Повноважні представники Урядів країн - членів Союзу, які підписалися нижче, з урахуванням пункту 3 статті 22 Статуту Всесвітнього поштового союзу, укладеного в м. Відень 10 липня 1964 року, за взаємною згодою та відповідно до пункту 4 статті 25 Статуту виробили в цій Конвенції правила, які застосовуються до міжнародної поштової служби.

1. Для цілей Всесвітньої поштової конвенції викладені нижче терміни мають такі значення:

1.1. "Посилка" - відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту поштових посилок.

1.2. "Закрита кореспонденція" - мішок, який має ярлик, або декілька мішків чи інших ємностей, опломбовані чи опечатані, які містять поштові відправлення.

1.3. "Помилково надіслана кореспонденція" - ємності, отримані в установі обміну, іншій, ніж та, яку зазначено на ярлику (мішка).

1.4. "Заслані відправлення" - відправлення, отримані в установі обміну, призначені для установи обміну в іншій країні-члені.

1.5. "Поштове відправлення" - загальний термін, який стосується будь-якого предмета, що відправляється поштовими службами (письмова кореспонденція, поштові посилки, поштові перекази тощо).

1.6. "Транзитні витрати" - компенсація за послуги, надані перевізником у країні перетину (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), пов'язані із сухопутним, морським та (або) повітряним транзитом кореспонденції.

1.7. "Кінцеві витрати" - оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен виплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням у країні призначення відправлень письмової кореспонденції.

1.8. "Призначений оператор" - будь-який державний чи недержавний суб'єкт, офіційно призначений країною-членом для здійснення поштових послуг і виконання пов'язаних із цим обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на її території.

1.9. "Дрібний пакет" - відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту письмової кореспонденції.

1.10. "Вхідний сухопутний тариф" - оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен сплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням посилок у країні призначення.

1.11. "Транзитний сухопутний тариф" - компенсація за послуги, надані перевізником у країні перетину (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), пов'язана із сухопутним та (або) повітряним транзитом посилок через її територію.

1.12. "Морський тариф" - компенсація за послуги, надані перевізником (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), який бере участь у перевезенні посилок морським шляхом.

1.13. "Універсальна поштова служба" - забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на території країни-члена для всіх клієнтів за доступними цінами.

1.14. "Відкритий транзит" - пересилання через країну-посередницю транзитом відправлень, кількість або маса яких не є підставою для формування закритої кореспонденції для країни призначення.

1. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу назву та адресу державного органу, який є відповідальним за контроль поштової діяльності. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу також назву та адресу оператора чи операторів, які офіційно призначені для здійснення поштових послуг і виконання обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на їхній території. У період між Конгресами про зміни стосовно державних органів та офіційно призначених операторів якнайшвидше повідомляється Міжнародному бюро.

1. Для сприяння концепції єдиної поштової території Союзу країни-члени забезпечують, щоб усі користувачі (клієнти) мали право доступу до універсальної поштової служби, що включає забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на їхній території за доступними цінами.

2. Для цього країни-члени в рамках свого національного поштового законодавства чи іншими звичайними засобами визначають обсяг пропонованих поштових послуг, а також вимоги стосовно якості й доступних цін з урахуванням як потреб населення, так і своїх національних умов.

3. Країни-члени забезпечують, щоб надання поштових послуг і досягнення стандартів якості здійснювалося операторами, відповідальними за забезпечення універсальною поштовою службою.

4. Країни-члени забезпечують належне забезпечення універсальною поштовою службою, гарантуючи таким чином її стабільність.

1. Принцип свободи транзиту викладено в статті 1 Статуту. Він передбачає зобов'язання кожної країни-члена забезпечити, щоб її призначені оператори надсилали завжди найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вони використовують для своїх відправлень, закриту кореспонденцію та відправлення письмової кореспонденції, які надсилаються відкритим транзитом, що передаються їм іншим призначеним оператором. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень та помилково надісланої кореспонденції.

2. Країни-члени, що не беруть участі в обміні листами, які містять інфекційні речовини чи радіоактивні речовини, мають право не допускати цих відправлень для відкритого транзиту через свою територію. Це також стосується відправлень письмової кореспонденції, інших, ніж листи, поштові картки та література для сліпих. Також це стосується друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає законним вимогам, які регулюють умови їхнього публікування чи обігу в країні перетину.

3. Свобода транзиту поштових посилок, які надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територією країн, що беруть участь у цій службі.

4. Свобода транзиту авіапосилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не здійснюють служби поштових посилок, не є зобов'язаними забезпечувати надсилання авіапосилок наземним шляхом.

5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени можуть припинити поштовий зв'язок із цією країною-членом.

1. Поштове відправлення належить відправнику доти, доки його не доставлено законному власнику, за винятком випадків, коли відправлення затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та в разі застосування пункту 2.1.1 статті 15 або пункту 3 статті 15 згідно із законодавством транзитної країни.

2. Відправник поштового відправлення може відкликати його з пошти, змінити чи виправити його адресу. Збори та інші умови встановлено в Регламенті.

3. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори переадресовували поштові відправлення, якщо адресат змінив свою адресу, а також повертали відправнику невідправлені відправлення. Збори та інші умови встановлено в Регламенті.

1. Збори за різноманітні міжнародні поштові й спеціальні послуги встановлюються країнами-членами або їхніми призначеними операторами, залежно від національного законодавства й відповідно до принципів, викладених у Конвенції та її Регламентах. Вони повинні, у принципі, стосуватися витрат на надання цих послуг.

2. Країна - член подання або її призначений оператор, залежно від національного законодавства, установлює поштові збори за пересилання відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок. Поштові збори включають доставку відправлень до місця адреси, за умови, що в країні призначення діє така служба доставки відповідних відправлень.

3. Збори, що стягуються, у тому числі ті, які наведені для орієнтовних цілей, повинні, принаймні, дорівнювати зборам, що стягуються стосовно внутрішніх відправлень, які мають ті самі характеристики (категорію, кількість, час обробки тощо).

4. Країнам-членам або їхнім призначеним операторам, залежно від національного законодавства, дозволяється перевищувати будь-які орієнтовні збори, наведені в Актах.

5. У разі перевищення мінімального рівня зборів, установленого в пункті 3, країни-члени або їхні призначені оператори можуть дозволяти знижені збори, що ґрунтуються на їхньому національному законодавстві, для відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок, які відправляються на території країни-члена. Вони, наприклад, можуть надавати пільгові тарифи для основних користувачів поштою.

6. Заборонено стягувати з клієнтів поштові збори, інші, ніж ті, які передбачено в Актах.

7. За винятком випадків, передбачених в Актах, кожний призначений оператор залишає на свою користь стягнені ним збори.

1. Принцип

1.1. Випадки звільнення від сплати поштових зборів, тобто звільнення від поштової передоплати, чітко передбачено Конвенцією. Проте Регламенти можуть передбачати як звільнення від поштової передоплати, так і звільнення від оплати транзитних витрат, кінцевих витрат і вхідних тарифів за відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, що належать до поштової служби та пересилаються країнами-членами, призначеними операторами та регіональними союзами. Крім того, відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, які надсилаються Міжнародним бюро ВПС регіональним союзам, країни-членам та призначеним операторам, уважаються відправленнями, що стосуються поштової служби й звільняються від сплати всіх поштових зборів. Проте країна-член подання або її призначений оператор мають право стягувати додаткові авіаційні збори за ці відправлення.

2. Військовополонені та інтерновані цивільні особи

2.1. Звільняються від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів, відправлення письмової кореспонденції, поштові посилки та відправлення поштових фінансових служб, що адресовані військовополоненим або відправляються ними безпосередньо чи за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги. Особи, які належать до сторони, що воює, прийняті та інтерновані в нейтральній країні, прирівнюються власне до військовополонених настільки, наскільки це стосується застосування попередніх положень.

2.2. Положення, передбачені в пункті 2.1, застосовуються також до відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових фінансових служб, що адресовані визначеним Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року цивільним інтернованим особам або відправляються ними безпосередньо чи за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги.

2.3. Установи, зазначені в Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги, також користуються правом звільнення від сплати поштових зборів стосовно відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок та відправлень поштових фінансових служб, які стосуються осіб, зазначених у пунктах 2.1 та 2.2, які вони відправляють чи одержують безпосередньо чи як посередники.

2.4. До безоплатного поштового пересилання допускаються посилки масою до 5 кг. Гранична маса збільшується до 10 кг для посилок, вміст яких не може бути розділеним, і для посилок, які адресовані в табір чи представникам полонених ("hommes de confiance") для розподілу між полоненими.

2.5. Під час розрахунків між призначеними операторами тарифи не застосовуються до службових посилок і посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб, за винятком витрат на повітряне перевезення авіапосилок.

3. Література для сліпих

3.1. Література для сліпих звільняється від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів.

1. Термін "поштова марка" захищений відповідно до цієї Конвенції та використовується виключно стосовно марок, які відповідають умовам цієї статті й Регламентів.

2. Поштові марки:

2.1. випускаються й уводяться в обіг виключно органом країни-члена чи території згідно з Актами Союзу;

2.2. є уособленням суверенітету та є доказом здійснення передоплати поштового збору в розмірі, що відповідає їхній дійсній вартості, коли вони наклеєні на поштові відправлення відповідно до Актів Союзу;

2.3. повинні знаходитися в обігу на території країни-члена чи території, яка випускає, для передоплати поштових зборів і філателії відповідно до її національного законодавства;

2.4. повинні бути доступними всім жителям у межах країни-члена чи території, яка випускає;

3. Поштові марки повинні містити:

3.1. написану латинськими літерами-1 назву країни-члена чи території, яка випускає;

3.2. номінальну вартість, виражену:

3.2.1. у принципі, в офіційній грошовій одиниці країни-члена чи території, яка випускає, або як літера чи символ;

3.2.2. іншими особливими ідентифікуючими знаками.

4. Емблеми держави, офіційні службові написи й логотипи міжурядових організацій, відтворені на поштових марках, захищаються в рамках положень Паризької конвенції про охорону промислової власності.

5. Теми й дизайн поштових марок:

5.1. повинні відповідати духові преамбули до Статуту ВПС та рішенням, прийнятим органами Союзу;

5.2. повинні мати тісний зв'язок з культурною самобутністю країни-члена чи території або сприяти розповсюдженню культури чи підтриманню миру;

5.3. у разі випуску пам'ятних марок на честь видатних осіб чи подій, які не належать до історії тієї країни-члена чи території, вони повинні бути тісно пов'язані із цією країною-членом чи територією;

5.4. не повинні мати політичного характеру чи бути образливими для будь-яких особистостей чи країн;

5.5. повинні мати важливе значення для країни-члена чи території.

6. Знаки поштової передоплати, відбитки франкувальних машин та відбитки, зроблені друкарським пресом або іншими способами друкування чи штемпелювання відповідно до Актів ВПС можуть проставлятися лише з дозволу країни-члени чи території.

1. Країни-члени та їхні призначені оператори затверджують і реалізують стратегію дій у сфері безпеки на всіх рівнях поштової експлуатації для збереження й підвищення довіри широких верств населення до поштових служб в інтересах усіх залучених службовців. Така стратегія включає обмін інформацією стосовно збереження надійності й безпеки перевезення й транзиту кореспонденції між країнами-членами та їхніми призначеними операторами.

Країни-члени та (або) їхні призначені оператори затверджують і реалізують стратегію дій у сфері сталого розвитку, приділяючи велику увагу екологічній, соціальній та економічній діяльності на всіх рівнях поштової експлуатації, і сприяють приверненню уваги до питань, пов'язаних зі сталим розвитком у рамках поштових служб.

1. Поштові відправлення

1.1. Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання вчиненню, а також для переслідування та покарання будь-якої особи, яку визнано винною у вчиненні таких дій:

1.1.1. укладення в поштові відправлення наркотиків, психотропних або вибухонебезпечних, горючих чи інших небезпечних речовин, якщо їхнє вкладення чітко не дозволене Конвенцією;

1.1.2. укладення в поштові відправлення предметів, пов'язаних з педофілією чи дитячою порнографією.

2. Засоби поштової передоплати й поштова оплата як така

2.1. Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушенням, переслідування та покарання за порушення, що стосуються засобів поштової передоплати, які передбачені в цій Конвенції, а саме:

2.1.1. поштових марок, що знаходяться в обігу чи вилучені з обігу;

2.1.2. знаків поштової передоплати;

2.1.3. відбитків франкувальних машин чи друкарських станків;

2.1.4. міжнародних купонів для відповіді.

2.2. У цій Конвенції під порушеннями у сфері засобів передоплати мається на увазі одна з наведених нижче дій, яка здійснюється з наміром незаконного збагачення виконавця чи третьої особи. Передбачається покарання за такі дії:

2.2.1. фальсифікація, імітація чи підробка будь-яких засобів поштової передоплати чи будь-які інші незаконні або злочинні дії, пов'язані з їхнім недозволенним виготовленням;

2.2.2. використання, поширення, збут, розповсюдження, транспортування, експонування, показ чи рекламування будь-яких фальсифікованих, імітованих чи підроблених засобів поштової передоплати;

2.2.3. використання чи поширення для поштових цілей уже використаних засобів передоплати;

2.2.4. спроба здійснення будь-якого із цих порушень.

3. Принцип взаємності

3.1. Що стосується санкцій, то не наводиться жодної різниці між діями, які передбачені в пункті 2, незалежно від того, чи йдеться про національні або іноземні засоби поштової передоплати; на це положення не поширюються будь-які умови взаємності на законних підставах чи на договірній основі.

1. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли відправлення письмової кореспонденції.

2. Відправленнями письмової кореспонденції є:

2.1. пріоритетні й непріоритетні відправлення масою до 2 кг;

2.2. листи, поштові картки, друковані видання та дрібні пакети масою до 2 кг;

2.3. література для сліпих масою до 7 кг;

2.4. спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги й подібну друковану продукцію для того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", масою до 30 кг.

3. Відправлення письмової кореспонденції класифікуються на основі швидкості обробки відправлень або на основі вкладень відправлень відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.

4. Ліміт маси, вищий, ніж той, який зазначений у пункті 2, застосовується вибірково для визначених категорій відправлень письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

5. З урахуванням пункту 8 країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли поштові посилки масою до 20 кг або на підставі положень Конвенції, або у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші вигідніші для їхніх клієнтів засоби.

6. Ліміт маси, що перевищує 20 кг, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених у Регламенті поштових посилок.

7. Будь-яка країна-член, призначений оператор якої не бере на себе перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може водночас обмежувати цю службу посилками, які надсилаються з населених пунктів, що обслуговуються цими підприємствами, або посилками, які надсилаються в ці пункти.

8. Незалежно від пункту 5, країни-члени, які до 1 січня 2001 року не були сторонами Угоди про поштові посилки, не зобов'язані надавати послуги у сфері поштових посилок.

1. Країни-члени забезпечують надання таких додаткових обов'язкових послуг:

1.1. послуга реєстрації для вихідних пріоритетних та авіаційних відправлень письмової кореспонденції;

1.2. послуга реєстрації для вихідних непріоритетних і наземних відправлень письмової кореспонденції, що надсилаються в пункти призначення, у яких відсутні пріоритетні чи авіаційні послуги;

1.3. послуга реєстрації для всіх вхідних відправлень письмової кореспонденції.

