Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 198/50/20
провадження № 61-13876св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року у складі судді Гайдар І. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - ТОВ "Лан") про визнання договору оренди землі розірваним, зобов`язання повернути земельну ділянку.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1225982500:01:003:0733, площею 7,3692 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
02 вересня 2014 року між ним та ТОВ "Лан" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 15 років. 01 грудня 2014 року договір зареєстровано реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
Пунктом 7 договору оренди сторони погодили, що орендар кожні п`ять років дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.
05 червня 2019 року, 18 липня 2019 року та 11 грудня 2019 року він направляв відповідачу повідомлення, у яких висловлював свій намір розірвати зазначений договір оренди на підставі пункту 7 договору, оскільки бажає використовувати земельну ділянку самостійно.
Посилаючись на те, що відповідач в порушення пункту 7 договору оренди відмовляє у розірванні договору, чим порушує його права, як власника земельної ділянки, просив: визнати розірваним договір оренди земельної ділянки від
02 вересня 2014 року, укладений між ним та ТОВ "Лан", зареєстрований реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 01 грудня 2014 року, зобов`язати ТОВ "Лан" повернути належну йому земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передбачена пунктом 7 договору оренди можливість його розірвання через кожні п`ять років не є безумовною, оскільки відповідно до пункту 28 договору одностороння відмова від договору можлива лише за наявності вагомих причин. Ураховуючи, що позивач під час розгляду справи не зазначив інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про оренду землі" або положень пункту 27 договору оренди (підстави для розірвання договору), і судом їх не встановлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог
ОСОБА_1, оскільки пункт 7 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на підставу розірвання договору оренди в односторонньому порядку, не містить чіткого визначеної можливості розірвання договору в односторонньому порядку. Зі змісту указаного пункту вбачається, що для розірвання договору необхідна згода відповідача, що виключає можливість його розірвання в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов, що узгоджується з положеннями пунктів 27, 28 договору, відповідно до яких дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (пункт 27), розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається (пункт 28). Зважаючи на те, що позивач не надав доказів наявності інших підстав для розірвання договору земельної ділянки в односторонньому порядку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на не урахування судами попередніх інстанцій правового висновку щодо правильного застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від
02 вересня 2019 року у справі № 623/2421/16-ц, зокрема можливості розірвання договору в односторонньому порядку, якщо зазначене передбачено умовами договору.
Пункт 7 договору оренди земельної ділянки передбачає можливість розірвання договору в односторонньому порядку за наявності двох передумов - попередження орендодавця не пізніше як за 100 днів по свій намір розірвати договір та повідомлення причини такого розірвання (потреба або бажання), за умови дотримання яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України "Про оренду землі" та статті 41 Конституції України, частини першій статті 321 ЦК України, згідно яких право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Висновок судів попередніх інстанцій про те, що пункт 7 договору оренди землі не дає безумовного права на розірвання договору в односторонньому порядку є помилковим та свідчить про неправильне застосування судами положень частин першої, другої статті 651 ЦК України та не застосування частин першої, другої статті 598 ЦК України.
Додатково зауважував, що справа розглядалась судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Лан" на касаційну скаргу, у якому заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що товариство укладало договір оренди земельної ділянки з позивачем з метою довготривалого використання земельної ділянки для ведення своєї господарської діяльності, що передбачено в абзаці 1 пункту 7 договору оренди, згідно якого строк дії договору складає 15 років. Вказував на актуальність та важливість для орендаря довготривалої оренди землі, що визначається особливостями ведення сільськогосподарського виробництва, зокрема ТОВ "Лан" спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних, овочевих та баштанних культур, інших видів сільськогосподарських культур у галузі рослинництва, що є циклічним та потребує значних капіталовкладень в обробіток землі, придбання техніки, насіння, добрив, а тому для отримання прибутку від капіталовкладень необхідний певний період часу, який відповідно до розрахунків та плану господарської діяльності ТОВ "Лан" становить 15 років.
Зазначав, що з огляду на особливості ведення сільськогосподарського виробництва, частиною третьою статті 19 Закону України "Про оренду землі", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12 лютого 2015 року, передбачено заборону на передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства на строк менший, ніж 7 років.
Посилаючись на те, що сторони договору не можуть діяти всупереч положенням договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства, вважав відсутніми підстави для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця зі спливом 5 років після його укладення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1, витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 15 грудня 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.