Його Величність Король Бельгійців, Її Величність Королева Данії, Президент Федеративної Республіки Німеччина, Президент Грецької Республіки, Його Величність Король Іспанії, Президент Французької Республіки, Президент Ірландії, Президент Італійської Республіки, Його Королівська Високість Великий Герцог Люксембургу, Її Величність Королева Нідерландів, Президент Португальської Республіки, Її Величність Королева Об'єднаного Королівства Великої Британії і Північної Ірландії,

спонукувані прагненням продовжити справу, розпочату на основі установчих договорів про Європейські Співтовариства, і перетворити всю сукупність відносин між їхніми державами в Європейський Союз, відповідно до Урочистої Штутгартської декларації від 19 червня 1983 року;

сповнені рішучості створити цей Європейський Союз на основі, по-перше, Співтовариств, що функціонують відповідно до їх власних правил, і, по-друге, Європейської співпраці в сфері зовнішньої політики держав, що поставили свої підписи, і наділити цей Союз компетенцією, необхідною для його функціонування;

сповнені рішучості сприяти спільними зусиллями розвиткові демократії, що спирається на основні права, визнані конституціями і законами держав-членів, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і Європейською соціальною хартією, у першу чергу на право свободи, рівності і соціальної справедливості;

переконані в тім, що європейська ідея, результати, досягнуті в сферах європейської інтеграції і політичної співпраці, а також необхідність подальшого розвитку відповідають устремлінням народів Європи, що живуть в умовах демократії, для яких Європейський Парламент, обраний на основі загального виборчого права, є необхідним засобом волевиявлення;

усвідомлюючи лежачу на Європі відповідальність у зв'язку зі зростаючим прагненням виступати з єдиних позицій і діяти солідарно й узгоджено, щоб найбільш ефективно захищати свої загальні інтереси і незалежність, а також підкреслювати принципи демократії і законності та прав людини, яким вони прихильні, для того, щоб внести свій загальний внесок у підтримку миру і міжнародної безпеки відповідно до зобов'язань, що вони прийняли в рамках Статуту Об'єднаних Націй;

сповнені рішучості поліпшувати економічний і соціальний стан шляхом розширення сфери дії загальної політики і постановки нових цілей і забезпечувати більш гармонічне функціонування Співтовариств, надаючи можливість його органам реалізувати свою компетенцію в умовах, що найбільш відповідають інтересам Співтовариства;

оскільки глави держав і урядів на своїй Паризькій конференції 19 - 21 жовтня 1972 року схвалили мету послідовного здійснення економічного і валютного союзу;

беручи до уваги Додаток до Висновку головуючої країни на засіданні Європейської Ради у Бремені 6 і 7 липня 1978 року і Брюссельську резолюцію Європейської Ради від 5 грудня 1978 року про створення Європейської валютної системи (ЄВС) і пов'язаних з нею питань і відзначаючи, що відповідно до цієї резолюції Співтовариство і центральні банки держав-членів розпочали низку заходів, покликаних забезпечити реалізацію співпраці у валютній сфері;

вирішили ухвалити цей Акт і призначили з цією метою як своїх повноважних представників:

Його Величність Король Бельгійців:

Пана Лео Тіндеманса, міністра зовнішніх зносин;

Її Величність Королева Данії:

Пана Уффе Еллеманн-Єнсена, міністра закордонних справ;

Президент Федеративної Республіки Німеччина:

Пана Ганса-Дитріха Ґеншера,

федерального міністра закордонних справ;

Президент Грецької Республіки:

Пана Каролоса Папоуліаса, міністра закордонних справ;

Його Величність Король Іспанії:

Пана Франсіско Фернандеса Ордоньєса,

міністра закордонних справ;

Президент Французької Республіки:

Пана Ролана Дюма, міністра зовнішніх зносин;

Президент Ірландії:

Пана Пітера Беррі, міністра закордонних справ;

Президент Італійської Республіки:

Пана Джуліо Андреотті, міністра закордонних справ;

Його Королівська Високість Великий Герцог Люксембургу:

Пана Роберта Ґоббельса, державного секретаря,

міністра закордонних справ;

Її Величність Королева Нідерландів:

Пана Ганса ван ден Брука, міністра закордонних справ;

Президент Португальської Республіки:

Пана Педро Пірес де Міранда,

міністра закордонних справ;

Її Величність Королева Об'єднаного Королівства Великої

Британії і Північної Ірландії:

Пані Лінду Чокер, державного міністра закордонних справ і

справ Співдружності;

які, обмінявшись своїми повноваженнями, знайденими в повному порядку і в належній формі, погодилися про нижченаведене.

Мета Європейських Співтовариств і європейської політичної співпраці полягає в тому, щоб спільно сприяти реальному просуванню до Європейської єдності.

Європейські Співтовариства засновані на Договорах про заснування Європейського Співтовариства з вугілля та сталі, Європейського Економічного Співтовариства, Європейського Співтовариства з атомної енергії і на наступних договорах і актах, що змінюють або доповнюють їх.

Політична співпраця регулюється частиною III. Положення цієї частини підтверджують і доповнюють процедури, прийняті у Люксембурзькій (1970 р.), Копенгагенській (1973 р.) і Лондонській (1981 р.) доповідях, в Урочистій Декларації про Європейський Союз (1983 р.), а також поступово сформовану практику держав-членів.

Європейська Рада включає керівників держав і урядів держав-членів і голову Комісії Європейських Співтовариств. Їм допомагають міністри закордонних справ і один із членів Комісії.

Європейська Рада засідає не рідше двох разів на рік.

1. Інститути Європейських Співтовариств, відтепер іменовані, як це визначено нижче, здійснюють свої повноваження і компетенції відповідно до умов і з метою, передбаченою договорами про заснування Співтовариства і наступними договорами й актами, що їх змінюють або доповнюють, а також положеннями частини II.

2. Інститути й органи, наділені повноваженнями реалізувати європейську політичну співпрацю, здійснюють свої функції і компетенції відповідно до умов і з метою, передбаченою частиною III і документами, згаданими в абзаці 3 статті 1.

Договір про ЄСВС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 32d

1. На запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом Рада одностайним рішенням може створити при Суді судовий орган з компетенцією суду першої інстанції, правомочний приймати до розгляду деякі види позовів фізичних і юридичних осіб і виносити щодо них рішення, що можуть бути оскаржені в Суді, але тільки в тому випадку, якщо стосуються питань права, і тільки відповідно до умов, передбачених Статутом Суду. Цей судовий орган не буде правомочний ані розглядати, ані приймати рішення як за позовами держав-членів або інститутів Співтовариства, так і з питань, що вимагають попереднього регулювання відповідно до статті 41.

2. Рада, виходячи з процедури, передбаченої в пункті 1, визначає склад цього судового органа і вносить необхідні зміни і додаткові положення до Статуту Суду. Якщо Рада не прийме іншого рішення, положення цього Договору про Суд, зокрема положення Протоколу про Статут Суду, застосовуються також і щодо цього судового органу.

3. Члени цього судового органу вибираються з числа осіб, незалежність яких не викликає сумнівів і які мають дані, необхідні для того, щоб працювати на посаді судді. Вони призначаються за спільною згодою урядами держав-членів строком на шість років. Часткове оновлення складу членів даного судового органу проводиться кожні три роки. Члени судового органу, що йдуть у відставку, можуть бути знову переобрані.

4. Цей судовий орган розробляє свій внутрішній регламент за погодженням із Судом. Цей регламент має бути схвалено одностайним рішенням Ради."

Стаття 45 Договору про ЄСВС доповнюється таким абзацом:

"Рада на запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом може своїм одностайним рішенням змінювати положення частини III Статуту Суду."

1. Установлюється процедура співпраці, що застосовується щодо актів, заснованих на статтях 7, 49, 54 (2), другому реченні статті 56 (2), статті 57 (за винятком другого речення пункту 2), статтях 100a, 100b, 118a, 130e і 130q (2) Договору про ЄЕС.

2. У другому абзаці статті 7 Договору про ЄЕС слова "після консультацій з Асамблеєю" заміняються словами "у співпраці з Європейським Парламентом".

3. У статті 49 Договору про ЄЕС слова "Рада виносить рішення за пропозицією Комісії і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом" заміняються словами "Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом".

4. У статті 54 (2) Дог овору про ЄЕС слова "Рада за пропозицією Комісії і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом і з Асамблеєю" заміняються словами "Рада за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом".

5. У статті 56 (2) Договору про ЄЕС друге речення заміняється наступним текстом:

"Разом з тим по закінченні другого етапу Рада за пропозицією Комісії й у співпраці з Європейським Парламентом приймає кваліфікованою більшістю директиви, спрямовані на координацію положень, що належить, у кожній державі-члені, до регулятивної й адміністративної діяльності."

