновку - потенціал подальшого розвитку промисловості потребує істотного зміцнення, оскільки можливості екстенсивного розвитку вже фактичного вичерпані.

Найбільш ефективним, і чи не єдиним, шляхом інтенсифікації виробництва є перехід економіки в цілому, і промисловості, зокрема, на інноваційну модель розвитку. Позитивні зрушення в цьому напряму в м. Києві забезпечила реалізація Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі до 2006 року, затвердженої рішенням Київради від 27.11.2003 N 215/1089.

Протягом дії Програми зростали обсяги реалізованої інноваційної продукції, які склали: 2003 р. - 1,09 млрд. грн.; 2004 р. - 2,2 млрд. грн.; 2005 р. - 2,9 млрд. грн.; I півріччя 2006 р. - 1,2 млрд. грн.

Збільшується кількість інноваційно активних підприємств: 2003 р. - 160 од.; 2004 р. - 208 од.; 2005 р. - 211 од.; I півріччя 2006 р. - 268 од.

Виконання Програми також відзначається збільшенням:

обсягів експортованої інноваційної продукції: 2003 р. - 133,7 млн. грн.; 2004 р. - 150,8 млн. грн.; 2005 р. - 403,5 млн. грн.; I півріччя 2006 р. - 281,6 млн. грн.;

обсягів економії матеріальних та енергетичних ресурсів: 2003 р. - 1,4 млн. грн.; 2004 р. - 3,4 млн. грн.; 2005 р. - 3,9 млн. грн.; I півріччя 2006 р. - 2,8 млн. грн.;

кількості створених нових робочих місць: 2003 р. - 1536 од.; 2004 р. - 1899 од.; 2005 р. - 1911 од.; I півріччя 2006 р. - 841 од.

Найбільш сприйнятними до нововведень залишаються підприємства машинобудування - 45,8%, харчової промисловості - 40,0%, хімічної та нафтохімічної промисловості - 38,9% у загальній кількості промислових підприємств. Разом з тим лише 22,4% підприємств здійснювали інновації у целюлозно-паперовій промисловості, видавничій справі.

Різноспрямованість тенденцій щодо динаміки процесових і продуктових інновацій вказує, що нова продукція освоюється шляхом більш інтенсивного використання та оновлення обладнання і технологій.

Як показало статистичне обстеження, підприємства міста більшу половину коштів (52,9%), передбачених на інноваційну діяльність, витратили саме на придбання машин і обладнання.

Незважаючи на те що останнім часом спостерігається позитивна динаміка збільшення витрат на науково-дослідні та експериментальні роботи, які є ключовим фактом технологічного розвитку підприємств, їхня питома вага становить лише близько 16%.

Сума коштів, витрачених підприємствами на маркетинг та рекламу становить 8,3% і лише 1,8% - на придбання нових технологій.

Як показує аналіз, основною причиною гальмування інноваційної діяльності є недостатня фінансова підтримка з боку держави та міста, унаслідок чого майже 86% фінансування інноваційної діяльності в промисловості здійснюється за рахунок власних коштів підприємств.

Питома вага вкладень іноземних інвесторів у розвиток інновацій становить лише - 4,7%, а кошти вітчизняних інвесторів - 6,4%. Фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств легкої промисловості, металургії та оброблення металу, виробництва деревини та виробів з деревини становить 100 % загального обсягу фінансування.

Київ займає одне з провідних місць в країні по обсягах зовнішньої торгівлі. Підприємства міста здійснюють зовнішньоторговельні операції товарами з партнерами із 169 країн світу.

Оборот зовнішньої торгівлі товарами становив у 2005 році 17651,2 млн. дол. США. Експортовано товарів на 4383,2 млн. дол. США, імпортовано - на 13268,0 млн. дол. США. Коефіцієнт покриття імпорту експортом склав у 2005 році 0,33, а від'ємне сальдо становило 8884,8 млн. дол. США.

Частка продажу товарів, вироблених на території України і реалізованих через торговельну мережу м. Києва, становила у 2005 р. 53,1%, а у першому півріччі 2006 р. - 52,6%.

У товарній структурі експорту у 2005 році спостерігалось збільшення порівняно з 2004 роком частини продуктів рослинного походження (24% проти 14,5%), готових харчових продуктів (9,1% проти 8,4%), але зменшення частки недорогоцінних металів та виробів з них (9,0% проти 14,9%) і, що викликає особливу тривогу, механічного обладнання, машин та механізмів (4,2% проти 13,5% у 2004 р.), вдвічі зменшилась частка експорту транспортних засобів (1,81% проти 3,6%).

Така структура експорту обумовлена тим, що на даний час резерви зростання експорту на старій виробничій базі практично вичерпано. Висока енергоємність базових галузей економіки в умовах постійного зростання цін на енергоносії та використання застарілих технологій у виробничому процесі негативно впливають на рівень виробничих витрат і якість продукції, знижуючи тим самим конкурентоспроможність українських виробників на світових ринках.

Основними статтями імпорту залишаються такі види продукції, як механічне обладнання, машини та механізми - 20,2%, транспортні засоби - 9,9%, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 11,1%, продукція харчової промисловості - 3,9%.

Слід зазначити, що значна частка імпортованої продукції, як за номенклатурою, так і за обсягами, не є виправданою з точки зору наявного промислового потенціалу м. Києва.

Так, за півтора роки (2005 р. та перше півріччя 2006 р.) через Київську регіональну митницю завезені товари, які виробляються або могли б вироблятись київськими підприємствами. Серед них: передавачі для радіоелектронного радіомовлення або телебачення, апарати для телефонного та радіотелефонного зв'язку митною вартістю 4500,0 млн. грн., частини та пристрої для автомобілів (644,3 млн. грн.), причепи та напівпричепи для всіх транспортних засобів (192,7 млн. грн.), судові дерік-крани, підіймальні крани різних типів (152,7 млн. грн.), металоконструкції (647,6 млн. грн.), машини для миття та сушіння посуду та пляшок (272,2 млн. грн.), насоси для рідин, повітряні або вакуумні, газові компресори та вентилятори (336,0 млн. грн.), центрифуги, апарати для фільтрування і очищення рідин (221,5 млн. грн.), інструменти ручні електромеханічні, пневматичні з гідравлічним або автоматичним неелектричним двигуном (245,5 млн. грн.), пристрої електричні водогрійні акумулювальні, або кип'ятильники занурені (193,4 млн. грн.), електрична апаратура для вмикання, переривання, захисту та вимикання струму (243,2 млн. грн.), обладнання промислове або лабораторне з електричним чи неелектричним нагріванням (202,8 млн. грн.), контрольно-вимірювальні прилади (57,9 млн. грн.), машини та апарати для паяння або зварювання (27,6 млн. грн.), крани, клапани, вентилі та аналогічна арматура для трубопроводів, котлів, резервуарів (42,1 млн. грн.), бочки, циліндричні контейнери, бідони та аналогічні ємності (19,9 млн. грн.), прилади, що використовуються у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії (388,8 млн. грн.), арматура кріплення та аналогічні вироби (209,8 млн. грн.), апаратура, яка використовує рентгенівське, альфа-, бета- та гамма-випромінювання (162,2 млн. грн.), обладнання друкарське (163,4 млн. грн.), труби, трубки і шланги та їх фітінги (з'єднання, коліна, муфти) з пластмаси (159,8 млн. грн.), плити деревостружкові (97,2 млн. грн.), плитка та плити для мостіння або покриття підлоги, камінних стін, керамічні глазуровані (263,9 млн. грн.), молоко та вершки згущені, або з доданням цукру (298,9 млн. грн.), хлібобулочні, кондитерські вироби з вмістом або без вмісту какао (254,4 млн. грн.), сири всіх видів та кисломолочний сир (634,8 млн. грн.), масло вершкове (114,3 млн. грн.), ящики, коробки, мішки, пакувальні конверти, пакунки та інша тара з паперу, картону (79,8 млн. грн.), етикетки з паперу або картону (38,0 млн. грн.).

Наведений перелік може служити планом освоєння або розширення номенклатури продукції київських підприємств.

У вирішенні питання забезпечення потреб міста продукцією київських підприємств є істотні прогалини. Це пов'язано з існуючими недоліками у формуванні місцевого замовлення. Київські виробники не забезпечені своєчасним інформуванням про номенклатуру продукції, що буде закуповуватись, та технічними вимогами до неї.

