ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 280/988/19
адміністративне провадження № К/9901/36145/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного підприємства "Група Науково-промислових досліджень"
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Семененка Я. В., суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. від 20.11.2019
у справі № 280/988/19
за позовом Приватного підприємства "Група Науково-промислових досліджень"
до Державного агентства рибного господарства України
про визнання протиправним та скасування припису
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Приватне підприємство "Група Науково-промислових досліджень" (далі також - позивач, ПП "Група Науково-промислових досліджень") звернулося до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі також - відповідач), в якому просило визнати незаконним (протиправним) та скасувати припис, винесений позивачу головним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В., про нездійснення промислового вилову водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік" та "Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік".
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис, винесений позивачу головним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В., про нездійснення промислового вилову водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік" та "Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік"; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в сумі 1921,00 грн.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. 23.12.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019.
5. Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
6.16.02.2021 та 25.05.2021 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану з виловом водних біоресурсів.
8. 28.12.2018 Державним агентством рибного господарства видано позивачу дозвіл №87 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) строком дії з 28.12.2018 по 28.12.2023.
9. У цьому дозволі зазначено, зокрема: "(…) Дозволені для вилучення види водних біоресурсів та обсяги вилучення (з посиланням на наказ Мінагрополітики) наказ "Про затвердження квот добування водних біоресурсів загально-державного значення у 2018 році" від 04.01.2018 №2, зареєстрований в Мін`юсті 15.01.2018 №58/31510, хамса азовська, тюлька - добування здійснюється за рахунок загального басейнового обсягу (ліміту) добування без його розподілу на національні обсяги добування (ліміти); калкан азовський - спеціалізований промисел з використанням сіток заборонено, вилучається тільки як прилов; піленгас - спеціалізований промисел з використанням сіток, кошільних та кільцевих неводів заборонено, вилучається тільки як прилов; бички - 195,920 т; інші види риб - за винятком тих, на які встановлено ліміти, а також занесених до Червоної книги України, добуваються як прилов і не лімітуються; кефалеві, креветки, глоса - добуваються в межах загального ліміту або в межах прогнозу допустимого вилову; атерина - добувається без лімітування та квотування …".
10. 05.02.2019 головним державним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В. на адресу позивача видано припис, яким підприємство зобов`язано не здійснювати промисловий вилов водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік" та "Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік".
11. Не погодившись із зазначеним приписом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
12. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2019 №56 "Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.02.2019 №193/33164, (набрав чинності 05.03.2019), затверджено ліміти та прогнози допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік, що додаються.
13. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2019 №57 "Про затвердження квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками у 2019 році", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.02.2019 №194/33165, (набрав чинності 05.03.2019), затверджено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками у 2019 році відповідно до лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2019 №56.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що припис винесений головним державним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В. з вимогою до ПП "Група Науково-промислових досліджень" про нездійснення промислового вилову водних біоресурсів під час дії чинного дозволу, а тому такий припис є незаконним і таким, що обмежує позивача у його правах.
15. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невстановлення заздалегідь на 2019 рік частки добування (вилову) водних біоресурсів ПП "Група Науково-промислових досліджень" є протиправним втручанням та перешкоджанням господарській діяльності позивача з боку органів державної влади, у зв`язку з чим позивач правомірно здійснював вилов рибних ресурсів, а оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що арґументи позивача про можливість здійснення спеціального використання водних ресурсів лише за наявності дозволу є безпідставними. Враховуючи те, що Головним державним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля виявлено факт порушення позивачем правил здійснення промислового рибальства, а саме здійснення промислового вилову водних біоресурсів 31.01.2019 до встановлення уповноваженим органом лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів на 2019 рік, то посадовою особою відповідача правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуваний припис.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом не враховано, що ПП "Група Науково-промислових досліджень" мало законну можливість та право проводити добування тюльки на підставі дозволу від 28.12.2018 №87 з терміном дії до 28.12.2023. Наданим дозволом встановлене обмеження щодо видобування лише щодо вилову бичка; щодо інших видів ВБР частки не встановлені, що відповідає положенням абзацу четвертого статті 28 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів". Дія даного дозволу не скасовувалася та не призупинялася. Оскаржуваним приписом відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння його майном та порушив статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 10, 27, 28 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" та приписи Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України №992. Порядок добування водних біоресурсів у Азовському морі встановлений Тимчасовими правилами промислового рибальства в басейні Азовського моря, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства України від 31.12.199 №172, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.200 №43/4264, (далі також - Тимчасові правила, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Щодо поданих позивачем додаткових пояснень до касаційної скарги, які надійшли до суду 16.02.2021 та 25.05.2021, колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
22. Згідно із положеннями частини другої статті 337 КАС України у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
23. Зважаючи на те, що оскаржувана постанова Третього апеляційного адміністративного суду ухвалена 20.11.2019, касаційна скарга позивача у цій справі від 19.12.2019 надійшла до Верховного Суду 23.12.2019; позивач подав вищезазначені додаткові пояснення до касаційної скарги за межами строку на касаційне оскарження, а тому колегія суддів не враховує такі.
24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначає Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
27. Частиною першою статті 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" передбачено, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з`ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.
28. Згідно з положеннями статті 28 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" спеціальне використання водних біоресурсів (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову.
