Це рішення стане остаточним за обставин, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Замула та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (Друга Секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста, Голова,

п. А.Б.Бака,

п. Кабрал Баррето,

п. Р.Тюрмен,

п. В.Буткевич,

пані Д.Йочєнє,

п. Д.Поповіч, судді,

та пані С.Доллє, Секретар Секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 11 жовтня 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена за заявою (N 10231/02), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) трьома громадянами України - п. Василем Івановичем Замулою (перший заявник), пані Наталею Іванівною Замулою (друга заявниця) та пані Мариною Замулою (третя заявниця) (далі - заявники) 19 липня 2001 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані Валерія Лутковська та пані Зоряна Бортновська.

3. Заява була розподілена Другій Секції (пункт 1 Правила 52 Регламенту Суду. У межах цієї Секції палата, яка розглядатиме справу (пункт 1 статті 27 Конвенції, була сформована, як передбачено пунктом 1 Правила 26.

4. 20 травня 2003 року колишня Друга Секція Суду визнала скарги заявників частково неприйнятними. Він вирішив відкласти розгляд скарг заявників щодо тривалості невиконання рішення, надмірної тривалості провадження у справі заявників і стверджуваної відсутності національних засобів захисту за цими скаргами (пункт 1 статті 6 Конвенції та стаття 13 Конвенції) та комунікувати ці скарги Уряду-відповідачу для надання зауважень. Суд також вирішив застосувати пункт 3 статті 29 Конвенції і одночасно розглянути питання щодо прийнятності та суті справи.

5. І Уряд і заявники надали зауваження щодо суті ( Правила 54А).

6. 1 листопада 2004 року Суд змінив склад Секції (пункт 1 Правила 25. Ця справа була передана до Другої Секції у новому складі (пункт 1 Правила 52).

7. Перший заявник народився 12 січня 1952 року і постійно проживає у м. Євпаторії, Крим. Він подав свою заяву до суду від імені своєї дружини (друга заявниця), яка померла 25 жовтня 2001 року, і від імені своєї молодшої дочки (третя заявниця), яка народилась у 1980 році.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 31 липня 1997 року сержант міліції Б.О.М. Шосткінського міського управління внутрішніх справ, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, смертельно поранив старшу дочку заявника, пані Ірину Ячменеву (народжену Замула).

9. 3 березня 1998 року Сумський обласний суд засудив Б.О.М. до 14 років позбавлення волі за вбивство дочки заявника, замах на вбивство інших осіб та зловживання посадовим становищем. Суд також зобов'язав управління внутрішніх справ сплатити 65 114,20 грн (1) першому заявнику, матері його померлої дочки (другій заявниці), молодшій сестрі (третій заявниці) та її колишньому чоловіку п. Олександру Ячменеву.

10. 7 квітня 1998 року Верховний Суд України залишив цей вирок у силі.

11. Виконавче провадження було відкрито 19 травня 1998 року.

12. 15 травня 2000 року Шосткінський міський відділ ДВС повідомив заявника, що 1223,56 грн (2) підлягали сплаті, але немає можливості виконати рішення повністю. Заявника також було поінформовано, що несплачений борг складає 63 805,64 грн (3), 19 405,64 грн (4) з яких мали бути сплачені заявнику та 14 800 грн (5) іншим потерпілим.

13. У жовтні 2000 року Сумське обласне управління Міністерства внутрішніх справ (далі - Сумське управління) було реорганізоване і Шосткінське районне управління внутрішніх справ було об'єднане з міським управлінням внутрішніх справ.

14. Постановою Сумського обласного суду від 9 лютого 2001 року правонаступником за рішенням від 3 березня 1998 року було визначено Шосткінський міський районний відділ внутрішніх справ.

15. 5 липня 2001 року виконавче провадження було зупинене з огляду на відсутність коштів у Шосткінського міського управління внутрішніх справ. У постанові про зупинення виконавчого провадження було зазначено, що виконавчий лист може бути повторно пред'явлений до виконання до 5 липня 2004 року.

16. 9 липня 2001 року управління юстиції в Сумській області поінформувало першого заявника про відсутність у управління внутрішніх справ коштів. Заявника також було поінформовано, що він може повторно звернутись з заявою про виконання рішення від 3 березня 1998 року в межах трирічного строку.

17. Друга заявниця померла 25 жовтня 2001 року.

18. 2 листопада 2001 року перший заявник поінформував Суд, що він був опікуном пані Катерини Ячменевої, 1995 року народження, дитини його вбитої дочки, батько якої (п. Щ.Я.) був позбавлений батьківських прав.

19. 16 липня 2003 року Сумське управління повідомило заявників про те, що у зв'язку з надходженням коштів на погашення заборгованості вони можуть отримати належні їм кошти після пред'явлення виконавчих листів за рішенням від 3 березня 1998 року.

20. Перший заявник отримав цей лист 22 липня 2003 року.

21. 21 січня 2004 року Департамент Міністерства юстиції спонукав заявників отримати кошти, присуджені їм рішенням від 3 березня 1999 року. Департамент зазначав, що у випадку відмови отримати ці кошти їх подальше повернення буде неможливим і що "подальший розгляд справи буде припинений".

22. 18 листопада 2003 року і 22 березня 2004 року Міністерство юстиції України інформувало Суд, що заявники не пред'явили виконавчі листи до Державної виконавчої служби.

23. 18 березня 2004 року перший заявник повідомив Суд, що він був поінформований про те, що спливає строк пред'явлення виконавчих листів до виконання.

24. 13 квітня 2004 року заявник звернувся до Євпаторійського міського суду з клопотанням про відновлення строку для оформлення права на спадщину померлої дружини. 15 травня 2004 року суд відновив заявнику цей строк.

25. 23 квітня 2004 року перший заявник повторно пред'явив до відділу державної виконавчої служби Шосткінського міського управління юстиції виконавчі листи про стягнення 15 000 грн (6) моральної шкоди та матеріальної шкоди у розмірі 5114,20 грн (7). Того ж дня відділ державної виконавчої служби Шосткінського міського управління юстиції відновив виконавчі провадження заявників.

26. 22 червня 2004 року перший заявник отримав усі кошти, присуджені йому та його дочці. Виконавчі провадження щодо першого заявника та його дочки були закриті 30 червня 2004 року. Виконавчий лист про стягнення коштів на користь померлої дружини заявника знаходився у ВДВС, оскільки Євпаторійським міським судом розглядалось питання про набуття заявником права на спадщину його померлої дружини.

27. 27 квітня 2005 року заявник повідомив Суд, що спадкове провадження триває у Євпаторійському міському суді.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

28. Відповідне національне законодавство і практика наведена у рішеннях у справах "Ромашов проти України" (від 27 липня 2004 року, заява N 67534/01, пп. 16-18), "Дубенко проти України" (від 11 січня 2005 року, заява N 74221/01, пп. 21-23), "Войтенко проти України" (від 29 червня 2004 року, заява N 18966/02, пп. 20-25).

29. Заявники скаржились на неспроможність державних органів виконати рішення від 3 березня 1998 року вчасно. Вони посилались на пункт 1 статті 6 Конвенції, яка у відповідній частині передбачає таке:

"Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків ... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом".

30. Далі заявники стверджували, що невиконання рішення, винесеного на їх користь, становило порушення статті 13 Конвенції, яка передбачає таке:

"Кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості".

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

А. Попередній розгляд

Заперечення щодо подання заявником заяви від імені його дочки і його померлої дружини

31. Уряд заперечував проти представництва пані Марини Замули першим заявником (її батьком). Зокрема, вони зазначали, що пан Василь Замула не надав документа, що уповноважував його діяти від її імені. Вони далі зазначали, що перший заявник ще не набув статусу спадкоємця його померлої дружини і, таким чином, не може вважатись жертвою щодо невиконання рішення, винесеного на її користь.

32. Щодо відсутності у першого заявника права представляти свою дочку (третю заявницю) Суд повторює, що коли заявники вибирають представництво за Правилом 36 Регламенту Суду, є вимога за пунктом 3 Правила 45 Регламенту Суду, що довіреність чи письмове уповноваження на представництво мають бути подані ним/нею (див. ухвалу від 29 червня 2004 року у справі "Фалькович проти України", заява N 64200/00). Такий уповноважуючий письмовий формальний лист не був наданий дочкою першого заявника своєму батьку. З зауважень заявника передбачалось, що пані Замула була молодшою і її батько, таким чином, може вважатися її юридичним представником у провадженні в Суді.

33. Проте, з матеріалів справи виходить, що національні органи визначили пані Марину Замулу як окремого стягувача у виконавчому провадженні, вважаючи, що вона має отримати належні їй кошти (у листі Міністерства юстиції N 01-7/28 від 21 січня 2004 року), і у матеріалах справи містяться листи до Суду, підписані пані Мариною Замулою (наприклад, лист від 18 вересня 2003 року, підписаний першим заявником та третьою заявницею). За цих обставин Суд доходить висновку, що зауваження Уряду щодо відсутності у пані Замули правоздатності на розгляд її заяви має бути відхилене. Суд вирішує, що пан Василь Замула має повноваження представляти пані Марину Замулу у провадженні в Суді.