Верховна Рада України

1. Схвалити рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2004 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації рекомендацій парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

4. Управлінню справами Верховної Ради України разом з Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи протягом березня 2003 року забезпечити в установленому порядку видання збірки матеріалів парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні.

Учасники парламентських слухань, які відбулися 13 січня 2003 року, обговоривши стан дотримання вимог природоохоронного законодавства, відзначають, що в Україні в цілому створено законодавчу базу для охорони, використання та відтворення природних ресурсів, енерго- та ресурсозбереження, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Її розвиток та вдосконалення в останні роки продовжувалися. Ратифіковано ряд міжнародних конвенцій, угод та інших договорів, затверджено важливі нормативно-правові акти і програми.

Разом з тим природоохоронне законодавство ще не забезпечує повною мірою потреб суспільства, а механізми його реалізації не розвинуті. Вжиті заходи щодо удосконалення природоохоронного законодавства, забезпечення державного контролю за його дотриманням є недостатніми.

Схвалені Постановою Верховної Ради України від 7 грудня 2000 року "Рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог екологічного законодавства в Україні, напрямів реалізації та вдосконалення екологічної політики" виконані не в повному обсязі.

Екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави. Водночас має місце тенденція до збільшення порушень вимог природоохоронного законодавства як підприємствами, установами й організаціями, так і органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також громадянами.

Недостатньо уваги приділяється охороні земельних ресурсів, раціональному їх використанню, збереженню та відтворенню родючості грунтів. Земельна реформа здійснюється без урахування екологічних вимог. Зростають площі еродованих земель, посилюються процеси підкислення, засолення, ущільнення, підтоплення, забруднення та засмічення грунтів, зменшується вміст гумусу.

В населених пунктах скорочуються площі зелених насаджень, руйнуються системи захисних лісових смуг вздовж залізниць, автомобільних шляхів та каналів. У лісогосподарській діяльності залишається низьким рівень використання природозберігаючих технологій. Серйозною проблемою є боротьба з шкідниками та хворобами лісу, особливо в лісах сфери управління Міністерства аграрної політики України. Збільшуються випадки несанкціонованих рубок. Лише в 2002 році через самовільні рубки лісу в Карпатському регіоні державі завдано збитків на суму понад 10 млн. гривень, з яких відшкодовано лише 1,7 відсотка.

Не здійснюються належні заходи щодо забезпечення науково обгрунтованого рівня відтворення і раціонального використання тваринного світу. Гострою проблемою залишається браконьєрство, яке набуває дедалі організованішого характеру.

Водні ресурси використовуються нераціонально, продовжуються їх забруднення та виснаження. Існуючі очисні споруди працюють неефективно, почастішали аварійні скиди забруднених зворотних вод. Продовжує зростати диспропорція між потужностями водопостачання та водовідведення.

Відсутній належний контроль за додержанням режиму використання водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Масового характеру набуло невиконання вимог Водного кодексу України у частині обмеження господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах. Здійснюються їх забудова та розорювання, знищуються лісові насадження.

Кабінетом Міністрів України до цього часу не визначений на державному рівні механізм надання водних об'єктів в оренду, що призводить до повного ігнорування місцевими органами влади вимог природоохоронного законодавства, самочинного розпоряджання водними об'єктами загальнодержавного значення.

Видобування корисних копалин у багатьох випадках здійснюється без ліцензій, гірничих та земельних відводів, затримується або зовсім не проводиться рекультивація земель. На діючих родовищах повсюдно не виконуються передбачені у ліцензіях умови користування надрами. Використання підземних вод часто здійснюється без відповідних проектів, дозволів на спеціальне водокористування, технічних паспортів свердловин.

Забруднення атмосферного повітря в більшості міст по окремих показниках перевищує встановлені нормативи. Зростає частка автотранспорту в загальному забрудненні атмосфери. Розмір плати за викиди не стимулює підприємства до впровадження природоохоронних заходів.

Залишається невирішеною проблема збирання, обробки, знешкодження та видалення відходів. Зростає засміченість територій побутовими відходами.

Такий стан охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки обумовлений рядом факторів.

Через незавершеність і непослідовність адміністративної реформи призупинилася розробка національної екологічної стратегії та впровадження системи інтегрованого управління природними ресурсами, посилюється відомчий підхід в управлінні, нарощується дублювання функцій державного контролю. Постійні структурні та кадрові зміни в Міністерстві екології та природних ресурсів України призводять до зниження ефективності його діяльності, послаблення кадрового потенціалу, втрати здобутків минулих років.

Існуючі економічні механізми природокористування не стимулюють раціонального використання природних ресурсів, забезпечення їх охорони та відтворення. Недосконала система адміністративних санкцій за порушення природоохоронного законодавства призводить до безвідповідальності керівників підприємств, установ і організацій. Діючі штрафні санкції за забруднення довкілля не забезпечують стимулів до технологічних змін, інновацій, впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Державні природоохоронні програми виконуються незадовільно. Їх реалізація систематично не забезпечується достатніми фінансовими ресурсами як на державному, так і на місцевому рівнях. Виконання заходів з охорони та відтворення природних ресурсів майже повністю ігноруються суб'єктами господарювання і перекладаються на державний та місцевий бюджети.

Контроль за дотриманням природоохоронного законодавства здійснюється незадовільно на всіх рівнях. Державна виконавча служба Міністерства юстиції України не завжди забезпечує примусове стягнення з винних збитків, завданих державі за порушення природоохоронного законодавства.

Гармонізація національного природоохоронного законодавства із законодавством Європейського Союзу здійснюється непослідовно. Нагальною потребою є впровадження міжнародних стандартів ISO-14000.

Не досить ефективно використовується потенціал співпраці з міжнародними організаціями екологічного спрямування. Реалізація проектів міжнародної технічної допомоги здійснюється безсистемно і без достатнього контролю. Виконання зобов'язань щодо міжнародних договорів України у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування та забезпечення екологічної безпеки організаційно та фінансово не забезпечено.

Зважаючи на те, що реалізація державної екологічної політики потребує створення цілісної системи заходів правового, економічного, соціального, освітнього, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру, Верховна Рада України р е к о м е н д у є:

1. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити виконання в повному обсязі рекомендацій, затверджених постановами Верховної Ради України "Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог екологічного законодавства в Україні, напрямів реалізації та вдосконалення екологічної політики" від 7 грудня 2000 року та "Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення державної політики щодо виконання законів України "Про природно-заповідний фонд України" і "Про охорону культурної спадщини" та дотримання посадовими особами вимог чинного законодавства стосовно Національного заповідника "Хортиця" й інших історико-культурних заповідників і об'єктів природно-заповідного фонду" від 12 вересня 2002 року;