Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:

адміністратор превентивної реструктуризації - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури превентивної реструктуризації;

арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України;

банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки";

боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав;

грошове зобов’язання (борг) - зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов’язань належать також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов’язань боржника, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов’язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов’язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями;

заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника;

залучені кредитори - кредитори у процедурі превентивної реструктуризації, у тому числі забезпечені заставою майна боржника, вимоги, права та інтереси яких безпосередньо змінюються планом превентивної реструктуризації;

значні правочини - правочини щодо майна (робіт, послуг), ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності. Якщо замість кількох правочинів боржник міг вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним;

керуючий реалізацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів;

керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реструктуризації боргів боржника;

керуючий санацією - арбітражний керуючий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - керівник боржника, призначений господарським судом для здійснення процедури санації боржника;

кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури;

найкращі інтереси кредиторів - критерій у процедурі превентивної реструктуризації, який означає, що жодний залучений кредитор не опиниться в гіршому становищі щодо розміру та/або строку задоволення своїх вимог згідно з планом превентивної реструктуризації, ніж у разі задоволення його вимог у ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство або у разі найкращого альтернативного сценарію, якщо план превентивної реструктуризації буде відхилено судом;

неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки";

нове фінансування - позика, кредит чи інша фінансова допомога, що надається боржнику існуючим чи новим кредитором у процедурі превентивної реструктуризації, яка передбачена затвердженим судом планом превентивної реструктуризації та призначена для реалізації цього плану;

офіційне оприлюднення - оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України;

погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, а також зобов’язання, припинені відповідно до цього Кодексу;

погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом;

правочини, щодо яких є заінтересованість, - правочини, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, арбітражного керуючого чи кредиторів;

превентивна реструктуризація - система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов’язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації;

представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами (конференцією), на яких присутні не менш як половина штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнім спільним рішенням) представляти інтереси працівників боржника під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу або у процедурі превентивної реструктуризації;

проміжне фінансування - фінансова допомога боржнику (позика, кредит), гарантія виконання боржником зобов’язань тощо, яка забезпечує функціонування боржника до затвердження господарським судом плану превентивної реструктуризації та необхідна для продовження діяльності боржника (ведення звичайної господарської діяльності) або для збереження чи збільшення вартості активів боржника;

реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника;

розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном;

санація - система заходів, передбачених цим Кодексом, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою відновлення платоспроможності боржника, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів;

автоматизована система "Банкрутство та неплатоспроможність" - сукупність програмно-технічних і телекомунікаційних засобів, що забезпечують збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та фінансово-економічні показники боржника, формування Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, функціонування електронного кабінету арбітражного керуючого та захист від несанкціонованого доступу. Право доступу до інформації про боржника, що міститься у закритій частині Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), мають конкурсні кредитори, забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом) у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства;

сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;

уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу або у процедурі превентивної реструктуризації;

учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов’язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Термін "портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Термін "реальний конфлікт інтересів" та "потенційний конфлікт інтересів" вживаються у цьому Кодексі у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання корупції";

Термін "бюджетна установа" вживається у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України.

Терміни "адміністратор за випуском облігацій", "деривативний контракт", "генеральна угода", "збори власників облігацій", "професійний учасник ринків капіталу" та "професійний учасник організованих товарних ринків" вживаються у цьому Кодексі у значеннях, наведених у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Терміни "суб’єкти мікропідприємництва" та "суб’єкти малого підприємництва" вживаються в цьому Кодексі у значеннях, наведених у Господарському кодексі України.

1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не поширюється на банки, які виводяться з ринку або ліквідуються відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Провадження у справі про визнання емітента іпотечних облігацій неплатоспроможним (банкрутом) здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням норм Закону України "Про іпотечні облігації".

Провадження у справі про визнання інституту спільного інвестування неплатоспроможним (банкрутом) здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням норм Закону України "Про інститути спільного інвестування".

Провадження у справі про визнання суб’єкта підприємницької діяльності, який є стороною договору щодо фінансових інструментів та/або стороною одного або декількох деривативних контрактів, неплатоспроможним (банкрутом) здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.

У разі якщо за випуском облігацій призначено адміністратора за випуском облігацій, провадження у справах про банкрутство боржників, які є емітентами відповідних облігацій, а також боржників, які надають забезпечення за облігаціями (далі - боржник, який має зобов’язання за облігаціями), регулюється цим Кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

3. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

4. Провадження у справах про банкрутство боржників - казенних підприємств, державних некомерційних підприємств та бюджетних установ, а також процедура превентивної реструктуризації таких боржників не допускаються.

5. Провадження у справах про банкрутство боржників, які здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею, здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про державну таємницю.

6. Провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

7. Порядок виконання в Україні судових рішень судів іноземних держав у справах про банкрутство визначається міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України за принципом взаємності, якщо інше не передбачено законом.

8. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері банкрутства регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

8. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства.

1. Державний орган з питань банкрутства:

сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих;

встановлює вимоги для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

формує та веде Єдиний реєстр арбітражних керуючих України, Єдиний реєстр боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що є складовими частинами автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", і встановлює порядок подання відомостей (інформації), необхідних для ведення зазначених реєстрів;

встановлює порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства;

встановлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при відкритті провадження у справах про банкрутство державних підприємств і господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

визначає та затверджує примірну форму плану санації, реструктуризації;

складає на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

розробляє та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації;

визначає вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів;

здійснює інші передбачені законом повноваження.

2. Державний орган з питань банкрутства у сфері запобігання неплатоспроможності:

забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері запобігання неплатоспроможності боржників, у тому числі осіб, щодо яких застосовуються процедури превентивної реструктуризації;

забезпечує розміщення на веб-сайті державного органу з питань банкрутства інформації про інструменти раннього виявлення неплатоспроможності та процедуру превентивної реструктуризації;

визначає та затверджує типову форму плану превентивної реструктуризації для суб’єктів мікропідприємництва та суб’єктів малого підприємництва;

визначає порядок та строки подання боржником, щодо якого здійснюється процедура превентивної реструктуризації, або адміністратором превентивної реструктуризації (у разі його призначення судом) інформації, необхідної для розміщення на веб-сайті державного органу з питань банкрутства;

розробляє та затверджує типові документи щодо проведення процедури превентивної реструктуризації, методичні рекомендації;

затверджує типову форму договору з адміністратором превентивної реструктуризації;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. На веб-сайті державного органу з питань банкрутства розміщується така інформація щодо запобігання неплатоспроможності:

про доступні інструменти системи раннього попередження неплатоспроможності;

про процедури та заходи, що стосуються превентивної реструктуризації;

інформаційні матеріали, методичні рекомендації та контрольний перелік умов для підготовки планів превентивної реструктуризації, адаптовані до потреб і специфіки мікропідприємництва та малого підприємництва, які оприлюднюються українською мовою та англійською мовою чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.

4. Державний орган з питань банкрутства забезпечує на щорічній основі збирання, узагальнення та розміщення на своєму веб-сайті статистичної інформації про процедури превентивної реструктуризації, банкрутства та неплатоспроможності фізичної особи. Порядок збирання інформації визначається державним органом з питань банкрутства.

1. Виконавчий орган боржника, а щодо державних та комунальних підприємств також орган, уповноважений управляти майном боржника, у межах своїх повноважень зобов’язані своєчасно виявляти та вживати заходів щодо запобігання та реагування у разі настання неплатоспроможності боржника.

2. У разі якщо аудитором, бухгалтером, які надають послуги боржнику, або бухгалтером боржника за результатами складання податкової звітності виявлено ознаки неплатоспроможності або її загрози, такі особи протягом 10 днів повідомляють про це боржника.

3. У разі виникнення ознак неплатоспроможності чи її загрози, а також у разі отримання боржником повідомлення від осіб, зазначених у частині другій цієї статті, керівник боржника зобов’язаний не пізніше 30 днів з дня отримання відповідної інформації надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника, а також іншим органам управління, до компетенції яких належить вирішення цих питань, відомості щодо наявності ознак неплатоспроможності чи її загрози.

4. Виконавчий орган боржника, а у випадках, передбачених законом, - засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, зобов’язані вживати заходів щодо запобігання неплатоспроможності боржника, у тому числі здійснення позасудового врегулювання боргу, ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника, ініціювання процедури реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" або у випадках, передбачених цим Кодексом, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. У разі невиконання або неналежного виконання зазначених заходів особи, зазначені у цій частині, несуть відповідальність у випадках, передбачених законом.

5. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника-страховика вживаються у порядку, визначеному Законом України "Про страхування".

6. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника - кредитної спілки вживаються у порядку, визначеному Законом України "Про кредитні спілки".

1. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури:

розпорядження майном боржника;

санація боржника;

ліквідація банкрута.

2. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури:

реструктуризація боргів боржника;

погашення боргів боржника.

Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

3. Процедури санації боржника або ліквідації банкрута здійснюються з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

4. Під час здійснення судових процедур щодо боржника з метою зменшення строків провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) господарський суд керується принципом процесуальної економії.

1. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб’єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

3. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

4. У разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

1. Справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.

2. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має боржник.

У разі неплатоспроможності страховика або кредитної спілки право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають Національний банк України, боржник (якщо Національний банк України надав такому боржнику дозвіл на добровільний вихід з ринку), ліквідатор боржника або призначений Національним банком України відповідно до закону тимчасовий адміністратор страховика або кредитної спілки, якщо рішенням Національного банку України про призначення тимчасового адміністратора передбачено право тимчасового адміністратора звертатися з такою заявою.

3. Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

4. Якщо справа не підсудна такому господарському суду, матеріали справи передаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

1. Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

3. У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.

4. Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

5. Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

До апеляційного або касаційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного чи касаційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну чи касаційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі за власною ініціативою. Належним чином засвідчені копії справи або частини справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Матеріали справи про банкрутство (неплатоспроможність), які стосуються заяви (позову), поданої (поданого) в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, направляються господарським судом до апеляційного чи касаційного суду в повному обсязі. Належним чином засвідчені копії справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

1. Арбітражний керуючий є суб’єктом незалежної професійної діяльності.

2. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу.

3. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

4. На підприємствах, що провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, арбітражний керуючий повинен мати допуск до державної таємниці, а в разі його відсутності - отримати такий допуск у встановленому законом порядку.

1. Арбітражним керуючим може бути громадянин України, який має вищу юридичну або економічну освіту другого (магістерського) рівня, загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років або не менше одного року після отримання відповідної вищої освіти на керівних посадах, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.

2. Не може бути арбітражним керуючим особа:

1) визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;

2) яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;

3) яка не здатна виконувати обов’язки арбітражного керуючого за станом здоров’я;

4) якій заборонено обіймати керівні посади або яка вважається такою, що піддана адміністративному стягненню у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або діяльністю, що прирівнюється до такої діяльності;

5) до якої застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, з дня застосування якого минуло менше трьох років.

3. Арбітражний керуючий має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює державний орган з питань банкрутства.

4. Арбітражний керуючий повинен один раз на два роки підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства. Арбітражний керуючий у справах про банкрутство небанківських фінансових установ зобов’язаний один раз на два роки підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства за погодженням з Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначеним Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку спільно з державним органом з питань банкрутства беруть участь у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих у справах про банкрутство небанківських фінансових установ.

1. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:

1) звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом;

2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

2-1) проводити збори і засідання комітету кредиторів у разі їх бездіяльності або за їхнім дорученням;

3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом;

4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами;

5) звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб;

5-1) отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

6) отримувати інформацію з державних реєстрів;

7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень;

8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

2. Арбітражний керуючий зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог законодавства;

2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію;

4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством;

4-1) на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати відомості, документи та інформацію щодо виконання повноважень із здійснення судової процедури;

5) подавати відомості (інформацію) про фінансовий стан боржників, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), та про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), до закритої частини якого забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, інвесторів, а також поточних кредиторів (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника), та забезпечувати оновлення такої інформації в порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить інформація про:

значні правочини чи правочини із заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов’язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов’язань);

інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації);

дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5 відсотків сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім’я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості);

обтяження майна боржника (об’єкт обтяження, вид обтяження, орган або особа, в інтересах якої накладено обтяження, підстави накладення обтяження);

реєстр вимог кредиторів;

строки виконання плану санації (для керуючого санацією) або плану реструктуризації (для керуючого реструктуризацією);

аналіз фінансово-господарської діяльності боржника;

дату, час і місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів (зазначається не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення таких зборів);

тексти рішень зборів та комітету кредиторів (вносяться протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення);

текст затвердженого судом плану санації або плану реструктуризації (вноситься протягом трьох робочих днів з дня затвердження плану судом);

декларацію про майновий стан боржника - фізичної особи;

6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства;

7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог;

9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів;

10) надсилати до правоохоронних органів, органів, спеціально уповноважених у сфері протидії корупції, та Служби безпеки України повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку;

11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.

3. Під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов’язки надано (покладено).

4. Під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний додержуватися вимог Закону України "Про запобігання корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).

5. Порушення арбітражним керуючим вимог Закону України "Про запобігання корупції", а також виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів під час здійснення арбітражним керуючим повноважень є підставою для відсторонення його від виконання обов’язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), про що господарський суд виносить ухвалу.

6. Арбітражному керуючому забороняється розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з його діяльністю, і використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Обов’язок збереження цієї інформації поширюється також на осіб, які перебувають з арбітражним керуючим у трудових відносинах, а також на інших осіб, які мають доступ до зазначеної інформації.

7. Інформацію, зазначену у пункті 5 частини другої цієї статті, арбітражний керуючий може надавати іншим особам лише у випадках і порядку, встановлених законом.

8. Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

9. Арбітражний керуючий зобов’язаний не пізніше ніж за 10 днів повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про час, місце та порядок денний зборів кредиторів і засідання комітету кредиторів державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

10. Керуючий санацією щокварталу звітує перед органом, уповноваженим управляти державним майном боржника, про виконання плану санації державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Звіт керуючого санацією державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, розглянутий комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів з дня проведення засідання арбітражний керуючий надсилає до органу, уповноваженого управляти державним майном боржника.

1. Запит арбітражного керуючого - це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, а також членів сім’ї боржника - фізичних осіб, визначених абзацом другим частини п’ятої статті 116 цього Кодексу, стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією.

Отримання арбітражним керуючим від банків інформації, що містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Отримання арбітражним керуючим інформації від небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, що містить таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Національним банком України.

До запиту арбітражного керуючого додається посвідчена арбітражним керуючим копія судового рішення про призначення його у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією або керуючим реалізацією. Вимагати від арбітражного керуючого надання разом із запитом арбітражного керуючого інших документів забороняється.

Запит арбітражного керуючого не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.

2. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об’єднань, фізичні особи, яким направлено запит арбітражного керуючого, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів.

У разі якщо запит арбітражного керуючого стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту арбітражного керуючого може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що арбітражному керуючому письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту арбітражного керуючого.

Задоволення запиту арбітражного керуючого може бути здійснено шляхом надання відповідної інформації, копій документів у формі електронного документа.

У разі якщо задоволення запиту арбітражного керуючого передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, арбітражний керуючий зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничних норм витрат на копіювання та друк, встановлених відповідно до законодавства.

3. Відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації.

1. Арбітражний керуючий під час здійснення своїх повноважень є незалежним. Забороняється будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого.

2. Незалежність арбітражного керуючого забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності та припинення його повноважень;

2) гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом;

3) функціонуванням органів саморегулівної організації арбітражних керуючих.

3. Про незаконний вплив, тиск або втручання в його діяльність арбітражний керуючий зобов’язаний повідомити правоохоронним органам.

4. У разі затримання уповноваженим органом арбітражного керуючого або повідомлення йому про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення орган, що здійснив затримання чи повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, зобов’язаний негайно повідомити про це державний орган з питань банкрутства та саморегулівну організацію арбітражних керуючих.

5. Вилучення документів у арбітражного керуючого допускається лише за рішенням суду в порядку, передбаченому законом.

1. Арбітражний керуючий може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту).

2. Помічником арбітражного керуючого може бути громадянин України, який має вищу юридичну або економічну освіту не нижче першого рівня та володіє державною мовою. На помічника арбітражного керуючого поширюються обмеження, передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 11 цього Кодексу.

3. Добір і прийняття на роботу помічника є виключним правом арбітражного керуючого. При цьому арбітражний керуючий зобов’язаний перевірити відповідність особи вимогам цієї статті.

Права і обов’язки помічника арбітражного керуючого визначаються цим Кодексом та трудовим договором (контрактом), укладеним між арбітражним керуючим та помічником.

4. Помічник арбітражного керуючого надає допомогу арбітражному керуючому під час здійснення ним заходів щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та виконує доручення арбітражного керуючого для забезпечення реалізації його повноважень.

Стаж роботи помічником арбітражного керуючого прирівнюється до строку стажування, передбаченого частиною першою статті 11 цього Кодексу.

1. Кваліфікаційна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для перевірки спеціальних знань осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого.

2. До складу кваліфікаційної комісії входять сім осіб, три з яких призначаються державним органом з питань банкрутства, а чотири визначаються саморегулівною організацією арбітражних керуючих. Строк повноважень членів кваліфікаційної комісії становить два роки.

Склад кваліфікаційної комісії та зміни до нього затверджуються державним органом з питань банкрутства.

3. Очолює кваліфікаційну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу.

4. Кваліфікаційна комісія:

розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування;

розглядає документи, подані особами, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, на відповідність вимогам, визначеним цим Кодексом;

формує графік складення кваліфікаційних іспитів;

проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їх результати;

розглядає скарги щодо результатів кваліфікаційних іспитів;

приймає рішення про надання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

5. Рішення кваліфікаційної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів членів комісії, які беруть участь у засіданні. Засідання кваліфікаційної комісії вважається повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше п’яти членів комісії. Засідання кваліфікаційної комісії є відкритим.

6. Рішення кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі члени комісії, які брали участь у її засіданні.

1. Особа, яка має намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, після проходження навчання та стажування подає до кваліфікаційної комісії заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту разом із документами, що підтверджують відповідність особи вимогам, встановленим цим Кодексом.

2. Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, поданих особою, за результатами якої приймає рішення про допуск чи відмову у допуску до складення кваліфікаційного іспиту.

3. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування. Порядок складення кваліфікаційного іспиту затверджує державний орган з питань банкрутства. Рішення кваліфікаційної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

4. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може оскаржити результати іспиту до кваліфікаційної комісії або подати заяву про його повторне складення не раніше ніж через шість місяців.

1. За результатами кваліфікаційного іспиту кваліфікаційна комісія в десятиденний строк з дня прийняття рішення про надання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого рекомендує державному органу з питань банкрутства видати особі, яка склала кваліфікаційний іспит, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

2. Державний орган з питань банкрутства не пізніше ніж на десятий день з дня надходження рекомендації кваліфікаційної комісії видає свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

3. Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого видається без обмеження строку дії.

4. Арбітражний керуючий має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

1. Єдиний реєстр арбітражних керуючих України формується та ведеться державним органом з питань банкрутства.

2. У Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України містяться відомості про:

1) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) арбітражного керуючого;

2) дату рішення кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

3) дату видачі та номер свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

4) дату видачі та номер посвідчення арбітражного керуючого;

5) дату видачі та номер свідоцтва про проходження підготовки у справах про банкрутство небанківських фінансових установ, строк його дії;

5-1) дату видачі та номер сертифіката на право вчинення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, строк його дії;

6) місцезнаходження контори (офісу) арбітражного керуючого та засоби зв’язку з арбітражним керуючим (поштова адреса, контактний телефон, адреса електронної пошти);

7) дату та номер рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення та вид дисциплінарного стягнення;

8) відомості про тимчасове зупинення діяльності арбітражного керуючого;

8-1) дату та номер рішення про припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

9) прізвище, ім’я та по батькові помічників арбітражного керуючого (за наявності);

10) дату видачі та номер свідоцтва про проходження підготовки у справах про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, строк його дії.

4. Відомості, що згідно з цим Кодексом підлягають внесенню до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, вносяться до такого реєстру в порядку та строки, встановлені державним органом з питань банкрутства.

1. Підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

2. Дисциплінарним проступком є:

1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого;

2) порушення правил професійної етики арбітражного керуючого;

3) невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;

4) невиконання статуту та рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих.

1. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється державним органом з питань банкрутства та саморегулівною організацією арбітражних керуючих.

Державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих шляхом проведення планових і позапланових перевірок у встановленому ним порядку.

2. Планові перевірки проводяться за певний період не більше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або за місцезнаходженням боржника - юридичної особи чи його майна, щодо якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, або за місцезнаходженням майна боржника - фізичної особи (за згодою боржника), стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, або у приміщенні контори (офісу) арбітражного керуючого з обов’язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий зобов’язаний надати особам, уповноваженим на проведення перевірки, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що перевірялися раніше, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи.

3. Позапланові виїзні та невиїзні перевірки проводяться за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, права, свободи, інтереси яких порушено діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, якщо з таких звернень випливає необхідність здійснення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк арбітражний керуючий надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

4. У перевірках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів з можливістю залучення представників саморегулівної організації арбітражних керуючих у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

5. У разі виявлення під час перевірки діяльності арбітражного керуючого порушень норм законодавства державний орган з питань банкрутства може прийняти рішення про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарної комісії для застосування до порушника дисциплінарного стягнення.

6. Саморегулівна організація арбітражних керуючих має право за зверненням учасника справи про банкрутство або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності арбітражного керуючого на предмет дотримання ним:

1) статуту саморегулівної організації арбітражних керуючих;

2) Кодексу професійної етики арбітражного керуючого;

3) рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих, пов’язаних із діяльністю арбітражних керуючих.

7. Перевірка саморегулівною організацією арбітражних керуючих діяльності арбітражного керуючого здійснюється в порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

8. Саморегулівна організація арбітражних керуючих зобов’язана протягом 10 робочих днів з дня отримання пояснень арбітражного керуючого, з часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.

1. Арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

2. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Державний орган з питань банкрутства за поданням дисциплінарної комісії застосовує до арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення.

4. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймається дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

5. Про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення вноситься запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

1. Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для розгляду питань щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

2. До складу дисциплінарної комісії входять сім осіб, три з яких призначаються державним органом з питань банкрутства, а чотири визначаються саморегулівною організацією арбітражних керуючих. Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить два роки.

Склад дисциплінарної комісії та зміни до нього затверджуються державним органом з питань банкрутства.

3. Очолює дисциплінарну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу.

4. Дисциплінарна комісія:

розглядає подання державного органу з питань банкрутства, саморегулівної організації арбітражних керуючих про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності;

у разі надходження звернень фізичних і юридичних осіб щодо діяльності арбітражних керуючих направляє відповідні звернення на перевірку до державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих;

приймає рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.

5. Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів членів комісії, які беруть участь у засіданні. Засідання дисциплінарної комісії вважається повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше п’яти членів комісії.

6. Рішення дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі члени комісії, які брали участь у її засіданні.

1. Дисциплінарні стягнення, що застосовуються до арбітражного керуючого:

1) попередження;

3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

2. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також те, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

1. Арбітражний керуючий має право укласти із страховиком договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень арбітражного керуючого, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".

Порядок та умови здійснення такого страхування можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, за погодженням з Національним банком України.

1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону.

2. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок арбітражного керуючого або страхових виплат у разі укладення ним договору страхування.

3. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.

1. Підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого є:

1) письмова заява арбітражного керуючого;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого або рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або діяльністю, що прирівнюється до такої діяльності;

4) невідповідність арбітражного керуючого вимогам, встановленимстаттею 11 цього Кодексу;

5) застосування дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

6) подання неправдивих відомостей, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

7) смерть арбітражного керуючого, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

2. Припинення діяльності арбітражного керуючого здійснюється шляхом припинення дії його свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

1. За наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу, державний орган з питань банкрутства приймає рішення про припинення діяльності арбітражного керуючого та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запис про припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

2. Державний орган з питань банкрутства зобов’язаний не пізніше трьох днів з дня прийняття рішення повідомити арбітражного керуючого про припинення його діяльності.

3. Діяльність арбітражного керуючого припиняється з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про припинення дії його свідоцтва.

4. Рішення державного органу з питань банкрутства про припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого може бути оскаржено арбітражним керуючим до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

1. Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).

2. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд пропонує трьом визначеним шляхом автоматизованого відбору арбітражним керуючим подати заяву про участь у цій справі.

У разі якщо заява про участь у справі надійшла лише від одного арбітражного керуючого, господарський суд призначає таку особу розпорядником майна/керуючим реструктуризацією.

У разі якщо заява про участь у справі надійшла від двох або трьох арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору, господарський суд призначає розпорядником майна/керуючим реструктуризацією особу, яка була першою визначена шляхом автоматизованого відбору.

У разі якщо жоден із арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору, не подав до господарського суду заяву про участь у справі, господарський суд призначає розпорядником майна/керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого за власною ініціативою.

3. Розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, а призначені арбітражні керуючі підлягають відстороненню:

1) які є заінтересованими особами у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов’язків, визначених цим Кодексом;

4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів;

6) які є близькими особами боржника - фізичної особи;

7) щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років;

8) за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу.

До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.

4. Арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов’язків, визначених цим Кодексом;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

5-1) тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів;

6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Якщо заяву про відсторонення арбітражного керуючого подано не учасником провадження у справі, така заява залишається судом без розгляду.

Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав.

Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень має містити кандидатуру арбітражного керуючого для його призначення для виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та призначення іншого арбітражного керуючого.

1. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:

якщо арбітражного керуючого обрано або призначено на посаду, що не сумісна із здійсненням діяльності арбітражного керуючого, - на весь строк перебування на відповідній посаді;

якщо арбітражний керуючий вважає за необхідне зупинити право на здійснення діяльності арбітражного керуючого за власним бажанням на строк, що сукупно не перевищує 30 днів протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, тимчасова непрацездатність (хвороба), працевлаштування за основним місцем роботи тощо);

у разі застосування до арбітражного керуючого як підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні запобіжних заходів у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово або у робочий час чи тримання під вартою - на час дії запобіжного заходу, у разі застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом - на час дії такого заходу;

у разі застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у виді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого - на строк, визначений у рішенні дисциплінарної комісії про застосування дисциплінарного стягнення;

у разі виявлення під час перевірки діяльності арбітражного керуючого порушень норм законодавства - до прийняття рішення дисциплінарною комісією, але на строк, що не перевищує 30 днів.

2. У разі настання обставин, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті, арбітражний керуючий зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня після настання зазначених обставин письмово повідомити про це державний орган з питань банкрутства.

У разі настання обставин, передбачених абзацом третім частини першої цієї статті, та якщо право на здійснення діяльності арбітражного керуючого зупиняється на строк більше трьох днів арбітражний керуючий зобов’язаний не менш як за один робочий день до дня зупинення своєї діяльності письмово повідомити про це державний орган з питань банкрутства із зазначенням причин та строку тимчасового зупинення своєї діяльності.

3. Арбітражний керуючий зобов’язаний зупинити свою діяльність з моменту внесення інформації про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та повідомити про це господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність).

4. У разі тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), призначає іншого арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Кодексом.

До призначення у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іншого арбітражного керуючого арбітражний керуючий, право на здійснення діяльності якого тимчасово зупинено, не має права здійснювати будь-які повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, визначені законодавством, крім вжиття заходів до забезпечення захисту та збереження майна боржника (банкрута), за винятком випадків, коли вжиття таких заходів неможливе з поважних причин, та передачі документів іншому арбітражному керуючому.

5. Порядок тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого встановлюється державним органом з питань банкрутства.

1. Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

2. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого санацією встановлюється зборами кредиторів під час схвалення плану санації і не може бути меншим за чотири розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

3. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі:

5 відсотків вартості стягнутого на користь боржника майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб;

3 відсотки суми погашених вимог кредиторів.

