ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
справа № 750/5374/20
провадження № 51-1532км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Матолич М. Р.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Басенка О. О. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Басенка Олександра Олександровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2021 рокущодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, мешканця того АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3
ст. 185; ч. 1 ст. 345 КК, та призначено йому покарання:
за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
за ч. 1 ст. 345 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбуття покарання ухвалено обчислювати з 26 травня 2020 року, тобто
з дня фактичного затримання.
Ухвалено стягнути із засудженого на користь держави 9742,60 грн процесуальних витрат на залучення експертів.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 травня 2020 року близько 23:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти грошові кошти в сумі 199 грн, ошийок свинячий загальною вагою 1755 г вартістю 238,50 грн, філе куряче вагою 715 г вартістю 52,12 грн, рюкзак зеленого кольору з емблемою "PILOT FO" вартістю 103,93 грн, риболовецьку котушку марки "Okuma Sting Ray S 330" вартістю 300 грн, риболовецьку котушку марки "Okuma Avenger AV30a" вартістю 600 грн, а всього намагався викрасти належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 1493,55 грн, однак з причин, які не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки з указаним майном був затриманий працівниками поліції на місці вчинення злочину.
Цей епізод місцевий суд кваліфікував за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, а саме як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що належить потерпілому
ОСОБА_2, поєднане з проникненням у інше приміщення.
Також 08 травня 2020 року близько 23:00 екіпаж патрульної поліції "Вікінг ТОР 5" у складі інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_3 (далі - інспектор взводу № 2 роти ТОР), інспекторів цього ж взводу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи відповідно до своїх посадових обов`язків, з метою надання допомоги екіпажу патрульної поліції "Вікінг 107" під час реагування на повідомлення з гарячої лінії "102" про спрацювання сигналізації
в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованому в будинку АДРЕСА_2, прибув за вказаною адресою.
З`ясувавши, що у приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2" незаконно проникла і перебуває там стороння особа, з метою її виявлення та затримання члени екіпажу патрульної поліції "Вікінг ТОР 5" інспектори ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які були
у форменому одязі, увійшли до приміщення кафе та дев`ять разів уголос повідомляли про присутність у приміщенні кафе працівників правоохоронного органу, можливість застосування ними табельної вогнепальної зброї та про вимогу сторонній особі вийти до них із піднятими руками.
Далі, інспектори ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у приміщенні кухні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" виявили ОСОБА_1, який, незаконно перебуваючи у зазначеному приміщенні, будучи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи та достовірно знаючи про те, що перед ним працівники поліції, умисно і з метою погрози вбивством наставив
у бік інспектора ОСОБА_3 пістолет "RETAY 84FS" № НОМЕР_1 калібру
9 mm Р.А.К., який згідно з висновком експертизи зброї від 19 червня 2020 року № 679
є стартовим пістолетом, до категорії вогнепальної зброї не належить та призначений для створення звукових ефектів пострілів із застосуванням холостих патронів. Указаний пістолет інспектор ОСОБА_3 сприйняв як вогнепальну зброю, а погрозу з боку ОСОБА_1 як реальну погрозу своєму життю у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків та, намагаючись її уникнути, здійснив два постріли зі своєї табельної вогнепальної зброї в бік ОСОБА_1 .
Цей епізод місцевий суд кваліфікував за ч. 1 ст. 345 КК як погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В уточненій касаційній скарзі захисник Басенко О. О., не погоджуючись із судовими рішеннями з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що вирок місцевого суду в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК, ґрунтується на припущеннях. Крім того, суд першої інстанції не усунув розбіжностей у показаннях свідків та потерпілого,
що, на думку захисника, свідчить про обвинувальний ухил місцевого суду і у свою чергу призвело до порушення принципу змагальності. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на вищевказані порушення місцевого суду, чим порушив вимоги статей 370
та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Засуджений підтримав касаційну скаргу захисника та просив скасувати оскаржені судові рішення.
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника і просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У зв`язку з цим висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, за обставин, установлених місцевим судом, Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині захисник не оскаржував.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, як убачається зі ст. 94 КПК, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Дії засудженого ОСОБА_1 за епізодом погрози вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язківза ч. 1 ст. 345 КК кваліфіковано правильно. Вирок у цій частині відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим
і вмотивованим.
Апеляційний розгляд згідно з ч. 1 ст. 405 КПК здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою
31 КПК.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою
і вмотивованою.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався.
Зокрема, захисник засудженого в апеляційній скарзі просив скасувативирок місцевого суду та ухвалити рішення, яким закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 345 КК
у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1
ст. 284 КПК, посилався на те, що суд не надав належної оцінки як доказу фактичним даним, що містяться у показаннях ОСОБА_1, який не визнав своєї винуватості за
ч. 1 ст. 345 КК, вказавши, що злочину він не скоював. Вважав, що всупереч вимогам статей 22, 91, ч. 1 ст. 92 КПК сторона обвинувачення під час судового провадження не надала суду належних та об`єктивних доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_1,
та не спростувала доводів сторони захисту про його невинуватість за ч. 1 ст. 345 КК.
Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення відповідно до приписів ст. 404 КПК
в межах доводів, наведених в апеляційній скарзі, установив, що висновок районного
суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК, підтверджується показаннями потерпілого
ОСОБА_3, який суду пояснив, що працює інспектором патрульної поліції
та 08 травня 2020 року з 15 год і до 03 год наступного дня він спільно з ОСОБА_4
і ОСОБА_5 перебували на чергуванні. Були вдягнуті у формений одяг, який має шеврони та напис "поліція", бронежилет був зі світловідбивним позначенням номера. Мали при собі табельну вогнепальну зброю. О 23 год зателефонував черговий і попросив надати допомогу іншому патрулю на АДРЕСА_2 . По приїзду на місце їм повідомили, що помітили пересування невідомого, який проник до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2". Після вигуку "Поліція!" почули хлопок і побачили спалах, подумавши, що це пістолет. Прийняли рішення заходити. Охорона відкрила їм вхідні двері кафе. Першим заходив потерпілий, за ним
- ОСОБА_4, третім йшов ОСОБА_5, який підсвічував ліхтарем. При вході неодноразово попереджали, що присутня поліція і гучно подавали команди виходити
з піднятими руками, а також повідомляли про можливість застосування вогнепальної зброї. Обійшовши все приміщення, дійшли до кухні. З вулиці двоє колег підсвічували кухню ліхтарями, тому було видно підлогу і засудженого. Під столом побачили людські ноги. Вони почергово давали команди показати руки і виходити, попереджали про намір застосування вогнепальної зброї. Але ОСОБА_1 не реагував і лежав на спині на підлозі, руки його були на животі. Сміттєвий бак стояв біля його голови, ОСОБА_4 сховав пістолет і відтягнув сміттєвий бак. Пістолет залишався в руках лише у
ОСОБА_3, бо він прикривав ОСОБА_4 . Останній став торкатися плеча засудженого, який у цей час дістав правою рукою з-за пояса пістолет і направив його у бік ОСОБА_3 . На його погляд, ОСОБА_1 мав намір скористатися зброєю. Побачивши це, ОСОБА_3 двічі вистрелив. Після цього інспектори сховалися за укриття, а вийшовши через декілька секунд побачили, що ОСОБА_1, тримаючи в правій руці пістолет, з рюкзаком за плечима намагається втекти через вікно. Потерпілий з ОСОБА_4 вибили у ОСОБА_1 пістолет і повалили його на підлогу. Після затримання засудженого викликали швидку.
Обставини, вказані потерпілим ОСОБА_3, безпосередньо підтвердили під час судового розгляду місцевим судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їх показання невикликали жодних сумнівів у колегії суддів, оскільки за своїм змістом вони відтворюють обставини, а також узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 345 КК.
При цьому апеляційний суд, проаналізувавши ці показання, обґрунтовано зазначив, що всі свідки - співробітники поліції діяли в умовах ближнього бою, усвідомлюючи, що їхньому життю загрожує небезпека, постійно перебували в стресовій ситуації. Кожен із них спеціально не фіксував усіх обставин картини затримання ОСОБА_1, а дав суду показання про ті обставини, які об`єктивно міг сприйняти. Застосування табельної зброї співробітниками поліції є реакцією на дії ОСОБА_1, тобто на погрозу ним життю
і здоров`ю співробітника правоохоронного органу. Направлення пістолета, навіть такого, що не є вогнепальною зброєю, в працівника поліції є погрозою його убивства.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду та звертає увагу, що погроза вбивством працівнику правоохоронного органу може виявлятись у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів),
а також у жестах або інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням убивства. Крім того, для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози не є обов`язковим (абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, честь, гідність
та власність суддів і працівників правоохоронних органів" від 26 червня 1992 року № 8
із змінами, внесеними постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня
1997 року № 12).
У цьому аспекті також неспроможними є доводи захисника щодо суттєвих розбіжностей між показаннями свідків та потерпілого. Оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, показання вищевказаних учасників не мають суттєвих розбіжностей, а деякі неточності між цими показаннями є несуттєвими.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК, крім фактичних даних, що містяться у показаннях потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, підтверджені сукупністю інших доказів, зокрема фактичними даними, які містяться:
- у протоколах проведення слідчих експериментів від 21 травня 2020 року з відеозаписами, згідно з якими свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили і показали на місці, як 08 травня 2020 року близько 23:00 вони разом із ОСОБА_3 у складі екіпажу "Вікінг ТОР 5" прибули на допомогу іншому екіпажу до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" під час огляду приміщення кафе та затримання невідомої особи останній, не реагуючи на повідомлення, що працює поліція, і на команди вийти з піднятими руками, дістав пістолет з-за пояса спереду і направив його вбік ОСОБА_6, той, у свою чергу, зробив два постріли з табельної вогнепальної зброї;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 21 травня 2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_3 пояснив і показав на місці, як 08 травня 2020 року близько 23:00 він, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у складі екіпажу "Вікінг ТОР 5" прибули на допомогу іншому екіпажу до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2". Під час огляду приміщення кафе та затримання невідомої особи останній, не реагуючи на повідомлення, що працює поліція, і на команди вийти з піднятими руками, дістав пістолет з-за поясу спереду і направив у його бік, він, у свою чергу, зробив два постріли з табельної вогнепальної зброї;
- протоколах пред`явлення особи для впізнання від 21 травня 2020 року, згідно з якими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 упізнали ОСОБА_1 як особу, яка проникла 08 травня 2020 року в приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" та була ними затримана. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що в ході затримання, ОСОБА_1 направив пістолет у його бік;
- протоколі огляду речей від 14 травня 2020 року, відповідно до якого слідчий оглянув диск DVD-R із відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, на якому зафіксована обстановка затримання 08 травня 2020 року патрульними поліцейськими ОСОБА_1 ;
- протоколі огляду місця події від 09 травня 2020 року з планом-схемою та відеозаписом, згідно з яким слідчий провів огляд приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", в ході чого на підлозі в кухні біля плитки був виявлений предмет, ззовні схожий на пістолет, з маркуванням "RETAY", у його патроннику - набій, у сміттєвому контейнері - предмет, ззовні схожий на гільзу, під вікном - пошкоджена металопластикова труба, під столом - предмети, ззовні схожі на кулю та гільзу;
- висновку експерта від 19 червня 2020 року № 679, відповідно до якого наданий на дослідження предмет є стартовим пістолетом "RETAY 84 FS" № НОМЕР_2 калібру 9 mm P.A.K., виробництва Туреччини, який до категорії вогнепальної зброї не належить,
а призначений для створення звукових ефектів пострілів із застосуванням холостих патронів відповідного калібру. Надана на дослідження гільза відстріляна зі стартового пістолета "RETAY 84 FS" № НОМЕР_2 ;
- копією висновку службового розслідування з метою перевірки підстав застосування лейтенантом поліції ОСОБА_3 табельної вогнепальної зброї "Форт-17", затвердженого 09 червня 2020 року начальником Департаменту патрульної поліції, згідно з яким визнано правомірним застосування ОСОБА_3 табельної вогнепальної зброї.
Суд ретельно перевірив, зокрема, і факт виконання потерпілим ОСОБА_3 своїх службових обов`язків на час події, що підтверджується дослідженими у місцевому
суді фактичними даними, які містяться: у копії книги нарядів роти ТОР, згідно з якою
08 травня 2020 року в проміжок часу з 14:32 до 14:34 ОСОБА_3, ОСОБА_4
та ОСОБА_5 отримали табельну вогнепальну зброї і заступили на чергування; розстановка сил та засобів роти ТОР УПП в Чернігівській області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заступили на чергування у місті з 09:00 08 травня до 03:00 наступного дня в складі автопатруля з позивним "Вікінг ТОР 5";
витягу з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
від 18 червня 2018 року № 578 о/с, копії службових посвідчень, згідно з яким лейтенанти поліції ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призначені на посаду інспекторів взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної
поліції в Чернігівській області; копії посадової інструкції інспектора взводу роти
тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.
Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК у частині необхідності повторного дослідження доказів є безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові
від 21 січня 2016 року у справі № 5-249кс15, повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду такий факт установлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.
Як видно з ухвали апеляційного суду, суд, обмежившись аналізом в ухвалі доказів, досліджених судом першої інстанції, і висновків цього суду, не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки погодився з оцінкою доказів, наданою місцевим судом, а отже, застосована ним процедура не суперечила встановленим
у статтях 22, 23 КПК засадам змагальності та безпосередності дослідження показань, речей і документів.
З огляду на вказані норми процесуального закону апеляційний суд обґрунтовано відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, оскільки захисник не обґрунтував, що докази в суді першої інстанції досліджувалися не повністю або з порушеннями.
Крім того, доводи захисника щодо порушення судами обох інстанцій принципу змагальності, а також зайняття судами обох інстанцій позиції сторони обвинувачення
є неспроможними, оскільки не обґрунтовані жодними конкретними доводами.
Інші доводи захисника стосовно оцінки фактичних обставин та дослідження доказів Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів, воно
є справедливим.
Як видно із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК) визначається не лише його суворістю, а й домірністю, яка є проявом справедливості.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне
й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
За змістом наданих судових рішень, у цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено
з порушенням визначених у законі загальних засад.
Місцевий суд, урахувавши ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК належать до категорії тяжких та нетяжких, зміст досудової доповіді старшого інспектора Ріпкинського РС філії ДУ "Центр пробації" в Чернігівській області, згідно з якою виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції
від суспільства, особу засудженого, який на підставі ст. 108 КК раніше не судимий,
до адміністративної відповідальності не притягувався, його сімейний та матеріальний стан, стан здоров`я, вік, негативну характеристику за місцем мешкання, за відсутності обставин, що пом`якшують його покарання, і за наявності обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо призначеного покарання і зазначив, що воно є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК, оскільки за своїм видом і розміром є обґрунтованим, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Правових підстав вважати таке покарання за наявних у справі матеріалів явно несправедливим унаслідок суворості немає.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2020 року та ухвала Чернігівського апеляційного суду від 28 січня 2021 року щодо ОСОБА_1
не суперечать положенням статей 84, 94, 370, 374, 404, 412-415, 419 КПК, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, які могли бути безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, КПК, Верховний Суд