Статус Конвенції див.

Сторони Конвенції, беручи до уваги велике значення, що надається рядом конвенцій наданню допомоги людям, які зазнають лиха на морі, і прийняттю кожною прибережною державою належних і ефективних заходів по встановленню спостереження за рухом суден з берега і організації пошуку і врятування, розглянувши Рекомендацію 40, прийняту Міжнародною конференцією по охороні людського життя на морі 1960 року, яка визнає бажаність координації діяльності ряду міжурядових організацій у справі забезпечення безпеки на морі і в повітряному просторі над ним, бажаючи розвивати і заохочувати таку діяльність шляхом створення міжнародного плану пошуку і рятування на морі, який відповідає потребам морського судноплавства в справі рятування людей, які зазнають лиха на морі,

бажаючи заохочувати співробітництво між пошуково-рятувальними організаціями всього світу, а також між учасниками пошуково-рятувальних операцій на морі,

погодилися про таке:

Сторони зобов'язуються вживати в законодавчому або в іншому порядку будь-яких відповідних заходів, які необхідні для повного здійснення Конвенції та її Додатка, який є невід'ємною частиною Конвенції. Якщо окремо не обумовлено інше, то посилання на Конвенцію означає одночасно посилання на її Додаток.

(1) Ніщо в цій Конвенції не завдає шкоди кодифікації та розвиткові морського права Конференцією по морському праву Організації Об'єднаних Націй, що скликається згідно з Резолюцією 2750 (XXV) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, а також теперішнім або майбутнім домаганням і правовим позиціям будь-якої держави з питань морського права та щодо природи і рамок юрисдикції прибережної держави і держави прапора.

(2) Жодне з положень цієї Конвенції не повинно тлумачитись як таке, що завдає шкоди обов'язкам чи правам суден, які передбачені в інших міжнародних документах.

(1) До цієї Конвенції можуть бути внесені поправки шляхом будь-якої з процедур, обумовлених в наступних пунктах (2) і (3).

(2) Поправки після розгляду в Міжурядовій морській консультативній організації (яка надалі іменується "Організація"):

а) Будь-яка поправка, яку пропонує Сторона і яка передається Генеральному секретарю Організації (який надалі іменується "Генеральний секретар"), або будь-яка інша поправка, внесення якої Генеральний секретар вважає за необхідне, в результаті внесення поправки у відповідне положення Додатка 12 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, надсилається усім членам Організації і усім Сторонам не менш ніж за шість місяців до її розгляду Комітетом з безпеки на морі Організації.

b) Сторони, незалежно від того, є вони членами Організації чи ні, мають право на участь у роботі Комітету з безпеки на морі при розгляді і схваленні поправок.

c) Поправки схвалюються більшістю в дві третини Сторін, які присутні і голосують в Комітеті з безпеки на морі, за умови, що під час схвалення поправки присутні не менше однієї третини Сторін.

d) Поправки, схвалені згідно з підпунктом с), надсилаються Генеральним секретарем усім Сторонам для прийняття.

е) Поправки до Статті Конвенції або до пунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3 Додатка вважаються прийнятими в дату, в яку Генеральний секретар одержить документ про її прийняття від останньої із двох третин Сторін.

f) Поправка до Додатка, але не до його пунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3 вважається прийнятою після закінчення одного року з дати, в яку вона була надіслана сторонам для прийняття. Однак поправка вважається не прийнятою, якщо протягом вказаного терміну в один рік більше однієї третини Сторін заявить Генеральному секретареві, що вони заперечують проти такої поправки.

g) Поправка до Статті Конвенції або до пунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3 Додатка набуває чинності:

(і) для тих Сторін, які прийняли її, після закінчення шести місяців з дати, в яку вона вважається прийнятою;

(іі) для тих сторін, які прийняли її після виконання умови, згаданої в підпункті е), і до набуття чинності поправкою, в дату набуття чинності поправкою;

