РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

у дусі поваги до Договору про створення Європейського економічного співтовариства та зокрема першого і третього речення Статті 57 (2) цього Договору,

звертаючи увагу на пропозицію Комісії (1),

разом з Європейським Парламентом (2),

звертаючи увагу на думку Економічного і Соціального комітету (3),

оскільки ця Директива є результатом роботи, виконаної Банківським дорадчим комітетом, який відповідно до статті 6 (4) Директиви Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року про узгодження законів, положень та адміністративних розпоряджень щодо відкриття і діяльності кредитних установ (4), з поправками, внесеними Директивою 89/646/ЄЕС (5), є відповідальним за надання пропозицій Комісії з метою координування коефіцієнтів, що застосовуються у державах-членах;

оскільки встановлення відповідного індексу платоспроможності відіграє головну роль у здійсненні нагляду за кредитними установами;

оскільки коефіцієнт, за допомогою якого оцінюються активи і позабалансові статті відповідно до величини кредитного ризику, є особливо корисним мірилом платоспроможності;

оскільки розроблення спільних стандартів для власних фондів по відношенню до активів та позабалансових статей, що підпадають під кредитний ризик, є таким чином головним аспектом гармонізації, необхідної для досягнення взаємного визнання методів наглядових, а отже і утворення внутрішнього банківського ринку;

оскільки в цьому відношенні дана Директива повинна вважатися разом з іншими конкретними інструментами такою, що гармонізує основні методи здійснення нагляду за кредитними установами;

оскільки дана Директива повинна також бути доповненням до Директиви 89/646/ЄЕС, яка встановлює ширшу структуру, складовою якої є ця Директива;

оскільки на спільному банківському ринку від установ вимагається вступити у безпосередню конкуренцію один з одним і оскільки прийняття спільних стандартів платоспроможності у формі мінімального індексу запобігатиме перекрученням у сфері конкуренції і зміцнюватиме банківську систему Співтовариства;

оскільки ця Директива передбачає зважування гарантій, наданих різними фінансовими установами; оскільки з огляду на це Комісія береться за вивчення того, чи Директива в цілому відчутно викривлює конкуренцію між кредитними установами і страховими компаніями, а також у світлі такого вивчення береться розглянути, чи є виправданими певні захисні заходи;

оскільки мінімальний індекс, передбачений цією Директивою, зміцнює капітал кредитних установ у Співтоваристві; оскільки рівень у 8% було прийнято після статистичних досліджень вимог щодо капіталу, які були чинними на початку 1988 року;

оскільки розміри і норми ризиків процентної ставки, валютного та інших ринкових ризиків мають велике значення в ході здійснення нагляду за діяльністю кредитних установ; оскільки Комісія відповідно до цього разом з компетентними органами держав-членів та інших органів, що мають подібні цілі, продовжує вивчати наявні методи; оскільки вона потім зробить відповідні пропозиції для подальшої гармонізації правил здійснення нагляду за такими ризиками; оскільки, роблячи це, вона особливо стежитиме за можливою взаємодією між різними банківськими ризиками, а надалі приділятиме особливу увагу послідовності різних пропозицій;

оскільки роблячи пропозиції щодо правил для здійснення нагляду за інвестиційними послугами і відповідністю капіталу установ, що діють у цій сфері, Комісія забезпечуватиме застосування тотожних вимог щодо рівнів власних фондів, якщо здійснюється той самий вид підприємництва і приймаються такі самі ризики;

оскільки конкретним видам бухгалтерського обліку, що використовуватимуться для підрахунку коефіцієнта платоспроможності, необхідно врахувати положення Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних звітів і консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (6), що інкорпорують певні адаптації попередніх положень Директив Ради 83/349/ЄЕС (7), відповідно до поправок внесених Актами про приєднання Іспанії і Португалії; оскільки до того, як положення цих Директив буде транспоновано у національні законодавства держав-членів, використання спеціальних методів для підрахунку коефіцієнта платоспроможності необхідно залишити на розсуд держав-членів;

