Члени,

пам'ятаючи загальну мету членів удосконалити й посилити міжнародну торговельну систему, що ґрунтується на ГАТТ 1994;

визнаючи необхідність зробити ясними й закріпити норми ГАТТ 1994, й особливо норми її статті XIX - "Надзвичайні заходи з імпорту окремих товарів" - з тим, щоб відновити багатосторонній контроль за захисними заходами й виключити заходи, що не підпадають під такий контроль;

визнаючи важливість структурних перебудов і необхідність підвищити, а не обмежити конкуренцію на міжнародних ринках, а також

визнаючи далі, що для цих цілей є необхідною всеосяжна угода, що застосовуватиметься до всіх членів і ґрунтуватиметься на основних принципах ГАТТ 1994,

у цій Угоді домовляються про таке:

Ця Угода встановлює правила застосування захисних заходів, під якими розуміються такі заходи, які передбачено в статті XIX ГАТТ 1994.

1. Член-1 може застосувати захисний захід до товару лише, якщо цей член визначив відповідно до наведених нижче положень, що такий товар імпортується на його територію в такій збільшеній кількості (в абсолютному або відносному вираженні до вітчизняного виробництва) і на таких умовах, що завдають або загрожують завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості, яка здійснює виробництво подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів.

2. Захисні заходи застосовуються до імпортованого товару незалежно від його джерела.

1. Член може застосовувати захисні заходи лише після проведення розслідування компетентними органами цього члена згідно з процедурами, що попередньо встановлені й оприлюднені відповідно до статті X ГАТТ 1994. Це розслідування включає обгрунтоване повідомлення всім заінтересованим сторонам, а також публічні слухання або інші відповідні засоби, у ході яких імпортери, експортери та інші заінтересовані сторони могли би надавати докази та свої погляди, у тому числі можливість відповідати на надання таких доказів і поглядів іншими сторонами й викладати свої погляди, inter alia, стосовно того, чи відповідало би застосування захисного заходу суспільним інтересам, чи ні. Компетентні органи повинні публікувати звіт, у якому наводяться отримані ними дані та обґрунтовані результати з усіх відповідних фактичних та правових питань.

2. Будь-яка інформація, що за своїм характером є конфіденційною або надається на конфіденційній основі, після доведення доцільності цього, розглядається як така компетентними органами. Така інформація не розголошується без дозволу сторони, що її надала. Від сторін, які надають конфіденційну інформацію, може вимагатися надання неконфіденційних стислих викладів такої інформації або, якщо такі сторони зазначать, що така інформація не може бути стисло викладена, - причину, за якою стислий виклад не може бути надано. Проте якщо компетентні органи виявлять, що прохання про конфіденційність не є виправданим, і якщо заінтересована сторона не бажає оприлюднювати інформацію або дозволяти її розголошення в узагальнюючій або стислій формі, ці органи можуть ігнорувати таку інформацію, якщо їм не буде надано підтвердження з відповідних джерел про те, що ця інформація є достовірною.

1. Для цілей цієї Угоди:

a) під "серйозною шкодою" розуміється значне загальне заподіяння шкоди положенню вітчизняної промисловості;

b) під "загрозою серйозної шкоди" розуміється серйозна шкода, що є явно неминучою відповідно до положень пункту 2. Визначення наявності загрози серйозної шкоди ґрунтується на фактах, а не просто на голослівних твердженнях, догадках або незначній імовірності, а також

c) під час визначення шкоди або її загрози під "вітчизняною промисловістю" розуміється вся сукупність виробників подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів, які здійснюють виробництво в межах території члена, або ті виробники, чий сукупний обсяг виробництва подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів становить основну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів.

2. a) Під час розслідування для визначення того, чи завдало збільшення імпорту серйозної шкоди або загрожує завдати її вітчизняній промисловості відповідно до умов цієї Угоди, компетентні органи оцінюють усі відповідні фактори об'єктивного та кількісного характеру, що здійснюють вплив на ситуацію в цій промисловості, зокрема темпи та обсяги зростання імпорту відповідного товару в абсолютному й відносному вираженні, частку вітчизняного ринку, зайняту в результаті збільшення імпорту, змін обсягів продажу, виробництва, продуктивності праці, використання потужностей, прибутків та збитків, а також трудової зайнятості населення.

b) Рішення про визначення шкоди, зазначене в підпункті "a", не приймається, якщо це розслідування не покаже на підставі об'єктивних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між збільшенням імпорту відповідного товару та серйозною шкодою або її загрозою. Коли фактори, інші, ніж збільшення імпорту, одночасно завдають шкоди вітчизняній промисловості, така шкода не приписується збільшенню імпорту.

c) Компетентні органи повинні оперативно публікувати відповідно до положень статті 3 докладний аналіз справи, що розслідується, а також докази стосовно відповідності вивчених факторів.

1. Член повинен застосовувати захисні заходи лише настільки, наскільки це є необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її, а також для сприяння адаптації промисловості до умов конкуренції. Якщо використовується кількісне обмеження, такий захід не повинен зменшувати кількості імпортованих товарів нижче рівня останнього періоду, який визначається як середній показник імпорту за останні три репрезентативні роки, за які наявна статистика, якщо не буде надано чіткого виправдання того, що інший рівень є необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її. Члени повинні вибирати заходи, що є найбільш придатними для досягнення цих цілей.

2. a) У випадках, коли серед країн-постачальників розподіляється квота, член, що застосовує обмеження, може досягти домовленості стосовно розподілу часток квоти з усіма іншими членами, які мають значний інтерес у постачанні відповідного товару. У випадках, коли цей метод не може бути застосований на розумній основі, заінтересований член повинен надати членам, що мають значний інтерес у постачанні цього товару, частки, які ґрунтуються на пропорціях від загальної кількості або вартості імпорту товару таких членів протягом попереднього репрезентативного періоду, причому належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, що могли вплинути або можуть впливати на торгівлю цим товаром.

b) член може відступати від положень у підпункті "a" за умови, що консультації відповідно до пункту 3 статті 12 проводяться під егідою Комітету із захисних заходів, передбаченого в пункті 1 статті 13, а також, що Комітету надано явні докази того, що i) імпорт з боку деяких членів збільшився в непропорційній кількості стосовно загального збільшення імпорту відповідного товару за репрезентативний період, ii) причини для відступу від положень у підпункті "a" є виправданими, а також iii) умови такого відступу є рівними для всіх постачальників відповідного товару. Термін дії будь-якого такого заходу не повинен перевищувати початкового періоду згідно з пунктом 1 статті 7. Зазначений вище відступ не дозволяється в разі загрози серйозної шкоди.

За критичних обставин, коли затримка завдала би збитків, які важко було би відшкодувати, член може вжити тимчасових захисних заходів відповідно до попереднього визначення того, що є чіткі докази, що збільшення імпорту завдало або загрожує завдати серйозної шкоди. Термін дії тимчасового заходу не повинен перевищувати 200 днів, протягом цього періоду повинні виконуватися відповідні вимоги статей 2 - 7 та 12. Такі заходи повинні застосовуватися у формі збільшення тарифів з тим, щоб їх можна було швидко відшкодувати в тому разі, якщо подальше розслідування, зазначене в пункті 2 статті 4, не покаже, що збільшення імпорту завдало або загрожувало завдати серйозної шкоди вітчизняній промисловості. Термін дії будь-якого такого тимчасового заходу зараховується як частина початкового періоду та будь-якого його продовження, зазначеного в пунктах 1, 2 й 3 статті 7.

1. Член застосовує захисні заходи лише протягом такого періоду часу, який може бути необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її, а також для сприяння адаптації до умов конкуренції. Період не може перевищувати чотирьох років, якщо його не продовжено згідно з пунктом 2.

2. Період, загаданий у пункті 1, може бути продовжено за умови, що компетентні органи імпортуючого члена визначили відповідно до процедур, викладених у статтях 2, 3, 4 і 5, що захисний захід продовжує бути необхідним для запобігання серйозній шкоді або усунення її, і що існують докази того, що відбувається процес адаптації промисловості до умов конкуренції, а також за умови, що дотримуються відповідні положення статей 8 та 12.

3. Загальний термін застосування захисного заходу, зокрема термін застосування будь-якого тимчасового заходу, термін початкового застосування та будь-яке його продовження, не повинен перевищувати восьми років.

4. Для сприяння адаптації промисловості до умов конкуренції в ситуації, коли очікуваний термін дії захисного заходу, про який повідомлено відповідно до положень пункту 1 статті 12, перевищує один рік, член, що застосовує такий захід, повинен поступово лібералізувати його через регулярні інтервали протягом періоду застосування. Якщо термін дії такого заходу перевищує три роки, то член, що застосовує такий захід, повинен переглянути ситуацію не пізніше, ніж після закінчення половини терміну дії заходу, і, якщо це доречно, скасувати його або прискорити темп лібералізації. Захисний захід, термін дії якого продовжується відповідно до пункту 2, не повинен бути обмежувальнішим, ніж він був наприкінці початкового періоду, і повинен продовжити лібералізовуватись.

5. Жодних захисних заходів не може бути повторно застосовано до імпорту товару, що піддавався дії такого заходу, ужитого після дати набрання чинності Угодою СОТ, протягом періоду часу, який дорівнює періоду, протягом якого такий захід вже застосовувався раніше, за умови, що період незастосування становить принаймні два роки.

6. Незалежно від положень пункту 5 захисний захід тривалістю 180 днів або менше може знову застосовуватися до імпорту товару, якщо:

a) після дати введення захисного заходу до імпорту цього товару пройшов принаймні один рік і

b) такий захисний захід не застосовувався до цього самого товару більше, ніж двічі за п'ятирічний період, що безпосередньо передує даті введення такого захисного заходу.

1. Член, що пропонує застосування захисного заходу або прагне продовжити застосування захисного заходу, повинен докладати зусиль до підтримання рівня поступок та інших зобов'язань, в основному рівнозначного тому рівню, що існує відповідно до ГАТТ 1994 між ним та тими експортуючими членами, на яких би вплинув такий захід, відповідно до положень пункту 3 статті 12. Для досягнення цієї мети заінтересовані члени можуть погодитися стосовно адекватних засобів торгової компенсації за шкідливі наслідки введення цього заходу для їхньої торгівлі.