(ііі) для тих Сторін, які прийняли її після дати набуття чинності поправкою, через 30 днів після дати здачі на зберігання документа про її прийняття;

h) Поправка до Додатка, але не до його пунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3, набуває чинності для всіх Сторін, за винятком тих, які зробили заяву згідно з підпунктом f) про те, що вони заперечують проти такої поправки і не відкликали цю заяву, через шість місяців після дати, в яку вона вважається прийнятою. Однак до встановлення дати набуття чинності поправкою будь-яка Сторона може сповістити Генерального секретаря про те, що вона звільняє себе від зобов'язання виконувати положення такої поправки протягом строку, який не перевищує одного року, починаючи з дати набуття нею чинності, або протягом більшого строку, який може бути встановлений більшістю в дві третини Сторін, присутніх і голосуючих в Комітеті з безпеки на морі під час схвалення поправки.

(3) Поправка шляхом скликання Конференції:

а) На прохання Сторони, яку підтримала не менше як одна третина Сторін, Організація скликає Конференцію Сторін для розгляду поправок до Конвенції. Запропоновані поправки надсилаються Генеральним секретарем усім Сторонам не менше ніж за шість місяців до їх розгляду на Конференції.

b) Поправки схвалюються такою Конференцією більшістю в дві третини присутніх і голосуючих Сторін за умови, що під час схвалення поправки присутні не менше одної третини Сторін. Ухвалені таким чином поправки надсилаються Генеральним секретарем усім Сторонам для прийняття.

с) Якщо Конференція не прийме іншого рішення, поправка вважається прийнятою і набуває чинності згідно з порядком, конкретно вказаним відповідно в підпунктах е), f), q) і h) пункту (2), причому посилання в підпункті h) пункту (2) на Комітет з безпеки на морі, розширений згідно з підпунктом b) пункту (2), означає посилання на Конференцію.

(4) Будь-яка заява про прийняття поправки або заперечення проти неї або будь-яке повідомлення, зроблене згідно з підпунктом h) пункту (2), подається в письмовій формі Генеральному секретарю, який повідомляє всі Сторони про будь-яке таке подання і про дату його одержання.

(5) Генеральний секретар повідомляє держави про набуття чинності поправками і про дату набуття чинності кожною поправкою.

(1) Конвенція відкрита для підписання в штаб-квартирі Організації з 1 листопада 1979 року по 31 жовтня 1980 року і після цієї дати залишається відкритою для приєднання. Держави можуть стати сторонами Конвенції шляхом:

а) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження; або

b) підписання з застереженням про ратифікацію, прийняття або затвердження, з наступною ратифікацією, прийняттям або затвердженням; або

с) приєднання.

(2) Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання відповідного документа Генеральному секретарю.

(3) Генеральний секретар повідомляє держави про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання і про дату здачі документа на зберігання.

(1) Конвенція набуває чинності через 12 місяців після дати, в яку 15 держав стануть її Сторонами згідно зі Статтею IV.

(2) Для держав, які ратифікують, приймають, затверджують Конвенцію або які приєднуються до неї відповідно до Статті IV після виконання умови, продиктованої пунктом (1), але до набуття нею чинності, Конвенція набуде чинності в дату набуття нею чинності.

(3) Для держав, ратифікують, приймають, затверджують Конвенцію або для тих, що приєднуються до неї після дати набуття нею чинності, Конвенція набуває чинності по закінченні 30 днів з дати здачі на зберігання документа, відповідно до Статті IV.

(4) Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, зданий на зберігання після дати набуття чинності будь-якою поправкою до цієї Конвенції відповідно до Статті III, стосується Конвенції з такою поправкою, і Конвенція з такою поправкою набуває чинності для держави, яка здає такий документ на зберігання, через 30 днів після дати його здачі на зберігання.

(5) Генеральний секретар повідомляє держави про дату набуття чинності Конвенцією.

(1) Конвенція може бути денонсована будь-якою Стороною в будь-який час через п'ять років після дати набуття чинності Конвенцією для цієї Сторони.

