Змінено: 389L0604 (OJ L 348 29.11.1989, p. 28)

Змінено: 391L0680 (OJ L 376 31.12.1991, p. 1)

Змінено: 392L0012 (OJ L 076 26.03.1992, p. 1)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Враховуючи Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства та, зокрема, статтю 99 цього Договору,

Враховуючи пропозицію Комісії (1),

Враховуючи висновок Європейського Парламенту (2),

Враховуючи висновок Комітету з Економічних і Соціальних проблем (3),

Оскільки, для більшої обізнаності населення держав-членів з фактом існування Європейського Співтовариства, необхідно вжити подальші заходи на користь приватних осіб для створення таких умов у Співтоваристві, які б були схожими на ті, що існують на внутрішніх ринках цих держав;

Оскільки, зокрема, податкові перешкоди на шляху вивозу приватними особами їхньої особистої власності з однієї держави-члена до іншої є такими, що ускладнюють вільний рух осіб в межах Співтовариства; оскільки, таким чином, ці перешкоди мають бути усунені наскільки це тільки можливо через введення в дію звільнень від податків;

Оскільки такі звільнення від податку можуть застосовуватися лише до ввозу товарів, які не мають комерційного або спекулятивного призначення; оскільки застосування звільнень від податків, таким чином, призводить до встановлення обмежень та умов,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Кожна держава-член, відповідно до умов та у випадках, викладених далі у цьому документі, звільняє особисту власність, що вивозиться на постійний строк з іншої держави-члена приватними особами від податку на товарообіг, акцизів та інших споживчих податків, які звичайно застосовуються до такої власності.

2. Спеціальні та/або періодичні збори та податки, пов'язані з використанням такої власності в межах країни, такі, як, наприклад, оплата реєстрації автомобіля, дорожні збори та оплата телевізійних ліцензій, не охоплюються цією Директивою.

1. Для цілей цієї Директиви, термін "особиста власність" означає власність для особистого користування відповідними особами або потреби їхнього домашнього господарства. Така власність не повинна, виходячи з її характеру та кількості, представляти ні жодного комерційного інтересу, ні призначатися для господарської діяльності у значенні статті 4 Директиви 77/388/ЄЕС (4). Однак, інструменти та пристрої, необхідні відповідним особам для виконання ними професійної діяльності або роду заняття, також розглядаються як особиста власність.

2. Звільнення згідно з положеннями статті 1 мають надаватися для особистої власності:

(a) яка придбана згідно з загальними умовами оподаткування, чинними на внутрішньому ринку однієї з держав-членів, і яка не підлягає, з причини її вивезення, жодному звільненню або поверненню суми податку на товарообіг, акцизів або іншого споживчого податку. Для цілей цієї Директиви, товари, придбані за умови, про які йдеться у статті 15 (10) Директиви 77/388/ЄЕС, мають розглядатися як такі, що відповідають даним умовам;

(b) якою відповідна особа вже користувалася у державі-члені, з якої вона вивозиться, протягом періоду, що становить принаймні:

- шість місяців до зміни місця проживання у випадку, якщо йдеться про автотранспортні засоби (включаючи причепи до них, як це визначено у (1) OJ N C 267. 21.11.1975 p. 11; (2) OJ N C 53. 8.3.1976 p. 39; (3) OJ N C 131, 12.6.1976 p. 49; (4) OJ N 1145, 13.6.1977 p. 1), фургони, мобільні будиночки, прогулянкові човни та приватні літальні апарати;

- три місяці до зміни місця проживання або отримання другого місця проживання у випадках з іншою власністю.

Однак, для товарів, про які йдеться у другому реченні підпункту (a), держави-члени можуть збільшувати вищезгаданий період часу до 12 місяців.

3. Компетентні органи вимагають представлення доказів того, що умови, зазначені у пункті 2, були виконані, якщо йдеться про автотранспортні засоби (включаючи причепи до них), фургони, мобільні будиночки, прогулянкові моторні човни та приватні літальні апарати. У випадках, якщо йдеться про іншу власність, вони вимагають представлення таких доказів лише тоді, коли виникає підозра можливого шахрайства.

Ввезення власності може здійснюватися один або більше разів протягом періодів часу, що викладені у статтях 7, 8, 9 та 10, відповідно.

Ввезена власність не може передаватися, найматися чи здаватися в оренду протягом 12 місяців з дати її безмитного ввезення, за винятком обставин, які є достатньо виправданими для компетентних органів держави-члена, до якої здійснюється ввезення.

1. Держави-члени можуть передбачати, щоб товари, перелічені у статті 4 (1) Директиви 69/169/ЄЕС (1) з останніми змінами, внесеними Директивою 82/443/ЄЕС (2), могли безмитно ввозитися лише до такої їх кількості, яка визначається у тій статті про поїздки між державами-членами.

2. Звільнення від податку під час ввезення коней для прогулянок верхи, автодорожніх засобів пересування (включаючи причепи до них), фургони, мобільні будиночки, прогулянкові моторні човни та приватні літальні апарати дозволяється лише тоді, якщо особа переносить місце свого проживання до держави-члена, до якої здійснюється таке ввезення.

1. Для цілей цієї Директиви, термін "постійне місце проживання" означає місце, де особа звичайно проживає, принаймні 185 днів протягом кожного календарного року, у зв'язку з особистими або службовими стосунками або, у випадках, якщо особа не має службових стосунків, через приватні стосунки, які показують тісні зв'язки між тією особою та місцем, де вона проживає.

Однак, постійним місцем проживання особи, професійні стосунки якої знаходяться у іншому місці від її особистих стосунків та яка послідовно живе по черзі у різних місцях, розташованих у двох або більше державах-членах, вважається місце її особистих стосунків за умови, що така особа регулярно туди повертається. Ця остання умова не є обов'язковою, якщо особа проживає у державі-члені для виконання певної місії визначеної тривалості. Відвідання вищого учбового закладу або школи не вважається зміною постійного місця проживання.