Договірні Сторони,

визнаючи важливість охорони навколишнього середовища і захисту цілісності екосистеми морів, що омивають Антарктиду,

беручи до уваги концентрацію морських живих ресурсів у водах Антарктики і зростаючий інтерес до можливостей використання цих ресурсів як джерело протеїну,

усвідомлюючи нагальну потребу забезпечення збереження морських живих ресурсів Антарктики,

вважаючи необхідним розширення знань про морську екосистему Антарктики і її компонентів, для того, щоб мати можливість приймати рішення щодо промислу на основі правильної наукової інформації,

вважаючи, що збереження морських живих ресурсів Антарктики вимагає міжнародного співробітництва з належним обліком положень Договору про Антарктику і при активній участі всіх держав, що ведуть дослідження або промисел в антарктичних водах,

визнаючи основну відповідальність держав-учасниць Консультативних Нарад за Договором про Антарктику відносно того, що стосується охорони і захисту антарктичного навколишнього середовища, і зокрема їхня відповідальність з огляду на пункт 1 (f) статті IX Договору про Антарктику щодо охорони і збереження живих ресурсів в Антарктиці,

нагадуючи про кроки, уже розпочаті державами-учасницями Консультативних Нарад за Договором про Антарктику, включаючи, зокрема, Погоджені заходи з охорони фауни і флори Антарктики, а також положення Конвенції про збереження тюленів Антарктики,

маючи на увазі заклопотаність збереженням морських живих ресурсів Антарктики, виражену державами-учасницями Дев'ятої Консультативної Наради за Договором про Антарктику, і важливе значення Рекомендації IX (2), що привела до прийняття цієї Конвенції,

вважаючи, що інтересам усього людства відповідає збереження вод, що оточують антарктичний континент, для використання винятково в мирних цілях і запобігання перетворення їх в арену або предмет міжнародних розбіжностей,

визнаючи, згідно з вищесказаним, що бажано створити належний механізм для винесення рекомендацій, сприяння розробці, прийняття рішень і здійснення координації щодо того, що стосується заходів і наукових досліджень, необхідних для забезпечення збереження морських живих організмів Антарктики,

погодилися про нижченаведене:

1. Ця Конвенція застосовується до антарктичних морських живих ресурсів району на південь від 60 град. південної широти і до антарктичних морських живих ресурсів району, що знаходиться між цією широтою й Антарктичною конвергенцією, що є частиною морської екосистеми Антарктики.

2. Морські живі ресурси означають популяції плавникових риб, молюсків, ракоподібних і всіх інших видів живих організмів, включаючи птахів, що живуть на південь від антарктичної конвергенції.

3. Морська екосистема Антарктики означає комплекс взаємовідносин морських живих ресурсів Антарктики один з одним і з їхнім навколишнім фізичним середовищем.

4. Антарктичною конвергенцією вважається лінія, що з'єднує такі точки уздовж паралелей широти і меридіанів довготи: 50 град. півд. ш., 0 град.; 50 град. півд. ш., 30 град. сх. д.; 45 град. півд. ш., 30 град. сх. д.; 45 град. півд. ш., 80 град. сх. д.; 55 град. півд. ш., 80 град. сх. д.; 55 град. півд. ш., 150 град. сх. д.; 60 град. півд. ш., 150 град. сх. д.; 60 град. півд. ш., 50 град. зах. д.; 50 град. півд. ш., 50 град. зах. д.; 50 град. півд. ш., 0 град.

1. Метою цієї Конвенції є збереження морських живих ресурсів Антарктики.

2. Для цілей цієї Конвенції термін "збереження" включає раціональне використання.