(2) Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання документа про денонсацію Генеральному секретарю, який повідомляє держави про будь-який одержаний документ про денонсацію і про дату його одержання, а також про дату набуття чинності такою денонсацією.

(3) Денонсація набуває чинності через один рік після дати одержання Генеральним секретарем документа про денонсацію або після закінчення більшого строку, який може бути вказаний у цьому документі.

(1) Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю, який надсилає її засвідчені копії державам.

(2) Як тільки Конвенція набуде чинності, Генеральний секретар передасть її текст Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації і опублікування згідно зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Конвенція складена в одному примірнику англійською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому всі тексти є однаково автентичними. Офіційні переклади на арабську, італійську і німецьку мови будуть підготовлені і здані на зберігання разом з підписаним оригіналом. На посвідчення чого нижчепідписані представники, належним чином уповноважені на те своїми урядами, підписали цю Конвенцію.

Здійснено в Гамбурзі двадцять сьомого квітня тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ятого року.

1.1. Використання теперішнього часу дійсного способу в додатку вказує на те, що йдеться про положення, одноманітне застосування якого всіма Сторонами є необхідним в інтересах охорони людського життя на морі.

1.2. Використання слова "слід" у Додатку вказує на те, що йдеться про положення, одноманітне застосування якого всіма Сторонами рекомендується в інтересах охорони людського життя на морі.

1.3. Зазначені ніжче терміни, що використовуються в цьому Додатку, означають таке:

1. "Пошуково-рятувальний район". Район певних розмірів, у межах якого забезпечуються пошук і рятування.

2. "Рятувально-координаційний центр". Орган, відповідальний за організацію ефективного пошуку і рятування і за координацію проведення пошуково-рятувальних операцій в межах пошуково-рятувального району.

3. "Рятувальний підцентр". Орган, підлеглий рятувально-координаційному центру і створений на допомогу останньому в певній частині пошуково-рятувального району.

4. "Берегова станція спостереження". Берегова стаціонарна або рухома станція, призначена для спостереження за безпекою суден у прибережних водах.

5. "Рятувальна одиниця". Одиниця, що укомплектована навченим персоналом і оснащена обладнанням, придатним для швидкого проведення пошуково-рятувальних операцій.

6. "Командир на місці дії". Командир рятувальної одиниці, призначений для координації пошуково-рятувальних операцій в межах конкретної пошукової зони.

7. "Координатор надводного пошуку". Судно, інше ніж рятувальна одиниця, призначене для координації надводних пошуково-рятувальних операцій в межах конкретної пошукової зони.

8. "Аварійна стадія". Загальний термін, що означає, залежно від випадку, стадію невизначеності, стадію тривоги або стадію лиха.

9. "Стадія невизначеності". Ситуація, при якій існує невизначеність щодо безпеки судна і людей, що знаходяться на його борту.

10. "Стадія тривоги". Ситуація, при якій існує побоювання за безпеку судна і людей, що знаходяться на його борту.

11. "Стадія лиха". Ситуація, при якій існує обґрунтована певність, що судно або людина наражається на серйозну і безпосередню небезпеку і потребує негайної допомоги.

12. "Приводнятися". Стосовно літального апарата здійснювати вимушену посадку на воду.

2.1. Заходи забезпечення і координації пошуку і рятування

2.1.1. Сторони забезпечують вжиття необхідних заходів у справі забезпечення належного пошуку і рятування людей, що терплять лихо на морі у їх берегів.

2.1.2. Сторони направляють Генеральному секретарю інформацію про свою організацію пошуку і рятування і, надалі, про її істотну зміну, включаючи відомості про:

1. національну морську пошуково-рятувальну службу;

2. місцезнаходження створених рятувально-координаційних центрів, номери їх телефонів і телексів і про зони відповідальності;

3. основні наявні в їх розпорядженні рятувальні одиниці.

2.1.3. Генеральний секретар у належній формі передає всім Сторонам інформацію, зазначену в пункті 2.1.2.

2.1.4. Кожний пошуково-рятувальний район встановлюється угодою між відповідними Сторонами. Генерального секретаря повідомляють про таку угоду.

2.1.5. У випадку недосягнення між відповідними Сторонами угоди про точні кордони пошуково-рятувального району такі Сторони застосовують всі можливі зусилля для досягнення угоди про відповідні заходи, згідно з якими в такій зоні забезпечується рівноцінна спільна координація пошуку і рятування. Генерального секретаря повідомляють про такі заходи.

2.1.6. Генеральний секретар повідомляє всі Сторони про угоди або заходи, зазначені в пунктах 2.1.4 і 2.1.5.

2.1.7. Делімітація пошуково-рятувальних районів не стосується до делімітації будь-яких кордонів між державами і не завдає їй збитків.

2.1.8. Сторонам слід організувати роботу своїх пошуково-рятувальних служб таким чином, щоб вони могли негайно відповідати на виклик при лихах.

2.1.9. При отриманні повідомлення про те, що особа терпить лихо на морі в зоні, у межах якої Сторона забезпечує загальну координацію пошуково-рятувальних операцій, відповідні влади цієї Сторони негайно вживають заходів для надання будь-якої можливої допомоги.

2.1.10. Сторони забезпечують надання допомоги будь-якій особі, яка терпить лихо на морі. Вони здійснюють це незалежно від національної приналежності або статусу такої особи або обставин, при яких ця особа була виявлена.

2.2. Координація пошуково-рятувальних засобів

2.2.1. Сторони забезпечують координацію засобів, які необхідні для пошуку і рятування у їх берегів.

2.2.2. Сторони створюють національний орган для загальної координації пошуку і рятування.

2.3. Створення рятувально-координаційних центрів і рятувальних підцентрів

2.3.1. Для забезпечення вимог пунктів 2.2.1 і 2.2.2 Сторони створюють рятувально-координаційні центри для пошуку і рятування і, на свій розсуд, рятувальні підцентри.

2.3.2. Компетентні влади кожної Сторони визначають зону, за яку відповідає рятувальний підцентр.

2.3.3. Кожний рятувально-координаційний центр і рятувальний підцентр, створені згідно з пунктом 2.3.1, повинні мати належні засоби для отримання повідомлень про лихо через берегову радіостанцію або іншим шляхом. Кожний такий центр або підцентр також мають належні засоби зв'язку зі своїми рятувальними одиницями і, відповідно, з рятувально-координаційними центрами або рятувальними підцентрами в суміжних зонах.

2.4. Призначення рятувальних одиниць

2.4.1. Сторони призначають:

1. як рятувальні одиниці державні або інші відповідні суспільні або приватні служби, розміщені і оснащені належним чином, або їхні підрозділи; або

2. як елементи пошуково-рятувальної організації державні або інші відповідні суспільні або приватні служби або їх підрозділи, що не підходять для призначення як рятувальні одиниці, але що можуть брати участь у пошуково-рятувальних операціях, і визначають функції таких елементів.

2.5. Забезпечення і постачання рятувальних одиниць

2.5.1. Кожна рятувальна одиниця забезпечується і постачається засобами згідно з її задачею.

2.5.2. Кожній рятувальній одиниці слід мати засоби швидкого і надійного зв'язку з іншими рятувальними одиницями або елементами, зайнятими в тій самій операції.

2.5.3. Загальний характер аварійного постачання, що міститься в контейнерах або пакетах, призначених для скидання людям, що залишилися в живих, слід позначити за допомогою кольорового коду згідно з пунктом 2.5.4, друкованих знаків і зрозумілих символів, якщо останні є.

2.5.4. Кольорову позначку вмісту контейнерів і пакетів з аварійним спорядженням, що підлягають скиданню, слід виконувати у вигляді кольорових смуг, пофарбованих згідно з таким кодом:

1. червоний колір - медикаменти і засоби для надання першої медичної допомоги;

2. синій колір - продовольство і вода;

3. жовтий колір - ковдри і захисний одяг; і

4. чорний колір - різноманітне постачання, таке, як: нагрівальні прилади, сокири, компаси і кухонний посуд.

2.5.5. Якщо в одному контейнері або пакеті скидаються предмети різного призначення, слід застосовувати комбіноване кольорове позначення.

2.5.6. У кожний з контейнерів або пакетів, що підлягають скиданню, слід вкладати інструкції з користування наявним у них аварійним спорядженням. Інструкції слід друкувати англійською мовою і принаймні на двома іншими мовами.

3.1. Співробітництво між державами

3.1.1. Сторони координують роботу своїх пошуково-рятувальних організацій, і, при необхідності, їм слід також координувати свої пошуково-рятувальні операції з такими організаціями сусідніх держав.

3.1.2. Якщо немає іншої домовленості між відповідними державами, Стороні слід дозволяти, за умови дотримання застосовуваних національних законів і правил, негайний допуск в свої територіальні води, або на свою територію, або в повітряний простір над ними рятувальних одиниць інших Сторін, виключно для цілей пошуку місць морських подій для рятування людей, що залишалися в живих після таких подій. У таких випадках пошуково-рятувальні операції координуються, наскільки це практично здійснимо, відповідним рятувально-координаційним центром Сторони, що зробила допуск, або таким іншим органом, призначеним цією Стороною.

3.1.3. Якщо немає іншої домовленості між відповідними державами, органи Сторони, які бажають того, щоб рятувальні одиниці були допущені в територіальні води або на територію чи в повітряний простір над ними іншої Сторони, виключно для цілей пошуку місць морських подій і рятування людей, що залишалися в живих після таких подій, передають прохання із зазначенням повних відомостей про місію, що намічається, і необхідність у цьому рятувально-координаційному центру такій іншій Стороні або іншому органу, призначеному такою іншою Стороною.

3.1.4. Компетентні органи Сторін:

1. негайно підтверджують отримання такого прохання; і

2. якомога скоріше вказують умови, якщо такі є, на яких може бути здійснена намічена місія.

3.1.5. Сторонам слід укладати угоди з сусідніми державами щодо умов допуску своїх рятувальних одиниць у територіальні води або на територію один одного, або в повітряний простір над ними. В цих угодах також слід передбачати положення, які сприяють швидкому допуску таких одиниць при дотриманні мінімальних формальностей.

3.1.6. Кожній Стороні слід уповноважувати свої рятувально-координаційні центри:

1. запрошувати в інших рятувально-координаційних центрів будь-яку необхідну допомогу, включаючи судна, літальні апарати, персонал або постачання;

2. видавати будь-який необхідний дозвіл на допуск у свої територіальні води або на територію чи в повітряний простір над ними таких суден, літальних апаратів, персоналу або постачання; і

3. вживати спільно з митними, імміграційними та іншими владами необхідних заходів з метою прискорення допуску.

3.1.7. Кожній Стороні слід дозволяти своїм рятувально-координаційним центрам надавати допомогу іншим рятувально-координаційним центрам на їх прохання, включаючи допомогу суднами, літальними апаратами, персоналом або постачанням.

3.1.8. Сторонам слід вступати в угоди щодо пошуку і рятування з сусідніми державами для об'єднання їх можливостей, встановлення загального порядку дії, проведення спільної підготовки і навчань, регулярних перевірок міждержавних каналів зв'язку, обміну візитами між персоналом рятувально-координаційних центрів і обміну інформацією щодо пошуку і рятування.

3.2. Координація дій з аеронавігаційними службами

3.2.1. Сторони забезпечують якомога більш тісну координацію морських і аеронавігаційних служб з метою проведення найбільш дієвого і ефективного пошуку і рятування в своїх пошуково-рятувальних районах і повітряному просторі над ними.