Цей Закон визначає правові та організаційні засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів та спрямований на виконання зобов’язань України за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема, Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, а також на виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Паризької угоди.

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) верифікатор - юридична особа, акредитована відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", яка проводить верифікацію;

2) верифікаційний звіт - звіт, що видається верифікатором оператору за результатами верифікації та містить один із таких висновків верифікатора: за результатами верифікації звіт оператора визнано задовільним або за результатами верифікації звіт оператора визнано незадовільним;

3) верифікація - діяльність верифікатора, що полягає у перевірці звіту оператора, підготовці та видачі верифікатором за результатами такої перевірки верифікаційного звіту відповідно до цього Закону;

4) вид діяльності - діяльність, викиди парникових газів від провадження якої підлягають моніторингу, звітності та верифікації та яка входить до переліку видів діяльності, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5) викиди парникових газів - надходження в атмосферне повітря парникових газів, визначених щодо певного виду діяльності, з джерел викидів парникових газів на установці;

6) внутрішня верифікаційна документація - вся внутрішня документація, підготовлена, складена та отримана верифікатором для фіксації документальних відомостей та обґрунтування діяльності, пов’язаної з верифікацією;

7) Єдиний реєстр з моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (далі - Єдиний реєстр) - єдина державна електронна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку та облік відомостей про установки та документів у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів;

8) джерело викидів парникових газів - окрема частина установки, з якої здійснюються викиди парникових газів, або процес у межах установки, який призводить до викидів парникових газів;

9) звіт оператора - звіт про викиди парникових газів, складений оператором за результатами моніторингу за звітний період;

10) звіт про вдосконалення - складений оператором звіт, що містить інформацію про вдосконалення процесу моніторингу та інформацію про усунення невідповідності даних моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів і виконання рекомендацій щодо вдосконалення, наданих верифікатором;

11) звітний період - один календарний рік, протягом якого здійснюється моніторинг та за який складається звіт оператора;

12) моніторинг - збір, обробка, аналіз та зберігання оператором даних для визначення обсягів викидів парникових газів;

13) оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка здійснює технічну експлуатацію установки, що перебуває в її власності або користуванні;

14) парникові гази - гази, а саме: двоокис вуглецю (СО2 ), метан (CH4 ), закис азоту (N2 O), гідрофторвуглеці (ГФВ), перфторвуглеці (ПФВ), гексафторид сірки (SF6 ) та інші газоподібні складові атмосфери, які поглинають та випромінюють інфрачервоне випромінювання;

15) план моніторингу - документ, який визначає комплекс заходів з моніторингу, розробляється оператором на підставі типових форм стандартного або спрощеного плану моніторингу і подається оператором до уповноваженого органу для затвердження;

16) реєстраційна дія - державна реєстрація установки в Єдиному реєстрі, внесення змін до записів Єдиного реєстру, скасування державної реєстрації установки в Єдиному реєстрі;

17) уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів;

18) установка - стаціонарний технічний об’єкт, на якому оператор провадить один або більше видів діяльності, а також іншу діяльність, яка має безпосередній технологічний зв’язок з видами діяльності, що провадяться на такому об’єкті, та може впливати на викиди парникових газів.

2. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України та Законі України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності".

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів з установок, розташованих на території України (далі - моніторинг, звітність та верифікація).

1. Відносини, що виникають у сфері моніторингу, звітності та верифікації, регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у зазначеній сфері.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством у сфері моніторингу, звітності та верифікації, застосовуються норми міжнародного договору України.

1. Основними принципами діяльності, пов’язаної із здійсненням моніторингу, звітності та верифікації, є:

1) законність;

2) повнота, прозорість і точність здійснення моніторингу та звітності;

3) узгодженість, порівняність та цілісність моніторингу;

4) постійне вдосконалення процесу моніторингу та звітності;

5) достовірність та незалежність верифікації.

1. Державне управління у сфері моніторингу, звітності та верифікації відповідно до законодавства здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

уповноважений орган;

інші органи виконавчої влади відповідно до законодавства.

1. До повноважень Кабінету Міністрів України належить:

1) забезпечення здійснення державної політики у сфері моніторингу, звітності та верифікації;

2) затвердження переліку видів діяльності;

3) затвердження порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;

4) затвердження порядку верифікації звіту оператора;

5) здійснення інших повноважень, визначених Конституцією та законами України.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації, належить:

1) забезпечення формування державної політики у сфері моніторингу, звітності та верифікації;

2) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері моніторингу, звітності та верифікації;

3) затвердження порядку державної реєстрації установок у Єдиному реєстрі та порядку ведення Єдиного реєстру;

4) затвердження типових форм стандартного та спрощеного плану моніторингу, звіту про вдосконалення та звіту оператора, а також вимог до їх заповнення;

5) розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Кабінету Міністрів України у сфері моніторингу, звітності та верифікації та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

6) здійснення інших функцій у сфері моніторингу, звітності та верифікації відповідно до законодавства.

1. Уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства, розробляє та подає пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів та актів Кабінету Міністрів України у сфері моніторингу, звітності та верифікації, зокрема щодо:

а) порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;

б) порядку верифікації звіту оператора;

в) переліку видів діяльності;

2) здійснює інформування та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики у сфері моніторингу, звітності та верифікації;

3) здійснює організаційно-методичне керівництво та координацію роботи, пов’язаної з моніторингом, звітністю та верифікацією;

4) затверджує план моніторингу та план моніторингу із змінами;

5) визначає обсяги викидів парникових газів у випадках, передбачених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та має право звернутися до оператора з письмовим запитом про надання інформації, необхідної для визначення обсягів викидів парникових газів;

6) затверджує звіт про вдосконалення;

7) погоджує рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації;

8) приймає звіт оператора;

9) забезпечує ведення Єдиного реєстру, а також відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Єдиного реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Єдиному реєстрі;

10) здійснює обмін інформацією та координацію дій з національним органом України з акредитації та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

11) бере участь у міжнародному співробітництві з питань моніторингу, звітності та верифікації, вивчення, узагальнення та поширення міжнародного досвіду у зазначеній сфері;

12) здійснює інші функції у сфері моніторингу, звітності та верифікації відповідно до законодавства.

2. Уповноважений орган має право уповноважити підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління, на здійснення окремих функцій у сфері моніторингу, звітності та верифікації.

1. Установки, з яких здійснюються викиди парникових газів, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі.

Для проведення реєстраційної дії оператор подає заяву, загальні відомості про установку за формою, визначеною порядком державної реєстрації установок у Єдиному реєстрі, і документ, що містить відомості про види та обсяги викидів парникових газів. За результатами проведення реєстраційної дії уповноважений орган формує виписку з Єдиного реєстру та видає її оператору або уповноваженій ним особі.

У разі зміни даних, зазначених у документах, на підставі яких проводилася реєстраційна дія, оператор протягом 10 робочих днів зобов’язаний звернутися до уповноваженого органу для внесення змін до записів Єдиного реєстру.

1. Моніторингу підлягають викиди парникових газів у результаті провадження оператором видів діяльності на установці.

2. Моніторинг здійснюється оператором відповідно до плану моніторингу, затвердженого уповноваженим органом відповідно до законодавства. Підстави для застосування оператором стандартного або спрощеного плану моніторингу визначаються порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Для затвердження плану моніторингу оператор або уповноважена ним особа подає:

1) заяву;

2) план моніторингу, розроблений за типовою формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації;

3) підтвердження відповідності визначення обсягу викидів парникових газів та заходів, передбачених планом моніторингу, вимогам порядку здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів;

4) документи, що обґрунтовують застосування оператором методики моніторингу у випадках, передбачених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів.

У разі наявності істотних змін до плану моніторингу, визначених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, оператор або уповноважена ним особа подає до уповноваженого органу для затвердження заяву, план моніторингу із змінами та документи, що обґрунтовують необхідність внесення змін до плану моніторингу.

У випадках, передбачених порядком здійснення моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів, розробляється звіт про вдосконалення, який разом із заявою подається до уповноваженого органу для затвердження. Звіт про вдосконалення розробляється оператором за типовою формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації.

3. За результатами моніторингу розробляється звіт оператора, який підлягає верифікації. Звіт оператора розробляється за типовою формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері моніторингу, звітності та верифікації.

Верифікатор проводить верифікацію на підставі договору, укладеного з оператором.

4. Верифікатор зобов’язаний відвідати установку для проведення верифікації (виїзна верифікація).

У випадках, передбачених порядком верифікації звіту оператора, верифікатор має право прийняти рішення про проведення невиїзної верифікації.

Рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації підлягає погодженню уповноваженим органом, крім випадків, передбачених порядком верифікації звіту оператора, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Для погодження рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації оператор подає до уповноваженого органу заяву, рішення верифікатора про проведення невиїзної верифікації, результати аналізу ризиків, що можуть виникнути в разі непроведення виїзної верифікації, та документи на підтвердження відповідності критеріям проведення невиїзної верифікації, визначеним порядком верифікації звіту оператора.

5. На підставі інформації, отриманої під час верифікації, оператору видається верифікаційний звіт, що має містити висновок верифікатора за результатами верифікації. Підстави для визнання верифікатором за результатами верифікації звіту оператора задовільним або незадовільним встановлюються порядком верифікації звіту оператора.

6. Звіт оператора, визнаний за результатами верифікації задовільним, подається до уповноваженого органу разом з верифікаційним звітом та заявою про прийняття звіту оператора не пізніше 31 березня року, наступного за звітним періодом.

Документи для прийняття звіту оператора можуть бути подані до уповноваженого органу особисто оператором або уповноваженою ним особою в електронній формі через Єдиний реєстр із дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Уповноважений орган протягом 20 робочих днів з дня подання документів для прийняття звіту оператора:

перевіряє подані оператором документи на відповідність вимогам законодавства;

приймає рішення про прийняття звіту оператора;

повертає оператору подані документи разом із вмотивованим висновком у разі відмови у прийнятті звіту оператора.

Прийняття звіту оператора здійснюється на безоплатній основі.

У прийнятті звіту оператора може бути відмовлено у разі:

подання документів неналежною особою;

подання неповного пакета документів для прийняття звіту оператора;

виявлення в документах, поданих для прийняття звіту оператора, недостовірних відомостей;

подання звіту оператора, визнаного за результатами верифікації незадовільним;

неусунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у прийнятті звіту оператора, після закінчення строку, встановленого абзацом п’ятнадцятим цієї частини.

За наявності підстав для відмови у прийнятті звіту оператора уповноважений орган приймає рішення про відмову у прийнятті звіту оператора. У рішенні про відмову у прийнятті звіту оператора зазначається вичерпний перелік обставин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання оператором рішення уповноваженого органу про відмову у прийнятті звіту оператора оператор має право усунути зазначені в рішенні уповноваженого органу обставини, що стали підставою для відмови у прийнятті звіту оператора, та повторно подати до уповноваженого органу документи для прийняття звіту оператора. При цьому датою повторного подання документів для прийняття звіту оператора вважається дата першого їх подання.

7. Державний контроль у сфері моніторингу, звітності та верифікації здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

У разі необхідності перевірки достовірності даних, наведених у документах, поданих для отримання адміністративної послуги, у тому числі для прийняття звіту оператора, а також неподання таких документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів (виникнення обов’язку щодо подання таких документів) проводить позапланову перевірку.