Держави-учасники даного Протоколу до Договору про Антарктику, у подальшому іменовані Сторонами.

Переконані в необхідності посилення охорони навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що пов'язані з нею і залежать від неї;

Переконані в необхідності зміцнення системи Договору про Антарктику для забезпечення того, щоб Антарктика і надалі завжди використовувалася винятково в мирних цілях і не стала ареною або предметом міжнародних незгод;

Зважаючи на особливий правовий і політичний статус Антарктики і відповідальність Консультативних Сторін Договору про Антарктику щодо забезпечення того, щоб будь-яка діяльність в Антарктиці відповідала цілям і принципам Договору про Антарктику;

Нагадуючи про визначення Антарктики як Району, що Особливо Оберігається, та інші заходи, які були прийняті у рамках системи Договору про Антарктику, щодо охорони навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що пов'язані з нею і залежать від неї;

Визнаючи далі наявні в Антарктиці унікальні можливості для проведення наукового моніторингу та досліджень процесів, що мають як глобальне, так і регіональне значення;

Підтверджуючи принципи Конвенції про зберігання морських живих ресурсів Антарктики;

Переконані, що розробка всеосяжного режиму охорони навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що пов'язані з нею і залежать від неї, відповідає інтересам людства в цілому;

Бажаючи з цією метою доповнити Договір про Антарктику;

Погодилися про нижченаведене:

Для цілей даного Протоколу:

(а) "Договір про Антарктику" означає Договір про Антарктику, укладений у Вашингтоні 1-го грудня 1959 року;

(б) "Район дії Договору про Антарктику" означає район, на який поширюються положення Договору про Антарктику у відповідності зі Статтею VI цього Договору;

(в) "Консультативна нарада за Договором про Антарктику" означає наради, що згадуються у Статті IX Договору про Антарктику;

(г) "Консультативні Сторони Договору про Антарктику" означає Договірні Сторони щодо Договору про Антарктику, які мають право призначати представників для участі у нарадах, згаданих у Статті IX даного Договору;

(д) "Система Договору про Антарктику" означає Договір про Антарктику, заходи, що діють у рамках цього Договору, пов'язані з ним окремі чинні міжнародні документи та чинні у рамках цих документів заходи;

(е) "Арбітражний трибунал" означає Арбітражний трибунал, заснований відповідно Доповненню до дійсного Протоколу, що складає його невід'ємну частину;

(ж) "Комітет" означає Комітет щодо охорони навколишнього середовища, заснований у відповідності зі Статтею 11.

Сторони беруть на себе відповідальність за всеосяжну охорону навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї та пов'язані з нею, і дійсним визначають Антарктику як природний заповідник, призначений для миру і науки.

1. Охорона навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї і пов'язані з нею, та повсякчасна цінність Антарктики, включаючи первісність її природи та її естетичну цінність і значимість як району проведення наукових досліджень, зокрема, досліджень, які необхідні для розуміння глобального навколишнього середовища, повинні бути одним із основних факторів, що беруться до уваги при плануванні і здійсненні будь-якої діяльності в районі дії Договору про Антарктику.

2. З цією метою:

(а) діяльність у районі дії Договору про Антарктику повинна плануватися і здійснюватися таким чином, щоб обмежити негативні впливи на навколишнє середовище Антарктики та екосистем, які залежать від неї та пов'язані з нею;

(б) діяльність у районі дії Договору про Антарктику повинна плануватися і здійснюватися таким чином, щоб уникати:

(I) негативних впливів на характер клімату та погоди;

(II) значних негативних впливів на якість повітря та води;

(III) значних змін в атмосферному, наземному (включаючи водний), льодовому або морському середовищах;

(IV) шкідливих змін у розподілі, кількості чи продуктивності видів або популяцій видів фауни і флори;

(V) подальшої небезпеки для видів або популяцій таких видів, що вже знаходяться під загрозою зникнення;

(VI) погіршення або суттєвого ризику для районів біологічного, наукового, історичного, естетичного значення або районів, які мають значення завдяки первісності їх природи;

(в) діяльність у районі дії Договору про Антарктику повинна плануватися і здійснюватися на основі інформації, достатньої для проведення попередніх оцінок і винесення обгрунтованих висновків про її можливі впливи на навколишнє середовище Антарктики та екосистеми, що залежать від неї та пов'язані з нею, а також на значимість Антарктики для проведення наукових досліджень; такі висновки повинні повною мірою враховувати:

(I) масштаби конкретної діяльності, включаючи її район, тривалість та інтенсивність;

(II) кумулятивний вплив конкретної діяльності як самої по собі, так і в сполученні з іншими видами діяльності в районі дії Договору про Антарктику;

(III) чи буде конкретна діяльність негативно впливати на будь-яку іншу діяльність у районі дії Договору про Антарктику;

(IV) чи є технологія і процедури для забезпечення екологічно безпечних операцій;

(V) чи існує можливість моніторингу ключових параметрів навколишнього середовища і компонентів екосистем для визначення і забезпечення раннього оповіщення про будь-які негативні впливи конкретної діяльності і забезпечення такої зміни процедур проведення операцій, яка може бути необхідна у світлі результатів моніторингу або розширення знань про навколишнє середовище Антарктики в екосистемах, що залежать від неї та пов'язані з нею;

(VI) чи є спроможність негайного й ефективного реагування на аварії, особливо ті, що потенційно можуть впливати на навколишнє середовище;

(г) повинен проводитися постійний і ефективний моніторинг для здійснення оцінки впливу діяльності, яка ведеться, включаючи перевірку прогнозованих впливів;

(д) повинен проводитися постійний і ефективний моніторинг для полегшення раннього виявлення можливих непередбачених наслідків діяльності, яка здійснюється у районі дії Договору про Антарктику і за його межами, для навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї та пов'язані з нею.

3. Діяльність повинна плануватися і здійснюватися в районі дії Договору про Антарктику таким чином, щоб надавати пріоритетне значення науковій діяльності і зберігати значимість Антарктики як району проведення таких досліджень, включаючи дослідження, необхідні для розуміння глобального навколишнього середовища.

4. Діяльність, що здійснюється в районі дії Договору про Антарктику відповідно до науково-дослідних програм, туризму і усіх інших видів урядової та неурядової діяльності в районі дії Договору про Антарктику, стосовно яких потрібне завчасне повідомлення у відповідності зі Статтею VII (5) Договору про Антарктику, включаючи пов'язану з ними допоміжну логістичну діяльність, повинна:

(а) здійснюватися відповідно до принципів, викладених в цій Статті; і

(б) змінюватися, призупинятися або припинятися, якщо вона впливає або створює погрозу впливу на навколишнє середовище Антарктики або екосистеми, що залежать або пов'язані з нею, несумісним із цими принципами чином.

1. Даний Протокол доповнює Договір про Антарктику і не змінює його і не вносить у цей Договір поправки.

2. Ніщо в даному Протоколі не обмежує прав та зобов'язань Сторін Протоколу в інших чинних міжнародних документах у рамках системи Договору про Антарктику.

Сторони консультуються і співробітничають із Договірними Сторонами інших чинних міжнародних документів у рамках системи Договору про Антарктику та їхніми відповідними органами з метою забезпечити досягнення цілей і дотримання принципів цього Протоколу й уникати створення будь-яких перешкод у досягненні цілей і дотриманні принципів цих документів або будь-якої невідповідності між здійсненням цих документів і даного Протоколу.

1. Сторони співробітничають при плануванні і здійсненні діяльності в районі дії Договору про Антарктику. З цією метою кожна Сторона докладає зусиль до того, щоб:

(а) здійснювати спільні програми, що мають наукове, технічне та освітнє значення, щодо охорони навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї та пов'язані з нею;

(б) надавати відповідну допомогу іншим Сторонам у підготовці оцінок впливу на навколишнє середовище;

(в) за запитом надавати іншим Сторонам інформацію, що стосується будь-якої потенційної небезпеки для навколишнього середовища, і сприяти у зведенні до мінімуму наслідків аварій, що можуть завдати шкоди навколишньому середовищу Антарктики або екосистемам, які залежать від неї та пов'язані з нею;

(г) консультуватися з іншими Сторонами у відношенні вибору місць для розміщення майбутніх станцій або засобів обслуговування, щоб уникати кумулятивного впливу, викликаного їхньою надлишковою концентрацією в будь-якому місці;

(д) де це доцільно, проводити спільні експедиції і спільно використовувати станції й інші засоби обслуговування; і

(е) розпочинати такі кроки, що можуть бути узгоджені на Консультативних нарадах за Договором про Антарктику.

2. Кожна Сторона, у міру можливості, надає інформацію, що може бути корисною іншим Сторонам при плануванні і здійсненні їхньої діяльності в районі дії Договору про Антарктику, з метою охорони навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї і пов'язані з нею.

3. Сторони співробітничають із тими Сторонами, що можуть здійснювати юрисдикцію в районах, що примикають до району дії Договору про Антарктику, з метою забезпечення того, щоб діяльність у районі дії Договору про Антарктику не чинила шкідливого впливу на навколишнє середовище в цих районах.

Будь-яка діяльність, що пов'язана з мінеральними ресурсами, за винятком наукових досліджень, забороняється.

1. На запропоновану діяльність, згадану в пункті 2 нижче, поширюються встановлені в Додатку I процедури попередньої оцінки впливу цієї діяльності на навколишнє середовище Антарктики або на екосистеми, що залежать від неї або пов'язані з нею, відповідно до того, чи визначається ця діяльність як:

(а) має менше, ніж незначний або обмежений за часом вплив;

(б) має незначний або обмежений за часом вплив; або

(в) має більш ніж незначний або обмежений за часом вплив.

2. Кожна Сторона забезпечує застосування встановлених у Додатку I процедур оцінки впливу в процесі планування, що передує прийняттю рішень щодо будь-якої діяльності в районі дії Договору про Антарктику відповідно до науково-дослідних програм, туризму і усіх інших видів урядової і неурядової діяльності в районі дії Договору про Антарктику, стосовно яких потрібне завчасне повідомлення у відповідності зі Статтею VII (5) Договору про Антарктику, включаючи пов'язану з ними допоміжну логістичну діяльність.

3. Процедури оцінки впливу, встановлені в Додатку I, застосовуються до будь-якої зміни діяльності незалежно від того, чи виникає зміна внаслідок збільшення або зменшення інтенсивності існуючої діяльності, додавання виду діяльності, припинення дії засобів обслуговування або в інших випадках.

4. У випадках, коли діяльність планується спільно більш, ніж однією Стороною, Сторони, що беруть участь, призначають одну з них координатором перетворення в життя процедур оцінки впливу на навколишнє середовище, встановлених у Додатку I.

1. Додатки до даного Протоколу складають його невід'ємну частину.

2. Додатки, доповнювальні до Додатків I - IV, можуть схвалюватися і набирати сили у відповідності зі Статтею IX Договору про Антарктику.

3. Поправки і зміни до Додатків можуть схвалюватися і набирати сили у відповідності зі Статтею IX Договору про Антарктику при тому розумінні, що будь-який Додаток може сам передбачати процедуру прискореного вступу в силу поправок та змін.

4. Додатки і будь-які поправки і зміни до них, що вступили в силу відповідно до пунктів 2 і 3 вище, якщо самий Додаток не передбачає іншого у відношенні вступу в силу будь-якої поправки або зміни до нього, набирають сили у відношенні Договірної Сторони Договору про Антарктику, що не є Консультативною Стороною Договору про Антарктику або яка не була Консультативною Стороною Договору про Антарктику в момент схвалення, коли повідомлення про прийняття цією Договірною Стороною отримана Депозитарієм.

