Про акредитацію органів з оцінки відповідності

З А К О Н У К Р А Ї Н И

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 32, ст. 170 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 882-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.297 N 2735-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 21, ст.144 N 4224-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, N 36, ст.420 N 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61 N 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, N 14, ст.96 N 2740-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, N 28, ст.116 N 377-IX від 12.12.2019, ВВР, 2020, N 22, ст.150 N 720-IX від 17.06.2020 ) ( У тексті Закону слова "національний орган з акредитації" та "центральний орган виконавчої влади з питань економіки" в усіх відмінках замінено відповідно словами "національний орган України з акредитації" та "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" у відповідному відмінку згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011 ) ( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5463-VI від 16.10.2012 )

Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності в Україні.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

акредитація органів з оцінки відповідності (далі - акредитація) - засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами або вимогам міжнародних чи європейських стандартів, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності;

( Абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

взаємне оцінювання - процес оцінювання національного органу України з акредитації національними органами з акредитації інших держав, що здійснюється відповідно до вимог, прийнятих міжнародними, європейськими та іншими регіональними організаціями з акредитації, членом яких є національний орган України з акредитації;

консультування - надання консультаційних послуг та іншої допомоги щодо розроблення і впровадження систем управління та процедур діяльності органів з оцінки відповідності, а також щодо додержання інших вимог, необхідних для їх акредитації;

національний знак акредитації - знак, який засвідчує, що організація, яка використовує цей знак, акредитована національним органом України з акредитації;

( Абзац шостий статті 1 виключено на підставі Закону N 124-VIII від 15.01.2015 ) ( Абзац сьомий статті 1 виключено на підставі Закону N 124-VIII від 15.01.2015 )

оцінка - процес оцінювання компетентності органу з оцінки відповідності у визначеній сфері акредитації, що здійснюється національним органом України з акредитації на основі визначених стандартів та/або інших нормативних документів;

( Абзац дев'ятий статті 1 виключено на підставі Закону N 124-VIII від 15.01.2015 )

персонал з акредитації - аудитори з акредитації та експерти з акредитації, які залучаються національним органом України з акредитації для проведення робіт з акредитації.

( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 882-VI від 15.01.2009; в редакції Закону N 4224-VIвід 22.12.2011 )

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з акредитацією національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, у тому числі іноземних органів з оцінки відповідності, та поширюється на органи виконавчої влади, національний орган України з акредитації та органи з оцінки відповідності незалежно від форми власності.

( Стаття 2 в редакції Закону N 4224-VI від 22.12.2011 )

Стаття 3. Законодавство України у сфері акредитації

Законодавство України у сфері акредитації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Стаття 4. Мета акредитації

Метою акредитації є:

забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності;

забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності;

створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні;

усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Стаття 5. Основні принципи діяльності з акредитації

Діяльність з акредитації базується на таких основних принципах:

забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх заінтересованих сторін;

загальнодоступності та неупередженості проведення робіт з акредитації;

прозорості діяльності з акредитації;

професійної компетентності виконавців робіт;

добровільності акредитації;

забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських організацій на паритетній основі;

застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитації;

дотримання суспільних інтересів;

конфіденційності інформації, отриманої в процесі акредитації.

Акредитація здійснюється відповідно до вимог, установлених законодавством у сфері акредитації, національними стандартами з питань акредитації, гармонізованими з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, а також іншими документами з питань акредитації, прийнятими національним органом України з акредитації, міжнародними та європейськими організаціями з акредитації. Перелік назв і позначень таких актів та документів, тексти нормативно-правових актів з питань акредитації, а також тексти інших документів з питань акредитації, прийнятих національним органом України з акредитації, оприлюднюються на веб-сайті національного органу України з акредитації в Інтернеті.

( Статтю 5 доповнено частиною другою згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011 )

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ З АКРЕДИТАЦІЇ

Стаття 6. Національний орган України з акредитації

Акредитація здійснюється національним органом України з акредитації.

Національний орган України з акредитації є державною організацією, яка утворюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та провадить некомерційну господарську діяльність.

( Частина друга статті 6 в редакції Закону N 4224-VIвід 22.12.2011 )

Положення про національний орган України з акредитації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, не має права втручатися в діяльність з акредитації національного органу України з акредитації.

( Частину п'яту статті 6 виключено на підставі Закону N 4224-VI від 22.12.2011 )

До складу національного органу України з акредитації входять:

Рада з акредитації;

технічні комітети з акредитації;

комісія з апеляцій.

Основними функціями національного органу України з акредитації є:

акредитація органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію;

проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок;

( Абзац третій частини сьомої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

затвердження:

порядку здійснення акредитації, програм робіт з акредитації;

порядку проведення моніторингу;

порядку розгляду скарг, пов'язаних з діяльністю акредитованих органів з оцінки відповідності;

кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації;

складу атестаційної комісії персоналу з акредитації;

організація відбору, навчання, підготовки та атестації персоналу з акредитації, залучення його до проведення робіт з акредитації;

ведення реєстру акредитованих органів з оцінки відповідності та реєстру персоналу з акредитації;

участь у роботі з гармонізації нормативно-правових актів, національних стандартів та інших документів з питань акредитації з міжнародними та європейськими правилами і стандартами, які визначають вимоги до національного органу України з акредитації та акредитованих органів з оцінки відповідності;

організація науково-дослідних робіт у сфері акредитації;

організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.

( Частина сьома статті 6 в редакції Закону N 4224-VIвід 22.12.2011 )

У випадках, встановлених законодавством, національний орган України з акредитації виконує функції щодо акредитації інших осіб, ніж органи з оцінки відповідності, або засвідчення компетентності осіб щодо провадження діяльності, іншої ніж оцінка відповідності.

( Статтю 6 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011 )

Національний орган України з акредитації оприлюднює на своєму веб-сайті інформацію про результати його взаємного оцінювання, види діяльності з оцінки відповідності, щодо яких він здійснює акредитацію, та про будь-які пов’язані з цим зміни.

( Статтю 6 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011; в редакції Закону N 2740-VIII від 06.06.2019 )

Національний орган України з акредитації надає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, інформацію про провадження ним діяльності з акредитації в обсязі та порядку, визначених положенням про національний орган України з акредитації.

( Статтю 6 доповнено частиною згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011 )

Стаття 6-1. Вимоги до національного органу України з акредитації

Національний орган України з акредитації повинен:

бути організованим таким чином, щоб бути незалежним від органів з оцінки відповідності, оцінку яких він проводить, і від будь-якого комерційного тиску та забезпечувати відсутність конфлікту інтересів з органами з оцінки відповідності;

( Абзац другий статті 6-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

бути організованим та функціонувати таким чином, щоб гарантувати об’єктивність і неупередженість своєї діяльності;

забезпечувати прийняття кожного рішення, яке стосується засвідчення компетентності органу з оцінки відповідності, компетентними особами, що є іншими, ніж особи, які провели оцінку цього органу;

вживати адекватних заходів для забезпечення конфіденційності одержаної інформації;

визначати види діяльності з оцінки відповідності, стосовно яких він є компетентним здійснювати акредитацію, з посиланням на відповідні нормативно-правові акти та стандарти;

встановлювати необхідні процедури для забезпечення ефективного управління та належного внутрішнього контролю;

мати у своєму розпорядженні достатню кількість компетентного персоналу для належного виконання своїх завдань;

документувати обов’язки, сфери відповідальності та повноваження персоналу, який міг би вплинути на якість оцінки і засвідчення компетентності;

( Абзац дев’ятий статті 6-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

встановлювати, впроваджувати та підтримувати процедури моніторингу виконання залученим персоналом робіт з акредитації та його компетентності;

( Абзац десятий статті 6-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

перевіряти, чи акредитовані органи проводять оцінки відповідності у пропорційний спосіб, без покладання зайвого навантаження на суб’єктів господарювання та з належним урахуванням величини суб’єкта господарювання, що замовляє роботи з оцінки відповідності, галузі, в якій він діє, його структури, ступеня складності технології виробництва відповідної продукції та масового чи серійного характеру виробничого процесу;

( Абзац одинадцятий статті 6-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

оприлюднювати річні фінансові звіти, підготовлені відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.

( Закон доповнено статтею 6-1 згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011; в редакції Закону N 124-VIII від 15.01.2015 )

Стаття 6-2. Обмеження діяльності національного органу України з акредитації

Національному органу України з акредитації забороняється:

провадити або пропонувати діяльність (у тому числі послуги), яку провадять (надають) органи з оцінки відповідності;

здійснювати консультування;

бути акціонером або учасником (засновником) органів з оцінки відповідності чи в інший спосіб брати участь в їх управлінні або одержувати вигоди від їх діяльності.

( Закон доповнено статтею 6-2 згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011 )

Стаття 6-3. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника національного органу України з акредитації

Національний орган України з акредитації очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, строком на п'ять років.

Керівником національного органу України з акредитації може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту, загальний стаж роботи на керівних посадах не менш як п'ять років, досвід роботи у сфері акредитації органів з оцінки відповідності чи проведення оцінки відповідності не менш як два роки.

Керівником національного органу України з акредитації не може бути особа, яка є керівником органу з оцінки відповідності або входить до складу вищого, виконавчого, контрольного органу чи наглядової ради органу з оцінки відповідності, або є прямим чи опосередкованим власником акцій (часток, паїв) органу з оцінки відповідності, або має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.

( Частина третя статті 6-3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 720-IX від 17.06.2020 )

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, враховує пропозиції Ради з акредитації щодо кандидатур на посаду керівника національного органу України з акредитації.

Керівник національного органу України з акредитації звільняється з посади у разі:

закінчення строку повноважень;

подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне проживання;

виявлення або виникнення обставин, що відповідно до частин другої та третьої цієї статті виключають можливість особи бути керівником національного органу України з акредитації;

одноразового грубого порушення законодавства у сфері акредитації;

створення перешкод для здійснення моніторингу відповідності вимогам до національного органу України з акредитації або невжиття на вимогу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, коригувальних заходів, передбачених частиною першою статті 6-4 цього Закону;

( Частину п'яту статті 6-3 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 124-VIII від 15.01.2015 )

невиконання посадових обов'язків, у тому числі за станом здоров'я, протягом більш як чотирьох місяців підряд;

набрання чинності рішенням суду про визнання особи недієздатною.

Повноваження керівника національного органу України з акредитації достроково припиняються також у разі його смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою.

( Закон доповнено статтею 6-3 згідно із Законом N 4224-VI від 22.12.2011 )

Стаття 6-4. Забезпечення відповідності вимогам до національного органу України з акредитації

У разі якщо національний орган України з акредитації не відповідає вимогам або не виконує своїх обов’язків, встановлених цим Законом, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, вживає відповідних коригувальних заходів або забезпечує вжиття таких коригувальних заходів національним органом України з акредитації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, здійснює через регулярні проміжки часу моніторинг національного органу України з акредитації з метою забезпечення виконання ним на постійній основі вимог, установлених статтею 6-1 цього Закону, а також інших вимог та обов’язків, установлених цим Законом (далі - моніторинг відповідності вимогам до національного органу України з акредитації).

( Частина друга статті 6-4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

За наявності підстав вважати, що національний орган України з акредитації не відповідає вимогам або не виконує своїх обов’язків, установлених цим Законом, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, позапланово здійснює моніторинг відповідності вимогам до національного органу України з акредитації.

( Статтю 6-4 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, під час здійснення моніторингу відповідності вимогам до національного органу України з акредитації повинен максимально враховувати результати взаємного оцінювання.

Для визначення відповідності національного органу України з акредитації вимогам, установленим статтею 6-1 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, оцінює та враховує відповідність національного органу України з акредитації критеріям, які встановлені національним стандартом, що є ідентичним міжнародному стандарту ISO/IEC 17011 або європейському стандарту EN ISO/IEC 17011, та охоплюють відповідні вимоги.

( Статтю 6-4 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2740-VIII від 06.06.2019 )

безперешкодно відвідувати, за умови пред’явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення зазначеного моніторингу, національний орган України з акредитації;

вимагати від національного органу України з акредитації надання документів і матеріалів, необхідних для проведення зазначеного моніторингу, одержувати копії таких документів і матеріалів;

вимагати від посадових осіб національного органу України з акредитації надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення зазначеного моніторингу.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, які здійснюють моніторинг відповідності вимогам до національного органу України з акредитації, зобов’язані не розголошувати конфіденційну інформацію, яка стала їм відома у зв’язку із здійсненням зазначеного моніторингу, та не використовувати таку інформацію в особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, крім випадків, визначених законом. Посадові особи, винні у порушенні зазначеного обов’язку, притягаються до встановленої законом відповідальності.

................

Перейти до повного тексту