Цей Закон визначає правові та організаційні засади схем якості для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, особливості підготовки до реєстрації, реєстрації, використання та захисту географічних зазначень для сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) та харчових продуктів, здійснення контролю щодо таких географічних зазначень, а також правові засади охорони традиційних гарантованих особливостей, включаючи підготовку до реєстрації, реєстрацію, використання, захист та контроль.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) експертна комісія - комісія, утворена спеціально уповноваженим органом з метою дослідження та погодження специфікацій товарів, заявок на реєстрацію традиційних гарантованих особливостей;

2) етап виробництва - виготовлення (видобування), переробка, приготування сільськогосподарської продукції або харчових продуктів;

3) єдиний документ - документ щодо географічного зазначення, що містить основні положення специфікації та опис взаємозв’язку товару з географічним середовищем чи географічним місцем походження товару;

4) заявка - сукупність документів, необхідних для реєстрації географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості;

5) заявник - об’єднання осіб або особа, що звернулися за погодженням специфікації для подання заявки на реєстрацію географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості та/або подали відповідну заявку;

6) маркування - слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) та харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольєретці, а за відсутності упаковки - у документі або повідомленні, що супроводжують відповідний товар або посилаються на нього;

7) НОІВ - Національний орган інтелектуальної власності у значенні, що вживається в Законі України "Про правову охорону географічних зазначень";

8) об’єднання осіб - сукупність двох і більше осіб незалежно від її організаційно-правової форми або складу;

9) оператор ринку - фізична чи юридична особа, яка є виробником (виготовлювачем або переробником) сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) та/або харчових продуктів, або будь-яка інша особа, яка заявляє про себе як про виробника і здійснює первинне виробництво, виробництво сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) та/або харчових продуктів. До операторів ринку також належать особи, які провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та здійснюють обіг сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) та/або харчових продуктів (розповсюджувачі), а також особи, які здійснюють зберігання для зазначених цілей;

10) орган сертифікації - підприємство, установа, організація або їх структурний підрозділ, що здійснює діяльність з сертифікації відповідно до цього Закону;

11) перелік користувачів - сукупність відомостей про операторів ринку, які використовують географічні зазначення або традиційні гарантовані особливості для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, а також особливі показники якості, що подаються відповідними операторами ринку до спеціально уповноваженого органу, узагальнюються і оприлюднюються ним в електронній формі;

12) перероблений харчовий продукт - харчовий продукт, одержаний переробкою непереробленого харчового продукту, під якою розуміють будь-який процес, що істотно змінює первинний харчовий продукт, у тому числі нагрівання, коптіння, консервування, дозрівання, сушіння, маринування, екстракція, екструзія або комбінація зазначених процесів. Допускається наявність у переробленому харчовому продукті інгредієнтів, необхідних для переробки або надання продукту особливих характеристик;

13) Реєстр - Державний реєстр географічних зазначень України;

14) Реєстр органів сертифікації - відомості про органи сертифікації, уповноважені на здійснення сертифікації товару відповідно до цього Закону;

15) Реєстр традиційних гарантованих особливостей - Державний реєстр традиційних гарантованих особливостей, що ведеться спеціально уповноваженим органом в електронній формі;

16) реєстрація - державна реєстрація географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості;

17) сертифікація - процес перевірки товару на відповідність специфікації товару, щодо якого зареєстроване географічне зазначення або традиційна гарантована особливість;

18) спеціально уповноважений орган - визначений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, наділений повноваженнями щодо погодження специфікації товару і змін до неї та контролю особливих якостей чи інших характеристик товарів, щодо яких використовуються географічні зазначення, традиційні гарантовані особливості та інші схеми якості, а також визначення меж географічних місць, з якими пов’язані такі особливі якості чи інші характеристики, та виробників зазначених товарів у межах цих географічних місць;

19) специфікація товару - сукупність відомостей про сільськогосподарську продукцію (сільськогосподарський товар) або харчовий продукт, щодо якого використовується географічне зазначення або традиційна гарантована особливість;

20) специфічний характер товару - характерні особливості виробництва, що дають змогу чітко відрізнити товар від інших подібних товарів тієї самої категорії;

21) схеми якості - встановлені цим Законом засади визнання, правової охорони та застосування географічних зазначень, назв місця походження товару, традиційних гарантованих особливостей, а також щодо застосування гірських продуктів та інших особливих показників якості;

22) традиційна гарантована особливість - найменування, яке ідентифікує сільськогосподарську продукцію (сільськогосподарський товар) або харчовий продукт, що відповідає одночасно таким ознакам: має особливі характеристики, що дають змогу чітко відрізнити його від інших продуктів цього ж виду у результаті використання традиційних інгредієнтів, традиційного складу інгредієнтів та/або традиційної технології виробництва/переробки; використовується у виробництві та/або відповідає специфікаціям товару, що існували протягом не менше 30 років до набрання чинності цим Законом; відповідає критеріям для надання правової охорони згідно із цим Законом.

Інші терміни вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному в законах України "Про правову охорону географічних зазначень", "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин" та чинних міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

1. Дія цього Закону поширюється на сільськогосподарську продукцію, харчові продукти, призначені для споживання людиною, а також на інші споріднені з ними товари, зазначені у таких групах УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України":

1) групи 01-04 розділу I;

2) група 05 розділу I (тільки товарна підкатегорія 0504 00 00 00, товарна позиція 0511, а саме кишки, сечові мiхури та шлунки тварин, цiлi та шматками, крiм риб’ячих, свiжi, охолодженi, мороженi, солонi або у розсолi, сушенi або копчені; продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені; мертві тварини групи 01 або 03, непридатні для вживання);

3) групи 06-13 розділу II;