5. Якщо в самому Додатку не передбачено іншого, на нього поширюються процедури врегулювання суперечок, встановлені в Статтях 13-20.

1. Консультативні наради за Договором про Антарктику, керуючись наявними найкращими науковими та технічними рекомендаціями:

(а) визначають відповідно до положень дійсного Протоколу загальну політику щодо всеосяжної охорони навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї і пов'язані з нею; і

(б) вживають заходи у відповідності зі Статтею IX Договору про Антарктику для здійснення даного Протоколу.

2. Консультативні наради за Договором про Антарктику розглядають роботу Комітету і повною мірою враховують його розуміння і рекомендації при виконанні задач, згаданих у пункті 1 вище, а також думку Наукового комітету щодо антарктичних досліджень.

1. Даним засновується Комітет з охорони навколишнього середовища.

2. Кожна Сторона має право бути членом Комітету і призначати представника, якого можуть супроводжувати експерти та радники.

3. Статус спостерігача в Комітеті відкритий для будь-якої Договірної Сторони Договору про Антарктику, що не є Стороною даного Протоколу.

4. Комітет запрошує для участі як спостерігачів на свої засідання голову Наукового комітету з антарктичних досліджень і голову Наукового комітету по зберіганню морських живих ресурсів Антарктики. Комітет може також із схвалення Консультативної наради з Договору про Антарктику запрошувати для участі в якості спостерігачів на свої засідання інші відповідні наукові, природоохоронні та технічні організації, що можуть сприяти його роботі.

5. Комітет подає звіт Консультативній нараді з Договору про Антарктику про кожне зі своїх засідань. Звіт охоплює всі питання, розглянуті на засіданні, і відображає усі висловлені думки. Звіт направляється Сторонам і спостерігачам, що були присутні на цьому засіданні, після чого він стає загальнодоступним.

6. Комітет застосовує свої правила процедури, що підлягають схваленню Консультативною нарадою з Договору про Антарктику.

1. Функціями Комітету є подання міркувань і формулювання рекомендацій Сторонам у зв'язку зі здійсненням даного Протоколу, включаючи дію його Додатків, для розгляду на Консультативних нарадах з Договору про Антарктику і виконання інших функцій, що можуть бути покладені на нього Консультативною нарадою з Договору про Антарктику. Зокрема, він подає міркування у відношенні:

(а) ефективності заходів, що приймаються відповідно до даного Протоколу;

(б) необхідності удосконалення, посилення або іншого поліпшення таких заходів;

(в) необхідності в додаткових заходах, включаючи доповнювальні Додатки, де це доцільно;

(г) застосування і здійснення процедур оцінки впливу на навколишнє середовище, встановлених у Статті 8 і Додатку I;

(д) засобів зменшення або послаблення впливу діяльності в районі дії Договору про Антарктику;

(е) процедур щодо ситуацій, які потребують невідкладних дій, включаючи відповідні дії в надзвичайних екологічних ситуаціях;

(ж) дії та подальшої розробки системи Районів Антарктики, що Особливо Оберігаються;

(з) процедур інспекції, включаючи формати інспекційних звітів і контрольних листів для проведення інспекцій;

(і) збору, збереження, обміну та оцінки інформації, що пов'язана з охороною навколишнього середовища;

(к) стану навколишнього середовища Антарктики; і

(л) необхідності проведення наукових досліджень, включаючи моніторинг навколишнього середовища, пов'язаних із здійсненням даного Протоколу.

2. При здійсненні своїх функцій Комітет у належних випадках консультується з Науковим комітетом щодо антарктичних досліджень, Науковим комітетом щодо зберігання морських живих ресурсів Антарктики і з іншими відповідними науковими, природоохоронними і технічними організаціями.

1. Кожна Сторона в межах своєї компетенції вживає відповідні заходи, включаючи прийняття законів і правил, адміністративні акти і примусові заходи, необхідні для забезпечення дотримання даного Протоколу.

2. Кожна Сторона докладає належні зусилля, сумісні зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, з тим, щоб ніхто не здійснював діяльність, що суперечить даному Протоколу.

3. Кожна Сторона повідомляє всі інші Сторони про заходи, які вжиті відповідно до пунктів 1 і 2 вище.

4. Кожна Сторона звертає увагу усіх інших Сторін на будь-яку діяльність, що, на її думку, завдає шкоди здійсненню цілей і принципів даного Протоколу.

5. Консультативні наради з Договору про Антарктику звертають увагу будь-якої держави, що не є Стороною даного Протоколу, на будь-яку діяльність, яка здійснюється цією державою, його органами, установами, фізичними або юридичними особами, морськими, повітряними суднами або іншими транспортними засобами, що завдає шкоди здійсненню цілей і принципів даного Протоколу.

1. Для сприяння охороні навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї та пов'язані з нею і забезпечення дотримання даного Протоколу, Консультативні Сторони Договору про Антарктику організують, індивідуально або колективно, інспекції спостерігачами у відповідності зі Статтею VII Договору про Антарктику.

2. Спостерігачами вважаються:

(а) спостерігачі, що призначаються будь-якою Консультативною Стороною Договору про Антарктику, які є її громадянами; і

(б) будь-які спостерігачі, що призначаються на Консультативних нарадах з Договору про Антарктику, для проведення інспекцій відповідно до процедур, які встановлюються Консультативною нарадою з Договору про Антарктику.

3. Сторони повною мірою співробітничають із спостерігачами, що проводять інспекції і забезпечують під час інспекцій доступ спостерігачам до всіх частин станцій, устаткування, обладнання, морських і повітряних суден, які відкриті для інспекцій, у відповідності зі Статтею VII (3) Договору про Антарктику, а також до усіх записів, які ведуться там і які вимагаються у відповідності з даним Протоколом.

4. Звіти інспекцій направляються Сторонам, чиї станції, установки, устаткування, морські і повітряні судна згадані у звітах. Після того, як цим Сторонам надана можливість зробити свої зауваження, звіти, з будь-якими зауваженнями щодо них, розсилаються всім Сторонам і Комітету, розглядаються на наступній Консультативній нараді з Договору про Антарктику і після цього стають загальнодоступними.

