1. Цей Регламент встановлює механізм управління, щоб:

(a) реалізувати стратегії та заходи, розроблені для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань Союзу щодо викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, а також, протягом першого десятирічного періоду - з 2021 року до 2030 року, зокрема цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату;

(b) стимулювати співпрацю між державами-членами, у тому числі, у відповідних випадках, на регіональному рівні, призначену для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу;

(c) забезпечити своєчасність, прозорість, точність, узгодженість, порівнянність та повноту звітності Союзу та держав-членів перед Секретаріатом Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) і Паризької угоди;

(d) сприяти підвищенню регуляторної визначеності, а також сприяти підвищенню впевненості інвесторів і допомагати повною мірою скористатися можливостями економічного розвитку, стимулювання інвестицій, створення робочих місць і соціального згуртування.

Механізм управління ґрунтується на довгострокових стратегіях, інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, як охоплюють десятирічні періоди з 2021 року до 2030 року, відповідних інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату держав-членів і механізмах інтегрованого моніторингу Комісії. Механізм управління забезпечує ефективні можливості для громадськості брати участь у підготовці таких національних планів і довгострокових стратегій. Він включає структурований, прозорий повторюваний процес взаємодії між Комісією та державами-членами з метою доопрацювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і їх подальшого виконання, у тому числі в розрізі регіональної співпраці та відповідної діяльності Комісії.

2. Цей Регламент застосовується до п’яти вимірів Енергетичного Союзу, які тісно пов’язані між собою та взаємно посилюють одне одного:

(a) енергетична безпека;

(b) внутрішній енергетичний ринок;

(c) енергоефективність;

(d) декарбонізація; та

(e) дослідження, інновації та конкурентоспроможність.

Застосовують такі терміни та означення:

(1) "політики та заходи" означає всі інструменти, які сприяють досягненню цілей інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та/або виконанню зобов’язань згідно з пунктами (a) та (b) статті 4(2) РКЗК ООН, що можуть включати інструменти, першочерговою метою яких не є обмеження та скорочення викидів парникових газів або змінення енергетичної системи;

(2) "наявні політики та заходи" означає реалізовані політики та заходи і ухвалені політики та заходи;

(3) "реалізовані політики та заходи" означає політики та заходи, до яких станом на дату подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату застосовувалися одна або більше з таких умов: існує чинне право Союзу або національне право, що підлягає прямому застосуванню, укладені одна або більше добровільних угод, виділені фінансові ресурси, мобілізовані людські ресурси;

(4) "ухвалені політики та заходи" означає політики та заходи, щодо яких станом на дату подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату було ухвалено офіційне рішення уряду та існує чітке зобов’язання щодо подальшої реалізації;

(5) "заплановані політики та заходи" означає варіанти, які перебувають на стадії обговорення та мають реальний шанс бути ухваленими та реалізованими після дати подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату;

(6) "система політик, заходів і прогнозів" означає систему інституційних, правових і процедурних механізмів, встановлених для звітування про політики, заходи та прогнози, пов’язані з антропогенними викидами із джерел і абсорбцією поглиначами парникових газів, а також з енергетичною системою, між іншим, як вимагається у статті 39;

(7) "прогнози" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів або змін енергетичної системи, у тому числі принаймні кількісні оцінки на чотири послідовні роки, що закінчуються на 0 або 5, відразу після звітного року;

(8) "прогнози без урахування заходів" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, у яких не врахований вплив усіх політик і заходів, які заплановані, ухвалені або реалізовані після року, вибраного відправною точкою для відповідного прогнозу;

(9) "прогнози з урахуванням заходів" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, які охоплюють вплив, у розрізі скорочення викидів парникових газів або змін енергетичної системи, політик і заходів, які були ухвалені та реалізовані;

(10) "прогнози з урахуванням додаткових заходів" означає прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів або змін енергетичної системи, які охоплюють вплив, у розрізі скорочення викидів парникових газів, політик і заходів, які були ухвалені та реалізовані, щоб пом’якшити наслідки зміни клімату або досягти енергетичних цілей, а також політик і заходів, запланованих із такою метою;

(11) "цільові показники Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату" означає загальносоюзний обов’язковий цільовий показник скорочення внутрішніх викидів парникових газів в усіх секторах економіки принаймні на 40% порівняно з рівнем 1990 року, що повинен бути досягнутий до 2030 року, загальносоюзний обов’язковий цільовий показник частки відновлюваної енергії, що споживається в Союзі у 2030 році, у розмірі принаймні 32%, загальносоюзний провідний цільовий показник підвищення енергоефективності у 2030 році принаймні на 32,5% і цільовий показник інтеграції енергетичних систем у 2030 році в розмірі 15% або будь-які подальші відповідні цільові показники, погоджені Європейською Радою або Європейським Парламентом на 2030 рік;

(12) "національна система інвентаризації" означає систему інституційних, правових і процедурних механізмів, встановлених у державі-члені для оцінювання антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, а також для звітування і архівування даних інвентаризації;

(13) "показник" означає кількісний або якісний фактор або змінну, що сприяє кращому розумінню прогресу реалізації;

(14) "ключові показники" означає показники прогресу, досягнутого за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу, як пропоновано Комісією;

(15) "технічні коригування" означає коригування оцінок національних кадастрів викидів парникових газів, зроблених у контексті перегляду, здійсненого відповідно до статті 38, у випадках, коли подані дані інвентаризації є неповними або підготовлені у спосіб, що суперечить відповідним міжнародним або союзним правилам чи настановам, які призначені для заміни початково поданих оцінок;

(16) "забезпечення якості" означає заплановану систему процедур перегляду для забезпечення досягнення цілей у сфері якості даних і повідомлення якомога кращих оцінок та інформації з метою підтримки дієвості програми контролю якості та надання допомоги державам-членам;

(17) "контроль якості" означає систему поточних технічних дій із вимірювання та контролю якості інформації та оцінок, зібраних із метою забезпечення цілісності, точності та повноти даних, виявлення та усунення помилок і відсутньої інформації, документування і архівування даних та інших використаних матеріалів, а також фіксації всіх заходів із забезпечення якості;

(18) "енергоефективність передусім" означає якнайповніше врахування, у ході енергетичного планування та в рішеннях щодо політики та інвестицій, альтернативних результативних за витратами заходів з енергоефективності для підвищення ефективності енергоспоживання та енергопостачання, зокрема, за допомогою результативного за витратами заощадження енергії при кінцевому використанні, ініціатив з управління попитом і ефективнішого перетворення, передачі та розподілу енергії, що водночас забезпечує досягнення цілей таких рішень;

(19) "План СЕТ" означає План стратегічних енергетичних технологій, як визначено в Повідомленні Комісії від 15 вересня 2015 року "У напрямку інтегрованого плану стратегічних енергетичних технологій (СЕТ): прискорення трансформації європейської енергетичної системи";

(20) "ранні зусилля" означає:

(a) у контексті оцінювання потенційного розриву між цільовим показником Союзу на 2030 рік щодо енергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) і колективними внесками держав-членів - досягнення державою-членом частки енергії з ВДЕ, що перевищує її національний обов’язковий цільовий показник на 2020 рік, як визначено в додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001, або ранній прогрес держави-члена в досягненні її національного обов’язкового цільового показника на 2020 рік;

(b) у контексті рекомендацій Комісії на основі результатів оцінювання згідно з пунктом (b) статті 29(1) щодо енергії з ВДЕ - рання реалізація державою-членом свого внеску в досягнення обов’язкового цільового показника Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році, виміряного на основі її національних контрольних точок у сфері відновлюваної енергії;

(21) "регіональна співпраця" означає співпрацю між двома або більше державами-членами, що беруть участь у партнерстві, яке охоплює один або більше з п’яти вимірів Енергетичного Союзу;

(22) "енергія з відновлюваних джерел енергії", або "відновлювана енергія", означає енергію з відновлюваних джерел енергії або відновлювану енергію, як означено в пункті (1) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(23) "валове кінцеве споживання енергії" означає валове кінцеве споживання енергії, як означено в пункті (4) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(24) "схема підтримки" означає схему підтримки, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(25) "докорінна модернізація" означає докорінну модернізацію, як означено в пункті (10) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(26) "ВДЕ-громада" означає ВДЕ-громаду, як означено в пункті (16) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(27) "централізоване теплопостачання" або "централізоване охолодження" означає централізоване теплопостачання або централізоване охолодження, як означено в пункті (19) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(28) "відходи" означає відходи, як означено в пункті (23) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(29) "біомаса" означає біомасу, як означено в пункті (24) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(30) "сільськогосподарська біомаса (агробіомаса)" означає сільськогосподарську біомасу, як означено в пункті (25) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(31) "лісова біомаса" означає лісову біомасу, як означено в пункті (26) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(32) "паливо з біомаси" означає паливо з біомаси, як означено в пункті (27) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(33) "біогаз" означає біогаз, як означено в пункті (28) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(34) "біорідина" означає біорідину, як означено в пункті (32) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(35) "біопаливо" означає біопаливо, як означено в пункті (33) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(36) "вдосконалене біопаливо" означає вдосконалене біопаливо, як означено в пункті (34) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(37) "паливо з переробленого вуглецю" означає паливо з переробленого вуглецю, як означено в пункті (35) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(38) "культури з високим вмістом крохмалю" означає культури з високим вмістом крохмалю, як означено в пункті (39) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(39) "харчові та кормові культури" означає харчові та кормові культури, як означено в пункті (40) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(40) "лігноцелюлозний матеріал" означає лігноцелюлозний матеріал, як означено в пункті (41) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(41) "залишок" означає залишок, як означено в пункті (43) статті 2 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(42) "первинне енергоспоживання" означає первинне енергоспоживання, як означено в пункті (2) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(43) "кінцеве енергоспоживання" означає кінцеве енергоспоживання, як означено в пункті (3) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(44) "енергоефективність" означає енергоефективність, як означено в пункті (4) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(45) "заощаджена енергія" означає заощаджену енергію, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(46) "підвищення енергоефективності" означає підвищення енергоефективності, як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(47) "енергетична послуга" означає енергетичну послугу, як означено в пункті (7) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(48) "загальна корисна площа" означає загальну корисну площу, як означено в пункті (10) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(49) "система енергетичного менеджменту" означає систему енергетичного менеджменту, як означено в пункті (11) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(50) "зобов’язана сторона" означає зобов’язану сторону, як означено в пункті (14) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(51) "орган публічної влади, що забезпечує виконання" означає орган публічної влади, що забезпечує виконання, як означено в пункті (17) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(52) "окрема дія" означає окрему дію, як означено в пункті (19) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(53) "дистрибутор енергії" означає дистрибутора енергії, як означено в пункті (20) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(54) "оператор системи розподілу/оператор газорозподільної системи" означає "оператора системи розподілу", як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2009/72/ЄС, або "оператора газорозподільної системи", як означено в пункті (6) статті 2 Директиви 2009/73/ЄС;

(55) "енергозбутова компанія" означає енергозбутову компанію, як означено в пункті (22) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(56) "надавач енергетичних послуг" означає надавача енергетичних послуг, як означено в пункті (24) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(57) "договір на підвищення енергоефективності" означає договір на підвищення енергоефективності, як означено в пункті (27) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(58) "когенерація" означає когенерацію, як означено в пункті (30) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС;

(59) "будівля" означає будівлю, як означено в пункті (1) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;

(60) "будівля з майже нульовим споживанням енергії" означає будівлю, як означено в пункті (2) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;

(61) "тепловий насос" означає тепловий насос, як означено в пункті (18) статті 2 Директиви 2010/31/ЄС;

(62) "викопне паливо" означає невідновлювані вуглецеві джерела енергії, як-от тверде паливо, природний газ і нафта.

1. До 31 грудня 2019 року, а в подальшому - до 1 січня 2029 року і кожні десять років потому кожна держава-член повинна надати Комісії інтегрований національний план з енергетики та клімату. Такі плани повинні містити елементи, визначені в параграфі 2 цієї статті та в додатку I. Перший план повинен охоплювати період з 2021 року до 2030 року з урахуванням більш довгострокової перспективи. Подальші плани повинні охоплювати десятирічний період відразу після завершення періоду, охопленого попереднім планом.

2. Інтегровані національні плани з енергетики та клімату повинні складатися з таких основних секцій:

(a) огляд процесу встановлення інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, що складається з резюме, опису консультацій із громадськістю та залучення стейкхолдерів і їх результатів, а також регіональної співпраці з іншими державами-членами в ході підготовки плану, як встановлено у статтях 10, 11 і 12 та в пункті 1 секції A частини 1 додатка I;

(b) опис національних цілей, цільових показників і внесків у розрізі вимірів Енергетичного Союзу, як визначено у статті 4 і додатку I;

(c) опис запланованих політик і заходів, що стосується відповідних цілей, цільових показників і внесків, визначених у пункті (b), а також загальний огляд інвестицій, необхідних для досягнення відповідних цілей, цільових показників і внесків;

(d) опис поточної ситуації в розрізі п’яти вимірів Енергетичного Союзу, у тому числі щодо енергетичної системи та викидів і абсорбції парникових газів, а також прогнози відносно цілей, зазначених у пункті (b), з урахуванням наявних політик і заходів;

(e) якщо застосовно, опис регуляторних і нерегуляторних бар’єрів і перешкод для досягнення цілей, цільових показників або внесків, пов’язаних із відновлюваною енергією та енергоефективністю;

(f) оцінка впливу запланованих політик і заходів для досягнення цілей, зазначених у пункті (b), у тому числі їх узгодженості з довгостроковими цілями скорочення викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди та довгостроковими стратегіями, як зазначено у статті 15;

(g) загальна оцінка впливу запланованих політик і заходів на конкурентоспроможність за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;

(h) додаток, складений відповідно до вимог і структури, встановлених у додатку III до цього Регламенту, у якому визначені методології та заходи політики держав-членів для досягнення вимоги щодо заощадженої енергії згідно зі статтею 7 Директиви 2012/27/ЄС і додатком V до неї.

3. У контексті їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату держави-члени повинні:

(a) обмежувати адміністративну складність і витрати для всіх відповідних стейкхолдерів;

(b) враховувати взаємозв’язки між п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу, зокрема принцип "енергоефективність передусім";

(c) використовувати достовірні та узгоджені дані та припущення за п’ятьма вимірами, у відповідних випадках;

(d) оцінювати кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, з урахуванням внутрішніх енергетичних послуг, які необхідні, щоб гарантувати базовий рівень життя у відповідному національному контексті, наявної соціальної політики та інших відповідних політик, а також індикативних настанов Комісії щодо відповідних показників енергетичної бідності.

Якщо держава-член виявить, згідно з пунктом (d) першого підпараграфа, значну кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, на основі результатів оцінювання нею даних, що піддаються перевірці, вона повинна включити у свій план національну індикативну ціль зниження енергетичної бідності. Відповідні держави-члени повинні описати у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату політики та заходи, спрямовані на подолання енергетичної бідності, за наявності, включно із заходами соціальної політики та іншими відповідними національними програмами;

4. Кожна держава-член повинна оприлюднити свій інтегрований національний план з енергетики та клімату, поданий до Комісії відповідно до цієї статті.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для внесення змін до пунктів 2.1.1 і 3.1.1 секції A та пунктів 4.1 і 4.2.1 секції B частини 1, а також до пункту 3 частини 2 додатка I, щоб адаптувати їх до змін Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу, які прямо та конкретно пов’язані із внесками Союзу згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою.

Кожна держава-член повинна визначити у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату такі основні цілі, цільові показники та внески, як зазначено в пункті 2 секції A додатка I:

(a) щодо виміру "Декарбонізація":

(1) щодо викидів і абсорбції парникових газів і для сприяння досягненню цільового показника скорочення викидів парникових газів у всіх секторах економіки Союзу:

(i) обов’язковий національний цільовий показник держави-члена щодо викидів парникових газів і річні обов’язкові національні ліміти згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/842;

(ii) зобов’язання держав-членів відповідно до Регламенту (ЄС) № 2018/841;

(iii) якщо застосовно для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань Союзу щодо викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, інші цілі та цільові показники, у тому числі секторальні цільові показники та цілі адаптації.

(2) щодо відновлюваної енергії:

З метою досягнення обов’язкового цільового показника Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році, як зазначено у статті 3 Директиви (ЄС) 2018/2001, внесок у досягнення такого цільового показника у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні держави-члена у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. До 2022 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 18% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2025 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 43% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2027 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 65% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік.

До 2030 року індикативна траєкторія повинна досягти принаймні запланованого внеску держави-члена. Якщо держава-член очікує, що вона перевищить свій обов’язковий національний показник на 2020 рік, її індикативна траєкторія може розпочинатися з рівня, якого вона прогнозує досягти. Індикативні траєкторії держав-членів разом повинні відповідати контрольним точкам Союзу у 2022, 2025 і 2027 роках та обов’язковому цільовому показнику Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році. Окремо від внеску в досягнення цільового показника Союзу та індикативної траєкторії для цілей цього Регламенту держава-член має право вказати більш амбітні показники для цілей національної політики;

(b) щодо виміру "Енергоефективність":

(1) індикативний національний внесок у сфері енергоефективності в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу принаймні на 32,5% у 2030 році, як зазначено у статті 1(1) і статті 3(5) Директиви 2012/27/ЄС, на основі первинного або кінцевого енергоспоживання, заощадженої первинної або кінцевої енергії чи енергоємності.

Держави-члени повинні зазначати свій внесок у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2020 році та у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. Вони повинні надати пояснення щодо базисної методології та використаних коефіцієнтів перетворення;

(2) сукупний обсяг заощадженої енергії при кінцевому використанні, якого необхідно досягти за період з 2021 року до 2030 року відповідно до пункту (b) статті 7 (1) щодо зобов’язань із заощадження енергії відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;

(3) індикативні проміжні показники довгострокової стратегії реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, дорожня карта із внутрішньо визначеними вимірюваними показниками прогресу, емпірично обґрунтованою оцінкою очікуваного обсягу заощадженої енергії та інших вигід, а також внески в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу відповідно до Директиви 2012/27/ЄС і статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС.

(4) загальна корисна площа, що підлягає реконструкції, або еквівалентні річні обсяги заощадженої енергії, що їх необхідно досягти з 2021 року до 2030 року згідно зі статтею 5 Директиви 2012/27/ЄС щодо зразкової ролі будівель публічних органів;

(c) щодо виміру "Енергетична безпека":

(1) національні цілі стосовно:

- поглиблення диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів із третіх країн з потенційною метою зниження залежності від імпорту енергоресурсів;

- підвищення гнучкості національної енергетичної системи; та

- усунення обмежень або перебоїв у постачанні енергоресурсів із метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем, включно зі строками досягнення відповідних цілей;

(d) щодо виміру "Внутрішній енергетичний ринок":

(1) рівень інтеграції енергосистем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, беручи до уваги цільовий показник інтеграції енергетичних систем на 2030 рік у розмірі принаймні 15%, зі стратегією починаючи з рівня 2021 року, визначеною у тісній співпраці з державами-членами, що зазнають впливу, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2020 рік в розмірі 10% та показників невідкладності дій на основі цінової різниці на оптовому ринку, номінальної пропускної спроможності інтерконекторів по відношенню до пікового навантаження та встановленої потужності генерації з ВДЕ, як визначено в пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I. Кожен новий інтерконектор підлягає соціально-економічному та екологічному аналізу витрат і вигід та реалізується, тільки якщо потенційні вигоди перевищують витрати;

(2) ключові інфраструктурні проекти у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, а також, у відповідних випадках, проекти модернізації, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;

(3) національні цілі, пов’язані з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, зокрема, за допомогою політик і заходів, пов’язаних із формуванням ринкових цін згідно із застосовним правом; інтеграція та сполучення ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі, включно зі строками досягнення відповідних цілей, а також інші національні цілі, пов’язані з внутрішнім енергетичним ринком, як визначено в пункті 2.4.3 секції A частини 1 додатка I;

(e) щодо виміру "Дослідження, інновації та конкурентоспроможність":

(1) національні цілі та цільові показники фінансування публічних і, за наявності, приватних досліджень та інновацій, пов’язаних з Енергетичним Союзом, у тому числі, у відповідних випадках, строки досягнення відповідних цілей, з відображенням пріоритетів Стратегії Енергетичного Союзу та, у відповідних випадках, Плану СЕТ. У ході визначення своїх цілей, цільових показників і внесків держава-член може спиратися на наявні національні стратегії або плани, які сумісні із правом Союзу;

(2) за наявності, національні цілі на 2050 рік, пов’язані з просуванням технологій чистої енергії.

1. У ході визначення свого внеску у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні у 2030 році та в останньому році періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (a)(2) статті 4, кожна держава-член повинна враховувати усі вказані нижче елементи:

(a) заходи, передбачені в Директиві (ЄС) 2018/2001;

(b) заходи, ухвалені для досягнення цільового показника підвищення енергоефективності, ухваленого відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;

(c) будь-які інші наявні заходи щодо просування відновлюваної енергії в державі-члені та, у відповідних випадках, на рівні Союзу;

(d) обов’язковий національний показник на 2020 рік щодо зростання частки енергії з ВДЕ у її валовому кінцевому енергоспоживанні, визначений у додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001;

(e) усі відповідні обставини, які впливають на розгортання ВДЕ, як-от:

(i) рівномірний розподіл розгортання на території Союзу;

(ii) економічні умови та потенціал, включно з ВВП на душу населення;

(iii) потенціал результативного за витратами розгортання ВДЕ;

(iv) географічні, екологічні та природні обмеження, у тому числі обмеження зон і регіонів, що не мають міжсистемних з’єднань;

(v) рівень інтеграції енергосистем держав-членів;

(vi) інші відповідні обставини, зокрема ранні зусилля.

Що стосується пункту (e) першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на розгортання ВДЕ, вона врахувала.

2. Держави-члени повинні колективно забезпечити, щоб сума їхніх внесків дорівнювала принаймні 32% енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні на рівні Союзу до 2030 року.

1. У ході визначення свого індикативного національного внеску у сфері енергоефективності на 2030 рік та на останній рік періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (b)(1) статті 4 цього Регламенту, кожна держава-член повинна враховувати, що, згідно зі статтею 3 Директиви 2012/27/ЄС, енергоспоживання в Союзі у 2020 році не повинне перевищувати 1483 млн т н.е. первинної енергії або 1086 млн т н.е. кінцевої енергії, а енергоспоживання у Союзі у 2030 році не повинне перевищувати 1128 млн т н.е. первинної енергії та/або 846 млн т н.е. кінцевої енергії.

Крім того, держави-члени повинні враховувати:

(a) заходи, передбачені в Директиві 2012/27/ЄС;

(b) інші заходи для підвищення енергоефективності в державі-члені та на рівні Союзу.

2. У ході визначення свого внеску, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член може враховувати національні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, як-от:

(a) залишковий потенціал результативного за витратами заощадження енергії;

(b) динаміку та прогноз валового внутрішнього продукту;

(c) зміни обсягів імпорту та експорту енергоресурсів;

(d) зміни в енергетичному балансі та розвиток уловлювання та зберігання вуглецю; та

(e) ранні дії.

Що стосується першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, вона врахувала, за наявності.

Держави-члени повинні описати, згідно з додатком I, у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату основні наявні та заплановані політики та заходи для досягнення, зокрема, цілей, визначених у національному плані, у тому числі, якщо застосовно, заходи, які передбачають регіональну співпрацю та належне фінансування на національному та регіональному рівнях, включно з мобілізацією програм та інструментів Союзу.

Держави-члени повинні представити загальний огляд інвестицій, необхідних для досягнення цілей, цільових показників і внесків, визначених у національному плані, а також загальну оцінку джерел таких інвестицій.

1. Держави-члени повинні описати, згідно зі структурою та форматом, визначеними в додатку I, поточну ситуацію за кожним із п’яти вимірів Енергетичного Союзу, включно з енергетичною системою, викидами і абсорбцією парникових газів на момент подання інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або на основі останньої доступної інформації. Держави-члени також повинні визначити та описати прогнози за кожним із п’яти вимірів Енергетичного Союзу принаймні на період дії такого плану, які, як очікується, будуть реалізовані на основі наявних політик і заходів. Держави-члени повинні намагатися описати додаткові більш довгострокові перспективи за п’ятьма вимірами, що виходять за межі періоду дії інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, якщо це доцільно та можливо.

2. Держави-члени повинні описати у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату результати їх оцінювання на національному та, якщо застосовно, на регіональному рівнях:

(a) впливу на розвиток енергетичної системи, викиди і абсорбцію парникових газів на період дії плану та на десятирічний період після останнього року, охопленого планом, на основі запланованих політик і заходів або груп заходів, включно з порівнянням із прогнозами на основі наявних політик і заходів або груп заходів, як зазначено в параграфі 1;

(b) макроекономічного впливу та, наскільки це можливо, впливу на здоров’я та навички, екологічного та соціального впливу запланованих політик і заходів або груп заходів, зазначених у статті 7 та додатково визначених у додатку I, на перший десятирічний період принаймні до 2030 року, включно з порівнянням із прогнозами на основі наявних політик і заходів або груп заходів, як зазначено в параграфі 1 цієї статті. Методологія, використана для оцінювання такого впливу, підлягає оприлюдненню;

(c) взаємодії між наявними політиками та заходами або групами заходів і запланованими політиками та заходами або групами заходів у межах виміру політики, а також між наявними політиками та заходами або групами заходів і запланованими політиками та заходами або групами заходів у різних вимірах політики на перший десятирічний період принаймні до 2030 року. Прогнози щодо безпеки постачання, інфраструктури та ринкової інтеграції повинні бути прив’язані до надійних сценаріїв енергоефективності;

(d) способу, у який наявні політики та заходи і заплановані політики та заходи приваблюватимуть інвестиції, необхідні для їх реалізації.

3. Держави-члени повинні надати громадськості вичерпну інформацію щодо припущень, параметрів і методологій, використаних для кінцевих сценаріїв і прогнозів, з урахуванням статистичних обмежень, комерційно чутливих даних і дотримання правил захисту даних.

1. До 31 грудня 2018 року, а в подальшому - до 1 січня 2028 року та кожні десять років потому кожна держава-член повинна підготувати та подати до Комісії проект інтегрованого національного плану з енергетики та клімату згідно зі статтею 3(1) і додатком I.

2. Комісія повинна оцінити проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і може видати специфічні для країни рекомендації державам-членам згідно зі статтею 34 не пізніше ніж за шість місяців до кінцевого терміну подання відповідних інтегрованих національних планів з енергетики та клімату. Такі рекомендації можуть, зокрема, стосуватися:

(a) рівня амбітності цілей, цільових показників і внесків з метою колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема, цілей Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергетики та енергоефективності, а також рівня інтеграції енергетичних систем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, як зазначено в пункті (d) статті 4, з належним урахуванням відповідних обставин, які впливають на розгортання ВДЕ та енергоспоживання, як зазначено відповідною державою-членом у проекті інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, а також показників невідкладності дій із забезпечення інтеграції енергетичних систем, встановлених у пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I;

(b) політик і заходів, які стосуються цілей на рівні держави-члена та Союзу, а також інших політик і заходів, які можуть мати транскордонне значення;

(c) будь-яких додаткових політик і заходів, які можуть вимагатися в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату;

(d) взаємодій між наявними та запланованими політиками і заходами, вказаними в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, та їх узгодженості в межах одного виміру та в різних вимірах Енергетичного Союзу.

3. Кожна держава-член повинна належним чином врахувати будь-які рекомендації Комісії у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату. Якщо відповідна держава-член не враховує рекомендацію або її значну частину, така держава-член повинна надати та оприлюднити відповідні причини.

4. У контексті консультацій із громадськістю, як зазначено у статті 10, кожна держава-член повинна надати громадськості свій проект інтегрованого національного плану з енергетики та клімату.

Без обмеження будь-яких інших вимог права Союзу, кожна держава-член повинна забезпечити, щоб громадськості були завчасно надані дійсні можливості взяти участь у підготовці проекту інтегрованого національного плану з енергетики та клімату - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у підготовці кінцевого плану задовго до його ухвалення, як і довгострокових стратегій, зазначених у статті 15. Кожна держава-член повинна додати до відповідних документів, поданих до Комісії, узагальнені думки або попередні думки громадськості. Тією мірою, якою застосовується Директива 2001/42/ЄС, консультації щодо проекту згідно із зазначеною Директивою вважаються такими, що відповідають обов’язкам щодо проведення консультацій із громадськістю відповідно до цього Регламенту.

Кожна держава-член повинна забезпечити інформування громадськості. Кожна держава-член повинна встановити розумні строки, які передбачають достатньо часу для інформування громадськості, щоб надати їй можливість брати участь і висловлювати свої думки.

Кожна держава-член повинна обмежувати адміністративну складність у ході імплементації цієї статті.

Кожна держава-член повинна встановити багаторівневий діалог у сфері енергетики та клімату згідно з національними правилами, у рамках якого місцеві органи, організації громадянського суспільства, бізнес-спільнота, інвестори, інші відповідні стейкхолдери та громадськість можуть брати активну участь і обговорювати різні сценарії, передбачені в енергетичних і кліматичних політиках, у тому числі на довгострокову перспективу, а також відстежувати прогрес, крім випадків, коли така держава-член вже має структуру, яка слугує тій самій меті. У рамках такого діалогу можуть обговорюватися інтегровані національні плани з енергетики та клімату.

1. Держави-члени повинні співпрацювати між собою, беручи до уваги всі наявні та потенційні форми регіональної співпраці, щоб ефективно досягати цілей, цільових показників і внесків, визначених у їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату.

2. Кожна держава-член повинна, задовго до подання проекту інтегрованого національного плану з енергетики та клімату до Комісії відповідно до статті 9(1) - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у ході підготовки кінцевого плану задовго до його ухвалення, визначити можливості регіональної співпраці і провести консультації із сусідніми державами-членами, у тому числі в рамках форумів регіональної співпраці. Якщо держава-член, що розробляє план, вважає це доречним, така держава-член може проводити консультації з іншими державами-членами або третіми країнами, які висловили відповідний інтерес. Острівні держави-члени, які не мають міжсистемних з’єднань з іншими державами-членами, повинні проводити такі консультації із сусідніми державами-членами, які мають морські кордони. Державам-членам, із якими проводять консультації, необхідно надати розумний строк для відповіді. Кожна держава-член повинна визначити у своєму проекті інтегрованого національного плану з енергетики та клімату - стосовно планів на період з 2021 року до 2030 року, а також у своєму кінцевому національному плані з енергетики та клімату принаймні проміжні результати таких регіональних консультацій, у тому числі, якщо застосовно, інформацію про те, яким чином були враховані коментарі держав-членів або третіх країн, із якими проводили консультації.

3. Держави-члени можуть брати участь у добровільному спільному розробленні частин їхніх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і звітів про прогрес, у тому числі в рамках форумів регіональної співпраці. У такому разі отриманий результат замінює собою еквівалентні частини їхнього інтегрованого національного плану з енергетики та клімату і звітів про прогрес. За запитом двох або більше держав-членів Комісія сприяє здійсненню такого процесу.

4. Щоб сприяти ринковій інтеграції та результативним за витратами політикам і заходам, держави-члени повинні, у період між кінцевим терміном подання їхніх проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату і кінцевим терміном подання їхніх кінцевих планів, представити відповідні частини їхніх проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату на відповідних форумах регіональної співпраці з метою їх доопрацювання. За необхідності, Комісія сприяє такій співпраці та консультаціям між державами-членами і, у разі виявлення можливостей для подальшої регіональної співпраці, може надати державам-членам індикативні настанови для сприяння ефективному процесу співпраці та консультацій.

5. Держави-члени повинні врахувати коментарі, отримані від інших держав-членів відповідно до параграфів 2 і 3 у своїх кінцевих інтегрованих національних планах з енергетики та клімату і пояснити в таких планах, яким чином були враховані такі коментарі.

6. Для цілей, зазначених у параграфі 1, держави-члени повинні продовжувати співпрацювати на регіональному рівні та, у відповідних випадках, у рамках форумів регіональної співпраці в ході реалізації відповідних політик і заходів, передбачених у їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату.

7. Держави-члени також можуть передбачити співпрацю з Договірними Сторонами Енергетичного Співтовариства та з третіми країнами - членами Європейського економічного простору.

8. Тією мірою, якою застосовуються положення Директиви 2001/42/ЄС, транскордонні консультації щодо проекту згідно зі статтею 7 зазначеної Директиви вважаються такими, що відповідають обов’язкам щодо регіональної співпраці відповідно до цього Регламенту, за умови дотримання вимог цієї статті.

На основі інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та їх оновлень, повідомлених відповідно до статей 3 і 14, Комісія повинна оцінити, зокрема, чи:

(a) цілі, цільові показники та внески є достатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема, для першого десятирічного періоду, цілей Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу на 2030 рік;

(b) плани відповідають вимогам статей 3-12 і чи держави-члени належним чином врахували рекомендації Комісії, видані відповідно до статті 34.

1. До 30 червня 2023 року, а в подальшому - до 1 січня 2033 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна подати до Комісії проект оновлення останнього повідомленого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату або надати Комісії причини, які обґрунтовують відсутність необхідності оновлення плану.

2. До 30 червня 2024 року, а в подальшому - до 1 січня 2034 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна подати до Комісії оновлення свого останнього повідомленого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату, крім випадків, коли вона надала причини, які обґрунтовують відсутність необхідності оновлення плану, відповідно до параграфа 1.

3. В оновленні, зазначеному в параграфі 2, кожна держава-член повинна змінити свою національну ціль, цільовий показник або внесок відносно будь-якої з кількісних цілей, цільових показників або внесків Союзу, визначених у пункті (a)(1) статті 4, щоб відобразити вищий рівень амбіцій порівняно з тим, що був визначений у її останньому повідомленому інтегрованому національному плані з енергетики та клімату. В оновленні, зазначеному в параграфі 2, кожна держава-член повинна змінити свою національну ціль, цільовий показник або внесок відносно будь-якої з кількісних цілей, цільових показників або внесків Союзу, визначених у пунктах (a)(2) і (b) статті 4, тільки щоб відобразити рівний або вищий рівень амбіцій порівняно з тим, що був визначений у її останньому повідомленому інтегрованому національному плані з енергетики та клімату.

4. Держави-члени повинні докласти зусиль для пом’якшення в їхніх оновлених інтегрованих національних планах з енергетики та клімату будь-якого негативного впливу на довкілля, що був зазначений в інтегрованій звітності відповідно до статей 17-25.

5. У своїх оновленнях, зазначених у параграфі 2, держави-члени повинні врахувати останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру, а також зобов’язання, що випливають із Паризької угоди.

6. Процедури, встановлені у статті 9(2) і статтях 10 та 12, застосовуються до підготовки та оцінювання оновлених інтегрованих національних планів з енергетики та клімату.

7. Ця стаття не обмежує право держав-членів у будь-який час змінювати й адаптувати національні політики, визначені або зазначені в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, за умови, що такі зміни й адаптації вказані в інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату.

1. До 1 січня 2020 року, а в подальшому - до 1 січня 2029 року та кожні 10 років потому кожна держава-член повинна підготувати та подати до Комісії свою довгострокову стратегію принаймні на 30 років. Державам-членам слід, за необхідності, оновлювати такі стратегії кожні п’ять років.

2. З метою досягнення загальних кліматичних цілей, зазначених у параграфі 3, Комісія повинна, до 1 квітня 2019 року, ухвалити пропозицію щодо довгострокової стратегії Союзу щодо скорочення викидів парникових газів згідно з Паризькою угодою, беручи до уваги проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату держав-членів. Довгострокова стратегія, зазначена в цьому параграфі, повинна містити аналіз, який охоплює принаймні:

(a) різні сценарії внеску Союзу в досягнення цілей, визначених у параграфі 3, між іншим, сценарій досягнення чистого нульового рівня викидів парникових газів у Союзі до 2050 року і від’ємних викидів потому;

(b) наслідки сценаріїв, зазначених у пункті (a), для залишкового глобального та союзного вуглецевого бюджету, щоб забезпечити основу для обговорення результативності за витратами, дієвості та справедливості скорочення викидів парникових газів.

3. Довгострокові стратегії держав-членів і Союзу повинні сприяти:

(a) виконанню зобов’язань Союзу та держав-членів, згідно з РКЗК ООН і Паризькою угодою, щодо скорочення антропогенних викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів та сприяння збільшенню обсягів секвестрації вуглецю;

(b) досягненню цілі Паризької угоди щодо стримання зростання глобальної середньої температури значно нижче 2° C понад доіндустріальні рівні і докладання зусиль з метою обмеження зростання температури до 1,5° C понад доіндустріальні рівні;

(c) досягненню довгострокового скорочення викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів у всіх секторах згідно з ціллю Союзу в контексті необхідного скорочення в рамках Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК) для скорочення викидів парникових газів Союзу в результативний за витратами спосіб і розширення абсорбції поглиначами в контексті досягнення температурних цілей Паризької угоди, щоб якомога швидше досягти балансу між антропогенними викидами із джерел і абсорбцією поглиначами парникових газів на території Союзу та, залежно від обставин, досягти від’ємних викидів потому;

(d) створення енергетичної системи в Союзі з високим рівнем енергоефективності та використання ВДЕ.

4. Довгострокові стратегії держав-членів мають містити елементи, визначені в додатку IV. Крім того, довгострокові стратегії держав-членів і Союзу повинні охоплювати:

(a) загальні обсяги скорочення викидів і розширення абсорбції поглиначами парникових газів;

(b) обсяги скорочення викидів і розширення абсорбції парникових газів в окремих секторах, у тому числі в електроенергетиці, промисловості, у секторах транспорту, опалення та охолодження і в секторі будівель (житлових і громадських), у сільському господарстві, у секторі відходів, у секторі землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (ЗЗЗЛГ);

(c) очікуваний прогрес у переході до економіки з низьким рівнем викидів парникових газів, у тому числі інтенсивність викидів парникових газів, інтенсивність викидів СО2 у валовому внутрішньому продукті, пов’язані оцінки довгострокових інвестицій, а також стратегії пов’язаних досліджень, розробок та інновацій;

(d) наскільки це можливо, очікуваний соціально-економічний вплив заходів з декарбонізації, у тому числі, між іншим, аспекти, пов’язані з макроекономічним і соціальним розвитком, ризиками та користю для здоров’я і з охороною довкілля.

(e) зв’язки з іншими національними довгостроковими цілями, плануванням, іншими політиками і заходами та інвестиціями.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для внесення змін до додатка IV, щоб адаптувати його до змін довгострокової стратегії Союзу або Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу, які прямо та конкретно пов’язані з відповідними рішеннями, ухваленими згідно з РКЗК ООН та, зокрема, згідно з Паризькою угодою.

6. Інтегровані національні плани з енергетики та клімату повинні бути узгоджені з довгостроковими стратегіями, зазначеними в цій статті.

7. Держави-члени та Комісія повинні невідкладно повідомляти та надавати громадськості їхні відповідні довгострокові стратегії та будь-які їх оновлення, у тому числі з використанням електронної платформи, зазначеної у статті 28. Держави-члени та Комісія повинні надати громадськості релевантні дані про кінцеві результати, враховуючи комерційно чутливі дані та дотримання правил захисту даних.

8. Комісія повинна надавати підтримку державам-членам у підготовці їхніх довгострокових стратегій шляхом надання інформації про стан базисних наукових знань і можливості обміну знаннями та найкращими практиками, у тому числі, за необхідності, настанов для держав-членів на етапі розроблення та реалізації їхніх стратегій.

9. Комісія повинна оцінити, чи національні довгострокові стратегії є належними для колективного досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу, визначених у статті 1, а також повинна надати інформацію про будь-які залишкові колективні прогалини.

З огляду на високий потенціал глобального потепління та відносно коротку тривалість перебування метану в атмосфері Комісія повинна проаналізувати наслідки реалізації політик і заходів з метою зниження коротко- та середньострокового впливу викидів метану на викиди парникових газів у Союзі. Враховуючи цілі циркулярної економіки, у відповідних випадках, Комісія повинна розглянути варіанти політики для невідкладного вирішення проблеми викидів метану та повинна представити стратегічний план Союзу щодо метану як невід’ємну частину довгострокової стратегії Союзу, зазначеної у статті 15.

1. Без обмеження статті 26, до 15 березня 2023 року та кожні два роки потому кожна держава-член повинна звітувати перед Комісією про стан виконання свого інтегрованого національного плану з енергетики та клімату за допомогою інтегрованого національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату, що охоплює всі п’ять вимірів Енергетичного Союзу.

2. Інтегрований національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату повинен охоплювати такі елементи:

(a) інформацію про прогрес у досягненні цілей, цільових показників і внесків, визначених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, а також у фінансуванні та реалізації політик і заходів, необхідних для їх досягнення, включно з оглядом фактичних інвестицій відносно початкових припущень щодо інвестицій;

(b) якщо застосовно, інформацію про прогрес у встановленні діалогу, зазначеного у статті 11;

(c) інформацію, зазначену у статтях 20-25, та, у відповідних випадках, оновлення політик і заходів згідно із зазначеними статтями;

(d) інформацію про адаптацію відповідно до пункту (a)(1) статті 4;

(e) наскільки це можливо, кількісні показники впливу політик і заходів, передбачених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, на якість повітря та викиди забруднювачів повітря.

Союз та держави-члени повинні подавати дворічні звіти згідно з Рішенням 2/СР.17 Конференції Сторін РКЗК ООН, а також національні повідомлення згідно зі статтею 12 РКЗК ООН до Секретаріату РКЗК ООН.

3. Інтегрований національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату повинен охоплювати інформацію, що міститься у річних звітах, зазначених у статті 26(3), а також інформацію про політики, заходи і прогнози антропогенних викидів парникових газів із джерел і абсорбції поглиначами, що міститься у звітах, зазначених у статті 18.

4. Комісія, якій допомагає Комітет Енергетичного Союзу, зазначений у пункті (b) статті 44(1), повинна ухвалити імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат, технічні характеристики та процес, які стосуються інформації, зазначеної в параграфах 1 і 2 цієї статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

5. Періодичність надання та обсяг інформації та оновлень, зазначених у пункті (c) параграфа 2, повинні бути збалансовані з необхідністю забезпечення достатньої впевненості інвесторів.

6. Якщо Комісія видала рекомендації відповідно до статті 32(1) або (2), відповідна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про політики та заходи, які ухвалені або призначені для ухвалення з метою врахування таких рекомендацій. Якщо застосовно, така інформація повинна містити детальний графік виконання.

Якщо відповідна держава-член вирішує не враховувати рекомендацію або її значну частину, вона повинна надати обґрунтування.

7. Держави-члени повинні надавати громадськості звіти, подані до Комісії відповідно до цієї статті.

1. До 15 березня 2021 року та кожні два роки потому держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про:

(a) їхні національні політики та заходи або групу заходів, як визначено в додатку VI; та

(b) їхні національні прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, організовані за газом або групою газів (гідрофторовуглецями та перфторвуглецями), зазначеними у частині 2 додатка V. Національні прогнози повинні враховувати будь-які політики та заходи, ухвалені на рівні Союзу, і містити інформацію, визначену в додатку VII.

2. Держави-члени повинні повідомляти якомога актуальніші прогнози. Якщо держава-член не подає повні прогнозні оцінки до 15 березня кожного другого року і Комісія встановила, що така держава-член не може заповнити прогалини в оцінках після їх виявлення в рамках процедур Комісії щодо забезпечення якості або контролю якості, Комісія може підготувати оцінки, що вимагаються для складання прогнозів Союзу, у консультації з відповідною державою-членом.

3. Держава-член повинна повідомити Комісію про будь-які суттєві зміни інформації, повідомленої відповідно до параграфа 1, упродовж першого року звітного періоду до 15 березня наступного року за роком, у якому був представлений попередній звіт.

4. Держави-члени повинні надати громадськості в електронній формі їхні національні прогнози відповідно до параграфа 1, а також будь-які відповідні оцінки витрат і впливу національних політик і заходів на реалізацію політик Союзу, що стосуються обмеження викидів парникових газів, разом із будь-якими відповідними обґрунтувальними технічними звітами. Такі прогнози та оцінки повинні містити описи використаних моделей і методологічних підходів, термінів та означень і базисних припущень.

1. До 15 березня 2021 року та кожні два роки потому держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про їхні національні плани та стратегії адаптації до зміни клімату, у яких описані реалізовані та заплановані дії з метою сприяння адаптації до зміни клімату, включно з інформацією, зазначеною у частині 1 додатка VIII, згідно з вимогами щодо звітування, погодженими відповідно до РКЗК ООН і Паризької угоди.

2. До 31 липня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про використання доходів, отриманих державами-членами від торгів квотами відповідно до статті 10(1) і статті 3d(1) або (2) Директиви 2003/87/ЄС, включно з інформацією, визначеною в частині 3 додатка VIII.

3. До 30 вересня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні повідомляти Комісії інформацію про надання підтримки країнам, що розвиваються, включно з інформацією, визначеною в частині 2 додатка VIII, згідно з вимогами щодо звітування, погодженими відповідно до РКЗК ООН і Паризької угоди.

4. Держави-члени повинні надавати громадськості звіти, подані до Комісії відповідно до цієї статті, за винятком інформації, визначеної в пункті (b) частини 2 додатка VIII.

5. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат і процеси подання для повідомлення державами-членами інформації відповідно до цієї статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію:

(a) про реалізацію таких траєкторій і цілей:

(1) індикативної національної траєкторії загальної частки відновлюваної енергії у валовому кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року;

(2) оціночних траєкторій секторальної частки відновлюваної енергії у кінцевому енергоспоживанні з 2021 року до 2030 року в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;

(3) оціночних траєкторій за технологією відновлюваної енергії для досягнення загальної та секторальних траєкторій відновлюваної енергії з 2021 року до 2030 року, включно із загальним очікуваним валовим кінцевим енергоспоживанням за технологією та сектором у млн т н.е. і загальною запланованою встановленою потужністю за технологією та сектором у МВт;

(4) траєкторій попиту на біоенергію з розподілом за тепловою енергією, електричною енергією і транспортом, а також постачання біомаси за сировиною та походженням (з розмежуванням між внутрішнім виробництвом та імпортом). Для лісової біомаси - оцінювання її джерела та впливу на поглинання в секторі ЗЗЗЛГ;

(5) якщо застосовно, інших національних траєкторій та цілей, у тому числі тих, що є довгостроковими та секторальними (як-от частки електричної енергії, виробленої з біомаси без використання теплової енергії, частки відновлюваної енергії в секторі централізованого теплопостачання, використання відновлюваної енергії в секторі будівель, вироблення відновлюваної енергії містами, ВДЕ-громадами та споживачами відновлюваної енергії власного виробництва), енергії, відновленої з осаду, отриманого при очищенні стічних вод

(b) про реалізацію таких політик і заходів:

(1) реалізованих, ухвалених запланованих політик та заходів для забезпечення національного внеску в досягнення обов’язкового цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4 цього Регламенту, включно із заходами для конкретних секторів і технологій, разом з детальним оглядом реалізації заходів, встановлених у статтях 23-28 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(2) за наявності, конкретних заходів регіональної співпраці;

(3) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, конкретних заходів фінансової підтримки, у тому числі підтримки Союзу та використання коштів Союзу, для стимулювання використання енергії з ВДЕ в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;

(4) якщо застосовно, оцінювання підтримки виробництва електроенергії з ВДЕ, що його повинні здійснювати держави-члени відповідно до статті 6(4) Директиви (ЄС) 2018/2001

(5) конкретних заходів на виконання вимог статей 15-18 Директиви (ЄС) 2018/2001;

(6) якщо застосовно, конкретних заходів для оцінювання, забезпечення прозорості та зниження потреби в потужностях, що працюють в режимі вимушеної генерації, що може призвести до обмеження енергії з ВДЕ;

(7) огляду політик і заходів відповідно до рамки сприяння, яку повинні ухвалити держави-члени відповідно до статті 21(6) і статті 22(5) Директиви (ЄС) 2018/2001, щоб сприяти розвитку споживання енергії власного виробництва та ВДЕ-громад;

(8) заходів для стимулювання використання енергії з біомаси, особливо мобілізації нової біомаси, з урахуванням доступності біомаси, у тому числі доступності сталої біомаси, а також заходів для забезпечення сталості виробленої та використовуваної біомаси;

(9) наявних заходів для збільшення частки відновлюваної енергії в секторах електроенергетики, опалення та охолодження і транспорту;

(10) політик і заходів, що сприяють укладенню договорів купівлі-продажу електричної енергії;

(c) як визначено в частині 1 додатка IX.

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію:

(a) про реалізацію таких національних траєкторій, цілей і цільових показників:

(1) індикативної траєкторії первинного та кінцевого енергоспоживання з 2021 року до 2030 року як національного внеску у формі заощадженої енергії в досягнення цільового показника на 2030 рік на рівні Союзу, включно з базисною методологією;

(2) індикативних проміжних показників довгострокової стратегії реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, а також внесків у досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу відповідно до Директиви 2012/27/ЄС і статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС;

(3) якщо застосовно, оновлень їхніх національних цілей, визначених у національному плані;

(b) про реалізацію таких політик і заходів:

(1) реалізованих, ухвалених і заплановані політик, заходів та програм для досягнення індикативних національних внесків в підвищення енергоефективності на 2030 рік, а також інших цілей, зазначених у статті 6, у тому числі запланованих заходів та інструментів (також фінансового характеру) для покращення енергетичних характеристик будівель, заходів для використання потенціалу енергоефективності газової та електроенергетичної інфраструктури та інших заходів з підвищення енергоефективності;

(2) якщо застосовно, ринкових інструментів для стимулювання підвищення енергоефективності, у тому числі, між іншим, енергетичних податків, зборів і квот;

(3) національної схеми зобов’язань щодо енергоефективності й альтернативних заходів відповідно до статей 7a та 7b Директиви 2012/27/ЄС та згідно з додатком III до цього Регламенту;

(4) довгострокові стратегії реконструкції згідно зі статтею 2a Директиви 2010/31/ЄС;

(5) політик та заходів для впровадження енергетичних послуг у публічному секторі та, а також заходів для усунення регуляторних і нерегуляторних бар’єрів, які перешкоджають впровадженню договорів на підвищення енергоефективності та інших моделей надання послуг із підвищення енергоефективності;

(6) регіональної співпраці у сфері енергоефективності, якщо застосовно;

(7) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів із фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у сфері енергоефективності на національному рівні, якщо застосовно;

(c) як визначено в частині 2 додатка IX.

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію:

(a) національних цілей диверсифікації джерел енергії та постачання;

(b) якщо застосовно, національних цілей зниження залежності від імпорту енергоресурсів із третіх країн;

(c) національних цілей розвитку здатності усувати обмеження або перебої в постачанні енергоресурсів, у тому числі газу та електричної енергії;

(d) національних цілей для підвищення гнучкості національної енергетичної системи, зокрема, шляхом розвитку внутрішніх джерел енергопостачання, управління попитом і акумулювання енергії;

(e) реалізованих, ухвалених і запланованих політик та заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (a)-(d);

(f) регіональної співпраці в реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (a)-(d);

(g) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів із фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно.

1. Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію таких цілей і заходів:

(a) рівня інтеграції енергетичних систем, якого мають на меті досягти держави-члени у 2030 році з урахуванням цільового показника на 2030 рік у розмірі принаймні 15% та показників, визначених у пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I, а також заходів з реалізації стратегії для досягнення цього рівня, у тому числі заходів, пов’язаних із наданням дозволів;

(b) ключових інфраструктурних проектів у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;

(c) якщо застосовно, передбачених основних інфраструктурних проектів, інших ніж проекти спільного інтересу, включно з інфраструктурними проектами за участю третіх країн, та, наскільки це можливо, загального оцінювання їх сумісності із цілями та цільовими показниками Енергетичного Союзу і внеску в їх досягнення;

(d) національних цілей, пов’язаних з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, інтеграція та сполучення ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі;

(e) якщо застосовно, національних цілей щодо недискримінаційної інтеграції ВДЕ, управління попитом і акумулювання енергії, у тому числі шляхом агрегації, на всіх енергетичних ринках;

(f) якщо застосовно, національних цілей і заходів щодо забезпечення участі споживачів у роботі енергетичної системи, а також отримання ними переваг від генерації для власних потреб і нових технологій, у тому числі від розумних лічильників;

(g) заходів щодо забезпечення відповідності (достатності) енергетичної системи;

(h) реалізованих, ухвалених і запланованих політик і заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (a)-(g);

(i) регіональної співпраці в ході реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (a)-(h);

(j) без обмеження статей 107 і 108 ДФЄС, заходів з фінансування на національному рівні, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у сфері внутрішнього енергетичного ринку, у тому числі для досягнення цільового показника інтеграції енергетичних систем, якщо застосовно;

(k) заходів для підвищення гнучкості енергетичної системи в контексті виробництва відновлюваної енергії, включно з впровадженням сполучення внутрішньодобових ринків і транскордонних балансуючих ринків;

2. Інформація, надана державами-членами відповідно до параграфа 1, повинна узгоджуватися та, у відповідних випадках, ґрунтуватися на звіті національних регуляторів, зазначеному в пункті (e) статті 37(1) Директиви 2009/72/ЄС та в пункті (e) статті 41(1) Директиви 2009/73/ЄС.

У разі застосування другого підпараграфа пункту (d) статті 3(3) відповідна держава-член повинна зазначити у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату:

(a) інформацію про прогрес у досягненні індикативної цілі зменшення кількості домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності; та

(b) кількісну інформацію про кількість домогосподарств, що перебувають у стані енергетичної бідності, та, за наявності, інформацію про політики та заходи для подолання енергетичної бідності.

Комісія повинна обмінюватися даними, повідомленими державами-членами відповідно до цієї статті, з Європейською обсерваторією енергетичної бідності.

Держави-члени повинні зазначати в інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату інформацію про реалізацію таких цілей і заходів:

(a) якщо застосовно, національних цілей і політик, які адаптують цілі та політики Плану СЕТ до національного контексту;

(b) національних цілей щодо загальних публічних та, за наявності, приватних видатків на дослідження та інновації у сфері технологій чистої енергії, а також на покриття вартості та підвищення ефективності технологій;

(c) у відповідних випадках, національних цілей, у тому числі довгострокових цільових показників на 2050 рік щодо впровадження технологій із метою декарбонізації енергомістких і вуглецемістких секторів промисловості та, якщо застосовно, щодо пов’язаної інфраструктури транспортування, використання та зберігання вуглецю;

(d) національних цілей щодо відмови від енергетичних субсидій, зокрема, для викопного палива;

(e) реалізованих, ухвалених і запланованих політик та заходів для досягнення цілей, зазначених у пунктах (b) та (c);

(f) співпраці з іншими державами-членами в ході реалізації цілей і політик, зазначених у пунктах (b)-(d), включно з координацією політик і заходів у контексті Плану СЕТ, таким як узгодження програм досліджень і спільних програм;

(g) заходів з фінансування, включно з підтримкою Союзу та використанням коштів Союзу, у цій сфері на національному рівні, якщо застосовно.

1. До 15 березня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні надавати Комісії:

(a) інформацію, зазначену у статті 6(2) Директиви 2009/119/ЄС;

(b) інформацію, зазначену в пункті 3 додатка IX до Директиви 2013/30/ЄС, згідно зі статтею 25 зазначеної Директиви.

2. До 31 липня 2021 року та щороку потому (рік X) держави-члени повинні надавати Комісії їхні приблизні кадастри парникових газів на рік X-1.

Для цілей цього параграфа Комісія повинна, на основі приблизних кадастрів парникових газів або, якщо держава-член не надала приблизні кадастри до зазначеної дати, на основі власних оцінок, щорічно складати приблизний кадастр парникових газів Союзу. Комісія повинна надавати таку інформацію громадськості до 30 вересня кожного року.

3. З 2023 року держави-члени повинні визначати та повідомляти Комісії остаточні дані інвентаризації парникових газів до 15 березня кожного року (рік X) і попередні дані - до 15 січня кожного року, у тому числі інформацію про парникові гази та інформацію про інвентаризацію, зазначену в додатку V. Звіт з остаточними даними інвентаризації парникових газів також повинен містити повний і актуальний звіт про національну інвентаризацію. Упродовж трьох місяців після отримання звітів Комісія повинна надати інформацію, зазначену в пункті (n) частини 1 додатка V, Комітету зі зміни клімату, зазначеному в пункті (a) статті 44(1).

4. Держави-члени повинні подавати до Секретаріату РКЗК ООН національні кадастри, що містять подану до Комісії інформацію про остаточні дані інвентаризації викидів парникових газів згідно з параграфом 3, до 15 квітня кожного року. Комісія повинна, у співпраці з державами-членами, щорічно складати кадастр викидів парникових газів Союзу та готувати звіт про інвентаризацію викидів парникових газів Союзу, а також подавати їх до Секретаріату РКЗК ООН до 15 квітня кожного року.

5. Держави-члени повинні надати Комісії, до 15 січня та 15 березня, відповідно, у 2027 та 2032 роках, попередні та остаточні дані національної інвентаризації, підготовлені для їхніх рахунків у секторі ЗЗЗЛГ, для цілей складання звітів про відповідність згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

6. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти, згідно зі статтею 43, для:

(a) внесення змін до частини 2 додатка V у формі додавання або вилучення речовин до/з переліку парникових газів згідно з відповідними рішеннями, ухваленими органами РКЗК ООН або Паризької угоди;

(b) доповнення цього Регламенту шляхом ухвалення значень потенціалу глобального потепління та визначення настанов щодо інвентаризації, застосовних згідно з відповідними рішеннями, ухваленими органами РКЗК ООН або Паризької угоди.

7. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, технічні характеристики, формат і процеси для подання державами-членами приблизних кадастрів викидів парникових газів відповідно до параграфа 2 цієї статті, кадастрів викидів парникових газів відповідно до параграфа 3 цієї статті та інформації про обліковані викиди і абсорбцію парникових газів згідно зі статтями 5 і 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати графіки моніторингу та повідомлення відповідної інформації відповідно до РКЗК ООН або Паризької угоди, а також відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди, щоб забезпечити дотримання Союзом своїх обов’язків щодо звітування як Сторони РКЗК ООН та Паризької угоди. У таких імплементаційних актах також повинні бути вказані часові рамки співпраці та координації між Комісією та державами-членами в ході підготовки звіту про інвентаризацію парникових газів Союзу.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

До 30 квітня 2022 року кожна держава-член повинна звітувати перед Комісією про досягнення свого національного цільового показника підвищення енергоефективності на 2020 рік, встановленого відповідно до статті 3(1) Директиви 2012/27/ЄС, шляхом надання інформації, визначеної в частині 2 додатка IX до цього Регламенту, а також загальних національних цільових показників щодо частки енергії з ВДЕ у 2020 році, як визначено в додатку I до Директиви 2009/28/ЄС в редакції, чинній станом на 31 грудня 2020 року, шляхом надання такої інформації:

(a) секторальні (електроенергетика, сектор опалення та охолодження, сектор транспорту) і загальні частки енергії з ВДЕ у 2020 році;

(b) заходи, вжиті для досягнення національних цільових показників у сфері відновлюваної енергії на 2020 рік, у тому числі заходи, пов’язані зі схемами підтримки, гарантіями походження та спрощенням адміністративних процедур;

(c) частка енергії з біопалив і біорідин, вироблених із зернових культур та культур із високим вмістом крохмалю, цукрових і олійних культур, в енергоспоживанні в секторі транспорту;

(d) частка енергії з біопалив і біогазу для транспорту, вироблених із сировини та інших палив, зазначених у частині A додатка IX до Директиви 2009/28/ЄС у редакції, чинній станом на 31 грудня 2020 року, в енергоспоживанні в секторі транспорту.

1. Комісія повинна створити онлайнову платформу (електронну платформу), щоб сприяти комунікації між Комісією та державами-членами, співпраці між державами-членами та загальному доступу до інформації.

2. Держави-члени повинні використовувати електронну платформу для цілей подання до Комісії звітів, зазначених у цій главі, як тільки вона розпочне свою роботу.

3. Електронна платформа повинна розпочати свою роботу до 1 січня 2020 року. Комісія повинна використовувати електронну платформу, щоб сприяти загальному онлайновому доступу до звітів, зазначених у цій главі, кінцевих інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, їх оновлень і довгострокових стратегій, зазначених у статті 15, з урахуванням комерційно чутливих даних і дотримання правил захисту даних.

1. До 31 жовтня 2021 року та кожні два роки потому Комісія повинна оцінити, зокрема, на основі інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату, іншої інформації, повідомленої згідно із цим Регламентом, показників, європейської статистики та даних, за наявності:

(a) прогрес на рівні Союзу в досягненні цілей Енергетичного Союзу, у тому числі - протягом першого десятирічного періоду - цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергетики та клімату, зокрема, з метою уникнення будь-яких розривів із цільовими показниками Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та енергоефективності;

(b) прогрес кожної держави-члена в досягненні її цілей, цільових показників і внесків, а також у реалізації політик і заходів, визначених в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату;

(c) загальний вплив авіації на глобальний клімат, у тому числі у формі викидів або ефектів, інших ніж викиди та ефекти СО2, на основі даних про викиди, наданих державами-членами відповідно до статті 26, а також вдосконалити зазначену оцінку з урахуванням наукового прогресу та даних про повітряний рух, у відповідних випадках;

(d) загальний вплив політик і заходів, передбачених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, на здійснення заходів політики Союзу у сфері енергетики та клімату;

(e) загальний вплив політик і заходів, передбачених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, на функціонування системи торгівлі квотами на викиди Європейського Союзу (СТКВ ЄС) та на баланс між пропозицією та попитом на квоти на європейському вуглецевому ринку.

2. У сфері відновлюваної енергії в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у досягненні частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні на основі індикативної траєкторії Союзу, яка починається з 20% у 2020 році, досягає контрольних точок на рівні принаймні 18% у 2022 році, 43% у 2025 році та 65% у 2027 році, що охоплюють загальне зростання частки енергії з ВДЕ між цільовим показником Союзу на 2020 рік у сфері відновлюваної енергії та цільовим показником Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії, а потім досягає цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії в розмірі принаймні 32% у 2030 році.

3. У сфері енергоефективності в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у колективному досягненні максимального рівня енергоспоживання у Союзі, що не перевищує 1128 млн т н.е. первинної енергії та 846 млн т н.е. кінцевої енергії у 2030 році згідно зі статтею 3(5) Директиви 2012/27/ЄС.

У ході здійснення оцінювання Комісія повинна вжити таких заходів:

(a) перевірити, чи був досягнутий проміжний показник енергоспоживання, що не перевищує 1483 млн т н.е. первинної енергії та 1086 млн т н.е. кінцевої енергії у 2020 році;

(b) оцінити, чи прогрес держав-членів свідчить, що Союз у цілому успішно просувається до досягнення рівня зниження енергоспоживання у 2030 році, як зазначено в першому підпараграфі, враховуючи результати оцінювання інформації, наданої державами-членами в їхніх інтегрованих національних звітах про прогрес у сфері енергетики та клімату;

(c) використовувати результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання на рівні Союзу та на національному рівні, а також використовувати результати іншого додаткового аналізу;

(d) належним чином враховувати відповідні обставини, які впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, вказані державами-членами в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, згідно зі статтею 6(2).

4. У сфері внутрішнього енергетичного ринку в рамках оцінювання, зазначеного в параграфі 1, Комісія повинна оцінити прогрес у досягненні рівня інтеграції енергетичних систем, що його держава-член має намір досягти у 2030 році.

5. До 31 жовтня 2021 року та щороку потому Комісія повинна оцінити, зокрема, на основі інформації, повідомленої згідно із цим Регламентом, чи Союз і держави-члени здійснили достатній прогрес у виконанні таких вимог:

(a) зобов’язання згідно зі статтею 4 РКЗК ООН і статтею 3 Паризької угоди, як визначено в рішеннях, ухвалених Конференцією Сторін РКЗК ООН або Конференцією Сторін РКЗК ООН, що є нарадою Сторін Паризької Угоди;

(b) зобов’язання, визначені у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/842 та у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

(c) цілі, визначені в інтегрованому національному плані з енергетики та клімату для досягнення цілей Енергетичного Союзу і - упродовж першого десятирічного періоду - з метою досягнення цільових показників на 2030 рік у сфері енергетики та клімату.

6. У своєму оцінюванні Комісія повинна враховувати останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру.

7. Комісія повинна звітувати про результати оцінювання згідно із цією статтею в рамках звіту про стан Енергетичного Союзу, зазначеного у статті 35.

1. На основі оцінювання згідно зі статтею 29 Комісія повинна видати рекомендації для держави-члена відповідно до статті 34, якщо зміни політики в такій державі-члені не відповідають загальним цілям Енергетичного Союзу.

2. Держава-член, яка має намір скористатися можливістю відповідно до статті 7 Регламенту (ЄС) № 2018/842, повинна, як тільки стане доступною відповідна інформація, включити до інтегрованого національного плану з енергетики та клімату рівень передбаченого використання, а також заплановані політики та заходи на виконання вимог, встановлених у статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841 на період з 2021 року до 2030 року.

1. У випадках, коли на основі результатів оцінювання проектів інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статті 9 або оцінювання проектів оновлень кінцевих планів відповідно до статті 14 у рамках повторюваного процесу Комісія доходить висновку, що цілі, цільові показники та внески держав-членів є недостатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - обов’язкового цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності, вона повинна - стосовно цільового показника Союзу у сфері відновлюваної енергії - і може - стосовно інших цілей Енергетичного Союзу - видати рекомендації для держав-членів, чиї внески, на її думку, є недостатніми, щоб підвищити рівень їхніх амбіцій для забезпечення достатнього рівня колективних амбіцій.

2. Якщо розрив між цільовим показником Союзу на 2030 рік і колективними внесками держав-членів спостерігається у сфері відновлюваної енергії, Комісія повинна використовувати для свого оцінювання формулу, визначену в додатку II, що ґрунтується на об’єктивних критеріях, викладених у пункті (e)(i)-(v) першого підпараграфа статті 5(1), з належними врахуванням відповідних обставин, які впливають на розгортання ВДЕ, як зазначено державами-членами відповідно до другого підпараграфа статті 5(1).

Якщо розрив між цільовим показником Союзу на 2030 рік і сумою національних внесків спостерігається у сфері енергоефективності, Комісія повинна, зокрема, оцінити відповідні обставини, викладені у статті 6(2), інформацію, надану державами-членами в їхніх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату, результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання та результати іншого додаткового аналізу, у відповідних випадках.

Без обмеження інших положень цієї статті, а також із виключною метою оцінювання наявності розриву між цільовим показником Союзу на 2030 рік і колективними внесками держав членів Комісія повинна у своєму оцінюванні використовувати припущення щодо національного внеску держав-членів, які не подали свої проекти інтегрованих національних планів з енергетики та клімату відповідно до статті 9(1).

У своєму припущенні у сфері відновлюваної енергії Комісія повинна враховувати обов’язковий національний цільовий показник держави-члена на 2020 рік, як визначено в додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001, результати моделювання розвитку ВДЕ і результати, отримані за формулою, визначеною в додатку II до цього Регламенту. У сфері енергоефективності вона повинна враховувати результати моделювання щодо майбутніх тенденцій енергоспоживання та результати іншого додаткового аналізу, у відповідних випадках.

У своєму оцінюванні внесків у сфері відновлюваної енергії на основі формули, визначеної в додатку II, Комісія повинна враховувати будь-який потенційний негативний вплив на безпеку постачання та стабільність мережі в малих та ізольованих енергетичних системах або в системах держав-членів, у яких можуть бути значні наслідки через зміну синхронної області.

У своєму оцінюванні внесків у сфері енергоефективності Комісія повинна враховувати потенційний вплив на експлуатацію енергетичної системи та стабільність мережі у державах-членах, у яких можуть бути значні наслідки через зміну синхронної області.

3. Якщо на основі результатів свого оцінювання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату та їх оновлень відповідно до статті 14 Комісія дійде висновку, що цілі, цільові показники та внески в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату або їх оновленнях є недостатніми для колективного досягнення цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії та енергоефективності, вона повинна запропонувати заходи та здійснити свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити колективне досягнення таких цілей і цільових показників. Що стосується відновлюваної енергії, такі заходи повинні враховувати рівень амбітності внесків держав-членів у досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік, визначених в інтегрованих національних планах з енергетики та клімату та їх оновленнях.

1. Якщо на основі результатів оцінювання відповідно до пункту (b) статті 29(1) Комісія дійде висновку, що держава-член зробила недостатній прогрес у досягненні своїх цілей, цільових показників і внесків, контрольних точок у сфері відновлюваної енергії або в реалізації політик і заходів, визначених в її інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, вона повинна видати рекомендації для відповідної держави-члена згідно зі статтею 34.

У своїх рекомендаціях у сфері відновлюваної енергії Комісія повинна враховувати відповідні обставини, зазначені державою-членом відповідно до другого підпараграфа статті 5(1). Комісія також повинна враховувати проекти у сфері відновлюваної енергетики, щодо яких було ухвалене остаточне інвестиційне рішення, за умови, що такі проекти будуть введені в експлуатацію в період з 2021 року до 2030 року і матимуть значний вплив на національний внесок держави-члена.

У своїх рекомендаціях у сфері енергоефективності Комісія повинна належним чином враховувати об’єктивні критерії, наведені в пунктах (a) і (b) статті 6(1), а також відповідні національні обставини, зазначені державою-членом згідно зі статтею 6(2).

2. Якщо на основі результатів агрегованого оцінювання інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату держав-членів відповідно до пункту (a) статті 29(1), а також інших джерел інформації, у відповідних випадках, Комісія дійде висновку, що існує ризик недосягнення Союзом цілей Енергетичного Союзу та, зокрема - упродовж першого десятирічного періоду - цільових показників Рамок енергетичної та кліматичної політики Союзу на 2030 рік, вона може видати рекомендації для всіх держав-членів відповідно до статті 34 для пом’якшення такого ризику.

У сфері відновлюваної енергії Комісія повинна оцінити, чи національні заходи, передбачені в параграфі 3, є достатніми для досягнення цільових показників Союзу у сфері відновлюваної енергетики. У разі недостатності національних заходів Комісія повинна, у відповідних випадках, на додаток до таких рекомендацій пропонувати заходи та здійснювати свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити, зокрема, досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері відновлюваної енергії.

У сфері енергоефективності Комісія повинна, у відповідних випадках, на додаток до таких рекомендацій пропонувати заходи та здійснювати свої повноваження на рівні Союзу, щоб забезпечити, зокрема, досягнення цільового показника Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності.

У сфері енергоефективності такі додаткові заходи можуть, зокрема, передбачати підвищення енергоефективності:

(a) продуктів, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС (- 1) та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1369 (- 2);

(b) будівель, відповідно до директив 2010/31/ЄС та 2012/27/ЄС; та

(c) транспорту.

3. Якщо у сфері відновлюваної енергії Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (2), що одна або більше контрольних точок індикативної траєкторії Союзу у 2022, 2025 та 2027 роках, зазначені у статті 29(2), не були досягнуті, держави-члени, що не досягли однієї або більше національних контрольних точок у 2022, 2025 та 2027 роках, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4, повинні забезпечити реалізацію додаткових заходів упродовж одного року з дати отримання результатів оцінювання Комісії, щоб усунути розрив із національною контрольною точкою, таких як:

(a) національні заходи для розширення розгортання ВДЕ;

(b) коригування частки відновлюваної енергії в секторі опалення та охолодження, визначеної у статті 23(1) Директиви (ЄС) 2018/2001;

(c) коригування частки відновлюваної енергії в секторі транспорту, визначеної у статті 25(1) Директиви (ЄС) 2018/2001;

(d) здійснення добровільного фінансового платежу в рамках механізму фінансування відновлюваної енергетики Союзу, встановленого на рівні Союзу, що сприяє реалізації проектів у сфері відновлюваної енергетики та перебуває у прямому або опосередкованому управлінні Комісії, як визначено у статті 33;

(e) використання механізмів співпраці, визначених у Директиві (ЄС) 2018/2001.

Такі заходи повинні враховувати міркування Комісії, як визначено у другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті. Відповідні держави-члени повинні вказати такі заходи в інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату.

4. Починаючи з 1 січня 2021 року частка енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні кожної держави-члена не повинна бути нижчою за базову частку, що дорівнює її обов’язковому загальному національному цільовому показнику частки енергії з ВДЕ у 2020 році, визначеному у статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001. Якщо держава-член не підтримує свою базову частку, виміряну протягом однорічного періоду, відповідна держава-член повинна вжити, упродовж одного року, додаткові заходи на зразок тих, що визначені в пунктах (a)-(e) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті, що є достатніми для усунення розриву упродовж одного року.

Держави-члени, що виконали обов’язок усунути розрив із базовим показником, вважаються такими, що дотримали свої обов’язки, визначені в першому реченні першого підпараграфа цього параграфа та у статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001, упродовж періоду, коли стався розрив.

Для цілей пункту (d) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті держави-члени можуть використовувати свої доходи від річних квот на викиди відповідно до Директиви 2003/87/ЄС.

5. Якщо частка енергії з ВДЕ держави-члена нижча за одну або більше національних контрольних точок у 2022, 2025 та 2027 роках, як зазначено в пункті (a)(2) статті 4, у наступному інтегрованому звіті, поданому до Комісії відповідно до статті 17, вона повинна надати пояснення, яким чином вона усуне розрив із національними контрольними точками.

6. Якщо у сфері енергоефективності, без обмеження інших заходів на рівні Союзу відповідно до третього підпараграфа параграфа 2 цієї статті, Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (3), проведеного не пізніше ніж у 2022, 2025 та 2027 роках, що прогрес у колективному досягненні цільових показників Союзу у сфері енергоефективності, зазначених у першому підпараграфі статті 29(3), є недостатнім, вона повинна запропонувати заходи та здійснити свої повноваження на рівні Союзу на додаток до тих, що визначені в Директиві 2010/31/ЄС та Директиві 2012/27/ЄС, щоб забезпечити досягнення цільових показників Союзу на 2030 рік у сфері енергоефективності.

7. Кожна відповідна держава-член, зазначена в параграфі 3 цієї статті, повинна вказати додаткові реалізовані, ухвалені та заплановані заходи у своєму наступному звіті про прогрес, зазначеному у статті 17.

8. Якщо у сфері інтеграції енергетичних систем Комісія дійде висновку, на основі результатів оцінювання відповідно до статті 29(1) та (4) у 2025 році, що прогрес є недостатнім, Комісія повинна співпрацювати з відповідними державами-членами до 2026 року з метою усунення виявлених обставин.

1. До 1 січня 2021 року Комісія повинна створити механізм фінансування відновлюваної енергетики Союзу, зазначений у пункті (d) статті 32(3), з метою проведення тендерів для надання підтримки новим проектам у сфері відновлюваної енергії, щоб усунути розрив з індикативною траєкторією Союзу.

Підтримку можуть надавати, між іншим, у формі премії поверх ринкових цін і виділяти проектам із найнижчою вартістю або премією.

2. Без обмеження параграфа 1 цієї статті механізм фінансування повинен сприяти виконанню рамки сприяння відповідно до статті 3(4) Директиви (ЄС) 2018/2001 з метою підтримки розгортання ВДЕ в Союзі, незалежно від наявності розриву з індикативною траєкторією Союзу. З цією метою:

(a) платежі держав-членів, зазначені у статті 32, можуть доповнюватися іншими джерелами, як-от коштами Союзу, внесками приватного сектора або додатковими платежами держав-членів для сприяння досягненню цільового показника Союзу;

(b) механізм фінансування може, між іншим, надавати підтримку у формі позик із низькими відсотками, грантів або їх поєднання і може підтримувати, між іншим, спільні проекти між державами-членами згідно зі статтею 9 Директиви (ЄС) 2018/2001 та участь держав-членів у спільних проектах із третіми країнами, зазначених у статті 11 зазначеної Директиви.

3. Держави-члени зберігають за собою право вирішувати, чи і, якщо так, за яких умов вони дозволятимуть установкам, розташованих на їхній території, отримувати підтримку від механізму фінансування.

4. Комісія, якій допомагає Комітет Енергетичного Союзу, зазначений у пункті (b) статті 44(1), може ухвалювати імплементаційні акти, щоб визначити необхідні положення для створення та функціонування механізму фінансування, зокрема:

(a) методологію розрахунку максимального рівня премії для кожного тендеру;

(b) характеристики тендерної процедури, яка підлягає застосуванню, включно з умовами постачання та пов’язаними штрафними санкціями;

(c) методологію розрахунку платежів держав-членів і отримувані в результаті статистичні переваги для держав-членів, що здійснили платіж;

(d) мінімальні вимоги щодо участі держав-членів з урахуванням необхідності забезпечення безперервності роботи механізму за рахунок достатньо тривалого строку платежів держави-члена, а також максимальний ступінь гнучкості для участі держав-членів;

(e) положення, що забезпечують участь та/або схвалення з боку держав-членів, на території яких розташований проект, і, за необхідності, положення щодо додаткових зборів, пов’язаних із мережевими витратами.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

5. Щороку обсяг відновлюваної енергії, виробленої установками, що їх фінансують в рамках механізму фінансування, підлягає статистичному розподілу між державами-членами, що беруть участь, залежно від їхніх відповідних платежів. Проекти, що їх підтримують у рамках цього фінансового механізму та фінансують із джерел, інших ніж платежі держав-членів, зараховуються не до національних внесків держав-членів, а в рахунок обов’язкового цільового показника Союзу відповідно до статті 3(1) Директиви (ЄС) 2018/2001.

1. Комісія повинна, у відповідних випадках, видавати рекомендації для держав-членів, щоб забезпечити досягнення цілей Енергетичного Союзу. Комісія повинна невідкладно оприлюднювати такі рекомендації.

2. У разі покликання в цьому Регламенті на цю статтю застосовуються такі принципи:

(a) відповідна держава-член повинна належним чином врахувати рекомендацію в дусі солідарності між державами-членами та Союзом і між державами-членами;

(b) держава-член повинна визначити у своєму інтегрованому національному звіті про прогрес у сфері енергетики та клімату, складеному в році, наступному за роком, у якому була видана рекомендація, яким чином вона врахувала відповідну рекомендацію. Якщо відповідна держава-член вирішує не враховувати рекомендацію або її значну частину, така держава-член повинна надати обґрунтування;

(c) рекомендації доповнюють останні специфічні для країни рекомендації, видані в контексті Європейського семестру.

1. До 31 жовтня кожного року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту та Ради звіт про стан Енергетичного Союзу.

2. Звіт про стан Енергетичного Союзу повинен містити такі елементи:

(a) результати оцінювання, проведеного відповідно до статті 29;

(b) у відповідних випадках, рекомендації відповідно до статті 34;

(c) звіт про функціонування вуглецевого ринку, зазначений у статті 10(5) Директиви 2003/87/ЄС, включно з інформацією про застосування зазначеної Директиви згідно з її статтею 21(2);

(d) кожні два роки починаючи з 2023 року - звіт про сталість біоенергетики Союзу, що містить інформацію, зазначену в додатку X;

(e) кожні два роки - звіт про добровільні схеми, щодо яких Комісія ухвалила рішення згідно зі статтею 30(4) Директиви (ЄС) 2018/2001, що містить інформацію, зазначену в додатку XI до цього Регламенту;

(f) загальний звіт про прогрес у застосуванні Директиви 2009/72/ЄС;

(g) загальний звіт про прогрес у застосуванні Директиви 2009/73/ЄС згідно зі статтею 52 зазначеної Директиви;

(h) загальний звіт про прогрес щодо національних схем зобов’язань з енергоефективності й альтернативних заходів політики, зазначених у статтях 7а та 7b Директиви 2012/27/ЄС;

(i) кожні два роки - загальний звіт про прогрес у реконструкції національного фонду житлових і комерційних будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, відповідно до дорожніх карт, визначених у довгострокових стратегіях реконструкції, що їх кожна держава-член повинна встановити відповідно до статті 2a Директиви 2010/31/ЄС;

(j) кожні чотири роки - загальний звіт про прогрес у збільшенні кількості будівель із майже нульовим споживанням енергії в державах-членах згідно зі статтею 9(5) Директиви 2010/31/ЄС;

(k) загальний звіт про прогрес держав-членів у створенні повноцінного та функціонального енергетичного ринку;

(l) фактичну якість палива в різних державах-членах і географічне охоплення видами палива з максимальним вмістом сірки 10 мг/кг із метою надання огляду даних про якість палива в різних державах-членах, повідомлених відповідно до Директиви 98/70/ЄС;

(m) звіт про прогрес у сфері конкурентоспроможності;

(n) прогрес держав-членів в напрямку відмови від енергетичних субсидій, зокрема, для викопного палива;

(o) інші питання, що мають значення для реалізації Енергетичного Союзу, включно з публічною та приватною підтримкою;

(p) до 31 жовтня 2019 року та кожні чотири роки потому - оцінку імплементації Директиви 2009/31/ЄС.

У контексті звіту про стан Енергетичного Союзу, як зазначено у статті 35, Комісія повинна повідомити Європейський Парламент і Раду про виконання інтегрованих національних планів з енергетики та клімату. Європейський Парламент і Рада повинні щорічно розглядати прогрес, досягнутий Енергетичним Союзом за всіма вимірами політик у сфері енергетики та клімату.

1. До 1 січня 2021 року держави-члени повинні створити, використовувати та постійно вдосконалювати національні системи інвентаризації для оцінювання антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, зазначених у частині 2 додатка V, а також для забезпечення своєчасності, прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти їхніх кадастрів викидів парникових газів.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні органи інвентаризації мали доступ до інформації, визначеної в додатку XII до цього Регламенту, використовували системи звітування, створені відповідно до статті 20 Регламенту (ЄС) № 517/2014, для покращення оцінки фторованих газів у національних кадастрах викидів парникових газів і були здатні здійснювати щорічні перевірки узгодженості, зазначені в пунктах (i) та (j) частини 1 додатка V до цього Регламенту.

3. Цим встановлено систему інвентаризації Союзу для забезпечення своєчасності, прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти національних кадастрів відносно кадастру викидів парникових газів Союзу. Комісія повинна управляти такою системою, підтримувати та постійно вдосконалювати її, що передбачає встановлення програми забезпечення якості та контролю якості, встановлення цілей якості та розроблення плану забезпечення якості та контролю якості інвентаризації, процедури для розрахунку оцінок викидів із метою складання кадастру Союзу відповідно до параграфа 5 цієї статті та проведення переглядів, зазначених у статті 38.

4. Комісія повинна провести початкову перевірку точності попередніх даних інвентаризації парникових газів, які повинні бути подані державами-членами відповідно до статті 26(3). Вона повинна надіслати результати такої перевірки державам-членам упродовж шести місяців із кінцевої дати подання. Держави-члени повинні надати відповіді на будь-які релевантні запитання, які виникли в ході початкової перевірки, до 15 березня, разом із поданням остаточних даних інвентаризації за рік X-2.

5. Якщо держава-член не подає дані інвентаризації, необхідні для складання кадастру Союзу, до 15 березня, Комісія може підготувати оцінки для доповнення даних, наданих державою-членом, у консультації та в тісній співпраці з відповідною державою-членом. З цією метою Комісія використовує настанови, застосовні до підготовки національних кадастрів викидів парникових газів.

6. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити правила щодо структури, формату і процесу подання інформації стосовно національних систем інвентаризації, а також вимоги щодо створення, використання та функціонування національних систем інвентаризації.

Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 43 для доповнення цього Регламенту шляхом встановлення правил стосовно вимог щодо створення, використання та функціонування системи інвентаризації Союзу. Пропонуючи такі делеговані акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди.

1. З метою моніторингу скорочення або обмеження викидів парникових газів державами-членами відповідно до статей 4, 9 і 10 Регламенту (ЄС) № 2018/842, скорочення ними викидів і розширення абсорбції поглиначами відповідно до статей 4 та 14 Регламенту (ЄС) № 2018/841, а також будь-яких інших цільових показників скорочення або обмеження викидів парникових газів, визначених у праві Союзу, Комісія повинна, у 2027 і 2032 роках, здійснити комплексний перегляд даних національної інвентаризації, поданих державами-членами відповідно до статті 26(4) цього Регламенту. Держави-члени повинні брати повноцінну участь у цьому процесі.

2. Перегляд, зазначений у параграфі 1, повинен включати:

(a) перевірки з метою верифікації прозорості, точності, узгодженості, порівнянності та повноти поданої інформації;

(b) перевірки з метою виявлення випадків підготовки даних інвентаризації у спосіб, що суперечить методичній документації РКЗК ООН або правилам Союзу;

(c) перевірки з метою виявлення випадків ведення обліку в секторі ЗЗЗЛГ у спосіб, що суперечить методичній документації РКЗК ООН або правилам Союзу;

(d) у відповідних випадках, розрахунок необхідних остаточних технічних коригувань у консультації з державами-членами.

3. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити строки та процедуру здійснення комплексного перегляду, включно із завданнями, визначеними в параграфі 2 цієї статті, і забезпеченням належного консультування держав-членів щодо висновків переглядів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).

4. Комісія повинна, за допомогою імплементаційного акта, визначити сукупний осяг викидів за відповідні роки на основі скоригованих даних інвентаризації для кожної держави-члена після завершення перегляду, з розподілом між даними про викиди, релевантними для статті 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842, і даними про викиди, зазначеними в пункті (c) частини 1 додатка V до цього Регламенту, а також визначити загальний обсяг викидів і абсорбції, релевантний для статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

5. Дані кожної держави-члена, зафіксовані в реєстрах, створених відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 2018/841, упродовж чотирьох місяців з дати публікації імплементаційного акта, ухваленого відповідно до параграфа 4 цієї статті, повинні використовуватися для перевірки відповідності статті 4 Регламенту (ЄС) № 2018/841, включно зі змінами таких даних у результаті використання державою-членом можливостей відповідно до статті 11 Регламенту (ЄС) № 2018/841.

6. Дані кожної держави-члена, зафіксовані в реєстрах, створених відповідно до статті 12 Регламенту (ЄС) № 2018/842, упродовж двох місяців з дати проведення перевірки відповідності Регламенту (ЄС) № 2018/841, зазначеної в параграфі 5 цієї статті, повинні використовуватися для перевірки відповідності згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842 для 2021 і 2026 років. Перевірку відповідності згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2018/842 для кожного року в період з 2022 року до 2025 року і в період з 2027 року до 2030 року здійснюють у дату, що настає через місяць із дати перевірки відповідності за попередній рік. Така перевірка повинна охоплювати зміни відповідних даних у результаті використання державою-членом можливостей відповідно до статей 5, 6 і 7 Регламенту (ЄС) № 2018/842.

1. Не пізніше 1 січня 2021 року держави-члени та Комісія повинні використовувати та постійно вдосконалювати національні системи та систему Союзу, відповідно, для звітування про політики та заходи і для звітування про прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів. Такі системи повинні включати відповідні інституційні, правові та процедурні механізми, створені у державі-члені та Союзі для оцінювання політики та прогнозування антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів.

2. Держави-члени та Комісія повинні прагнути забезпечити своєчасність, прозорість, точність, узгодженість, порівнянність і повноту інформації, повідомленої про політики, заходи та прогнози антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів, як зазначено у статті 18, включно з використанням і застосуванням даних, методів і моделей, а також реалізацію дій із забезпечення якості та контролю якості і проведення аналізу чутливості.

3. Комісія, якій допомагає Комітет зі зміни клімату, зазначений у пункті (a) статті 44(1), ухвалює імплементаційні акти, щоб визначити структуру, формат і процес подання інформації про систему політик, заходів і прогнозів Союзу та національні системи політик, заходів і прогнозів відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті та відповідно до статті 18.

Пропонуючи такі імплементаційні акти, Комісія повинна враховувати будь-які відповідні рішення, ухвалені органами РКЗК ООН або Паризької угоди, у тому числі міжнародні погоджені вимоги щодо звітування, а також графіки моніторингу та повідомлення відповідної інформації.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 44(6).