Додаткова винагорода не сплачується арбітражному керуючому у разі, якщо вимоги забезпеченого кредитора погашаються у зв’язку з продажем такому кредитору майна, що забезпечує його вимоги.

Право вимоги додаткової грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.

4. Витрати арбітражного керуючого, пов’язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов’язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

5. Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

6. Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п’ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

1. Правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого затверджує державний орган з питань банкрутства за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи та діловодства.

2. Арбітражні керуючі ведуть і подають статистичну звітність, оперативну звітність та інформацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

3. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого його архів передається до відповідного державного архіву у встановленому законодавством порядку.

1. Самоврядування арбітражних керуючих ґрунтується на принципах виборності, гласності, підзвітності та обов’язковості для виконання арбітражними керуючими рішень органів саморегулівної організації арбітражних керуючих.

Брати участь у роботі органів самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише арбітражні керуючі, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та діяльність яких не припинена у встановленому законодавством порядку.

2. Саморегулівна організація арбітражних керуючих є некомерційною професійною організацією, що об’єднує всіх арбітражних керуючих та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування арбітражних керуючих.

Саморегулівна організація арбітражних керуючих є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування арбітражних керуючих, передбачені цим Кодексом.

3. Саморегулівна організація арбітражних керуючих утворюється з’їздом арбітражних керуючих України та не може бути реорганізована. Саморегулівна організація арбітражних керуючих може бути ліквідована лише на підставі закону.

Статут саморегулівної організації арбітражних керуючих затверджується з’їздом арбітражних керуючих України та є її установчим документом.

4. З моменту державної реєстрації саморегулівної організації арбітражних керуючих її членами стають усі арбітражні керуючі, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та діяльність яких не припинена у встановленому законодавством порядку.

Арбітражний керуючий стає членом саморегулівної організації арбітражних керуючих з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Арбітражний керуючий зобов’язаний сплачувати членські внески саморегулівної організації арбітражних керуючих.

Установлення органами самоврядування арбітражних керуючих інших обов’язкових внесків, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

5. Органами саморегулівної організації арбітражних керуючих є:

1) з’їзд арбітражних керуючих регіону;

2) рада арбітражних керуючих регіону;

3) голова ради арбітражних керуючих регіону;

4) Рада арбітражних керуючих України;

5) Голова Ради арбітражних керуючих України;

6) з’їзд арбітражних керуючих України;

7) ревізійна комісія.

6. Саморегулівна організація арбітражних керуючих може утворювати інші органи, необхідні для виконання повноважень, визначених цим Кодексом.

7. Вищим органом самоврядування арбітражних керуючих є з’їзд арбітражних керуючих України.

З’їзд арбітражних керуючих України скликається Радою арбітражних керуючих України не менше одного разу на два роки.

З’їзд арбітражних керуючих України також може бути скликано на вимогу державного органу з питань банкрутства або не менше 10 відсотків загальної кількості членів саморегулівної організації арбітражних керуючих, або не менше однієї третини рад арбітражних керуючих регіонів.

Рада арбітражних керуючих України зобов’язана скликати та організувати проведення з’їзду арбітражних керуючих України протягом 30 днів з дня отримання вимоги про скликання з’їзду арбітражних керуючих України.

Про день, час і місце початку роботи з’їзду арбітражних керуючих України та про питання, що виносяться на обговорення, Рада арбітражних керуючих України повідомляє всім членам не пізніш як за 14 днів до дня початку роботи з’їзду, а також розміщує відповідну інформацію на веб-сайті саморегулівної організації арбітражних керуючих.

8. З’їзд арбітражних керуючих України:

1) утворює Раду арбітражних керуючих України, обирає Голову Ради арбітражних керуючих України та його заступників і достроково відкликає їх із посад;

2) затверджує статут саморегулівної організації арбітражних керуючих та вносить зміни до нього;

3) затверджує Кодекс професійної етики арбітражного керуючого;

4) утворює ревізійну комісію;

6) затверджує Положення про Раду арбітражних керуючих України, Положення про ревізійну комісію;

7) розглядає та затверджує звіти Ради арбітражних керуючих України, висновки ревізійної комісії та звіти інших органів, утворених саморегулівною організацією арбітражних керуючих;

8) затверджує кошториси саморегулівної організації арбітражних керуючих, її органів, а також звіти про їх виконання;

9) здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу та статуту саморегулівної організації арбітражних керуючих.

9. Повноваження, склад та порядок формування інших органів та положення про такі органи визначаються статутом саморегулівної організації арбітражних керуючих.

1. Саморегулівна організація арбітражних керуючих:

1) здійснює в порядку, передбаченому цим Кодексом, контроль за діяльністю арбітражних керуючих щодо дотримання цього Кодексу, Кодексу професійної етики арбітражного керуючого та інших нормативно-правових актів;

2) бере участь у розробленні нормативно-правових актів та заходах з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

3) представляє арбітражних керуючих у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями;

4) захищає професійні права арбітражних керуючих;

5) забезпечує високий професійний рівень та розвиток професії арбітражних керуючих;

6) забезпечує престижність професії арбітражних керуючих;

7) організовує перевірку оприлюдненої інформації, що принижує честь і гідність, ділову репутацію арбітражних керуючих, у разі її недостовірності вживає заходів для її спростування;

8) надає консультації, а також готує методичні рекомендації з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик;

9) здійснює інформування суспільства про практику та проблемні питання у процедурах відновлення платоспроможності;

10) здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу.

1. Процедура превентивної реструктуризації може бути ініційована боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, крім юридичних осіб, провадження у справах про банкрутство яких не допускається згідно з цим Кодексом, а також юридичних осіб, які надають фінансові послуги.

2. Кредитори за зобов’язаннями боржника, члени органів управління боржника (виконавчого органу, наглядової ради тощо) або представник працівників боржника у разі наявності інформації про неплатоспроможність боржника або її загрози мають право ініціювати перед боржником питання відкриття процедури превентивної реструктуризації.

У такому разі боржник зобов’язаний розглянути таку пропозицію та прийняти вмотивоване рішення щодо ініціювання чи відмови від ініціювання процедури превентивної реструктуризації, про що боржник зобов’язаний повідомити ініціатора протягом 30 днів з дня отримання відповідного запиту від кредитора, члена органу управління боржника або представника працівників боржника.

У повідомленні боржника обов’язково зазначається про наявність чи відсутність ознак неплатоспроможності або її загрози, а також, у разі наявності зазначених ознак, про заходи, які вживаються чи вживатимуться боржником для недопущення або запобігання неплатоспроможності.

3. Рішення про ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника - юридичної особи приймається вищим органом управління, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника.

4. Не можуть бути предметом превентивної реструктуризації вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами з боржником, щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, вимоги, не пов’язані з підприємницькою діяльністю фізичної особи - підприємця.

5. Предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги до боржника за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, а також грошові вимоги до боржника за зобов’язаннями, строк виконання яких настане протягом процедури превентивної реструктуризації та внаслідок невиконання яких боржник може стати неплатоспроможним.

6. У разі ініціювання боржником процедури превентивної реструктуризації стосовно боржника, щодо якого наявні обставини, передбачені частиною шостою статті 34 цього Кодексу, на такого боржника покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації.

7. Сторонами превентивної реструктуризації є: боржник, залучені кредитори, а щодо державних та комунальних підприємств - власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також працівники боржника в особі представника працівників боржника, у разі якщо планом превентивної реструктуризації встановлюються, змінюються чи припиняються їхні права та інтереси.

1. Адміністратор превентивної реструктуризації призначається господарським судом.

2. Участь адміністратора у процедурі превентивної реструктуризації є обов’язковою у разі:

1) якщо станом на дату звернення боржника до господарського суду боржник не розробив план превентивної реструктуризації, а до заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації додав концепцію превентивної реструктуризації;

2) застосування господарським судом заходів захисту боржника;

3) подання боржником заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації та затвердження судом плану превентивної реструктуризації в порядку, визначеному статтею 33-23 цього Кодексу.

3. Кандидатура адміністратора превентивної реструктуризації подається:

1) у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, - боржником разом із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації;

2) у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, - боржником разом із заявою про вжиття заходів захисту боржника, за умови що на момент подання такої заяви суд не призначив адміністратора;

3) у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, а також якщо планом превентивної реструктуризації передбачено здійснення контролю виконання плану превентивної реструктуризації - зборами кредиторів до дати заключного засідання господарського суду, на якому буде розглянуто заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації.

4. Адміністратором превентивної реструктуризації не може бути призначено арбітражного керуючого:

1) який протягом останніх трьох років перебував у трудових відносинах з боржником, заінтересованою особою стосовно боржника або кредитором;

2) який протягом останніх трьох років перебував у договірних відносинах або надавав послуги як суб’єкт незалежної професійної діяльності боржнику, заінтересованій особі стосовно боржника або кредитору;

3) який є заінтересованою особою стосовно боржника або кредиторів;

4) який перебуває в умовах потенційного або реального конфлікту інтересів стосовно боржника або кредиторів;

5) якому відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання повноважень, визначених цим Кодексом;

6) стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років;

7) якого було позбавлено права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та з дня прийняття рішення про позбавлення права на здійснення діяльності минуло менше трьох років.

5. У разі якщо участь адміністратора у процедурі превентивної реструктуризації є обов’язковою, оплата послуг адміністратора превентивної реструктуризації здійснюється за рахунок боржника.

6. У разі якщо участь адміністратора у процедурі превентивної реструктуризації не є обов’язковою, господарський суд може призначити адміністратора за заявою боржника або зборів кредиторів. Оплата послуг адміністратора превентивної реструктуризації покладається на сторону, яка звернулася до суду із заявою про його призначення.

7. До заяви про призначення адміністратора превентивної реструктуризації додається копія договору з арбітражним керуючим про виконання повноважень, який повинен містити інформацію про узгоджену з боржником або зборами кредиторів вартість послуг. Від імені зборів кредиторів договір з арбітражним керуючим підписує голова зборів кредиторів або залучений кредитор, уповноважений на це рішенням зборів кредиторів.

Збори кредиторів, приймаючи рішення про звернення до суду із заявою про призначення адміністратора превентивної реструктуризації, повинні прийняти рішення про те, чи сплачується вартість послуг адміністратора всіма чи окремими кредиторами, та про порядок здійснення оплати. Оплата може бути здійснена кредиторами у визначеній ними пропорції безпосередньо на рахунок адміністратора або шляхом зарахування коштів на депозитний рахунок господарського суду, у провадженні якого перебуває процедура превентивної реструктуризації.

8. Вартість послуг адміністратора превентивної реструктуризації визначається у розмірі:

1) трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання адміністратором превентивної реструктуризації повноважень щодо боржника - суб’єкта мікропідприємництва або суб’єкта малого підприємництва;

2) десяти розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання адміністратором превентивної реструктуризації повноважень щодо боржника - суб’єкта середнього підприємництва;

3) п’ятнадцяти розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання адміністратором превентивної реструктуризації повноважень щодо боржника - суб’єкта великого підприємництва.

Розмір вартості послуг адміністратора превентивної реструктуризації може бути зменшений або збільшений зважаючи на прогнозовану тривалість процедури превентивної реструктуризації, прогнозовані трудозатрати адміністратора на виконання його повноважень, обсяг повноважень, що покладаються на адміністратора згідно з планом превентивної реструктуризації, складності справи, фінансового стану боржника, впливу вартості послуг адміністратора на можливість виконання плану (концепції) превентивної реструктуризації, статусу боржника як суб’єкта мікропідприємництва та суб’єкта малого підприємництва.

У разі зміни розміру вартості послуг адміністратора превентивної реструктуризації згідно з абзацом першим цієї частини сторона в заяві про призначення адміністратора зобов’язана обґрунтувати підстави для збільшення або зменшення рівня винагороди та зазначити, які обставини були враховані при визначенні розміру винагороди.

9. Господарський суд в ухвалі про призначення адміністратора превентивної реструктуризації встановлює розмір винагороди адміністратора.

Господарський суд за заявою боржника, залучених кредиторів або з власної ініціативи, виходячи з обставин, передбачених частиною восьмою цієї статті, має право при вирішенні питання про призначення адміністратора превентивної реструктуризації зменшити розмір винагороди адміністратора, про що зазначається в ухвалі про призначення адміністратора.

10. Адміністратор превентивної реструктуризації може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень за його заявою.

Відсторонення адміністратора превентивної реструктуризації від виконання повноважень здійснюється господарським судом також у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на адміністратора превентивної реструктуризації, або подання адміністратором до суду недостовірних відомостей - за заявою боржника або зборів кредиторів;

2) припинення або зупинення діяльності арбітражного керуючого, який виконує повноваження адміністратора превентивної реструктуризації, - за заявою сторони або судом за власною ініціативою;

3) встановлення обставин, передбачених частиною четвертою цієї статті, - за заявою сторони або судом за власною ініціативою.

Господарський суд розглядає заяву про відсторонення адміністратора превентивної реструктуризації від виконання повноважень протягом 10 днів з дня її надходження до суду.

11. Неподання зборами кредиторів кандидатури для призначення адміністратора у разі, якщо призначення адміністратора згідно з цим Кодексом є обов’язковим за їхнім поданням, не є підставою для відмови у затвердженні плану превентивної реструктуризації. У такому разі подальше провадження у процедурі превентивної реструктуризації здійснюється без участі адміністратора.

12. Повноваження адміністратора превентивної реструктуризації припиняються у разі:

1) постановлення ухвали заключного засідання господарського суду - щодо адміністратора превентивної реструктуризації, призначеного до проведення заключного засідання;

2) закриття процедури превентивної реструктуризації - щодо всіх інших випадків.

1. Адміністратор превентивної реструктуризації на стадії до проведення заключного засідання господарського суду:

1) надає рекомендації щодо недопущення неплатоспроможності боржника;

2) надає рекомендації та бере участь у розробленні плану превентивної реструктуризації;

3) бере участь та сприяє проведенню переговорів щодо розроблення та узгодження з кредиторами плану превентивної реструктуризації;

4) надає висновок щодо відповідності плану превентивної реструктуризації вимогам, передбаченим цим Кодексом, перспектив його виконання та дотримання критерію найкращих інтересів кредиторів;

5) контролює дотримання боржником та кредиторами заходів захисту боржника, вживає заходів у разі їх порушення, у тому числі повідомляє господарський суд про втрату ними актуальності;

6) надає висновок щодо розміру вимог залучених кредиторів, щодо яких у боржника чи кредиторів існують заперечення;

7) здійснює нагляд за веденням господарської діяльності боржником, у зв’язку з чим має доступ до всієї інформації боржника про його діяльність, у тому числі до даних бухгалтерського обліку, інформації про рух коштів на рахунках боржника тощо;

8) у разі виявлення підстав для закриття процедури превентивної реструктуризації, зокрема надання боржником до господарського суду недостовірної інформації, безперспективності превентивної реструктуризації - негайно інформує господарський суд;

9) звертається до суду у разі виявлення порушення вимог цього Кодексу боржником, залученими кредиторами або іншими особами;

10) розглядає скарги та заяви залучених кредиторів;

11) подає до господарського суду, в провадженні якого перебуває процедура превентивної реструктуризації, заяви, клопотання, інші процесуальні заяви по суті справи;

12) надає протягом п’яти днів на запит залучених кредиторів або суду повну та достовірну інформацію про хід процедури превентивної реструктуризації;

13) у разі виявлення в діях посадових осіб боржника ознак кримінального правопорушення інформує про це правоохоронні органи;

14) надає в порядку та у строки, визначені державним органом з питань банкрутства, інформацію про хід процедури превентивної реструктуризації;

15) запитує документи або їхні копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою.

2. Адміністратор превентивної реструктуризації, якого призначено для контролю виконання плану превентивної реструктуризації, якщо інший обсяг повноважень не передбачений планом превентивної реструктуризації:

1) здійснює повноваження, передбачені пунктами 7-15 частини першої цієї статті;

2) надає письмову згоду на вчинення правочинів щодо залучення нового фінансування.

Планом превентивної реструктуризації (крім плану, що затверджується в порядку, визначеному статтею 33-23 цього Кодексу) може визначатися інший (більший чи менший) обсяг повноважень адміністратора превентивної реструктуризації.

1. Заява про відкриття процедури превентивної реструктуризації подається боржником до господарського суду за місцезнаходженням боржника та повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) фізичної особи - підприємця;

3) найменування органу (суб’єкта), уповноваженого управляти державним майном, щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

4) викладення обставин, що є підставою для звернення до суду, у тому числі щодо неплатоспроможності боржника або її загрози, а також інформацію про наявність обставин, передбачених частиною шостою статті 34 цього Кодексу;

5) у випадках, передбачених цим Кодексом, - інформацію про кандидатуру адміністратора превентивної реструктуризації;

6) підтвердження боржника про те, що протягом календарного року до моменту подання заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації щодо нього не здійснювалася процедура превентивної реструктуризації;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

2. Від імені боржника - юридичної особи заява про відкриття процедури превентивної реструктуризації може бути подана керівником або іншою особою відповідно до установчих документів боржника, або особою, визначеною рішенням вищого органу управління, а стосовно боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, - також органом (суб’єктом), уповноваженим управляти державним майном.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом, боржник має право у заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації просити суд про застосування заходів захисту боржника.

4. До заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації додаються:

1) рішення вищого органу управління боржника про ініціювання процедури превентивної реструктуризації;

2) докази сплати судового збору, крім випадків, якщо згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті;

3) у випадках, передбачених цим Кодексом, - договір з арбітражним керуючим про виконання повноважень адміністратора превентивної реструктуризації;

4) план превентивної реструктуризації, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - концепція превентивної реструктуризації;

5) річна фінансова звітність боржника за останні три роки;

6) докази надсилання плану (концепції) превентивної реструктуризації залученим кредиторам.

5. Заяви, клопотання сторін, передбачені цією Книгою, надсилаються сторонами до суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Якщо цією Книгою передбачено обов’язок сторони щодо надсилання копій документів іншим сторонам процедури превентивної реструктуризації, такі документи можуть направлятися в електронній формі в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншої сторони, а в разі відсутності в іншої сторони електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншої сторони електронного кабінету - поштовим відправленням з описом вкладення, електронною поштою (за умови підписання документів кваліфікованим електронним підписом), вручатися під розписку сторони або в інший спосіб, який дозволяє підтвердити отримання документів та фіксує їхній зміст.

6. У разі якщо боржник є суб’єктом мікропідприємництва та суб’єктом малого підприємництва, він має право подати разом із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації концепцію превентивної реструктуризації.

Концепція повинна містити щонайменше інформацію, передбачену пунктами 1, 2, 4, 6 та 7 частини першої статті 33-15 цього Кодексу, а також інформацію про заходи, які пропонуються для запобігання неплатоспроможності боржника.

У такому разі план превентивної реструктуризації розробляється боржником за участю адміністратора превентивної реструктуризації. Боржник невідкладно після розроблення плану превентивної реструктуризації зобов’язаний надіслати його всім залученим кредиторам.

1. Господарський суд розглядає заяву про відкриття процедури превентивної реструктуризації протягом п’яти днів з дня її отримання.

Якщо процедура превентивної реструктуризації не підсудна даному господарському суду, суд передає заяву про відкриття процедури превентивної реструктуризації за встановленою підсудністю у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

2. Господарський суд відмовляє у відкритті процедури превентивної реструктуризації, якщо:

1) заява про відкриття процедури превентивної реструктуризації не відповідає вимогам цього Кодексу;

2) щодо боржника не може бути здійснено процедуру превентивної реструктуризації;

3) щодо боржника постановлено ухвалу господарського суду про прийняття заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство;

4) щодо боржника відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або затверджено план превентивної реструктуризації, який перебуває на стадії виконання;

5) юридична особа - боржник перебуває у процесі припинення або її припинено в установленому законодавством порядку;

6) здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

7) щодо боржника протягом календарного року до моменту подання заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації здійснювалася процедура превентивної реструктуризації;

8) боржник протягом попередніх трьох років притягався до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з банкрутством (неплатоспроможністю).

Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті процедури превентивної реструктуризації протягом п’яти днів з дня отримання заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації. Така ухвала надсилається боржнику разом із заявою та доданими до неї документами не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. Копія ухвали надсилається державному органу з питань банкрутства.

Відмова у відкритті процедури превентивної реструктуризації не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

3. За відсутності підстав для відмови у відкритті процедури превентивної реструктуризації суд протягом п’яти днів з дня надходження відповідної заяви відкриває процедуру превентивної реструктуризації.

Про відкриття процедури превентивної реструктуризації суд постановляє ухвалу, в якій зазначається про:

1) відкриття процедури превентивної реструктуризації;

2) застосування основних заходів захисту боржника та у випадках, передбачених цим Кодексом, - додаткових заходів захисту боржника;

3) призначення адміністратора превентивної реструктуризації у випадках, передбачених цим Кодексом;

4) час і місце проведення заключного судового засідання господарського суду, яке має відбутися не раніше двох та не пізніше шести місяців з дня постановлення ухвали про відкриття процедури превентивної реструктуризації.

У разі якщо боржником разом із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації було подано концепцію превентивної реструктуризації, господарський суд в ухвалі про відкриття процедури превентивної реструктуризації визначає строк для підготовки та подання до суду плану превентивної реструктуризації, який не може становити більше двох місяців з дати відкриття процедури превентивної реструктуризації.

Копія ухвали надсилається боржнику та державному органу з питань банкрутства.

4. Господарський суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про відкриття процедури превентивної реструктуризації оприлюднює на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття процедури превентивної реструктуризації. Повідомлення має містити:

1) найменування боржника, його місцезнаходження, контактні дані (номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти), ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця;

2) дату відкриття процедури превентивної реструктуризації, номер справи, найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває процедура превентивної реструктуризації;

3) у разі призначення адміністратора превентивної реструктуризації - його прізвище, ім’я та по батькові, місцезнаходження, номер телефону та адресу електронної пошти, а також дату видачі та номер свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

4) дату заключного засідання суду.

Інформація про відкриття процедури превентивної реструктуризації додатково може оприлюднюватися на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.

5. Заяви, клопотання та скарги, які подаються до господарського суду сторонами, адміністратором превентивної реструктуризації, а також іншими особами, права яких порушено в межах процедури превентивної реструктуризації (представниками працівників боржника, акціонерами (учасниками) боржника тощо), розглядаються судом не пізніше 10 днів з дня їх надходження до суду.

6. Процедура превентивної реструктуризації не підлягає зупиненню.

1. Ухвали господарського суду, постановлені у процедурі превентивної реструктуризації за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, можуть бути оскаржені сторонами в апеляційному порядку відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

2. У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про затвердження чи про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації та ухвали про закриття процедури превентивної реструктуризації.

3. Матеріали справи направляються до апеляційного або касаційного суду в порядку, визначеному статтею 9 цього Кодексу.

4. Оскарження ухвали про затвердження плану превентивної реструктуризації не зупиняє виконання такого плану. За клопотанням боржника або залученого кредитора суд своєю ухвалою може зупинити виконання плану превентивної реструктуризації або його окремих заходів, якщо це необхідно і доцільно для захисту прав та інтересів боржника або залученого кредитора.

1. Відкриття процедури превентивної реструктуризації не може бути підставою для припинення повноважень органів управління боржника.

2. Члени виконавчого органу боржника у процедурі превентивної реструктуризації зобов’язані діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та кредиторів, не вчиняти дій на шкоду кредиторам.

3. Боржнику протягом процедури превентивної реструктуризації забороняється:

1) вчиняти правочини, які погіршують його фінансовий стан або завдають шкоди інтересам кредиторів, крім випадків, передбачених цим Кодексом;

2) надання позики, безповоротної фінансової допомоги, поруки, гарантії, відчуження або обтяження майна, крім випадків, передбачених затвердженим судом планом реструктуризації;

3) виплачувати дивіденди засновникам (учасникам, акціонерам), премії та бонуси членам органів управління боржника;

4) вчиняти інші правочини з порушенням порядку чи умов, визначених цією Книгою.

4. Протягом процедури превентивної реструктуризації боржник зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися затвердженого судом плану превентивної реструктуризації;

2) на вимогу суду, адміністратора превентивної реструктуризації або залучених кредиторів надавати повну та достовірну інформацію про хід процедури превентивної реструктуризації. Боржник зобов’язаний надати запитувану інформацію протягом п’яти днів з дня отримання вимоги;

3) повідомляти адміністратора превентивної реструктуризації та залучених кредиторів про суттєві зміни фінансового стану, зміну інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформацію про будь-які обставини, що перешкоджають розробленню, схваленню чи виконанню боржником плану превентивної реструктуризації, актуальність заходів захисту боржника, а також про настання обставин, визначених частиною шостою статті 34 цього Кодексу. Зазначене повідомлення здійснюється боржником протягом 10 днів з дати виникнення відповідних обставин;

4) у разі якщо процедура превентивної реструктуризації здійснюється без призначення адміністратора превентивної реструктуризації - надавати у випадках, у порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства, інформацію про хід процедури превентивної реструктуризації.

5. Під час процедури превентивної реструктуризації положення частини шостої статті 34 цього Кодексу щодо боржника не застосовується.

1. Планом превентивної реструктуризації можуть встановлюватися порядок та особливості вчинення боржником значних правочинів.

2. У разі вчинення боржником правочинів з порушенням вимог цієї Книги такі правочини за позовом кредитора можуть бути визнані судом недійсними.

3. Відкриття процедури превентивної реструктуризації та вжиття заходів захисту боржника не можуть бути підставою для:

1) зміни, розірвання або невиконання договорів, укладених з боржником;

2) кредитора вимагати дострокового виконання зобов’язання;

3) застосування до боржника договірних умов на шкоду боржнику, у тому числі підвищених процентних ставок або покладання додаткових обов’язків.

4. Положення договорів, укладених боржником до відкриття процедури превентивної реструктуризації, які не відповідають вимогам, визначеним частиною третьою цієї статті, є недійсними.

1. Боржник за згодою господарського суду має право залучати проміжне фінансування від третіх осіб.

2. Для отримання згоди боржник подає до господарського суду заяву про залучення проміжного фінансування.

Заява боржника повинна містити найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - надавача проміжного фінансування, істотні умови договору, умови забезпечення виконання зобов’язання боржником та обґрунтування необхідності залучення проміжного фінансування.

До заяви додаються проекти відповідних договорів.

3. Суд розглядає заяву про залучення проміжного фінансування протягом 10 днів з дня її отримання.

Адміністратор превентивної реструктуризації (у разі його призначення) подає до суду висновок щодо відповідності правочину про залучення проміжного фінансування вимогам цієї статті.

Залучені кредитори мають право подати до суду свої заперечення щодо залучення проміжного фінансування.

Суд надає дозвіл на залучення проміжного фінансування, якщо:

1) залучення проміжного фінансування є обґрунтованим та необхідним для продовження діяльності боржника (ведення звичайної господарської діяльності) або для збереження чи збільшення вартості активів боржника;

2) залучення проміжного фінансування відповідає інтересам як боржника, так і кредиторів;

3) залучення проміжного фінансування не призведе до неплатоспроможності боржника;

4) умови правочину щодо залучення проміжного фінансування відповідають звичайним ринковим умовам.

Про надання згоди на залучення проміжного фінансування суд постановляє ухвалу.

4. Правочин про залучення проміжного фінансування, вчинений у порядку та на умовах, передбачених цією статтею, у разі подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство боржника не може визнаватися господарським судом недійсним на підставі статті 42 цього Кодексу чи як фраудаторний правочин.

5. У разі якщо в подальшому щодо боржника буде відкрито провадження у справі про банкрутство, вимоги кредитора, який надав проміжне фінансування (крім випадку, якщо правочин щодо залучення проміжного фінансування визнано господарським судом у межах процедури банкрутства боржника недійсним з інших підстав, ніж на підставі статті 42 цього Кодексу, чи як фраудаторний правочин), підлягають задоволенню в першу чергу.

1. Боржник з метою забезпечення здійснення процедури превентивної реструктуризації має право вчиняти правочини, які є обґрунтованими та необхідними для:

1) підготовки та затвердження плану превентивної реструктуризації;

2) виконання затвердженого судом плану превентивної реструктуризації.

2. До правочинів, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, належать правочини щодо:

1) проведення переговорів, узгодження з кредиторами та подання до суду плану превентивної реструктуризації (залучення суб’єктів оціночної діяльності, оренда приміщень, техніки тощо);

2) отримання професійних консультацій, пов’язаних з процедурою превентивної реструктуризації (залучення аудиторів, адвокатів, інших фахівців чи експертів тощо);

3) здійснення звичайної господарської діяльності боржника.

3. На правочини, передбачені цією статтею, за умови подальшого затвердження господарським судом плану превентивної реструктуризації, розповсюджуються гарантії, передбачені частиною п’ятою статті 33-9 цього Кодексу.

1. Заходи захисту боржника застосовуються з метою сприяння проведенню переговорів між боржником та кредиторами щодо розроблення та схвалення плану превентивної реструктуризації, забезпечення можливості його подальшого виконання.

2. Заходи захисту боржника поділяються на основні - такі, що застосовуються з моменту відкриття процедури превентивної реструктуризації, та додаткові - такі, що застосовуються судом за вмотивованою заявою боржника.

3. З моменту відкриття процедури превентивної реструктуризації боржника застосовуються такі основні заходи захисту боржника:

1) стосовно боржника не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство;

2) зупиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій за зобов’язаннями боржника перед залученими кредиторами;

3) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника (крім розпорядження майном у рамках звичайної господарської діяльності) здійснюються виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації;

4) збільшення (зменшення) статутного капіталу боржника, вихід учасника з боржника - товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю може здійснюватися виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації.

1. Господарський суд за вмотивованою заявою боржника може в межах процедури превентивної реструктуризації застосувати додаткові заходи захисту боржника.

Заява про застосування додаткових заходів захисту боржника може бути подана боржником разом із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації.

Одночасно з поданням заяви про застосування додаткових заходів захисту боржника до суду боржник надсилає копію заяви залученим кредиторам, до вимог яких пропонується застосувати додаткові заходи захисту боржника.

2. Додаткові заходи захисту боржника можуть бути загальними - такими, що застосовуються до всіх залучених кредиторів, або обмеженими - такими, що застосовуються до окремих залучених кредиторів чи класів.

3. Додатковими заходами захисту боржника є:

1) заборона примусового стягнення з боржника коштів чи майна на підставі виконавчих документів, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), а також стягнення заборгованості із заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;

2) заборона звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).

4. Господарський суд розглядає заяву про застосування додаткових заходів захисту боржника у судовому засіданні протягом 10 днів з дня її отримання.

5. Суд застосовує додаткові заходи захисту боржника, якщо:

1) план (концепція) превентивної реструктуризації є обґрунтованим та наявні підстави вважати, що такий план (концепцію) буде виконано;

2) боржником подано повну та достовірну інформацію про фінансовий стан, його активи та зобов’язання;

3) невжиття додаткових заходів захисту боржника матиме наслідком неможливість проведення превентивної реструктуризації або неплатоспроможність боржника.

6. Додаткові заходи захисту боржника запроваджуються судом на строк до трьох місяців, але в будь-якому разі не довше ніж до граничного строку, передбаченого статтею 33-13 цього Кодексу.

7. Про застосування додаткових заходів захисту боржника суд постановляє ухвалу. Копія ухвали надсилається боржнику, залученим кредиторам, до вимог яких застосовано додаткові заходи захисту, та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

8. Господарський суд, враховуючи обставини та складність процедури превентивної реструктуризації, за вмотивованою заявою боржника може продовжити строк дії додаткових заходів захисту боржника, але не довше ніж до граничного строку, передбаченого статтею 33-13 цього Кодексу.

Заява повинна містити інформацію про стан процедури превентивної реструктуризації, заходи, вжиті для розроблення та перспективи схвалення плану превентивної реструктуризації, а також обґрунтування, що продовження строку вжиття заходів не призведе до додаткового обмеження прав та інтересів кредиторів та/або третіх осіб.

1. Дія заходів захисту боржника (основних та додаткових) припиняється:

1) у разі затвердження судом плану превентивної реструктуризації;

2) у разі закриття процедури превентивної реструктуризації;

3) у день завершення граничного строку дії заходів захисту боржника.

2. Дія додаткових заходів захисту боржника, крім підстав, передбачених частиною першою цієї статті, припиняється також у день, визначений в ухвалі господарського суду про застосування додаткових заходів захисту боржника або ухвалі про продовження строку дії додаткових заходів захисту боржника.

3. Граничний строк дії заходів захисту боржника становить шість місяців з дня відкриття процедури превентивної реструктуризації. У день завершення граничного строку дія заходів захисту боржника припиняється автоматично. Продовження строку їх дії судом не допускається.

4. У разі якщо боржник звернувся до господарського суду із заявою про затвердження плану превентивної реструктуризації під час дії заходів захисту боржника:

1) дія додаткових заходів захисту боржника продовжується до завершення розгляду судом заяви, але не довше ніж до граничного строку, передбаченого частиною третьою цієї статті;

2) основний захід захисту боржника, передбачений пунктом 1 частини третьої статті 33-11 цього Кодексу, діє до завершення розгляду судом заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації.

1. Дія заходів захисту боржника (основних та/або додаткових) може бути скасована судом повністю або частково (в частині окремих основних та/або додаткових заходів захисту) за заявою боржника, адміністратора превентивної реструктуризації або залученого кредитора щодо всіх або окремих залучених кредиторів чи класів у разі, якщо:

1) заходи додаткового захисту боржника не є необхідними (втратили актуальність) для досягнення мети превентивної реструктуризації, у тому числі якщо скасування додаткових заходів захисту не становить загрозу можливості виконання плану превентивної реструктуризації;

2) внаслідок дії додаткових заходів захисту боржника існує обґрунтований ризик втрати або пошкодження предмета застави (іпотеки);

3) дія заходів захисту боржника може мати наслідком неплатоспроможність (банкрутство) кредитора;

4) боржник вчиняє дії на шкоду кредиторам або дії, які ставлять під обґрунтований сумнів можливість виконання плану превентивної реструктуризації;

5) боржником у заяві про застосування додаткових заходів захисту боржника подано до суду завідомо недостовірну інформацію;

6) боржником не подано до суду план превентивної реструктуризації у строк, визначений частиною третьою статті 33-5 цього Кодексу;

7) заходи захисту боржника більше не забезпечують мету підтримки переговорів між боржником та кредиторами щодо розроблення та схвалення плану превентивної реструктуризації у зв’язку з тим, що частина кредиторів, які мають вирішальний вплив на схвалення плану превентивної реструктуризації не підтримують продовження переговорів. Положення цього пункту не застосовуються, якщо боржник подав до господарського суду заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації, передбачене статтею 33-23 цього Кодексу.

2. У разі якщо додаткові заходи захисту боржника були застосовані господарським судом на підставі заяви боржника, яка містила завідомо недостовірну інформацію, боржник зобов’язаний відшкодувати потерпілій стороні збитки, завдані дією таких заходів захисту боржника.

3. Про скасування засобів захисту боржника господарський суд постановляє ухвалу. Копія ухвали надсилається боржнику, залученим кредиторам, до вимог яких застосовано додаткові заходи захисту боржника, та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, та якщо право на здійснення діяльності арбітражного керуючого зупиняється на строк більше трьох днів, арбітражний керуючий зобов’язаний не менш як за один робочий день до дня зупинення своєї діяльності письмово повідомити про це державний орган з питань банкрутства із зазначенням причини та строку тимчасового зупинення.

1. Превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до плану превентивної реструктуризації, який розробляється в порядку та строки, визначені цією Книгою, та повинен містити інформацію про:

1) боржника, його фінансовий стан, причини неплатоспроможності чи її загрози;

2) грошові зобов’язання боржника, строк виконання яких настав до відкриття процедури превентивної реструктуризації або настане під час процедури, у тому числі зобов’язань, забезпечених заставою майна боржника, зобов’язань перед кредиторами, заінтересованими стосовно боржника, із зазначенням розміру неустойки (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій за порушення зобов’язання;

3) інші зобов’язання боржника, що не є грошовими, але виконання яких значно впливає на активи боржника;

4) залучених кредиторів із зазначенням їх найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця та розмір їхніх вимог;

5) класи, на які поділено сторони превентивної реструктуризації, та розмір вимог кожного класу залучених кредиторів;

6) незалучених кредиторів із зазначенням інформації, передбаченої пунктом 4 цієї частини, та розмір їхніх вимог з обґрунтуванням підстав незалучення цих кредиторів;

7) активи боржника, у тому числі активи, що є предметом застави, та їхню вартість;

8) заходи плану превентивної реструктуризації, порядок та строки їх виконання, у тому числі порядок і строки погашення вимог залучених кредиторів;

9) штатний розпис, чисельність працівників та наслідки виконання плану превентивної реструктуризації для працівників боржника;

10) обґрунтування необхідності залучення нового фінансування у разі, якщо це передбачено планом превентивної реструктуризації;

11) прогноз діяльності боржника та грошових потоків протягом строку превентивної реструктуризації;

12) обґрунтування того, що план превентивної реструктуризації має перспективу виконання та відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів.

2. Якщо зобов’язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог залучених кредиторів визначаються в цій валюті та виконуються боржником перед нерезидентами у такій валюті, а перед резидентами - в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату виконання зобов’язання.

3. Боржник та адміністратор превентивної реструктуризації (у разі його призначення) з метою розроблення та схвалення плану превентивної реструктуризації після відкриття процедури превентивної реструктуризації розпочинають переговори із залученими кредиторами щодо узгодження плану та заходів превентивної реструктуризації.

Переговори можуть проводитися із залученим кредитором, окремими залученими кредиторами, класами залучених кредиторів чи всіма сторонами на зборах кредиторів.

Адміністратор превентивної реструктуризації (у разі його призначення) може виступати посередником у переговорах між боржником та залученими кредиторами.

4. Сторони не зв’язані концепцією превентивної реструктуризації або можуть відступити від пропозицій плану превентивної реструктуризації, якщо це необхідно для досягнення успіху в переговорах та подальшого схвалення плану превентивної реструктуризації.

5. Сторони превентивної реструктуризації мають право визначити в плані превентивної реструктуризації повноваження адміністратора превентивної реструктуризації для контролю за виконанням плану, встановивши всі чи окремі повноваження згідно із статтею 33-3 цього Кодексу, або визначити додаткові повноваження адміністратора для контролю за виконанням плану превентивної реструктуризації.

Зазначене правило не застосовується, якщо план превентивної реструктуризації затверджується в порядку, визначеному статтею 33-23 цього Кодексу. У такому разі адміністратор здійснює всі повноваження, передбачені частиною другою статті 33-3 цього Кодексу.

6. Адміністратор превентивної реструктуризації, у разі його призначення, готує та надає боржнику висновок щодо відповідності плану превентивної реструктуризації вимогам, передбаченим цим Кодексом, перспектив його виконання та дотримання критерію найкращих інтересів кредиторів.

7. У разі якщо за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду план превентивної реструктуризації не схвалено та у боржника є обґрунтовані підстави вважати, що план буде схвалено зборами кредиторів, боржник має право звернутися до господарського суду з клопотанням про відкладення заключного засідання.

Клопотання про відкладення заключного засідання повинно містити інформацію про хід процедури превентивної реструктуризації, стан переговорів, проведених із залученими кредиторами щодо плану превентивної реструктуризації, заходи, вжиті для розроблення та перспективи схвалення плану превентивної реструктуризації, а також обґрунтування, що відкладення заключного засідання не призведе до додаткового обмеження прав та інтересів кредиторів та/або третіх осіб. Господарський суд, враховуючи обставини та складність процедури, може відкласти заключне засідання з граничним строком не більше 12 місяців з дати відкриття процедури превентивної реструктуризації.

1. Заходами, які містить план превентивної реструктуризації, можуть бути:

1) реорганізація або перепрофілювання активів боржника;

2) реструктуризація зобов’язань боржника, зокрема відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини, зміна відсоткової ставки за договорами позики чи кредитами, зміна порядку чи способу виконання зобов’язань;

3) залучення нового фінансування;

4) продаж частини майна боржника;

5) продаж цілісного майнового комплексу боржника;

6) заміщення активів;

7) виконання зобов’язань боржника власниками (учасниками, акціонерами) боржника;

8) збільшення статутного капіталу боржника за рахунок додаткових внесків (із залученням додаткових вкладів);

9) зміни в організації праці боржника;

10) інші заходи з відновлення платоспроможності боржника.

2. Продаж частини майна боржника, продаж цілісного майнового комплексу боржника, заміщення активів здійснюється з урахуванням статей 54-56 цього Кодексу в порядку, визначеному планом превентивної реструктуризації.

У разі подання боржником заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації в порядку, визначеному статтею 33-23 цього Кодексу, продаж майна боржника здійснюється в порядку, визначеному статтями 68-89 цього Кодексу.

У процедурі превентивної реструктуризації не допускається відчуження державного майна, забороненого до приватизації, та продаж майна боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, стосовно якого прийнято рішення про приватизацію.

3. Планом превентивної реструктуризації може бути передбачено залучення боржником нового фінансування. До нового фінансування, у разі затвердження плану превентивної реструктуризації судом, застосовуються гарантії, встановлені цим Кодексом до проміжного фінансування.

У разі якщо умовою залучення нового фінансування є надання застави третьою особою, згода цієї особи обов’язково додається до плану превентивної реструктуризації.

1. Планом превентивної реструктуризації може передбачатися збільшення статутного капіталу боржника у розмірі, встановленому планом превентивної реструктуризації.

2. Порядок збільшення статутного капіталу, розподіл часток, порядок сплати вартості частки визначаються планом превентивної реструктуризації.

Проведення загальних зборів учасників (акціонерів) для прийняття відповідних рішень не вимагається, такі рішення вважаються прийнятими на умовах, визначених планом превентивної реструктуризації. Переважне право на придбання частки (додаткових акцій у разі приватного розміщення акцій) не застосовується.

3. Збільшення статутного капіталу боржника за рахунок додаткових внесків (із залученням додаткових вкладів) може здійснюватися за рахунок інвестора або звичайних незабезпечених залучених кредиторів (крім кредиторів, заінтересованих стосовно боржника).

4. Збільшення статутного капіталу боржника із залученням додаткових вкладів:

1) інвестора здійснюється лише грошовими коштами;

2) кредиторів здійснюється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між боржником та кредиторами.

5. Емісія акцій та облігацій акціонерного товариства - боржника здійснюється виключно для переведення зобов’язань товариства у цінні папери в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Продаж акцій акціонерного товариства у разі публічного розміщення акцій здійснюється відповідно до закону.

У разі визнання випуску додаткових акцій боржника таким, що не відбувся, або недійсним кошти, отримані боржником від осіб, які придбали додаткові акції боржника, повертаються таким особам поза черговістю, встановленою цим Кодексом.

6. У разі якщо планом превентивної реструктуризації передбачається збільшення статутного капіталу боржника за рахунок додаткових внесків (із залученням додаткових вкладів) звичайних незабезпечених залучених кредиторів, їхня згода є обов’язковою. У такому разі всі кредитори відповідного класу залучених кредиторів повинні схвалити план превентивної реструктуризації.

При цьому у разі переведення зобов’язань товариства в акції (частки) повинно зберігатися співвідношення між розміром зобов’язань кожного кредитора та розміром частки (кількістю акцій), яку він набуває.

1. Для цілей підготовки плану превентивної реструктуризації та подальшого його схвалення сторони превентивної реструктуризації поділяються на такі класи:

1) забезпечені кредитори;

2) кредитори з вимогами до бюджету (щодо сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів тощо);

3) незабезпечені кредитори;

4) незабезпечені кредитори, заінтересовані стосовно боржника.

2. Планом превентивної реструктуризації може бути передбачено утворення в межах класів інших класів, які повинні бути належним чином розмежовані, у тому числі враховуючи настання строку виконання зобов’язань, розмір чи строк задоволення вимог, характер зобов’язань, спірність вимог, особу залученого кредитора - представників мікропідприємництва та малого підприємництва, постачальників, органів державної влади тощо.

Критерії розмежування класів повинні бути чітко визначені в плані превентивної реструктуризації.

Боржник самостійно визначає критерії, згідно з якими кредитори залучаються або не залучаються до плану превентивної реструктуризації та згідно з якими включаються до відповідного класу залучених кредиторів. Інформація про ці критерії та підстави обов’язково зазначаються в плані превентивної реструктуризації.

3. У разі якщо планом превентивної реструктуризації передбачено збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів (внесків) до статутного капіталу, обміну корпоративних прав на боргові зобов’язання, реорганізацію юридичної особи, залучення нового фінансування, за яким засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника беруть на себе нові або змінюють існуючі зобов’язання, або виконанням плану превентивної реструктуризації в інший спосіб встановлюються, змінюються чи припиняються права та інтереси засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника, повинен бути утворений клас засновників (учасників, акціонерів) боржника.

4. План превентивної реструктуризації не може передбачати різну пропорцію задоволення вимог залучених кредиторів одного класу. В іншому випадку всі кредитори цього класу, які опиняються в гіршому становищі, повинні письмово погодити погіршення свого стану.

5. Адміністратор превентивної реструктуризації, у разі його призначення, зобов’язаний перевірити формування класів залучених кредиторів, а також обґрунтованість розміру їхніх грошових вимог і повідомити про результати перевірки залучених кредиторів та суд.

6. Залучений кредитор має право звернутися до боржника та/або адміністратора превентивної реструктуризації (у разі його призначення) із скаргою на формування класів залучених кредиторів та обґрунтованість розміру своїх грошових вимог або грошових вимог інших залучених кредиторів.

У такому разі боржник зобов’язаний надати на письмову вимогу залученого кредитора інформацію та документи щодо вимог інших залучених кредиторів протягом п’яти днів з дня отримання вимоги.

Адміністратор превентивної реструктуризації, у разі його призначення, розглядає скаргу залученого кредитора про перевірку формування класів залучених кредиторів та обґрунтованість розміру грошових вимог залученого кредитора. Про результати розгляду скарги адміністратор повідомляє боржника та залученого кредитора.

Якщо за результатами розгляду скарги боржник та залучений кредитор не дійшли згоди щодо формування класів залучених кредиторів та обґрунтованості розміру його грошових вимог або грошових вимог інших залучених кредиторів, такий залучений кредитор до заключного засідання господарського суду має право звернутися до суду із заявою про перевірку формування класів залучених кредиторів та обґрунтованість розміру своїх грошових вимог або грошових вимог інших залучених кредиторів.

1. У процедурі превентивної реструктуризації до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішень про:

1) обрання кандидатури адміністратора превентивної реструктуризації;

2) звернення до господарського суду із заявою про відсторонення адміністратора превентивної реструктуризації;

3) проведення переговорів щодо плану превентивної реструктуризації;

4) звернення до господарського суду із заявою про припинення дії заходів захисту боржника;

5) звернення до господарського суду із заявою про закриття процедури превентивної реструктуризації;

6) схвалення плану превентивної реструктуризації;

7) інші питання, передбачені цією Книгою.

2. Збори кредиторів скликаються боржником за його ініціативою, ініціативою залучених кредиторів, сума вимог яких становить не менше 10 відсотків усіх вимог залучених кредиторів, або адміністратора превентивної реструктуризації (у разі його призначення).

Збори кредиторів скликаються та проводяться протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли боржник отримав чи мав отримати вимогу про скликання зборів кредиторів, залучені кредитори не отримали повідомлення про скликання зборів, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати збори кредиторів самостійно. У такому разі обов’язки щодо скликання та підготовки проведення зборів кредиторів покладаються на осіб, які ініціювали скликання зборів кредиторів.

Збори кредиторів можуть проводитися шляхом особистої присутності у місці, визначеному ініціатором скликання зборів кредиторів, або у режимі відеоконференції в порядку, встановленому цим Кодексом для проведення зборів кредиторів у справі про банкрутство.

У разі проведення зборів кредиторів шляхом особистої присутності місце проведення зборів кредиторів повинно бути в населеному пункті за місцезнаходженням боржника.

На зборах кредиторів головує адміністратор превентивної реструктуризації. У разі якщо адміністратора превентивної реструктуризації не призначено, на зборах кредиторів головує залучений кредитор з найбільшими грошовими вимогами до боржника згідно з планом (концепцією) превентивної реструктуризації. Збори кредиторів можуть обрати іншого голову зборів кредиторів.

Збори кредиторів повноважні приймати рішення з усіх питань, віднесених до їхньої компетенції.

3. Право вирішального голосу на зборах кредиторів мають залучені кредитори (забезпечені та незабезпечені), які не є заінтересованими особами стосовно боржника. У зборах кредиторів можуть брати участь з правом дорадчого голосу представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів), кредитори, заінтересовані стосовно боржника, та адміністратор превентивної реструктуризації.

Кількість голосів на зборах кредиторів визначається згідно з розміром вимог залучених кредиторів, визначених планом (концепцією) превентивної реструктуризації. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені) та інші фінансові санкції.

Якщо зобов’язання боржника визначені в іноземній валюті, для цілей голосування на зборах кредиторів розмір грошових вимог кредиторів визначається в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття процедури превентивної реструктуризації.

Рішення зборів кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів залучених кредиторів з правом вирішального голосу, включених до плану (концепції) превентивної реструктуризації.

1. Для схвалення плану превентивної реструктуризації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення усіх сторін відповідно до плану превентивної реструктуризації. До повідомлення додаються:

1) план превентивної реструктуризації;

2) висновок адміністратора превентивної реструктуризації, у разі його призначення, щодо відповідності плану превентивної реструктуризації вимогам, передбаченим цим Кодексом, перспектив його виконання та дотримання критерію найкращих інтересів кредиторів, щодо формування класів залучених кредиторів та обґрунтованості розміру грошових вимог залучених кредиторів, у тому числі розміру вимог залучених кредиторів, щодо яких у боржника чи залучених кредиторів існують заперечення;

3) у разі якщо планом превентивної реструктуризації передбачено залучення нового фінансування - договір про надання нового фінансування;

4) у разі наявності - судові рішення за результатами розгляду заяв про формування класів залучених сторін та розміру вимог залучених кредиторів.

Одночасно з надсиланням повідомлення боржник розміщує оголошення про проведення зборів кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України. Збори кредиторів скликаються не раніше ніж через 10 днів з дня розміщення такого оголошення.

Збори кредиторів повинні бути скликані не пізніше ніж за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду.

2. На зборах кредиторів для схвалення плану превентивної реструктуризації кожний сформований клас повинен розглянути план превентивної реструктуризації та прийняти рішення про його схвалення.

На зборах кредиторів з розгляду питання про схвалення плану превентивної реструктуризації головує боржник.

3. План превентивної реструктуризації вважається схваленим класом забезпечених кредиторів, якщо за нього проголосували кредитори, які мають право голосу та володіють двома третинами голосів залучених кредиторів від загальної суми забезпечених вимог, включених до плану превентивної реструктуризації у цьому класі. Забезпечені кредитори, які є заінтересованими стосовно боржника, не мають права голосу щодо плану превентивної реструктуризації.

Якщо планом превентивної реструктуризації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план превентивної реструктуризації має бути схвалений кожним таким кредитором.

4. План превентивної реструктуризації вважається схваленим класами незабезпечених кредиторів, якщо за нього проголосували кредитори, які володіють більше ніж 50 відсотками голосів залучених кредиторів від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану превентивної реструктуризації у кожному класі.

5. У класі засновників (учасників, акціонерів) боржника, у разі якщо його формування передбачено планом превентивної реструктуризації, кількість голосів визначається відповідно до розміру частки учасника (кількості голосів акціонера).

6. Якщо планом превентивної реструктуризації передбачено повне погашення вимог окремого класу залучених кредиторів відразу після затвердження плану превентивної реструктуризації, такий клас не має права голосу щодо плану превентивної реструктуризації, а план превентивної реструктуризації вважається схваленим цим класом залучених кредиторів.

7. У разі якщо план превентивної реструктуризації передбачає розстрочення, відстрочення або прощення (списання) боргів із сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів чи їх частини, органи стягнення, якщо умови плану превентивної реструктуризації у цьому класі є не гіршими, ніж умови задоволення вимог класу звичайних незабезпечених кредиторів, не голосують щодо плану превентивної реструктуризації, а план превентивної реструктуризації вважається схваленим цим класом залучених кредиторів.

В іншому випадку план превентивної реструктуризації вважається схваленим цим класом кредиторів, якщо за нього проголосували кредитори, які володіють більше ніж 50 відсотками голосів залучених кредиторів від загальної суми вимог, включених до плану превентивної реструктуризації у цьому класі.

8. План превентивної реструктуризації вважається схваленим зборами кредиторів, якщо його схвалили усі класи, сформовані згідно з планом превентивної реструктуризації.

9. Якщо план превентивної реструктуризації не схвалено зборами кредиторів, боржник має право продовжити переговори із сторонами щодо схвалення плану та повторно винести план превентивної реструктуризації на розгляд зборів кредиторів у порядку, визначеному цією статтею, або подати до господарського суду заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації відповідно до статті 33-23 цього Кодексу.

1. Боржник зобов’язаний подати до господарського суду заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації не пізніше ніж за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду.

Завершення граничних строків дії заходів захисту боржника не є підставою для відмови у розгляді та затвердженні плану превентивної реструктуризації судом.

2. До заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації додаються:

1) план превентивної реструктуризації, схвалений зборами кредиторів, та протокол зборів кредиторів, на яких схвалено план;

2) висновок адміністратора превентивної реструктуризації, у разі його призначення, щодо відповідності плану превентивної реструктуризації вимогам, передбаченим цим Кодексом, перспектив його виконання та дотримання критерію найкращих інтересів кредиторів, щодо формування класів залучених кредиторів та обґрунтованості розміру грошових вимог залучених кредиторів;

3) у разі якщо планом превентивної реструктуризації передбачено залучення нового фінансування - договір про надання нового фінансування;

4) у випадках, передбачених цим Кодексом, - пропозиція щодо кандидатури адміністратора превентивної реструктуризації.

3. Господарський суд перевіряє план превентивної реструктуризації щодо відповідності вимогам, передбаченим частиною першою статті 33-15 цього Кодексу.

У разі якщо не пізніше ніж за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду до суду надійшла заява залученого кредитора про перевірку формування класів та/або обґрунтованості розміру вимог залученого кредитора, суд розглядає таку заяву до початку розгляду плану превентивної реструктуризації.

Якщо господарський суд до заключного засідання вже розглянув питання формування класів залучених кредиторів та/або обґрунтованості розміру вимог конкретного залученого кредитора, господарський суд залишає заяву залученої сторони без розгляду.

Якщо господарський суд за результатами розгляду заяви залученого кредитора встановлює порушення формування класів залучених кредиторів та/або необґрунтованість розміру вимог конкретного залученого кредитора, суд в ухвалі зазначає, у чому саме полягають порушення формування класів залучених кредиторів чи в якій частині вимоги залученого кредитора є необґрунтованими.

4. У разі якщо план превентивної реструктуризації не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 33-15цього Кодексу, або судом встановлено, що класи сформовано з порушенням статті 33-18 цього Кодексу, або суд прийняв рішення про необґрунтованість розміру вимог залученого кредитора, господарський суд повертає заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації разом з планом для доопрацювання та відкладає заключне засідання в межах граничного строку, передбаченого частиною сьомою статті 33-15 цього Кодексу.

5. Господарський суд за відсутності підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, розглядає план превентивної реструктуризації на заключному засіданні.

6. За наявності підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, господарський суд може розглянути план превентивної реструктуризації на заключному засіданні, якщо:

1) план превентивної реструктуризації відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 33-15 цього Кодексу;

2) у разі відкладення заключного засідання для доопрацювання плану превентивної реструктуризації завершаться граничні строки дії заходів захисту боржника та боржник наполягає на розгляді плану превентивної реструктуризації або завершаться граничні строки процедури превентивної реструктуризації;

3) формування класів та/або обґрунтованість розміру вимог залучених кредиторів не вплинули на результати голосування щодо схвалення плану настільки, що інакше план превентивної реструктуризації не був би схвалений відповідними класами залучених кредиторів.

1. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації, якщо:

1) проведення зборів кредиторів та схвалення плану превентивної реструктуризації відбулися з порушенням вимог, передбачених статтею 33-20 цього Кодексу;

2) порушено принцип рівності кредиторів одного класу, закріплений частиною четвертою статті 33-18 цього Кодексу;

3) планом превентивної реструктуризації передбачено залучення нового фінансування, таке фінансування не є необхідним для виконання плану превентивної реструктуризації та завдає шкоди правам та інтересам залучених кредиторів;

4) план превентивної реструктуризації не відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів;

5) наявні очевидні підстави вважати, що план превентивної реструктуризації не має розумної перспективи бути виконаним та запобігти неплатоспроможності або забезпечити життєздатність боржника;

6) боржник надав у плані превентивної реструктуризації недостовірну інформацію.

2. Пункти 4 і 5 частини першої цієї статті застосовуються господарським судом лише за обґрунтованою заявою залученого кредитора, який голосував проти схвалення плану превентивної реструктуризації, що повинен бути поданий кредитором до суду не пізніше ніж за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду, на якому розглядається план превентивної реструктуризації.

3. За відсутності підстав для відмови в затвердженні плану превентивної реструктуризації господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану превентивної реструктуризації. Ухвала про затвердження плану превентивної реструктуризації набирає чинності з моменту її постановлення.

У випадках, передбачених цією Книгою, господарський суд призначає адміністратора превентивної реструктуризації, про що зазначається в ухвалі про затвердження плану превентивної реструктуризації.

Копія ухвали надсилається боржнику, залученим кредиторам, органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, органу, уповноваженому управляти державним майном боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

4. Господарський суд не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про затвердження плану превентивної реструктуризації оприлюднює на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про затвердження плану превентивної реструктуризації. Повідомлення має містити:

1) найменування боржника, його місцезнаходження, контактні дані, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця;

2) дату відкриття процедури превентивної реструктуризації, номер справи, найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває процедура превентивної реструктуризації;

3) дату затвердження плану превентивної реструктуризації;

4) у разі призначення адміністратора превентивної реструктуризації - його прізвище, ім’я та по батькові, місцезнаходження, номер телефону та адресу електронної пошти, а також дату видачі та номер свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Інформація про відкриття процедури превентивної реструктуризації додатково може оприлюднюватися на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.

5. У випадку, передбаченому частиною шостою статті 33-20 цього Кодексу, та у разі відсутності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, господарський суд затверджує план превентивної реструктуризації, якщо:

1) боржник погоджується із затвердженням плану превентивної реструктуризації із зміненими вимогами залученого кредитора, які судом було визнано необґрунтованими, у розмірі, визначеному ухвалою господарського суду про необґрунтованість розміру вимог залученого кредитора; або

2) боржник погоджується, що залучений кредитор у частині збільшених вимог визнається незалученим кредитором.

Якщо боржник не погоджується із застосуванням судом пункту 1 або 2 цієї частини, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації.

1. У разі якщо план превентивної реструктуризації не схвалено відповідно до частини восьмої статті 33-20 цього Кодексу, боржник має право подати до господарського суду заяву про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації. Заява подається боржником та розглядається господарським судом у порядку, визначеному статтями 33-21 та 33-22 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

2. Господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану превентивної реструктуризації, за умови якщо:

1) відсутні підстави для відмови у затвердженні плану превентивної реструктуризації, передбачені частинами першою та п’ятою статті 33-22 цього Кодексу;

2) план превентивної реструктуризації було схвалено на зборах кредиторів:

а) більшістю класів залучених кредиторів, за умови що одним із цих класів є клас забезпечених кредиторів або якщо ця умова не виконується;

б) хоча б одним із класів залучених кредиторів з правом голосу, крім класу засновників (учасників, акціонерів) боржника або іншого класу, який у разі відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та визнання боржника банкрутом або у разі відхилення судом плану превентивної реструктуризації та закриття процедури превентивної реструктуризації не отримає жодного погашення своїх грошових вимог;

3) класи залучених кредиторів з правом голосу, які проголосували проти схвалення плану превентивної реструктуризації, перебувають в умовах не гірших, ніж класи залучених кредиторів того самого рангу, та в більш сприятливих умовах, ніж молодші класи залучених кредиторів;

4) жоден клас у результаті виконання плану превентивної реструктуризації не отримає більше, ніж розмір вимог, включених до плану превентивної реструктуризації.

3. Для цілей цієї Книги ранги (старші та молодші класи) визначаються відповідно до частини першої статті 33-18 цього Кодексу.

1. Оцінка плану превентивної реструктуризації проводиться щодо:

1) дотримання боржником у плані превентивної реструктуризації критерію найкращих інтересів кредиторів;

2) дотримання підстав для крос-класового затвердження плану превентивної реструктуризації, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини другої статті 33-23 цього Кодексу.

2. Предметом проведення оцінки плану превентивної реструктуризації є оцінка майна боржника, аналіз грошового потоку, обґрунтованість затрат, передбачених планом превентивної реструктуризації.

3. Оцінка плану превентивної реструктуризації проводиться лише у разі, якщо:

1) залучений кредитор, який на зборах кредиторів голосував проти схвалення плану превентивної реструктуризації, не пізніше ніж за сім календарних днів до заключного засідання господарського суду подав заяву про невідповідність плану превентивної реструктуризації критерію найкращих інтересів кредиторів; або

2) залучений кредитор, якого включено до класу, який на зборах кредиторів проголосував проти схвалення плану превентивної реструктуризації та щодо цього класу застосовано крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації, не пізніше ніж за сім календарних днів до заключного засідання господарського суду подав заяву про недотримання умов для крос-класового затвердження плану превентивної реструктуризації, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини другої статті 33-23 цього Кодексу.

4. Господарський суд доручає проведення оцінки плану превентивної реструктуризації спеціалісту, зокрема суб’єкту оціночної діяльності, або може призначити експертизу.

Сторони мають право пропонувати господарському суду кандидатури спеціалістів, суб’єктів оціночної діяльності та суб’єктів судово-експертної діяльності.

При виборі спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності або суб’єкта судово-експертної діяльності господарський суд не обмежений кандидатурами, запропонованими сторонами, та повинен враховувати їхню ділову репутацію і строки проведення оцінки або експертизи, які повинні бути проведені в найкоротші терміни, але не довше двох місяців.

5. Оплата вартості послуг спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності або суб’єкта судово-експертної діяльності покладається на залученого кредитора, який подав відповідну заяву до суду.

1. Процедура превентивної реструктуризації не повинна впливати на права працівників, передбачені трудовим законодавством, у тому числі:

1) право на колективні переговори та страйк;

2) право на отримання інформації та проведення консультацій щодо процедури превентивної реструктуризації.

2. У разі підготовки до процедури превентивної реструктуризації та під час неї боржник зобов’язаний:

1) інформувати представників працівників про останні події та ймовірні зміни в діяльності та економічному становищі боржника не пізніше 10 днів з дня їх настання;

2) інформувати представників працівників про процедуру превентивної реструктуризації, яка може вплинути на зайнятість працівників;

3) інформувати та проводити консультації з представниками працівників щодо плану превентивної реструктуризації до того, як він буде поданий для схвалення зборами кредиторів та затвердження судом.

3. Працівники беруть участь у процедурі превентивної реструктуризації через представника працівників боржника, обраного в порядку, визначеному цим Кодексом.

1. Затверджений господарським судом план превентивної реструктуризації є обов’язковим для всіх залучених кредиторів, у тому числі тих, які голосували проти схвалення плану превентивної реструктуризації.

2. Господарський суд за заявою адміністратора превентивної реструктуризації, у разі його призначення, або боржника знімає арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо його майна, якщо такі арешт чи обмеження перешкоджають виконанню плану превентивної реструктуризації.

3. Адміністратор превентивної реструктуризації, у разі його призначення, або боржник щомісяця подає до господарського суду звіт про виконання плану превентивної реструктуризації.

4. Зміни до плану превентивної реструктуризації вносяться у порядку, встановленому для його затвердження.

5. Боржник і залучений кредитор шляхом укладення договору можуть змінити свої права і обов’язки, передбачені планом превентивної реструктуризації, зокрема передбачити відстрочення чи розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги залученому кредитору порівняно з умовами плану превентивної реструктуризації. Копія такого договору надсилається адміністратору превентивної реструктуризації, залученим кредиторам та до суду.

1. Господарський суд закриває процедуру превентивної реструктуризації у разі:

1) виконання боржником плану превентивної реструктуризації;

2) якщо боржником у випадку, передбаченому частиною третьою статті 33-5 цього Кодексу, не подано у строки, встановлені господарським судом, план превентивної реструктуризації;

3) припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи - боржника, про що є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

4) припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - боржника;

5) відкриття у випадках, передбачених цим Кодексом, провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника;

6) подання боржником заяви про закриття процедури превентивної реструктуризації;

7) прийняття господарським судом рішення про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації, у тому числі в порядку крос-класового затвердження плану превентивної реструктуризації;

8) невиконання плану превентивної реструктуризації - за заявою боржника, адміністратора превентивної реструктуризації, у разі його призначення, або залученого кредитора;

9) якщо господарським судом протягом 12 місяців з дати відкриття процедури превентивної реструктуризації не затверджено план превентивної реструктуризації;

10) якщо боржник до дати заключного засідання не усунув порушення, встановлені частиною четвертою статті 33-21 цього Кодексу;

11) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Ухвала господарського суду про закриття процедури превентивної реструктуризації скасовує усі заходи захисту боржника.

3. Копія ухвали про закриття процедури превентивної реструктуризації надсилається боржнику, залученим кредиторам, органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, органу, уповноваженому управляти державним майном боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

1. За результатами виконання плану превентивної реструктуризації боржник або адміністратор превентивної реструктуризації, у разі його призначення, подає до господарського суду заяву про затвердження звіту про виконання плану превентивної реструктуризації, до якої додаються:

1) звіт про виконання плану превентивної реструктуризації;

2) докази надсилання копії заяви залученим кредиторам.

2. Господарський суд розглядає заяву про затвердження звіту про виконання плану превентивної реструктуризації протягом 10 днів з дня її надходження.

Про затвердження звіту про виконання плану превентивної реструктуризації та закриття процедури превентивної реструктуризації або про відмову в затвердженні такого звіту господарський суд постановляє ухвалу.

Господарський суд в ухвалі про затвердження звіту про виконання плану превентивної реструктуризації та закриття процедури превентивної реструктуризації зазначає, що виконавчі документи за вимогами залучених кредиторів, включених до плану превентивної реструктуризації, визнаються такими, що не підлягають виконанню.

3. Вимоги кредиторів щодо неустойки (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій за порушення зобов’язання, а також вимоги кредиторів, які прощаються (списуються) згідно із затвердженим судом планом превентивної реструктуризації, вважаються погашеними (прощеними) після завершення виконання плану превентивної реструктуризації, про що господарський суд зазначає в ухвалі про закриття процедури превентивної реструктуризації.

1. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації та затвердження плану превентивної реструктуризації у спрощеному порядку з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, за умови що дотримані такі вимоги:

1) боржником поза процедурою превентивної реструктуризації, передбаченою цією Книгою, розроблено план превентивної реструктуризації, який відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 33-15 цього Кодексу;

2) боржник отримав схвалення плану превентивної реструктуризації залученими кредиторами, голосів яких достатньо для схвалення плану превентивної реструктуризації відповідно до вимог статті 33-20 цього Кодексу;

3) адміністратор превентивної реструктуризації надав висновок про відповідність плану превентивної реструктуризації вимогам, передбаченим цією Книгою;

4) боржник надіслав схвалений план превентивної реструктуризації усім залученим кредиторам одночасно з поданням його для затвердження до суду.

2. Господарський суд розглядає план превентивної реструктуризації в порядку, визначеному цією Книгою.

3. Положення статті 33-23 цього Кодексу не застосовуються до спрощеної процедури превентивної реструктуризації.

1. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи;

ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

найменування органу (суб’єкта), уповноваженого управляти державним майном щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;

перелік документів, що додаються до заяви.

2. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:

докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті;

довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень;

докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

До заяви кредитора - контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, іншого органу, який відповідно до закону здійснює контроль за справлянням інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому законодавством порядку.

3. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, а також інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов’язань перед цим кредитором.

Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Таку заяву підписують усі кредитори, які об’єднали свої вимоги до боржника.

4. До заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:

довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

докази неплатоспроможності чи її загрози;

докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень;

установчі документи боржника - юридичної особи;

бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;

перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;

перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, - ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог, підстави виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

перелік осіб, які мають невиконані зобов’язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов’язань, строку виконання та підстав виникнення;

відомості про всі рахунки у депозитарних установах боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;

відомості про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;

відомості про всі рахунки, електронні гаманці, відкриті у небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що належать боржнику, їх реквізити;

копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, та довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, дослідних зразків тощо);

рішення вищого органу управління боржника, а стосовно боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, - органу (суб’єкта), уповноваженого управляти державним майном про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі;

інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника чи її загрозу.

5. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов’язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Від імені боржника - юридичної особи заява може бути подана керівником або іншою особою відповідно до статутних документів боржника, або особою, визначеною рішенням вищого органу управління, а щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, - також органом (суб’єктом), уповноваженим управляти державним майном.

6. Боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

7. До заяви Національного банку України про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються:

докази сплати судового збору, крім випадків, якщо згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті;

довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника;

докази авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за три місяці виконання повноважень;

рішення Національного банку України про віднесення страховика або кредитної спілки до категорії неплатоспроможних.

1. У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п’яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

дата проведення підготовчого засідання суду;

прізвище, ім’я та по батькові арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про:

зобов’язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство;

вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.

2. Підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов’язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

3. Ухвала про прийняття заяви про відкриття провадження у справі надсилається сторонам та до органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, до органу, уповноваженого управляти державним майном боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, арбітражним керуючим, визначеним шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

4. У разі подання до суду до відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняття судом до розгляду двох чи більше заяв кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд призначає всі прийняті судом до розгляду заяви для їх розгляду в одному підготовчому судовому засіданні, за результатами якого за заявою, що подана першою, у разі її відповідності вимогам цього Кодексу, відкриває провадження у справі про банкрутство. Інші заяви господарський суд залишає без розгляду.

У разі прийняття господарським судом рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, що подана першою, господарський суд розглядає інші заяви в порядку черговості їх подання до суду кредиторами.

Залишення заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду з підстав, визначених цією статтею, не перешкоджає зверненню такого кредитора як конкурсного з вимогами до боржника у порядку, визначеному статтею 45 цього Кодексу.

1. Боржник до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі. До відзиву боржника додаються докази відправлення заявнику копії відзиву.

2. Крім відомостей, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у відзиві боржника зазначаються:

заперечення боржника щодо вимог заявника (заявників);

загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами за зобов’язаннями, що передбачають виплату грошових коштів, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), з виплати заробітної плати;

відомості про наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити рахунків;

відомості про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику у депозитарних установах, їх реквізити;

відомості про всі рахунки, електронні гаманці, відкриті у небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що належать боржнику, їх реквізити;

відомості про проведення боржником діяльності, пов’язаної з державною таємницею;

докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності).

3. У відзиві боржника можуть зазначатися й інші відомості, що мають значення для розгляду справи.

До відзиву також додається довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності) про наявність або відсутність на балансі підприємства, щодо якого постановлено ухвалу про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до статутного капіталу боржника.

4. Відсутність відзиву на заяву про відкриття провадження у справі не перешкоджає провадженню у справі.

1. Господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо:

провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з цим Кодексом або законом;

стосовно боржника відкрито процедуру превентивної реструктуризації та діють заходи захисту боржника, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 33-11 цього Кодексу;

щодо боржника наявний затверджений судом план превентивної реструктуризації та заява надійшла від залученого кредитора і відсутні докази невиконання боржником зобов’язань за таким планом превентивної реструктуризації;

юридичну особу - боржника припинено в установленому законом порядку.

2. Про відмову у прийнятті заяви господарський суд постановляє ухвалу, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.

3. Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбаченихстаттею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

1. Господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи, якщо:

заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від заявника надійшла заява про відкликання заяви про відкриття провадження у справі;

заявником до цього суду подано іншу заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо того самого боржника і щодо такої заяви на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, повернення заяви про відкриття провадження у справі, залишення заяви без руху.

2. Про повернення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду господарський суд постановляє ухвалу.

3. Повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

4. У разі повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з підстави, передбаченої абзацом четвертим частини першої цієї статті, судовий збір, сплачений за подання заяви, не повертається.

5. Якщо про відкриття провадження у справі про банкрутство подано декілька заяв від різних заявників і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

6. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство може бути відкликана заявником (заявниками) до дати проведення підготовчого засідання господарського суду.

У разі відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до постановлення ухвали про її прийняття господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У разі відкликання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство після постановлення ухвали про її прийняття до дати проведення підготовчого засідання суду господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Господарський суд має право не прийняти відкликання заяви про відкриття провадження у справі, якщо це порушує права чи охоронювані законом інтереси будь-яких осіб або якщо до господарського суду надійшла інша заява (заяви) кредитора (кредиторів) про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Боржник не має права відкликати заяву про відкриття провадження у справі, подану ним відповідно до вимог частини шостої статті 34 цього Кодексу.

1. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з’ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

2. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов’язані з розглядом справи.

3. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість.

4. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.

У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.

5. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про:

відкриття провадження у справі;

відмову у відкритті провадження у справі.

6. Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;

заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.

7. Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

8. В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про:

відкриття провадження у справі про банкрутство;

визнання вимог кредитора та їх розмір;

введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

введення процедури розпорядження майном;

призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати;

вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави;

строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

9. З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).

Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство повинне містити ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім’я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.

10. Господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов’язати боржника провести аудит. Якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою.

Відсутність аудиторського висновку не перешкоджає провадженню у справі про банкрутство.

11. Якщо в заяві боржника про відкриття провадження у справі або відзиві боржника міститься інформація про провадження ним діяльності, пов’язаної з державною таємницею, господарський суд постановляє та надсилає сторонам і державному органу з питань банкрутства ухвалу про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці арбітражному керуючому. Такий строк не може перевищувати 30 днів.

У разі відмови у наданні допуску до державної таємниці зазначеному арбітражному керуючому господарський суд призначає нового арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Кодексом.

12. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її постановлення.

Текст ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності, який є стороною договору щодо фінансових інструментів, валютних цінностей або стороною деривативного контракту чи товарної операції, у день її постановлення надсилається особі, яка провадить клірингову діяльність, на офіційну електронну адресу такої особи, зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

13. Процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

14. З моменту відкриття провадження у справі:

пред’явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;

пред’явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;

арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;

задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв’язку з виходом із складу його учасників забороняється;

рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.

15. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, місцевого загального суду, органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

У разі вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів копія ухвали надсилається також установам, що здійснюють облік нерухомого та рухомого майна (органам державної реєстрації речових прав, державним нотаріальним конторам, органам державної автомобільної інспекції за місцезнаходженням боржника), установам банків, небанківським надавачам платіжних послуг, що обслуговують рахунки боржника, емітентам електронних грошей, у яких знаходяться електронні гаманці, що належать боржнику, депозитарним установам, які ведуть облік прав на цінні папери, що належать боржнику, а також установі, що веде державні реєстри обтяжень майна.

16. При розгляді справи суб’єкта господарювання, який є учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно, до справи залучається Гарантійний фонд виконання зобов’язань за складськими документами на зерно.

17. Провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

1. Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов’язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

2. У процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання виконавчим органом боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження виконавчого органу боржника та покласти виконання його обов’язків на розпорядника майна.

Про припинення повноважень виконавчого органу боржника та покладання його обов’язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу, яка є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

3. З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень виконавчого органу боржника відповідні посадові особи боржника, повноваження яких припинені ухвалою господарського суду, зобов’язані протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків відповідні посадові особи боржника несуть відповідальність за збитки, завдані боржнику або кредиторам таким ухиленням.

4. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що постановляє ухвалу.

1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли внаслідок відмови боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

5. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об’єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов’язкового звернення стягнення на об’єкт довірчої власності.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів шляхом звернення стягнення на предмет обтяження, що забезпечує виконання зобов’язань суб’єкта підприємницької діяльності - сторони генеральної угоди відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів на період дії процедури погашення заборгованості щодо сум заборгованості учасників розрахунків, що підлягають погашенню на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті та статтею 94 цього Кодексу.

6. Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п’ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

7. Боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені).

Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов’язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів.

У разі задоволення всіх вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), господарський суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.

8. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Під час процедури санації боржника за клопотанням забезпеченого кредитора господарський суд може прийняти рішення про припинення дії мораторію щодо майна боржника, яке є предметом забезпечення, якщо таке майно не задіяне у виконанні плану санації боржника або є швидкозношуваним предметом чи товаром, що швидко псується.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або боржника до завершення строку дії мораторію, передбаченого цією частиною, може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, якщо: план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації або таке майно є невід’ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника; вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора; наявні інші підстави, які свідчать, що продаж майна, яке є предметом забезпечення окремо від іншого майна боржника, матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення. Про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів господарський суд постановляє ухвалу.

9. Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з тим, що господарським судом не виявлені ознаки неплатоспроможності боржника.

10. Активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень.

1. Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.

2. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

3. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов’язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

4. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.

5. Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

1. У разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

2. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив.

1. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

2. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

3. Розпорядник майна зобов’язаний:

розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

вживати заходів для захисту майна боржника;

проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства;

повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника;

скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань;

подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі;

не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість;

за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів;

виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

4. Розпорядник майна несе відповідальність за свої дії та бездіяльність відповідно до закону.

5. Протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про:

реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;

створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах;

створення філій та представництв;

виплату дивідендів;

проведення боржником емісії цінних паперів;

вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника;

відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства;

надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.

6. Господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

7. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про:

участь боржника в об’єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об’єднаннях юридичних осіб;

передачу майна в оренду;

одержання та надання позик (кредитів);

задоволення вимог поточних кредиторів.

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.

У процедурі розпорядження майном боржник зобов’язаний забезпечити розпоряднику майна можливість безпосереднього доступу до інформації, що зберігається у базах даних (у тому числі електронних), які використовуються посадовими особами боржника для ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, а також для формування бухгалтерської, статистичної та податкової звітності, та/або забезпечити можливість розпоряднику майна ознайомитися з такою інформацією в інший спосіб з можливістю друкувати та/або копіювати документи, необхідні для здійснення повноважень розпорядника майна, з урахуванням вимоги частини четвертої статті 10 цього Кодексу.

8. У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника.

9. Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

10. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

11. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

1. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93- 1 цього Кодексу.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

2. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов’язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

3. Заява кредитора має містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника;

перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

4. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов’язковими так само, як вони є обов’язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

5. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

6. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

7. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом.

8. Розпорядник майна зобов’язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Розпорядник майна зобов’язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

9. Фізичні особи та/або юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації боржника (план санації тощо).

10. У процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.

1. Господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов’язаний їх усунути, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

2. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

3. Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто.

1. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

2. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов’язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов’язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.

3. Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

1. Протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів боржника є конкурсні кредитори з правом вирішального голосу, вимоги яких визнані господарським судом за результатами попереднього засідання.

У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу:

кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника;

кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян;

конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання;

конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника;

представник працівників боржника;

уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;

представник органу, уповноваженого управляти державним майном;

арбітражний керуючий.

У разі застосування до кредитора або до заінтересованої особи стосовно кредитора спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які передбачають блокування активів, такий кредитор з моменту застосування і на період застосування санкцій має право брати участь у зборах кредиторів лише з правом дорадчого голосу.

2. Перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів.

Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

3. Збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

У разі якщо арбітражний керуючий не скликає збори кредиторів, комітет кредиторів чи інші кредитори, які ініціюють скликання зборів кредиторів, мають право скликати збори кредиторів самостійно.

Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника. Збори кредиторів мають право визначити інше місце проведення зборів.

Збори кредиторів можуть проводитися в режимі відеоконференції. Якщо учасник зборів кредиторів не має електронного цифрового підпису, підтвердження особи такого учасника здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Носій відеозапису відеоконференції є обов’язковим додатком до протоколу зборів кредиторів. Протокольне рішення зборів кредиторів підписується арбітражним керуючим, а в разі проведення зборів кредиторів без участі арбітражного керуючого - кредитором, обраним головою зборів кредиторів.

Збори кредиторів можуть проводитися шляхом опитування. Ініціатор опитування надсилає всім учасникам зборів кредиторів запит з проектом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники опитування мають надіслати свою відповідь, та строк надання відповіді. Надсилання запитів здійснюється на адреси електронної пошти учасників зборів кредиторів, зазначені в заявах з грошовими вимогами до боржника, або на офіційно повідомлену адресу. У разі якщо в учасника опитування відсутня адреса електронної пошти, запит надсилається поштовим відправленням. У такому разі строк проведення опитування має враховувати строки надходження поштової кореспонденції. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту. Згода учасника опитування з прийнятим рішенням має бути безумовною. Рішення учасника опитування, направлене разом з документами, що підтверджують його повноваження, на електронну пошту ініціатора опитування, підписується з використанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи. Рішення учасника опитування, направлене засобами поштового зв’язку, підписується особисто учасником опитування або його представником з наданням документів, що підтверджують повноваження представника. Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку, або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника опитування щодо порушеного питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання. Ініціатор опитування зобов’язаний викласти прийняте рішення у письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників опитування та надіслати всім учасникам зборів кредиторів у порядку, встановленому для надсилання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку на прийняття ним відповідей від учасників зборів кредиторів. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники опитування мали надіслати свої відповіді ініціатору опитування.

4. Конкурсні кредитори з правом вирішального голосу мають на зборах кредиторів кількість голосів, яка дорівнює сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду.

Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.

5. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

1) визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів;

2) дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

3) схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього;

4) звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство;

6) інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.

6. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб.

Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.

Кредитор, який має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів.

Якщо загальна кількість кредиторів не перевищує сім осіб, усі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів.

Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.

У разі проведення процедури банкрутства страховика або кредитної спілки Національний банк України в обов’язковому порядку включається до складу комітету кредиторів з правом вирішального голосу.

7. Протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів подається до господарського суду.

8. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

1) обрання голови комітету;

2) скликання зборів кредиторів;

3) звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства;

3-1) визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство;

4) звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого;

5) надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута;

6) внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

7) інші питання, передбачені цим Кодексом.

У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор, у разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.

У разі застосування до кредитора або до заінтересованої особи стосовно кредитора спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які передбачають блокування активів, такий кредитор з моменту застосування і на період застосування санкцій має право брати участь у роботі комітету кредиторів лише з правом дорадчого голосу.

9. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів.

Невід’ємною частиною протокольного рішення зборів (комітету) кредиторів є реєстр кредиторів станом на дату проведення зборів (комітету) кредиторів.

Рішення зборів кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про введення процедури санації та призначення керуючого санацією приймається зборами кредиторів у порядку, визначеному статтею 52 цього Кодексу для схвалення плану санації. При цьому для визначення кількості голосів кредиторів не враховуються голоси кредиторів, які відповідно до статті 52 цього Кодексу не мають права голосу при схваленні плану санації або змін до нього.