Ця Директива встановлює правила стосовно:

(a) початкового капіталу інвестиційних фірм;

(b) наглядових повноважень та інструментів для пруденційного нагляду за інвестиційними фірмами з боку компетентних органів;

(c) здійснення пруденційного нагляду за інвестиційними фірмами з боку компетентних органів у спосіб, що відповідає правилам, визначеним у Регламенті (ЄС) № 2019/2033;

(d) вимог щодо публікації інформації для компетентних органів у сфері пруденційного регулювання та нагляду за інвестиційними фірмами.

1. Ця Директива застосовується до інвестиційних фірм, які авторизовані та підлягають нагляду згідно з Директивою 2014/65/ЄС.

2. Як відступ від параграфа 1, розділи IV та V цієї Директиви не застосовуються до інвестиційних фірм, зазначених у статті 1(2) і (5) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, які підлягають нагляду в розрізі відповідності пруденційним вимогам згідно з розділами VII та VIII Директиви 2013/36/ЄС відповідно до другого підпараграфа статті 1(2) і третього підпараграфа статті 1(5) Регламенту (ЄС) № 2019/2033

1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "компанія з надання додаткових послуг" означає суб’єкта господарювання, основна діяльність якого полягає у володінні чи управлінні майном, управлінні послугами з опрацювання даних або в подібній діяльності, яка є додатковою до основної діяльності однієї або більше інвестиційних фірм;

(2) "авторизація" означає авторизацію інвестиційної фірми згідно зі статтею 5 Директиви 2014/65/ ЄС;

(3) "філія" означає філію, як означено в пункті (30) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(4) "тісні зв’язки" означає тісні зв’язки, як означено в пункті (35) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(5) "компетентний орган" означає орган публічної влади або орган держави-члена, який офіційно визнаний та уповноважений, згідно з положеннями національного права, здійснювати нагляд за інвестиційними фірмами згідно із цією Директивою в рамках системи нагляду, яка діє у відповідній державі-члені;

(6) "дилер товарів і квот на викиди" означає дилера товарів і квот на викиди, як означено в пункті (150) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(7) "контроль" означає відносини між материнською та дочірньою компаніями, як описано у статті 22 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС (- 1) або у стандартах бухгалтерського обліку, під дію яких підпадає інвестиційна фірма згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1606/2002 (- 2), або подібні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та суб’єктом господарювання;

(8) "відповідність вимогам щодо перевірки капіталу групи" означає відповідність материнської компанії групи інвестиційних фірм вимогам статті 8Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(9) "кредитна установа" означає кредитну установу, як означено в пункті (1) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(10) "деривативи" означає деривативи, як означено в пункті (29) статті 2 (1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 600/2014 (- 3);

(11) "фінансова установа" означає фінансову установу, як означено в пункті (14) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(12) "ґендерно нейтральна політика винагороди" означає ґендерно нейтральну політику винагороди, як означено в пункті (65) статті 3 (1) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2013/36/ЄС, зі змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/878 (- 4);

(13) "група" означає групу, як означено в пункті (11) статті 2 Директиви 2013/34/ЄС;

(14) "консолідований стан" означає консолідований стан, як означено в пункті (11) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(15) "орган нагляду за групою" означає компетентний орган, відповідальний за нагляд за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи материнських інвестиційних фірм Союзу та інвестиційних фірм, контрольованих материнськими інвестиційними холдинговими компаніями Союзу або материнськими фінансовими холдинговими компаніями Союзу змішаного типу;

(16) "держава-член розташування головного офісу" означає державу-член розташування головного офісу, як означено в пункті (55)(a) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(17) "держава-член ведення діяльності" означає державу-член ведення діяльності, як означено в пункті (56) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(18) "початковий капітал" означає капітал, який вимагається для цілей авторизації в якості інвестиційної фірми, сума і тип якого визначені у статтях 9 та 11;

(19) "інвестиційна фірма" означає інвестиційну фірму, як означено в пункті (1) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(20) "група інвестиційних фірм" означає групу інвестиційних фірм, як означено в пункті (25) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(21) "інвестиційна холдингова компанія" означає інвестиційну холдингову компанію, як означено в пункті (23) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(22) "інвестиційні послуги та інвестиційна діяльність" означає інвестиційні послуги та інвестиційну діяльність, як означено в пункті (2) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(23) "орган управління" означає орган управління, як означено в пункті (36) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(24) "орган управління у своїй наглядовій функції" означає орган управління, який виконує функцію нагляду та моніторингу за виробленням й ухваленням управлінських рішень;

(25) "фінансова холдингова компанія змішаного типу" означає фінансову холдингову компанію змішаного типу, як означено в пункті (15) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/87/ЄС(- 5);

(26) "холдингова компанія зі змішаною діяльністю" означає материнську компанію, іншу ніж фінансова холдингова компанія, інвестиційна холдингова компанія, кредитна установа, інвестиційна фірма або фінансова холдингова компанія змішаного типу в розумінні Директиви 2002/87/ЄС, серед дочірніх компаній якої є щонайменше одна інвестиційна фірма;

(27) "вище керівництво" означає вище керівництво, як означено в пункті (37) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(28) "материнська компанія" означає материнську компанію, як означено в пункті (32) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(29) "дочірня компанія" означає дочірню компанію, як означено в пункті (33) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(30) "системний ризик" означає системний ризик, як означено в пункті (10) статті 3 (1) Директиви 2013/36/ЄС;

(31) "материнська інвестиційна фірма Союзу" означає материнську інвестиційну фірму Союзу, як означено в пункті (56) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(32) "материнська інвестиційна холдингова компанія Союзу" означає материнську інвестиційну холдингову компанію Союзу, як означено в пункті (57) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(33) "материнська фінансова холдингова компанія Союзу змішаного типу" означає материнську фінансову холдингову компанію Союзу змішаного типу, як означено в пункті (58) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 58 для доповнення цієї Директиви шляхом уточнення термінів та означень, визначених у параграфі 1, щоб:

(a) забезпечити послідовне застосування цієї Директиви;

(b) врахувати, при застосуванні цієї Директиви, зміни на фінансових ринках.

1. Держави-члени повинні призначити один або більше компетентних органів для виконання функцій і обов’язків, передбачених у цій Директиві та в Регламенті (ЄС) № 2019/2033. Держави-члени повинні повідомити Комісію, EBA та ESMA про таке призначення та, у випадку існування більше ніж одного компетентного органу, про функції та обов’язки кожного компетентного органу.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи здійснювали нагляд за діяльністю інвестиційних фірм та, якщо застосовно, інвестиційних холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу з метою оцінювання відповідності вимогам цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи були наділені всіма необхідними повноваженнями, включно з повноваженням проводити виїзні перевірки згідно зі статтею 14, для отримання інформації, необхідної для оцінювання відповідності інвестиційних фірм і, якщо застосовно, інвестиційних холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу вимогам цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033 і для розслідування можливих порушень таких вимог.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи мали експертні знання, ресурси, операційну спроможність, повноваження та незалежність, необхідні для виконання функцій, пов’язаних із пруденційним наглядом, розслідуваннями та санкціями, визначеними в цій Директиві.

5. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми надавали компетентним органам усю інформацію, необхідну для оцінювання відповідності інвестиційних фірм національним положенням, які транспонують цю Директиву, та їх відповідності Регламенту (ЄС) № 2019/2033. Держави-члени також повинні забезпечити, щоб механізми внутрішнього контролю, адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку інвестиційних фірм давали змогу компетентним органам у будь-який час перевіряти їх відповідність зазначеним положенням.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми реєстрували всі свої операції та документували системи і процеси, які підпадають під дію цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033, так, щоб компетентні органи мали змогу в будь-який час оцінити відповідність національним положенням, які транспонують цю Директиву, і відповідність Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

1. Компетентні органи можуть ухвалити рішення про застосування вимог Регламенту (ЄС) № 575/2013, згідно з пунктом (с) першого підпараграфа статті 1(2) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, до інвестиційної фірми, яка здійснює будь-які види діяльності, визначені в пунктах (3) і (6) секції А додатка І до Директиви 2014/65/ЄС, якщо загальна вартість консолідованих активів інвестиційної фірми, розрахована як середнє значення за попередні 12 місяців, дорівнює або перевищує 5 млрд євро і застосовується один або більше зазначених нижче критеріїв:

(a) інвестиційна фірма здійснює зазначені види діяльності в такому обсязі, що банкрутство або фінансові труднощі інвестиційної фірми можуть спричинити системний ризик;

(b) інвестиційна фірма є учасником клірингу, як означено в пункті (3) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(c) компетентний орган вважає це обґрунтованим з огляду на розмір, характер, обсяг і складність діяльності відповідної інвестиційної фірми, з урахуванням принципу пропорційності та беручи до уваги один або більше зазначених нижче факторів:

(i) важливість інвестиційної фірми для економіки Союзу або відповідної держави-члена;

(ii) важливість транскордонної діяльності інвестиційної фірми;

(iii) взаємозв’язаність інвестиційної фірми з фінансовою системою;

2. Параграф 1 не застосовують до дилерів товарів і квот на викиди, компаній колективного інвестування або страхових компаній.

3. Якщо компетентний орган ухвалить рішення про застосування вимог Регламенту (ЄС) № 575/2013 до інвестиційної фірми згідно з параграфом 1, така інвестиційна фірма підлягає нагляду в розрізі відповідності пруденційним вимогам згідно з розділами VII та VIII Директиви 2013/36/ЄС.

4. Якщо компетентний орган вирішить відкликати рішення, ухвалене згідно з параграфом 1, він повинен невідкладно повідомити інвестиційну фірму.

Будь-яке рішення, ухвалене компетентним органом згідно з параграфом 1, не застосовується, якщо інвестиційна фірма більше не відповідає будь-якому з порогових значень, які вказані в зазначеному параграфі та розраховані за 12 послідовних місяців.

5. Компетентні органи повинні невідкладно повідомляти EBA про будь-яке рішення, ухвалене згідно з параграфами 1, 3 і 4.

6. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення критеріїв, визначених у пунктах (a) і (b) параграфа 1, і забезпечує їх послідовне застосування.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 грудня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у другому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Компетентні органи повинні тісно співпрацювати з органами публічної влади або органами, відповідальними в їхніх державах-членах за нагляд за кредитними та фінансовими установами. Держави-члени повинні вимагати, щоб такі компетентні органи і такі органи публічної влади або відповідальні органи без затримки обмінювалися будь-якою інформацією, що є важливою або релевантною для виконання їхніх функцій і обов’язків.

2. Компетентні органи, відмінні від органів, призначених згідно зі статтею 67 Директиви 2014/65/ЄС, повинні створити механізм для співпраці із зазначеними органами та обміну всією інформацією, яка є релевантною для виконання їхніх відповідних функцій і обов’язків.

1.У ході виконання своїх обов’язків компетентні органи повинні враховувати конвергенцію наглядових інструментів і практик при застосуванні правових положень, ухвалених згідно із цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 2019/2033.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб:

(a) компетентні органи як сторони Європейської системи фінансового нагляду (ESFS) співпрацювали з довірою та повною взаємоповагою, зокрема, при забезпеченні обміну відповідною, достовірною та вичерпною інформацією між ними та іншими сторонами ESFS;

(b) компетентні органи брали участь у діяльності EBA та, у відповідних випадках, у роботі колегій органів нагляду, зазначених у статті 48 цієї Директиви та у статті 116 Директиви 2013/36/ЄС;

(c) компетентні органи докладали всіх зусиль для дотримання настанов та рекомендацій, виданих EBA відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, і для реагування на попередження та рекомендації, видані Європейською радою із системних ризиків (ESRB) згідно зі статтею 16 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1092/2010 (-6);

(d) компетентні органи тісно співпрацювали з ESRB;

(e) завдання та повноваження, покладені на компетентні органи, не перешкоджали виконанню їхніх обов’язків як членів EBA або ESRB згідно із цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 2019/2033.

Компетентні органи в кожній державі-члені під час виконання своїх загальних обов’язків повинні належним чином враховувати потенційний вплив їхніх рішень на стабільність фінансової системи в інших відповідних державах-членах і в Союзі в цілому, зокрема, у надзвичайних ситуаціях, беручи до уваги інформацію, доступну у відповідний момент часу.

1. Початковий капітал інвестиційної фірми, що вимагається, згідно зі статтею 15 Директиви 2014/65/ЄС, для авторизації на надання будь-якої з інвестиційних послуг або здійснення будь-якого з видів інвестиційної діяльності, визначених у пунктах (3) і (6) секції А додатка І до Директиви 2014/65/ЄС, становить 750000 євро.

2. Початковий капітал інвестиційної фірми, що вимагається, згідно зі статтею 15 Директиви 2014/65/ЄС, для авторизації на надання будь-якої з інвестиційних послуг або здійснення будь-якого з видів інвестиційної діяльності, визначених у пунктах (1), (2), (4), (5) і (7) секції А додатка І до Директиви 2014/65/ЄС, якщо вона не має дозволу на зберігання грошових коштів або цінних паперів, які належать клієнтам, становить 75000 євро.

3. Початковий капітал інвестиційної фірми, що вимагається, згідно зі статтею 15 Директиви 2014/65/ЄС, для інвестиційних фірм, інших ніж фірми, зазначені в параграфах 1, 2 і 4 цієї статті, становить 150000 євро.

4. Початковий капітал інвестиційної фірми, авторизованої на надання інвестиційних послуг або здійснення видів інвестиційної діяльності, зазначеної в пункті (9) секції А додатка І до Директиви 2014/65/ЄС, якщо інвестиційна фірма здійснює операції за власний рахунок або має відповідний дозвіл, повинен становити 750000 євро.

З 26 червня 2021 року покликання на рівні початкового капіталу, встановлені у статті 9 цієї Директиви, необхідно тлумачити як такі, що замінюють покликання в інших правових актах Союзу на рівні початкового капіталу, встановлені в Директиві 2013/36/ЄС, таким чином:

(a) покликання на початковий капітал інвестиційних фірм у статті 28 Директиви 2013/36/ЄС необхідно тлумачити як покликання на статтю 9(1) цієї Директиви;

(b) покликання на початковий капітал інвестиційних фірм у статтях 29 і 31 Директиви 2013/36/ЄС необхідно тлумачити як покликання на статтю 9(2), (3) або (4) цієї Директиви, залежно від видів інвестиційних послуг та інвестиційної діяльності інвестиційної фірми;

(c) покликання на початковий капітал у статті 30 Директиви 2013/36/ЄС необхідно тлумачити як покликання на статтю 9(1) цієї Директиви.

Початковий капітал інвестиційної фірми повинен бути сформований згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

Відповідальність за пруденційний нагляд за інвестиційними фірмами покладається на компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, без обмеження положень цієї Директиви, які покладають відповідальність на компетентні органи держави-члена ведення діяльності.

1. Компетентні органи різних держав-членів повинні тісно співпрацювати для цілей виконання їхніх обов’язків відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033, зокрема, шляхом невідкладного обміну інформацією про інвестиційні фірми, у тому числі такою інформацією:

(a) інформація про структуру управління та власності інвестиційної фірми;

(b) інформація про відповідність інвестиційної фірми вимогам до власних коштів;

(c) інформація про відповідність інвестиційної фірми вимогам до ризику концентрації та вимогам до ліквідності;

(d) інформація про адміністративні процедури, процедури бухгалтерського обліку та механізми внутрішнього контролю інвестиційної фірми;

(e) будь-які інші релевантні фактори, які можуть вплинути на ризик, пов’язаний з інвестиційною фірмою.

2. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні невідкладно надавати компетентним органам держави-члена ведення діяльності будь-яку інформацію та висновки щодо будьяких потенційних проблем і ризиків, що їх інвестиційна фірма становить для захисту клієнтів або стабільності фінансової системи в державі-члені ведення діяльності, які вони виявили при здійсненні нагляду за діяльністю інвестиційної фірми.

3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні діяти на основі інформації, наданої компетентними органами держави-члена ведення діяльності, шляхом вжиття всіх заходів, необхідних для запобігання або усунення потенційних проблем і ризиків, як зазначено в параграфі 2. За запитом, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні детально пояснити компетентним органам держави-члена ведення діяльності, яким чином вони врахували інформацію та висновки, надані компетентними органами держави-члена ведення діяльності.

4. Якщо після повідомлення інформації та висновків, зазначених у параграфі 2, компетентні органи держави-члена ведення діяльності вважають, що компетентні органи держави-члена розташування головного офісу не вжили необхідних заходів, зазначених у параграфі 3, компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть, поінформувавши компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, EBA та ESMA, вжити належних заходів для захисту клієнтів, яким надаються послуги, або для захисту стабільності фінансової системи.

Компетентні органи можуть передавати справи на розгляд до EBA, якщо запит на співпрацю, зокрема запит на обмін інформацією, був відхилений або за ним не здійснювалися жодні дії протягом розумного строку. Щодо таких справ, EBA може, без обмеження статті 258 ДФЄС, діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. EBA може також допомагати компетентним органам у досягненні згоди щодо обміну інформацією згідно із цією статтею з власної ініціативи відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) зазначеного Регламенту.

5. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, які не погоджуються із заходами компетентних органів держави-члена ведення діяльності, можуть передати це питання на розгляд EBA, який повинен діяти згідно з процедурою, встановленою у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. У випадках, коли EBA діє згідно із зазначеною статтею, він повинен ухвалити будь-яке рішення протягом одного місяця.

6. Для цілей оцінювання умови в пункті (c) першого підпараграфа статті 23(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033 компетентний орган держави-члена розташування головного офісу інвестиційної фірми може звернутися до компетентного органу держави-члена розташування головного офісу учасника клірингу із запитом про надання інформації щодо маржинальної моделі та параметрів, які використовуються для розрахування маржинальної вимоги відповідної інвестиційної фірми.

7. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення вимог щодо виду та характеру інформації, зазначеної в параграфах 1 і 2 цієї статті.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

8. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для встановлення стандартних форм, шаблонів і процедур для вимог щодо обміну інформацією з метою сприяння здійсненню нагляду за інвестиційними фірмами.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

9. EBA повинен подати Комісії проекти технічних стандартів, зазначених у параграфах 7 та 8, до 26 червня 2021 року.

1. Держави-члени ведення діяльності повинні передбачити, щоб у випадках, коли інвестиційна фірма, авторизована в іншій державі-члені, здійснює свою діяльність через філію, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу могли, поінформувавши компетентні органи держави-члена ведення діяльності, проводити, самостійно або через посередників, яких вони призначають із цією метою, виїзні перевірки щодо інформації, зазначеної у статті 13(1), та інспекції таких філій.

2. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні, для цілей нагляду та якщо, на їхню думку, це доцільно з міркувань стабільності фінансової системи в державі-члені ведення діяльності, мати повноваження проводити в індивідуальному порядку виїзні перевірки та інспекції щодо діяльності, яку здійснюють філії інвестиційних фірм на їхній території, і вимагати від філії надання інформації про її діяльність.

Перш ніж проводити такі перевірки та інспекції, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні невідкладно провести консультації з компетентними органами держави-члена розташування головного офісу.

У якнайкоротший строк після проведення таких перевірок та інспекцій компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні передати компетентним органам держави-члена розташування головного офісу отриману інформацію та висновки, які мають значення для оцінювання ризиків відповідної інвестиційної фірми.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи та всі особи, які працюють або працювали на такі компетентні органи, включно з особами, зазначеними у статті 76(1) Директиви 2014/65/ЄС, були зобов’язані зберігати професійну таємницю для цілей цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

Конфіденційна інформація, отримана такими компетентними органами та особами в ході виконання їхніх обов’язків, може розкриватися лише в узагальненому або агрегованому вигляді таким чином, щоб було неможливо ідентифікувати окремі інвестиційні фірми або осіб, без обмеження випадків, що регулюються кримінальним правом.

У випадках, коли інвестиційна фірма була оголошена банкрутом або перебуває на стадії примусової ліквідації, конфіденційну інформацію, яка не стосується третіх осіб, можна розкривати в цивільних чи комерційних провадженнях, якщо таке розкриття необхідне для здійснення провадження.

2. Компетентні органи повинні використовувати конфіденційну інформацію, яку збирають, передають або якою обмінюються відповідно до цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 2019/2033, тільки з метою виконання їхніх обов’язків, зокрема, для таких цілей:

(a) для моніторингу дотримання пруденційних правил, визначених у цій Директиві та в Регламенті (ЄС) № 2019/2033;

(b) для застосування санкцій;

(c) у ході оскарження рішень компетентних органів в адміністративному порядку;

(d) у судових провадженнях, ініційованих відповідно до статті 23.

3. Фізичні і юридичні особи та інші органи, відмінні від компетентних органів, які отримують конфіденційну інформацію відповідно до цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 2019/2033, повинні використовувати таку інформацію тільки для цілей, які чітко передбачені компетентним органом, або згідно з національним правом.

4. Компетентні органи можуть обмінюватися конфіденційною інформацією для цілей параграфа 2, чітко вказувати, як поводитися з такою інформацією, і встановлювати чіткі обмеження щодо будь-якої подальшої передачі такої інформації.

5. Обов’язок, зазначений у параграфі 1, не повинен перешкоджати компетентним органам передавати конфіденційну інформацію до Комісії, якщо така інформація необхідна для здійснення Комісією її повноважень.

6. Компетентні органи можуть надавати EBA, ESMA, ESRB, центральним банкам держав-членів, Європейській системі центральних банків (ЄСЦБ) та Європейському Центральному Банку, що виступають у якості органів кредитно-грошового регулювання, та, у відповідних випадках, органам публічної влади, відповідальним за оверсайт платіжних систем і систем розрахунків, конфіденційну інформацію, необхідну для виконання їхніх завдань.

З метою виконання їхніх наглядових завдань відповідно до цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 2019/2033 і обміну інформацією компетентні органи, EBA та ESMA, згідно зі статтею 33 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 або статтею 33 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, залежно від випадку, можуть укладати угоди про співпрацю з наглядовими органами, а також з органами або організаціями третіх країн, відповідальними за виконання зазначених нижче завдань, за умови, що на розкриту інформацію поширюються гарантії збереження професійної таємниці, які є принаймні еквівалентними гарантіям, встановленим у статті 15 цієї Директиви:

(a) нагляд за фінансовими установами та фінансовими ринками, у тому числі нагляд за фінансовими суб’єктами, які мають ліцензію на здійснення діяльності центральних контрагентів, якщо центральні контрагенти були визнані згідно зі статтею 25 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 (- 7);

(b) ліквідація та банкрутство інвестиційних фірм і подібні процедури;

(c) оверсайт органів, які займаються ліквідацією та банкрутством інвестиційних фірм і подібними процедурами;

(d) проведення обов’язкових аудитів фінансових установ або установ, які здійснюють управління схемами компенсації;

(e) оверсайт осіб, відповідальними за проведення обов’язкових перевірок бухгалтерської звітності фінансових установ;

(f) оверсайт осіб, які працюють на ринках квот на викиди, з метою забезпечення консолідованого аналізу фінансових і спотових ринків;

(g) оверсайт осіб, які працюють на ринках деривативів на сільськогосподарську продукцію, з метою забезпечення консолідованого аналізу фінансових і спотових ринків.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яка особа, авторизована згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС (- 8), яка виконує в інвестиційній фірмі завдання, описані у статті 73 Директиви 2009/65/ЄС або статті 34 Директиви 2013/34/ЄС, або будь-яке інше завдання, передбачене законом, була зобов’язана оперативно повідомляти компетентні органи про будь-який факт або рішення, що стосується такої інвестиційної фірми або суб’єкта господарювання, який має тісні зв’язки з такою інвестиційною фірмою, що:

(a) становить суттєве порушення законів, підзаконних нормативно-правових актів або адміністративних положень, встановлених згідно із цією Директивою;

(b) може вплинути на безперервне функціонування інвестиційної фірми; або

(c) може призвести до відмови засвідчувати звітність або до оформлення звіту із застереженнями.

1. Без обмеження наглядових повноважень, зазначених усекції 4 глави 2 розділу IV цієї Директиви, включно з повноваженнями з розслідування та повноваженнями компетентних органів щодо застосування санкцій, а також права держав-членів передбачати та застосовувати кримінальні санкції, держави-члени повинні встановити правила стосовно адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів і забезпечити, щоб їхні компетентні органи мали повноваження застосовувати такі санкції та заходи у випадку порушень національних положень, які транспонують цю Директиву, або Регламенту (ЄС) № 2019/2033, у тому числі, якщо інвестиційна фірма:

(a) не створює внутрішні механізми управління, як визначено у статті 26;

(b) не надає компетентним органам інформацію або надає неповну чи неточну інформацію щодо виконання обов’язку з дотримання вимог до власних коштів, визначених у статті 11 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, на порушення пункту (b) статті 54 (1) зазначеного Регламенту;

(c) не надає компетентним органам, на порушення пункту (е) статті 54 (1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, інформацію про ризик концентрації або надає неповну чи неточну інформацію;

(d) зазнає ризику концентрації понад ліміти, визначені устатті 37 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, без обмеження статей 38 і 39 зазначеного Регламенту;

(e) неодноразово або на постійній основі не утримує ліквідні активи на порушення статті 43 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, без обмеження статті 44 зазначеного Регламенту;

(f) не розкриває інформацію або надає неповну чи неточну інформацію на порушення положень, визначених у частині шостій Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(g) здійснює виплати власникам інструментів, включених до власних коштів інвестиційної фірми, у випадках, коли стаття 28, 52 або 63 Регламенту (ЄС) № 575/2013 забороняє такі виплати власникам інструментів, включених до власних коштів;

(h) визнана відповідальною за серйозне порушення національних положень, ухвалених відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (- 9);

(i) дозволяє одній або більше особам, які не відповідають статті 91 Директиви 2013/36/ЄС, стати або залишатися членом органу управління.

Держави-члени, які не встановлюють правила стосовно адміністративних санкцій у випадку порушень, які підпадають під дію національного кримінального права, повинні передати Комісії відповідні положення кримінального права.

Такі адміністративні санкції та інші адміністративні заходи повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

2. Адміністративні санкції та інші адміністративні заходи, зазначені в першому підпараграфі параграфа 1, повинні включати:

(a) публічну заяву, у якій зазначаються відповідальна фізична або юридична особа, інвестиційна фірма, інвестиційна холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу та характер порушення;

(b) наказ, що зобов’язує відповідальну фізичну або юридичну особу припинити відповідну поведінку та утримуватися від повторення такої поведінки;

(c) тимчасову заборону членам органу управління інвестиційної фірми або будь-яким іншим фізичним особам, які визнані відповідальними, здійснювати функції в інвестиційних фірмах;

(d) у випадку юридичної особи - адміністративні штрафні санкції в розмірі до 10% сукупного чистого річного обороту, включаючи валовий дохід, який складається з процентів, що підлягають отриманню, і подібного доходу, доходу від акцій та інших цінних паперів зі змінним або фіксованим доходом, а також комісій або зборів суб’єкта господарювання за попередній господарський рік;

(e) у випадку юридичної особи - адміністративні штрафні санкції в розмірі, що не більше ніж удвічі перевищує суму прибутків, які було отримано, чи збитків, яких вдалося уникнути внаслідок порушення, якщо такі прибутки або збитки можна визначити;

(f) у випадку фізичної особи - адміністративні штрафні санкції в розмірі до 5000000 євро або, у державах-членах, валютою яких не є євро, в еквівалентному розмірі в національній валюті станом на 25 грудня 2019 року.

Якщо суб’єкт господарювання, зазначений у пункті (e) першого підпараграфа, є дочірньою компанією, відповідним валовим доходом вважається валовий дохід згідно з консолідованою звітністю кінцевої материнської компанії за попередній фінансовий рік.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у разі порушення інвестиційною фірмою національних положень, які транспонують цю Директиву, або положень Регламенту (ЄС) № 2019/2033, компетентний орган міг застосовувати адміністративні санкції до членів органу управління та до інших фізичних осіб, які, згідно з національним правом, є відповідальними за порушення.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб при визначенні типу адміністративних санкцій або інших адміністративних заходів, зазначених у параграфі 1, і рівня адміністративних штрафних санкцій компетентні органи враховували всі релевантні обставини, у тому числі, у відповідних випадках:

(a) тяжкість і тривалість порушення;

(b) ступінь відповідальності фізичних або юридичних осіб, відповідальних за порушення;

(c) фінансову стійкість фізичних або юридичних осіб, відповідальних за порушення, у тому числі за розміром загального обороту юридичних осіб або річного доходу фізичних осіб;

(d) значущість прибутків, які отримали юридичні особи, відповідальні за порушення, або збитків, яких вони уникнули;

(e) будь-які збитки, понесені третіми особами у зв’язку з порушенням;

(f) рівень співпраці з відповідними компетентними органами;

(g) попередні порушення з боку фізичних або юридичних осіб, відповідальних за порушення;

(h) будь-які потенційні системні наслідки порушення.

Держави-члени повинні забезпечити наявність у компетентних органів усіх повноважень щодо збору інформації та розслідування, необхідних для виконання їхніх функцій, у тому числі:

(a) повноваження вимагати надання інформації від таких фізичних або юридичних осіб:

(i) інвестиційні фірми, засновані у відповідній державі-члені;

(ii) інвестиційні холдингові компанії, засновані у відповідній державі-члені;

(iii) фінансові холдингові компанії змішаного типу, засновані у відповідній державі-члені;

(iv) холдингові компанії зі змішаною діяльністю, засновані у відповідній державі-члені;

(v) особи, що належать до суб’єктів, зазначених у пунктах (i)-(iv);

(vi) треті особи, яким суб’єкти, зазначені в пунктах (i)-(iv), передали на аутсорсинг виконання операційних функцій або здійснення операційної діяльності;

(b) повноваження проводити всі необхідні розслідування щодо будь-якої особи, вказаної в пункті (а), яка заснована або розташована у відповідній державі-члені, у тому числі право:

(i) вимагати надання документів особами, зазначеними в пункті (а);

(ii) перевіряти бухгалтерські книги та записи осіб, зазначених у пункті (a), і робити копії або виписки з таких бухгалтерських книг і записів;

(iii) отримувати письмові або усні пояснення від осіб, зазначених у пункті (a), або від їхніх представників чи персоналу;

(iv) опитувати будь-яку іншу відповідну особу з метою збору інформації стосовно предмета розслідування;

(c) повноваження проводити всі необхідні інспекції у службових приміщеннях юридичних осіб, зазначених у пункті (a), і будь-яких інших суб’єктів господарювання, які підпадають під нагляд у розрізі відповідності вимогам до перевірки капіталу групи, якщо компетентний орган є органом нагляду за групою, за умови попереднього повідомлення іншим відповідним компетентним органам.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи публікували на своїх офіційних вебсайтах, без невиправданої затримки, інформацію про будь-які адміністративні санкції та інші адміністративні заходи, застосовані згідно зі статтею 18, які не були оскаржені або більше не підлягають оскарженню. Така публікація повинна містити інформацію про тип і характер порушення та про фізичну або юридичну особу, до якої застосовується санкція або захід. Таку інформацію публікують тільки після повідомлення відповідній особі про відповідні санкцій або заходи та тією мірою, якою така публікація є необхідною та пропорційною.

2. Якщо держави-члени дають дозвіл на публікацію інформації про адміністративні санкції або інші адміністративні заходи, застосовані згідно зі статтею 18, які були оскаржені, компетентні органи також повинні опублікувати на своєму офіційному вебсайті інформацію про статус оскарження та його результат.

3. Компетентні органи повинні публікувати інформацію про адміністративні санкції або інші адміністративні заходи, застосовані згідно зі статтею 18, анонімно за будь-якої з таких обставин:

(a) санкцію або захід застосовано до фізичної особи та встановлено, що публікація персональних даних такої особи є непропорційною;

(b) публікація може становити загрозу для поточного кримінального розслідування або стабільності фінансових ринків;

(c) публікація може завдати непропорційної шкоди відповідним інвестиційним фірмам або фізичним особам.

4. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб інформація, опублікована згідно із цією статтею, зберігалася на їхньому офіційному вебсайті щонайменше протягом п’яти років. Персональні дані можна зберігати на офіційному вебсайті компетентного органу тільки у випадках, коли це дозволено застосовними правилами захисту даних.

Компетентні органи повинні повідомляти EBA про адміністративні санкції та інші адміністративні заходи, застосовані відповідно до статті 18, про будь-яке оскарження таких санкцій та інших адміністративних заходів і його результат. EBA повинен вести центральну базу даних щодо адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів, про які йому було повідомлено, виключно для цілей обміну інформацією між компетентними органами. До такої бази даних повинні мати доступ тільки компетентні органи та ESMA, і вона повинна регулярно оновлюватися не рідше одного разу на рік.

EBA повинен забезпечувати функціонування вебсайту, який містить посилання на кожну публікацію компетентним органом інформації про адміністративні санкції та інші адміністративні заходи, застосовані відповідно до статті 18, із зазначенням періоду, за який кожна держава-член оприлюднює інформацію про адміністративні санкції та інші адміністративні заходи.

1. Держави-члени повинні забезпечити створення компетентними органами дієвих і надійних механізмів для сприяння оперативному повідомленню про потенційні та наявні порушення національних положень, які транспонують цю Директиву, і Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

Такі механізми повинні включати:

(a) спеціальні процедури для отримання, опрацювання таких повідомлень і здійснення подальших дій, включно зі створенням безпечних каналів зв’язку для передачі таких повідомлень;

(b) належний захист працівників інвестиційних фірм, які повідомляють про порушення, вчинені в межах інвестиційної фірмі, від помсти, дискримінації та інших видів несправедливого ставлення з боку інвестиційної фірми;

(c) захист персональних даних, що стосуються особи, яка повідомляє інформацію про порушення, а також фізичної особи, яка ймовірно є відповідальною за таке порушення, згідно з Регламентом (ЄС) № 2016/679;

(d) чіткі правила, які гарантують конфіденційність у всіх випадках стосовно особи, яка повідомляє про порушення, вчинені в межах інвестиційної фірми, крім випадків, коли розкриття інформації вимагається відповідно до національного права в контексті подальших розслідувань або адміністративних чи судових проваджень.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми мали належні процедури для внутрішнього повідомлення їхніми працівниками про наявні або потенційні порушення через спеціальний незалежний канал. Зазначені процедури можуть бути забезпечені соціальними партнерами за умови, що такі процедури пропонують такий самий рівень захисту, як зазначено в пунктах (b), (c) і (d) параграфа 1.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб рішення та інструменти, ухвалені відповідно до Регламенту (ЄС) № 2019/2033 або відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених згідно з цією Директивою, могли бути оскаржені.

1. Інвестиційні фірми, які не відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, повинні мати надійні, дієві та комплексні механізми, стратегії та процеси для оцінювання та підтримання на постійній основі сум, типів і розподілу внутрішнього капіталу та ліквідних активів, що їх вони вважають достатніми для покриття характеру та рівня ризиків, які інвестиційні фірми можуть становити для інших суб’єктів і яких вони зазнають або можуть зазнати самі.

2. Механізми, стратегії та процеси, зазначені в параграфі 1, повинні бути належними та пропорційними характеру, обсягу та складності діяльності відповідної інвестиційної фірми. Вони підлягають регулярній внутрішній перевірці.

Компетентні органи можуть вимагати, щоб інвестиційні фірми, які відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, застосовували вимоги, передбачені в цій статті, тією мірою, якою компетентні органи вважають це доцільним.

1. Ця секція не застосовується, якщо на підставі статті 12(1)Регламенту (ЄС) № 2019/2033 інвестиційна фірма встановила, що вона відповідає визначеним у ній умовам для кваліфікації в якості малої та невзаємозв’язаної інвестиційної фірми.

2. Якщо інвестиційна фірма, яка не виконала всі умови, визначені у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, починає їм відповідати, ця секція не застосовується після спливу шести місяців із дати, у яку вона почала відповідати таким умовам. Ця секція не застосовується до інвестиційної фірми після спливу зазначеного періоду, тільки якщо інвестиційна фірма безперервно продовжувала відповідати умовам, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, протягом зазначеного періоду і якщо вона повідомила про це компетентний орган.

3. Якщо інвестиційна фірма встановить, що вона більше не відповідає всім умовам, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, вона повинна повідомити про це компетентний орган і дотримуватися положень цієї секції протягом 12 місяців із дати, у яку було проведено відповідне оцінювання.

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми застосовували положення, встановлені у статті 32, до винагороди, встановленої за надані послуги або результати роботи у фінансовому році, що слідує за фінансовим роком, у якому було проведено оцінювання, зазначене в параграфі 3.

У разі застосування цієї секції та статті 8 Регламенту (ЄС) № 2019/2033 держави-члени повинні забезпечити, щоб ця секція застосовувалася до інвестиційних фірм на індивідуальній основі.

У разі застосування цієї секції та пруденційної консолідації, зазначеної устатті 7Регламенту (ЄС) № 2019/2033, держави-члени повинні забезпечити, щоб ця секція застосовувалася до інвестиційних фірм на індивідуальній та консолідованій основі.

Як відступ від третього підпараграфа, ця секція не застосовується до дочірніх компаній, включених до консолідованого стану, які засновані у третіх країнах, якщо материнська компанія в Союзі може довести компетентним органам, що застосування цієї секції є незаконним згідно із законодавством відповідної третьої країни, у якій засновані такі дочірні компанії.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми мали надійні механізми управління, у тому числі усі зазначені нижче елементи:

(a) чітку організаційну структуру із чітко визначеними, прозорими та узгодженими сферами відповідальності;

(b) ефективні процеси виявлення, моніторингу та звітування про ризики, яких інвестиційні фірми зазнають або можуть зазнати, або ризики, які вони становлять або можуть становити для інших суб’єктів;

(c) належні механізми внутрішнього контролю, у тому числі надійні адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку;

(d) політики та практики винагороди, які відповідають і сприяють раціональному та дієвому управлінню ризиками.

Політики та практики винагороди, зазначені в пункті (d) першого підпараграфа, повинні бути ґендерно нейтральними.

2. При створенні механізмів, зазначених у параграфі 1, необхідно враховувати критерії, визначені у статтях 28-33.

3. Механізми, зазначені в параграфі 1, повинні бути належними та пропорційними характеру, обсягу та складності ризиків, характерних для бізнес-моделі та діяльності відповідної інвестиційної фірми.

4. EBA, після консультацій з ESMA, повинен видати настанови щодо застосування механізмів управління, зазначених у параграфі 1.

EBA, після консультацій з ESMA, повинен видати настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо ґендерно нейтральних політик винагороди для інвестиційних фірм.

Протягом двох років з дати публікації таких настанов EBA повинен надати звіт про застосування інвестиційними фірмами ґендерно нейтральних політик винагороди на основі інформації, зібраної компетентними органами.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, які мають філію або дочірню компанію, що є фінансовою установою, як означено в пункті (26) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, у державі-члені або у третій країні, іншій ніж та, у якій інвестиційна фірма отримала авторизацію, щорічно розкривали зазначену нижче інформацію щодо кожної держави-члена та третьої країни:

(a) найменування, характер діяльності та місцезнаходження будь-яких дочірніх компаній і філій;

(b) оборот;

(c) кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості;

(d) прибуток або збиток до оподаткування;

(e) податок на прибуток або збиток;

(f) отримані державні субсидії.

2. Інформація, зазначена в параграфі 1 цієї статті, повинна пройти аудиторську перевірку згідно з Директивою 2006/43/ЄС та, якщо можливо, повинна надаватися у вигляді додатка до річної фінансової звітності або, у відповідних випадках, до консолідованої фінансової звітності відповідної інвестиційної фірми.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління інвестиційної фірми затверджував і періодично переглядав стратегії та політики щодо схильності інвестиційної фірми до ризику та щодо управління, моніторингу та зниження ризиків, яких зазнає або може зазнати інвестиційна фірма, з урахуванням макроекономічної ситуації та бізнес-циклу інвестиційної фірми.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління приділяв достатньо часу забезпеченню належного розгляду питань, зазначених у параграфі 1, і виділяв достатню кількість ресурсів на управління всіма істотними ризиками, яких зазнає інвестиційна фірма.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми створили механізми звітування перед органом управління про всі істотні ризики та політики управління ризиками і будь-які зміни до них.

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб усі інвестиційні фірми, які не відповідають критеріям, визначеним у пункті (a) статті 32(4), створили комітет із ризиків, до складу якого входять члени органу управління, що не виконують жодних виконавчих функцій у відповідній інвестиційній фірмі.

Члени комітету з ризиків, зазначеного в першому підпараграфі, повинні мати відповідні знання, навички та експертні знання для повного розуміння та моніторингу стратегії ризику та схильності інвестиційної фірми до ризику. Вони повинні забезпечити, щоб комітет із ризиків надавав органу управління консультації щодо загальної поточної та майбутньої схильності до ризику та стратегії ризику інвестиційної фірми та допомагав органу управління контролювати реалізацію такої стратегії вищим керівництвом. Орган управління зберігає за собою загальну відповідальність за стратегії та політики інвестиційної фірми, які стосуються ризиків.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління у своїй наглядовій функції та комітет із ризиків такого органу управління, у разі його створення, мали доступ до інформації про ризики, яких зазнає або може зазнати інвестиційна фірма.

1. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми мали надійні стратегії, політики, процеси та системи для виявлення, вимірювання, управління та моніторингу зазначених нижче елементів:

(a) істотні джерела та наслідки ризику для клієнтів і будь-який суттєвий вплив на власні кошти;

(b) істотні джерела та наслідки ризику для ринку і будь-який суттєвий вплив на власні кошти;

(c) істотні джерела та наслідки ризику для інвестиційної фірми, зокрема ті, що можуть знизити рівень доступних власних коштів;

(d) ризик ліквідності протягом відповідного набору часових періодів, у тому числі протягом доби, щоб забезпечити підтримання інвестиційною фірмою достатнього рівня ліквідних ресурсів, у тому числі в розрізі усунення істотних джерел ризиків згідно з пунктами (a), (b) і (c).

Стратегії, політики, процеси та системи повинні бути пропорційними складності, профілю ризику, сфері діяльності відповідної інвестиційної фірми та допустимому рівню ризику, встановленому органом управління, а також повинні відображати важливість інвестиційної фірми в кожній державі-члені, у якій вона здійснює діяльність.

Для цілей пункту (а) першого підпараграфа та другого підпараграфа компетентні органи повинні враховувати положення національного права, які регулюють відокремлення, що застосовується до грошових коштів клієнтів.

Для цілей пункту (а) першого підпараграфа інвестиційні фірми повинні розглянути можливість страхування професійної відповідальності як дієвий інструмент управління ризиками.

Для цілей пункту (с) першого підпараграфа істотні джерела ризику для інвестиційної фірми включають, у відповідних випадках, істотні зміни балансової вартості активів, у тому числі будь-які вимоги до пов’язаних агентів, банкрутство клієнтів або контрагентів, позиції за фінансовими інструментами, іноземною валютою та товарами, а також зобов’язання в рамках пенсійних схем з установленими виплатами.

Інвестиційні фірми повинні належним чином враховувати будь-який істотний вплив на власні кошти, якщо такі ризики належним чином не покриваються вимогами до власних коштів, розрахованими згідно зі статтею 11 Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

2. Якщо інвестиційним фірмам необхідно згорнути або припинити свою діяльність, компетентні органи повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, враховуючи життєздатність і сталість їхніх бізнес-моделей і стратегій, приділяли належну увагу вимогам і необхідним ресурсам, які є реалістичними з точки зору строків та підтримання власних коштів і ліквідних ресурсів, упродовж процесу припинення діяльності.

3. Як відступ від статті 25, пункти (a), (c) і (d) параграфа 1 цієї статті застосовуються до інвестиційних фірм, які відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 58 для доповнення цієї Директиви, щоб забезпечити надійність стратегій, політик, процесів і систем інвестиційних фірм. У зв’язку з цим Комісія повинна враховувати зміни на фінансових ринках, зокрема появу нових фінансових продуктів, зміни стандартів бухгалтерського обліку та зміни, які сприяють конвергенції практик нагляду.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у ході встановлення та застосування політик винагороди для категорій працівників, у тому числі для вищого керівництва, осіб, що беруть на себе ризик, працівників, які виконують функції контролю, і будь-яких працівників, що отримують загальну винагороду, розмір якої дорівнює щонайменше найнижчому розміру винагороди, яку отримує вище керівництво або особи, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на профіль ризику інвестиційної фірми або активів, якими вона управляє, інвестиційні фірми дотримувалися таких принципів:

(a) політика винагороди чітко задокументована та пропорційна розміру, внутрішній організації та характеру, а також обсягу та складності діяльності інвестиційної фірми;

(b) політика винагороди є ґендерно нейтральною;

(c) політика винагороди сприяє раціональному та дієвому управлінню ризиками та узгоджується з ним;

(d) політика винагороди відповідає бізнес-стратегії та цілям інвестиційної фірми, а також враховує довгострокові наслідки ухвалених інвестиційних рішень;

(e) політика винагороди включає заходи для запобігання конфліктам інтересів, заохочує до відповідального ведення бізнесу та сприяє підвищенню обізнаності щодо ризиків і розсудливому прийняттю ризиків;

(f) орган управління інвестиційної фірми у своїй наглядовій функції ухвалює та періодично переглядає політику винагороди та несе загальну відповідальність за нагляд за її реалізацією;

(g) реалізація політики винагороди принаймні раз на рік підлягає централізованій та незалежній внутрішній перевірці з боку контрольних підрозділів;

(h) працівники, що виконують функції контролю, є незалежними від структурних підрозділів, які вони контролюють, мають відповідні повноваження та отримують винагороду залежно від досягнення цілей, пов’язаних з їхніми функціями, незалежно від результатів у сферах діяльності, які вони контролюють;

(i) безпосередній нагляд за виплатою винагороди вищим посадовим особам підрозділів з управління ризиками і комплаєнсу здійснює комітет з питань винагороди, зазначений у статті 33, або, якщо такий комітет не створено, орган управління у своїй наглядовій функції;

(j) політика винагороди, з урахуванням національних правил встановлення заробітної плати, проводить чітке розмежування між критеріями, які застосовуються для визначення:

(i) базової фіксованої винагороди, яка передусім відображає відповідний професійний досвід та організаційну відповідальність, як визначено в посадовій інструкції працівника, що є складовою частиною умов працевлаштування; та

(ii) змінної винагороди, що відображає сталі та скориговані на ризики результати роботи працівника, а також результати роботи, які перевищують показники, передбачені в посадовій інструкції відповідного працівника;

(k) фіксована частина становить достатньо високу частку від загальної винагороди, щоб забезпечити можливість реалізації цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати змінну частину винагороди.

2. Для цілей пункту (k) параграфа 1 держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми встановили належні коефіцієнти співвідношення між змінною та фіксованою частиною загальної винагороди в їхніх політиках винагороди з урахуванням господарської діяльності інвестиційної фірми та пов’язаних ризиків, а також впливу різних категорій працівників, зазначених у параграфі 1, на профіль ризику інвестиційної фірми.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми встановили та застосовували принципи, зазначені в параграфі 1, у спосіб, який відповідає їхньому розміру та внутрішній організації, а також характеру, обсягу та складності їхньої діяльності.

4. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб встановити належні критерії визначення категорій працівників, професійна діяльність яких має істотний вплив на профіль ризику інвестиційної фірми, як зазначено в параграфі 1 цієї статті. EBA та ESMA повинні належним чином враховувати Рекомендацію Комісії 2009/384/ЄС (- 10), а також наявні настанови щодо винагороди відповідно до директив 2009/65/ЄС, 2011/61/ЄС та 2014/65/ЄС і повинні намагатися мінімізувати відхилення від наявних положень

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли інвестиційна фірма отримує надзвичайну публічну фінансову підтримку, як означено впункті (28) статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС:

(a) така інвестиційна фірма не виплачувала будь-яку змінну винагороду членам органу управління;

(b) якщо змінна винагорода, яку виплачують працівникам, іншим ніж члени органу управління, не сприяє підтриманню належної бази капіталу інвестиційної фірми та її своєчасній відмові від надзвичайної публічної фінансової підтримки, змінна винагорода повинна обмежуватися часткою чистого доходу.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яка змінна винагорода, встановлена або сплачена інвестиційною фірмою категоріям працівників, зазначеним у статті 30(1), відповідала всім зазначеним нижче вимогам згідно з такими самими умовами, як визначено у статті 30(3):

(a) якщо змінна винагорода залежить від результатів роботи, загальну суму змінної винагороди визначають на основі сукупності оцінок результатів роботи особи та відповідного структурного підрозділу і загальних результатів інвестиційної фірми;

(b) при оцінюванні результатів роботи особи враховуються як фінансові, так і нефінансові критерії;

(c) оцінка результатів роботи, зазначена в пункті (а), стосується багаторічного періоду, враховуючи бізнес-цикл інвестиційної фірми та її бізнес-ризики;

(d) змінна винагорода не впливає на здатність інвестиційної фірми забезпечити належну базу капіталу;

(e) відсутня гарантована змінна винагорода, окрім як для нових працівників протягом першого року їх роботи і якщо інвестиційна фірма має міцну базу капіталу;

(f) виплати у зв’язку з достроковим розірванням трудового договору відображають результати роботи особи, досягнуті за певний період, і не є винагородою за незадовільні результати роботи або неправомірні дії;

(g) пакети винагороди, пов’язані з компенсацією або платою за звільнення від зобов’язань за попередніми трудовими договорами, відповідають довгостроковим інтересам інвестиційної фірми;

(h) при вимірюванні результатів роботи, які використовуються як основа для розрахування сум змінної винагороди, враховуються всі види поточних і майбутніх ризиків, а також вимоги до капіталу та ліквідності згідно з Регламентом (ЄС) № 2019/2033;

(i) при розподілі змінної винагороди в межах інвестиційної фірми враховуються всі типи поточних і майбутніх ризиків;

(j) принаймні 50% змінної винагороди складають будь-які зазначені нижче інструменти:

(i) акції або еквівалентні частки участі, залежно від організаційно-правової форми відповідної інвестиційної фірми;

(ii) інструменти з прив’язкою до акцій або еквівалентні негрошові інструменти, залежно від організаційно-правової форми відповідної інвестиційної фірми;

(iii) інструменти додаткового капіталу першого рівня, інструменти капіталу другого рівня чи інші інструменти, які можна повністю конвертувати в інструменти основного капіталу першого рівня або списати і які належним чином відображають кредитоспроможність інвестиційної фірми як діючої організації;

(iv) негрошові інструменти, що відображають інструменти портфелів, які перебувають в управлінні;

(k) як відступ від пункту (j), якщо інвестиційна фірма не випускає будь-які з інструментів, вказаних у зазначеному пункті, компетентні органи можуть схвалити використання альтернативних механізмів, які слугують тим самим цілям;

(l) принаймні 40% змінної винагороди відстрочено на період від трьох до п’яти років, залежно від випадку, з огляду на бізнес-цикл інвестиційної фірми, характер її господарської діяльності, її ризики та діяльність відповідної особи, окрім як у випадку змінної винагороди в особливо великому розмірі, де частка відстроченої змінної винагороди повинна становити принаймні 60%;

(m) до 100% змінної винагороди скорочують у разі слабких або незадовільних фінансових результатів інвестиційної фірми, у тому числі у рамках механізмів вирахування та повернення, на основі критеріїв, встановлених інвестиційними фірмами, які, зокрема, охоплюють ситуації, коли відповідна особа:

(i) брала участь у діях або є відповідальною за дії, внаслідок яких інвестиційна фірма понесла значні збитки;

(ii) більше не вважається такою, що відповідає діловим і етичним вимогам;

(n) дискреційні пенсійні виплати відповідають бізнес-стратегії, цілям, цінностям і довгостроковим інтересам інвестиційної фірми.

2. Для цілей параграфа 1 держави-члени повинні забезпечити, щоб:

(a) особи, зазначені у статті 30(1), не використовували особисті стратегії хеджування або винагороди та страхування відповідальності з метою порушення принципів, зазначених у параграфі 1;

(b) змінна винагорода не виплачувалася за допомогою фінансових механізмів або методів, які сприяють порушенню положень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

3. Для цілей пункту (j) параграфа 1 інструменти, вказані в зазначеному пункті, повинні підпадати під дію належної політики утримання, спрямованої на узгодження стимулів для особи з більш довгостроковими інтересами інвестиційної фірми, її кредиторів і клієнтів. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть встановлювати обмеження щодо видів і структур таких інструментів або забороняти використання певних інструментів у якості змінної винагороди.

Для цілей пункту (l) параграфа 1 право на отримання відстроченої винагороди повинне виникати не раніше ніж на пропорційній основі.

Для цілей пункту (n) параграфа 1, якщо працівник залишає інвестиційну фірму до настання пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати повинні утримуватися інвестиційною фірмою протягом п’яти років у формі інструментів, зазначених у пункті (j). Якщо працівник досягає пенсійного віку та виходить на пенсію, дискреційні пенсійні виплати сплачують працівникові у формі інструментів, зазначених у пункті (j), з урахуванням п’ятирічного періоду утримання.

4. Пункти (j) та (l) параграфа 1 і третій підпараграф параграфа 3 не застосовуються до:

(a) інвестиційної фірми, якщо вартість її балансових і позабалансових активів за чотирирічний період, що безпосередньо передує відповідному фінансовому року, у середньому, дорівнює або менша за 100 млн євро;

(b) особи, річний розмір змінної винагороди якої не перевищує 50000 євро та не становить більше однієї чверті від загальної річної винагороди такої особи.

5. Як відступ від пункту (а) параграфа 4, держава-член може збільшити порогове значення, вказане в зазначеному пункті, за умови, що інвестиційна фірма відповідає таким критеріям:

(a) інвестиційна фірма не є однією із трьох найбільших інвестиційних фірм за загальною вартістю активів у державі-члені її заснування;

(b) інвестиційна фірма не підпадає під дію обов’язків або підпадає під дію спрощених обов’язків щодо розроблення планів відновлення та врегулювання згідно зі статтею 4 Директиви 2014/59/ ЄС;

(c) розмір балансових і позабалансових операцій інвестиційної фірми в рамках торгового портфеля дорівнює або менший за 150 млн євро,

(d) розмір балансових і позабалансових операцій інвестиційної фірми з деривативами дорівнює або менший за 100 млн євро,

(e) порогове значення не перевищує 300 млн євро; та

(f) порогове значення доцільно збільшити з урахуванням характеру та обсягу діяльності інвестиційної фірми, її внутрішньої організації та, якщо застосовно, характеристик групи, до якої вона належить.

6. Як відступ від пункту (а) параграфа 4, держава-член може зменшити порогове значення, вказане в зазначеному пункті, за умови, що це доцільно з урахуванням характеру та обсягу діяльності інвестиційної фірми, її внутрішньої організації та, якщо застосовно, характеристик групи, до якої вона належить.

7. Як відступ від пункту (b) параграфа 4, держава-член може ухвалити рішення про те, що працівники, які мають право на річну змінну винагороду в розмірі нижче порогового значення та частки, що зазначені у вказаному пункті, не підпадають під дію визначеного в ньому звільнення з огляду на особливості національного ринку в розрізі практик винагороди або з огляду на характер обов’язків і профіль роботи таких працівників.

8. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення класів інструментів, які відповідають умовам, визначеним у пункті (j)(iiі) параграфа 1, і можливих альтернативних механізмів, визначених у пункті (k) параграфа 1.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

9. EBA, після консультацій з ESMA, повинен ухвалити настанови, які сприяють імплементації параграфів 4, 5 і 6 та забезпечують їх послідовне застосування.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми, які не відповідають критеріям, визначеним у пункті (а) статті 32(4), створили комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати ґендерно збалансовану структуру та висловлювати компетентне та незалежне судження щодо політик і практик винагороди та стимулів, створених для управління ризиками, капіталом і ліквідністю. Комітет з питань винагороди може бути створений на рівні групи.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб комітет з питань винагороди відповідав за підготовку рішень щодо винагороди, у тому числі рішень, які мають наслідки для ризиків та управління ризиками відповідної інвестиційної фірми і які ухвалює орган управління. Головою та членами комітету з питань винагороди повинні бути члени органу управління, які не виконують жодних виконавчих функцій у відповідній інвестиційній фірмі. Якщо національним правом передбачене представництво інтересів працівників в органі управління, комітет з питань винагороди повинен включати одного або більше представників працівників.

3. При підготовці рішень, зазначених у параграфі 2, комітет з питань винагороди повинен враховувати суспільний інтерес, а також довгострокові інтереси акціонерів, інвесторів та інших стейкхолдерів в інвестиційній фірмі.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи збирали інформацію, розкриту згідно з пунктами (c) і (d) першого підпараграфа статті 51 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, а також інформацію, надану інвестиційними фірмами про ґендерний розрив в оплаті праці, і використовували таку інформацію для бенчмаркінгу тенденцій і практик винагороди.

Компетентні органи повинні надавати таку інформацію EBA.

2. EBA повинен використовувати інформацію, отриману від компетентних органів відповідно до параграфів 1 і 4, для бенчмаркінгу тенденцій та практик винагороди на рівні Союзу.

3. EBA, після консультацій з ESMA, повинен видати настанови щодо застосування раціональних політик винагороди. У таких настановах повинні бути враховані принаймні вимоги, зазначені у статтях 30-33, і принципи раціональних політик винагороди, визначені в Рекомендації 2009/384/ЄС.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми надавали компетентним органам інформацію про кількість фізичних осіб у кожній інвестиційній фірмі, які отримують винагороду в розмірі 1 млн євро або більше за один фінансовий рік у групі доходів у розмірі 1 млн євро, у тому числі інформацію про їхні службові обов’язки, відповідну сферу діяльності та основні складові заробітної плати, премій, довгострокової винагороди та пенсійних внесків.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми надавали компетентним органам за їхнім запитом дані про загальний розмір винагороди кожного члена органу управління або вищого керівництва.

Компетентні органи повинні передавати інформацію, зазначену в першому та другому підпараграфах, до EBA, який повинен публікувати її в агрегованому вигляді на рівні держави-члена розташування головного офісу в загальному форматі звітності. EBA, після консультацій з ESMA, може видати настанови для сприяння імплементації цього параграфа та забезпечення узгодженості зібраної інформації.

EBA повинен підготувати звіт про впровадження технічних критеріїв стосовно експозицій, значною мірою пов’язаних із діяльністю екологічного, соціального та управлінського (ЕСУ) спрямування, для цілей наглядової перевірки та оцінювання, щоб оцінити потенційні джерела та наслідки ризиків для інвестиційних фірм з урахуванням застосовних правових актів Союзу у сфері таксономії ЕСУ.

Звіт EBA, зазначений у першому параграфі, повинен охоплювати принаймні такі елементи:

(a) визначення ризиків ЕСУ, включно з фізичними ризиками та ризиками переходу, пов’язаними з переходом до більш сталої економіки, та, що стосується ризиків переходу, включно з ризиками, пов’язаними зі знеціненням активів у зв’язку з регуляторними змінами, кількісні та якісні критерії та показники для оцінювання таких ризиків, а також методологію оцінювання ймовірності виникнення таких ризиків у коротко-, середньо- або довгостроковому періодах і ймовірності істотного фінансового впливу таких ризиків на інвестиційну фірму;

(b) оцінку ймовірності значної концентрації певних активів, що підвищує ризики ЕСУ, включно з фізичними ризиками та ризиками переходу, для інвестиційної фірми;

(c) опис процесів, за допомогою яких інвестиційна фірма може виявити, оцінити та управляти ризиками ЕСУ, включно з фізичними ризиками та ризиками переходу;

(d) критерії, параметри та показники, за допомогою яких органи нагляду та інвестиційні фірми можуть оцінити вплив коротко-, середньо- та довгострокових ризиків ЕСУ для цілей процесу наглядової перевірки та оцінювання.

EBA повинен подати звіт зі своїми висновками до Європейського Парламенту, Ради та Комісії до 26 грудня 2021 року.

На основі такого звіту EBA може, у відповідних випадках, ухвалити настанови з метою впровадження критеріїв, пов’язаних з ризиками ЕСУ, для процесу наглядової перевірки та оцінювання з урахуванням висновків у звіті EBA, зазначеному в цій статті.

1. Компетентні органи повинні перевірити тією мірою, якою це доцільно та необхідно з урахуванням розміру, профілю ризику та бізнес-моделі інвестиційної фірми, структури, стратегії, процеси та механізми, впроваджені інвестиційними фірмами для дотримання положень цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033, і оцінити зазначені нижче елементи тією мірою, якою це доцільно та необхідно, щоб забезпечити раціональне управління та покриття їхніх ризиків:

(a) ризики, зазначені у статті 29;

(b) географічне розташування експозицій інвестиційної фірми;

(c) бізнес-модель інвестиційної фірми;

(d) оцінка системного ризику з урахуванням результатів виявлення та вимірювання системного ризику згідно зі статтею 23 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 або згідно з рекомендаціями ESRB;

(e) ризики для безпеки мережевих та інформаційних систем інвестиційних фірм для забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності їхніх процесів, даних і активів;

(f) експозиція інвестиційних фірм до процентного ризику, що виникає у зв’язку з діяльністю за межами торгового портфеля;

(g) механізми управління інвестиційних фірм і здатність членів органу управління виконувати їхні обов’язки.

Для цілей цього параграфа компетентні органи повинні належним чином враховувати наявність у інвестиційних фірм страхування професійної відповідальності.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи встановили періодичність і обсяг перевірки та оцінювання, зазначених у параграфі 1, беручи до уваги розмір, характер, обсяг і складність діяльності відповідних інвестиційних фірм та, у відповідних випадках, їхню системну важливість, а також враховуючи принцип пропорційності.

Компетентні органи в індивідуальному порядку вирішують, чи та в якій формі проводитимуться перевірка та оцінювання інвестиційних фірм, які відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним устатті 12(1)Регламенту (ЄС) № 2019/2033, тільки якщо, на їхню думку, це необхідно з огляду на розмір, характер, обсяг і складність діяльності відповідних інвестиційних фірм.

Для цілей першого підпараграфа необхідно враховувати положення національного права, які регулюють відокремлення, що застосовується до грошових коштів клієнтів.

3. При проведенні перевірки та оцінювання, зазначених у пункті (g) параграфа 1, компетентні органи повинні мати доступ до порядків денних, протоколів і допоміжної документації засідань органу управління та його комітетів, а також до результатів внутрішнього або зовнішнього оцінювання результатів роботи органу управління.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 58 для доповнення цієї Директиви, щоб гарантувати, що схеми, стратегії, процеси та механізми інвестиційних фірм забезпечують раціональне управління їхніми ризиками та їх покриття. У зв’язку з цим Комісія повинна враховувати зміни на фінансових ринках, зокрема появу нових фінансових продуктів, зміни стандартів бухгалтерського обліку та зміни, які сприяють конвергенції практик нагляду.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи регулярно, але не рідше одного разу на три роки, перевіряли відповідність інвестиційних фірм вимогам для отримання дозволу на використання внутрішніх моделей, як зазначено у статті 22 Регламенту (ЄС) № 2019/2033. Компетентні органи повинні, зокрема, враховувати зміни в діяльності інвестиційної фірми та впровадження відповідних внутрішніх моделей для нових продуктів, а також перевіряти та оцінювати, чи інвестиційна фірма використовує належним чином розроблені та сучасні методи та практики для таких внутрішніх моделей. Компетентні органи повинні забезпечити усунення суттєвих недоліків, виявлених у покритті ризиків внутрішніми моделями інвестиційної фірми, або вжити заходів для пом’якшення їхніх наслідків, у тому числі шляхом встановлення надбавок на капітал або вищих коефіцієнтів множення.

2. Якщо, що стосується внутрішніх моделей оцінювання ризиків для ринку, численні перевищення, як зазначено устатті 366 Регламенту (ЄС) № 575/2013, свідчать, що внутрішні моделі є неточними або втратили свою точність, компетентні органи повинні відкликати дозвіл на використання внутрішніх моделей або застосувати належні заходи для забезпечення швидкого коригування внутрішніх моделей у встановлений строк.

3. Якщо інвестиційна фірма, якій було надано дозвіл на використання внутрішніх моделей, більше не відповідає вимогам для застосування таких внутрішніх моделей, компетентні органи можуть вимагати, щоб інвестиційна фірма довела, що вплив невідповідності є незначним, або представила план і кінцевий строк досягнення відповідності таким вимогам. Компетентні органи повинні вимагати коригування представленого плану, якщо такий план навряд чи дасть змогу досягти повної відповідності або якщо кінцевий строк є неналежним.

Якщо інвестиційна фірма навряд чи відповідатиме вимогам у встановлений строк або не надала задовільних доказів того, що вплив невідповідності є незначним, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи відкликали дозвіл на використання внутрішніх моделей чи обмежили його дію сферами, які відповідають вимогам, або сферами, у яких можна досягти відповідності в належний строк.

4. EBA повинен аналізувати внутрішні моделі в інвестиційних фірмах і те, який підхід до подібних ризиків або експозицій застосовують інвестиційні фірми, що використовують внутрішні моделі. Він повинен повідомити про це ESMA.

Щоб забезпечити узгодженість, ефективність і дієвість практик нагляду, EBA повинен, на основі результатів зазначеного аналізу та згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, розробити настанови з бенчмарками щодо того, як інвестиційні фірми повинні використовувати внутрішні моделі та як такі внутрішні моделі необхідно застосовувати до подібних ризиків або експозицій.

Держави-члени повинні заохочувати компетентні органи враховувати результати такого аналізу і такі настанови в ході перевірки, зазначеної в параграфі 1.