3. Будь-який промисел і пов'язана з ним діяльність у районі застосування цієї Конвенції проводяться відповідно до положень цієї Конвенції і таких принципів збереження:

(a) запобігання скороченню чисельності будь-якої виловлюваної популяції до рівнів, нижче таких, котрі забезпечують її стійке поповнення. З цією метою не повинно допускатися її скорочення нижче рівня, близького до того, що забезпечує найбільший чистий річний приріст;

(b) підтримування екологічних взаємозв'язків між виловлюваними, залежними від них і пов'язаними з ними популяціями морських живих ресурсів Антарктики і відновлення виснажених популяцій до рівнів, визначених у підпункті (a) вище;

(c) запобігання змінам або зведення до мінімуму небезпеки змін у морській екосистемі, що є потенційно необоротними протягом двох або трьох десятиліть, беручи до уваги стан наявних знань про прямий і непрямий вплив промислу, вплив внесення невластивих даному району видів, наслідків пов'язаної з цим діяльності для морської екосистеми і наслідків змін у навколишнім середовищі для того, щоб було можливо стійке збереження морських живих ресурсів Антарктики.

Договірні Сторони, незалежно від того, чи є вони учасниками Договору про Антарктику чи ні, погоджуються, що в межах дії Договору про Антарктику вони не будуть здійснювати ніякої діяльності, що суперечить принципам і цілям цього Договору, і що у своїх відносинах один з одним вони пов'язані зобов'язаннями, що містяться в статтях I і V Договору про Антарктику.

1. У тім, що стосується меж дії Договору про Антарктику, усі Договірні Сторони, незалежно від того, чи є вони учасниками Договору про Антарктику чи ні, у своїх відносинах один з одним пов'язані положеннями статей IV і VI Договору про Антарктику.

2. Ніщо з того, що міститься в цій Конвенції, і ніякі дії або види діяльності, що мають місце, поки ця Конвенція буде чинною:

(a) не утворять основи для заяви, підтримки або заперечення будь-якої претензії на територіальний суверенітет в межах дії Договору про Антарктику і не створюють ніяких прав суверенітету в межах дії Договору про Антарктику;

(b) не повинні тлумачитися як відмова кожної з Договірних Сторін від якого-небудь права або претензії, або основи для претензії, або як їхнє скорочення, або як такі, що наносять їм збиток у тому, що стосується здійснення юрисдикції прибережної держави відповідно до міжнародного права в межах району застосування цієї Конвенції;

(c) не повинні тлумачитися як такі, що наносять збиток позиції будь-якій з Договірних Сторін щодо визнання або невизнання нею будь-якого такого права, претензії або основи для претензії;

(d) не торкаються положення пункту 2 статті IV Договору про Антарктику про те, що ніяка нова претензія або розширення існуючої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляються, поки Договір про Антарктику буде чинним.

1. Договірні Сторони, що не є учасниками Договору про Антарктику, визнають особливі зобов'язання і відповідальність держав-учасниць Консультативних Нарад за Договором про Антарктику в тому, що стосується охорони і збереження навколишнього середовища в межах дії Договору про Антарктику.

2. Договірні Сторони, що не є учасниками Договору про Антарктику, погоджуються, що при здійсненні діяльності в межах дії Договору про Антарктику вони будуть дотримуватися у відповідних випадках Погоджених заходів з охорони фауни і флори Антарктики і таких інших заходів, які були рекомендовані державами-учасницями Консультативних Нарад за Договором про Антарктику в порядку здійснення ними своєї відповідальності за охорону навколишнього середовища Антарктики від усіх видів шкідливого втручання людини.

3. Для цілей цієї Конвенції "держави-учасниці Консультативних Нарад за Договором про Антарктику" означають Договірні Сторони за Договором про Антарктику, представники яких беруть участь у нарадах, передбачених статтею IX Договору про Антарктику.

Ніщо з того, що міститься в цій Конвенції, не применшує прав і зобов'язань Договірних Сторін по Міжнародній конвенції про регулюванню китобійного промислу і Конвенції про збереження тюленів Антарктики.

1. Договірні Сторони цим засновують і погоджуються утримувати Комісію по збереженню морських живих ресурсів Антарктики, надалі іменовану "Комісією".