2. Надання послуги реєстрації для вихідних непріоритетних і наземних відправлень письмової кореспонденції, що надсилаються в пункти призначення, у яких є пріоритетні чи авіаційні послуги, є вибірковим.

3. Країни-члени або їхні призначені оператори можуть надавати такі додаткові необов'язкові послуги у відносинах між призначеними операторами, що прийняли рішення надавати ці послуги:

3.1. страхування відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.2. доставка відправлень письмової кореспонденції під розписку;

3.3. послуга післяплати для відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.4. послуга термінової доставки відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.5. доставка особисто адресату рекомендованих відправлень письмової кореспонденції, відправлень письмової кореспонденції з оголошеною цінністю або відправлень письмової кореспонденції під розписку;

3.6. послуга відправлень без стягування зборів і тарифів для відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.7. послуга доставки неміцних і громіздких посилок;

3.8. послуга консигнаційної доставки колективних відправлень від одного відправника, які надсилаються за кордон.

4. Такі три додаткові служби мають й обов'язкову, й необов'язкову частини:

4.1. служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ), що в основному є необов'язковою. Однак усі країни-члени або їхні призначені оператори зобов'язані забезпечувати службу повернення відправлень МККВ;

4.2. служба міжнародних купонів для відповіді, які обмінюються в будь-якій країні-члені. Продаж міжнародних купонів для відповіді є необов'язковим;

4.3. повідомлення про доставку рекомендованих відправлень письмової кореспонденції та відправлень письмової кореспонденції під розписку, посилок і відправлень з оголошеною цінністю. Усі країни-члени та їхні призначені оператори приймають повідомлення про доставку для вхідних відправлень. Однак надання послуги повідомлення про доставку для вихідних відправлень є необов'язковим.

5. Опис цих послуг та їхні тарифи наводяться в Регламентах.

6. У випадках, коли за наведені нижче послуги у внутрішній службі стягується оплата спеціальних тарифів, призначені оператори мають право стягувати ті самі тарифи за міжнародні відправлення відповідно до умов, зазначених в Регламентах:

6.1. доставка дрібних пакетів масою понад 500 г;

6.2. відправлення письмової кореспонденції, що подаються після граничного терміну подання;

6.3. відправлення, що подаються після закінчення роботи часу відкриття;

6.4. приймання відправлень за місцем проживання відправника;

6.5. відкликання відправлення письмової кореспонденції після закінчення годин відкриття;

6.6. відправлення до запитання;

6.7. зберігання відправлень письмової кореспонденції масою понад 500 г і поштових посилок;

6.8. доставка посилок у відповідь на повідомлення про надходження;

6.9. покриття ризиків, пов'язаних з дією форс-мажорних обставин.

1. Країни-члени або призначені оператори можуть домовлятися між собою про участь у таких службах, які описані в Регламентах:

1.1. електронна пошта, що є поштовою службою, у якій використовується електронна передача повідомлень; призначені оператори можуть поліпшити електронну пошту, запропонувавши службу, що реєструє електронну пошту за рахунок надання підтвердження відправлення та доставки, надійного каналу зв'язку між аутентифікованими користувачами, що доповнює електронну пошту;

1.2. EMS, яка є службою термінового пересилання документів і вантажів, а також, де це можливо, найшвидшою поштовою послугою із застосуванням фізичних засобів. Ця служба може надаватися на підставі багатосторонньої типової угоди EMS чи двосторонніх угод.

1.3. комплексна логістика, яка є службою, що цілком задовольняє потреби клієнтів у сфері логістики та включає етапи, які передують і настають за фізичним перевезенням товарів і документів;

1.4. електронний поштовий штемпель для сертифікації, що є доказом електронної передачі документів у відповідній формі у відповідний час за участю однієї чи більше сторін.

2. За спільної згоди країни-члени або призначені оператори можуть створити нову службу, яку не передбачено конкретно Актами Союзу. Тарифи, що стосуються нової служби, установлюються кожним відповідним призначеним оператором з урахуванням експлуатаційних витрат служби.

1. Загальні положення

1.1. Відправлення, які не відповідають умовам, визначеним у Конвенції та Регламентах, не приймаються. Відправлення, які пересилаються для сприяння акту шахрайства чи з наміром ухилитися від повної сплати належних сум, не допускаються.

1.2. Винятки стосовно заборон, зазначених у цій статті, наводяться в Регламентах.

1.3. Усі країни-члени або їхні призначені оператори мають можливість доповнювати списки заборон, які містяться в цій статті та які можуть бути застосовані відразу після їхнього внесення до відповідного довідника.

2. Заборони для всіх категорій відправлень

2.1. Унесення зазначених нижче предметів забороняється в усіх категоріях відправлень:

2.1.1. наркотиків і психотропних речовин, визначених Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками, або інших незаконних речовин, заборонених у країні призначення;

2.1.2. предметів непристойного чи аморального характеру;

2.1.3. контрафактних і піратських предметів;

2.1.4. інших предметів, увезення чи обіг яких заборонено в країні призначення;

2.1.5. предметів, що за своїм характером чи упакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення, забруднювати чи псувати інші відправлення, поштове обладнання чи власність третьої сторони;

2.1.6. документів, що мають характер поточного та особистого листування між особами, іншими, ніж відправник та одержувач, чи особами, що проживають з ними.

3. Вибухові, займисті чи радіоактивні матеріали та небезпечні речі

3.1. Укладання вибухових, займистих чи інших небезпечних речей, а також радіоактивних матеріалів забороняється в усіх категоріях відправлень.

3.2. Укладення неспоряджених вибухових пристроїв і боєприпасів, у тому числі неспоряджених гранат, снарядів та інших аналогічних предметів, а також муляжів таких пристроїв і предметів заборонено в усі категорії відправлень.

3.3. Як виняток приймаються для пересилання такі небезпечні вантажі:

3.3.1 радіоактивні матеріали, що пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції та поштових посилках, про які йдеться в статті 16.1 ;

3.3.2 інфекційні речовини, що пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції та поштових посилках, про які йдеться в статті 16.2 .

4. Живі тварини

4.1. Живих тварин забороняється пересилати в усіх категоріях відправлень.

4.2. Як виняток приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції, крім відправлень з оголошеною цінністю:

4.2.1. бджоли, п'явки та шовковики;

4.2.2. паразити й винищувачі шкідливих комах, які призначені для контролю цих комах і які обмінюються між офіційно визнаними установами;

4.2.3. мушки родини дрозофіла для медико-біологічних досліджень для офіційно визнаних установ.

4.3. Як виняток приймаються для пересилання в посилках:

4.3.1. живі тварини, пересилання яких поштою дозволено поштовими правилами відповідних країн.

5. Укладання кореспонденції в посилки

5.1. Заборонено вкладати в поштові посилки зазначені нижче предмети:

5.1.1. кореспонденцію, за винятком архівних документів, якою обмінюються особи, інші, ніж відправник та одержувач, чи особи, що проживають з ними.

6. Монети, банківські білети й інші цінні предмети

6.1. Забороняється вкладати монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети:

6.1.1. у відправлення письмової кореспонденції без оголошеної цінності;

6.1.1.1. однак якщо національне законодавство країн подання та призначення це дозволяє, такі предмети можуть пересилатися в закритому конверті як рекомендовані відправлення;

6.1.2. у посилках без оголошеної цінності, крім випадків, коли відповідно до національного законодавства країн подання та призначення це дозволяється;

6.1.3. у посилках без оголошеної цінності, якими обмінюються дві країни, що приймають посилки з оголошеною цінністю;

6.1.3.1. крім того, кожна країна-член або призначений оператор може заборонити вкладення злитків золота в посилках з оголошеною цінністю чи без оголошеної цінності, що виходять або надсилаються на її територію чи пересилаються транзитом її територією; вона може обмежити фактичну вартість цих відправлень.

7. Друковані видання й література для сліпих

7.1. Друковані видання й література для сліпих:

7.1.1. не мають будь-яких написів або не містять будь-яких відправлень кореспонденції;

7.1.2. не містять будь-яких поштових марок чи бланків передоплати, проштемпельованих чи ні, жодних документів, що мають грошову цінність, крім випадків, коли відправлення містить як вкладення картку, конверт чи бандероль з друкованою адресою відправника відправлення або його агента в країні подання чи призначення першого відправлення, повернення якого попередньо сплачено.

8. Обробка помилково прийнятих відправлень

8.1. Обробка помилково прийнятих відправлень визначається в Регламентах. Однак відправлення, які містять предмети, зазначені в пунктах 2.1.1, 2.1.2, 3.1 і 3.2, за жодних обставин не підлягають доставці за призначенням, врученню адресатам чи поверненню до місця подання. У разі виявлення під час транзитного пересилання предметів, зазначених у пункті 2.1.1, 3.1 і 3.2, з ними поводяться згідно з внутрішнім законодавством транзитної країни.

1. Радіоактивні матеріали приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції та посилках між країнами-членами, що заявили про свою готовність приймати ці відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку відповідно до умов, зазначених нижче:

1.1. радіоактивні матеріали комплектують й упаковують згідно з відповідними положеннями Регламентів;

1.2. коли вони пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції, за них стягується тариф пріоритетних відправлень чи тариф за листи й реєстрацію;

1.3. радіоактивні матеріали, що містяться у відправленнях письмової кореспонденції чи поштових посилках, надсилаються найшвидшим шляхом, звичайно повітряним шляхом за умови оплати відповідних додаткових авіаційних зборів;

1.4. радіоактивні матеріали можуть подаватися лише відповідно вповноваженими на це відправниками.

2. Інфекційні речовини, за винятком інфекційних речовин категорії А, заразні для людини (ООН 2814) і тварин (ООН 2900), допускаються до вкладення у відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки за таких умов:

2.1. Обмін інфекційними речовинами категорії В (ООН 3373) може здійснюватися -поштою тільки між офіційно призначеними відправниками, визначеними їхніми компетентними органами. Ці небезпечні вантажі можуть дозволятися в пошті за умови дотримання чинного національного та міжнародного законодавства й видання Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів, що затверджене Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО).

2.2. Інфекційні речовини категорії В (ООН 3373) повинні оброблятися, залаковуватися й маркуватися згідно з відповідними положеннями Регламенту письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок. Ці відправлення оплачуються за тарифом пріоритетних відправлень або тарифом рекомендованих листів. За поштове оброблення цих відправлень дозволено стягувати додатковий збір.

2.3. Звільнені від податків діагностичні зразки хворих (людей або тварин) можуть пересилатися поштою лише між офіційно визнаними відправниками," що визначені їхніми компетентними органами. Ці небезпечні вантажі можуть допускатися в пошті за умови дотримання чинних положень національного та міжнародного законодавства та видання Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів, що затверджене Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО).

2.4. Діагностичні зразки хворих (людей або тварин), що звільнені від поштових зборів, повинні оброблятися, запаковуватися й маркуватися відповідно до положень Регламенту письмової кореспонденції. За ці відправлення стягується тариф пріоритетних відправлень або тариф рекомендованих листів. За поштове оброблення цих відправлень дозволяється стягувати додатковий тариф.

2.5. Допуск інфекційних речовин і звільнених від поштових зборів діагностичних зразків хворих (людей або тварин) обмежується відносинами між країнами-членами, що оголосили згоду прийняти ці відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку.

2.6. Інфекційні речовини та звільнені від поштових зборів діагностичні зразки хворих (людей або тварин) дозволяється пересилати найшвидшим шляхом, звичайно повітряним шляхом за умови оплати відповідних додаткових авіаційних зборів і з наданням пріоритету в доставці.

1. Кожний призначений оператор зобов'язаний приймати рекламації стосовно посилок чи рекомендованих відправлень, відправлень з оголошеною цінністю або відправлень під розписку, які подані в її службі чи в службі іншого призначеного оператора, якщо тільки рекламації представлені протягом шести місяців починаючи з наступного дня після дня подачі відправлення. Рекламації надсилаються пріоритетною поштою, EMS або електронною поштою. Період у шість місяців стосується відносин між позивачами та призначеними операторами й не включає строку пересилання рекламацій між призначеними операторами.

2. Рекламації приймаються відповідно до умов, передбачених у Регламентах.

3. Рекламації є безоплатними. Однак додаткові послуги, пов'язані з проханням про пересилання відповіді за допомогою EMS, у принципі, оплачуються за рахунок подавця рекламації.

1. Призначені оператори країни подання та призначені оператори країни призначення відповідно до законодавства цих країн мають право подавати відправлення для митного огляду.

2. За відправлення, що підлягають митному контролю, може стягуватися тариф за надання до митниці, орієнтовний розмір якого встановлено в Регламентах. Цей тариф стягується лише за надання до митниці або за митний огляд відправлень, на які нараховуються митні збори чи будь-які інші подібні збори.

3. Призначені оператори, що мають дозвіл здійснювати митний огляд від імені клієнтів, можуть стягувати з клієнтів тариф, що ґрунтується на фактичних витратах. Відповідно до національного законодавства цей тариф може стягуватися за всі задекларовані на митниці відправлення, у тому числі відправлення, звільнені від митних зборів. Клієнти повинні бути заздалегідь поінформовані про відповідний тариф.

4. Призначеним операторам дозволяється стягувати з відправників чи одержувачів відправлень, залежно від випадку, митні збори й усі інші можливі збори.

1. Обмін закритою письмовою кореспонденцією може здійснюватися за допомогою сухопутних, морських чи повітряних служб інших країн:

1.1. між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами військових підрозділів, що знаходяться в розпорядженні Організації Об'єднаних Націй;

1.2. між командувачами таких військових підрозділів;

1.3. між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків тієї самої країни, що знаходяться за кордоном;

1.4. між командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків однієї й тієї самої країни.

2. Закриті відправлення письмової кореспонденції, зазначені в пункті 1, обмежуються відправленнями, що адресуються членам військових підрозділів або офіцерам й екіпажам суден чи літаків, що одержують або відправляють кореспонденцію, чи відправляються ними. Тарифи та умови відправлень, що до них застосовуються, визначаються згідно з правилами призначеного оператора країни-члена, що надала в розпорядження військовий підрозділ або якій належать судна чи літаки.

3. За відсутності особливої домовленості призначений оператор країни-члена, що надала в розпорядження військовий підрозділ або якій належать військові судна чи літаки, зобов'язаний оплатити відповідним призначеним операторам транзитні витрати стосовно кореспонденції, кінцеві витрати й витрати на повітряне перевезення.

1. Країни-члени або їхні призначені оператори повинні встановлювати та публікувати свої стандарти й норми доставки вхідних відправлень письмової кореспонденції та посилок.

2. Ці стандарти й норми, збільшені на час, який є необхідним для митного контролю, не повинні бути менш сприятливими, ніж ті, що застосовуються до подібних відправлень їхньої внутрішньої служби.

3. Країни-члени подання або їхні призначені оператори повинні також встановлювати й публікувати стандарти пересилання з кінця в кінець для пріоритетних відправлень та авіаційних відправлень письмової кореспонденції, а також для поштових посилок і посилок економ-класу (наземних).