6. У статті 57 (1) Договору про ЄЕС слова "і після консультацій з Асамблеєю" заміняються словами "і в співпраці з Європейським Парламентом".

7. У статті 57 (2) Договору про ЄЕС третє речення заміняється наступним текстом:

"В інших випадках Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю, у співпраці з Європейським Парламентом."

Стаття 149 Договору про ЄЕС замінюється такими положеннями:

"Стаття 149

1. Коли, на підставі даного Договору, Рада діє за пропозицією Комісії, вона може вносити виправлення до цієї пропозиції тільки шляхом ухвалення одностайного рішення.

2. Коли, на підставі даного Договору, Рада діє в співпраці з Європейським Парламентом, застосовується така процедура:

a) Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю відповідно до умов пункту 1, за пропозицією Комісії і після одержання висновку Європейського Парламенту виробляє загальну позицію.

b) Загальна позиція Ради повідомляється Європейському Парламентові. Рада і Комісія доводять до відома Європейського Парламенту вичерпні доводи, що спонукали Раду схвалити її загальну позицію, а також інформують про позиції Комісії.

Якщо протягом трьох місяців після такого повідомлення Європейський Парламент схвалює цю загальну позицію або не приймає жодного рішення впродовж цього періоду, Рада видає в остаточній редакції акт з розглянутого питання відповідно до загальної позиції.

c) Європейський Парламент може в тримісячний строк, про який зазначено в пункті (b), абсолютною більшістю голосів своїх членів пропонувати виправлення до загальної позиції Ради. Він може також на основі такої ж більшості відкинути загальну позицію Ради. Результат обговорень передається Раді і Комісії.

Якщо Європейський Парламент відкинув загальну позицію Ради, остання може прийняти рішення в другому читанні тільки одностайно.

d) Комісія вивчає повторно протягом одного місяця пропозицію, на основі якої Рада прийняла загальну позицію, з урахуванням виправлень, запропонованих Європейським Парламентом.

Комісія передає Раді одночасно з повторно розглянутою пропозицією виправлення Європейського Парламенту, що нею не прийняті, висловлюючи свою думку з цього приводу. Рада може схвалити ці виправлення одностайним рішенням.

e) Рада кваліфікованою більшістю приймає пропозицію, що пройшла повторний розгляд у Комісії.

Рада може вносити зміни до пропозиції, що пройшла повторний розгляд у Комісії, тільки одностайно.

f) У випадках, викладених у пунктах (c), (d) і (e), Рада повинна винести рішення протягом трьох місяців. Якщо протягом цього періоду жодного рішення не прийнято, пропозиція Комісії вважається неприйнятою.

g) Періоди, зазначені у пунктах (b) і (f), можуть бути продовжені за загальною згодою Ради і Європейського Парламенту на один місяць максимум.

3. До прийняття Радою рішення, Комісія може змінювати свою пропозицію протягом усього терміну дії процедур, викладених у пунктах 1 і 2."

У статті 237 Договору про ЄЕС перший абзац заміняється таким положенням:

"Будь-яка європейська держава може звернутися з проханням про членство в Співтоваристві. Вона направляє свій запит у Раду, що приймає рішення одностайно, після консультацій з Комісією і за згодою Європейського Парламенту, що приймає рішення абсолютною більшістю голосів своїх членів."

У статті 238 Договору про ЄЕС другий абзац заміняється таким положенням:

"Ці угоди укладаються Радою на основі одностайності і після одержання згоди Європейського Парламенту, що приймає рішення абсолютною більшістю голосів своїх членів."

Стаття 145 Договору про ЄЕС доповнюється таким положенням:

"- наділяє Комісію, в актах, що приймає Рада, повноваженнями для імплементації норм, що вироблені Радою. Рада може висувати певні вимоги до здійснення цих повноважень. Вона може також зберігати за собою право, у особливих випадках, безпосередньо здійснювати ці повноваження. Зазначені вище вимоги повинні відповідати принципам і правилам, що Рада виробляє в попередньому порядку, приймаючи рішення одностайно, за пропозицією Комісії і з урахуванням висновку Європейського Парламенту."

Договір про ЄЕС доповнюється наступними положеннями:

"Стаття 168a

1. На запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом, Рада одностайним рішенням може створити при Суді судовий орган з компетенцією суду першої інстанції, правомочний приймати до розгляду деякі види позовів фізичних і юридичних осіб і виносити щодо них рішення, що можуть бути оскаржені в Суді, але тільки в тому випадку, якщо вони стосуються питань права, і тільки відповідно до умов, передбачених Статутом Суду. Цей судовий орган не буде правомочний ані розглядати, ані приймати рішення як за позовами держав-членів або інститутів Співтовариства, так і з питань, що вимагають попереднього регулювання відповідно до статті 177.

2. Рада, виходячи з процедури, передбаченої в пункті 1, визначає склад цього судового органу і вносить необхідні зміни і додаткові положення до Статуту Суду. Якщо Рада не прийме іншого рішення, положення цього Договору про Суд, зокрема положення Протоколу про Статут Суду, застосовуються також і до цього судового органу.

3. Члени цього судового органу вибираються з числа осіб, незалежність яких не викликає сумнівів і які мають дані, необхідні для того, щоб працювати на посаді судді. Вони призначаються за спільною згодою урядами держав-членів строком на шість років. Часткове оновлення складу членів даного судового органу відбувається кожні три роки. Члени судового органу, що йдуть у відставку, можуть бути знову переобрані.

4. Цей судовий орган розробляє свій внутрішній регламент за узгодженням із Судом. Цей регламент має бути схвалено одностайним рішенням Ради."

Стаття 188 Договору про ЄЕС доповнюється таким абзацом:

"Рада на запит Суду і після консультацій з Комісією і Європейським Парламентом може одностайним рішенням змінювати положення частини III Статуту Суду."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 8a

Співтовариство вживає заходів для поступового створення внутрішнього ринку до 31 грудня 1992 р. відповідно до положень даної статті, а також статей 8b, 8c, 28, 57 (2), 59, 70 (1), 84, 99, 100a і 100b, без шкоди для інших положень цього Договору.

Внутрішній ринок повинен являти собою простір без внутрішніх кордонів, у якому, відповідно до положень даного Договору, забезпечується вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 8b

Комісія доповідає Раді до 31 грудня 1988 р. і ще раз до 31 грудня 1990 р. про прогрес, досягнутий у створенні внутрішнього ринку в часових рамках, установлених статтею 8a.

Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії визначає основні настанови та умови, необхідні для забезпечення збалансованого прогресу в усіх згаданих секторах."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 8c

Формулюючи пропозиції, що мають на меті виконання статті 8a, Комісія буде враховувати масштаби зусиль, що повинні докладати країни з різним рівнем економічного розвитку в період створення внутрішнього ринку, і може в цьому зв'язку запропонувати відповідні положення.

Якщо ці положення приймаються у відступ від чинних, то вони повинні мати тимчасовий характер і викликати найменші порушення у функціонуванні спільного ринку."

1. Стаття 28 Договору про ЄЕС заміняється таким положенням:

"Стаття 28

Всі автономні зміни або припинення дії мита у рамках єдиного митного тарифу приймаються рішенням Ради кваліфікованою більшістю за пропозицією Комісії."

2. У статті 57 (2) Договору про ЄЕС друге речення заміняється таким текстом:

"Одностайне рішення необхідне для прийняття директив, імплементація яких спричиняє хоча б в одній із держав-членів зміну чинних принципів законодавства про професії в частині, що стосується навчання й умов прийому для фізичних осіб."

3. У другому абзаці статті 59 Договору про ЄЕС слова "на основі одностайного рішення" заміняються словами "кваліфікованою більшістю".

4. У статті 70 (1) Договору про ЄЕС два останніх речення заміняються таким текстом:

"З цією метою Рада приймає кваліфікованою більшістю директиви. Вона прагне досягнення максимально можливої лібералізації. Уживання заходів, що являють собою відхід від лібералізації руху капіталів, вимагає одностайного рішення."

5. У статті 84 (2) Договору про ЄЕС слова "одностайним рішенням" заміняються словами "кваліфікованою більшістю".

6. Стаття 84 Договору про ЄЕС доповнюється таким абзацом:

"Повинні застосовуватись процедурні норми статті 75, пунктів 1 і 3."

Стаття 99 Договору про ЄЕС заміняється такими положеннями:

"Стаття 99

Рада, приймаючи рішення одностайно, за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом, ухвалює положення для гармонізації законодавств, що стосуються податків з обороту, акцизних зборів і інших непрямих податків, тією мірою, якою така гармонізація необхідна, щоб забезпечити створення і функціонування внутрішнього ринку в строки, передбачені в статті 8a."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 100a

1. Як відступ від статті 100 і, якщо інше не передбачено даним Договором, для реалізації цілей, викладених у статті 8a, застосовуються такі положення. Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом розроблює заходи спрямовані на зближення норм, що впроваджуються в державах-членах законодавчим або адміністративним шляхом, для того, щоб забезпечити створення і функціонування внутрішнього ринку.

