Верховна Рада України постановляє:

1. Абзац перший частини першої статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) після слів "матеріальних цінностей" доповнити словами "несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану підприємства державного сектору економіки та звіту про його виконання".

2. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., №№ 18-22, ст. 144):

1) частину сьому статті 74 викласти в такій редакції:

"7. Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

2) у статті 75:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому:

підприємств, що є суб’єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України;

інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони належать.

Підприємства електроенергетики, ліцензована діяльність яких регулюється шляхом затвердження національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, складають фінансові плани з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких підприємств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.

За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного комерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, установлену законом";

у частині третій слово "серпня" замінити словом "вересня";

3) частину сьому статті 126 після слів "функціонування холдингових компаній в Україні" доповнити словами "в тому числі Державної керуючої холдингової компанії";

4) статті 168 - 171 виключити;

5) статтю 172 викласти в такій редакції:

"Стаття 172. Законодавство про корпоративні права держави

1. Відносини, пов’язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об’єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них";

6) у тексті Кодексу слова "народне господарство" в усіх відмінках замінити словом "економіка" у відповідному відмінку.

3. У частині четвертій статті 11 Закону України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 47, ст. 642; 1994 р., № 27, ст. 223) слова "засновником цього товариства" замінити словами "органом, який здійснює управління корпоративними правами держави в цьому товаристві".

4. У Законі України "Про холдингові компанії в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 34, ст. 291; 2010 р., № 2-3, ст. 11; 2011 р., № 28, ст. 252; 2012 р., № 7, ст. 53):

1) у статті 1:

частину першу після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Державна керуюча холдингова компанія - державна холдингова компанія, корпоративним підприємством якої може бути інша державна холдингова компанія чи господарське товариство, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) якого належить державі".

У зв’язку з цим абзаци третій - п’ятий вважати відповідно абзацами четвертим - шостим;

абзац шостий після слів "корпоративного підприємства" доповнити словами "холдингової компанії";

2) у статті 2:

у частині першій слова "Закону України "Про господарські товариства" замінити словами "Закону України "Про акціонерні товариства";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Порядок утворення, діяльності і ліквідації холдингових компаній регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про акціонерні товариства" в частині, що не суперечить цьому Закону";

3) частини шосту, сьому та одинадцяту статті 6 викласти в такій редакції:

"6. Рішення про утворення державної холдингової компанії в процесі корпоратизації (приватизації) приймає орган, уповноважений управляти державним майном, державний орган приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

7. Порядок утворення державних холдингових компаній затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку";

"11. Державна холдингова компанія може бути корпоративним підприємством лише Державної керуючої холдингової компанії";

4) доповнити статтею 7-1 такого змісту:

"Стаття 7-1. Особливості утворення та діяльності Державної керуючої холдингової компанії

1. Засновником та єдиним акціонером Державної керуючої холдингової компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

2. Статутний капітал Державної керуючої холдингової компанії формується за рахунок належних державі акцій державних холдингових компаній, часток (паїв) держави у статутних капіталах господарських товариств, а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення її діяльності. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передане до статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

3. Здійснюючи повноваження щодо реалізації прав держави як власника, Кабінет Міністрів України:

1) затверджує статут Державної керуючої холдингової компанії та вносить до нього зміни;

2) приймає рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії;

3) затверджує положення про наглядову раду, правління та ревізійну комісію Державної керуючої холдингової компанії та вносить до них зміни;

4) обирає членів наглядової ради Державної керуючої холдингової компанії, затверджує умови цивільно-правових договорів, що укладатимуться з ними, встановлює розмір їх винагороди, визначає особу, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради;

5) приймає рішення про припинення повноважень членів наглядової ради Державної керуючої холдингової компанії;

6) обирає голову правління Державної керуючої холдингової компанії та достроково припиняє його повноваження;

7) погоджує рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

8) затверджує річний фінансовий план Державної керуючої холдингової компанії, вносить у нього зміни та доповнення;

9) затверджує річний звіт Державної керуючої холдингової компанії;

10) затверджує висновки ревізійної комісії Державної керуючої холдингової компанії;

11) приймає рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту правління, звіту ревізійної комісії Державної керуючої холдингової компанії;

12) приймає рішення про реорганізацію чи ліквідацію Державної керуючої холдингової компанії.

4. З метою захисту прав держави як власника у Державній керуючій холдинговій компанії створюється наглядова рада.

Наглядова рада обирається у кількості семи осіб. Персональний склад наглядової ради затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо кількість членів наглядової ради становить менше половини її загального складу, Кабінет Міністрів України протягом одного місяця має обрати решту членів наглядової ради.

Члени наглядової ради обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність. Вимоги до членів наглядової ради встановлюються законом, статутом та положенням про наглядову раду Державної керуючої холдингової компанії.

Кандидати в члени наглядової ради і члени наглядової ради повинні мати повну вищу освіту, досвід роботи на керівних посадах не менше п’яти років упродовж останніх десяти років.

5. До виключної компетенції наглядової ради належать:

1) визначення пріоритетних напрямів діяльності (розвитку), стратегічних цілей Державної керуючої холдингової компанії;

2) прийняття рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

3) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління Державної керуючої холдингової компанії;

4) обрання голови наглядової ради з числа її членів;

5) прийняття рішень про кількісний склад правління та ревізійної комісії Державної керуючої холдингової компанії;

6) обрання членів правління Державної керуючої холдингової компанії за поданням голови правління та дострокове припинення їх повноважень;

7) затвердження умов цивільно-правових договорів, які укладатимуться з членами правління Державної керуючої холдингової компанії, встановлення розміру їх винагороди;

8) обрання членів ревізійної комісії Державної керуючої холдингової компанії, прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень;

9) прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить понад 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Державної керуючої холдингової компанії,

а також правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість;

10) прийняття рішень про збільшення зобов’язань Державної керуючої холдингової компанії на величину, що перевищує 10 відсотків її статутного капіталу;

11) прийняття рішень про придбання Державною керуючою холдинговою компанією 10 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутному капіталі інших юридичних осіб;

12) оцінка виконання основних показників стратегії розвитку Державної керуючої холдингової компанії;

13) затвердження річної фінансової звітності Державної керуючої холдингової компанії;

14) прийняття рішення про частину чистого прибутку Державної керуючої холдингової компанії, яка за підсумками календарного року має бути спрямована на виплату дивідендів;

15) вирішення інших питань, віднесених законом до компетенції наглядової ради.

6. Повноважні представники держави голосують на засіданні наглядової ради Державної керуючої холдингової компанії відповідно до завдань щодо голосування з кожного питання, внесеного до порядку денного, наданих органами державної влади, які вони представляють.

7. Виконавчим органом Державної керуючої холдингової компанії є правління.

До компетенції правління належать:

1) розробка проекту пріоритетних напрямів діяльності (розвитку) Державної керуючої холдингової компанії, його стратегічних цілей (цілей розвитку) та їх подання для затвердження наглядовій раді;

2) підготовка фінансового плану Державної керуючої холдингової компанії;

3) реалізація права акціонера стосовно корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

4) затвердження структури і штатного розпису апарату Державної керуючої холдингової компанії з урахуванням затвердженої наглядовою радою загальної чисельності працівників Державної керуючої холдингової компанії;

5) розгляд і подання Кабінету Міністрів України та наглядовій раді річного звіту і балансу Державної керуючої холдингової компанії, а також інформації про діяльність корпоративних підприємств та відокремлених структурних підрозділів Державної керуючої холдингової компанії;

6) ініціювання створення корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії, розроблення проектів їх установчих документів;

7) внесення наглядовій раді пропозиції про реорганізацію і ліквідацію корпоративних підприємств;

8) затвердження статутів корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії та здійснення контролю за їх дотриманням;

9) прийняття рішень про кількісний склад наглядових рад та правлінь корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії, затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з їх членами, та встановлення розміру їх винагороди;

10) обрання голів наглядових рад корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії з числа членів правління Державної керуючої холдингової компанії, прийняття рішень про припинення їх повноважень;

11) обрання членів наглядових рад корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії з числа керівників самостійних структурних підрозділів апарату Державної керуючої холдингової компанії, представників органів виконавчої влади та громадськості, прийняття рішень про припинення їх повноважень;

12) внесення пропозиції наглядовим радам корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії щодо кандидатур членів їх правлінь;

13) погодження проектів пріоритетних напрямів діяльності (розвитку) корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії, їх стратегічних цілей (стратегій розвитку);

14) затвердження річних фінансових та інвестиційних планів, а також інвестиційних планів на середньострокову перспективу (3-5 років) корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії та здійснення контролю за їх виконанням у встановленому порядку;

15) координація реалізації спільних проектів корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

16) координація фінансової діяльності корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

17) проведення моніторингу фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

18) забезпечення проведення щорічних аудиторських перевірок корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

19) розгляд матеріалів, складених за результатами перевірок (ревізій) фінансово-господарської діяльності Державної керуючої холдингової компанії та її корпоративних підприємств, а також звітів керівників корпоративних підприємств, прийняття рішень за його результатами;

20) забезпечення надання розпоряднику Єдиного реєстру об’єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан майна об’єктів державної власності та будь-які зміни в їх стані;

21) забезпечення проведення інвентаризації майна корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку;

22) забезпечення проведення екологічного аудиту корпоративних підприємств Державної керуючої холдингової компанії;

23) надання орендодавцям об’єктів державної власності згоди на оренду державного майна і пропозицій щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна;

24) забезпечення управління і збереження матеріальних носіїв секретної інформації та здійснення заходів щодо охорони державної таємниці.

Правління вирішує також інші питання діяльності Державної керуючої холдингової компанії, крім тих, що віднесені законом до компетенції Кабінету Міністрів України та наглядової ради.

8. Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності Державної керуючої холдингової компанії створюється ревізійна комісія. До складу ревізійної комісії мають входити представники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та аудитори".

5. У Законі України "Про управління об’єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456 із наступними змінами):

1) в абзаці шостому частини першої статті 3 слова "управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами" виключити;

2) у статті 4:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. Суб’єктами управління об’єктами державної власності є:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку;

міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);

Фонд державного майна України;

органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;

державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури);

Національна академія наук України, галузеві академії наук";

доповнити частиною другою такого змісту:

"2. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об’єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств";

3) у частині другій статті 5:

пункти 3 та 11-13 виключити;

у пункті 5 слова "центральні органи виконавчої влади" замінити словами "уповноважені органи управління";

у пунктах 10 та 14 слова "Фонду державного майна України" замінити словами "центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку";

пункт 16 викласти в такій редакції:

"16) призначає позапланові ревізії та перевірки використання об’єктів управління державної власності та встановлює порядок їх проведення";

у пункті 18:

підпункт "г" викласти в такій редакції:

"г) конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки";

підпункти "д", "е", "ж", "ї" та "й" виключити;

підпункт "к" викласти в такій редакції:

"к) проведення щорічного державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки";

доповнити підпунктами "н", "о", "п" та "р" такого змісту:

"н) передачі повноважень з управління корпоративними правами держави відповідним суб’єктам управління;

о) перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі;

п) проведення конкурсу на право оренди державного майна;

р) здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку";

доповнити пунктом 18-1 такого змісту:

"18-1) затверджує методики:

оцінки об’єктів оренди, розрахунку, розподілу і використання плати за оренду (суборенду) державного майна;

оцінки майна;

розрахунку концесійних платежів";

пункт 21 виключити;

4) доповнити статтями 5-1 та 5-2 такого змісту:

"Стаття 5-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, що належать до сфери його управління;

2) готує пропозиції щодо закріплення в державній власності пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до сфери його управління, для подальшого їх подання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, Кабінету Міністрів України;

3) здійснює контроль та проводить аналіз результатів діяльності державних підприємств (у тому числі ефективності використання державного майна), господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка, що належать до сфери його управління, та розробляє механізми підвищення ефективності їх роботи;

4) бере участь у підготовці пропозицій центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, та центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо формування дивідендної політики та забезпечує її реалізацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) проводить відповідно до законодавства конкурси щодо визначення уповноважених осіб, яким передаються функції з управління корпоративними правами держави, що належать до сфери його управління, та укладає з ними відповідні договори;

6) призначає відповідно до законодавства представників держави в органи управління господарських організацій, корпоративні права держави яких перебувають у його управлінні, укладає з ними договори доручення, дає доручення для голосування з питань порядку денного загальних зборів та засідань наглядових рад;

7) здійснює контроль за виконанням умов контрактів керівниками виконавчих органів господарських організацій, які перебувають у його управлінні;

8) забезпечує за участю Фонду державного майна України координацію діяльності з підвищення професійного рівня посадових осіб уповноважених органів управління, які виконують функції з управління корпоративними правами держави, та уповноважених осіб;

9) розробляє та затверджує стратегічні плани розвитку державних підприємств, державних акціонерних товариств і господарських структур, управління корпоративними правами або контроль за діяльністю яких він здійснює, та здійснює контроль за їх виконанням;

10) формує переліки та проводить корпоратизацію державних підприємств, що належать до сфери його управління;

11) затверджує персональний склад наглядових рад господарських товариств, створених у процесі корпоратизації державних підприємств, управління корпоративними правами яких він здійснює, та вносить зміни до такого складу;

12) передає до сфери управління Фонду державного майна України державні підприємства та державні корпоративні права господарських товариств, що належать до сфери його управління та щодо яких прийнято рішення про приватизацію;

13) здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств та господарських організацій, корпоративні права щодо яких належать державі, що перебувають у його управлінні, у тому числі веде їх реєстри;

14) забезпечує розроблення умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають у його управлінні, та їх погодження щодо господарських організацій, у статутному капіталі яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків і які перебувають у його управлінні та мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

15) оформляє відповідно до міжнародних договорів та законів України право державної власності України на об’єкти, що належать до сфери його управління, та приймає рішення щодо їх подальшого ефективного використання;

16) погоджує відчуження, передачу в оренду (користування), заставу (іпотеку), списання майна державних підприємств, що належать до сфери його управління, передачу в оренду, заставу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що належать до сфери його управління;