оскільки застосування 20% зважування по відношенню до кредитних установ, що володіють облігаціями, забезпеченими заставними під нерухомість, можуть зруйнувати національний фінансовий ринок, на якому такі інструменти відіграють переважну роль; оскільки в цьому випадку вживаються тимчасові заходи для застосування 10% зважування;

оскільки час від часу можуть бути необхідними технічні зміни в детальних правилах, що містяться у цій Директиві, аби відреагувати на зміни у банківському секторі; оскільки Комісія відповідно внесе необхідні зміни після консультування з Банківським дорадчим комітетом у межах запроваджувальних повноважень, наданих Комісії положеннями Договору; оскільки такий Комітет діятиме як "регуляційний" комітет відповідно до правил процедури, передбаченої у статті 2, процедура III, варіант (b), Директива Ради 87/373/ЄЕС від 13 липня 1987 року, що встановлює процедуру для реалізації запроваджувальних повноважень, покладених на Комісію (8),

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива застосовується до кредитних установ відповідно до того, як визначено першим індентом статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС.

2. Незважаючи на пункт 1, державам-членам не потрібно застосовувати цю Директиву до кредитних установ, перелічених у статті 2 (2) Директиви 77/780/ЄЕС.

3. Кредитна установа, котра відповідно до того, як це визначено у статті 2 (4) (a) Директиви 77/780/ЄЕС, відноситься до центрального органу тієї ж держави-члена, може бути звільнена від положень цієї Директиви за умови, що всі кредитні установи, що є його філіями, і їх центральні органи включені до консолідованих коефіцієнтів платоспроможності відповідно до цієї Директиви.

4. У виняткових умовах до подальшої гармонізації правил розважливості стосовно кредиту, процентних і ринкових ризиків держави-члени можуть вилучити зі сфери дії цієї Директиви будь-яку кредитну установу, що спеціалізується на міжбанківських ринках і ринках державного боргу, виконуючи разом із центральними банком інституційну функцію регулятора ліквідності банківської системи за умови, що:

- сума її активів і позабалансових статей, включена в 50% і 100% зважування підрахована відповідно до статті 6, не повинна звичайно перевищувати 10% загальних активів та позабалансових статей і жодному разі не перевищуватиме 15% перед застосуванням зважування,

- її головна діяльність полягає у посередництві між центральним банком її держави-члена та банківською системою,

- компетентний орган застосовує адекватні системи нагляду і здійснення контролю за її кредитним, процентним і ринковим ризиками.

Держави-члени інформують Комісію про надані пільги з метою не дати їм призвести до порушення правил конкуренції. Впродовж трьох років після ухвалення цієї Директиви Комісія подає Раді звіт, якщо потрібно, разом з пропозиціями, які вона буде вважати відповідними.

1. З метою цієї Директиви:

- "компетентні органи" означають органи, визначені у п'ятому інденті статті 1 Директиви Ради 83/350/ЄЕС,

- "Зона A" охоплює всі держави-члени і всі інші держави, які є повноправними членами Організації з економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), а також ті країни, які уклали спеціальні угоди про одержання позики від Міжнародного валютного фонду (МВФ), поєднані з Загальними положеннями про позики МВФ,

- "Зона B" охоплює всі країни, що не увійшли у зону A,

- "кредитні установи зони A" означають всі кредитні установи, що одержали дозвіл на діяльність у державах-членах відповідно до статті 3 Директиви 77/780/ЄЕС, в тому числі їх філії у третіх країнах, а також усі приватні та державні підприємства, на які поширюються визначення, дане в першому інденті статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС, і які одержали дозвіл в інших країнах Зони A, в тому числі їх філії;

- "кредитні установи зони B" означають всі приватні і державні підприємства, що одержали дозвіл на діяльність поза зоною A, на які поширюється визначення у першому інденті статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС, включаючи їх філії у Співтоваристві;