Станом на 01.01.2006 року обсяг капіталовкладень у вигляді прямих іноземних інвестицій в економіку міста становив 3619,1 млн. дол. США, з них у промисловість - 548,1 млн. дол., або 15,1%. Це значно менше, ніж інвестицій у торгівлю, на яку припадає 27,1%, або у фінансову діяльність (23,2%).

Переваги, які інвестори надають вкладанню "швидких" грошей, тобто інвестиціям з коротким терміном окупності, пояснюються, головним чином, невпевненістю інвесторів у безпечності своїх інвестицій з огляду на нестабільність українського законодавства, що регулює ці процеси.

Незважаючи на тенденцію щодо зменшення кількості збиткових підприємств, майже третина підприємств у 2005 році (32,0%) одержала збитки на загальну суму 604 млн. грн.

Основним фактором, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств, є несвоєчасне виконання боргових зобов'язань. На 01.01.2006 року загальні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості становили відповідно 99935 млн. грн. та 125799 млн. грн., в т. ч. в межах України - 93619 млн. грн. та 105767 млн. грн.

Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, вирахована як відношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат на операційну діяльність, становила у 2005 році по промисловому комплексу міста в цілому 8,8%, в т. ч. обробній промисловості - 6,0%. Перевищували цей рівень підприємства з виробництва деревини та виробів з неї (8,4%), целюлозно-паперових виробів (8,6%), хімічної та нафтохімічної промисловості (8,2%), машинобудування (6,7%). Низький рівень рентабельності на підприємствах легкої промисловості (2,9%), металургії та оброблення металу (2,4%).

З фінансовим станом промислових підприємств безпосередньо пов'язаний рівень забезпечення соціальних потреб працюючих на цих підприємствах.

Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості збільшилась у 2005 році проти попереднього року на 26,6% і становила 1196 грн. на місяць. В розрізі видів економічної діяльності цей показник найбільший у таких галузях, як хімічна та нафтохімічна промисловість (1584 грн.), целюлозно-паперова промисловість та видавнича справа (1427 грн.), харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції (1382 грн.).

Найнижчий рівень заробітної плати на підприємствах легкої промисловості (728 грн.), неприпустимо низький рівень - у таких галузях, як металургія та оброблення металу (958 грн.), машинобудування (969 грн.).

Високі ціни на сировину, матеріали та енергоносії обумовлюють незначну частку витрат на оплату праці. Так, за 2005 р. ці витрати становили лише 7,2%.

Недостатній рівень заробітної плати, падіння в останні роки престижності роботи на промислових підприємствах обумовили загострення у промисловості кадрової проблеми.

З працюючих у місті понад семи тисяч різногалузевих підприємств, у т. ч. понад 500 крупних та середніх, 246 мали у 2005 р. викиди в атмосферне повітря.

Найбільшу питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять підприємства енергетики (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Завод "Енергія", Дарницька ТЕЦ).

Основними причинами великих обсягів забруднюючих викидів підприємствами енергетики є:

по-перше, наявність у структурі палива Дарницької ТЕЦ твердого палива (вугілля) та низька його якість;

по-друге, застарілість основних фондів енергетичних підприємств та неефективні технології нейтралізації забруднюючих викидів;

по-третє, неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії, що потребує збільшення обсягів і виробництва, і споживання паливно-енергетичних ресурсів, що, у свою чергу, обумовлює збільшення забруднюючих викидів.

У результаті експлуатації малоефективного зношеного устаткування, низької теплозахисної здатності огороджувальних конструкцій житлових будинків і громадських споруд перевитрати теплової енергії в житлово-комунальному господарстві становлять близько 40%.

На заводі "Енергія" утилізація сміття практично зводиться до його спалювання без ефективного використання отриманого тепла, тому необхідно передбачити ефективне споживання теплоенергії, що виробляється у процесі спалювання сміття.

Треба зазначити, що практично всі підприємства міста, діяльність яких обумовлює формування шкідливих для атмосферного повітря викидів забруднюючих речовин, потребують суттєвої модернізації існуючих систем їхнього очищення, а деякі - повного переобладнання новими сучасними системами уловлювання шкідливих речовин.

У місті триває процес накопичення обсягів утворення відходів виробництва як на полігонах, так і на підприємствах. До останнього часу не запроваджена чітка система утилізації та використання для потреб столиці полімерних відходів, відходів легкої та харчової промисловості, відпрацьованих нафтопродуктів тощо.

Потребують вирішення проблеми:

- знешкодження токсичних відходів. Зокрема, необхідно вирішити питання щодо облаштування сучасного екологічно безпечного полігону токсичних відходів, який зараз відсутній. У 2005 р. на промислових підприємствах утворено 7,4 тис. т небезпечних відходів;

- утилізації золи, що утворюється на заводі "Енергія", та золошлакової суміші, що утворюється на ТЕЦ-4. На ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 утворюються та зберігаються в накопичувачах вапняний та ванадійвмісткий шлами;

- утилізації шламів гальванічного виробництва: наявні технології очистки стічних вод недостатньо ефективні, відходи гальванічних виробництв є одним із основних джерел забруднення водного басейну міста високотоксичними важкими та кольоровими металами (цинк, нікель, хром, мідь, кадмій тощо). Очисні споруди Бортницької станції аерації щодобово затримують 9-12 тис. куб. м органічних речовин, забруднених солями важких металів. Щорічно на мулові площадки очисних споруд БСА надходить 1,8 млн. тонн осадів міських стічних вод та на піскоуловлювачах осаджується 10,92 тис. тонн піску. Після біологічної очистки ця велика кількість мулу ніде не використовується, а просто захоронюється, що потребує відведення нових територій для їхнього накопичення.

Аналіз стану промислової сфери міста та чинників, що стримують її подальший розвиток, дозволяє згрупувати основні проблеми, на вирішення яких спрямована ця Програма.

Це насамперед:

1. Проблеми правового забезпечення:

- невирішеність на загальнодержавному рівні таких питань, як:

- зменшення податкового навантаження на підприємства;

- відсутність інвестиційно привабливого середовища, стабільного законодавства, гарантій для інвестора;

- недосконалість застосування ринкових механізмів залучення в промисловість масштабних довгострокових інвестицій;

- нерозвиненість механізмів регулювання ринку промислової продукції, включаючи встановлення умов доступу на національний ринок зарубіжних імпортерів, відсутність ефективного захисту від контрафактної і контрабандної продукції, забезпечення балансу інтересів між виробниками, оптовиками і підприємствами роздрібної торгівлі;

- неефективна кредитна політика, доволі висока вартість кредитів на інноваційну діяльність;

- на рівні міста необхідно вирішити питання:

- створення системи пріоритетів місцевого замовлення промисловим підприємствам міста;

- створення диференційованої системи плати за землю.

2. Проблеми інформаційного забезпечення:

- відсутність чіткої системи інформування підприємств міста щодо номенклатури та техніко-економічних вимог до продукції, яка закуповується за кошти місцевого бюджету;

- недостатнє інформаційне забезпечення підприємств міста з питань наявності науково-технічних розробок та можливості їх застосування;

- нерозвинутий ринок консалтингових послуг.

3. Організаційні та економічні проблеми:

- уповільнений процес структурної перебудови промисловості, що призводить до недовикористання конкурентних переваг м. Києва в частині залучення потенціалу науки і організацій оборонно-промислового комплексу, розташованих на території міста, формування на цій основі високотехнологічних наукоємних виробництв;

- обмеженість масштабів розвитку інфраструктури промислової діяльності, включаючи розвиток товаропровідної мережі, застосування інформаційних технологій;

- неефективна структура промислового виробництва, яка не відповідає структурі виробничих потужностей;

- відсутність міжгалузевої збалансованості виробництва на основі закінченого технологічного циклу;

- незадовільний рівень інноваційної діяльності на більшості київських підприємств: надто низький (порівняно з потенційними можливостями) рівень впровадження досягнень НТП у виробництво та випуск інноваційної продукції;

- недостатній рівень завантаження виробничих потужностей підприємств різних галузей, а також надмірність існуючих виробничих потужностей з огляду на реальні потреби внутрішнього і зовнішнього ринку;

- високий рівень зносу основних фондів (моральний та фізичний) в більшості галузей промисловості, значне відставання стану основних фондів від технологічного рівня розвинених країн;

- нераціональне використання окремими промисловими підприємствами земельних ресурсів, що належать територіальній громаді міста;

- невикористання можливостей кооперації промислових підприємств міста;

- неефективна структура зовнішньоекономічних зв'язків: незначна частка готової високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту та наявність в імпортних закупівлях певної частки продукції (деталей, комплектуючих), яка може вироблятися на київських підприємствах;

- надмірна частка накладних витрат у структурі собівартості продукції;

- недостатня ефективність виробничої діяльності більшості київських підприємств з причини високого рівня енерговитратності виробничих процесів;

- недостатньо ефективна фінансова діяльність промислових підприємств: недостатні обсяги інвестицій у виробництво та інноваційну діяльність; значна кількість збиткових підприємств; незадовільний стан взаєморозрахунків підприємств, що характеризується значними обсягами простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості;

- значна залежність міського господарства від зовнішніх поставок необхідної продукції, в тому числі по імпорту;

- погіршення фінансового потенціалу та матеріально-технічної бази науково-дослідних установ;

- неналагодженість кооперації наукової та виробничої сфер;

- відносно пасивна участь керівництва окремих підприємств у виробленні стратегії свого розвитку.

4. Соціальні проблеми:

- недостатній рівень заробітної плати по окремих галузях та підприємствах;

- наявність диспропорцій у структурі витрат на виробництво за рахунок низької частки витрат на оплату праці;

- наявність по окремих підприємствах заборгованості із виплати заробітної плати;

- недостатній рівень кваліфікаційної підготовки, в т. ч. директорського корпусу та управлінського апарату підприємств, які виявляють непристосованість до роботи в ринкових умовах;

- недостатня забезпеченість та відплив кваліфікованих робочих кадрів як з промислових підприємств, так і установ, які займаються науковою роботою та впровадженням високих технологій.

5. Проблеми екологічності міської промисловості:

- невирішеність проблеми утилізації шламу гальванічного виробництва;

- недостатній розвиток індустріальних методів переробки промислових відходів;

- недостатній контроль за утворенням, перевезенням, розміщенням та утилізацією відходів.

До перерахованого слід додати невисоку активність промислового бізнесу (30% від числа промислових підприємств фактично забезпечують близько 95% обсягу промислового виробництва).

Разом з вказаними останніми роками загострився ряд нових проблем, рішення яких вимагає як вдосконалення діючих і введення нових механізмів державного регулювання промислової діяльності, так і проведення комплексу заходів, спрямованих на збереження наукового і виробничого потенціалу промисловості міста. До числа таких проблем, в першу чергу, можуть бути віднесені проблеми, пов'язані з кадровим забезпеченням, а також проблеми, обумовлені виконанням вимог, що пред'являються до промисловості, які пов'язані із соціально-економічним розвитком міста.

Київська міська програма розвитку промисловості на інноваційній основі (далі - Програма) становить своєю ціллю запровадження моделі сталого економічного зростання промислового потенціалу м. Києва шляхом формування умов для забезпечення міських та загальнодержавних потреб у промисловій продукції на основі збільшення обсягів виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної, екологічно чистої, експортоорієнтованої та імпортозамінної продукції.

Програма зорієнтована на реалізацію наступних завдань:

- максимальне забезпечення міських потреб в промисловій продукції. Стимулювання місцевих виробників шляхом формування замовлення на продукцію, необхідну для міського господарства;

- впровадження на промислових підприємствах м. Києва наукоємних технологій за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності, визначеними Законом України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні";

- техніко-технологічна модернізація промислового комплексу, впровадження прогресивних структурних змін, збільшення кількості впроваджених інноваційних проектів;

- прискорений розвиток виробництв, здатних нарощувати експортний потенціал;

- збільшення випуску імпортозамінюючої продукції;

- поліпшення фінансового стану підприємств, створення передумов для залучення інвестицій;

- оптимізація обсягів, вдосконалення якості підготовки кваліфікованого робітничого, інженерно-технічного й управлінського персоналу;

- впровадження механізмів вилучення земельних ділянок промислових підприємств, що неефективно використовуються, з метою розвитку на них нових високотехнологічних або необхідних для міста виробництв;

- широкомасштабна екологізація промислового виробництва;

- забезпечення енергозбереження;

- формування механізмів реалізації програмних цілей.

Проблеми і передумови формування перспективної промислової політики м. Києва на середньострокову перспективу з урахуванням оцінки стану промисловості дозволяють виділити наступні системоутворюючі пріоритети.

1. Вирішення виробничих проблем розвитку промислового комплексу шляхом:

- максимального забезпечення міських потреб в промисловій продукції за рахунок власного виробництва;

- підвищення якості продукції. Сприяння розвитку системи забезпечення якості і сертифікації продукції, перш за все в наукоємних і високотехнологічних галузях промисловості на основі:

- розвитку систем добровільної сертифікації, підвищення рівня вимог відповідно до міжнародних стандартів, норм, правил і кращих світових зразків;

- підвищення ефективності виконання метрологічних і контрольно-випробувальних робіт на основі вдосконалення системи метрологічного забезпечення і створення центрів колективного користування;

- розвитку і технічного переоснащення високотехнологічних контрольно-випробувальних центрів, служб метрологічного забезпечення випуску наукоємної високотехнологічної продукції;

- сертифікації наукоємної високотехнологічної конверсійної продукції, що випускається за технологіями подвійного застосування, для легітимного виходу на вітчизняний і світовий ринки;

- підвищення рівня інноваційності функціонування промислового комплексу з метою збільшення потенціалів експортоспроможності та імпортозаміни;

- впровадження енергозберігаючих технологій.

Ця група пріоритетів включає:

- встановлення пріоритетів підтримки промислових підприємств в цілях формування ядра промисловості, що складається з високопродуктивних і соціально значущих організацій, включаючи:

- створення або розвиток високотехнологічних виробництв, зокрема виробництв по випуску засобів для забезпечення матеріально-технічної бази науки, освіти, інших секторів економіки міста;

- створення або розвиток виробництв, орієнтованих на забезпечення внутрішніх потреб міста і його населення, зокрема по схемі імпортозаміщення;

- створення або розвиток виробництв, що забезпечують мультиплікативний ефект зростання доданої вартості у випуску кінцевого продукту і збільшення зайнятості населення;

- створення нових високотехнологічних виробництв і введення в дію нових виробничих потужностей для випуску високоякісної продукції на користь соціально-економічного розвитку міста, підвищення рівня якості життя населення.

2. Підвищення рівня фінансового стану підприємств шляхом підвищення ефективності виробництва; надання підтримки соціально значущим підприємствам з метою їх фінансового оздоровлення через нормалізацію ситуації із заборгованістю, підвищення ефективності процедур банкрутства; підвищення ефективного використання земельних ділянок; вдосконалення організаційно-економічних механізмів підвищення ефективності використовування міської землі як ресурсу збереження науково-промислового потенціалу; вдосконалення нормативної правової бази регулювання промислової діяльності в частині недопущення неефективного або нецільового використовування земельних ділянок і встановлення порядку зміни власника при виявленні нецільового використовування земельних ділянок, призначених для здійснення наукової і промислової діяльності, включаючи механізм компенсації витрат, внесення пропозицій щодо внесення змін та доповнень в законодавчі акти України та нормативно-правові акти міського рівня, пов'язані з недопущенням дій і операцій, що призводять до припинення діяльності організацій науки і промисловості, їх навмисного або фіктивного банкрутства, а також силового захоплення.

3. Підвищення рівня екологізації промислового виробництва. Закриття екологічно небезпечних підприємств та виробництв. Винесення тих, що залишаються, за межі житлових зон Києва і області (за домовленістю з областю).

4. Пріоритети, пов'язані з соціально-економічним розвитком міста.

Вимоги, пов'язані з соціально-економічним розвитком міста, обумовлені перш за все:

- соціальними проблемами;

- проблемами містобудівного розвитку і підвищення ефективності використання міських земель;

- проблемами ресурсо-, енергозбереження;

- проблемами забезпечення економічної безпеки міста.