2. Пункт 1 не застосовується щодо положень в сфері оподатковування, а також щодо положень, що стосуються вільного руху осіб або прав і інтересів осіб найманої праці.

3. Комісія, у своїх пропозиціях, передбачених у пункті 1 стосовно охорони здоров'я, безпеки, захисту довкілля і захисту споживачів виходить з необхідності забезпечення високого рівня захисту.

4. Якщо після прийняття Радою, кваліфікованою більшістю заходів для гармонізації будь-яка з держав-членів визнає за необхідне застосування національних правових норм, обґрунтованих крайньою потребою, що передбачено статтею 36, або пов'язаних із захистом умов праці або довкілля, вона повідомляє про них Комісію.

Комісія погоджується на застосування відповідних норм, переконавшись, що вони не є засобом невиправданої дискримінації або прихованих обмежень у торгівлі між державами-членами.

Комісія або будь-яка держава-член можуть як відступ від процедури, передбаченої в статтях 169 і 170, безпосередньо звернутися до Суду, якщо вважають, що інша держава-член протиправно використовує повноваження, передбачені в даній статті.

5. Згадані вище заходи для гармонізації містять, коли це прийнятно, захисні застереження, що дозволяють державам-членам, з тих чи інших причин неекономічного характеру, викладених у статті 36, уживати тимчасових заходів, що підпадають під процедуру контролю з боку Співтовариства."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 100b

1. Протягом 1992 року Комісія складе разом з кожною державою-членом перелік законодавчих і адміністративних актів, що охоплюються статтею 100a і не є об'єктом гармонізації в рамках цієї останньої статті.

Рада, діючи відповідно до положень статті 100a, може ухвалити, що положення, які є чинними в державі-члені, повинні бути визнані еквівалентними тим, що застосовуються іншими державами-членами.

2. Положення пункту 4 статті 100a застосовуються за аналогією.

3. Комісія складає перелік, згаданий у першій частині пункту 1, і подає відповідні пропозиції в запропонований час, щоб Рада могла прийняти рішення до кінця 1992 року."

1. До розділу III частини II Договору про ЄЕС включається нова глава 1, яка сформульована так:

Стаття 102a

1. З метою забезпечити необхідне для подальшого розвитку Співтовариства зближення економічної і валютної політики, держави-члени співпрацюють відповідно до завдань, викладених у статті 104. Домагаючись цього, вони беруть до уваги досвід, придбаний завдяки співпраці в рамках Європейської валютної системи (ЄВС) і становленню ЕКЮ, і керуються існуючими в цій сфері повноваженнями.

2. Тією мірою, якою подальший розвиток у сфері економічної і валютної політики вимагає інституціональних змін, будуть застосовуватися положення статті 236. З питань інституціональних змін у валютній сфері повинні проводитися консультації з Комітетом з валютних питань і Комітетом керуючих центральними банками.

2. Глави 1, 2, і 3 стають відповідно главами 2, 3, і 4."

Договір про ЄЕС доповнюється такими положеннями:

"Стаття 118a

1. Держави-члени будуть приділяти особливу увагу підвищенню безпеки і поліпшенню здоров'я працівників, насамперед там, де безпосередньо здійснюється трудова діяльність, і ставлять своєю метою зближення умов праці на основі вже досягнутого прогресу.

2. Рада за пропозицією Комісії, у співпраці з Європейським Парламентом і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, встановлює за допомогою директив мінімальні вимоги, поступове виконання яких, з урахуванням умов і технічних правил, що існують у кожній державі-члені, необхідно для досягнення мети, передбаченої пунктом 1.

У цих директивах необхідно уникати примусових адміністративних, фінансових і юридичних обмежень, що можуть перешкоджати створенню і розвитку малих і середніх підприємств.

3. Положення, вироблені на виконання даної статті, не слугують для будь-якої держави-члена перешкодою в тому, що стосується збереження або запровадження більш суворих заходів для охорони умов праці, сумісних з даним Договором."

Договір про ЄЕС доповнюється таким положенням:

"Стаття 118b

Комісія прагне розвивати на європейському рівні діалог між соціальними партнерами, що може, якщо обидві сторони вважають це бажаним, призвести до відносин, заснованих на угоді."

Частина III Договору про ЄЕС доповнюється частиною V, сформульованою так: