Постанова
іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 396/1539/15-к
провадження № 51-1397км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника (у режимі відеоконференції) Піньковської О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Піньковської О.М. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12013120130000421, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що на підставі ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст.185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, і призначено йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
За пред`явленим обвинуваченням за ч. 3 ст. 185 КК ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано час його попереднього ув`язнення в межах цього кримінального провадження з 18 липня 2013 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 травня 2013 року в період часу з 13:00 до 20:00 з метою нападу та заволодіння майном особи похилого віку ОСОБА_2 проник до квартири АДРЕСА_2, в якій перебувала остання.
Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, ОСОБА_1 кулаками завдав ОСОБА_2 численних ударів по обличчю та голові, в результаті яких потерпілій були спричинені тілесні ушкодження у виді: крововиливів у ділянці нижньої повіки правого ока, на правій виличній ділянці, в ділянці верхньої повіки лівого ока, на шкірі лівої скроневої ділянки голови, передній поверхні лівої вушної раковини, на правій щоці, двох крововиливів на підборідді, шести крововиливів на лівій верхній кінцівці, трьох саден на тильній поверхні лівої кисті, садна на тильній поверхні правої стопи.
Після чого ОСОБА_1 з метою заволодіння майном ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішив позбавити її життя.
Для цього він хустинкою, зв`язаною у вигляді петлі, здавив шию ОСОБА_2, позбавивши її можливості дихати, внаслідок чого спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких потерпіла померла на місці події.
Смерть ОСОБА_2 настала в результаті механічної асфіксії внаслідок удавлення петлею, а ОСОБА_1, не знайшовши матеріальних цінностей у квартирі потерпілої, з місця вчинення злочину зник.
Також ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувався в тому, що 25 травня 2013 року приблизно о 13:35 він, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник до квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрав гроші потерпілого ОСОБА_3 у сумі 1100 грн, чим спричинив останньому шкоду на вказану суму.
У зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК обвинуваченого виправдав.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 17 грудня 2020 року апеляційні скарги прокурора і захисника залишив без задоволення, а зазначений вирок районного суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнив з під-варти в залі суду у зв`язку з повним відбуттям призначеного покарання.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Піньковська О.М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Захисник вказує про недопустимість доказів, які були покладені в основу вироку місцевого суду, а саме протоколу огляду місця події від 14 травня 2013 року, який, на її думку, був складений за відсутності понятих; висновків експертів № 247 від 10 липня 2013 року та № 248 від 11 липня 2013 року, складених за результатами проведення судових молекулярно-генетичних експертиз, які було проведено з порушенням вимог КПК. Зазначає, що була порушена процедура отримання біологічних зразків - нігтів потерпілої і вилучення з місця події хустки потерпілої та її запакування. Стверджує, що порушено вимоги ст. 290 КПК, оскільки суд, задовільнивши клопотання сторони обвинувачення про допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, показання яких не були відкриті стороні захисту, при цьому відмовив захиснику у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а тому вони є недопустимими доказами. За твердженням сторони захисту, апеляційний суд не зважив на допущені порушення й необґрунтовано відхилив вимоги захисника, постановивши ухвалу, яка не відповідає статтям 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення вказаної касаційної скарги, вважав рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими та умотивованими.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що вона, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Вирок у частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК у касаційному порядку не оскаржується.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, ухвалено згідно з положеннями статей 370, 374 КПК з додержанням вимог ст. 23 цього Кодексу на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, які дали в суді потерпілий ОСОБА_2, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_9, зміст цих показань детально відтворено у вироку.
При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було.
Крім того, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував дослідженими в ході судового слідства письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 14 травня 2013 року, згідно з яким у квартирі АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_2 з ознаками насильницької смерті, зафіксована обстановка місця події (в кімнатах № 2, 3 розкидані речі, висунені шухляди з тумби та шафи). Також під час огляду вилучено речові докази (хустинку з шиї трупа жінки), яку упаковано до картонної коробки та обклеєно паперовою биркою з пояснювальними підписами (т. 1, а.к.п. 20-35); протоколом огляду трупа ОСОБА_2 від 14 травня 2013 року; висновком судово-медичної експертизи № 50 від 14 травня 2013 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_2 настала за 16-24 години до моменту дослідження трупа від механічної асфіксії - удавлення петлею (странгуляційна борозна, патологічна рухливість під`язикової кістки і хрящів гортані). Пошкодження, виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_2, мають ознаки прижиттєвого походження. Потерпіла не могла заподіяти сама собі виявлені під час дослідження трупа пошкодження. Садна і крововиливи, виявлені в ході дослідження трупа ОСОБА_2, могли утворитися від травматичної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулаки або взуті ноги людини (т. 2, а.к.п. 38-40); висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 247 від 10 липня 2013 року нігтьових зрізів і зразка крові потерпілої ОСОБА_2, згідно з яким було встановлено, що генетичні ознаки клітин піднігтьового вмісту з лівої та правої рук ОСОБА_2 є змішаними, належать більше ніж двом особам, одна з яких є особою чоловічої генетичної статі, та містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_2 (т. 2, а.к.п. 147-150); висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 287 від 12 липня 2013 року зразка крові ОСОБА_1, згідно з яким встановлено, що генетичні ознаки клітин піднігтьового вмісту з лівої та правої рук ОСОБА_2 є змішаними, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_2 та генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_1 (т. 3, а.к.п. 32-35); висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 248 від 11 липня 2013 року хустки, згідно з яким було встановлено, що генетичні ознаки клітин на двох кінцях хустки в ділянці вузла є змішаними, містять генетичні ознаки, визначені у зразку крові ОСОБА_2 та іншої невстановленої особи чоловічої генетичної статі (т. 2, а.к.п. 161-165); висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 671 від 15 грудня 2013 року, відповідно до якого генетичні ознаки клітин на двох кінцях хустки, в ділянці вузла є змішаними, збігаються між собою та містять генетичні ознаки визначені у зразку крові потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 3, а.к.п. 45-49).
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Твердження у касаційній скарзі захисника про те, що було порушено процедуру отримання біологічних зразків - нігтів потерпілої, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження. Так, свідок ОСОБА_7 (експерт) у судовому засіданні пояснив, що піднігтьовий вміст з обох рук потерпілої ним відбирався під час розтину трупа ОСОБА_2, як і зрізання нігтів, потім ці об`єкти ним було запаковано в конверти, підписано з проставлянням дати і передано слідчому Березюку О.М. (висновок експерта № 50 від 14 травня 2013 року). При цьому він зазначив, що діяв відповідно до вимог п. 4 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, згідно з яким нігті вилучають разом із ростковим шаром із двох пальців кожної кисті (пп. 4.5). Перед відправленням у відділення кожен із названих об`єктів і зразків, включно з тими, які взяті для контролю, вміщують в окремі флакони або пакети, щільно закривають або заклеюють, відповідним чином маркірують і опечатують (пп. 4.8).
Також свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що під час огляду місця події з метою збереження слідів під нігтями ОСОБА_2 руки трупа були запаковані в чорні пакети та зав`язані, що підтверджується зображенням № 24 (т. 1, а.к.п. 34) фототаблиці до протоколу огляду місця події від 14 травня 2013 року, на якому зафіксовано зображення правої руки трупа, одітої у поліетиленовий пакет чорного кольору.
Отже, як правильно встановив місцевий суд, процедуру відібрання нігтьових зрізів з трупа ОСОБА_2 та збереження цих об`єктів для подальшого експертного дослідження було дотримано.
Суд дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16, які пояснювали в суді, що бачили, як увечері 14 травня 2013 року, після того як привезли труп ОСОБА_2 додому, в останньої працівники поліції зрізали нігті. Як убачається з вироку, свідок ОСОБА_8 (дочка потерпілої) у судовому засіданні пояснила, що вдома у потерпілої працівники відбирали відбитки пальців, а нігті в потерпілої не обрізали. Про це свідчить і висновок експерта № 50 від 14 травня 2013 року. Крім того, суд правильно зазначив, що вказані свідки, не маючи спеціальних знань та досвіду проведення дій з отримання та зберігання речових доказів, та враховуючи їх пригнічений моральний стан з приводу смерті потерпілої, помилково вказали, що нігтьові зрізи з рук трупа ОСОБА_2 відбиралися вдома.
Доводи сторони захисту про те, що показання вказаних свідків не відповідають показанням, які вони надавали у судовому засіданні, є необґрунтованими. Так, місцевий суд у вироку не зобов`язаний дослівно викладати текст показань свідків, про те має навести їх узагальнюючий зміст, що підтверджує ту чи іншу обставину, яка має значення у справі, сформулювати діловою, юридичною мовою та зазначати, що "обставина підтверджується". Крім того, у касаційній скарзі захисник не зазначає про те, що показання свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 викладені у вироку неправильно.
Посилання захисника у касаційній скарзі на необхідність визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 14 травня 2013 року, оскільки огляд було проведено і складено за відсутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_13, а підписання протоколу вказаними понятими відбулося не на місці події, а у квартирі ОСОБА_15, є безпідставними з огляду на нижченаведене.
Як убачається із рішень судів попередніх інстанцій, 14 травня 2013 року було проведено огляд місця події у нічний час доби з 00:30 до 05:30 год (тривалий період) (т. 1, а.п.к. 20-35). Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_18 підтвердили в суді, що під час огляду місця події понятими були залучені сусіди ОСОБА_2 - ОСОБА_15 і ОСОБА_13, які своєї участі в огляді місця події не заперечують, а лише вказують на те, що вони не були весь час присутні у квартирі ОСОБА_2, коли там працювали співробітники правоохоронних органів та експерти. Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що у зв`язку з тривалістю огляду місця події поняті могли виходити за власними потребами.
Крім того, свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_13 під час їх допиту детально описали обстановку у квартирі потерпілої ОСОБА_2, яка мала місце на момент проведення огляду місця події, пояснювали, які були тілесні ушкодження на потерпілій, у тому числі і наявність у неї на шиї хустинки. Це вказує на те, що слідча дію проведена за участю понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_13 .
За результатами проведення вказаної слідчої дії було складено протокол огляду місця події, який відповідає вимогам статей 104, 105, 237 КПК, підписаний усіма учасниками слідчої дії, в тому числі й понятими, які це не заперечували, і від яких жодних зауважень чи клопотань не надходило.
Доводи у касаційній скарзі сторони захисту про те, що місцевий суд порушив вимоги ст. 290 КПК, оскільки, задовільнивши клопотання сторони обвинувачення про допит свідків, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, показання яких не були відкриті стороні захисту, при цьому відмовив їй у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а тому вони є недопустимими доказами, безпідставні. Як убачається з матеріалів провадження, а саме з журналу судового засідання та технічного запису судового засідання (т. 13, а.к.п. 113), вказане клопотання суд задовольнив. У процесі судового розгляду згадані свідки сторони захисту неодноразово викликалися у судове засідання, але до суду вони не з`явилися. Під час закінчення судового слідства захисник наголосила про допит вказаних свідків, однак явки до суду їх не забезпечила, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про повторний їх виклик суд відмовив. При апеляційному розгляді сторона захисту не заявляла клопотання про допит вказаних свідків. Крім того, судом також було задоволено клопотання захисника про допит свідків ОСОБА_16 (на досудовому розслідуванні не допитувалася), ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_13, які були допитані судом та їх показанням надано належну оцінку.
Вищевказані свідки сторони обвинувачення були допитані місцевим судом щодо обставин проведення огляду місця події від 14 травня 2013 року з метою перевірки доводів сторони захисту про визнання недопустимим протоколу цієї слідчої дії.
У цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.
Судом провадження розглянуто повно та дотримано змагальності його розгляду. Доводи, наведені в касаційній скарзі щодо інших порушень кримінального процесуального закону, не є такими, що тягнуть скасування оскаржуваних судових рішень.
Посилання сторони захисту про недопустимість речових доказів, а саме короба в середині якого знаходиться жіноча хустка, який був запакований 14 травня 2012 року, а події відбувалися 13 травня 2013 року, що свідчить про те, що дана хустка не належить потерпілій ОСОБА_2 та паперового згортку, у якому знаходилися нігтьові зрізи ОСОБА_2, які під час дослідження у судовому засіданні були відсутні у згортку, не є слушними. Як убачається з журналу судового засідання та технічного запису судового засідання, судом були досліджені вказані речові докази. При цьому прокурор при розпакуванні коробу вказав, що на ньому міститься дата запакування 14 травня 2013 року, коли саме відбувався огляд місця події (з 00:30 до 05:30 год 14 травня 2013 року) і вилучалася жіноча хустка з потерпілої ОСОБА_2 . На зображеннях № 18, 19 і 20 (т. 1, а.к.п. 31-32) фототаблиці до протоколу огляду місця події від 14 травня 2013 року зафіксовано жіночу хустку на потерпілій ОСОБА_2, яка є однаковою за зовнішнім виглядом з жіночою хусткою, яка досліджувалася судом.
Що стосується відсутності у паперовому згортку нігтів потерпілої ОСОБА_2, то порядок зберігання речових доказів, не свідчить про недопустимість таких доказів під час їх збирання та дослідження, вони детально відображені в процесуальних документах органу досудового розслідування та підтверджені показаннями експерта ОСОБА_7 у місцевому суді.
Твердження захисника Піньковської О.М. про відсутність у матеріалах справи достатніх, належних та допустимих доказів, які з об`єктивністю свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає неприйнятними і такими, що спростовуються вищевказаними письмовими доказами, показаннями потерпілого та свідків, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, про що змістовно зазначив у оскаржуваному вироку.
Крім того, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, в тому числі й за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою.
При цьому апеляційний суд не надавав іншої, ніж суд першої інстанції, оцінки дослідженим письмовим доказам та показанням свідків, а лише оцінив ці докази кожен окремо та в сукупності і дійшов обґрунтованого висновку, що доказів, які є належними та допустимими і обґрунтовано покладені місцевим судом в основу вироку, достатньо для визнання ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та ці докази у своїй сукупності беззаперечно "поза розумним сумнівом" доводять його винуватість.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується Верховний Суд.
Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та узгоджується з вимогами ст. 419 КПК.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять посилань на порушення судами обох інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд