ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 194(2),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Після консультацій із Комітетом регіонів,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 2),

Оскільки:

(1) Союз прагне створити Енергетичний Союз із прогресивною кліматичною політикою. Енергоефективність є найважливішим елементом Рамок кліматичної та енергетичної політики Союзу до 2030 року і ключовим фактором зменшення попиту на енергію.

(2) Енергетичне маркування дає змогу споживачам робити поінформований вибір, що ґрунтується на споживанні енергії пов’язаними з енергоспоживанням продуктами. Інформація про ефективні та сталі пов’язані з енергоспоживанням продукти робить вагомий внесок у заощадження енергії та зменшення рахунків за енергопостачання, водночас сприяє інноваціям та інвестиціям у виробництво енергоефективніших продуктів. Підвищення ефективності пов’язаних з енергоспоживанням продуктів завдяки поінформованому вибору споживачів і гармонізації відповідних вимог на рівні Союзу приносить користь також виробникам, галузі та економіці Союзу в цілому.

(3) Комісія переглянула дієвість Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/30/ЄС (- 3) і встановила потребу в оновленні рамок енергетичного маркування для підвищення їхньої дієвості.

(4) Доцільно замінити Директиву 2010/30/ЄС Регламентом, який по суті збереже сферу застосування, але змінить та посилить певні положення для уточнення та оновлення їхнього змісту з урахуванням технологічного прогресу, досягнутого в аспекті енергоефективності продуктів за останні роки. Оскільки споживання енергії транспортними засобами для перевезення людей або товарів прямо та опосередковано регулюється іншим правом і політиками Союзу, доцільно продовжувати виключати їх зі сфери дії цього Регламенту, включно з транспортними засобами з двигуном, які залишаються під час експлуатації в тому самому місці, як-от ліфти, ескалатори та стрічкові конвеєри.

(5) Доцільно уточнити, що всі продукти, що вперше вводяться в обіг на ринку Союзу, зокрема й імпортовані продукти, що були в ужитку, повинні бути охоплені цим Регламентом. Однак, продукти, які надаються на ринку Союзу в другий або більше раз, не повинні бути включені.

(6) Регламент є належним правовим інструментом, оскільки він встановлює чіткі та детальні правила, що унеможливлює розбіжну транспозицію державами-членами, і таким чином забезпечує вищий ступінь гармонізації по всьому Союзу. Гармонізовані регулятивні рамки на рівні Союзу, а не окремої держави-члена, зменшують витрати для виробників, забезпечують рівні умови та вільний рух товарів на внутрішньому ринку.

(7) Зменшення попиту на енергію визнано ключовою дією в Європейській стратегії енергетичної безпеки, визначеній у Повідомленні Комісії від 28 травня 2014 року. Рамкова стратегія Енергетичного Союзу, визначена у Повідомленні Комісії від 25 лютого 2015 року, також наголосила на першому принципі енергоефективності та необхідності повної імплементації чинного енергетичного права Союзу. Дорожня карта Рамкової стратегії Енергетичного Союзу, визначена в зазначеному Повідомленні, передбачала перегляд рамок енергоефективності для продуктів у 2015 році. Цей Регламент удосконалює законодавчі та правозастосовчі рамки для енергетичного маркування.

(8) Підвищення ефективності пов’язаних з енергоспоживанням продуктів завдяки поінформованому вибору споживачів приносить вигоди економіці Союзу, знижує попит на енергію та економить гроші споживачів на рахунках за енергопостачання, сприяє інноваціям та інвестиціям в енергоефективність, а також дає змогу галузям, які розробляють та виробляють найбільш енергоефективні продукти, отримувати конкурентну перевагу. Це також сприяє досягненню цільових показників енергоефективності Союзу до 2020 та 2030 років, а також цілей Союзу щодо довкілля та зміни клімату. Метою цього також є позитивний вплив на екологічні характеристики пов’язаних з енергоспоживанням продуктів та їхніх частин, включно з використанням інших ресурсів, окрім енергії.

(9) Цей Регламент сприяє розвитку, визнанню споживачами та ринковому попиту на енергетично розумні продукти, які можуть бути активовані для взаємодії з іншими приладами та системами, включно із самою енергосистемою, задля підвищення енергоефективності чи використання відновлюваних джерел енергії, зменшення споживання енергії та сприяння інноваціям у промисловості Союзу.

(10) Надання точної, відповідної та порівнянної інформації щодо конкретного споживання енергії пов’язаних з енергоспоживанням продуктів полегшує для споживача вибір на користь продуктів, які споживають менше енергії та інших необхідних ресурсів під час використання. Стандартизована обов’язкова етикетка для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів є дієвим засобом надання потенційним споживачам порівнянної інформації щодо енергоефективності пов’язаних з енергоспоживанням продуктів. Етикетка повинна доповнюватися інформаційним листом продукту. Етикетка повинна бути легко впізнаваною, простою та стислою. Задля цього, чинну кольорову шкалу етикетки від темно-зеленого до червоного потрібно зберегти як основу для інформування споживачів про енергоефективність продуктів. Для того, щоб етикетка була реально корисною для споживачів, які шукають способів економії енергії та витрат, крок шкали на етикетці повинен відповідати суттєвій економії енергії та витрат для споживачів. Для більшості груп продуктів, якщо це доцільно, етикетка повинна, додатково до шкали етикетки, також вказувати абсолютне значення споживання енергії, щоб споживачі могли прогнозувати прямий вплив їхнього вибору на рахунки за енергопостачання. Однак, неможливо надати таку інформацію щодо пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, які самі не споживають енергію.

