Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

яка була скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1969 року на свою п'ятдесят третю сесію, та

беручи до уваги умови існуючих міжнародних конвенцій з питань праці, що стосуються інспекції праці, як, наприклад, Конвенції 1947 року про інспекцію праці, яка застосовується до промисловості і торгівлі, та Конвенції 1958 року про плантації, яка охоплює обмежену категорію сільськогосподарських підприємств, та

враховуючи бажаність прийняття міжнародних стандартів стосовно інспекції праці у сільському господарстві в цілому, та ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо інспекції праці у сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, та

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ятого року цю Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1969 року про інспекцію праці (у сільському господарстві):

1. У цій Конвенції термін "сільськогосподарське підприємство" означає підприємства та частини підприємств, які займаються обробкою землі, тваринництвом, включаючи розведення худоби і догляд за нею, лісовим господарством, садівництвом, первинною переробкою продуктів сільського господарства землекористувачем, чи будь-якими іншими видами сільськогосподарської діяльності.

2. У разі необхідності компетентний орган, після консультацій з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі організації є, проводить розмежування між сільським господарством, з одного боку, та промисловістю і торгівлею - з іншого, таким чином, щоб не виключити жодного сільськогосподарського підприємства з національної системи інспекції праці.

3. У будь-якому випадку, коли немає впевненості у тому, що підприємство чи частина підприємства є таким, до якого застосовується ця Конвенція, це питання вирішує компетентний орган.

У цій Конвенції термін "правові норми" включає, на додаток до положень законодавства, рішення третейського суду і колективні угоди, які мають силу закону, і застосування яких повинні забезпечувати інспектори праці.

Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, повинен забезпечувати систему інспекції праці у сільському господарстві.

Система інспекції праці у сільському господарстві застосовується до сільськогосподарських підприємств, на яких працюють робітники за наймом або учні, незалежно від виду їхньої оплати і типу, форми або тривалості їхнього трудового договору.

1. Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може у заяві, що супроводжує ратифікацію, взяти на себе зобов'язання поширювати систему інспекції праці у сільському господарстві також на одну або більше таких категорій осіб, які працюють на сільськогосподарських підприємствах:

a) орендарі, які не використовують найману працю, здольники та подібні категорії сільськогосподарських працівників;

b) особи, які беруть участь у колективній господарській діяльності, наприклад, члени кооперативу;

c) члени сім'ї керівника сільськогосподарського підприємства як це визначено національним законодавством.

2. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може згодом направити Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву, за якою він бере на себе зобов'язання поширити свою систему інспекції праці у сільському господарстві на одну або більше категорій осіб, згаданих у попередньому пункті, на які вона ще не поширювалася на підставі попередньої заяви.

3. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зазначає у своїх звітах, які подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, якою мірою він застосовує або має намір застосовувати положення Конвенції щодо тих категорій осіб, зазначених у пункті 1, на які вона не поширювалася на підставі попередньої заяви.

1. Завданнями системи інспекції праці у сільському господарстві є:

a) забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, щотижневого відпочинку і відпустки, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці жінок, дітей і підлітків, та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм;

b) забезпечення роботодавців і працівників технічною інформацією та консультацією щодо найбільш ефективних засобів дотримання правових норм;

c) доведення до відома компетентного органу інформації про недоліки або зловживання, які не підпадають під дію існуючих правових норм, і подавати йому пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

2. Національне законодавство може покладати на інспекторів праці у сільському господарстві консультативні функції або функції контролю за застосуванням правових норм щодо умов життя працівників та їхніх сімей.

3. Будь-які інші обов'язки, які можуть бути покладені на інспекторів праці у сільському господарстві, не повинні заважати їм ефективно виконувати їхні основні обов'язки або якимось чином завдавати шкоди авторитетові та неупередженості, які потрібні інспекторам у їхніх відносинах з роботодавцями та працівниками.

1. Настільки, наскільки це сумісно з адміністративною практикою члена Організації, інспекція праці у сільському господарстві повинна проводитись під наглядом і контролем центрального органу.

2. Для федеративної держави термін "центральний орган" може означати або центральний орган на федеральному рівні, або центральний орган на рівні однієї зі складових частин федерації.

3. Інспекція праці у сільському господарстві може, наприклад, здійснюватися:

a) єдиним відомством інспекції праці, яке відповідає за всі сектори господарської діяльності;

b) єдиним відомством інспекції праці, яке забезпечить внутрішню функціональну спеціалізацію шляхом відповідної підготовки тих інспекторів, на яких буде покладено інспекцію праці у сільському господарстві;

c) єдиним відомством інспекції праці, яке забезпечить внутрішню інституційну спеціалізацію, шляхом створення технічно кваліфікованої служби, на співробітників якої буде покладена інспекція праці у сільському господарстві; або

d) спеціалізованою службою інспекції сільського господарства, діяльність якої контролюватиме центральний орган, який має такі самі повноваження щодо інспекції праці в інших галузях, таких як промисловість, транспорт і торгівля.

1. Персонал інспекції праці у сільському господарстві складається з державних службовців, статус і умови роботи яких забезпечують стабільність зайнятості і роблять їх незалежними від будь-яких змін в уряді чи будь-якого небажаного зовнішнього впливу.

2. Настільки, наскільки це сумісно з національним законодавством або національною практикою, члени Організації можуть вводити до своїх систем інспекції праці у сільському господарстві співробітників або представників професійних організацій, чия діяльність доповнювала б роботу державних інспекторів. Цим співробітникам і представникам мають забезпечуватися стабільність перебування на посаді і незалежність від небажаного зовнішнього впливу.

1. Відповідно до будь-яких умов набору на державну службу, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторів праці у сільському господарстві набирають виключно з огляду на їхню кваліфіцію для виконання обов'язків, які будуть на них покладені.

2. Методи перевірки такої кваліфікації визначаються компетентним органом.

3. Інспектори праці у сільському господарстві отримують відповідну підготовку для виконання своїх обов'язків, і здійснюються відповідні заходи для забезпечення їм подальшого навчання в процесі їхньої роботи.

До складу персоналу інспекції праці у сільському господарстві можуть призначатися як чоловіки, так і жінки. У разі потреби на інспекторів-чоловіків та інспекторів-жінок можуть відповідно покладатися особливі обов'язки.

Кожний член Організації вживає необхідних заходів для того, щоб гарантувати залучення до роботи інспекції праці у сільському господарстві належним чином кваліфікованих технічних експертів та спеціалістів, які можуть допомогти у вирішенні проблем, що потребують технічних знань, у формах, які вважатимуться такими, що найбільше відповідають національним умовам.

1. Компетентний орган вживає відповідних заходів для того, щоб сприяти ефективній співпраці між службами інспекції праці у сільському господарстві та урядовими службами і державними або визнаними установами, які можуть займатися подібною діяльністю.

2. У разі необхідності компетентний орган може доручати відповідним урядовим службам або державним установам виконання певних функцій з інспекції праці на регіональному чи місцевому рівні у порядку допоміжної роботи, або залучати ці служби чи установи до виконання цих функцій за умови, що це не завдасть шкоди застосуванню принципів цієї Конвенції.

Компетентний орган вживає відповідних заходів для того, щоб сприяти співпраці між працівниками інспекції праці у сільському господарстві та роботодавцями і працівниками або їхніми організаціями, де такі є.

Слід вживати заходів для гарантування того, щоб кількість інспекторів праці у сільському господарстві була достатньою для забезпечення ефективного здійснення функцій інспекційної служби і визначалася з належним урахуванням:

a) важливості обов'язків, які повинні виконувати інспектори, зокрема:

i) кількість, тип, розмір і розташування сільськогосподарських підприємств, які підлягають інспекції;

ii) чисельність та категорії осіб, які працюють на таких підприємствах; та

iii) кількість та складність правових норм, застосування яких слід забезпечити;

b) матеріальних засобів, наданих у розпорядження інспекторів;

та

c) практичних умов, за яких мають проходити інспекційні відвідування для того, щоб вони були ефективними.

1. Компетентний орган влади вживає необхідних заходів для того, щоб у розпорядженні інспекторів праці у сільському господарстві були:

a) місцеві бюро, розташовані з урахуванням географічного положення сільськогосподарських підприємств та наявних засобів зв'язку, обладнані відповідно до потреб служби і доступні в міру можливості для всіх відповідних осіб;

b) транспортні засоби, необхідні для виконання їхніх обов'язків, у разі якщо немає відповідних засобів громадського транспорту.

2. Компетентний орган вживає необхідних заходів з метою відшкодування інспекторам праці у сільському господарстві всіх витрат, пов'язаних з пересуванням та будь-яких додаткових витрат, які можуть виявитись необхідними для виконання їхніх обов'язків.