ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа №420/11076/20
адміністративне провадження № К/9901/25480/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 420/11076/20
за позовом Національного природного парку "Тузловські лимани"
до Татарбунарської районної ради Одеської області
треті особи: Одеська обласна державна адміністрація, Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, Білгород-Дністровської районна рада
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Бітова А. І., суддів: Лук`янчук О. В., Ступакової І. Г.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року Національний природний парк "Тузловські лимани" (далі - НПП "Тузловські лимани") звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Татарбунарської районної ради Одеської області (далі - Татарбунарська РР), треті особи: Одеська обласна державна адміністрація (далі - Одеська ОДА), Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області (далі - Приморська СР), Білгород-Дністровська районна рада в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року №740-VII.
2. 13 січня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява НПП "Тузловські лимани" про забезпечення позову, в якій заявник просить:
-зупинити дію рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року №740-VII до набрання рішенням у справі по суті спору законної сили;
- заборонити Лиманській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Лиманська СР) надавати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо земельних ділянок, що знаходяться на території, за рахунок якої була збільшена територія с. Приморське відповідно до рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року №740-VII до набрання рішенням у справі по суті спору законної сили;
- заборонити Лиманській СР затверджувати проекти землеустрою щодо земельних ділянок, що знаходяться на території, за рахунок якої була збільшена територія с. Приморське відповідно до рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року № 740-VII до набрання рішенням у справі по суті спору законної сили;
- заборонити Лиманській СР приймати будь-які інші рішення щодо розпорядження (передання у користування, оренду, власність) земельними ділянками, що знаходяться на території, за рахунок якої була збільшена територія с. Приморське відповідно до рішення Татарбунарської ТР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року № 740-VII до набрання рішенням у справі по суті спору законної сили;
- заборонити Головному управлінню (далі ГУ) Держгеокадастру в Одеській області та його структурним підрозділам погоджувати проекти землеустрою щодо земельних ділянок, що знаходяться на території, за рахунок якої була збільшена територія с. Приморське відповідно до рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року № 740-VII до набрання рішенням у справі по суті спору законної сили;
- заборонити ГУ Держгеокадастру в Одеській області та його структурним підрозділам здійснювати державну реєстрацію земельних ділянок, що знаходяться на території, за рахунок якої була збільшена територія с. Приморське відповідно до рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року № 740-VII до набрання рішенням у справі по суті спору законної сили;
- заборонити ГУ Держгеокадастру в Одеській області приймати та вносити до системи електронного документообігу Держгеокадастру документацію із землеустрою щодо земельних ділянок, що знаходяться на території, за рахунок якої була збільшена територія с. Приморське відповідно до рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року № 740-VII до набрання рішенням у цій справі по суті спору законної сили.
3. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає про те, що рішенням Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року № 740-VII відповідач розширив межі с. Приморське, яке займало площу 495,8593 га, до площі 1 101,2074 га, здебільшого за рахунок земель державної власності, яка входить до меж територій НПП "Тузловські лимани". Зі змісту листа Одеської обласної прокуратури від 25 листопада 2020 року № 15/3/1-221вих-20 позивач дізнався, що відповідачем прийняті рішення щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться на території, за рахунок якої була розширена площа с. Приморське.
На думку заявника невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача. Крім того, існує загроза встановленому природоохоронному режиму на території НПП "Тузловські лимани", які незаконно включені у межі с. Приморське, про що свідчать дії відповідача щодо видачі дозвільних документів та діями ТОВ "Рибацька гавань" та ФОП ОСОБА_1 щодо розміщення інженерно-транспортної інфраструктури на території об`єкта природо-заповідного фонду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2021 року у задоволенні заяви НПП "Тузловські лимани" про забезпечення позову відмовив.
5. Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що забезпечуючи даний позов шляхом, у який просить позивач, до набрання законної сили судовим рішенням у справі, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
6. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2021 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким задовольнив заяву НПП "Тузловські лимани" про забезпечення позову повністю.
7. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем наведені вагомі докази та обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, 12 липня 2021 року Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року.