(11) Класифікація з використанням літер від A до G продемонструвала свою ефективність за витратами для споживачів. Очікувано, що її однакове застосування для різних продуктів підвищить прозорість та розуміння серед споживачів. У разі якщо, через заходи з екодизайну відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС (- 4) продукти більше не можуть належати до класів "E", "F" або "G", такі класи, тим не менш, повинні бути вказані на етикетці сірим кольором. У виняткових і належним чином обґрунтованих випадках, таких як досягнення недостатньої економії в усьому спектрі семи класів, повинна бути можливість, щоб етикетка містила менше класів, ніж звичайна шкала A-G. У такому разі, шкала етикетки від темно-зеленого до червоного кольору повинна бути збережена для класів, які залишилися, і повинна застосовуватися тільки до нових продуктів, які вводяться в обіг або експлуатацію.

(12) Коли постачальник вводить продукт в обіг, кожна одиниця продукту повинна супроводжуватися етикеткою у паперовій формі, що відповідає вимогам належного делегованого акта. Відповідний делегований акт повинен визначати найефективніший спосіб демонстрування етикеток з урахуванням наслідків для споживачів, постачальників і дилерів, і може передбачати, щоб етикетка була надрукована на пакованні продукту. Дилер повинен демонструвати етикетку, що постачається разом із одиницею продукту, у місці, як того вимагає відповідний делегований акт. Етикетка, що демонструється, повинна бути чітко видимою та розпізнаваною як етикетка, що належить до відповідного товару, не змушуючи споживача читати найменування бренду та номер моделі на етикетці, і повинна привертати увагу споживача, який розглядає продукти, що демонструються.

(13) Не впливаючи на обов’язок постачальника надавати друковану етикетку разом з кожною одиницею продукту, вдосконалення цифрових технологій можуть дозволити використання електронних етикеток додатково до друкованої етикетки енергоефективності. Дилер також повинен мати можливість завантажувати інформаційний лист продукту з бази даних продуктів.

(14) У разі неможливості демонструвати етикетку енергоефективності, наприклад, при певних формах дистанційного продажу, у візуальній рекламі та технічних промоційних матеріалах, потенційним споживачам повинен надаватися принаймні клас енергоспоживання продукту та діапазон класів енергоефективності, наявні на етикетці.

(15) Реакцією виробників на етикетку енергоефективності повинно бути розроблення та введення в обіг дедалі ефективніших продуктів. Паралельно, вони прагнуть припинити виробництво менш ефективних продуктів, до чого стимулює право Союзу щодо екодизайну. Такий технологічний розвиток призводить до того, що більшість моделей продуктів заповнює найвищі класи етикетки енергоефективності. Подальша диференціація продуктів може бути необхідною для того, щоб споживачі мали змогу належним чином порівнювати продукти, що призводить до потреби у зміні шкали етикеток. Тому цей Регламент повинен встановити детальні правила зміни шкали, щоб максимізувати правову визначеність для постачальників і дилерів.

(16) Для декількох етикеток, встановлених делегованими актами, ухваленими на підставі Директиви 2010/30/ЄС, продукти повністю або переважно надаються у найвищих класах. Це знижує дієвість етикеток. Класи на наявних етикетках, залежно від групи продуктів, мають різні шкали, на яких найвищим класом може бути будь-який із класів від A до A+++. У результаті цього, коли споживачі порівнюють етикетки з різних груп продуктів, вони можуть дійти думки, що для конкретної етикетки існують кращі класи енергоспоживання, ніж ті, які демонструються. Щоб уникнути такої потенційної плутанини, як перший крок доцільно здійснити первинну зміну шкали наявних етикеток, щоб забезпечити однорідність шкали A-G для трьох категорій продуктів відповідно до цього Регламенту.

(17) Енергетичне маркування продуктів для обігріву приміщень і нагрівання води було тільки нещодавно запроваджене, і темпи технологічного прогресу в цих групах продуктів є відносно низькими. Поточна схема маркування чітко розрізняє технології використання традиційного викопного палива, для яких найкращим класом є A, і технології, що використовують відновлювані джерела енергії, які часто значно дорожчі, для яких зарезервовані класи A+, A++ та A+++. Суттєвого заощадження енергії можна досягти за рахунок самих лише найефективніших технологій використання викопного палива, що дало б змогу продовжувати просувати їх як клас A. Оскільки ринок продуктів для обігріву приміщень і нагрівання води, ймовірно, повільно рухатиметься до технологій більш відновлюваної енергії, для таких продуктів доцільно здійснити зміну шкали етикеток енергоефективності пізніше.

(18) Після первинної зміни шкали, частота подальшої зміни шкали повинна визначатися на основі відсотка проданих продуктів, що належать до вищих класів. Подальша зміна шкали повинна враховувати швидкість технологічного прогресу та потребу в уникненні надмірного тягаря для постачальників і дилерів, та особливо - для малого бізнесу. Тому строк у приблизно 10 років буде бажаним для частоти зміни шкали. У новій етикетці зі зміненою шкалою найвищий клас повинен залишатися вільним, щоб заохочувати технологічний прогрес, забезпечувати стабільність нормативно-правової бази, обмежити частоту зміни шкали та уможливити розроблення та визнання дедалі ефективніших продуктів. У виняткових випадках, коли очікується швидший розвиток технології, на момент запровадження нової етикетки зі зміненою шкалою два найвищі класи повинні бути вільними від усіх продуктів.

(19) Перед зміною шкали Комісія повинна здійснити належне підготовче дослідження.

(20) Для уникнення плутанини для покупців при зміні шкали етикетки для групи продуктів, така заміна етикеток повинна бути здійснена протягом короткого строку на дотичних продуктах, що демонструються в магазинах, та організації належних інформаційних кампаній для споживачів, що чітко вказують на запровадження нового варіанту етикетки.

(21) У разі зміни шкали етикетки, постачальник протягом певного періоду повинен надавати дилеру і наявну етикетку, і етикетку зі зміненою шкалою. Заміна наявних етикеток на продуктах, що демонструються, зокрема і при продажі через Інтернет, на етикетки зі зміненою шкалою повинна здійснюватися якнайшвидше після дати заміни, визначеної в делегованому акті про зміну шкали етикетки. Дилери не повинні демонструвати етикетки зі зміненою шкалою до дати заміни.

(22) Необхідно забезпечити чіткий і пропорційний розподіл обов’язків, що відповідають ролі кожного суб’єкта господарювання у процесі постачання і розповсюдження. Суб’єкти господарювання повинні нести відповідальність за відповідність вимогам у зв’язку з їхніми відповідними ролями в ланцюгу постачання, і надавати на ринку тільки ті продукти, що відповідають вимогам цього Регламенту та делегованих актів, ухвалених на підставі нього.

(23) Щоб у споживачів зберігалася довіра до етикетки енергоефективності, потрібно не дозволяти використання для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів і непов’язаних з енергоспоживанням продуктів інших етикеток, що імітують етикетку енергоефективності. Якщо пов’язані з енергоспоживанням продукти не охоплені делегованими актами, держави-члени повинні мати можливість зберегти чинні чи запровадити нові національні схеми маркування таких продуктів. Додаткові етикетки, знаки, символи чи написи, які можуть ввести в оману чи заплутати споживачів щодо споживання енергії певним продуктом, з тієї самої причини повинні не дозволятися. Етикетки, передбачені відповідно до права Союзу, як-от маркування шин щодо ефективності споживання пального та інших екологічних параметрів, а також додаткові етикетки, як-от Energy Star ЄС і екомарковання ЄС, не повинні вважатися такими, що вводять в оману чи заплутують споживачів.

(24) Дедалі частіше споживачам пропонуються оновлення програмного забезпечення чи вбудованої програми продуктів після введення продуктів в обіг або експлуатацію. Хоча здебільшого такі оновлення призначені для поліпшення характеристик продукту, вони також можуть впливати на енергоефективність та інші параметри продукту, вказані на етикетці енергоефективності. Якщо такі зміни завдають шкоди параметрам, вказаним на етикетці енергоефективності, споживачам повинно бути повідомлено про такі зміни та надано можливість погодитися на оновлення чи відмовитися від нього.

(25) Для забезпечення правової визначеності необхідно роз’яснити, що до пов’язаних з енергоспоживанням продуктів застосовують правила нагляду за ринком у Союзі та контролю продуктів, що надходять на ринок Союзу, передбачені Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 (- 5). З огляду на принцип вільного руху товарів, органи ринкового нагляду держав-членів неодмінно повинні дієво співпрацювати між собою. Необхідно посилювати таку співпрацю щодо енергетичного маркування шляхом надання Комісією підтримки групам адміністративної співпраці з екодизайну та енергетичного маркування.

(26) У пропозиції Комісії щодо нового регламенту з ринкового нагляду за продуктами інтегровано положення Регламенту (ЄС) № 765/2008, Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/95/ЄС (- 6) і декількох секторальних гармонізаційних законодавчих актів Союзу. Така пропозиція включає положення про запобіжне застереження, що міститься в Рішенні Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС (- 7), яке має застосовуватися до всіх гармонізаційних законодавчих актів Союзу. Допоки новий регламент досі розглядається співзаконодавцями, доцільно зробити покликання на Регламент (ЄС) № 765/2008 і включити запобіжне застереження до цього Регламенту.

(27) Діяльність із ринкового нагляду, на яку поширюється Регламент (ЄС) № 765/2008, не спрямована виключно на охорону здоров’я та безпеки, але також застосовується й до правозастосування права Союзу, яке прагне захистити інші суспільні інтереси, включно з енергоефективністю. Відповідно до Повідомлення Комісії під назвою "20 заходів для Європи стосовно безпечніших продуктів, що відповідають вимогам: багаторічний план дій з нагляду за продуктами в ЄС" від 13 лютого 2013 року, методологія загального оцінювання ризику Союзу була оновлена таким чином, що вона охоплює всі ризики, включно з тими, що стосуються енергетичного маркування.

(28) Послідовна та ефективна за витратами діяльність із ринкового нагляду по всьому Союзу також вимагає добре структурованого, комплексного архівування всієї відповідної інформації та обміну нею між державами-членами, зокрема, щодо національної діяльності у цьому контексті, включно з покликаннями на нотифікацію, що вимагається цим Регламентом. База даних Інформаційно-комунікаційної системи щодо ринкового нагляду (ICSMS), створена Комісією, добре підходить для формування повноцінної бази даних щодо ринкового нагляду, тому варто наполегливо заохочувати її використання.