2. Членський склад Комісії є таким:

(a) кожна Договірна Сторона, що брала участь у нараді, на якій була прийнята ця Конвенція, є членом Комісії;

(b) кожна держава-учасниця, що приєдналася до цієї Конвенції відповідно до статті XXIX, має право бути членом Комісії протягом того часу, поки Сторона, що приєдналася, проводить дослідження або промисел морських живих ресурсів, до яких застосовується ця Конвенція;

(c) кожна організація регіональної економічної інтеграції, що приєдналася до цієї Конвенції відповідно до статті XXIX, має право бути членом Комісії протягом того часу, поки держави - члени цієї організації мають право на це;

(d) Договірна Сторона, що бажає брати участь у роботі Комісії відповідно до підпунктів (b) і (c) вище, повідомляє депозитарію про те, на якій основі вона бажає стати членом Комісії, і про свою готовність вжити дієвих заходів по збереженню. Депозитарій повідомляє кожного члена Комісії про таке повідомлення і супровідній його інформації. Протягом двох місяців після одержання від депозитарія такого повідомлення будь-який член Комісії може звернутися з проханням про розгляд цього питання. Після одержання такого прохання депозитарій скликає таку сесію. При відсутності прохання про проведення сесії Договірна Сторона, що направила повідомлення, вважається такою, що відповідає вимогам членства в Комісії.

3. Кожен член Комісії буде представлений у ній одним представником, якого можуть супроводжувати заступники представника і радники.

Комісія є юридичною особою і користується на території кожної Договірної Держави такою право- і дієздатністю, яка може бути необхідна, щоб дозволити їй виконувати свої функції і досягти цілей Конвенції. Привілеї і імунітети, якими користуються Комісія і її співробітники на території будь-якої Договірної Держави, визначаються угодою між Комісією і зацікавленою Договірною Державою.

1. Функцією Комісії є здійснення мети і принципів, викладених у статті II цієї Конвенції. З цією метою вона:

(a) сприяє проведенню досліджень і всебічного вивчення морських живих ресурсів Антарктики й антарктичної морської екосистеми;

(b) збирає дані про стан популяцій морських живих ресурсів Антарктики, зміни у них і про фактори, що впливають на розподіл, чисельність і продуктивність виловлюваних видів і залежних від них або пов'язаних з ними видів або популяцій;

(c) забезпечує збір статистичних даних про улови і промислові зусилля в тому, що стосується виловлюваних популяцій;

(d) аналізує, поширює і публікує інформацію, згадану в підпунктах (b) і (c) вище, і доповіді Наукового комітету;

(e) встановлює потребу в збереженні й аналізує ефективність заходів по збереженню;

(f) з урахуванням положень пункту 5 цієї статті розробляє, вживає і переглядає заходи по збереженню на основі найкращої наявної наукової інформації;

(g) застосовує систему спостереження й інспекції, створену згідно зі статтею XXIV цієї Конвенції;

(h) проводить іншу діяльність, необхідну для досягнення мети цієї Конвенції.

2. Згадані в пункті 1 (f) вище заходи по збереженню включають наступне:

(a) визначення кількості будь-якого виду, що може виловлюватися в межах застосування цієї Конвенції;

(b) визначення районів і підрайонів на основі розподілу популяцій морських живих ресурсів Антарктики;

(c) визначення кількості, що може виловлюватися з популяцій районів і підрайонів;

(d) визначення охоронюваних видів;

(e) визначення розміру, віку й у відповідних випадках статі видів, що можуть виловлюватися;

(f) визначення сезонів, відкритих і закритих для промислу;

(g) визначення відкритих і закритих зон, районів або підрайонів для цілей наукового вивчення або збереження, включаючи особливі зони охорони і наукового вивчення;

(h) регулювання промислових зусиль і методів лову, у тому числі знарядь лову, з метою, зокрема, запобігання зайвого зосередження промислу в якому-небудь районі або підрайоні;

(i) вжиття таких заходів по збереженню, які Комісія вважає необхідними для здійснення цілей цієї Конвенції, включаючи заходи, що стосуються наслідків промислу і пов'язаної з ним діяльності для компонентів морської екосистеми, інших, ніж виловлювані популяції.

3. Комісія публікує всі діючі заходи по збереженню і веде їхній облік.

4. При виконанні своїх функцій, зазначених у пункті 1 вище, Комісія повністю враховує рекомендації і думку Наукового комітету.