1. З метою реагування на надзвичайні екологічні ситуації в районі дії Договору про Антарктику, кожна Сторона погоджується:

(а) забезпечувати негайні й ефективні відповідні дії стосовно таких надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути у зв'язку зі здійсненням науково-дослідних програм, туризмом і всіма іншими видами урядової і неурядової діяльності в районі дії Договору про Антарктику, у відношенні до яких потрібно завчасне повідомлення у відповідності зі Статтею VII (5) Договору про Антарктику, включаючи пов'язану з ними допоміжну логістичну діяльність; і

(б) складати плани дій у надзвичайних ситуаціях для реагування на випадки, що мають потенційний негативний вплив на навколишнє середовище Антарктики або екосистеми, що залежать від нього та пов'язані з ним.

2. З цією метою Сторони:

(а) співробітничають у складанні та здійсненні таких планів дій у надзвичайних ситуаціях; і

(б) встановлюють процедури для негайного повідомлення і спільних відповідних дій у надзвичайних екологічних ситуаціях.

3. При здійсненні даної Статті, Сторони враховують рекомендації відповідних міжнародних організацій.

Відповідно до цілей даного Протоколу щодо всеосяжної охорони навколишнього середовища Антарктики та екосистем, що залежать від неї і пов'язані з нею, Сторони розробляють правила і процедури, що стосуються матеріальної відповідальності за збиток, який виникає в результаті діяльності в районі дії Договору про Антарктику, на яку поширюється даний Протокол. Такі правила і процедури будуть включені в один або більше Додатків, які приймаються у відповідності зі Статтею 9 (2).

1. Кожна Сторона щорічно звітує про кроки, які робляться щодо здійснення даного Протоколу. Такі звіти включають повідомлення, зроблені у відповідності зі Статтею 13 (3), плани дій у надзвичайних ситуаціях, що підготовлені у відповідності зі Статтею 15, і будь-які інші повідомлення й інформацію, необхідні згідно даного Протоколу, якщо у відношенні їх не діють інші положення, що стосуються поширення й обміну інформацією.

2. Звіти, складені відповідно до пункту 1 вище, направляються усім Сторонам і Комітету, розглядаються на наступній Консультативній нараді з Договору про Антарктику і робляться загальнодоступними.

У випадку виникнення суперечки стосовно тлумачення або застосування даного Протоколу, сторони у суперечці, на прохання будь-якої із них, консультуються між собою в можливо короткий термін з метою врегулювання суперечки шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду або інших мирних засобів, на які погодяться сторони у суперечці.

1. Кожна Сторона при підписанні, ратифікації, прийнятті, схваленні або приєднанні до даного Протоколу, або в будь-який час після цього, може вибрати шляхом подачі письмової заяви одне чи обидва з таких засобів врегулювання суперечок у відношенні тлумачення або застосування Статей 7, 8 і 15 і, якщо Додаток не передбачає іншого, положень будь-якого Додатка, а також Статті 13 у тій частині, у якій вона стосується цих Статей і положень:

(а) Міжнародний Суд ООН;

(б) Арбітражний трибунал.

2. Заява, яка зроблена відповідно до пункту 1 вище, не торкається дії Статті 18 і Статті 20 (2).

3. Сторона, що не зробила заяву відповідно до пункту 1 вище або у відношенні якої заява втратила силу, вважається такою, яка признала компетенцію Арбітражного трибуналу.

4. У випадку, якщо сторони в суперечці прийняли один і той же засіб врегулювання суперечки, він може бути переданий на розгляд тільки по цій процедурі, якщо тільки сторони не погодяться про інше.

5. У випадку, якщо сторони в суперечці не прийняли один і той же засіб врегулювання суперечки або якщо обидві сторони прийняли обидва засоби, суперечка може бути переданою на розгляд тільки Арбітражного трибуналу, якщо сторони не погодяться про інше.

6. Заява, яка зроблена відповідно до пункту 1 вище, залишається в силі до закінчення терміну його дії відповідно до умов цієї заяви або до закінчення трьох місяців з того моменту, як письмове повідомлення про його відкликання було здано на збереження Депозитарію.

7. Нова заява, повідомлення про відкликання або закінчення терміну дії заяви ніяким чином не торкаються справ, що розглядаються Міжнародним Судом ООН або Арбітражним трибуналом, якщо сторони в суперечці не погодяться про інше.

8. Заяви та повідомлення, які згадуються у даній Статті, здаються на збереження Депозитарію, який розсилає їхні копії всім Сторонам.

1. Якщо сторони в суперечці щодо тлумачення або застосування Статей 7, 8 і 15 або, якщо Додаток не передбачає іншого, положень будь-якого Додатка і Статті 13 у тій частині, у якій вона стосується цих Статей та положення, не дійшли згоди щодо вибору засобів його врегулювання протягом 12 місяців з моменту прохання про консультацію у відповідності зі Статтею 18, суперечка, на прохання будь-якої із сторін у суперечці, передається для врегулювання у відповідності з процедурою, що визначена на основі Статті 19 (4) і (5).

2. Арбітражний трибунал не володіє компетенцією виносити рішення або висловлюватися у відношенні будь-яких питань, що підпадають під Статтю IV Договору про Антарктику. Крім того, ніщо у даному Протоколі не повинно тлумачитися як надану Міжнародному Суду ООН або будь-якому іншому трибуналу, заснованих з метою врегулювання суперечок між Сторонами, компетенцію або юрисдикцію виносити рішення або висловлюватися іншим способом щодо будь-яких питань, що потрапляють під Статтю IV Договору про Антарктику.

Даний Протокол відкритий для підписання у Мадриді 4 жовтня 1991 року і потім у Вашингтоні до 3 жовтня 1992 року будь-якою державою, що є Договірною Стороною Договору про Антарктику.