9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Так, суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову втрутився у дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування в сфері земельних відносин; заборонив вчинення дій щодо земельних ділянок, які взагалі не входять до предмету спору та щодо яких нема претензій позивача; "переписав" всі заходи забезпечення позову, про які клопотався заявник, але не навів жодного обґрунтування того, чому він вживає саме такі заходи; заборонив іншим особам (не відповідачам у справі) вчиняти дії, які не стосуються предмету спору; вжив заходи забезпечення позову щодо земельних ділянок, на які існують чинні та не оскаржені у жодній справі,права осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Також, судом попередньої інстанції не враховано практику Верховного Суду викладену, серед іншого, у постановах від 10 червня 2021 року у справі № 640/21960/20 та від 24 червня 2021 року у справі № 640/27951/20.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 12 липня 2021 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 липня 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Бучик А. Ю., Рибачук А. І.
12. Ухвалою Верховного суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23 вересня 2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
17. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 стаття 2 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Положеннями ч. 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
20. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
21. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
22. Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
23. Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
24. Частинами 1, 4, 5 та 6 ст. 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
25. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
26. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
27. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
28. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
29. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
30. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
31. У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
32. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
33. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
34. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.
35. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Указом Президента України від 01 січня 2010 року 1/2010 "Про створення національного природного парку "Тузловські лимани" постановлено:
Створити на території Татарбунарського району Одеської області національний природний парк "Тузловські лимани".
До території національного природного парку "Тузловські лимани" погоджено в установленому порядку включення 27 865 гектарів земель державної власності, а саме: 2 022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1 705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25 843 гектара земель (у тому числі 3 233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства "Саратське лісове господарство", 21 186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.
36. Поряд з цим, на теперішній час межі НПП "Тузловські лимани" не встановлені в натурі відповідно до чинного законодавства України.
37. Проект створення НПП "Тузловські лимани" передбачає створення НПП "Тузловські лимани" на території Татарбунарського району Одеської області за межами населених пунктів на землях державної власності загальною площею 27 865 га.
НПП "Тузловські лимани" є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об`єктом Смарагдової мережі Європи.
38. Як зазначалось раніше, предметом оскарження у цій справі є рішення Татарбунарської РР "Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" від 19 червня 2020 року №740-VII.
39. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, НПП "Тузловські лимани" зазначає, що на підставі оскаржуваного рішення межі с. Приморське розширені за рахунок земель державної власності, які входять до меж території НПП "Тузловські лимани". Між тим, Лиманській СР вчиняє дії, які спрямовані на передання фізичним та юридичним особам прав на користування земельними ділянками, що є частинами земель, які є предметом спірних правовідносин у цій справі. Передання фізичним та юридичним особам прав на довгострокове користування на 49 років земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності, що є частиною об`єкта НПП "Тузловські лимани, робить неможливим ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення судом позовних вимог, оскільки територія НПП "Тузловські лимани", за рахунок якої розширено межі с. Приморське, буде передана у користування третім особам без врахування її особливо цінного статусу.
40. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що забудова або розширення меж с. Приморське, Татарбунарського району, Одеської області за рахунок земель НПП "Тузлівські лимани" в разі визнання протиправним оскаржуваного рішення ускладнить відновлення попереднього становища, що може нести загрозу НПП "Тузлівські лимани".
Отже, невжиття заходів забезпечення позову, у даній справі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
41. Колегія суддів зазначає, що правомірність або протиправності оскаржуваного рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності доказів у їх сукупності, що буде здійснено під час вирішення спору по суті.
42. Твердження скаржника про те, що настання для позивача можливих негативних наслідків є лише припущенням, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать завданням адміністративного судочинства та юридичній природі існування інституту забезпечення позову, які покликані саме попередити настання відповідних негативних наслідків для особи, яка звертається за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
43. Визначений оскаржуваною ухвалою спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуддя в Україні та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
44. Такого ж висновку в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 420/7613/19.
45. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову НПП "Тузлівські лимани" у визначений позивачем спосіб, а саме: шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 151 КАС України, а також шляхом заборони іншим особам (Лиманській СР та ГУ Держгеокадастру в Одеській області) вчиняти дії, що стосуються предмета спору, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 151 КАС України.
Слід звернути увагу, що вжиті заходи забезпечення позову тимчасово обмежують право на розпорядження земельними ділянками, але не створюють перешкод у користуванні ними.
46. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
47. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
48. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки прийнято з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -