Дата підписання: 19.06.81 р.

Дата ратифікації: 04.02.94 р.

Дата набрання чинності: 16.05.95 р.

Генеральна конференція Міжнародної Організації праці, скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці, що зібралася 3 червня 1981 року на шістдесят сьому сесію,

підтверджуючи положення Філадельфійської декларації, в якому визнається "урочисте зобов'язання Міжнародної Організації праці сприяти ухваленню країнами світу програм, котрі мають за мету... дійсне визнання права на колективні переговори", і зазначаючи, що цей принцип "цілком застосовний до всіх народів",

беручи до уваги основоположне значення міжнародних норм, що містяться в Конвенції 1948 року про свободу асоціацій та захист права на організацію, в Конвенції 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів, у Рекомендації 1951 року щодо колективних договорів, у Рекомендації 1951 року про добровільне примирення й арбітраж, у Конвенції 1978 року та Рекомендації 1978 року про трудові відносини на державній службі, а також у Конвенції 1978 року і Рекомендації 1978 року про адміністрацію праці,

вважаючи за бажане докласти більших зусиль для здійснення цілей, викладених у цих нормах, і особливо основних засад, котрі містяться в статті 4 Конвенції 1959 року про право на організацію та на ведення колективних переговорів і в параграфі 1 Рекомендації 1951 року щодо колективних договорів,

вважаючи таким чином за потрібне доповнити ці норми відповідними заходами, що грунтуються на вищезгаданих нормах і спрямовані на сприяння вільним і добровільним колективним переговорам,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно сприяння колективним переговорам, що є пунктом 4 порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює 19 червня 1981 року нижченаведену Конвенцію, котра називатиметься Конвенцією 1981 року про колективні переговори.

1. Ця Конвенція поширюється на всі галузі економічної діяльності.

2. Національне законодавство, правила або практика можуть визначати, якою мірою гарантії, передбачені цією Конвенцією, поширюються на збройні сили та поліцію.

3. Щодо державної служби, національне законодавство, правила або національна практика можуть встановлювати особливі способи застосування цієї Конвенції.

Відповідно до мети цієї Конвенції термін "колективні переговори" означає всі переговори, що проводяться між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців з одного боку, та однією чи кількома організаціями працівників - з другого, з метою:

a) визначення умов праці й зайнятості; та (або)

b) регулювання відносин між роботодавцями й працівниками;

та/або

c) регулювання відносин між роботодавцями чи їхніми організаціями та організацією чи організаціями працівників.

1. Якщо національне законодавство або практика визнає існування представників працівників, як це визначено в параграфі 3 b) Конвенції 1971 року про представників працівників, то національне законодавство або практика можуть визначати, якою мірою відповідно до мети цієї Конвенції термін "колективні переговори" поширюється також на переговори з цими представниками.

2. Коли відповідно до параграфа 1 цієї статті термін "колективні переговори" поширюється також на переговори з представниками працівників, зазначеними в цьому пункті, при потребі має бути вжито відповідних заходів для забезпечення того, щоб присутність цих представників не могла ослабити позицій зацікавлених організацій трудівників.

Застосування положень цієї Конвенції, якщо воно не здійснюється колективними договорами, арбітражними рішеннями чи в будь-який інший спосіб, котрий відповідає національній практиці, забезпечується національним законодавством або правилами.

1. Для сприяння колективним переговорам вживають заходів, котрі відповідають національним умовам.