ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа №580/1381/19
адміністративне провадження № К/9901/28262/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 580/1381/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів, припису про усунення порушень
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Ключковича В. Ю., суддів: Василенка Я. М., Беспалова О. О.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими службовими особами від 02 квітня 2019 року № ЧК 233/374/АВ//П/ПТ/ТД/ІП-ФС-147, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 500 760 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими службовими особами від 02 квітня 2019 року № ЧК 233/374/АВ//П/ПТ/ТД/ІП-ФС-146, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 4 173 грн;
- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області про усунення виявлених порушень від 01 квітня 2019 року № 233/374/АВ/АВ/П.
2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 26 червня 2019 року у задоволенні позову відмовив повністю.
3. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
4. 05 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення примусового стягнення Фортечним відділом Державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 500 760 грн та виконавчого збору у розмірі 50 076 грн на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Черкаській області № ЧК233/374/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-147, в межах виконавчого провадження № 59283423 до набрання рішення в адміністративній справі № 580/1381/19 законної сили;
- зупинення примусового стягнення Фортечним відділом Державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління Держпраці у Черкаській області штрафу в сумі 4 173 грн та виконавчого збору у розмірі 417, 3 грн., на підставі виконавчого документу - постанови Управління Держпраці у Черкаській області № ЧК233/374/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-146 від 02 квітня 2019 року, в межах виконавчого провадження № 59283619 до набрання рішення в адміністративній справі № 580/1381/19 законної сили.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 вересня 2019 року у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
6. Відмовляючи у забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не навів жодних фактів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень відповідача. Позивач не надала доказів, які б підтверджували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Так, ухвала суду апеляційної інстанції прийнята судом без фактичного вивчення заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову та аналізу викладених у ній аргументів. Крім того, судом апеляційної інстанції порушено строк розгляду заяви про забезпечення позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 15 жовтня 2019 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.
11. Ухвалою Верховного суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15 вересня 2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
14. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
15. За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
16. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 стаття 2 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Положеннями ч. 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
19. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
20. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
21. Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
22. Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
23. Частинами 1, 4, 5 та 6 ст. 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
24. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
25. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
26. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
27. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
28. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
29. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
30. У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
31. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
32. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.
34. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову послалася на те, що у відповідності до оспорюваних постанов Фортечним відділом Державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкрито виконавчі провадження № 59283423 та № 59283619, а подання апеляційної скарги, а також відкриття апеляційного провадження не зупиняють дію оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Таким чином, невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
35. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваних постанов суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача такими постановами, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів оскарження постанов державного виконавця Фортечного відділу Державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 06 червня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59283423 та від 07 червня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59283619, і такі не є предметом оскарження (чи дії державного виконавця по примусовому виконанню).
36. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.
37. Порушення апеляційним судом норм процесуального права, на які скаржник посилається в касаційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у забезпеченні позову.
38. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
39. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
40. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
41. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
42. Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а тому ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд