Постанова
Іменем України
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа 545/2979/14-ц
провадження № 61-13630ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,
заінтересована особа -Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б.,
Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області -
Скрипника В. Л. (далі - приватний виконавець).
Скарга мотивована тим, що з відзиву у справі за його скаргою на постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження він дізнався, що постановою приватного виконавця від 21 грудня 2018 року у виконавчому провадженні, де він є боржником, призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення ринкової вартості майна, на яке накладено арешт.
21 січня 2019 року його майно виставлено на електронні торги.
Вказував на допущені приватним виконавцем порушення, а саме: звіт про оцінку майна виготовлено у день призначення суб`єкта оціночної діяльності, що фізично зробити неможливо; його не повідомлено про результати звіту.
Посилаючись на порушення вимог частини першої статті 28, частини сьомої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця у частині визначення вартості арештованого майна, автомобіля марки ВАЗ 211010, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер
НОМЕР_2 ;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця у частині передачі автомобіля марки ВАЗ 211010, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама)
№ НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 на електронні торги системи Державне підприємство "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ").
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року, постановленою у складі судді Гальченко О. О., скаргу
ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця у частині визначення вартості арештованого майна, автомобіля марки ВАЗ 211010, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер
НОМЕР_2 .
Визнано неправомірними дії приватного виконавця у частині передачі арештованого майна, автомобіль марки ВАЗ 211010, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 на електронні торги системи ДП "СЕТАМ".
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції свою ухвалу мотивував тим, що вимоги скарги є обґрунтованими та, на думку суду, доведені матеріалами справи (том 1 а. с. 22-29, 36-96, 125-151, 189, том 2, а.с. 1-47, 59-250, том 3
а.с. 1-237, том 4 а.с. 4-31, 37-39).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця задоволено.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року скасовано, прийнято нове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця відмовлено.
Витрати приватного виконавця з оплати апеляційної скарги у розмірі
2 102 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що ця ухвала не мотивована та необґрунтована, фактично постановлена без встановлення обставин справи, тому не відповідає вимогам статей 451, 265 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, вказав, що посилання ОСОБА_1 на рецензію громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Українське товариство оцінювачів" від 15 квітня 2020 року не є беззаперечним доказом на спростування звіту № 858 про незалежну оцінку майна, проведену ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи". Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Крім того, скаржник не довів невідповідність дій приватного виконавця при здійсненні передачі арештованого майна на електронні торги вимогам Порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 02 вересня
2020 року, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області
від 26 травня 2020 року залишити в силі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
21 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., задоволено клопотання ОСОБА_1, відстрочено сплату судового збору, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Полтавського районного суду Полтавської області.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за його відсутності та за наявності його заяви про відкладення розгляду справи з поважних причин.
Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 як на підставу оскарження постанови вказує, що ці висновки є пріоритетним для застосування під час розгляду цієї справи, оскільки згідно зі статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" учасник виконавчого провадження має право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця. А рецензування звіту з оцінки майна є єдиним законодавчо встановленим способом спростування оцінки майна, вимоги до якого встановлено у статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Заявник стверджує, що про виготовлення звіту вартості майна дізнався зі змісту відзиву на скаргу, тому оскаржив його у строки визначені, Законом України "Про виконавче провадження". Вважає, що виготовлення звіту оцінки в день прийняття постанови про призначення суб`єкта оцінки
є порушенням. Оцінка майна суб`єктом оціночної діяльності проведена
з порушенням вимог статей 3, 9, 11 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Приватний виконавець порушив пункт 3 розділу ІІ Порядку, оскільки передав арештоване майно на реалізацію, не ознайомивши його
з результатами визначення вартості майна.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року приватний виконавець подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою приватного виконавця від 01 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56891834 з примусового виконання виконавчого листа № 545/1979/14-ц, виданого Полтавським районним судом Полтавської області 15 грудня 2017 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором
у розмірі 125 109,85 грн.
Постановою приватного виконавця від 01 серпня 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження № 56891834.
21 грудня 2018 року постановою приватного виконавця призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та залучено для проведення оцінки арештованого майна
ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи".
21 грудня 2018 року ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" складено звіт про незалежну оцінку майна за № 858. Об`єкт оцінки - колісний транспортний засіб ВАЗ 211010, державний номерний знак НОМЕР_2 ; власник - ОСОБА_1
22 грудня 2018 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про визначення вартості майна за вих. № 3788 від 21 грудня 2018 року.
28 січня 2019 року за вих. № 407 приватний виконавець направив до ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна за виконавчим провадженням № 56891834.
Скаржник звернувся до районного суду 23 квітня 2019 року зі скаргою на дії та рішення виконавця.
15 квітня 2020 року громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Українське товариство оцінювачів" надало рецензію на висновок суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання від 21 грудня 2018 року.
Копію рецензії долучено до матеріалів справи згідно із заявою
ОСОБА_1 від 22 квітня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Мотивувальна частина
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо оскарження дій приватного виконавця в частині визначення вартості арештованого майна
За змістом частин першої-третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Частина п`ята статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" надає учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року
у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та
від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження
№ 14-187цс19) викладено правовий висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) дійшла висновку про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Згідно з частиною першою, третьою статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.
З урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
У свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" не містить обов`язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.
Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку про те, що не передбачено обов`язку Міністерства юстиції України на здійснення з власної ініціативи рецензування звіту про оцінку майна боржника. Водночас ОСОБА_1 не надано доказів того, що він подавав державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку майна
від 21 грудня 2018 року, а останній відмовив у призначенні рецензування звіту.
З урахуванням того, що стаття 57 Закону України "Про виконавче провадження" не пов`язує момент передачі майна на реалізацію із оскарженням результатів визначення вартості чи оцінки майна, а отже, майно могло бути передане на реалізацію незалежно від наявності чи відсутності оскарження оцінки автомобіля зі сторони боржника
ОСОБА_1 .
Крім того, встановлено, що 22 грудня 2018 року приватним виконавцем направлено ОСОБА_1 повідомлення про визначення вартості майна від 21 грудня 2018 року. Отже, боржник був повідомлений про наявність звіту про оцінку майна у встановлений частиною першою статті 28, частиною п`ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" спосіб. Таким чином, законодавець визначив обов`язок виконавця повідомити про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам саме простим поштовим відправленням.
Однак до суду ОСОБА_1 звернувся 23 квітня 2019 року, а рецензію на звіт про оцінку майна (автомобіля) від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи лише 22 квітня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку цьому доказу, правильно вважав, що посилання ОСОБА_1 на вказану рецензію не є беззаперечним доказом на спростування звіту про незалежну оцінку майна, проведену ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи", що в свою чергу узгоджується з положенням статей 12, 13, 81 ЦПК України, статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".