Про стандартизацію

З А К О Н У К Р А Ї Н И

( Закон втратив чинність на підставі Закону N 1315-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, N 31, ст.1058 )

Про стандартизацію

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 31, ст. 145 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3164-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.101 N 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 N 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61 ) ( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації" у відповідному відмінку згідно із Законом N 3164-IV від 01.12.2005 ) ( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву;

міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору;

національна стандартизація - стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни;

орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів;

нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови";

консенсус - загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору;

стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги;

( Абзац дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )

міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;

національні стандарти - державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та доступні для широкого кола користувачів;

кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

( Абзац чотирнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, державні органи, а також на відповідні громадські організації.

( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )

Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких встановлюється відповідними законами.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Стаття 4. Об'єкти стандартизації

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

( Стаття 4 в редакції Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )

Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

( Частина перша статті 5 в редакції Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

( Частину другу статті 5 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 3164-IV від 01.12.2005 )

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 6. Суб'єкти стандартизації

Суб'єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

( Абзац другий статті 6 в редакції Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;

( Абзац статті 6 в редакції Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )( Абзац четвертий статті 6 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )

технічні комітети стандартизації;

інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації

( Назва статті 7 в редакції Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації:

організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону;

вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

забезпечує адаптацію стандартів, процедур оцінки відповідності, процедур сертифікації та практики відповідно до сучасних досягнень науки і техніки;

формує програму робіт із стандартизації та не рідше одного разу на шість місяців публікує актуалізовану програму;

організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET);

організовує розповсюдження офіційних публікацій національних стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких він є чи з якими співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегує ці повноваження іншим організаціям;

як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

( Частина перша статті 7 в редакції Закону N 5463-VIвід 16.10.2012 )

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, виконує такі основні функції:

( Абзац перший частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )

забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації, у тому числі вживає обґрунтованих заходів для прийняття і застосування органами стандартизації на території України, а також регіональними органами стандартизації, створеними на території України, членами яких вони є, Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року;

( Абзац другий частини другої статті 7 в редакції Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )( Абзац третій частини другої статті 7 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

( Абзац п'ятий частини другої статті 7 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )

вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

( Абзац восьмий частини другої статті 7 виключено на підставі Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

( Абзац десятий частини другої статті 7 виключено на підставі Закону N 3164-IV від 01.12.2005 )

організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;

( Абзац дванадцятий частини другої статті 7 виключено на підставі Закону N 5463-VI від 16.10.2012 )

встановлює процедуру та приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;