З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність на підставі Закону N 889-VIII від 10.12.2015, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N 889-VIII від 10.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.43 )
Про державну службу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52, ст.490 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 3724-XII від 16.12.93, ВВР, 1993, N 52, ст.491 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, N 29, ст. 216
N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст. 268
N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 )
( Про поширення дії Закону додатково див. Закон
N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 647-XIV від 13.05.99, ВВР, 1999, N 24, ст.208
N 2493-III від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 )
( Про поширення дії Закону додатково див. Закон
N 2493-III від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 432-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.97
N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 )
( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 21-рп/2003 від 25.12.2003 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2105-IV від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32
N 2374-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.193
N 2593-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.346
N 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18
N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 432-V від 12.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.69
N 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 4-рп/2007 від 18.06.2007
N 6-рп/2007 від 09.07.2007 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2007 від 16.10.2007 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
N 3207-VI від 07.04.2011, ВВР, 2011, N 41, ст.414
N 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 3668-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.82
N 4161-VI від 09.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.334
N 4528-VI від 15.03.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.563
N 4661-VI від 24.04.2012, ВВР, 2013, N 7, ст.64
N 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.89
N 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.132
N 404-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.710 )
( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 11-рп/2013 від 26.11.2013 )
( Щодо втрати чинності Закону N 2592-VI від 07.10.2010
додатково див. Закон N 763-VII від 23.02.2014, ВВР,
2014, N 12, ст.189 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 20-21, ст.745
N 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, N 2-3, ст.12
N 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, N 47, ст.2051
N 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, N 49, ст.2056
N 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 6, ст.40 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення"
N 213-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 22, ст.145
N 794-VIII від 12.11.2015, ВВР, 2016, N 6, ст.55
N 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.44
N 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, N 5, ст.50
N 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, N 2, ст.25
N 2148-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, N 40-41, ст.383 )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 3-р/2022 від 23.12.2022 )
( Дію Закону поширено на посадових осіб місцевого
самоврядування згідно із Законом N 280/97-ВР від 21.05.97;
поширення втратило чинність у зв'язку з втратою чинності
пункту 5 розділу V Закону N 280/97-ВР від 21.05.97 на
підставі Закону N 2493-III від 07.06.2001 )
( Дія Закону поширюється на органи і посадових осіб місцевого
самоврядування в частині, що не суперечить Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні",
Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" та
іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого
самоврядування згідно із Законом N 2493-III від
07.06.2001 )
Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.
Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Державна служба і державні службовціДержавна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Стаття 2. Посада і посадова особаПосада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Стаття 3. Основні принципи державної службиДержавна служба грунтується на таких основних принципах:
служіння народу України;
демократизму і законності;
гуманізму і соціальної справедливості;
пріоритету прав людини і громадянина;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Стаття 4. Право на державну службуПраво на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Етика поведінки державного службовцяДержавний службовець повинен:
сумлінно виконувати свої службові обов'язки;
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;
не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
( Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 6. Основні напрями державної політики у сфері державної службиДержавна політика у сфері державної служби визначається Верховною Радою України.
Основними напрямами державної політики у сфері державної служби є визначення основних цілей, завдань та принципів функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.
Проведення єдиної державної політики та функціональне управління державною службою здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби.
( Частина третя статті 6 в редакції Закону N 2592-VIвід 07.10.2010 )
Питання функціонування державної служби в інших державних органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами України, вирішуються цими органами.
Стаття 7. Орган управління державною службоюОрганом управління державною службою в державних органах та їх апараті є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби.
( Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2592-VI від 07.10.2010 )
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби:
( Абзац перший частини другої статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2592-VI від 07.10.2010 )
прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в кадрах;
забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їх апараті;
розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань державної служби в державних органах та їх апараті;
розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх апараті;
здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного відбору державних службовців в державних органах та їх апараті;
організує навчання і професійну підготовку державних службовців державних органів та їх апарату;
контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу;
організує, координує та забезпечує умови для розвитку наукових досліджень з питань державної служби.
( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 2592-VI від 07.10.2010 )
Розділ III
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ
Стаття 9. Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апаратуПравовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 762-IV від 15.05.2003 )
Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
( Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1697-VII від 14.10.2014, N 1698-VII від 14.10.2014, N 901-VIII від 23.12.2015 )
Особливості регулювання правового становища членів і службовців апарату та територіальних органів Національного агентства з питань запобігання корупції визначаються законом.