- "небанківський сектор" означає всіх позичальників, інших ніж кредитні установи відповідно до того, як визначено у четвертому і п'ятому інденті, центральні уряди і центральні банки, регіональні органи управління, а також місцеві органи управління, Європейські Співтовариства, Європейський Інвестиційний Банк, а також багатосторонні банки розвитку, відповідно до того як визначено у сьомому інденті,

- "багатосторонні банки розвитку" означають Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжамериканський банк розвитку, Азійський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Фонд розрахунків Ради Європи, Скандинавський банк розвитку, Банк розвитку країн Карибського басейну,

- позабалансові статті "повного ризику", "середнього ризику", "середнього/малого ризику", а також "малого ризику" означають статті, зазначені у статті 6 (2) і перелічені у Додатку I.

2. З метою статті 6 (1) (b) компетентні органами можуть включати у поняття регіональних урядів і місцевих органів некомерційні адміністративні органи, відповідальні перед регіональними урядами і місцевими органами, а також ті некомерційні підприємства, якими володіють центральні органи, регіональні органи, місцеві органи або органи, які мають такі ж самі обов'язки, що й регіональні або місцеві органи.

1. Коефіцієнт платоспроможності, про який іде мова у пунктах 2 - 7, виражає власні фонди відповідно до того, як визначено у статті 4, як співвідношення загальних активів до позабалансових статей, скоригованих з огляду на ризик відповідно до статті 5.

2. Коефіцієнти платоспроможності кредитних установ, які не є материнськими підприємствами, відповідно то того як визначено у статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, ані дочірніми підприємствами таких підприємств, підраховуватимуться на індивідуальній основі.

3. Коефіцієнти платоспроможності кредитних установ, які є материнськими підприємствами, підраховуються на консолідованій основі відповідно до методів, передбачених цією Директивою і Директивою 83/350/ЄЕС і 86/635/ЄЕС (9).

4. Компетентні органи, відповідальні за надання дозволу і здійснення нагляду за материнським підприємством, яке є кредитною установою, можуть також вимагати підрахунку підконсолідованого або неконсолідованого коефіцієнта по відношенню до такого материнського підприємства і по відношенню до будь-якого його дочірнього підприємства, яке є суб'єктом уповноваження і здійснення нагляду з боку компетентних органів. Там, де нагляд за належним виділенням капіталу в межах банківської групи не здійснюється, з метою досягнення мети необхідно вжити інших заходів.

5. Якщо дочірнє підприємство материнського підприємства одержує дозвіл на здійснення своєї діяльності і таке підприємство розташоване в іншій державі-члені, компетентні органи, що надали такий дозвіл, вимагають підрахунку підконсолідованого або неконсолідованого коефіцієнта.

6. Незважаючи на пункт 5, компетентні органи, відповідальні за надання дозволу дочірньому підприємству, що розташоване в іншій державі-члені, можуть через двосторонню угоду делегувати свою відповідальність щодо здійснення нагляду за платоспроможністю компетентним органам, які дали дозвіл на здійснення діяльності і які здійснюють нагляд за материнським підприємством таким чином, аби вони могли взяти на себе відповідальність за здійснення нагляду за дочірнім підприємством відповідно до цієї Директиви. Комісію інформують про існування і зміст таких угод. Вона відправляє таку інформацію іншим органам, а також Банківському дорадчому комітету.

7. Не завдаючи шкоди відповідності кредитних установ вимогам пунктів 2-6, компетентні органи забезпечують підрахунок коефіцієнта не рідше, ніж двічі на рік, або самими кредитними установами, які надають результати і всі складові даних, які вимагають компетентні органи, або компетентними органами, що використовують інформацію, надану кредитними установами.

8. Оцінка активів і позабалансових статей здійснюється відповідно до Директиви 86/635/ЄЕС. До запровадження положень цієї Директиви, оцінювання проводиться на розсуд держав-членів.

Власні кошти, визначені Директивою 89/299/ЄЕС (10), є чисельником коефіцієнта платоспроможності.

1. Ступінь кредитного ризику, виражений як процентне зважування, визначається щодо активів відповідно до статей 6 і 7, і у винятковим випадках статей 8 і 11. Балансове значення кожного активу множиться на відповідне зважування, аби одержати значення, скориговане на ризик.

2. У випадку позабалансових статей, перелічених у Додатку I, використовується дворівневий підрахунок, передбачений статтею 6 (2).

3. У випадку позабалансових статей процентної ставки і валюти, про які йдеться у статті 6 (3), потенційна вартість контрактів, що замінюють попередні, у випадку їх невиконання однією із сторін, нараховується за допомогою одного з двох методів, передбачених у Додатку II. Показник такої вартості множиться на відповідні зважування протилежної сторони у статті 6(1), за винятком, коли 100% зважування, відповідно до того як там передбачено, замінюється 50% зважуванням, аби одержати показники, скориговані на ризик.

4. Загальні показники, скоригованих на ризик активів та позабалансових статей, про які йдеться у пунктах 2 і 3, є знаменниками коефіцієнта платоспроможності.

1. Нижченаведені зважування застосовуються по відношенню до різних категорій активу, хоч компетентні органи можуть встановити вищі зважування, якщо вони вважають це доцільним:

(a) Нульове зважування

1. готівка і еквівалентні статті;

2. активи, що складаються з претензій до центральних урядів і центральних банків Зони A;

3. активи, що складаються з претензій до Європейських Співтовариств;

4. активи, що складаються з претензій з чіткими гарантіями країн і центральних банків у Зоні A;

5. активи, що складаються з претензій до центральних урядів і центральних банків Зони B, деноміновані і надані в національній валюті, спільній для гаранта і позичальника;

6. статті активів, що складаються з претензій, що мають чітку гарантію від центральних урядів і центральних банків Зони B, деномінованих і виділених в національні валюті, спільній для гаранта і позичальника;

7. активи, гарантовані з метою задоволення компетентних органів за допомогою допоміжних цінних паперів центрального уряду або центрального банку Зони A, або цінних паперів, випущених Європейськими Співтовариствами, або готівковими вкладами, зробленими у позикову установу, або депозитними сертифікатами або ж подібними інструментами, випущеним останнім і пред'явлені останньому;

(b) 20% зважування

1. статті активів, що складаються з претензій до Європейського Інвестиційного Банку (ЄІБ);

2. статті активів, що складаються з претензій до багатосторонніх банків розвитку;

3. статті активів, що складаються з претензії, що мають чіткі гарантії з боку Європейського Інвестиційного Банку (ЄІБ);

4. статті активів, що складаються з претензій, що мають чіткі гарантії з боку багатосторонніх банків розвитку;

5. статті активів, що складаються з претензій до регіональних урядів або органів місцевого самоврядування Зони A, які підпадають під статтю 7.

6. статті активів, що складаються з претензій, які мають чіткі гарантії з боку регіональних урядів або органів місцевого самоврядування Зони A, які підпадають під статтю 7;

7. статті активів, що складаються з претензій щодо кредитних установ Зони А, але які не є власними коштами таких установ, як визначено у Директиві 89/299/ЄЕС;

8. статті активів, що складаються з претензій зі строком виплати впродовж 1 року або менше до кредитних установ Зони B, інших ніж цінні папери, випущені такими установами, які визнаються складовими частинами їх власних фондів;

9. статті активів, що мають чіткі гарантії від кредитних установ Зони A;

10. статті активів, що складаються з претензій зі строком виплати в один рік або менше, що мають чіткі гарантії кредитних установ Зони B;

11. статті активів, забезпечені на задоволення компетентних органів допоміжними цінними паперами, випущеними ЄІБ або багатосторонніми банками розвитку;