Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

яка була скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 7 червня 1978 року на свою шістдесят четверту сесію, та

нагадуючи положення існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій в галузі праці, у тому числі зокрема Конвенції 1947 року про інспекцію праці, Конвенції 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві та Конвенції 1948 року про організацію служби зайнятості, які передбачають здійснення деяких видів діяльності у галузі адміністрації праці, та

вважаючи бажаним прийняти акти, які встановлюють керівні принципи стосовно всієї системи адміністрації праці, та

нагадуючи про положення Конвенції 1964 року про політику в галузі зайнятості та Конвенції 1975 року про розвиток людських ресурсів;

нагадуючи також про мету створення повної зайнятості, що винагороджується належним чином, та підтверджуючи потребу того, щоб програми адміністрації праці були спрямовані на досягнення цієї мети і на досягнення цілей зазначених конвенцій, та

визнаючи необхідність повного дотримання автономії організацій роботодавців і працівників, нагадуючи у зв'язку з цим про положення існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій у галузі праці, які гарантують право на об'єднання, організацію та ведення колективних переговорів, і зокрема, про Конвенцію 1948 року про свободу асоціації та захист права на організацію та Конвенцію 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів, які забороняють будь-яке втручання органів державної влади, яке обмежувало б ці права або перешкоджало б законному здійсненню їх, та вважаючи, що організації роботодавців і працівників відіграють значну роль у досягненні цілей економічного, соціального та культурного прогресу, та

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо адміністрації праці: роль, функції та організація, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, та

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят восьмого року наведену нижче Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1978 року про адміністрацію праці:

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "адміністрація праці" означає діяльність органів державного управління у сфері національної політики у галузі праці;

b) термін "система адміністрації праці" охоплює всі органи державного управління, які відповідають за адміністрацію праці та (або) займаються цими питаннями, незалежно від того, чи це управління міністерств, державні відомства, у тому числі напівдержавні та регіональні або місцеві відомства, чи будь-яка форма децентралізованої адміністрації, та будь-яку організаційну структуру для координації діяльності таких органів і проведення консультацій з роботодавцями, працівниками та їхніми організаціями, а також їхньої участі в роботі цих органів.

Будь-який член, який ратифікує цю Конвенцію, може, відповідно до національного законодавства чи національної практики передавати або доручати певну сферу діяльності адміністрації праці неурядовим організаціям, зокрема організаціям роботодавців і працівників, або, у разі потреби, представникам роботодавців і працівників.

Будь-який член, який ратифікує цю Конвенцію, може розглядати певні види діяльності в сфері своєї національної політики в галузі праці як питання, які відповідно до національного законодавства чи національної практики регулюються шляхом проведення прямих переговорів між організаціями роботодавців і працівників.

Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, забезпечує у спосіб, що відповідає національним умовам, організацію та ефективне функціонування на своїй території системи адміністрації праці, функції та обов'язки якої скоординовані належним чином.

1. Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, здійснює заходи, що відповідають національним умовам, для забезпечення, в межах системи адміністрації праці, консультацій, співробітництва та переговорів між органами державної влади та найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, або, у разі потреби, представниками роботодавців і працівників.

2. Настільки, наскільки це сумісно з національним законодавством та національною практикою, такі заходи здійснюються на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні різних галузей економічної діяльності.

1. Компетентні органи в межах системи адміністрації праці несуть, у разі потреби, відповідальність за підготовку, проведення, координацію, перевірку та перегляд національної політики у галузі праці або беруть участь у згаданих видах діяльності, а також у межах державного управління є інструментом для підготовки та імплементації законів і правил, через які здійснюється така політика.

2. Зокрема, враховуючи міжнародні стандарти у галузі праці, ці органи:

a) беруть участь у підготовці, проведенні, координації, перевірці та перегляді національної політики зайнятості відповідно до національного законодавства та національної практики;

b) вивчають та аналізують становище зайнятих, безробітних та не повністю зайнятих, враховуючи національне законодавство та національну практику стосовно умов праці та трудового стажу й умов найму, звертають увагу на недоліки та порушення в таких умовах та вносять пропозиції щодо способів їхнього виправлення;

c) надають свої послуги роботодавцям і працівникам та їхнім відповідним організаціям, відповідно до національного законодавства чи національної практики, для сприяння - на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні різних галузей економічної діяльності - ефективним консультаціям і співробітництву між органами державної влади і установами та організаціями роботодавців і працівників, а також між такими організаціями;