1. Даний Протокол підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню державами, які його підписали.

2. Після 3 жовтня 1992 року даний Протокол відкритий для приєднання будь-якої держави, що є Договірною Стороною Договору про Антарктику.

3. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття, схвалення або приєднання здаються на збереження уряду Сполучених Штатів Америки, що призначається цим Депозитарієм.

4. Після дати вступу в силу даного Протоколу Консультативні Сторони Договору про Антарктику не будуть здійснювати дій при одержанні повідомлення, яке стосується права Договірної Сторони про Антарктику призначати представників для участі в Консультативних нарадах з Договору про Антарктику у відповідності зі Статтею IX (2) Договору про Антарктику, якщо ця Договірна Сторона до цього не ратифікувала, не прийняла, не схвалила або не приєдналася до даного Протоколу.

1. Даний Протокол набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання ратифікаційних грамот, документів про прийняття, схвалення або приєднання усіма державами, які є Консультативними Сторонами Договору про Антарктику на дату схвалення даного Протоколу.

2. Для кожної Договірної Сторони Договору про Антарктику, яка після дати вступу даного Протоколу в силу здає на зберігання ратифікаційну Грамоту, документ про прийняття, схвалення або приєднання, даний Протокол набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання таких документів.

Зауваження на доповнення даного Протоколу не дозволяються.

1. Не порушуючи положень Статті 9, даний Протокол може бути змінений або в нього може бути внесена поправка в будь-який час відповідно до процедур, встановлених в Статті XII, (1) (а) і (б) Договору про Антарктику.

2. Якщо після закінчення 50 років з дня дати вступу в силу даного Протоколу будь-яка з Консультативних Сторін Договору про Антарктику буде домагатися шляхом звернення до Депозитарія, то буде скликана так швидко, як це, практично, може бути здійснено, конференція для розгляду питання про те, як діє даний Протокол.

3. Зміна або поправка, запропоновані на будь-якій конференції з огляду дії, скликаної відповідно до пункту 2 вище, схвалюються більшістю Сторін, включаючи 3/4 держав, що є Консультативними Сторонами Договору про Антарктику на момент схвалення даного Протоколу.

4. Зміна або поправка, схвалені відповідно до пункту 3 вище, набирають чинності після ратифікації, прийняття, схвалення і приєднання 3/4 Консультативних Сторін Договору про Антарктику, включаючи ратифікацію, прийняття, схвалення і приєднання всіма державами, що є Консультативними Сторонами Договору про Антарктику на момент схвалення даного Протоколу.

5. (а) У тому, що стосується Статті 7 сторони погоджуються, що то заборона на діяльність, яка міститься в ній і пов'язана з мінеральними ресурсами Антарктики, продовжується доти, поки не набере чинності юридично обов'язковий режим щодо освоєння мінеральних ресурсів Антарктики, який буде включати узгоджені засоби для визначення, чи приймається будь-яка така діяльність, і якщо так, то на яких умовах. Цей режим повинен цілком зберігати інтереси всіх держав, зазначених у Статті IV Договору про Антарктику, і застосовувати принципи, що містяться в ній. У зв'язку з цим, якщо зміна або поправка до Статті 7 пропонуються на конференції за оглядом дії, що згадується в пункті 2 вище, вони мають включати такий юридично обов'язковий режим.

(б) Якщо будь-яка зміна або поправка не набирають чинності протягом трьох років після дати прийняття їх, будь-яка Сторона може в будь-який час після цього повідомити Депозитарію про свій вихід із даного Протоколу, і цей вихід набирає чинності через два роки після одержання повідомлення Депозитарієм.

Депозитарій повідомляє усі Договірні Сторони Договору про Антарктику:

(а) про підписання даного Протоколу та здачу на збереження ратифікаційних грамот, документів про прийняття, схвалення або приєднання;

(б) про дату набрання чинності даного Протоколу і будь-якого доповнювального Додатка до нього;

(в) про дату набрання чинності будь-якої зміни або поправки до даного Протоколу; і

(г) про здачу на збереження заяв та повідомлень у відповідності зі Статтею 19;

(д) будь-яке повідомлення, що отримане у відповідності зі Статтею 25 (5) (б).

1. Даний Протокол, англійський, іспанський, російський та французький тексти якого є рівно автентичними, здається на збереження в архіви Уряду Сполучених Штатів Америки, який перепроваджує належним чином засвідчені копії всім Договірним Сторонам Договору про Антарктику.

2. Даний Протокол буде зареєстрований Депозитарієм у відповідності зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

1. Арбітражний трибунал засновується і функціонує відповідно до даного Протоколу, включаючи це Доповнення.

2. Секретар, згаданий у даному Доповненні, є Генеральним Секретарем Постійної палати арбітражного суду.

1. Кожна Договірна Сторона має право призначити до трьох арбітрів, щонайменше, один із яких призначається протягом трьох місяців з моменту вступу даного Протоколу в силу для цієї Сторони. Кожний арбітр повинен мати досвід у справах, що стосуються Антарктики, мати поглиблене знання міжнародного права і користуватися найвищою репутацією справедливої, компетентної та чесної особи. Імена осіб, що призначені таким чином, складають список арбітрів. Кожна Сторона в будь-який період часу має в списку ім'я щонайменше одного арбітра.

2. За умови дотримання пункту 3 нижче, ім'я призначеного Стороною арбітра залишається в списку протягом п'ятирічного терміну і він може бути знову призначений цією Стороною на додаткові п'ятирічні терміни.

3. Ім'я будь-якого арбітра може бути вилучене із списку Стороною, яка його призначила. У випадку смерті арбітра або у випадку вилучення за якимись причинами імені арбітра із списку Стороною, яка його призначила, Сторона, що призначила даного арбітра, негайно сповіщає Секретаря. Арбітр, ім'я якого вилучено із списку, продовжує виконувати свої обов'язки в будь-якому Арбітражному трибуналі, до складу якого він був включений, до завершення розгляду в цьому Арбітражному трибуналі.

4. Секретар забезпечує наявність дійсного на сьогоднішній день списку арбітрів, що призначені відповідно до даної Статті.

1. Арбітражний трибунал складається з трьох арбітрів, що призначаються таким чином:

(а) Сторона в суперечці, що порушила розгляд, призначає одного арбітра, який може бути її громадянином, із списку, зазначеного в Статті 2. Це призначення включається в повідомлення, зазначене в Статті 4.

(б) Протягом 40 днів з моменту одержання цього повідомлення інша Сторона в суперечці призначає другого арбітра, що може бути її громадянином, із списку, зазначеного в Статті 2.

(в) Протягом 60 днів з моменту призначення другого арбітра Сторони в суперечці призначають, за згодою, третього арбітра зі списку, зазначеного в Статті 2. Третій арбітр не повинен бути ні громадянином однієї із Сторін у суперечці, ні особою, призначеною у список, згаданий у Статті 2 однією із сторін в суперечці, а також не повинен мати те ж громадянство, що і будь-який із перших двох арбітрів. Третій арбітр призначається Головою Арбітражного трибуналу.

(г) Якщо другий арбітр не призначений протягом визначеного періоду або, якщо сторони в суперечці не дійшли згоди протягом визначеного періоду щодо питання про призначення третього арбітра, такий арбітр або арбітри призначаються за вимогою будь-якої із сторін у суперечці і протягом 30 днів з моменту одержання такої вимоги Головою Міжнародного Суду ООН із списку, зазначеного в Статті 2, і при дотриманні умов, що визначені у підпунктах (б) і (в) вище. Голова Суду при здійсненні функцій, покладених на нього цим підпунктом, проводить консультації зі сторонами в суперечці.

(д) Якщо Голова Міжнародного Суду ООН не взмозі здійснювати функції, покладені на нього підпунктом (г) вище, або якщо він має громадянство однієї із сторін у суперечці, ці функції здійснюються Заступником Голови цього Суду, за винятком тих випадків, коли Заступник Голови не взмозі здійснювати ці функції або коли він має громадянство однієї із сторін у суперечці, тоді ці функції здійснюються найстаршим з інших членів Суду, який вільний в даний час і не є громадянином жодної зі сторін у суперечці.

2. Заповнення будь-якої вакансії здійснюється таким же чином, як і початкове призначення.

3. У випадку суперечки між більш ніж двома Сторонами, Сторони, що мають загальний інтерес, протягом зазначеного в пункті 1 (б) вище терміну, призначають одного арбітра за згодою.

Сторона в суперечці, що порушила розгляд, письмово повідомляє про це іншу Сторону або Сторони в суперечці і Секретаря. Таке повідомлення включає виклад предмета претензії і підстав для неї. Це повідомлення направляється Секретарем усім Сторонам.

1. Якщо Сторони в суперечці не погодяться про інше, арбітражний розгляд проводиться в Гаазі, де зберігаються протоколи Арбітражного трибуналу. Арбітражний трибунал приймає свої власні правила процедури. Такі правила забезпечують кожній Стороні в суперечці повну можливість бути вислуханою і викласти свої докази, а також забезпечують швидке проведення судового розгляду.

2. Арбітражний трибунал може заслуховувати і приймати рішення щодо зустрічних претензій, що виникають у результаті суперечки.

1. Арбітражний трибунал, у тих випадках, коли він вважає, що він prima facie, має юрисдикцію на підставі даного Протоколу, може:

(а) на прохання будь-якої Сторони в суперечці, зазначити такі тимчасові заходи, які він вважає необхідними для збереження відповідних прав Сторін у суперечці;

(б) передбачити будь-які тимчасові заходи, які він вважає доцільними за даних обставин, для запобігання нанесення серйозної шкоди антарктичному навколишньому середовищу або екосистемам, що залежать від нього та пов'язані з ним.

2. До винесення рішення по Статті 10, сторони в суперечці негайно підпорядковуються будь-яким тимчасовим заходам, продиктованим відповідно до пункту 1 (б) вище.

3. Незважаючи на період часу в Статті 20 Протоколу, Сторона в суперечці шляхом повідомлення іншої сторони або Сторін у суперечці і Секретаря, у відповідності зі Статтею 4, може в будь-який час поставити вимогу, щоб Арбітражний трибунал було створено винятково терміново для вказівки або розпорядження тимчасових заходів відповідно до цієї Статті. У такому випадку Арбітражний трибунал утворюється в можливо короткий термін у відповідності зі Статтею 3 з тією різницею, що терміни, зазначені в Статті 3 (1) (б), (в) і (г), скорочуються до 14 днів у кожному випадку. Арбітражний трибунал виносить рішення щодо прохання про надзвичайні тимчасові заходи протягом двох місяців після призначення його Голови.

4. Після винесення рішення Арбітражним трибуналом щодо прохання про термінові тимчасові заходи відповідно до пункту 3 вище, врегулювання суперечки продовжується у відповідності зі Статтями 18, 19 і 20 Протоколу.

Будь-яка Сторона, котра вважає, що вона має загальний або індивідуальний інтерес правового характеру, який може бути серйозно порушений рішенням Арбітражного трибуналу, може, якщо Арбітражний трибунал не прийме іншого рішення, вступити в справу.

Сторони в суперечці полегшують роботу Арбітражного трибуналу і, зокрема, у відповідності зі своїм законодавством, використовуючи всі наявні в їхньому розпорядженні засоби, подають йому всі документи й інформацію, що стосуються справи, а також дають йому можливість, у разі потреби, викликати свідків або експертів і вислуховувати їхні свідчення.

Якщо одна із Сторін у суперечці не з'являється в Арбітражний трибунал або не подає своїх доказів, будь-яка інша Сторона в суперечці може вимагати, щоб Арбітражний трибунал продовжував розгляд і виніс своє рішення.

1. Арбітражний трибунал приймає рішення щодо переданих йому суперечок на основі положень Протоколу й інших правил і принципів, які застосовуються міжнародним правом і є сумісними з такими положеннями.

2. Арбітражний трибунал може приймати рішення ex aequo et bono щодо переданих йому суперечок, якщо сторони в суперечці з цим згодні.

1. Перед тим, як винести своє рішення Арбітражний трибунал засвідчує, що він має компетенцію у відношенні такої суперечки, і що претензія або зустрічна претензія достатньо обгрунтовані з фактичної і юридичної точок зору.

2. Рішення супроводжується викладом мотивів, на яких воно засновано, і повинно бути повідомлене Секретарю, що направляє його всім Сторонам.

3. Рішення є остаточним і обов'язковим для Сторін у суперечці, а також для будь-якої Сторони, що вступила в справу, і підлягає негайному виконанню. Арбітражний трибунал дає тлумачення своєму рішенню за вимогою будь-якої із Сторін у суперечці або будь-якої Сторони, що вступила в справу.

4. Рішення має обов'язкову силу тільки у відношенні даної справи.

5. Якщо Арбітражний трибунал не прийняв іншого рішення, витрати Арбітражного трибуналу, включаючи винагороду арбітрів, покриваються Сторонами в суперечці в рівних частках.

Всі рішення Арбітражного трибуналу, включаючи рішення, згадані в Статті 5, 6 і 11, приймаються більшістю арбітрів, які не можуть утримуватися від голосування.

1. У дане Доповнення може бути внесена поправка або воно може бути змінене шляхом вживання заходу у відповідності зі Статтею IX (1) Договору про Антарктику. Якщо у самому заході не передбачено іншого, поправка або зміна вважаються прийнятими і набирають сили через один рік після закриття Консультативної наради з Договору про Антарктику, на якому вони були схвалені, якщо тільки одна або більше Консультативних Сторін Договору про Антарктику не повідомлять Депозитарій протягом цього періоду часу про своє бажання продовжити цей період або про неможливість вжиття цього заходу.

2. Будь-яка поправка або зміна даного Доповнення, що набирає чинності відповідно до пункту 1 вище, потім набирає чинності для будь-якої іншої Сторони після одержання від неї Депозитарієм повідомлення про прийняття.

1. Вплив на навколишнє середовище згаданої в Статті 8 Протоколу запропонованої діяльності має підлягати розгляду до початку такої діяльності відповідно до належних національних процедур.

2. Якщо діяльність визначається, як та, що має менш, ніж незначний або обмежений за часом вплив, вона може здійснюватися.

1. Якщо не визначено, що діяльність буде мати менше, ніж незначний або обмежений за часом вплив, або якщо не готується Всебічна Оцінка Навколишнього Середовища у відповідності зі Статтею 3, готується Первинна Оцінка Навколишнього Середовища. Вона повинна бути достатньо докладною для того, щоб визначити, чи може запропонована діяльність мати більш, ніж незначний або обмежений за часом вплив, і повинна включати:

(а) опис запропонованої діяльності, включаючи її мету, місце проведення, тривалість і інтенсивність; і

(б) розгляд альтернатив запропонованій діяльності і будь-якому впливу, який вона може учинити, включаючи розгляд кумулятивного впливу у світлі існуючих і відомих видів діяльності, що плануються.

2. Якщо Первинна Оцінка Навколишнього Середовища показує, що запропонована діяльність, певно, буде мати не більш, ніж незначний або обмежений за часом вплив, ця діяльність може здійснюватися за умови наявності відповідних процедур, що можуть включати моніторинг, для оцінки і перевірки впливу цієї діяльності.

1. Якщо Первинна Оцінка Навколишнього Середовища показує, або якщо іншим чином визначено, що запропонована діяльність, певно, буде мати більш, ніж незначний або обмежений за часом вплив, готується Всебічна Оцінка Навколишнього Середовища.

2. Всебічна Оцінка Навколишнього Середовища повинна включати:

(а) опис запропонованої діяльності, включаючи її мету і місце проведення, тривалість і інтенсивність і можливі альтернативи цієї діяльності, включаючи альтернативу не здійснювати цю діяльність, і наслідки цих альтернатив;

(б) опис вихідного еталонного стану навколишнього середовища, з яким порівнюються зміни, що прогнозуються, і прогноз майбутнього еталонного стану навколишнього середовища у випадку непроведення запропонованої діяльності;

(в) опис методів і даних, які використовуються для прогнозу впливу запропонованої діяльності;

(г) оцінку природи, величини, тривалості та інтенсивності певного прямого впливу запропонованої діяльності;

(д) розгляд можливого непрямого або другорядного впливу запропонованої діяльності;

(е) розгляд кумулятивного впливу запропонованої діяльності у світлі існуючої діяльності або інших відомих видів діяльності, що плануються;

(ж) визначення заходів, включаючи програми моніторингу, що можуть бути вжиті для зменшення або послаблення впливу запропонованої діяльності, і виявлення непередбаченого впливу, і які можуть забезпечити завчасне оповіщення про будь-які негативні впливи цієї діяльності, а також негайне й ефективне реагування на аварії;

(з) визначення неминучого впливу запропонованої діяльності;

(и) розгляд впливу запропонованої діяльності на проведення наукових досліджень і на інші існуючі види використання і цінності;

(к) визначення прогалин у знаннях і непевностей, виявлених при підготовці інформації, необхідної в рамках даного пункту;

(л) нетехнічне резюме інформації, поданої відповідно до даного пункту; і

(м) ім'я та адреса особи або назва й адреса організації, що підготувала Всебічну Оцінку Навколишнього Середовища, і адреса, за якою належить спрямовувати зауваження.

3. Проект Всебічної Оцінки Навколишнього Середовища робиться загальнодоступним і направляється для зауважень усім Сторонам, що також роблять його загальнодоступним. Для одержання зауважень встановлюється період у 90 днів.

4. Проект Всебічної Оцінки Навколишнього Середовища одночасно з його відправленням Сторонам, і, як мінімум, за 120 днів до початку наступної Консультативної наради з Договору про Антарктику, направляється Комітету для його розгляду відповідним чином.

5. Остаточне рішення про здійснення запропонованої діяльності в районі дій Договору про Антарктику може бути прийнято тільки в тому випадку, якщо у Консультативної наради з Договору про Антарктику була можливість розглянути за рекомендацією Комітету проект Всебічної Оцінки Навколишнього Середовища.

Проте рішення про здійснення запропонованої діяльності не може бути відкладене шляхом реалізації цього пункту більш, ніж на 15 місяців, починаючи з дати поширення проекту Всебічної Оцінки Навколишнього Середовища.

6. Остаточна Всебічна Оцінка Навколишнього Середовища повинна містити відповідь на зауваження, позначені у проекті Всебічної Оцінки Навколишнього Середовища, і включати або узагальнювати ці зауваження. Остаточна Всебічна Оцінка Навколишнього Середовища, повідомлення про будь-які рішення, що стосуються її, і будь-яка оцінка значимості впливів, які передбачаються у співвідношенні з перевагами діяльності, що пропонується, направляються всім Сторонам, які також роблять їх загальнодоступними, принаймні за 60 днів до початку запропонованої діяльності в районі дії Договору про Антарктику.

Будь-яке рішення про те, чи буде здійснюватися запропонована діяльність, до якої застосовується Стаття 3, і якщо так, то в початковій або зміненій формі повинно грунтуватися на Всебічній Оцінці Навколишнього Середовища, а також і на інших відповідних міркуваннях.

1. Для оцінки та перевірки впливу будь-якої діяльності, яка здійснюється по завершенні Всебічної Оцінки Навколишнього Середовища, повинні бути процедури, включаючи відповідний моніторинг ключових параметрів навколишнього середовища.

2. Процедури, згадані в пункті 1 вище і Статті 2 (2), повинні мати своєю метою забезпечення регулярної реєстрації впливу діяльності, що піддається перевірці, щоб, inter alia:

(а) забезпечити можливість проведення оцінки тих меж, у котрих такий вплив відповідає Протоколу; і

(б) забезпечити надходження інформації, корисної для зменшення або послаблення впливу, і, де це доцільно, інформації про необхідність призупинення, припинення або зміни діяльності.

1. Наступна інформація розсилається Сторонам, направляється Комітету і робиться загальнодоступною:

(а) опис процедур, згаданих у Статті 1;

(б) щорічний список будь-яких Первинних Оцінок Навколишнього Середовища, підготовлених у відповідності зі Статтею 2 і будь-яких прийнятих згодом щодо них рішень;

(в) суттєва інформація, що отримана в результаті застосування процедур, передбачених у відповідності зі Статтями 2 (2) і 5, і будь-які дії, здійснені на основі цієї інформації; і

(г) інформація, що згадана у Статті 3 (б).

2. Будь-яка Первинна Оцінка Навколишнього Середовища, яка підготовлена у відповідності зі Статтею 2, надається за запитом.

1. Даний Додаток не застосовується в надзвичайних ситуаціях, пов'язаних із безпекою людського життя, суден і літаків, або устаткування і засобів обслуговування, що являють велику цінність, або охороною навколишнього середовища, що потребують здійснення діяльності без завершення процедур, встановлених у цьому Додатку.

2. Повідомлення про діяльність, що здійснюється в надзвичайних ситуаціях, яка у протилежному випадку вимагала б підготування Всебічної Оцінки Навколишнього Середовища, негайно направляється всім Сторонам і Комітету, і повне пояснення розпочатої діяльності надається протягом 90 днів після зазначених дій.

1. У даний Додаток може бути внесена поправка або він може бути змінений шляхом вжиття заходу у відповідності зі Статтею IX (1) Договору про Антарктику. Якщо в самому заході не передбачено іншого, поправка або зміна вважаються прийнятими і набирають чинності через один рік після закриття Консультативної наради з Договору про Антарктику, на якій вони були схвалені, якщо тільки одна або декілька Консультативних Сторін Договору про Антарктику не повідомлять Депозитарія протягом цього періоду часу про своє бажання продовжити цей період або про неможливість вжити цей захід.

2. Будь-яка поправка або зміна даного Додатка, які набирають чинності відповідно до пункту 1 вище, потім набирають чинності для будь-якої іншої Сторони після одержання від неї Депозитарієм повідомлення про прийняття.

Для цілей даного Додатка:

(а) "Місцеві ссавці" означає будь-якого представника будь-яких видів, що належать до класу ссавців, характерних для району дії Договору про Антарктику або що зустрічаються там сезонно у результаті природної міграції;

(б) "Місцеві птахи" означає будь-якого представника будь-яких видів на будь-якій стадії їхнього життєвого циклу (включаючи стадію яєць), що належать до класу птахів, характерних для району дії Договору про Антарктику або що зустрічаються там сезонно у результаті природної міграції;

(в) "Місцеві рослини" означає будь-яку наземну або прісноводну рослинність, включаючи біофіти, лишайники, грибки і водорості, на будь-якій стадії її життєвого циклу (включаючи насіння і спори), характерну для району дії Договору про Антарктику;

(г) "Місцеві безхребетні" означає будь-яке наземне або прісноводне безхребетне на будь-якій стадії його життєвого циклу, характерне для району дії Договору про Антарктику;

(д) "Відповідна інстанція" означає будь-яку особу або організацію, що уповноважені Стороною видавати дозвіл відповідно до даного Додатка;

(е) "Дозвіл" означає офіційний письмовий дозвіл, виданий відповідною інстанцією;

(ж) "Вилучити або вилучення" означає убити, поранити, упіймати, брати в руки або тривожити місцевого ссавця або птаха, або перемістити чи завдати шкоди такій кількості місцевих рослин, що суттєво відіб'ється на їхньому поширенні або чисельності;