З метою збереження та забезпечення раціонального використання окремих водних біоресурсів, які інтенсивно експлуатуються та/або характеризуються відповідно до наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, незадовільним станом, встановлюються ліміти промислового вилову на наступний календарний рік, які в подальшому розподіляються на квоти. Перелік видів водних біоресурсів, щодо яких встановлюються ліміти промислового вилучення, та обсяги лімітів на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
Для регулювання промислу водних біоресурсів, щодо яких не встановлюються ліміти вилову, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери його управління, визначає прогноз допустимого вилову на наступний календарний рік. Прогноз допустимого вилову може коригувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв`язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об`єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються.
Порядок затвердження лімітів та прогнозів допустимого вилову водних біоресурсів встановлює Кабінет Міністрів України.
29. У статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що ліміт спеціального використання водних біоресурсів (загальнодопустимий улов) - обсяг вилучення з природного середовища (вилову, добування, збирання) конкретних видів водних біоресурсів на конкретному водному об`єкті, встановлений на певний проміжок часу з метою попередження перевищення прогнозу допустимого вилову;
прогноз допустимого вилову - можливий обсяг вилову водних біоресурсів у рибогосподарському водному об`єкті або районі промислу на промисловий сезон, що визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на підставі науково-біологічних обґрунтувань та може змінюватися (уточнюватися) під час здійснення промислу на основі результатів нових наукових досліджень про стан запасів водних біоресурсів;
квота добування (вилову) - частка ліміту спеціального використання водних біоресурсів, що встановлюється для кожної конкретної юридичної чи фізичної особи та визначається в натуральних величинах або у відсотках від загального ліміту.
30. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" ліміти встановлюються на види (групи видів) водних біоресурсів, щодо яких здійснюється промисел на відповідних водних об`єктах, крім ізольованих об`єктів (із застосуванням споруд або технічних пристроїв, штучно створених водних об`єктів, що використовуються для цілей аквакультури) та об`єктів промислу, запаси яких формуються виключно шляхом штучного розведення водних біоресурсів.
31. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 30 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" ліміти вилову водних біоресурсів розподіляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, ліміти вилову водних біоресурсів, а також прогнози допустимого вилову можуть розподілятися на квоти: користувачів для промислу; наукових установ та організацій; для здійснення контрольного вилову органами рибоохорони; для здійснення рибальства з навчальними та культурно-освітніми цілями; добування (вилову) водних біоресурсів для здійснення рибальства з метою рибництва, відтворення та акліматизації водних біоресурсів; добування (вилову) водних біоресурсів з метою організації любительського та спортивного рибальства.
32. Порядок установлення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2012 №1149 (далі також - Порядок №1149, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
33. Цей порядок визначає процедуру установлення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів у межах юрисдикції України, зокрема у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі України, крім територій та об`єктів природно-заповідного фонду (далі - установлення лімітів та визначення прогнозу допустимого вилову).
34. Згідно з пунктом 2 Порядку №1149 установлення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів здійснюється щороку стосовно кожного виду водних біоресурсів у відповідних рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах). Установлені ліміти поділяються на квоти.
35. Відповідно до пункту 3 Порядку №1149 ліміти не установлюються, а прогноз допустимого вилову не визначається, якщо спеціальне використання водних біоресурсів, стосовно яких у зв`язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об`єкті або через технічні можливості рибного промислу не може бути передбачений обсяг вилучення, загрожує стану їх запасів.
36. Пунктом 5 Порядку №1149 передбачено, що перелік видів водних біоресурсів, стосовно яких установлюються ліміти використання, їх обсяги та визначається прогноз допустимого вилову, затверджується Мінагрополітики.
37. Частиною третьою статті 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав.
38. На виконання цього положення постановою Кабінету Міністрів України №992 від 25.11.2015 затверджено Порядок здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України (далі також - Порядок №992, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
39. Цей Порядок визначає механізм спеціального використання водних біоресурсів, які перебувають в умовах природної волі (крім видів, внесених до Червоної книги України), у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України (далі - рибогосподарські водні об`єкти (їх частини) (пункт 1 Порядку №992).
40. Згідно із пунктом 4 Порядку №992 спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється користувачами водних біоресурсів на підставі дозволу на таке використання у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) після розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову на частки добування (вилову) для промислових та непромислових цілей та резерву добування (вилову).
41. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спеціальне використання водних біоресурсів є можливим тільки після отримання користувачем дозволу на використання біоресурсів та після розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову на частки добування (вилову) для промислових та непромислових цілей та резерву добування (вилову).
42. Однак колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на те, що ним не надано оцінки доводам позивача щодо того, що наданим йому дозволом від 28.12.2018 №87 (з терміном дії до 28.12.2023) встановлене обмеження лише щодо вилову бичка; щодо інших видів ВБР частки не встановлені, з посиланням на положення абзацу четвертого статті 28 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", згідно з яким спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв`язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об`єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються. Судом апеляційної інстанції не перевірено, чи поширюються зазначені положення абзацу четвертого статті 28 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" на спірні правовідносини.
43. Крім цього, судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам позивача, що його діяльність здійснювалася згідно з Тимчасовими правилами промислового рибальства в басейні Азовського моря, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства України від 31.12.1999 №172, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.200 №43/4264.
44. Також судом апеляційної інстанції не перевірено та не надано оцінки доводам позивача щодо того, що, приймаючи оскаржуваний припис, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння його майном та порушив статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод.
45. Однак до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
46. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
47. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
48. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
49. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
50. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
51. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
52. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
53. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
54. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
55. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
56. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
57. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
58. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд