ЗАКОН УКРАЇНИ
Про оплату праці
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 17, ст.121)
( Вводиться в дію Постановами ВР
№ 144/95-ВР від 20.04.95, ВВР, 1995, № 17, ст. 122
№ 49/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, № 9, ст. 45
№ 50/97-ВР від 06.02.97, ВВР, 1997, № 12, ст. 106 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 20/97-ВР від 23.01.97, ВВР, 1997, № 11, ст. 89
№ 1766-III від 01.06.2000, ВВР, 2000, № 35, ст.288
№ 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, № 50, ст.436
№ 96-IV від 11.07.2002, ВВР, 2002, № 41, ст. 294
№ 1086-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, № 5, ст.34
№ 1096-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, № 6, ст.38
№ 2103-IV від 21.10.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.31
№ 2190-IV від 18.11.2004, ВВР, 2005, № 4, ст.92
№ 3448-IV від 21.02.2006, ВВР, 2006, № 27, ст.231
№ 466-V від 14.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.76
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1574-VI від 25.06.2009, ВВР, 2010, № 1, ст.8
№ 2275-VI від 20.05.2010, ВВР, 2010, № 30, ст.398
№ 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529
№ 2559-VI від 23.09.2010, ВВР, 2011, № 6, ст.44
№ 3258-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.443
№ 4719-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.97
№ 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80
№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75
№ 848-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 3, ст.25
№ 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833
№ 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25
№ 341-IX від 05.12.2019, ВВР, 2020, № 13, ст.68
№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 2-р/2021 від 15.07.2021 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2179-IX від 01.04.2022, ВВР, 2023, № 16, ст.66
№ 2347-IX від 01.07.2022
№ 2352-IX від 01.07.2022
№ 2494-IX від 29.07.2022
№ 2888-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 59, ст.182
№ 3585-IX від 22.02.2024
№ 3587-IX від 22.02.2024
№ 3680-IX від 25.04.2024 )
( У тексті Закону слова "власник або уповноважений ним орган" в усіх відмінках і числах замінено словом "роботодавець" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 4719-VI від 17.05.2012 )
Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Заробітна платаЗаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Стаття 2. Структура заробітної платиОсновна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
( Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015 )
Стаття 3. Мінімальна заробітна платаМінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1574-VI від 25.06.2009; в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016 )
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
( Частина друга статті 3 в редакції Законів № 1766-III від 01.06.2000, № 2190-IV від 18.11.2004, № 1774-VIII від 06.12.2016 )
( Частину третю статті 3 виключено на підставі Закону № 2190-IV від 18.11.2004 )
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
( Частина четверта статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1574-VI від 25.06.2009, № 1774-VIII від 06.12.2016 )
Стаття 3-1. Гарантії забезпечення мінімальної заробітної платиРозмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
( Закон доповнено статтею 3-1 згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016 )
Стаття 4. Джерела коштів на оплату праціДжерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
( Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015 )
Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.
Стаття 5. Система організації оплати праціОрганізація оплати праці здійснюється на підставі:
законодавчих та інших нормативних актів;
генеральної угоди на національному рівні;
( Абзац третій частини першої статті 5 в редакції Закону № 4719-VI від 17.05.2012 )
галузевих (міжгалузевих), територіальних угод;
( Абзац четвертий частини першої статті 5 в редакції Закону № 4719-VI від 17.05.2012 )
колективних договорів;
трудових договорів;
грантів.
( Частину першу статті 5 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015 )
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
( Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4719-VI від 17.05.2012 )
Стаття 6. Системи оплати праціСистемами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти та кваліфікаційні характеристики (за відсутності професійних стандартів).
Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:
мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;
міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.
Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). За відсутності професійних стандартів таке віднесення може здійснюватися згідно з кваліфікаційними характеристиками.
Колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1766-III від 01.06.2000, № 2190-IV від 18.11.2004, № 5462-VI від 16.10.2012, № 848-VIII від 26.11.2015; в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019; в редакції Закону № 2179-IX від 01.04.2022 )
Стаття 7. Законодавство про оплату праціЗаконодавство про оплату праці грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праціДержава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
( Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3258-VI від 21.04.2011; в редакції Закону № 3587-IX від 22.02.2024 )
Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частинами третьою і п’ятою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.
( Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 2453-VI від 07.07.2010; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024 )
Умови розміру оплати праці суддів та членів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, працівників її центрального апарату і територіальних органів визначаються законом.
( Статтю 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016 )
Мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я визначається Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.
( Статтю 8 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2347-IX від 01.07.2022; в редакції Закону № 2494-IX від 29.07.2022 )
Умови та розмір оплати праці Голови та членів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також інших працівників Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків".
( Статтю 8 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024 )
( Стаття 8 в редакції Закону № 20/97-ВР від 23.01.97 )
Стаття 9. Умови визначення розміру мінімальної заробітної платиРозмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості.
Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
( Стаття 9 в редакції Закону № 466-V від 14.12.2006 )
Стаття 10. Порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати
( Стаття 10 вводиться в дію з 1 березня 1996 року згідно з Постановою ВР № 49/96-ВР від 20.02.96 )
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об’єднань профспілок і спільного представницького органу об’єднань організацій роботодавців на національному рівні.
( Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1086-IV від 10.07.2003; в редакції Законів № 466-V від 14.12.2006, № 1774-VIII від 06.12.2016 )
Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
( Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1086-IV від 10.07.2003, в редакції Закону № 466-V від 14.12.2006 )
Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
( Статтю 10 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1086-IV від 10.07.2003 )
Стаття 11. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати і порядок їх встановленняМінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.
Стаття 12. Інші норми і гарантії в оплаті праціНорми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.