ЗАКОН УКРАЇНИ
Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні
( Назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 21, ст.252)
( Вводиться в дію Постановою ВР
№ 876-XII від 21.03.91, ВВР, 1991, № 21, ст.253 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.404
№ 204/94-ВР від 14.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.406
№ 481/96-ВР від 12.11.96, ВВР, 1996, № 52, ст.301
№ 1926-III від 13.07.2000, ВВР, 2000, № 43, ст.363
№ 2606-III від 05.07.2001, ВВР, 2001, № 45, ст.237
№ 232-IV від 21.11.2002, ВВР, 2002, № 52, ст.380
№ 860-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 37, ст.300
№ 910-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 39, ст.333
№ 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250
№ 1771-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 37, ст.451
№ 1773-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 37, ст.453
№ 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162
№ 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267
№ 2602-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 25, ст.337
№ 2960-IV від 06.10.2005, ВВР, 2006, № 2-3, ст.35
№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96
№ 3483-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 32, ст.271
№ 1000-V від 03.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.441
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535
№ 1760-VI від 15.12.2009, ВВР, 2010, № 8, ст.62
№ 2171-VI від 11.05.2010, ВВР, 2010, № 31, ст.418
№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471
№ 2394-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 39, ст.513
№ 2409-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 40, ст.526
№ 2424-VI від 02.07.2010, ВВР, 2010, № 46, ст.535
№ 2457-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.564
№ 4213-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 31, ст.381
№ 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80
№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712
№ 1519-VII від 18.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1124
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40
№ 552-VIII від 30.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.318
№ 688-VIII від 15.09.2015, ВВР, 2015, № 46, ст.418
№ 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст.89
№ 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25
№ 1812-VIII від 17.01.2017, ВВР, 2017, № 7-8, ст.51
№ 2109-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 32, ст.346
№ 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.43
№ 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст.119
№ 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295
№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188
№ 1030-IX від 02.12.2020, ВВР, 2021, № 5, ст.37
№ 1054-IX від 03.12.2020
№ 1089-IX від 16.12.2020
№ 1499-IX від 01.06.2021, ВВР, 2021, № 32, ст.258
№ 1664-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 40, ст.334
№ 1665-IX від 15.07.2021 - вводиться в дію з 01.02.2022
№ 1962-IX від 15.12.2021, ВВР, 2023, № 2, ст.6
№ 2471-IX від 28.07.2022, ВВР, 2023, № 19, ст.82
№ 2682-IX від 18.10.2022
№ 3191-IX від 29.06.2023, ВВР, 2023, № 80, ст.293
№ 3460-IX від 09.11.2023, ВВР, 2023, №№ 97-100, ст.393
№ 4017-IX від 10.10.2024
№ 4030-IX від 29.10.2024 )
( У назві та тексті Закону слова "Українська РСР", "Рада Міністрів Української РСР", "Міністерство соціального забезпечення" у всіх відмінках замінено відповідно словами "Україна", "Кабінет Міністрів України", "Міністерство соціального захисту населення" у відповідних відмінках згідно із Законом № 204/94-ВР від 14.10.94 )
( У тексті Закону слова "Міністерство економіки України", "місцеві Ради народних депутатів" в усіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики", "органи місцевого самоврядування" у відповідних відмінках, а слова "Міністерство соціального захисту населення України", "Міністерство праці та соціальної політики України", "Міністерство праці України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики" у відповідних відмінках згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003 )
( У тексті Закону слова "Фонд України соціального захисту інвалідів" у всіх відмінках замінено словами "Фонд соціального захисту інвалідів" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1773-IV від 15.06.2004 )
( У тексті Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі, крім частини першої статті 11 і другого речення статті 37 цього Закону згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
( У тексті Закону слова "Фонд соціального захисту інвалідів" в усіх відмінках замінено словами "Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1499-IX від 01.06.2021 )
( У тексті Закону слова "громадська організація" у всіх відмінках і числах замінено словами "громадське об’єднання" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 1664-IX від 15.07.2021 )
( У тексті Закону слова "технічні та інші засоби реабілітації", "технічні реабілітаційні засоби", "спеціальні технічні засоби" у всіх відмінках замінено словами "допоміжні засоби реабілітації" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1962-IX від 15.12.2021 )
Цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
( Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об’єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.
( Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003; в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011 )
( Частину третю статті 1 виключено на підставі Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 2. Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Терміни "розумне пристосування" та "універсальний дизайн" вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю, а термін "дискримінація за ознакою інвалідності" вживається у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю та Законі України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".
( Частина третя статті 2 в редакції Закону № 1519-VII від 18.06.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
( Стаття 2 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 3. Інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 4030-IX від 29.10.2024 )
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 4. Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:виявленні, усуненні перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об’єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об’єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
охороні здоров’я;
соціальному захисті;
забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;
наданні пристосованого житла;
сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
( Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2249-VIII від 19.12.2017, № 2471-IX від 28.07.2022 )
Особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
( Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 552-VIII від 30.06.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
З метою реалізації особами з інвалідністю прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, кодексів усталеної практики, стандартів, технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби осіб з інвалідністю та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.
( Частина п'ята статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
( Стаття 4 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 5. Порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями.
Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.Громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.
( Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1000-V від 03.05.2007; в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024 )
( Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 7. Законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.Органи місцевого самоврядування зобов’язані інформувати осіб з інвалідністю про зміни і доповнення законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю.
Нормативно-правові акти, які стосуються матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення осіб з інвалідністю, розробляються за участю громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1773-IV від 15.06.2004 )
II. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ЇХ СОЦІАЛЬНОЇ ЗАХИЩЕНОСТІ
( Назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 8. Державне управління з питань забезпечення прав осіб з інвалідністю та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
( Стаття 8 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 9. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за участю громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації державної політики щодо осіб з інвалідністю та контролюють їх виконання, сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що стосуються осіб з інвалідністю.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1697-VII від 14.10.2014 )
Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень з урахуванням думки громадських об’єднань осіб з інвалідністю можуть звертатися до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяють розвитку співробітництва державних і громадських об’єднань з іноземними країнами з питань соціальної захищеності осіб з інвалідністю.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003; в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 10. Фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2960-IV від 06.10.2005, № 107-VI від 28.12.2007, № 2457-VI від 08.07.2010; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Стаття 11. Бюджет Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень.
( Частину другу статті 11 виключено на підставі Закону № 922-VIII від 25.12.2015 - щодо введення в дію зміни див. пункт 1 розділу IX Закону № 922-VIII від 25.12.2015 )
Органи місцевого самоврядування мають право утворювати цільові фонди соціальної допомоги особам з інвалідністю, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок і умови витрачання коштів цих фондів визначаються органами місцевого самоврядування з урахуванням пропозицій громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006 )
( Стаття 11 в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
III. ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 12. Громадські об’єднання осіб з інвалідністю, їх спілки створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей осіб з інвалідністю та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими громадянами до об’єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення осіб з інвалідністю до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за дотриманням прав осіб з інвалідністю, представництва їхніх інтересів та усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно осіб з інвалідністю та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.Представники всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і консультативно-дорадчих органів центральних органів виконавчої влади.
Представники місцевих громадських об’єднань осіб з інвалідністю, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і консультативно-дорадчих органів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до свого статусу та території діяльності.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 200/94-ВР від 13.10.94; в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 13. Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні подавати допомогу і сприяти громадським об’єднанням осіб з інвалідністю в їх діяльності.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003 )
Стаття 14. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські об’єднання осіб з інвалідністю, їх спілки мають право здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, а також господарську та підприємницьку діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, а також підприємств, заснованих на колективній власності громадських об’єднань.
( Частина перша статті 14 в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011 )
Продукція підприємств і організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю включається до державного замовлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина друга статті 14 в редакції Законів № 481/96-ВР від 12.11.96; № 2960-IV від 06.10.2005 )
Об’єкти капітального будівництва, які зводяться за рахунок коштів громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у заявленому обсязі включаються до державного замовлення.
( Частина третя статті 14 в редакції Закону № 481/96-ВР від 12.11.96 )
Держава сприяє забезпеченню матеріально-технічними та іншими ресурсами виконання державних замовлень, зазначених у частинах другій та третій цієї статті.
( Статтю 14 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 481/96-ВР від 12.11.96 )
Стаття 14-1. Підприємства та організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни.
( Частина перша статті 14-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, може делегувати в установленому Кабінетом Міністрів України порядку повноваження з надання адміністративних послуг бюджетній установі, що належить до сфери його управління.
( Статтю 14-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, визначає доцільність надання державної допомоги підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю у вигляді пільг з оподаткування, поворотної та безповоротної фінансової допомоги (далі - фінансова допомога), позик, сприяє в наданні пріоритетів при розміщенні державного замовлення, у працевлаштуванні осіб з інвалідністю та в інших формах, а також здійснює облік і контроль за використанням такої допомоги.
( Частина третя статті 14-1 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину четверту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину п’яту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину шосту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину сьому статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину восьму статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину дев’яту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину десяту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 14-2. Рішення про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування, отримання позик, фінансової допомоги, дотацій приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики, виходячи з техніко-економічного та соціального обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться ці кошти.
( Частина перша статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законами № 3483-IV від 23.02.2006, № 5462-VI від 16.10.2012 )
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування або відмову в наданні такого дозволу має бути вмотивованим та базуватися на аналізі соціальної значимості відповідного підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю та можливості працевлаштування осіб з інвалідністю.
( Частина друга статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, приймає рішення щодо:
( Абзац перший частини третьої статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування;
доцільності надання підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю позик, фінансової допомоги (крім фінансової допомоги на здійснення заходів щодо фізкультурно-спортивної реабілітації, яка надається за поданням Національного комітету спорту інвалідів України), дотацій з урахуванням фінансових можливостей Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
( Абзац третій частини третьої статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики приймають рішення з питань, зазначених у частині третій цієї статті, стосовно підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, що отримали за попередній податковий рік валовий дохід в обсязі, меншому за 8400 мінімальних заробітних плат.
( Частина четверта статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину п’яту статті 14-2 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Порядок і критерії надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та умови надання позик, фінансової допомоги, дотацій підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Частина шоста статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006 )
( Закон доповнено статтею 14-2 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 14-3. Рішення про скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємством, організацією громадського об’єднання осіб з інвалідністю приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, в разі:
( Абзац перший статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
отримання заяви від громадського об’єднання осіб з інвалідністю щодо скасування зазначеного дозволу;
подання відповідних податкових органів та інших державних органів про порушення законодавства України підприємством, організацією громадського об’єднання осіб з інвалідністю;
( Абзац третій статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020 )
неефективності виробничої діяльності та відсутності соціальної значимості за результатами аналізу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, соціально-економічних показників діяльності підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю;
( Абзац четвертий статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
ліквідації підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю.
( Закон доповнено статтею 14-3 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 15.
( Частину першу статті 15 виключено на підставі Закону № 860-IV від 22.05.2003 )
Місцеві органи громадських об’єднань осіб з інвалідністю, а також трудові колективи їх підприємств (об’єднань), установ і організацій вправі вносити в органи місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального захисту осіб з інвалідністю.
Стаття 16. Порядок створення, діяльності і ліквідації громадських об’єднань осіб з інвалідністю регулюється законодавством України про громадські об’єднання, статутами цих організацій, зареєстрованими у встановленому порядку.IV. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ, ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 17. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
( Частина перша статті 17 в редакції Закону № 3483-IV від 23.02.2006 )
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
( Статтю 17 доповнено частиною згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
( Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Стаття 18. Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
( Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина третя статті 18 в редакції Законів № 2249-VIII від 19.12.2017, № 2682-IX від 18.10.2022 )
Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
( Стаття 18 в редакції Закону № 3483-IV від 23.02.2006 )
Стаття 18-1. Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
( Частина перша статті 18-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
( Частина друга статті 18-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
( Частина третя статті 18-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина четверта статті 18-1 в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом України "Про зайнятість населення".
( Статтю 18-1 доповнено частиною п'ятою згідно з Законом № 1030-IX від 02.12.2020 )
( Закон доповнено статтею 18-1 згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006 )
Стаття 19. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об’єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об’єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
( Частину шосту статті 19 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3191-IX від 29.06.2023 )
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
( Статтю 19 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3191-IX від 29.06.2023 )
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
( Статтю 19 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом № 3191-IX від 29.06.2023 )
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.