Про заставу

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про заставу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 47, ст.642) ( Вводиться в дію Постановою ВР № 2655-XII від 02.10.92, ВВР, 1992, № 47, ст.643 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4035-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, № 27, ст.223 № 287/94-ВР від 14.12.94, ВВР, 1995, № 1, ст. 3 № 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, № 14, ст. 93 № 496/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, № 2, ст. 3 № 583/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, № 2, ст. 3 № 82-XIV від 08.09.98, ВВР, 1998, № 42, ст.259 № 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, № 50, ст.436 № 2181-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 10, ст.44 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року № 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247 № 898-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.313 № 1255-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, № 11, ст.140 № 2709-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, № 32, ст.422 № 2801-IV від 06.09.2005, ВВР, 2005, № 48, ст.480 № 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.440 № 2435-VI від 06.07.2010, ВВР, 2010, № 46, ст.539 № 2518-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.22 № 4498-VI від 13.03.2012, ВВР, 2012, № 40, ст.480 № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 1206-VII від 15.04.2014, ВВР, 2014, № 24, ст.885 № 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542 № 1983-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 25, ст.289 № 1999-VIII від 05.04.2017, ВВР, 2017, № 24, ст.277 № 2478-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.368 № 2508-VIII від 12.07.2018, ВВР, 2018, № 38, ст.281 Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 19, ст.74 Законами № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 738-IX від 19.06.2020 № 1423-IX від 28.04.2021, ВВР, 2023, № 9-10, ст.25 № 1630-IX від 13.07.2021, ВВР, 2021, № 46, ст.378 № 2518-IX від 15.08.2022, ВВР, 2023, № 23-24, ст.90 № 3720-IX від 21.05.2024 )

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття застави

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

( Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020 )

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

( Частина третя статті 1 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )

Стаття 2. Законодавство України про заставу

Цим Законом визначаються основні положення про заставу.

Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Застосування застави

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

( Частина перша статті 3 в редакції Закону № 1255-IV від 18.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020 )

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог, та/або про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою.

( Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020 )

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Стаття 4. Предмет застави

Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Предметом застави не можуть бути:

культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

( Частина четверта статті 4 в редакції Закону № 2518-VI від 09.09.2010 )

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

( Статтю 4 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 4035-12 від 25.02.94 )

Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

( Статтю 4 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1255-IV від 18.11.2003 )

Предметом застави не можуть бути гуртожитки як об’єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

( Статтю 4 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1999-VIII від 05.04.2017 )

Стаття 5. Застава майна

Застава майна охоплює його приналежності та невіддільні плоди, якщо інше не передбачено законом чи договором. Застава майна може включати віддільні плоди тільки у випадках, межах та порядку, передбачених законом чи договором.

Застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського посвідчення - варанта тощо) кредиторові.

Застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх заставодержателю або у депозит нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку.

( Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2435-VI від 06.07.2010 )

Стаття 6. Застава майна, що перебуває у спільній власності

Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.

( Частину другу статті 6 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 )

Стаття 7. Заміна предмета застави

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок заміни предмета застави при заставі товарів в обороті (переробці) та фінансових інструментів в обігу регулюється розділом III цього Закону.

( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 997-V від 27.04.2007, № 738-IX від 19.06.2020 )

Стаття 8. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений чи пошкоджений предмет застави.

( Стаття 8 в редакції Закону № 997-Vвід 27.04.2007 )

Стаття 9. Володіння заставленим майном

Законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Стаття 10. Страхування предмета застави

Предмет застави може бути застрахований за згодою сторін на погоджених такими сторонами умовах, якщо інше не передбачено законом.

( Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IV від 06.09.2005; в редакції Закону № 3720-IX від 21.05.2024 )

У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

( Стаття 10 в редакції Закону № 1255-IV від 18.11.2003 )

Стаття 11. Сторони договору застави

Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із органом, який здійснює управління корпоративними правами держави в цьому товаристві у порядку, передбаченому для державних підприємств.

( Статтю 11 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 4035-12 від 25.02.94; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4498-VI від 13.03.2012 )

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

( Статтю 11 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 4035-12 від 25.02.94 )

Стаття 12. Зміст договору застави

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

( Частина перша статті 12 в редакції Законів № 583/97-ВР від 21.10.97, № 1255-IV від 18.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VIII від 03.07.2018 )

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

( Статтю 12 доповнено частиною згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )

При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

( Статтю 12 доповнено частиною згідно із Законом № 90/95-ВР від 14.03.95; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IV від 06.09.2005 )

Стаття 13. Форма договору застави

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, якщо предметом застави є нерухоме майно, неподільні об’єкти незавершеного будівництва (подільні об’єкти незавершеного будівництва у випадках, визначених законом), майбутні об’єкти нерухомості, космічні об’єкти, договір застави нотаріально посвідчується на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об’єктів - за місцем реєстрації цих об’єктів.

( Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 287/94-ВР від 14.12.94; в редакції Закону № 583/97-ВР від 21.10.97; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1255-IV від 18.11.2003; в редакції Закону № 2435-VI від 06.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VIII від 03.07.2018; в редакції Закону № 2518-IX від 15.08.2022 )

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством.

( Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом № 2181-III від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року )

Стаття 14. Наслідки недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Стаття 15. Реєстрація застав

Застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Обов'язки податкових органів з реєстрації поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави з урахуванням вимог податкового законодавства.

( Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020 ) ( Стаття 15 в редакції Закону № 583/97-ВР від 21.10.97; набирає чинності з 01.03.99 згідно із Законом № 82-XIV від 08.09.98, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2181-III від 21.12.2000, в редакції Закону № 1255-IV від 18.11.2003 ) ( Статтю 15-1 виключено на підставі Закону № 1255-IV від 18.11.2003 )

Стаття 16. Момент виникнення права застави

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору, якщо інше не встановлено законом. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

( Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020 )

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

( Статтю 16 доповнено частиною другою згідно із Законом № 583/97-ВР від 21.10.97; набирає чинності з 01.03.99 згідно із Законом № 82-XIV від 08.09.98; в редакції Закону № 1255-IV від 18.11.2003 )

Стаття 17. Право розпорядження заставленим майном

Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

( Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1255-IV від 18.11.2003, № 1983-VIII від 23.03.2017 )

Стаття 18. Наступні застави заставленого майна

Наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.

Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.

Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

( Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 583/97-ВР від 21.10.97; зміни набирають чинності з 01.03.99 згідно із Законом № 82-XIV від 08.09.98 )

Заставодавець зобов'язаний повідомити кожного із заставодержателів про всі попередні застави, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань. Заставодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-кого з його заставодержателів внаслідок невиконання ним цього зобов'язання.

Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

( Статтю 18 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 583/97-ВР від 21.10.97; набирає чинності з 01.03.99 згідно із Законом № 82-XIV від 08.09.98, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1255-IV від 18.11.2003 )

Стаття 19. Вимоги заставодержателя, що задовольняються за рахунок заставленого майна

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

( Частина друга статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )

У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

( Статтю 20 доповнено новою частиною згідно з Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018 )

При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

................

Перейти до повного тексту