4) група 15 розділу III (тільки товарні позиції 1501, 1502, 1504, 1507, 1509, 1512, 1517, товарна позиція 1503 00, а саме жир свинячий (включаючи лярд) і жир свiйської птицi, крiм жиру товарної позиції 0209 або 1503; жир великої рогатої худоби, овечий або козячий, крiм жиру товарної позицiї 1503; лярд-стеарин, лярд-ойль, олеостеарин, олеомаргарин (олео-ойль) і тваринне масло, неемульгованi, незмiшанi, не приготовленi iншим способом; жири і масла та їх фракцiї, з риби або морських ссавцiв, рафiнованi або нерафiнованi, але без змiни їх хiмiчного складу; олiя соєва та її фракцiї, рафiнованi або нерафiнованi, але без змiни їх хiмiчного складу: олiї соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракцiї, рафiнованi або нерафiнованi, але без змiни їх хiмiчного складу; олія оливкова та її фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу; маргарин; харчовi сумiшi або продукти з тваринних і рослинних жирiв, масел та олiй або їх фракцiй, крiм харчових жирiв, масел чи олій та їх фракцiй товарної позицiї 1516);

5) група 16 розділу IV;

6) група 17 розділу IV (крім товарної позиції 1704: кондитерські вироби з цукру (включаючи бiлий шоколад) без вмiсту какао);

7) група 18 розділу IV (тільки товарні підкатегорії 1801 00 00 00 - какао-боби, цiлi або розмеленi, сирi або смаженi, 1802 00 00 00 - шкаралупи, шкiрки (лушпайки) та iншi вiдходи какао);

8) група 20 розділу IV;

9) група 22 розділу IV (крім вод мінеральних природних товарної підпозиції 2201 10, товарних позицій 2204, 2205, 2207, 2208);

10) група 23 розділу IV;

11) група 24 розділу IV (тільки товарна позиція 2401: тютюнова сировина; тютюновi вiдходи);

12) група 45 розділу IX (тільки товарна позиція 4501: натуральний корок, необроблений або начорно оброблений; вiдходи корка; подрiбнені, гранульовані або мелені);

13) група 53 розділу XI (тільки товарна позиція 5301 та 5302: волокно лляне, оброблене чи необроблене, але непрядене; пачоси та вiдходи льону (включаючи прядильнi вiдходи та обтіпану сировину); волокно конопляне, необроблене або оброблене, але непрядене; пачоси та вiдходи конопель (включаючи прядильнi вiдходи та обтiпану сировину);

14) шоколад та інші продукти на основі шоколаду; хліб, готові продукти із зерна, зернових культур, борошна, зокрема торти, тістечка, печиво, борошняні кондитерські вироби; напої на основі рослинних екстрактів; вироби з макаронного тіста, сіль; камеді, смоли природні; порошок гірчиці та готова гірчиця; сіно; ефірні олії; корок; кошеніль; квіти і декоративна зелень; бавовна; вовна; рослинні матеріали для виготовлення плетених виробів; волокно лляне, обтіпане; шкури необроблені, шкіра вичинена; натуральне хутро; пір’я.

2. Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів щодо порядку забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї, регулюються окремим законом.

1. Законодавство про правові та організаційні засади схем якості для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, особливості правової охорони географічних зазначень в Україні для сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) та харчових продуктів, правової охорони традиційних гарантованих особливостей складається із Закону України "Про правову охорону географічних зазначень", цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

2. Якщо цим Законом встановлено інші правила, ніж передбачені Законом України "Про правову охорону географічних зазначень", застосовуються положення цього Закону з урахуванням сфери його дії.

3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Спеціально уповноважений орган відповідно до цього Закону:

1) розробляє та приймає нормативно-правові акти в межах повноважень, визначених цим Законом;

2) утворює експертну комісію та забезпечує її функціонування;

3) забезпечує погодження специфікації товару та внесення змін до неї;

4) організовує приймання заявок на традиційні гарантовані особливості, їх дослідження, державну реєстрацію, опублікування відомостей про традиційні гарантовані особливості;

5) забезпечує здійснення контролю особливих якостей чи інших характеристик товарів, щодо яких використовуються географічні зазначення та традиційні гарантовані особливості;

6) забезпечує внесення органів із сертифікації до Реєстру органів сертифікації, а також ведення цього реєстру;

7) забезпечує визначення меж географічних місць, з якими пов’язані такі особливі якості чи інші характеристики, та виробників зазначених товарів у межах відповідних географічних місць;

8) забезпечує формування та ведення переліку користувачів та Реєстру традиційних гарантованих особливостей;

9) звертається до національного органу України з акредитації щодо встановлених фактів порушень органом сертифікації з метою вжиття цим органом відповідних заходів, передбачених законодавством України у сфері акредитації;

10) взаємодіє із Національним органом інтелектуальної власності (далі - НОІВ) щодо здійснення повноважень відповідно до цього Закону;

11) затверджує вимоги до національного символу та правила його використання;

12) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів:

1) здійснює державний контроль за дотриманням операторами ринку законодавства у сфері дії цього Закону, державний контроль за діяльністью органів сертифікації у сфері дії цього Закону;

2) звертається до спеціально уповноваженого органу з письмовим вмотивованим клопотанням щодо розгляду питання про виключення органу сертифікації з Реєстру органів сертифікації або про виключення відомостей з переліку користувачів;

3) аналізує та веде статистику дотримання операторами ринку законодавства у сфері дії цього Закону;

4) розробляє заходи щодо підвищення ефективності дотримання операторами ринку законодавства у сфері дії цього Закону;

5) надає звітність у вигляді статистичної інформації щодо дотримання операторами ринку законодавства у сфері дії цього Закону на вимогу центрального органу виконавчої влади, що формує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів у сфері дії цього Закону;

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

1. Для географічних зазначень та назв місць походження товару сільськогосподарської продукції або харчових продуктів схемами якості є схеми, що включають визначені Законом України "Про правову охорону географічних зазначень" та цим Законом засади визнання, правової охорони і застосування географічних зазначень та назв місця походження товару, що встановлені для забезпечення уніфікованої охорони найменувань як об’єктів права інтелектуальної власності та інформування споживачів про особливості товару, що формують його додану вартість.

2. Для цілей цього Закону як схему якості для назви місця походження товару виділяють, надають правову охорону та використовують найменування, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця, як частини країни, населеного пункту, місцевості тощо, або, у виняткових випадках, країни.

Найменування, що ідентифікує товар, визнається назвою місця походження товару, якщо товар, який походить з цього географічного місця, має особливі якості або властивості, виключно або головним чином обумовлені конкретним географічним середовищем з притаманними йому природними і людськими факторами, за умови що всі етапи його виробництва (виготовлення (видобування) та/або переробка та/або приготування) здійснюються на визначеній географічній території, а також у випадках, встановлених абзацами третім і четвертим цієї частини.

Назва географічного місця виробництва визнається назвою місця походження товару, якщо сировина для виробництва товару походить з цього географічного місця або з іншого географічного місця, за умови що інше географічне місце виробництва (видобування) сировини визначене, існують спеціальні умови виробництва (видобування) такої сировини, встановлено контроль за їх дотриманням або якщо назву місця походження відповідного товару визнано в країні походження до 1 травня 2004 року. Для цілей цього пункту сировиною вважаються лише живі тварини, м’ясо та молоко.

Найменування товару тваринного походження визнається назвою місця походження, незважаючи на використання при його виробництві кормів для тварин з іншого географічного місця, ніж географічне місце виробництва товару, за умови незмінності особливих якостей або характеристик товару, виключно або головним чином обумовлених конкретним географічним середовищем, і якщо кількість такої сировини не перевищує 50 відсотків у сухій речовині на рік. Додаткові вимоги щодо сировини та кормів для тварин затверджуються спеціально уповноваженим органом.

3. Для цілей цього Закону як схему якості для географічного зазначення виділяють, надають правову охорону та використовують найменування, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця (країни, регіону як частини країни, населеного пункту, місцевості тощо) та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, обумовлені головним чином географічним місцем його походження.

4. Найменування визнається географічним зазначенням або назвою місця походження товару, якщо на нього не поширюються критерії для невизнання найменування товару географічним зазначенням.

5. Допускається визнання географічним зазначенням найменування, повністю або частково омонімічного із зареєстрованим в Україні географічним зазначенням, за умови добросовісного місцевого і традиційного використання та якщо таке використання виключає можливість іншого тлумачення і введення в оману споживачів щодо дійсного походження товару. Омонімічні географічні зазначення реєструються за наявності під час використання відмінності між цим зазначенням та раніше зареєстрованим географічним зазначенням без надання переваги одному з виробників товару та за умови виключення можливості введення в оману споживачів. Не реєструється омонімічне зазначення, яке правильно вказує на географічне місце виробництва товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар вироблено в іншому географічному місці.

1. Найменування товару не може бути визнане географічним зазначенням і визнається таким, що має підстави для відмови в наданні правової охорони, якщо таке найменування:

1) не відповідає умовам, визначеним статтею 6 цього Закону;

2) суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі;

3) є назвою, що стала видовою;

4) правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці; омонімічна назва, яка призводить до оманливого враження у споживача, що товар походить з іншої території, не повинна бути зареєстрована, навіть якщо назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження відповідного товару;

5) включає або відтворює назву сорту рослин чи породи тварин, що може ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару. Цей пункт не застосовується у разі, якщо:

товар містить або походить від відповідного сорту рослин або породи тварин;

споживачі не вводяться в оману;

використання назви сорту рослин або породи тварин є добросовісним;

виробництво та продаж товару поширилися за межі його географічного місця походження до дати подання заявки на реєстрацію географічного зазначення;

6) є тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою, права на яку визнані в Україні, якщо, зважаючи на репутацію, відомість і тривалість використання зазначеної торговельної марки, така правова охорона може ввести в оману споживачів щодо справжності товару.

2. Цим Законом правова охорона не надається географічному зазначенню, пов’язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо права на таке зазначення або інше позначення, що за своїм змістом відповідає поняттю географічного зазначення, не охороняються у відповідній іноземній державі.

1. Якщо зареєстроване географічне зазначення міститься у заявці на видачу свідоцтва України на торговельну марку або у свідоцтві на торговельну марку, це є підставою для відмови в наданні правової охорони торговельній марці або підставою для визнання відповідного свідоцтва на торговельну марку недійсним у порядку, передбаченому законодавством, за умови що заявку на видачу свідоцтва України на торговельну марку подано після дня подання заявки на реєстрацію географічного зазначення або дня надання йому правової охорони в Україні, торговельна марка і географічне зазначення заявлені для ідентичних або споріднених товарів або наявні інші фактори, що можуть ввести в оману споживачів.

2. Реєстрація географічного зазначення не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку або для відмови в реєстрації торговельної марки, якщо власник свідоцтва України на торговельну марку або заявник торговельної марки розпочав добросовісне використання такої торговельної марки до дня подання на реєстрацію заявки на географічне зазначення, і фактичні обставини такого використання виключають можливість введення споживача в оману щодо товару або його виробника. За таких обставин використання визначених цією частиною географічних зазначень та торговельних марок допускається.

1. Право на підготовку, складення специфікації для подання заявки на географічне зазначення має об’єднання осіб, більшість з яких є виробниками або переробниками товару, зокрема, якщо половина або більше осіб з такого об’єднання в зазначеному географічному місці виробляють товар та/або видобувають та/або переробляють сировину для товару, особлива якість, репутація чи інші характеристики якого обумовлені зазначеним географічним місцем.

2. Як виняток одна фізична або юридична особа має право згідно з частиною першою статті 9 цього Закону за умови додержання одночасно таких умов:

вона є єдиним виробником, який у цьому географічному місці виробляє товар та/або видобуває та/або переробляє сировину для товару і бажає подати заявку на реєстрацію географічного зазначення;

географічна територія, на якій здійснюється виробництво (видобування) та/або переробка та/або приготування товару, має характеристики, які істотно відрізняються від прилеглих територій, або характеристики товару відрізняються від товарів, вироблених на прилеглих територіях, та/або від характеристик подібних товарів на ринку.

3. Декілька заявників з різних країн мають право реалізовувати права, встановлені частиною першою цієї статті, спільно щодо найменування, яке позначає транскордонне географічне місце. Такі права реалізуються шляхом подання відповідних документів іноземними заявниками до НОІВ безпосередньо або через органи відповідної іноземної держави.

1. Підготовка заявки на реєстрацію географічного зазначення включає підготовку заяви про реєстрацію географічного зазначення, специфікації або документа, що її замінює (для іноземних заявників), єдиного документа, погодження специфікації.

1. Заяву про реєстрацію географічного зазначення готує об’єднання осіб або особа, які мають право відповідно до статті 9 цього Закону, за формою та відповідно до правил, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

2. Заява подається лише щодо одного найменування, яке заявляється на реєстрацію. Допускається подання на реєстрацію щодо кількох відмінних товарів, якщо такі товари є відмінними при введенні в цивільний обіг або вважаються різними товарами для споживачів, за умови що відповідність критеріям надання правової охорони буде доведено щодо кожного товару окремо.

1. Специфікацію товару складає об’єднання осіб або особа, які мають право відповідно до статті 9 цього Закону.

2. Специфікація товару має містити такі відомості:

1) найменування, що заявляється на реєстрацію як назва місця походження товару або географічне зазначення, за формою та мовою, що використовуються під час її застосування, або мовою, що історично використовувалася для маркування товару на відповідній географічній території, із наведенням транслітерації найменування латиницею та зазначенням схеми якості, згідно з якою подається заявка;

2) назву та опис товару, в тому числі відомості про сировину та основні характеристики товару (фізичні, хімічні, мікробіологічні, органолептичні тощо);

3) межі географічного місця, в якому виробляється товар, і, якщо це доречно, про територію виробництва сировини, якщо вона є більшою за територію виробництва товару або іншою, ніж така територія. Географічна територія має бути визначена якнайточніше, із максимально можливим посиланням на фізичні або адміністративні межі, із посиланням на загальноприйняту систему координат або на істотні топографічні ознаки, характеристики навколишнього природного середовища (геологічні ознаки, ґрунти басейни річок, ґрунтові води). У разі якщо заявляється найменування товару тваринного походження, зазначаються детальні правила походження і застосування кормів. Якщо передбачається застосування кормів, одержаних поза межами географічного місця, в якому виробляється товар, необхідно навести детальний опис такого застосування із зазначенням процентного відношення кормів (в сухій речовині на річній основі) з обґрунтованим поясненням неможливості застосування 100 відсотків кормів з географічного місця щодо незмінності якості або особливих характеристик товару при застосуванні такого раціону;

4) опис способу виробництва товару, в тому числі специфічних умов і незмінного місцевого способу виробництва товару (за наявності), та інформацію про пакування, якщо заявник прийме рішення та обґрунтує, що пакування товару має здійснюватися саме у визначеному географічному місці з метою збереження якості, гарантування справжності товару чи забезпечення контролю. Опис способу виробництва товару має бути наведений точно і детально для забезпечення можливості відтворення будь-якою особою і виключно в межах способу, що застосовується на час складання специфікації товару. Історичні способи виробництва товару включаються до опису виключно у разі їх застосування на час складання специфікації товару;

5) відомості про взаємозв’язок особливої якості або інших характеристик товару з географічним середовищем або взаємозв’язок особливої якості, репутації або інших характеристик товару з його географічним місцем походження із точною вказівкою, на яких факторах (репутація, якість, інші характеристики товару) базується такий взаємозв’язок, з описом лише таких факторів і включенням, за необхідності, опису товару або способу його виробництва, що показують такий взаємозв’язок.

Щодо назви місця походження товару наводиться причинно-наслідковий зв’язок між якістю, характеристиками товару та географічним середовищем, з притаманними йому природним і людським факторами, включаючи, за необхідності, елементи опису товару або способу виробництва, що обґрунтовують такий зв’язок.

Щодо географічного зазначення наводиться причинно-наслідковий зв’язок між географічним походженням і якістю, репутацією або іншими характеристиками товару;

6) особливі правила нарізання, подрібнення, пакування та маркування товару, що є об’єктом заявки, з обґрунтуванням будь-яких обмежень;

7) докази походження товару (опис відомостей щодо товару, сировини, кормів для тварин та інших товарів, для яких вимагається походження з визначеного географічного місця), які має збирати, документально оформлювати і зберігати оператор ринку, що дають змогу ідентифікувати:

постачальника, кількість і походження всіх партій сировини та/або одержаного товару;

одержувача, кількість і місце призначення товару, що постачається під заявленим найменуванням;

відповідність кожної партії сировини відповідній партії товару, готового до реалізації на ринку;

8) найменування та місцезнаходження спеціально уповноваженого органу або за наявності органу сертифікації, що перевірятиме відповідність товару специфікації, із зазначенням їх відповідних повноважень щодо товару.

1. З метою погодження специфікації товару об’єднання осіб або особа, що мають право на подання заявки, звертаються до спеціально уповноваженого органу з клопотанням про проведення процедури погодження, викладеним українською мовою у довільній формі. До клопотання додається специфікація товару, що відповідає вимогам статті 12 цього Закону, а також документальні підтвердження наведених у специфікації товару відомостей, якими визнаються, зокрема, але не виключно: карти, мапи, плани місцевості, історична документація, у тому числі літературні джерела, технічні умови, регламенти, інша виробнича документація, результати фізичних, хімічних чи інших досліджень, відомості органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наукових установ, галузевих об’єднань, відомості про участь у конкурсах і змаганнях, відомості про обсяг реалізації відповідних товарів, зразки маркування тощо.

Якщо подається для погодження змінена специфікація товару щодо географічного зазначення, зареєстрованого або поданого на реєстрацію, додатково подаються відомості про відповідну заявку або свідоцтво, копія попередньої погодженої специфікації товару і рішення спеціально уповноваженого органу про її погодження, документи, що обґрунтовують наявність права на подання клопотання про внесення змін до специфікації. Подання неповного пакета документів для погодження специфікації товару (або внесення змін) є підставою для повернення отриманих документів без розгляду протягом 10 робочих днів з дня їх одержання.

2. Для проведення процедури погодження специфікації товару спеціально уповноваженим органом, а також для виконання інших функцій, передбачених цим Законом, утворюється експертна комісія, до складу якої входять представники спеціально уповноваженого органу, органів місцевого самоврядування, наукових установ, об’єднань, виробників. Склад експертної комісії, положення про неї, вимоги до специфікації товару та до процедури її погодження затверджуються спеціально уповноваженим органом.

3. Експертна комісія проводить дослідження повноти та обґрунтованості специфікації товару, а також її відповідності умовам зазначеної в ній схеми якості в частині:

1) відповідності об’єднання осіб або особи, яка звернулася за погодженням, критеріям, визначеним статтею 9 цього Закону;

2) належності товару, щодо якого складено специфікацію товару, до сільськогосподарської продукції або харчових продуктів, на які поширюється дія цього Закону;

3) відповідності найменування, щодо якого складено специфікацію товару, критеріям, визначеним статтею 6 цього Закону;

4) наявності особливих якостей та інших властивостей товару, щодо якого складено специфікацію товару, повноти, достатності та точності їх визначення. Такими особливими якостями та іншими властивостями вважаються, зокрема, смак, колір, запах або комбінація таких показників;

5) можливості відтворення будь-якою особою способів, методів та прийомів, викладених у специфікації товару, з метою виробництва товару, що відповідає специфікації;

6) правильності визначення меж географічного району, в яких виникли особливі якості або інші характеристики, зазначені у специфікації товару.

4. Дослідження, за необхідності, включає фактичне дослідження на місці викладених у специфікації товару відомостей, що розуміє під собою дослідження географічного місця, потужностей, на яких здійснюється виробництво товару, щодо якого складено специфікацію.

Особа, яка звернулася за погодженням специфікації товару, зобов’язана забезпечити можливість проведення такого дослідження в порядку, встановленому у вимогах до специфікації товару, та відповідно до процедури її погодження, що затверджується спеціально уповноваженим органом.

У разі незабезпечення можливості проведення дослідження та недостатності викладених у специфікації товару відомостей для прийняття обґрунтованого рішення експертна комісія має право залишити специфікацію товару без розгляду.

5. Якщо для погодження специфікації товару необхідні додаткові матеріали або пояснення, експертна комісія має право надіслати заявнику запит щодо їх надання у визначений строк, що становить не менше одного місяця з дня направлення запиту, а строк проведення дослідження специфікації продовжується на відповідний період.

6. У ході дослідження специфікації товару об’єднання осіб або особа, які звернулися за погодженням, мають право подати клопотання про виправлення очевидних граматичних, арифметичних чи інших помилок в ній, про внесення до специфікації товару незначних змін або про її відкликання.

У разі якщо за результатами розгляду клопотання про внесення змін до непогодженої специфікації товару буде встановлено, що зміни є значними, клопотання про погодження специфікації товару повертається заявнику без розгляду, а заявник має право звернутися із клопотанням про погодження специфікації повторно.

7. Дослідження специфікації товару має бути розпочате не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня одержання спеціально уповноваженим органом клопотання про погодження специфікації товару і має бути завершене протягом трьох місяців після отримання клопотання про погодження специфікації товару, з урахуванням можливості продовження зазначеного строку відповідно до частини п’ятої статті 13 цього Закону.

Дослідження специфікації товару завершується складанням протоколу експертної комісії про погодження специфікації або про відмову в її погодженні.

На підставі протоколу експертної комісії про погодження специфікації спеціально уповноваженим органом оформлюється лист-погодження специфікації, невід’ємним додатком до якого є примірник специфікації товару, на якому проставляється гриф погодження із зазначенням дати та номера листа-погодження.

На підставі протоколу експертної комісії про відмову в погодженні специфікації товару спеціально уповноважений орган письмово повідомляє заявника про відмову у погодженні специфікації з обов’язковим наведенням переліку недоліків такої специфікації, рекомендацій щодо їх усунення та зазначенням причин для відмови у погодженні специфікації.

8. У разі відмови у погодженні специфікації товару особа має право звернутися за погодженням специфікації товару повторно після усунення недоліків, викладених у рішенні спеціально уповноваженого органу про відмову в погодженні специфікації товару. У разі повторного надходження специфікації товару, в якій не усунуто недоліки, клопотання про погодження такої специфікації товару залишається без розгляду.

9. Погоджена специфікація підлягає опублікуванню в порядку та строки, визначені Законом України "Про правову охорону географічних зазначень".

1. До погодженої специфікації товару допускається внесення незначних або значних змін:

1) з ініціативи заявника географічного зазначення - після дати подання заявки на реєстрацію географічного зазначення, але не пізніше дати затвердження НОІВ рішення про державну реєстрацію географічного зазначення, або після внесення до Реєстру відомостей про реєстрацію географічного зазначення;

2) за ініціативою органів державної влади та органів місцевого самоврядування або будь-яких інших заінтересованих осіб, або об’єднання осіб, які відповідають вимогам статті 9 цього Закону, за умови подання документів, що підтверджують наявність права на подання заяви про внесення змін, - після внесення до Реєстру відомостей про реєстрацію географічного зазначення.