Основними пріоритетами розвитку промисловості в частині рішення соціальних проблем міста є:

- забезпечення стійкого зростання реальних доходів економічно активного населення на основі випереджаючого зростання оплати праці по відношенню до темпів зростання споживчих цін в цілях підвищення платоспроможного попиту населення, створення умов трудової мотивації для роботи в промисловості;

- забезпечення зайнятості працездатного населення і збереження стійкої ситуації на ринку праці у сфері промисловості з урахуванням основних демографічних характеристик на перспективу;

- забезпечення підготовки і перепідготовки кадрів різних галузей промисловості, в першу чергу, зайнятих у високотехнологічних, наукоємних галузях промисловості, а також у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності;

- підтримка необхідного рівня якості життя населення м. Києва, включаючи:

- поліпшення екологічної ситуації в місті;

- недопущення техногенних катастроф в промисловості;

- підвищення конкурентоспроможності продукції, реалізовуваної на споживчому ринку за прийнятними для широких верств населення цінами в умовах експансії аналогічної продукції з боку інших країн;

- зниження навантаження для населення міста по оплаті комунальних послуг в умовах проведення житлово-комунальної реформи на основі створення і використовування у житлових будинках сучасного ресурсо-енергозберігаючого устаткування і приладів, що виробляється київськими підприємствами;

- розширення виробництва високотехнологічної медичної техніки, а також імпортозамінюючих лікарських препаратів за доступними цінами;

- створення індустрії товарів для спорту і туризму за доступними для широких верств населення цінами;

- створення системи стимулювання, що забезпечує зацікавленість роботодавців у залученні праці інвалідів у промислове виробництво, а також направленої на збереження виробничого потенціалу спеціалізованих підприємств, зокрема на основі встановлення диференційованого підходу до номенклатури міського замовлення і розміщення певної продукції, передбаченої міським замовленням, переважно серед спеціалізованих підприємств.

3.1. Забезпечення потреб міста в продукції власного виробництва, росту обсягів виробництва імпортозамінюючої та експортоорієнтованої високотехнологічної продукції

З метою повного використання міського промислового потенціалу для задоволення потреб міста передбачається реалізація наступних заходів:

- вдосконалення механізму формування і розміщення на конкурсній основі міського замовлення на закупівлю продукції для міських потреб;

- надання міського замовлення київськими підприємствами переважно на умовах техніко-технологічного переозброєння виробництва з використанням устаткування, виробленого київськими підприємствами;

- інформаційна підтримка промислових підприємств, розташованих на території міста, щодо номенклатури, обсягів та технічних вимог до продукції, яка буде закуповуватись;

- формування в місті системи довгострокових замовлень на поставку високотехнологічної наукоємної продукції для міських потреб, що забезпечує взаємозв'язок проведення робіт "розробка - впровадження - виробництво - поставка для міських потреб";

- вдосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення добросовісної конкуренції і захисту вітчизняної наукоємної продукції від "нечесних" прийомів в торгівлі, що застосовуються вітчизняними і зарубіжними фірмами, включаючи встановлення умов їх доступу на київський ринок промислових товарів і послуг;

- сприяння підвищенню попиту на інноваційну і інвестиційну промислову продукцію на основі підвищення оплати праці в Києві.

Діяльність в сфері підвищення конкурентоспроможності продукції київських підприємств, виробництва імпортозамінюючої та експортоорієнтованої високотехнологічної продукції передбачає:

- Вдосконалення нормативно-правових і організаційних основ забезпечення відповідності стану промислового виробництва вимогам міжнародних стандартів і здійснення широкомасштабної модернізації промислового виробництва як бази підвищення його конкурентоспроможності, включаючи:

- інформаційну підтримку пошуку перспективних технологій, використання нових видів енергії, матеріалів із заданими властивостями і гнучкої автоматизації виробництва, а також нестандартних рішень для забезпечення конкурентних переваг київських товаровиробників в рамках міжрегіональної і міжнародної конкуренції і забезпечення гармонізації технологічного середовища міста з розвиненими країнами у сфері менеджменту, інжинірингу, атестації промислового виробництва;

- створення умов для формування і використовування перспективної техніко-технологічної бази розвитку промислового виробництва, його техніко-технологічного переозброєння і інтеграції, зокрема сприяння активному освоєнню промисловими підприємствами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і підтримка проектів створення комп'ютерно-агрегованих і автоматизованих виробництв в якості основного засобу подолання технологічної багатоукладності промисловості м. Києва і поступового переходу до технологій п'ятого і шостого устроїв;

- підтримку процесів впровадження в організаціях промисловості перспективних технологій, створених за рахунок коштів бюджету м. Києва, по таких напрямках, як інформаційно-телекомунікаційні системи; елементна база мікроелектроніки, наноелектроніки і квантових комп'ютерів; опто-, радіо- і акустоелектроніка, оптичний і СВЧ-зв'язок; матеріали для мікро- і наноелектроніки; біотехнології; синтез лікарських засобів і харчових добавок; екологічно чистий і високошвидкісний наземний транспорт; енергозберігаючі технології; альтернативні джерела енергії; зниження ризику і зменшення наслідків природних і техногенних катастроф; природоохоронні технології, переробка і утилізація техногенних утворень і відходів; хімічні технології очищення стічних вод і підготовки питної води; лазерні і електронно-іонно-плазмові технології; прецизіонні і нанометричні технології обробки, збірки, контролю; технології глибокої переробки вітчизняної сировини і матеріалів в галузях промисловості.

- Підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів промисловості, включаючи:

- сприяння розвитку менеджменту в організаціях промисловості на основі:

- підвищення кваліфікації управлінського персоналу для роботи в умовах відкритого ринку, зокрема у сфері корпоративного менеджменту, фондових ринків, сучасного маркетингу, освоєння міжнародних стандартів, норм, правил ведення бізнесу у сфері промисловості, торгівлі, надання послуг, зокрема передбачених угодами СОТ;

- впровадження в організаціях промисловості систем менеджменту якості, орієнтованих на міжнародні стандарти (зокрема стандарти серії ISO 9000);

- сприяння вдосконаленню системи підготовки і перепідготовки кадрів в цілях підвищення ролі людського капіталу в промисловості на основі:

- розвитку системи підготовки і перепідготовки інженерно-технічних і робочих кадрів для промисловості з урахуванням прогнозів потреби інноваційного і високотехнологічного секторів промисловості в кадрах різних спеціальностей, підвищення якості і вдосконалення структури навчання.

- Покращання умов для залучення інвестицій у сферу промисловості, включаючи:

- вдосконалення організаційно-економічного механізму залучення крупних довгострокових інвестицій в реконструкцію виробництв передбачає зниження інвестиційних ризиків, виконання інвестиційних контрактів і захист прав інвесторів;

- сприяння формуванню стратегічного партнерства з провідними міжнародними фірмами, які володіють принципово новими високопродуктивними технологіями, з метою створення складної готової продукції з високою доданою вартістю і її реалізації на основі завоювання нових ніш на ринку;

- вдосконалення механізмів державного регулювання процесів підтримки конкуренції на ринку на основі вироблення методологічних підходів до оптимізації співвідношень між крупними, середніми і малими підприємствами у сфері промисловості, регулювання імпорту по масштабах і структурі, встановлення критеріїв ділової активності промислових підприємств залежно від розміру вироблюваної ними доданої вартості.

Підвищення інвестиційної привабливості і інноваційної активності промисловості міста передбачає здійснення комплексу заходів по поліпшенню інвестиційного клімату і підвищенню інвестиційної привабливості промислових підприємств, підвищенню інноваційного потенціалу промисловості та інноваційної активності організацій.

Перелік імпортозамінної конкурентоспроможної продукції, випуск якої буде освоєно промисловими підприємствами м. Києва, наведений у табл. 1.

3.2. Розвиток системи забезпечення якості та сертифікації продукції

Очікуваний вступ України у Світову організацію торгівлі (СОТ) передбачає вихід української економіки у світовий торговельно-економічний простір, де їй доведеться боротися за ринки збуту поруч з розвиненими компаніями. Мова йде як про завоювання зовнішніх ринків, так і утримання внутрішнього ринку. Адже всі кордони країн - членів СОТ поміж собою стануть практично відкритими в обидві сторони, і товари та послуги будуть пересуватися в той бік, де нижче рівень якості. При цьому стане значно складніше забезпечувати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку за рахунок використання митно-тарифних механізмів та засобів технічного регулювання, можливості яких щодо обмеження імпорту в Україну безпечної з точки зору міжнародних вимог продукції, будуть істотно звужені. За таких обставин, щоб витримати боротьбу за споживача з досвідченими зарубіжними компаніями та їх менеджерами, українські підприємства повинні забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної промисловості в нових економічних умовах.

