ПОСТАНОВА
Іменем України
21 вересня 2021 року
Київ
справа №826/12232/16
адміністративне провадження № К/9901/55142/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник позивача - Магда В.А.,
представник відповідача - Кульчицька С.В.
розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (судді: Безименна Н.В. (головуючий), Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №826/12232/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2016:
- №5469893-1701, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 142342,26 грн;
- №5469894-1701, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 252205,49 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення не містять всієї необхідної інформації, передбаченої Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204. Також вказала на невідповідність визначеного розміру податкових зобов`язань з земельного податку вимогам чинного податкового законодавства щодо підстав нарахування та визначення його розміру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючим органом під час обрахунку земельного податку не використано нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що належать позивачу, за відповідний рік, якою він мав керуватись, докази її застосування відсутні, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 2,3815 га, розташованої у Київській області, м. Буча, з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення з кадастровим номером 3210800000:01:139:0033 та площею 4,2196 га, розташованої у Київській області, м. Буча, з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення з кадастровим номером 3210800000:01:139:0011.
Ірпінською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області 06 червня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №5469893-1701, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 142342,26 гр. та №5469894-1701, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 252205,49 грн.
Також судами встановлено, що згідно з додатком 2 до рішення сесії Бучанської міської ради №2271-71-VI від 25 червня 2015 року зі змінами №108-05-VII від 19 січня 2016 року, ставки земельного податку за земельні ділянки в м.Буча, нормативно-грошову оцінку яких проведено, що перебувають у власності платників податку становлять, зокрема для категорії "землі промисловості" ставка земельного податку становить 2%.
Встановлено, що розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, що підлягає сплаті позивачем за належні їй на праві власності земельні ділянки, контролюючим органом було здійснено на підставі листа Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23 травня 2016 року №01-5/17-16, яким повідомлено, що станом на 01 січня 2016 року середня нормативна грошова оцінка земельних ділянок на території Бучанської міської ради становить, зокрема землі промисловості - 298,85 грн./кв.м.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає, що контролюючим органом було правильно обраховано податкове зобов`язання з земельного податку виходячи з середньої нормативної грошової оцінки земельних ділянок на території Бучанської міської ради відповідно до інформації наданої відділом Держземагенства у м. Бучі Київської області, при цьому суд апеляційної інстанції посилаючись на витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що належать позивачу, не взяв до уваги, що такі витяги були дійсні до 31.12.2012, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин 2016 року.
9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271).
Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вищезазначене також кореспондується з положенням п. 4 Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1066, згідно якого для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості Держземагентством (Держгеокадастр), Рескомземом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими головними управліннями земельних ресурсів - органам державної податкової служби відповідного рівня щодо: проведення нормативної грошової оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель.
Таким чином, з аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що розмір земельного податку встановлюється на підставі нормативно грошової оцінки земельних ділянок, дані про яку формує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та яка подається контролюючому органу не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, згідно якого ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Підпунктом 14 пункту 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, і про нормативну грошову оцінку: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Судами встановлено, що позивач є власником земельних ділянок площею 2,3815 га та площею 4,2196 га розташованих у Київській області, м. Буча, з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення з кадастровими номерами 3210800000:01:139:0033 та 3210800000:01:139:0011.
Також судами встановлено, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган використовував інформацію надану Відділом Держгеокадастру у м.Бучі Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23 травня 2016 року №01-5/17-16, а саме, що станом на 01 січня 2016 року середня нормативна грошова оцінка земельних ділянок з призначенням "землі промисловості" на території Бучанської міської ради становить 298,85 грн./кв.м.
Таким чином, контролюючий орган у відповідності до вимог законодавства на підставі даних з Державного земельного кадастру, наданих Відділом Держгеокадастру у м.Бучі Київської області, провів розрахунок земельного податку за земельні ділянки, які належать позивачу.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом також у постанові від 07 лютого 2019 року у справа №826/22642/15.
Як вбачається з позовної заяви підставою для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень - рішень позивач вказувала на відсутність розрахунку доданого до вказаних рішень та іншої інформації на підставі якої проводився такий розрахунок, не зазначення періоду за який проведено донарахування та не використання нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що належать позивачу за відповідний рік.
Проте посилання на процедурні порушення (не додано розрахунок та іншої інформації) не можуть бути підставою для скасування законних по суті рішень, оскільки земельні ділянки перебували у власності позивача та остання у 2016 році була платником земельного податку з фізичних осіб. Посилання ж на не зазначення періоду за який проведено донарахування не відповідає дійсності, оскільки у податкових повідомленнях - рішеннях від 06.06.2016 №5469893-1701 та №5469894-1701 вказано податковий період " 2016".
Колегія суддів також зазначає, що мотивуючи своє рішення тим, що при визначенні позивачу розміру земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, контролюючий орган був зобов`язаний здійснювати розрахунок із застосуванням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наведеної у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок, належних позивачу, від 18 травня 2012 року із застосуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, наведеним у листах Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15 та Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16, суд апеляційної інстанції не врахував того, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок, належних позивачу, від 18 травня 2012 року № 758 та від 18 травня 2012 року № б/н, які були долучені позивачем до матеріалів справи під час розгляду у суді апеляційної інстанції (а.с. 104-105), були дійсні до 31.12.2012. Інших витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку позивачем до матеріалів справи не долучалось та про наявність таких не зазначалось.
Тому, за наведених обставин, у Суду не має правових підстав стверджувати про об`єктивність доводів позивача щодо невірного обрахування стосовно нього суми податкового зобов`язання зі сплати податку на землю без врахування нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2016 рік, оскільки саме така і була використана контролюючим органом при розрахунку.
Суд також зазначає, що рішення судів, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи (№826/795/14 та №826/22994/15), по аналогічним правовідносинам, які виникли між позивачем та ГУ Міндоходів, не приймаються до уваги, адже стосувались інших податкових періодів, зокрема 2013 та 2014 років. Крім того, як вбачається з рішень судів у таких справах податкові повідомлення - рішення і були скасовані саме на підставі того, що контролюючим органом проводились розрахунки земельного податку позивачу без врахування нормативної грошової оцінки за 2013 та 2014 роки, наданої відділом Держземагентства у м. Бучі Київської області, що суперечить порядку обчислення плати за землю, встановленого Податковим кодексом України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
11. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування податкових повідомлень - рішень, які прийнято контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року підлягає задоволенню.
12. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
13. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі №826/12232/16 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.