2. Зміни вважаються незначними, якщо вони:

1) не належать до істотних характеристик товару (фізичних, хімічних, органолептичних характеристик), за виключенням характеристик товару, необов’язковість яких обумовлена специфікацією товару;

2) не змінюють взаємозв’язок між якістю або іншими характеристиками товару та географічним середовищем;

3) не змінюють географічного зазначення або його частини;

4) не змінюють межі географічного місця, за виключенням зміни найменування географічного місця в результаті перейменування;

5) не спричиняють посилення обмежень у цивільному обігу товару або сировини для нього.

Внесення незначних змін не потребує застосування процедури повторного погодження специфікації.

3. Значними є зміни, що не належать до змін, визначених частиною другою цієї статті. Значні зміни вносяться за умови обов’язкового застосування процедури погодження специфікації товару, передбаченої статтею 13 цього Закону, крім випадків внесення тимчасових змін до специфікації, у разі застосування державними органами обов’язкових санітарних або фітосанітарних заходів.

Тимчасові зміни до специфікації у разі застосування державними органами обов’язкових санітарних або фітосанітарних заходів вносяться в порядку, встановленому для незначних змін, з обов’язковим поданням документальних підтверджень застосування державними органами обов’язкових санітарних або фітосанітарних заходів.

Не допускається внесення до специфікації товару змін, що призводять до зміни найменування, захищеного як географічне зазначення. Допускаються зміни щодо способу виробництва товару з урахуванням науково-технічного прогресу або перегляду меж географічного місця, в якому виробляється товар, території виробництва сировини, якщо вона є більшою за територію виробництва товару або іншою, ніж така територія.

4. Заява про внесення змін до погодженої специфікації товару подається до НОІВ і має містити:

1) відомості про географічне зазначення, якого стосуються такі зміни;

2) погоджену специфікацію товару, в якій враховано зміни, - у разі подання заяви про внесення значних змін, або специфікацію, в якій враховано зміни, разом із копією первинної погодженої специфікації товару - в разі подання заяви про внесення незначних змін;

3) у разі подання заяви про внесення змін до специфікації товару іншою особою, ніж заявник географічного зазначення або органи державної влади та органи місцевого самоврядування, - документи, що підтверджують право на подання заяви про внесення змін, якими вважаються документи, які підтверджують наявність у особи, що звернулася із заявою про внесення змін, права на використання географічного зазначення.

5. У разі подання заяви про внесення змін до специфікації товару після внесення до Реєстру відомостей про реєстрацію географічного зазначення іншою особою, ніж заявник відповідної заявки на географічне зазначення, заявник, який подавав заявку на таке географічне зазначення, обов’язково повідомляється про надходження такої заяви і має право направити до НОІВ повідомлення про своє ставлення до заяви про внесення змін у письмовій довільній формі протягом одного місяця з моменту одержання такого повідомлення. У разі незгоди заявника відповідної заявки на географічне зазначення із внесенням змін до специфікації товару рішення НОІВ є остаточним, із додержанням встановленого частиною шостою цієї статті порядку прийняття такого рішення.

6. Заява про внесення змін до погодженої специфікації товару розглядається НОІВ у порядку, визначеному Законом України "Про правову охорону географічних зазначень" з урахуванням положень цього Закону. Остаточне рішення про внесення змін приймається на підставі рішення спеціально уповноваженого органу про погодження зміненої специфікації товару, якщо зміни зумовлюють необхідність погодження зміненої специфікації.

7. Змінена погоджена специфікація товару підлягає опублікуванню в порядку, визначеному Законом України "Про правову охорону географічних зазначень", протягом одного місяця після прийняття НОІВ рішення про внесення змін до погодженої специфікації товару.

1. Іноземні особи та особи без громадянства замість специфікації товару разом із заявкою подають документи, що підтверджують правову охорону заявленого географічного зазначення у відповідній іноземній державі або набуття прав на таке зазначення на підставі добросовісного використання, якщо це передбачено законодавством відповідної іноземної держави. Такі документи мають відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 12 цього Закону.

2. Передбачені частиною першою цієї статті документи подаються іноземною мовою, за умови що їх переклад на українську мову буде подано до НОІВ не пізніше двох місяців з дня подання заявки.

3. У разі якщо надані іноземними особами або особами без громадянства документи не відповідають вимогам, передбаченим частиною другою статті 12 цього Закону, для забезпечення можливості здійснення спеціально уповноваженим органом контролю особливих якостей чи інших характеристик товару заявнику пропонують надати специфікацію товару, погоджену спеціально уповноваженим органом. Протягом двох місяців після одержання такої пропозиції заявник подає до НОІВ копію поданого до спеціально уповноваженого органу клопотання, що є підставою для зупинення розгляду заявки на строк, передбачений цим Законом для процедури погодження специфікації товару.

У разі ненадання такого клопотання або ненадання рішення спеціально уповноваженого органу про погодження специфікації товару вважається, що заявником не подано документ, що замінює специфікацію товару.

1. Єдиний документ - це документ, передбачений частиною четвертою статті 10 Закону України "Про правову охорону географічних зазначень", що складається в обсязі, як правило, не більше 2,5 тисячі слів, містить основні положення специфікації товару та в якому зазначаються:

1) заявлене найменування із зазначенням схеми якості, за якою заявляється географічне зазначення;

2) назва товару;

3) опис товару, достатній для його ідентифікації, викладений із застосуванням визначень, стандартів, одиниць виміру, що застосовуються для товарів відповідного виду, але без включення технічних характеристик, притаманних усім товарам відповідного виду або обов’язкових для всіх товарів такого виду згідно з чинним законодавством. Для товарів тваринного походження наводять опис кормів, а для оброблених товарів - сировини. Якщо заявляється назва місця походження товару, додають підтвердження, що корми та сировина походять з відповідного географічного місця, а в разі застосування кормів або сировини, що походять з іншого географічного місця, наводять детальний опис таких виключень з їх обґрунтуванням. Якщо заявляється географічне зазначення, вказують характеристики або обмеження щодо походження сировини з обґрунтуванням таких обмежень відповідно до статті 6 цього Закону та обґрунтуванням взаємозв’язку товару з географічним середовищем чи географічним місцем походження товару;

4) специфічні етапи виробництва, що здійснюються у визначеному географічному місці, з обґрунтуванням обмежень або виключень;

5) особливі правила нарізання, подрібнення, пакування та маркування товару, що є об’єктом заявки, з обґрунтуванням обмежень;

6) точне визначення географічного місця, за можливості - з наведенням мапи меж географічного місця;

7) опис взаємозв’язку товару з географічним середовищем або географічним місцем походження товару із зазначенням факторів (репутація, якість, інші характеристики товару), на яких базується такий взаємозв’язок, з описом виключно таких факторів і включенням, за необхідності, опису товару або способу його виробництва, що показують такий взаємозв’язок. Щодо назви місця походження товару наводиться причинно-наслідковий зв’язок між якістю, характеристиками товару та географічним середовищем, з притаманними йому природним і людським факторами, включаючи, за необхідності, елементи опису товару або способу виробництва, що обґрунтовують такий зв’язок. Щодо географічного зазначення наводиться причинно-наслідковий зв’язок між географічним походженням і якістю, репутацією або іншими характеристиками товару;

8) посилання на джерело, в якому публікується специфікація товару.

2. Форма єдиного документа і вимоги до його заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

1. Після завершення підготовки до реєстрації заявник подає до НОІВ заявку, що містить заяву про реєстрацію географічного зазначення, погоджену специфікацію та єдиний документ, у строк не більше трьох місяців з дня погодження специфікації товару та в порядку, визначеному Законом України "Про правову охорону географічних зазначень".

1. Реєстрація географічного зазначення, пов’язаного із географічним місцем у межах території України, в іноземних державах здійснюється після реєстрації географічного зазначення в Україні.

2. Реєстрація географічних зазначень у Європейському Союзі здійснюється відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, або згідно з відповідним законодавством Європейського Союзу.

1. Традиційна гарантована особливість як схема якості застосовується з метою:

1) збереження традиційних методів виробництва та рецептур сільськогосподарського товару або харчового продукту шляхом сприяння виробникам традиційних продуктів у їх обігу на ринку та інформуванні споживачів про особливості їх традиційних рецептур і властивостей, що формують додану вартість;

2) забезпечення належного захисту найменувань таких традиційних продуктів шляхом їх реєстрації як традиційних гарантованих особливостей;

3) підтримки виробників традиційних продуктів у сприянні їх продажу та інформування споживачів щодо характеристик та особливостей такого продукту.

1. Правова охорона надається найменуванню сільськогосподарської продукції (сільськогосподарського товару) або харчового продукту як традиційній гарантованій особливості, якщо на нього не поширюються критерії невизнання правової охорони, незалежно від наявності взаємозв’язку між таким найменуванням та певною географічною територією, якщо його традиційно використовують для позначення певного традиційного продукту або воно вказує на традиційний чи специфічний характер сільськогосподарського товару або харчового продукту або описує конкретний сільськогосподарський товар або харчовий продукт, який є результатом способу виробництва чи переробки або має склад, що відповідає традиційній практиці виробництва такого продукту або описує сільськогосподарський товар або харчовий продукт, вироблений із сировини чи інгредієнтів, що використовуються традиційно.

2. Зміни у пакуванні або способі маркування, що не змінюють особливі характеристики сільськогосподарського товару або харчового продукту, не впливають на його визначення як традиційної гарантованої особливості.

3. Допускається надання правової охорони найменуванню, що охороняється як традиційна гарантована особливість в іншій державі, за умови що у такому найменуванні буде зазначено "Вироблено відповідно до традицій", назву країни або її регіон.

1. Найменування товару не визнається традиційною гарантованою особливістю і визнається таким, що має підстави для відмови в наданні правової охорони, якщо воно:

1) не відповідає умовам, визначеним статтею 20 цього Закону;

2) суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі;

3) є назвою, що стала видовою або відображає лише обов’язкові вимоги до найменування сільськогосподарського товару або харчового продукту або вимоги щодо сільськогосподарського товару або харчового продукту, передбачені чинним законодавством;

4) є тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою, права на яку визнані в Україні, якщо, зважаючи на репутацію, відомість і тривалість використання зазначеної торговельної марки, така правова охорона може ввести в оману споживачів щодо справжності товару, або з раніше зареєстрованим або поданим на реєстрацію географічним зазначенням.

1. Якщо зареєстрована традиційна гарантована особливість міститься у заявці на видачу свідоцтва України на торговельну марку або у свідоцтві на торговельну марку, це визнається підставою для відмови в наданні правової охорони торговельній марці або підставою для визнання відповідного свідоцтва на торговельну марку недійсним як таких, що є загальновживаними для відповідних товарів, за умови що заявку на видачу свідоцтва України на торговельну марку подано після дня подання заявки на реєстрацію традиційної гарантованої особливості або дня надання йому правової охорони і якщо торговельна марка і традиційна гарантована особливість заявлені для ідентичних або споріднених товарів.

2. Реєстрація традиційної гарантованої особливості не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку або для відмови в реєстрації торговельної марки, якщо власник свідоцтва України на торговельну марку або заявник торговельної марки розпочав добросовісне використання такої торговельної марки до дня подання на реєстрацію заявки на традиційну гарантовану особливість і фактичні обставини такого використання виключають можливість введення споживача в оману щодо товару або його виробника.

1. Право на подання заявки на реєстрацію традиційної гарантованої особливості мають об’єднання осіб, які виробляють сільськогосподарський товар або харчовий продукт, найменування якого заявляється як традиційна гарантована особливість, або, як виняток, одна фізична або юридична особа, за умови що така особа є єдиним виробником, який бажає подати заявку на реєстрацію традиційної гарантованої особливості.

2. Допускається подання заявки на реєстрацію традиційної гарантованої особливості спільно заявниками з декількох країн.

1. Заявка на реєстрацію традиційної гарантованої особливості подається до спеціально уповноваженого органу заявником, який має право на подання заявки відповідно достатті 23 цього Закону.

Заявка подається у паперовій або електронній формі за вибором заявника.

2. Заявка складається українською мовою та має містити:

1) заяву про реєстрацію, в якій необхідно вказати заявника, його місцезнаходження, найменування, запропоноване для реєстрації як традиційна гарантована особливість, зазначення сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого заявлено традиційну гарантовану особливість, а також документи, які підтверджують, що заявник або, якщо заявником є об’єднання осіб, принаймні один з учасників такого об’єднання є виробником товару, щодо якого стосується заявка;

2) специфікацію товару, щодо якого заявляється традиційна гарантована особливість.

3. Складання і подання заявки здійснюються відповідно до порядку, затвердженого спеціально уповноваженим органом.

4. Датою подання заявки є дата одержання спеціально уповноваженим органом заяви про реєстрацію традиційної гарантованої особливості, за умови наявності всіх відомостей та документів, передбачених частиною другою цієї статті.

5. Заявка щодо традиційної гарантованої особливості в межах іноземної держави подається іноземними заявниками безпосередньо до спеціально уповноваженого органу або через органи відповідної іноземної держави.

1. Заява про реєстрацію традиційної гарантованої особливості подається за встановленою формою, що затверджується спеціально уповноваженим органом, і має містити заявлене як традиційна гарантована особливість найменування, товар, для якого воно заявляється, заявника (заявників), його (їхню) адресу.

2. Заява стосується лише одного найменування, яке заявляється на реєстрацію.

1. Для реєстрації традиційної гарантованої особливості заявник готує специфікацію товару, якій має відповідати сільськогосподарський товар або харчовий продукт, що включає:

1) найменування, що заявляється на реєстрацію реєстрації як традиційна гарантована особливість, за формою та мовою, що використовуються під час її застосування, або мовою, що історично використовувалася для маркування товару на відповідній географічній території, із наведенням транслітерації найменування латиницею;

2) зазначення сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого заявлено традиційну гарантовану особливість;

3) зазначення однієї або кількох підстав для реєстрації, перелічених частиною першою статті 20 цього Закону, з відповідним обґрунтуванням наявності зазначеної підстави, для чого допускається використання історичних джерел, відомості органів державної влади та органів місцевого самоврядування, професійних об’єднань, об’єднаних територіальних громад тощо;

4) опис сільськогосподарського товару або харчового продукту, у тому числі його основних фізичних, хімічних, мікробіологічних або органолептичних характеристик, що вказують на специфічний характер відповідного традиційного продукту;

5) опис способу виробництва сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого заявлено традиційну гарантовану особливість, якого виробники повинні дотримуватися, у тому числі виду та характеристик сировини чи інгредієнтів, за виключенням суто технічних характеристик, притаманних усім продуктам аналогічного виду або зумовлених обов’язковими вимогами законодавства, в обсязі, достатньому для відтворення сільськогосподарського товару або харчового продукту будь-яким виробником; історичні способи зазначаються лише у випадку, якщо вони фактично застосовуються;

6) опис ключових елементів, які визначають традиційний характер сільськогосподарського товару або харчового продукту, якими вважаються основні незмінні характеристики сільськогосподарського товару або харчового продукту.

2. До специфікації традиційної гарантованої особливості додаються документальні підтвердження викладених у ній відомостей про наявність підстав для реєстрації традиційної гарантованої особливості, опису сільськогосподарського товару або харчового продукту та способу його виробництва.

1. Заявка на реєстрацію традиційної гарантованої особливості розглядається спеціально уповноваженим органом відповідно до правил, затверджених спеціально уповноваженим органом.

2. Експертна комісія здійснює дослідження матеріалів заявки протягом двох місяців з дня встановлення подання заявки щодо:

1) відповідності поданих документів вимогам, встановленимстаттею 24 цього Закону;

2) відповідності сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого складено специфікацію традиційної гарантованої особливості, вимогам до сільськогосподарської продукції або харчових продуктів, на які поширюється дія цього Закону;

3) відповідності заявленого найменування умовам, передбаченим статтею 20 цього Закону.

3. Дослідження, за необхідності, проводиться із виїздом на місце розташування потужностей, на яких здійснюється виробництво відповідного сільськогосподарського товару або харчового продукту. Заявник зобов’язаний забезпечити можливість і доступ експертної комісії для проведення такого дослідження. У разі незабезпечення можливості і доступу для проведення дослідження та недостатності викладених у специфікації традиційної гарантованої особливості відомостей для прийняття обґрунтованого рішення експертна комісія складає висновок про невідповідність поданої заявки критеріям визнання.

4. Якщо для встановлення відповідності заявленого найменування умовам, передбаченим статтею 20 цього Закону, необхідні додаткові матеріали та пояснення, експертна комісія має право надіслати заявнику запит щодо їх надання у визначений строк - не менше одного місяця та не більше двох місяців, а строк проведення дослідження специфікації традиційної гарантованої особливості продовжується на відповідний строк.

5. У ході дослідження заявник має право подати заяву про виправлення очевидних технічних помилок у матеріалах заявки, про внесення до специфікації традиційної гарантованої особливості незначних змін або про її відкликання.

6. Дослідження специфікації товару завершується складанням протоколу експертної комісії про погодження специфікації або відмову в її погодженні. На підставі протоколу експертної комісії про погодження специфікації спеціально уповноваженим органом оформлюється лист-погодження специфікації, невід’ємним додатком до якого є примірник специфікації товару, на якому проставляється гриф погодження із зазначенням дати та номера листа-погодження. На підставі протоколу експертної комісії про відмову в погодженні специфікації товару спеціально уповноважений орган письмово повідомляє заявника про відмову у погодженні специфікації з обов’язковим наведенням переліку недоліків специфікації, рекомендацій щодо їх усунення та зазначенням причин для відмови у погодженні специфікації.