Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 307/2028/17
провадження № 61-10081св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,
ОСОБА_2, Державне підприємство "Сетам",
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Рішко Павло Михайлович, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2019 року в складі судді Бобрушка В. І.
та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2020 року
в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Тячівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області), ОСОБА_2, Державного підприємства "Сетам"
(далі - ДП "Сетам"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів.
Позовна заява мотивована тим, що постановою державного виконавця
від 17 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50506196 щодо виконання виконавчого листа № 307/4695/14-ц, виданого 10 червня
2015 року Тячівським районним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 53 682,62 дол. США,
що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить
1 160 406,68 грн заборгованості за кредитним договором, та 10 000 грн пені, а всього на загальну суму 1 170 406,68 грн.
Постановою державного від 22 березня 2017 року у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності на здійснення оцінки предмета іпотеки - нежитлової будівлі магазину площею 210,2 кв. м та земельної ділянки площею 0,0227 га, які розташовані на
АДРЕСА_1 .
У серпні 2017 року позивач дізнався про проведення ДП "Сетам" 31 липня 2017 року з 09.00 год. до 18.57 год. електронних торгів з реалізації вищевказаного предмета іпотеки, переможцем торгів стала ОСОБА_2, яка запропонувала найвищу ціну - 836 000 грн (стартова ціна - 469 213 грн).
Вважає, що електронні торги були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, а також його прав та законних інтересів. Так, жодних публікацій у місцевих засобах масової інформації про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опубліковано не було, позивача не було повідомлено про день, час і місце проведення торгів та про початкову ціну майна. Державний виконавець не з`ясував наявність
у позивача будь-якого іншого майна, крім предмета іпотеки, на яке можна першочергово звернути стягнення. Крім того, державний виконавець
з порушенням вимог закону скасував постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та у цей же день виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки предмета іпотеки. З позивачем не узгоджувався звіт або інший документ, складений за результатами визначення вартості спірного майна. Сума заборгованості за кредитом перевищує вартість предмета іпотеки. Електронні торги не могли бути завершені о 18.57 год.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати електронні торги
з реалізації предмета іпотеки - нежитлової будівлі магазину, площею
210,2 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,0227 га, на
АДРЕСА_1, які відбулися
31 липня 2017 року, недійсними; визнати недійним та скасувати протокол
№ 275786 проведення електронних торгів з реалізації вищевказаного предмета іпотеки.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні правові підстави для визнання недійсними електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 червня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що матеріалами справи підтверджено дотримання організатором порядку проведення електронних торгів. Дії державного виконавця
у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Крім того, позивач пред`явив позов без залучення всіх обов`язкових відповідачів, що
є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Рішко П. М., просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі представник позивача посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень.
Зокрема, у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 205/7791/17-ц (провадження
№ 61-8823св19), Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі
№ 149/3365/16-ц (провадження № 61-13335св18), від 27 травня 2020 року
у справі № 336/7019/17 (провадження № 61-47723св18).
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Рішко П. М., посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), зокрема, на пункт 8 частини першої статті 411, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Вказував, що суд безпідставно залучив до участі у справі як третю особу ОСОБА_3, оскільки її необхідно було залучити до участі у справі як відповідача. Також суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року у справі
№ 307/4695/14-ц, якою на час проведення електронних торгів було зупинено стягнення.
Зазначав, що апеляційний суд порушив пункт 3 частини третьої
статті 411 ЦПК України, оскільки необґрунтовано відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Позивач не отримував повідомлень про порушення основного зобов`язання, тому стягувач не мав правових підстав приймати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Організатор торгів не здійснив публікацій
у місцевих засобах масової інформації про проведення електронних торгів. ОСОБА_1 також не був повідомлений про проведення електронних торгів. Державним виконавцем не з`ясовувалося наявність у позивача будь-якого іншого майна, крім предмета іпотеки, на яке можна звернути стягнення. Проведення оцінки предмета іпотеки проведено з порушенням вимог закону. Електронні торги були завершені завчасно.
Доводи інших учасників справи
ДП "Сетам" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказувало, що спірні торги відбулися відповідно до законодавства, зокрема Закону України "Про іпотеку" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 29 вересня 2016 року
№ 2831/5. ДП "Сетам" розмісило публікацію про проведення електронних торгів з продажу предмета іпотеки у двох засобах масової інформації. Крім того, організатор торгів повідомив про реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкову ціну лота, виконавчу службу, стягувача та боржника (іпотекодавця).
Дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника
у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Рішко П. М., 30 червня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 17 березня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 50506196 щодо виконання виконавчого листа № 307/4695/14-ц, виданого Тячівським районним судом Закарпатської області 10 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 53 682,62 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 160 406,68 грн, та 10 000 грн пені, а всього на загальну суму 1 170 406,68 грн заборгованості за кредитним договором від 20 травня
2008 року та 3 654 грн сплаченого судового збору.
Згідно з постановою про повернення виконавчого документа від 29 липня 2016 року старший державний виконавець Тячівського РВ ДВС ГТУЮ
у Закарпатській областіповернув стягувачу виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Тячівського РВ ДВС ГТУЮ
у Закарпатській області від 22 березня 2017 року скасовано вищевказану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до постанови виконуючого обов`язки начальника Тячівського
РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 22 березня 2017 року скасовано постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 липня 2016 року.
Постановою старшого державного виконавця від 22 березня 2017 року
у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який має здійснити оцінку заставного майна боржника.
Згідно зі звітом Закарпатської товарно-земельної біржі ринкова вартість нерухомого майна - нежитлової будівлі магазину загальною площею
210,2 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,0227 га на
АДРЕСА_1, становить 469 213 грн.
У травні 2017 року Тячівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області звернувся з листом до ОСОБА_1, ТОВ "ОТП Факторинг Україна"
з повідомленням про визначення вартості майна боржника.
Тячівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області 22 червня 2017 року звернувся до ДП "Сетам" із заявою, в якій просив здійснити реалізацію нерухомого майна, а саме: будівлі магазину площею 210,2 кв. м та земельної ділянки площею 0,0227 га, які розташовані на АДРЕСА_1 .
Суди також встановили, що на офіційному веб-сайті ДП "Сетам" (https://setam.net.ua/auction/226152) 29 червня 2017 року внесено відомості про предмет іпотеки, який зареєстровано під лотом № 224616, а також іншу інформацію, зокрема щодо дати електронних торгів - 31 липня 2017 року,
а також стартову ціну - 469 213 грн.
ДП "Сетам" 05 липня 2017 року надіслало Тячівському РВ ДВС ГТУЮ
у Закарпатській області, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 лист,
в якому зазначено відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, а саме: реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкову ціну продажу.
У подальшому (07 та 13 липня 2017 року) на замовлення ДП "Сетам" були опубліковані оголошення в газетах "Закарпатські оголошення" та "Ужгородські оголошення" про те, що будуть проводитись електронні торги щодо реалізації спірного нерухомого майна.
У протоколі проведення електронних торгів № 275786 зазначено, що електронні торги щодо продажу предмету іпотеки розпочалися 31 липня
2017 року о 09.00 год та завершилися цього ж дня о 18.57 год., стартова ціна продажу предмету іпотеки становила 469 213 грн, а переможцем торгів став учасник № 5 - ОСОБА_2, якою було запропоновано цінову пропозицію 836 000 грн.
У протоколі проведення електронних торгів № 291715 зазначено, що переможець торгів ОСОБА_2 не внесла суму за придбане майно, тому переможцем електронних торгів щодо предмету іпотеки став учасник № 4 - ОСОБА_3, якою було запропоновано цінову пропозицію 506 750,04 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відсутні правові підстави для визнання недійсними електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів. Матеріалами справи підтверджено дотримання організатором порядку проведення електронних торгів. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Крім того, позивач пред`явив позов без залучення всіх обов`язкових відповідачів, що є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає
у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто це правочин.
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 465/650/16-ц (провадження
№ 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року в справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18).
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства
(стаття 650 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першої статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем
у майбутньому.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 червня
2021 року у справі № 344/20757/18 (провадження № 61-21439св19).
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару
(частина перша статті 658 ЦК України).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна
є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та/або організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, як відповідачі мають залучатися усі сторони правочину - відповідний орган державної виконавчої служби, організатор електронних торгів і переможець таких торгів.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) та постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 372/1794/19 (провадження № 61-15456св20).
Згідно зі статтею 33 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.
Відповідно до статті 51 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі
у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Суди встановили, що переможцем проведених 31 липня 2017 року торгів визнано ОСОБА_3 .
У справі, що переглядається, позивач пред`явив позов до Тячівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_2, ДП "Сетам". Переможець торгів - ОСОБА_3 не залучена до участі у справі як відповідач.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач пред`явив позов без залучення всіх обов`язкових відповідачів, що є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.
При цьому безпідставним є посилання судів на дотримання організатором порядку проведення електронних торгів, оскільки позов не підлягає задоволенню через неналежний суб`єктний склад, а не у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови
в задоволенні позову.
Встановлені Верховним Судом недоліки, допущені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, не впливають на загальну оцінку правомірності постановлених у справі судових рішень та носять характер формальних міркувань.
За правилом частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням того, що внаслідок постановлення судом касаційної інстанції своєї постанови результат вирішеного спору не зміниться, то відсутні правові підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень з вищевказаних підстав.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суд безпідставно не залучив до участі у справі ОСОБА_3 як відповідача, оскільки визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 лютого
2019 року у справі № 440/863/14 (провадження № 61-16197св18).
Аргументи касаційної скарги про те, що суди не дослідили усі зібрані у справі докази, безпідставно відмовили у призначенні почеркознавчої експертизи та не вірно встановив фактичні обставини справи, не заслуговують на увагу, оскільки позов не підлягає задоволенню через неналежний суб`єктний склад, а не у зв`язку із недоведеністю позовних вимог. Таким чином, вирішення вказаних процесуальних питань не впливає на ту обставину, що позов пред`явлено до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 372/1794/19 (провадження № 61-15456св20).
При вирішенні клопотання про призначення експертизи, апеляційний суд, враховуючи предмет позову та інші обставини справи, мотивував свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.
Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої
статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність
і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня
2020 року у справі № 201/10191/17 (провадження № 61-18737св19).
Верховний Суд враховує перебіг справи в суді першої інстанції та відсутність у розпорядженні апеляційного суду доказів неможливості подання позивачем заяви про призначення експертизи у строки, визначені процесуальним законом, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Саме по собі посилання на те, що апеляційний суд в порушення вимог процесуального закону безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 205/7791/17-ц (провадження № 61-8823св19), Верховного Суду від 10 червня 2020 року
у справі № 149/3365/16-ц (провадження № 61-13335св18), від 27 травня
2020 року у справі № 336/7019/17 (провадження № 61-47723св18), оскільки висновки судів у цій справі не суперечать висновкам касаційного суду, на які містяться вказівки у касаційній скарзі.
Також правовідносини у зазначених як приклади справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли
з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Так, у справі № 205/7791/17-ц фізична особа (боржник) звернулася до суду
з позовом до фізичної особи (переможця електронних торгів), виконавчої служби, ДП "Сетам", треті особи: банк, нотаріус, служба у справах дітей, про визнання проведених електронних торгів недійсними, визнання акта про проведення електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Під час розгляду справи № 205/7791/17-ц суди встановили, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, тому Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність прилюдних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису.
У справі № 149/3365/16-ц фізична особа (боржник) звернулася до суду
з позовом до Міністерства юстиції України, фізичної особи (переможця електронних торгів), треті особи: виконавча служба, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, про визнання недійсним акта державного виконавця про проведення прилюдних торгів
з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд у справі № 149/3365/16-ц виходив з того, що суди попередніх інстанцій не дали жодної оцінки доводам позивача про неповідомлення його як боржника спеціалізованою організацією про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна. Предметом продажу є належна боржнику (позивачу) двокімнатна квартира. Даних про те, що боржник має інше житло, ніж спірна реалізована квартира, матеріали справи не містять. Верховний Суд також зазначив, що суд має перевірити, чи буде досягнуто в даній конкретній справі (№ 149/3365/16-ц) необхідної рівноваги в разі примусової реалізації майна, визначена ціна якого в рази вища від боргу, який підлягає стягненню, чи не покладе на заявника особистий і надмірний тягар, що є порушенням
статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Касаційний суд за результатом перегляду справи № 336/7019/17 дійшов висновку про передчасність висновків судів щодо наявності правових підстав для задоволення позову без залучення до участі у справі належного
відповідача - переможця торгів. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції належним чином не перевірені доводи учасників справи щодо відсутності у позивача права оскаржити результати прилюдних торгів, оскільки судами не встановлені обставини вибуття спірного майна
з власності іншої особи, спадкоємцем якого є позивач.
Таким чином, встановлені фактичні обставини у справах № 205/7791/17-ц,
№ 149/3365/16-ц, № 336/7019/17 та у цій справі є відмінними. Разом з тим, висновки судів у цій справі не суперечать висновкам касаційного суду, на які містяться вказівки у касаційній скарзі.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року (щодо зупинення стягнення) у справі № 307/4695/14-ц за скаргою ТОВ "ОТП Факторинг Україна", де суб`єкт оскарження - Тячівський РВ ДВС ГТУЮ
у Закарпатській області, на дії державного виконавця, оскільки ухвалою цього ж суду від 11 жовтня 2017 року вказану скаргу залишено без розгляду, а заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою від 15 червня 2017 року щодо зупинення стягнення, скасовано.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.