(29) Щоб створити корисний інструмент для споживачів, передбачити альтернативні способи отримання дилерами інформаційних листів продукту, полегшити моніторинг відповідності та надати актуальні ринкові дані для регуляторного процесу щодо перегляду етикеток та інформаційних листів для конкретних продуктів, Комісія повинна створити та підтримувати базу даних продуктів, що складається з відкритої частини та частини, що стосується відповідності, доступ до яких повинен забезпечуватися через онлайновий портал.

(30) Без обмеження обов’язків держав-членів щодо ринкового нагляду та обов’язків постачальників щодо перевірки продуктів на відповідність, постачальники повинні забезпечувати доступність за допомогою електронних засобів інформації, що вимагається, про відповідність продукту в базі даних продуктів. Інформація, важлива для споживачів і дилерів, повинна бути оприлюднена у відкритій частині бази даних продуктів. Така інформація повинна бути доступною як відкриті дані, щоб надати можливість її використання розробниками мобільних додатків та інших інструментів порівняння. Легкий прямий доступ до відкритої частини бази даних продуктів повинен полегшуватися орієнтованими на користувача інструментами, як-от динамічний код швидкого відгуку (QR-код), розміщуваних на друкованих етикетках.

(31) Частина бази даних продуктів, що стосується відповідності, повинна підпадати під жорсткі правила захисту даних. Конкретні частини технічної документації, які вимагаються в частині бази даних, що стосується відповідності, повинні надаватися органам ринкового нагляду та Комісії. Якщо певна технічна інформація є настільки чутливою, що було б недоцільно включати її до категорії технічної документації, як викладено в делегованих актах, ухвалених на підставі цього Регламенту, органи ринкового нагляду повинні зберегти право доступу до такої інформації, коли це необхідно відповідно до обов’язку співпраці з постачальниками або шляхом добровільного вивантаження постачальниками додаткових частин технічної документації до бази даних продуктів.

(32) Щоб база даних продуктів якнайскоріше стала корисною, реєстрацію всіх моделей, одиниці яких вводять в обіг з дати набуття чинності цим Регламентом, необхідно зробити обов’язковою. Для моделей, одиниці яких введені в обіг до дати набуття чинності цим Регламентом, і які вже не реалізовуються, реєстрація повинна бути необов’язковою. Повинен бути передбачений належний перехідний період для розроблення бази даних, і щоб давати змогу постачальникам виконувати свої зобов’язання щодо реєстрації. Якщо до вже введеного в обіг товару вносять будь-які зміни, що мають значення для етикетки та інформаційного листа продукту, продукт повинен вважатися новою моделлю, а постачальник повинен реєструвати його в базі даних продуктів. Комісія у співпраці з органами ринкового нагляду й постачальниками повинна приділяти особливу увагу перехідному процесу до повного впровадження відкритої частини бази даних продуктів і частини, що стосується відповідності.

(33) Санкції, застосовні в разі порушень положень цього Регламенту та делегованих актів, ухвалених на підставі нього, повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

(34) Щоб сприяти енергоефективності, зменшенню зміни клімату та охороні довкілля, держави-члени повинні мати змогу створювати стимули для використання енергоефективних продуктів. Держави-члени мають свободу вирішувати щодо характеру таких стимулів. Такі стимули повинні відповідати правилам Союзу щодо державної допомоги й не повинні створювати необґрунтованих ринкових бар’єрів. Цей Регламент не завдає шкоди результатам будь-якої майбутньої процедури державної допомоги, яка може бути вжита відповідно до статей 107 і 108 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) стосовно таких стимулів.

(35) Споживання енергії, характеристики та інша інформація щодо продуктів, на які поширюються вимоги до конкретних продуктів на підставі цього Регламенту, повинні вимірюватися за допомогою надійних, точних і відтворюваних методів, що враховують загальновизнані новітні методи вимірювання та розрахунку. В інтересах належного функціонування внутрішнього ринку стандарти повинні бути гармонізовані на рівні Союзу. Такі методи та стандарти повинні, наскільки це можливо, враховувати використання певного продукту в реальних умовах, відображати середню поведінку споживачів та бути надійними, щоб стримувати їх умисний та неумисний обхід. Етикетки енергоефективності повинні відображати порівняльні показники фактичного використання продуктів у межах обмежень, зумовлених потребою в надійних і відтворюваних лабораторних випробуваннях. Тому постачальникам слід заборонити включати в тестові умови програмне чи апаратне забезпечення, яке автоматично змінює характеристики продукту. За відсутності опублікованих стандартів на момент застосування вимог до конкретних продуктів, Комісія повинна опублікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу перехідні методи вимірювання та розрахунку стосовно таких вимог до конкретних продуктів. Після публікації покликання на такий стандарт, відповідність йому повинна надавати презумпцію відповідності методам вимірювання для зазначених вимог до конкретних продуктів, ухвалених на основі цього Регламенту.

(36) Комісія повинна передбачити довгостроковий робочий план перегляду етикеток для конкретних пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, включно з орієнтовним переліком подальших пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, для яких можуть бути запроваджені етикетки енергоефективності. Виконання робочого плану має починатися з технічного, екологічного та економічного аналізу відповідних груп продуктів. Такий аналіз повинен також враховувати додаткову інформацію, що включає можливість та вартість надання споживачам інформації про характеристики пов’язаного з енергоспоживанням продукту, як-от його споживання енергії, довговічність чи екологічні характеристики, у світлі цілей сприяння економіці замкненого циклу. Така додаткова інформація повинна підвищувати зрозумілість та дієвість етикетки для споживачів і не повинна призводити до будь-яких негативних наслідків для споживачів.

(37) На постачальників продуктів, що реалізуються відповідно до Директиви 2010/30/ЄС до дати набуття чинності цим Регламентом повинен продовжувати поширюватися обов’язок надавати електронну версію технічної документації відповідних продуктів на запит органів ринкового нагляду. Належні перехідні положення повинні забезпечувати правову визначеність та безперервність у цьому контексті.

(38) Крім того, щоб забезпечити безперебійний перехід до цього Регламенту, діючі вимоги, встановлені делегованими актами, ухваленими на підставі статті 10 Директиви 2010/30/ЄС і Директиви Комісії 96/60/ЄС (- 8), повинні й надалі застосовуватися до відповідних груп продуктів до їх скасування або заміни делегованими актами, ухваленими на підставі цього Регламенту. Застосування зазначених діючих вимог не обмежує застосування обов’язків згідно з цим Регламентом.

(39) Щоб встановити конкретні групи пов’язаних з енергоспоживанням продуктів відповідно до набору конкретних критеріїв та задля встановлення етикеток та інформаційних листів для конкретних продуктів, Комісії необхідно делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС. Особливо важливо, щоб Комісія проводила відповідні консультації під час своєї підготовчої роботи, також і на експертному рівні, та щоб такі консультації провадилися відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (- 9). Зокрема, для забезпечення рівної участі в підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, що займаються підготовкою делегованих актів.

(40) Щоб забезпечити однакові умови імплементації цього Регламенту, на Комісію повинні бути покладені виконавчі повноваження щодо визначення, у рамках запобіжної процедури Союзу, чи є національний захід обґрунтованим, та встановлення детальних вимог щодо оперативних деталей, що стосуються бази даних продуктів. Згадані повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (- 10).

(41) Оскільки цілі цього Регламенту, а саме давати змогу споживачам обирати більш ефективні продукти шляхом надання належної інформації, не можуть достатньою мірою бути досягнуті державами-членами, а радше можуть бути краще досягнуті на рівні Союзу шляхом подальшого вдосконалення гармонізованих регулятивних рамок і забезпечення рівних умов для виробників, Союз може ухвалювати інструменти згідно з принципом субсидіарності, як визначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, встановленого в зазначеній статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

(42) Ця Регламент не обмежує зобов’язання держав-членів щодо кінцевих строків транспозиції до національного законодавства та дат застосування Директиви 2010/30/ЄС.

(43) Таким чином, Директиву 2010/30/ЄС необхідно скасувати,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. Цей Регламент встановлює рамки, що застосовуються до пов’язаних із енергоспоживанням продуктів ("продукти"), введених в обіг або введених в експлуатацію. Він передбачає маркування таких продуктів і надання стандартної інформації про енергоефективність продукту, споживання продуктами енергії та інших ресурсів під час використання та додаткової інформації щодо продуктів, таким чином даючи змогу споживачам обирати більш ефективні продукти, щоб вони могли зменшити споживання енергії.

2. Цей Регламент не застосовують до:

(a) уживаних продуктів (продуктів секонд-хенду), крім випадків, коли їх імпортують із третьої країни;

(b) транспортних засобів для перевезення людей або товарів.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "пов’язаний з енергоспоживанням продукт" або "продукт" означає товар або систему, що під час використання впливає на споживання енергії, введені в обіг або введені в експлуатацію, і включає складові частини, що під час використання впливають на споживання енергії, які вводять в обіг або вводять в експлуатацію для споживачів та які призначені для вбудування в продукти;

(2) "група продуктів" означає групу продуктів, що мають однакові основні функціональні можливості;

(3) "система" означає поєднання декількох товарів, які разом виконують конкретну функцію в передбаченому середовищі та енергоефективність яких може бути визначена як єдине ціле;

(4) "модель" означає версію продукту, всі одиниці якого мають однакові технічні характеристики, важливі для етикетки та інформаційного листа продукту, та мають однаковий ідентифікатор моделі;

(5) "ідентифікатор моделі" означає код, зазвичай літерно-цифровий, який вирізняє конкретну модель продукту з-поміж інших моделей під тією самою торговельною маркою або під тим самим найменування постачальника;

(6) "еквівалентна модель" означає модель, яка має однакові технічні характеристики, важливі для етикетки, й однаковий інформаційний лист продукту, але вводиться в обіг або експлуатацію тим самим постачальником як інша модель із відмінним ідентифікатором моделі;

(7) "надання на ринку" означає платне або безоплатне постачання продукту для розповсюдження чи використання на ринку Союзу в процесі здійснення комерційної діяльності;

(8) "введення в обіг" означає перше надання продукту на ринку Союзу;

(9) "введення в експлуатацію" означає перше використання продукту за призначенням на ринку Союзу;

(10) "виробник" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка виготовляє продукт або замовляє проектування чи виготовлення продукту та реалізовує такий продукт під своїм найменуванням або своєю торговельною маркою;

(11) "уповноважений представник" означає фізичну чи юридичну особу, що має осідок на території Союзу, яка отримала письмове доручення від виробника діяти від його імені щодо визначених завдань;

(12) "імпортер" означає фізичну чи юридичну особу, що має осідок на території Союзу, яка вводить в обіг на ринку Союзу продукт із третьої країни;

(13) "дилер" означає роздрібного торговця або іншу фізичну чи юридичну особу, яка надає продукти для продажу, прокату чи лізингу або демонструє їх споживачам чи монтажникам у ході комерційної діяльності на платній або безоплатній основі;

(14) "постачальник" означає виробника, що має осідок на території Союзу, або його уповноваженого представника, що не має осідку на території Союзу, або імпортера, який вводить продукт в обіг на ринку Союзу;

(15) "дистанційний продаж" означає надання продукту для продажу, прокату чи лізингу за поштовим замовленням, каталогом, через Інтернет, шляхом телемаркетингу або в будь-який інший спосіб, коли не очікується, що потенційний споживач може побачити продукт, який демонструється;

(16) "споживач" означає фізичну чи юридичну особу, яка купує, бере в прокат або отримує продукт для власного використання, незалежно від того, чи пов’язані її цілі з торговельною діяльністю, підприємницькою діяльністю, ремеслом чи професією;

(17) "енергоефективність" означає співвідношення між вихідною кількістю отриманих результатів діяльності (продуктивності), послуг, товарів або енергії та вхідною спожитою енергією;

(18) "гармонізований стандарт" означає стандарт, як означено в пункті (c) статті 2(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1025/2012 (- 11);

(19) "етикетка" означає графічну діаграму в друкованій або електронній формі, включно із закритою шкалою, що використовує тільки літери від A до G, кожна літера якої представляє клас, а кожен клас відповідає заощадженій енергії, з сімома різними кольорами - від темно-зеленого до червоного, задля інформування споживачів про енергоефективність та споживання енергії; вона включає етикетки зі зміненою шкалою та етикетки з меншою кількістю класів і кольорів відповідно до статті 11(10) і (11);

(20) "зміна шкали" означає дію, внаслідок якої вимоги для отримання певного класу енергоспоживання на етикетці для конкретної групи продуктів стають суворішими;

(21) "етикетка зі зміненою шкалою" означає етикетку для конкретної групи продуктів, шкала якої зазнала зміни і відрізняється від етикеток до зміни шкали, хоча і зберігає візуальну та сприйняттєву узгодженість з усіма етикетками;

(22) "інформаційний лист продукту" означає стандартний документ, що містить інформацію стосовно продукту, у друкованій чи електронній формі;

(23) "технічна документація" означає документи, достатні для того, щоб уможливити оцінювання органами ринкового нагляду достовірності етикетки та інформаційного листа продукту, включно з протоколами випробувань або подібними технічними даними;

(24) "додаткова інформація" означає інформацію, як указано в делегованому акті, щодо функціональних і екологічних характеристик;

(25) "база даних продуктів" означає систематизований набір даних щодо продуктів, що складається з відкритої частини для споживачів, інформація з якої щодо параметрів окремих продуктів є доступною за допомогою електронних засобів, онлайнового порталу для доступу та частини бази даних, що стосується відповідності, з чітко визначеними вимогами до доступу та безпеки;

(26) "допустимі відхилення для цілей верифікації" означає максимальне допустиме відхилення результатів вимірювання та розрахунку верифікаційних випробувань, що здійснюються органами ринкового нагляду або від імені таких органів, порівняно зі значеннями оголошених чи опублікованих параметрів, що відображає відхилення, яке виникає внаслідок міжлабораторних відмінностей.

1. Постачальник повинен забезпечувати, щоб кожна окрема одиниця продукту, який вводиться в обіг, безкоштовно супроводжувалася точними друкованими етикетками та інформаційними листами продукту відповідно до цього Регламенту та належних делегованих актів.

Як альтернатива наданню інформаційного листа продукту разом із продуктом, делеговані акти, зазначені в пункті (h) статті 16(3), можуть передбачити, що постачальнику достатньо внести параметри з такого інформаційного листа продукту до бази даних продуктів. У такому разі постачальник надає дилеру інформаційний лист продукту в друкованій формі на його запит.

Делеговані акти можуть передбачити, щоб етикетка була надрукована на пакованні продукту.

2. Постачальник повинен передавати дилеру друковані етикетки, включно з етикетками зі зміненою шкалою, відповідно до статті 11(13) та інформаційні листи продукту безкоштовно, швидко та, у будь-якому разі, протягом п’яти робочих днів від запиту дилера про це.

3. Постачальник повинен забезпечувати точність етикеток та інформаційних листів продукту, які він надає, і складати технічну документацію, яка є достатньою, щоб уможливити перевірку точності.

4. Після введення моделі в експлуатацію, постачальник повинен звертатися до споживача за чіткою згодою щодо внесення будь-яких змін, шляхом оновлення, до одиниці продукту, що матимуть негативний вплив на параметри з етикетки енергоефективності такої одиниці продукту, як визначено у відповідному делегованому акті. Постачальник повинен повідомляти споживача про мету такого оновлення та про зміни в параметрах, як і про будь-яку зміну класу етикетки. На період, що є пропорційним середньому строку служби продукту, постачальник повинен надавати споживачу можливість відмовитися від оновлення, без втрати функціональності, якій можливо запобігти.

5. Постачальник не повинен вводити в обіг продукти, розроблені таким чином, щоб характеристики моделі автоматично змінювалися в умовах випробування, задля досягнення сприятливішого рівня будь-якого з параметрів, визначених у відповідному делегованому акті чи включених до будь-якої документації, що надається разом із продуктом.

1. З 1 січня 2019 року постачальник повинен перед введенням в обіг одиниці нової моделі, на яку поширюється дія делегованого акта, внести до відкритої частини та частини, що стосується відповідності, бази даних продуктів інформацію про таку модель, як визначено в додатку I.

2. Якщо одиниці моделі, на яку поширюється дія делегованого акта, вводять в обіг з 1 серпня 2017 року по 1 січня 2019 року, постачальник повинен внести до бази даних продуктів інформацію, визначену в додатку I, щодо такої моделі до 30 червня 2019 року.

До внесення даних до бази даних продуктів, постачальник повинен зробити електронну версію технічної документації доступною для інспектування протягом 10 днів з моменту отримання запиту від органів ринкового нагляду чи від Комісії.

3. Постачальник може вносити до бази даних продуктів інформацію щодо моделей, як визначено в додатку I, одиниці якої були введені в обіг виключно до 1 серпня 2017 року.

4. Продукт, до якого були внесені зміни, що впливають на етикетку чи на інформаційний лист продукту, повинен вважатися новою моделлю. Коли постачальник більше не вводить в обіг одиниці моделі, він повинен вказати це у базі даних.

5. Обов’язки, зазначені у параграфах 1 і 2 цієї статті, не застосовують до обігрівальних комплексів, зазначених у делегованих регламентах Комісії (ЄС) № 811/2013 (- 12), (ЄС) № 812/2013 (- 13) і (ЄС) 2015/1187 (- 14), якщо надання етикеток для таких комплексів є одноосібною відповідальністю дилера.

6. Після введення в обіг останньої одиниці моделі, постачальник повинен зберігати інформацію щодо такої моделі в частині бази даних продуктів, що стосується відповідності, протягом 15 років. У відповідних випадках, у зв’язку з середнім строком служби продукту, на підставі пункту (q) статті 16(3) може бути передбачений коротший строк зберігання інформації. Інформація з відкритої частини бази даних не повинна видалятися.

1. Дилер повинен:

(a) демонструвати у видимий спосіб етикетку, надану постачальником або оприлюднену відповідно до параграфа 2, для одиниць моделі, на яку поширюється дія відповідного делегованого акта, зокрема і для дистанційного продажу через Інтернет; та

(b) надавати споживачам інформаційний лист продукту, у тому числі і в фізичній формі в пункті продажу на запит споживача.

2. Якщо, незважаючи на статтю 3(1), дилер не має етикетки, він повинен звернутися по неї до постачальника згідно зі статтею 3(2).

3. Якщо, незважаючи на статтю 3(1), дилер не має інформаційного листа продукту, він повинен звернутися по нього до постачальника згідно зі статтею 3(2); або, за власним рішенням, - роздрукувати чи завантажити його з бази даних продуктів для електронного відображення, якщо такі функції доступні для відповідного продукту.

Постачальник і дилер повинні:

(a) робити покликання на клас енергоефективності продукту та діапазон класів ефективності, наявні на етикетці, у візуальній рекламі та технічних промоційних матеріалах для конкретної моделі відповідно до належного делегованого акта;

(b) співпрацювати з органами ринкового нагляду та вживати негайних заходів для усунення будь-якої невідповідності вимогам, визначеним у цьому Регламенті та відповідних делегованих актах, що належить до їхньої відповідальності, із власної ініціативи чи коли цього вимагають органи ринкового нагляду;

(c) щодо продуктів, на які поширюється дія делегованих актів, не надавати та не демонструвати інші етикетки, знаки, символи чи написи, які не відповідають вимогам цього Регламенту та відповідних делегованих актів, якщо це може ввести в оману чи заплутати споживачів щодо споживання енергії чи інших ресурсів під час використання;

(d) щодо продуктів, на які не поширюється дія делегованих актів, не постачати чи не демонструвати етикетки, які імітують етикетки, передбачені відповідно до цього Регламенту та відповідних делегованих актів;

(e) щодо продуктів, не пов’язаних з енергоспоживанням, не постачати чи не демонструвати етикетки, які імітують етикетки, передбачені цим Регламентом і делегованими актами.

Пункт (d) у першому підпараграфі не стосується етикеток, передбачених національним правом, окрім випадків, коли такі етикетки передбачені делегованими актами.

1. Держави-члени не повинні перешкоджати на своїй території введенню в обіг або експлуатацію продуктів, що відповідають вимогам цього Регламенту та відповідних делегованих актів.

2. Якщо держави-члени надають стимули для продукту, визначеного у делегованому акті, такі стимули повинні бути спрямовані на два найбільш заповнені класи енергоефективності, або на вищі класи, як встановлено в такому делегованому акті.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб запровадження та зміна шкали етикеток супроводжувалося просвітницькими та рекламно-інформаційними кампаніями щодо енергетичного маркування. У разі доцільності, це робиться у співпраці з постачальниками та дилерами. Комісія підтримує співпрацю та обмін найкращими практиками щодо таких кампаній, зокрема шляхом рекомендування спільних ключових тез.

4. Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій і механізмів контролю за виконанням, застосовні у разі порушень цього Регламенту та делегованих актів, і вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх імплементації. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними. Правила, які відповідають вимогам статті 15 Директиви 2010/30/ЄС, вважаються такими, що відповідають вимогам цього параграфа стосовно санкцій.

Держави-члени повинні до 1 серпня 2017 року повідомити Комісію про правила, зазначені в першому підпараграфі, про які ще не було повідомлено Комісію, а також без затримки повідомляти її про будь-які подальші зміни, які на них впливають.

1. Статті з 16 по 29 Регламенту (ЄС) № 765/2008 застосовуються до продуктів, що підпадають під дію цього Регламенту та відповідних делегованих актів.

2. Комісія повинна заохочувати та підтримувати співпрацю та обмін інформацією про ринковий нагляд, що стосується етикетування продуктів, між національними органами влади держав-членів, відповідальними за ринковий нагляд або контроль продуктів, що надходять на ринок Союзу, і між ними та Комісією, між іншим, шляхом більшого залучення груп адміністративної співпраці з екодизайну та енергетичного маркування.

Такі обміни інформацією також повинні відбуватися, коли результати випробувань демонструють відповідність продукту цьому Регламенту та належному делегованому акту.

3. Загальні програми ринкового нагляду або конкретні секторальні програми держав-членів, запроваджені на підставі статті 18 Регламенту (ЄС) № 765/2008 , повинні включати заходи для забезпечення дієвого дотримання положень цього Регламенту.

4. Комісія повинна у співпраці з групами адміністративної співпраці з екодизайну та енергетичного маркування розробити настанови для застосування цього Регламенту, зокрема щодо найкращих практик для випробування продуктів та обміну інформацією між національними органами ринкового нагляду і Комісією.

4. Органи ринкового нагляду мають право стягнути з постачальника витрати на інспектування документів і фізичні випробування продукту в разі його невідповідності цьому Регламенту та належним делегованим актам.

1. Якщо органи ринкового нагляду однієї держави-члена мають достатні підстави вважати, що продукт, на який поширюється дія цього Регламенту, становить загрозу для аспектів охорони суспільних інтересів, охоплених цим Регламентом, як-от для аспектів охорони довкілля чи захисту прав споживачів, вони повинні виконати стосовно такого продукту оцінювання з охопленням усіх вимог щодо енергетичного маркування, що стосуються такого ризику та встановлені в цьому Регламенті чи у відповідному делегованому акті. Постачальники та дилери повинні мірою необхідності співпрацювати з органами ринкового нагляду для цілей такого оцінювання.

2. Якщо під час оцінювання, зазначеного в параграфі 1, органи ринкового нагляду виявляють, що продукт не відповідає вимогам, встановленим у цьому Регламенті чи у відповідному делегованому акті, вони невідкладно вимагають від постачальника чи, у відповідних випадках, від дилера вжити всіх належних коригувальних дій, щоб привести продукт у відповідність до таких вимог, у відповідних випадках - вилучити продукт з ринку, або, у відповідних випадках - відкликати продукт протягом розумного періоду, сумірного характеру ризику, відповідно до їхніх вказівок.

Стаття 21 Регламенту (ЄC) № 765/2008 застосовується до заходів, зазначених у цьому параграфі.

3. Якщо органи ринкового нагляду вважають, що невідповідність, зазначена в параграфі 2, не обмежена їхньою національною територією, вони повинні повідомити Комісію та інші держави-члени про результати оцінювання, а також про дії, виконання яких вони вимагають від постачальника чи дилера.

4. Постачальник або, у відповідних випадках, дилер забезпечує вжиття всіх належних коригувальних чи обмежувальних дій відповідно до параграфа 2 щодо всіх таких продуктів, які він надав на ринку на всій території Союзу.

5. Якщо постачальник або, у відповідних випадках, дилер не вживає необхідних коригувальних дій протягом періоду, зазначеного в параграфі 2, органи ринкового нагляду вживають усіх належних тимчасових заходів, щоб заборонити або обмежити надання продукту на своєму національному ринку, вилучити продукт з обігу на такому ринку чи відкликати його.

6. Органи ринкового нагляду повинні невідкладно повідомляти Комісію та інші держави-члени про заходи, вжиті на підставі параграфа 5. Така інформація повинна включати усі доступні дані, зокрема:

(a) дані, необхідні для ідентифікації невідповідного продукту;

(b) походження продукту;

(c) характер підозрюваної невідповідності та викликаного/спричиненого нею ризику;

(d) характер і тривалість вжитих національних заходів, а також аргументацію, надану постачальником або, у відповідних випадках, дилером.

Зокрема, органи ринкового нагляду повинні зазначати, чи така невідповідність спричинена тим, що такий продукт не виконує вимоги, пов’язані з аспектами охорони суспільних інтересів, встановлені в цьому Регламенті, або тим, що наявні недоліки в гармонізованих стандартах, зазначених у статті 13, які надають презумпцію відповідності.

7. Держави-члени, інші ніж держава-член, що ініціює процедуру, негайно повідомляють Комісії та іншим державам-членам про будь-які ухвалені інструменти та будь-яку додаткову інформацію, що є в їхньому розпорядженні та стосується невідповідності певного продукту вимогам, та, в разі незгоди з національним заходом, повідомлення про який було отримано, про свої заперечення.

8. Якщо протягом 60 днів з моменту одержання інформації, зазначеної в параграфі 6, жодна держава-член чи Комісія не висунула заперечення стосовно тимчасового заходу, вжитого державою-членом, такий захід вважають обґрунтованим.