У зв'язку з цим вбачається доцільним, враховуючи важливість задіяння такого впливового чинника підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, як робота за системою ISO, забезпечити вирішення таких проблем, як:

- надання фінансової допомоги підприємствам у проведенні системи управління якістю шляхом надання пільгових кредитів;

- інформаційне забезпечення підприємств в галузі впровадження названої системи.

При створенні мережі навчальних, консалтингових, сертифікаційних та інших центрів доцільно використовувати ті структури, які вже успішно діють в державі. Перш за все, варто врахувати наукові напрацювання Інституту кібернетики НАНУ та Міжгалузевого центру якості "ПРИРІСТ". Корисно також задіяти можливості Української асоціації якості (УАЯ), яка вже має у своєму розпорядженні базові ресурси для надання вітчизняним підприємствам комплексу високопрофесійних послуг щодо підвищення досконалості і конкурентоспроможності.

У даний час існують різні способи розробки, впровадження і сертифікації системи якості. Але найефективнішою є Система, що складається з наступної послідовності дій:

1. Прийняття рішення про необхідність здійснення і сертифікацію системи управління якістю. Як правило, таке рішення ухвалюється з наступних причин:

- керівник розуміє необхідність реорганізації або удосконалення системи менеджменту;

- організація прагне вийти зі своєю продукцією на нові ринки збуту;

- організація планує участь у тендері;

- керівництво зацікавлене в зниженні витрат і зменшенні собівартості продукції;

- при збільшенні чисельності співробітників на підприємстві виникає необхідність в стандартизації процесів, методик і процедур для ефективнішої роботи;

- керівництво хоче поліпшити якість своєї продукції і визначити причини появи браку;

- організації необхідний імідж виробника світового рівня.

2. Отримання додаткової інформації щодо термінів, обсягів, вартості робіт і т. ін.

3. Аналіз діяльності підприємства, під час якого уточнюються всі питання, що стосуються розробки, впровадження і сертифікації Системи управління якістю організації; вибирається найбільш оптимальний варіант співпраці, узгоджуються плани і терміни проведення робіт, вартість, додаткові чинники.

4. Узгодження і підписання контрактів.

5. Проведення роботи по розробці і впровадженню системи управління якістю, під час якої:

- визначається і розробляється політика якості;

- проводиться аналіз підприємства, існуючої документації за якістю, контрактів на закупівлю сировини, матеріалів, що комплектують, і контрактів на реалізацію продукції, методик оцінки постачальників;

- аналізується організаційна структура управління підприємства, удосконалюються системи менеджменту і маркетингу, складаються діаграми відповідальності;

- призначається представник керівництва по якості і розробляється план заходів щодо якості;

- розробляються системи ідентифікації;

- проводиться аналіз і контроль метрологічного забезпечення;

- розробляються процедури по контролю невідповідної продукції;

- розробляється система коригуючих заходів по роботі з рекламаціями клієнтів;

- розробляються процедури по упаковці, збереженню і відвантаженню продукції;

- навчається персонал підприємства; включаючи підготовку внутрішніх аудиторів;

- розробляється процедурна документація за системою "Управління якістю";

- розробляються методики роботи з персоналом і замовниками, оцінки постачальників, управління документацією і інформацією, збору і аналізу даних і др.;

- відпрацьовуються всі процедури, які забезпечують якість продукції та ефективне функціонування системи якості;

- розробляється система заходів, спрямованих на усунення появи можливих невідповідностей;

- проводиться попередній аудит як генеральна репетиція сертифікаційного аудиту і т. д.

6. Сертифікація підприємства. Сертифікат ISO визнається у всіх країнах - повноправних членах ISO (Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Словаччина, Чехія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія) і в 130 країнах - кореспондентах ISO (країни СНД, малі держави, азіатські і малорозвинені країни).

7. Реєстрація організації в переліку сертифікованих підприємств, відрахування податків, видача сертифіката ISO 9001:2000 і логотипів з рекомендаціями по застосуванню.

Після сертифікаційного аудиту сертифікаційна організація проводить щорічну перевірку безперервності відповідності системи управління якістю вимогам стандарту ISO-9001:2000. Сертифікат на систему якості за стандартом ISO-9001:2000 видається на три роки. Через три роки провадиться ресертифікація.

Мета щорічних перевірок - переконатися у тому, що проводяться всі необхідні заходи для того, щоб досягнутий рівень системи якості не знизився.

Не маючи системи менеджменту якості, сертифікованої на відповідність міжнародним стандартам ISO серії 9000, виробник не може реально конкурувати як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Наявність сертифіката стандарту ISO серії 9000 відкриває перед київськими виробниками широкі перспективи при веденні бізнесу. Наприклад, підвищуються шанси на успіх при участі в тендерах, з'являються можливості експорту продукції за вищими цінами (наявність сертифіката ISO у виробника позбавляє партнерів необхідності проводити дорогу експертизу якості товарів, що закуповуються) і т. д. Побудована з урахуванням вимог міжнародних стандартів ISO система якості дозволяє забезпечити максимально ефективну і прибуткову роботу підприємства.

Ситуація на ринках, як внутрішньому, так і зовнішніх, постійно змінюється і потребує адекватної реакції керівників підприємств. Кількісні та якісні показники впровадження міжнародних систем якості знаходяться в динамічному розвитку, що вимагає подальшого вивчення та відповідних дій з боку органів влади, в тому числі м. Києва.

Заходи, спрямовані на розвиток системи забезпечення якості та сертифікації продукції, представлені у табл. 2.

3.3. Підвищення рівня інноваційності промислового виробництва

Для Києва, як і для України в цілому, найефективнішою є стратегія, заснована на технологізації знань, створенні і широкому використанні наукоємних технологій як для внутрішнього споживання, так і для експорту. Ця стратегія передбачає переважно інноваційний шлях розвитку промисловості.

Перехід до інноваційного шляху розвитку промисловості обумовлює необхідність реалізації заходів щодо переходу промисловості на передову техніко-технологічну базу, розвитку виробництва адекватних постіндустріальному суспільству технологічних устроїв, здійснення на цій основі структурних змін промисловості міста. Головною ланкою в цій сфері є розвиток інформаційних комп'ютерних технологій і наукових досліджень в області інформаційних технологій, оскільки, виходячи з досвіду розвинених зарубіжних країн, генеральною лінією зростання п'ятого технологічного устрою є комп'ютеризація технології та управління на всіх етапах відтворювального циклу.

Підвищення інноваційного потенціалу організацій промисловості і їх інноваційної активності передбачає:

- визначення довгострокової стратегії інноваційного розвитку міста шляхом розробки та впровадження відповідної Концепції та програм;

- сприяння інтеграції організацій науки, промисловості і підприємств у формі промислових кластерів, а також створенню інтегрованих корпоративних структур або участі в них, включаючи трансграничні в економічному просторі СНД і за його межами, широке використання механізмів трансферу технологій;

- стимулювання розвитку корпоративної (заводський) науки і розробок на основі надання підтримки виконання НІОКР, що ініціюються безпосередньо організаціями промисловості для здійснення модернізації виробництва і впровадження наукоємних технологій;

- надання підтримки для отримання сертифікатів якості і безпеки, охоронних документів на промислову власність при створенні нових типів машин і технології утилізації відходів;

- реалізацію заходів по збільшенню числа інноваційно активних підприємств на основі ініціювання внесення змін і доповнень в податкове і земельне законодавство, що передбачають встановлення нормативів, які орієнтують підприємства на санацію виробничих потужностей, відмову від виробничих площ і устаткування, що не використовуються;

- стимулювання інноваційної активності товаровиробників, які впроваджують у виробництво наукоємні технології, шляхом надання преференцій в сфері кредитування;

- впровадження системи пільгового кредитування процесів розробки і реалізації науково-інноваційних досліджень (зокрема надання кредитів під освоєння технологій та ноу-хау суб'єктами господарювання), забезпечення зворотності та цільового використання інноваційних позик, опрацювання механізмів реінвестування доходів від науково-інноваційних проектів у подальший розвиток сфери науки;

- сприяння і надання підтримки для проведення технічного аудиту організацій промисловості для оцінки їх можливості технологічного розвитку;

- розширення системи науково-консультаційних послуг в цілях формування на підприємствах професійного інноваційного менеджменту;

- розвиток інноваційної інфраструктури, зокрема технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів, інноваційних бірж, центрів консалтингу, інжинірингу, маркетингових, рекламних, аудиторських, сертифікатних фірм, малих інноваційних підприємств;

- створення міського банку даних щодо науково-інноваційного потенціалу та трансферу технологій;

- проведення фундаментальних досліджень за стратегічними напрямами розвитку інноваційних технологій XXI ст., а також прикладних досліджень згідно з перспективами інноваційного розвитку економіки столиці;

- реконструкцію та модернізацію господарського комплексу на сучасній техніко-технологічній основі, зокрема впровадження новітніх біотехнологій у легкій та харчовій промисловості, фармацевтиці;

- формування у виробничій сфері науково-дослідних консорціумів;

- становлення науково-фінансово-інвестиційно-технологічних груп як засіб об'єднання комерційних інтересів технологічно й коопераційно пов'язаних підприємств, науково-дослідних установ, банків, фінансово-інвестиційних і страхових компаній.

3.4. Енергозбереження в промисловості

Проблеми енергозбереження обумовлені тим, що промисловість має високу питому вагу у споживанні паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Так, частка промисловості складає 98% від усіх ПЕР, що використовуються за всіма видами економічної діяльності.

Існуюча практика продовження ресурсу устаткування (майже шестикратне з початку 90-х років скорочення коефіцієнта введення в дію нових виробничих потужностей) обумовлює наростаючу відсталість технологічного й енергетичного устаткування. Знижуються показники енергетичної ефективності активного устаткування, що споживає ПЕР в процесі виготовлення виробів, устаткування, яке служить для передачі теплової, електричної енергії і інших енергоносіїв, а також споруд, до яких відносяться захисні конструкції і матеріали. Все це веде до зростання енергоємності виробництва.

В даний час енергоємність економіки Києва в 2-3 рази перевищує питому вагу енергоємності економіки розвинених країн.

Збереження ситуації, що склалася по енергоємності промислового виробництва, з одного боку, потребує різкого збільшення споживання ПЕР з метою досягнення прогнозованих темпів зростання промислового виробництва і, відповідно, призведе до подальшого збільшення дефіцитності паливно-енергетичного балансу міста. З іншого боку, подальше зростання витрат на ПЕР в структурі собівартості, спричинене як зростанням питомого споживання, так і зростанням тарифів на енергоресурси, призведе до погіршення стану цінової конкурентоспроможності міської продукції.

Виходом з даної ситуації є здійснення комплексу заходів з енергозбереження, які передбачають:

- технічне переозброєння і модернізацію енергоємних виробництв, підвищення на цій основі їх енергетичної ефективності і зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище;

- скорочення непродуктивної витрати енергоресурсів за рахунок впровадження системи перспективних технічних регламентів, галузевих стандартів і норм витрати енергоресурсів;

- оснащення підприємств сучасними технічними засобами обліку і регулювання витрати енергоресурсів;

- розвиток інноваційної діяльності по створенню і впровадженню енергозберігаючого устаткування, техніки і технологій у споживачів енергоресурсів;

- покращання енергетичних характеристик технологічних процесів виробництва за рахунок вдосконалення існуючих, розробки та широкого впровадження нових, більш ефективних схем, обладнання та апаратів, які характеризуються значно вищими одиночними потужностями;

- удосконалення конструкцій та модернізація паливоспоживаючого обладнання, включаючи автоматизацію нагрівальних та термічних печей;

- зменшення металоємності продукції, що випускається;

- обов'язкова установка рекуператорів з підвищеним підігрівом повітря (500-600 град.C) та установка газопальникових пристроїв з низьким виходом оксидів азоту;

- широке впровадження нових теплоізоляційних та вогнетривких, у тому числі волокнистих, матеріалів для футеровки печей;

- повне використання тепла вихідних газів, тепла агрегатів, що охолоджуються, тепла відпрацьованої пари від пресів і молотів та інше;

- застосування автоматичних пристроїв керування вентиляторними установками, рекуперації та утилізації тепла.

Заходи, спрямовані на реалізацію цих завдань, наведені у табл. 3.

3.5. Оптимізація територіального розміщення виробництва та підвищення ефективності використання земельних ділянок

Перспективи містобудівного розвитку м. Києва багато в чому визначаються рішенням задач оптимізації територіального розміщення організацій науки і промисловості.

У Києві зосереджена значна частка промислового потенціалу країни, притому найбільш наукоємного і високотехнологічного. Із промисловими підприємствами, науково-дослідними і проектними інститутами пов'язана значна частина економічно активного населення столиці.

У період бурхливого розвитку промисловості розміщення промислових підприємств здійснювалось хаотично. У міру розростання міста, розширення його економічних і соціальних функцій значна кількість промислових підприємств опинилася в центральних районах Києва і на прилеглих територіях.

Багато підприємств давно застаріли, деякі використовують свої часто величезні площі неефективно, вважаючи за краще здавати їх в оренду. Території, які вони займають, - значний резерв для розміщення інноваційних, високотехнологічних виробництв. При гострому дефіциті міських земель виникає необхідність реформування виробництв там, де є значні територіальні резерви.

Одним з варіантів рішення проблеми браку земельних ресурсів під соціальне будівництво, під подальший розвиток міста є реорганізація виробничих територій, які неефективно використовуються підприємствами. Цей процес повинен відбуватись не довільно, а відповідно до функціонального призначення земельних ділянок, визначеного Генеральним планом розвитку м. Києва. Згідно з Генеральним планом розвитку м. Києва підлягають перепрофілюванню, перебазуванню або ліквідації підприємства, перелічені у розділі 6.2.

Необхідність подібної реорганізації виробничих територій обумовлена:

- недостатньо ефективним використанням земельних ресурсів міста, що знаходяться у розпорядженні промислових підприємств;

- браком земельних ділянок для створення нових інноваційних виробництв, будівництва, об'єктів сфери життєзабезпечення міста;

- функціонування екологічно шкідливих виробництв, зокрема поблизу селітебних зон;

- необхідністю розвитку і реабілітації територій природного комплексу.

Основними пріоритетами оптимізації територіального розміщення промисловості міста відповідно до вимог містобудівного розвитку Києва є:

- реформування, реорганізація і ліквідація підприємств і виробництв, розташованих в безпосередній близькості від житлових забудов, загальноміських центрів і територій природного комплексу, зокрема за рахунок виведення підприємств за межі м. Києва або їх перепрофілювання;

- комплексна реорганізація виробничих територій в м. Києві з метою:

- скорочення кількості виробничих зон в місті, зокрема за рахунок підвищення густини промислово-виробничої забудови, ущільнення виробництв і діючих промислових об'єктів;

- розробки і реалізації оптимальних територіальних галузевих схем розміщення промисловості на виробничих територіях міста з урахуванням їх комплексної реорганізації;

- використовування територій, що вивільняються в процесі реформування, реорганізації і ліквідації підприємств і окремих виробництв для впровадження інвестиційних проектів, що забезпечують впровадження інноваційної моделі розвитку промисловості.

Реалізація вказаних пріоритетів передбачає:

- застосування заходів стимулювання для звільнення земельних ділянок, призначених для іншого функціонального застосування, і переведення виробництв на інші виробничі території;

- створення у межах міста своєрідних "міні-промислових міст", в яких зосереджені об'єкти науки, промисловості, малого підприємництва, об'єднані виробничими, технологічними і науково-технічними інтересами, що використовують в своїй діяльності об'єкти інфраструктури як об'єкти колективного користування. Це дозволить створити якісно нові механізми взаємодії органів міської влади та промислових об'єктів у вирішенні питань територіального розміщення продуктивних сил промисловості.

Ефективним механізмом використання потенціалу промисловості та науки в умовах ринку є створення і розповсюдження нових технологій на основі територіальної концентрації інноваційних і промислових комплексів (кластерів) - промислових компаній, інноваційних центрів, наукових установ, органів територіального управління та ін.

Територіальне інноваційно-промислові кластери мають в своїй основі певну стійку систему розповсюдження нових знань, технологій і продукції - так звану технологічну мережу.

Підприємства кластера мають додаткові конкурентні переваги завдяки можливості здійснювати внутрішню спеціалізацію і стандартизацію, мінімізувати витрати на впровадження інновацій. Важлива особливість таких структур - наявність в їх складі гнучких підприємницьких структур малого бізнесу, що дозволяють формувати інноваційні "точки зростання".

Як показує світова практика, підтримка інноваційної діяльності кластерів може здійснюватися прямими (фінансування НІОКР і інноваційних проектів із бюджетних коштів, захист прав учасників інноваційної діяльності, підготовка кваліфікованих кадрів і т. д.) і непрямими методами (різні податкові пільги у сфері інновацій, державне страхування венчурного підприємництва, створення партнерств з участю представників бізнесу і органів виконавчої влади та ін.).

3.6. Забезпечення стабільності фінансового стану підприємств

У цьому напрямку передбачається діяльність, спрямована на:

- поліпшення стану розрахунків промислових підприємств з іншими суб'єктами господарської діяльності, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- розвиток системи стимулювання підвищення ефективності використання земельних ділянок шляхом встановлення диференційованих орендних або податкових платежів за землю;

- надання фінансової допомоги підприємствам у вигляді погашення частки кредитної ставки за рахунок міського бюджету;

- реалізацію заходів по підвищенню ефективності процедур фінансового оздоровлення організацій промисловості, ліквідації нерентабельних організацій і виробництв і прискореного створення на базі їх майново-земельних комплексів високопродуктивних виробництв;

- сприяння інтеграції організацій науки і промисловості з організаціями інших галузей економіки міста, зокрема торгівлі, з метою забезпечення внутрішньопромислового і міжгалузевого перетікання капіталу, що забезпечує розвиток реального сектору економіки, а також створенню спільних промислових підприємств і торговельно-промислових компаній по виробництву і реалізації вітчизняної продукції з участю іноземного капіталу.

Пріоритетними напрямами у наданні фінансової допомоги підприємствам у вигляді погашення частки кредитної ставки за рахунок міського бюджету є:

- збільшення обсягів виробництва й поставок продукції кінцевого споживання й виробничо-технічного призначення з поліпшеними споживчими властивостями, у тому числі інноваційної, а також продукції, одержуваної із вторинних ресурсів;

- підвищення продуктивності праці, зниження виробничих витрат;

- збільшення частки вітчизняних засобів виробництва в технічному оснащенні організацій промисловості;

- підвищення рівня екологічної й техногенної безпеки виробництва на основі застосування сучасних технологій і устаткування, що відповідають вимогам переходу організацій промисловості на міжнародні екологічні стандарти;

- створення організаційної й техніко-технологічної бази для впровадження продуктових і технологічних інновацій;

- зниження продуктової й технологічної залежності від імпорту, збереження лідируючих позицій на ринках Києва та України, освоєння нових сегментів ринку;

- підвищення ефективності промислового виробництва за рахунок розвитку інфраструктури промисловості;

- підвищення рівня оплати праці в промисловості й зайнятості населення міста Києва;

- створення нових робочих місць і модернізація діючих;

- поповнення бюджету міста Києва.

3.7. Вирішення соціальних проблем в промисловості

Діяльність в цьому напряму передбачає:

- перехід до науково обґрунтованого нормування праці та запровадження як обов'язкового соціального стандарту регульованого державного мінімуму погодинної заробітної плати;

- впровадження сучасних механізмів стимулювання високопродуктивної праці, формування та розповсюдження промислової культури інноваційного типу;

- забезпечення та удосконалення колективно-договірного регулювання оплати праці;

- здійснення заходів щодо підвищення заробітної плати зайнятих на промислових підприємствах шляхом підвищення частки заробітної плати у структурі витрат за рахунок зниження матеріалоенергоємності виробництва;

- поліпшення матеріального, кадрового та технічного забезпечення об'єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі промислових підприємств;

- надання допомоги в організації житлового будівництва за рахунок коштів промислових підприємств або їх об'єднань для їх працівників.

3.8. Підвищення рівня екологізації функціонування промислового комплексу міста

З метою зниження промисловістю негативного впливу на навколишнє природне середовище міста передбачається комплекс заходів, спрямованих на сприяння екологізації виробничої діяльності і ресурсозберіганню в промисловості, включаючи:

- розробку і реалізацію міських цільових програм енергозбереження і енергоефективносгі в паливно-енергетичному комплексі міста і промисловості в цілому;

- розширення сфери дії міжнародних екологічних стандартів серії ISO 14000 в промисловості;

- організаційну і фінансову підтримку впровадження в організаціях промисловості міста ресурсозберігаючих технологій і устаткування, розроблених організаціями науки і промисловості міста;

- організаційну і фінансову підтримку реалізації проектів по розвитку діючих і організації нових виробництв по переробці відходів промислового виробництва і продукції, що втратила свої споживчі властивості в результаті життєдіяльності міста і його населення;

- проведення промисловими підприємствами міста природозахисних заходів, а також заходів щодо забезпечення техногенної безпеки;

- участь промислових підприємств у міжнародних проектах у сфері ресурсозберігання і екологізації відповідно до Кіотського протоколу й інших міжнародних угод України та Києва;

- впровадження системи рециркуляції димових газів з метою зниження викидів азоту в атмосферне повітря від водогрійних котлів ДКВР - 10 м, котелень "Київенерго";

- створення єдиної кільцевої системи теплогенерації та тепловодозабезпечення міста за рахунок ТЕЦ, районних котелень та котелень підприємств міста, що знизить викиди в атмосферу окислів азоту, вуглецю та сірки тощо.

Крім того, реалізуються заходи, передбачені міською програмою охорони навколишнього природного середовища.

Заходи, спрямовані на розвиток екологізації виробництва, наведені у табл. 4.

4.1. Нормативно-правове забезпечення

З метою нормативно-правового забезпечення реалізації Програми передбачається створення правових основ формування та здійснення міської промислово-інноваційної політики шляхом прийняття Київською міською радою відповідних нормативних рішень. Серед них:

1. Про проведення щорічного аналізу промислового розвитку в м. Києві, в тому числі за номенклатурою та показниками економічної діяльності, визначеними Головним управлінням промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

2. Про інформаційну підтримку здійснення промислово-інноваційної політики.

3. Про економічну підтримку здійснення промислово-інноваційної політики.

4. Про кадрову підтримку здійснення промислово-інноваційної політики.

5. Про затвердження програм інноваційного розвитку окремих галузей промисловості в м. Києві.

Крім того, передбачається:

- надання підтримки промисловим підприємствам щодо отримання сертифікатів якості і безпеки, охоронних документів на промислову власність при створенні нових типів машин і технології утилізації відходів;

- захист підприємств та організацій від захоплення (рейдерства).

4.2. Економічно-фінансове забезпечення Програми

Для реалізації промислової політики на інноваційній основі промислові підприємства міста потребують економічної, передусім фінансової, допомоги з боку міської влади. Ця допомога матиме такі форми:

- пільги щодо земельного податку, які передбачені, зокрема, статтею 12 Закону України від 03.07.97 N 2535-XII "Про плату за землю";

- пільги щодо місцевих податків та зборів, які передбачені, зокрема, статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори".

Основні джерела фінансування заходів Програми:

- власні кошти підприємств - 5378,62 млн. грн. (65,84% загальної суми),

- кредити банків - 1797,04 млн. грн. (22%),

- інвестиції зацікавлених організацій - 150,25 млн. грн. (1,84%),

- державний бюджет - 741,88 млн. грн. (9,08%) для фінансування інноваційних заходів державних підприємств: Київського державного заводу "Буревісник", Київського державного авіаційного заводу "Авіант",

- міський бюджет у 2007 р. - 15,569 млн. грн.

З міського бюджету передбачається у 2007 році:

- фінансування організаційних заходів щодо створення та становлення комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи "Київський інноваційний фонд" - 1,5 млн. грн.;

- фінансування заходів щодо надання фінансової підтримки інноваційних проектів для впровадження їх на підприємствах, в установах та організаціях комунальної власності міста Києва комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою "Київський інноваційний фонд" - 10,769 млн. грн.;

- оцінка інноваційного потенціалу та передінвестиційна підготовка інноваційних проектів, що виконується КП "Центр високих технологій та інновацій" для впровадження їх на підприємствах, в установах та організаціях комунальної власності міста Києва - 2,5 млн. грн.;

- проведення виставок, науково-практичних конференцій з питань подальшого розвитку промислового комплексу міста на інноваційній основі - 0,5 млн. грн.;

- організація та проведення державних, міських свят, пов'язаних з промисловою діяльністю (Дня машинобудівника, Дня винахідника і раціоналізатора, Дня працівників легкої промисловості, Дня науки) - 0,1 млн. грн.;

- видання довідників та спеціальної методичної літератури - 0,2 млн. грн.

Крім того, в місті передбачається:

- запровадження цільової інвестиційної політики в напрямі її інноваційного спрямування. Орієнтація промислового розвитку міста на структуризацію промисловості у заданих інноваційною політикою напрямах обумовлює міську структурну політику. Для її практичної реалізації необхідно, щоб інвестиційна політика в промисловості була підпорядкована цілям і напрямам структурної перебудови промисловості. Це означає, що місцеве замовлення та інвестиції повинні направлятися на реалізацію проектів, які відповідають завданням структурної політики;

- створення кластерів, здатних продукувати високотехнологічні конкурентоспроможні товари та послуги;

- сприяння в отриманні кредитів від іноземних фінансових організацій згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 N 93/96. Важливим напрямом економічної підтримки власного виробника є отримання інвестиційних кредитів від іноземних компаній та міжнародних фінансових організацій під конкретні проекти. Насамперед, це можуть бути: проекти щодо виробництва унікальної високотехнологічної продукції (для подальшої її спільної реалізації на світовому ринку); проекти що забезпечують енергозбереження в промисловості; проекти, які спрямовані на захист зовнішнього середовища. Отримання кредитів значною мірою залежить від авторитету місцевої влади, її гарантій та можливостей пайової участі у реалізації конкретних проектів. Тому міська влада м. Києва буде брати участь у реалізації лише тих проектів, які мають суттєвий інтерес для міста, і лише після укладання відповідної угоди з потенційним отримувачем кредиту з визначенням взаємних зобов'язань та відповідальності. Тільки на такій основі міській владі доцільно витрачати час і кошти на пошук і відповідні переговори з іноземними партнерами, допомагати підприємству у розробці бізнес-планів тощо;

- венчурне фінансування науково-технологічних розробок та випуску інноваційної продукції.

Міською владою буде надаватися допомога в отриманні виробничих приміщень для розміщення необхідних місту виробництв малим підприємствам за рахунок вільних площ, або тих, що звільняються на підприємствах, а також на об'єктах інших форм власності, переданих в управління виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), в тому числі в акціонерних товариствах, в статутних фондах яких є частка майна, якою управляє міська влада.

Перспективним є виділення приміщень для розміщення малих підприємств інноваційного спрямування у вищих навчальних закладах або науково-дослідних інститутах. У такому разі ділове співробітництво цих структур буде більш перспективним через взаємозацікавленість у створенні інноваційних технологій та конструкцій та в їхній практичній реалізації на взаємовигідних засадах.

4.3. Організаційне забезпечення Програми

Для реалізації Програми будуть задіяні важелі організаційного характеру, які є досить ефективними і не вимагають суттєвих фінансових витрат для свого застосування. Це, насамперед:

- захист внутрішнього ринку від надходження дешевої, але неякісної продукції;

- реструктуризація збиткових, але перспективних для міста промислових підприємств;

- застосування процедури банкрутства для безперспективних промислових підприємств;

- підвищення ефективності управління промисловим розвитком міста на основі формування ефективно діючого міського промислового комплексу і застосування кластерного методу управління, а також підвищення ефективності організації фінансування науково-технічної діяльності тих науково-дослідних організацій, які здійснюють розробки соціально-економічного та технічного спрямування для потреб міста;

- застосування системи лізингу;

- сприяння розвитку промислової та інноваційної інфраструктури;

- поліпшення інвестиційного клімату і підвищення інвестиційної привабливості промислових підприємств, включаючи формування та реалізацію політики недопущення зростання цін природних монополій на енергетичні ресурси і комунальні послуги і реалізацію інших заходів стабілізації економічних умов господарської діяльності наукових установ та промислових підприємств;

- сприяння інтеграції організацій науки, промисловості і підприємств малого бізнесу у формі промислових кластерів, а також створенню інтегрованих корпоративних структур або участі в них, включаючи трансграничні в економічному просторі СНД і за його межами, широке використання механізмів трансферу технологій;

- вдосконалення механізму формування і розміщення на конкурсній основі міського замовлення на закупівлю продукції для міських потреб на основі включення в міське замовлення продукції, створеної за результатами НДДКР і впровадженої у виробництво за участю коштів бюджету м. Києва; надання міського замовлення переважно на умовах техніко-технологічного переозброєння виробництва з використанням устаткування, виробленого київськими підприємствами.

Важливим напрямом досягнення ефективності у функціонуванні промислового комплексу є реструктуризація підприємств.

Досвід реструктуризації промислових підприємств, який накопичено в Україні за останні роки, показав недосконалість існуючих для цього механізмів. У зв'язку з цим важливим завданням є акцентування уваги органів центральної влади на тому, що невирішеними питаннями при реструктуризації перспективних підприємств залишаються:

- реструктуризація боргів підприємств;

- виділення обігових коштів підприємствам, у тому числі шляхом надання пільгових кредитів, або надання підприємству податкових канікул.

Вирішення цих питань потребує прийняття відповідних законодавчих або нормативних актів на рівні центральної державної влади.

Структурна перебудова промисловості міста повинна мати чітку цільову спрямованість.

Мета структурної перебудови промисловості міста полягає у застосуванні міською владою своїх можливостей у двох зустрічних напрямах.

З одного боку, зусилля міської влади будуть спрямовані на збереження і розвиток виробництв, які відповідають вимогам інноваційної політики, тобто виробляють конкурентоспроможну продукцію:

- необхідну місту для забезпечення функціонування міського господарства, яка закуповується за кошти бюджету міста, в тому числі по імпорту;

- необхідну населенню міста (товари народного споживання), яка споживається на внутрішньому ринку і завозиться в м. Київ з інших регіонів України та по імпорту;

- ліквідну на зовнішньому ринку, яка має попит за межами м. Києва, в тому числі на світовому ринку. Це - наукоємна, високотехнологічна продукція, яка виробляється або київськими виробниками особисто, або на спільних підприємствах.

З другого боку, зусилля місцевої влади будуть спрямовані на виявлення підприємств або виробництв, які:

- застосовують екологічно небезпечні технології, забруднюють навколишнє середовище в місті і, при цьому, виробляють продукцію, яка не є вкрай необхідною для міста та внутрішнього ринку. До таких підприємств мають застосовуватись адміністративні та економічні санкції з тим, щоб сприяти їхній реструктуризації або закриттю;

- є хронічно збитковими, які не змогли пристосуватися до роботи в сучасних ринкових умовах. До таких підприємств має застосовуватись процедура банкрутства.

Основним організаційно-правовим інструментом реалізації Програми розвитку промисловості м. Києва на інноваційній основі є складання системи (комплексу) підпрограм, які повинні спрямовувати діяльність усіх підрозділів міської влади та всіх суб'єктів ринкової економіки в столиці в єдиному напрямі для досягнення основної мети - ефективного забезпечення потреб міського господарства та населення міста конкурентоспроможною промисловою продукцією на основі модернізації та структурної перебудови виробничого потенціалу міста, зниження його енерго- та матеріалоємності, підвищення ефективності та екологічності виробництва. Зазначені підпрограми є програмами нижчого рівня відносно цієї Програми.

Комплексний підхід до розробки певного набору локальних цільових підпрограм промислового розвитку в місті полягає в тому, що всі ці програми мають розроблятися в єдиній системі, яка забезпечить можливість вирішення конкретних цілей кожної програми шляхом реалізації заходів як даної програми, так і доповнюючих (забезпечуючих) їх заходів, які містяться в інших цільових програмах.

Тобто заходи різних програм повинні доповнювати один одного, конкретизувати завдання програм, або сприяти їхньому виконанню.