( Статтю 9 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1700-VII від 14.10.2014 )
Стаття 10. Основні обов'язки державних службовцівОсновними обов'язками державних службовців є:
додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Стаття 11. Основні права державних службовцівДержавні службовці мають право:
користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;
брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;
одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;
на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;
на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;
на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;
на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.
Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службуНе можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:
визнані у встановленому порядку недієздатними;
мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину;
( Абзац третій статті 12 в редакції Закону N 4711-VIвід 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1700-VII від 14.10.2014 )
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам;
( Абзац четвертий статті 12 в редакції Закону N 4711-VI від 17.05.2012 )
в інших випадках, встановлених законами України.
Примітка. Терміни "безпосереднє підпорядкування" і "близька особа" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції".
( Статтю 12 доповнено приміткою згідно із Законом N 4711-VI від 17.05.2012 )
Стаття 13. Фінансовий контрольОсоба, яка претендує на зайняття посади державного службовця, а також державний службовець подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції".
( Стаття 13 в редакції Законів N 2756-VI від
02.12.2010, N 4661-VI від 24.04.2012, N 4711-VI від 17.05.2012, N 1700-VII від
14.10.2014 )
Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовцівДисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1700-VII від 14.10.2014 )
Для окремих категорій державних службовців законом можуть бути визначені особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби.
( Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом N 794-VIII від 12.11.2015 )
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Розділ IV
ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ
Стаття 15. Прийняття на державну службуПрийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.
Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу.
Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.
Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами.
Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції". У разі прийняття на державну службу на конкурсній основі спеціальна перевірка проводиться після проведення конкурсу стосовно осіб, які рекомендовані для призначення на посаду.
( Статтю 15 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1700-VII від 14.10.2014 )
З метою здійснення конкурсного добору на посади державних службовців у центральному органі виконавчої влади із спеціальним статусом законом може бути встановлено інший порядок утворення конкурсної комісії та проведення конкурсу.
( Статтю 15 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 794-VIII від 12.11.2015 )
Стаття 16. Обмеження, пов'язані з проходженням державної службиНа державних службовців поширюються вимоги та обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".
( Частина перша статті 16 в редакції Законів N 358/95-ВР від
05.10.95, N 3207-VI від 07.04.2011, N 1700-VII від 14.10.2014 )
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законом.
( Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4711-VI від 17.05.2012 )
Стаття 16-1. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересівДержавні службовці зобов’язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".
( Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 4711-VI від 17.05.2012; в редакції Закону N 1700-VII від 14.10.2014 )
Стаття 17. Присяга державних службовцівГромадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:
"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службуПри прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.
Стаття 19. Стажування державних службовцівЗ метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.
Стаття 20. Робочий часТривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.
За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
Стаття 21. Службові відрядженняДержавним службовцям відшкодовуються витрати на службові відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до законодавства про працю України.
Під час відрядження державні службовці користуються правом бронювання місць у готелях і на всі види транспорту, а також першочергового придбання проїзних документів.
Державним службовцям за місцем відрядження надається місце для роботи, можливість користуватися зв'язком, транспортом, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру.
Стаття 22. Відсторонення від виконання повноважень за посадоюНевиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.
Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.
Відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання корупції".
( Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 3207-VI від 07.04.2011; в редакції Закону N 1700-VII від 14.10.2014 )
Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службіГраничний вік перебування на державній службі становить 65 років.
( Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 647-XIV від 13.05.99, N 2493-III від
07.06.2001, N 2592-VI від 07.10.2010; в редакції
Законів N 3668-VI від 08.07.2011, N 4161-VI від 09.12.2011 )
У виняткових випадках після досягнення граничного віку перебування на державній службі державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу.
( Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI від 08.07.2011 )
Державним службовцям, які займають посади першої категорії, за рішенням відповідного державного органу чи посадової особи, які здійснили призначення їх на посади, може бути продовжено перебування на державній службі після досягнення ними шістдесятип'ятирічного віку за їх згодою у зв'язку з потребами служби, якщо інше не передбачено законом.
( Статтю 23 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 4528-VI від 15.03.2012 )
( Офіційне тлумачення положень статті 23 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 21-рп/2003 від 25.12.2003 )
Розділ V
СЛУЖБОВА КАР'ЄРА
Стаття 24. Проходження службиПрийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.
Стаття 25. Класифікація посадОсновними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Установлюються такі категорії посад державних службовців:
перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;