5. Комісія повністю враховує будь-які відповідні заходи або правила, прийняті або рекомендовані Консультативними Нарадами відповідно до статті IX Договору про Антарктику або прийнятими чи рекомендованими існуючими комісіями з рибальства, відповідальними за види, що можуть виявитися в районі застосування цієї Конвенції, щоб уникнути невідповідності між правами і зобов'язаннями Договірної Сторони, що витікають з таких правил або заходів, і заходами по збереженню, які можуть бути прийняті Комісією.

6. Заходи по збереженню, прийняті Комісією відповідно до цієї Конвенції, виконуються членами Комісії таким чином:

(a) Комісія повідомляє про заходи по збереженню всіх членів Комісії;

(b) заходи по збереженню стають обов'язковими для всіх членів Комісії після закінчення 180 днів після такого повідомлення, за винятком випадків, передбачених у підпунктах (c) і (d) нижче;

(c) якщо протягом дев'яноста днів після повідомлення, зазначеного в підпункті (a), член Комісії повідомить Комісію про те, що він не може прийняти, повністю або частково, даний захід по збереженню, такий захід не стає у зазначеній мірі обов'язковим для цього члена Комісії;

(d) у випадку, якщо який-небудь член Комісії вдасться до процедури, викладеної в підпункті (c) вище, Комісія на прохання кожного з членів Комісії проведе сесію з метою розгляду такого заходу по збереженню. Під час такої сесії і протягом тридцяти днів після неї будь-який член Комісії має право заявити, що він більше не може прийняти цей захід по збереженню, і в такому випадку ця міра більш не є обов'язковою для цього члена Комісії.

1. Комісія звертає увагу будь-якої держави, що не є учасником цієї Конвенції, на будь-яку діяльність, здійснювану його громадянами або судами, що, на думку Комісії, негативно впливає на досягнення мети цієї Конвенції.

2. Комісія звертає увагу всіх Договірних Сторін на будь-яку діяльність, що, на думку Комісії, впливає на досягнення якою-небудь Договірною Стороною мети цієї Конвенції або виконання такою Договірною Стороною її зобов'язань по цій Конвенції.

Комісія прагнутиме співпрацювати з Договірними Сторонами, що можуть здійснювати юрисдикцію в морських районах, що прилягають до району застосування цієї Конвенції, щодо збереження будь-якого запасу або запасів асоційованих видів, що зустрічаються як у межах цих районів, так і в межах застосування цієї Конвенції, з метою узгодження заходів по збереженню, прийнятих відносно таких запасів.

1. Рішення Комісії по суті приймаються на основі консенсусу. Питання про те, чи є дане питання питанням суті, розглядається як питання суті.

2. Рішення з питань, крім згаданих у пункті 1 вище, приймаються простою більшістю голосів членів Комісії, що присутні і беруть участь у голосуванні.

3. При розгляді Комісією будь-якого питання, що вимагає ухвалення рішення, має бути ясно зазначено, чи буде організація регіональної економічної інтеграції брати участь у прийнятті цього рішення і, якщо вона братиме участь, чи будуть також брати участь які-небудь з держав-членів цієї організації. Кількість Договірних Сторін, що беруть участь в ухваленні рішення, не повинна перевищувати кількості держав-членів організації регіональної економічної інтеграції, що є членами Комісії.

4. При прийнятті рішень відповідно до цієї статті організація регіональної економічної інтеграції має тільки один голос.

1. Місцеперебування Комісії встановлюється в Хобарті, Тасманія, Австралія.

2. Комісія проводить щорічно регулярні сесії. Інші сесії можуть також проводитися на прохання однієї третини її членів, якщо інше не передбачається Конвенцією. Перша сесія Комісії відбудеться протягом трьох місяців після набрання чинності Конвенції за умови, що серед Договірних Сторін будуть принаймні дві держави, що ведуть промисел у районі, до якого застосовується ця Конвенція. У будь-якому випадку перша сесія відбудеться протягом року з моменту набрання Конвенцією чинності. Депозитарій буде консультуватися з державами, що підписали Конвенцію, відносно першої сесії Комісії, беручи до уваги, що широке представництво таких держав необхідно для ефективної роботи Комісії.