ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11648/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (колегія суддів: Дикунська С.Я., Тищенко О. В., Станік С. Р.) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 (суддя Трофименко Т. Ю.) у справі
за позовом виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до 1) Миколаївської обласної державної адміністрації, 2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування реєстраційних записівза участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Кравчук О. А.,
позивача - Субота О. В.,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Травянко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Виконувач обов`язків прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА, відповідач-1) та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ", відповідач-2) про визнання протиправним та скасування розпорядження виконувача функцій і повноважень голови Миколаївської ОДА від 24.05.2019 № 163-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДП "АМПУ" для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (будівництво причалу № 8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів та подальшого їх обслуговування) по вул. Заводська, 23 в Заводському районі м. Миколаєва"; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 28.05.2019 № 31778343 про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, за ДП "АМПУ"; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 31778152 від 28.05.2019 про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за Миколаївською ОДА.
2. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що спірне розпорядження прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України та з перевищенням визначених законом повноважень, оскільки фактично Миколаївська ОДА розпорядилася внутрішніми морськими водами держави, що є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України згідно зі статтею 14 Водного кодексу України (далі - ВК України).
3. За твердженнями прокурора, спірна земельна ділянка не може бути об`єктом земельних правовідносин, оскільки є дном лиману та її межі лише частково збігаються зі штучними спорудами, тому неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка. Оскільки спірне розпорядження Миколаївської ОДА прийняте з порушенням законодавства, запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку є похідним і має бути скасований разом із скасуванням незаконного розпорядження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Розпорядженням виконувача функцій і повноважень голови Миколаївської ОДА від 24.05.2019 №163-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДП "АМПУ" для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (будівництво причалу № 8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів та подальшого їх обслуговування); змінено цільове призначення земельної ділянки площею 1,6207 га, кадастровий номер 4810136300:07:002:0062, із земель водного фонду на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (будівництво причалу № 8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів та подальшого їх обслуговування); надано ДП "АМПУ" зазначену земельну ділянку в постійне користування.
5. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка на вул. Заводській, 23 в Заводському районі м. Миколаєва площею 1,6207 була зареєстрована відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 14.05.2019 з присвоєнням кадастрового номера 4810136300:07:002:0062, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, категорія земель: землі водного фонду, форма власності: державна власність.
6. Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у листі від 21.05.2019 № 13-14-0.2-3398/2-19, земельна ділянка на вул. Заводській, 23 Заводського району м. Миколаєва розташована в акваторії Бузького лиману.
7. Згідно з листом Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 08.07.2019 № 07/1198/1 відповідно до пункту 1 статті 5 ВК України Бузький лиман належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження виконувача функцій і повноважень голови Миколаївської ОДА від 24.05.2019 № 163-р. В іншій частині позову відмовлено.
9. Мотивуючи рішення, суд зазначив, що прокурор у цій справі дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", при зверненні до компетентного органу до подання позову, та підтвердив підстави представництва Кабінету Міністрів України в Господарському суді міста Києва.
10. Ураховуючи положення статей 14, 172 ВК України, статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суд дійшов висновку про те, що, приймаючи спірне розпорядження, Миколаївська ОДА діяла поза межами наданих їй повноважень, оскільки затвердила проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.
11. Щодо позову в частині скасування реєстрації, то суд вказав, що, здійснюючи відповідні функції з державної реєстрації прав, орган державної реєстрації прав не перебував із позивачем у відносинах, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності щодо спірного права користування земельною ділянкою та права власності на земельну ділянку, а тому не міг не визнавати чи оспорювати права позивача у розумінні положень статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін зі зміною його мотивувальної частини в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
13. Так, щодо вимоги про скасування реєстрації суд зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду висловлено позицію, що спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Юрисдикційність такого спору не залежить від того, чи дотримано державним реєстратором вимог законодавства. Та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
14. Водночас у зв`язку із викладенням статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
15. Миколаївська філія ДП "АМПУ" (адміністрація Миколаївського морського порту) у касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
16. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 122 ЗК України, статті 14 ВК України з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 934 "Про межі акваторії морського порту Миколаїв", а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
17. Виконувач обов`язків керівника Миколаївської обласної прокуратури у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін, наголошуючи на їх законності та обґрунтованості.
18. Кабінет Міністрів України у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін та зазначає про законність судових рішень у цій справі.
Позиція Верховного Суду
19. За змістом частини першої статті 58 ЗК України, статті 4 ВК України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.
20. Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (стаття 3 ВК України).
21. Згідно зі статтею 5 ВК України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
22. Згідно з частинами першою, восьмою статті 122 ЗК України (у відповідній редакції) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
23. За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.
24. Згідно зі статтею 14 ВК України (пункти 2, 141) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.
25. До компетенції обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: погодження проектів водоохоронних зон; вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом (стаття 172 ВК України (у відповідній редакції)).
26. Застосовуючи наведені норми земельного і водного законодавства України у їх сукупності, Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, від 14.06.2021 у справі № 916/876/20, від 15.06.2021 у справі № 916/875/20 при розгляді спорів, що виникли у схожих правовідносинах, дійшли висновку про те, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.
27. Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у листі від 21.05.2019 № 13-14-0.2-3398/2-19, земельна ділянка на вул. Заводській, 23 Заводського району м. Миколаєва розташована в акваторії Бузького лиману.
28. Згідно з листом Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 08.07.2019 № 07/1198/1 відповідно до пункту 1 статті 5 ВК України Бузький лиман належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.
29. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що затверджуючи проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, Миколаївська ОДА діяла поза межами наданих їй повноважень (положення статей 14, 172 ВК України, статті 79 ЗК України), та правомірно скасували розпорядження виконувача функцій і повноважень голови Миколаївської ОДА від 24.05.2019 № 163-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДП "Адміністрація морських портів України" для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (будівництво причалу № 8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів та подальшого їх обслуговування) на вул. Заводській, 23 в Заводському районі, м. Миколаєва".
30. Аргумент скаржника про те, що передавалася у користування саме земельна ділянка, порядок передачі якої регулюється нормами ЗК України, вже розглядався апеляційним господарським судом та йому було надано належну правову оцінку.
Так, з посиланням на положення статті 14 ВК України, статей 8, 13 Закону України "Про морські порти України", Правил пропуску суден через судноплавні шлюзи України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.10.2003 № 809, Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту України та зв`язку від 27.05.2005 № 257, Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за промірними роботами на акваторіях, підхідних каналах та судноплавних шляхах воднотранспортного комплексу України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.05.2006 № 463, Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідачу-2 передано в постійне користування водний об`єкт, а не земельну ділянку.
Колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що частинами першою, другою статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Наведеним спростовується аргумент скаржника про те, що відповідачу-2 надано в користування лише земельну ділянку, а не водний об`єкт. При цьому судами достеменно встановлено, що надана ДП "АМПУ" в постійне користування земельна ділянка є дном лиману, її межі лише частково збігаються зі штучними спорудами, тому всупереч положенням статті 55 Закону України "Про землеустрій" неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка. Жодних доказів щодо встановлення на спірній ділянці межових знаків сторонами, зокрема, відповідачами 1 та 2, суду не надано.
31. Посилання скаржника на те, що висновки судів щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки зроблені на підставі листів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.05.2019 № 13-14-0.2-3398/2-19, Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 08.07.2019 № 07/1198/1 (в яких зазначено, що спірна земельна ділянка є акваторією Бузького лиману і належить до водних об`єктів загального значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод України) є хибними, безпідставними та необґрунтованими, а також довод про те, що суди вибірково та безпідставно зазначили, що Бузький лиман є внутрішніми морськими водами, зводиться до переоцінки доказів, а касаційний суд не має права додатково перевіряти докази.
32. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).