ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 420/6968/20
адміністративне провадження № К/9901/35077/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/6968/20
за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0456, командира військової частини А0456 третя особа на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (ухвалену суддею Катаєвою Е.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Кравченка К.В. )
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А0456, командира в/ч А0456, за участю третьої особи на стороні відповідачів: Державної казначейської служби України, в якому просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати рішення командира в/ч А0456 контр-адмірала Неїжпапа О.Л., оформлене п. 11 наказу командира військової частини А0456 № 128 (по стройовій частині) від 07.07.2020, про скасування п.2 наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року;
1.2. зобов`язати командира в/ч А0456 контр-адмірала Неїжпапа О.Л. утриматися від прийняття рішень на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі №815/7098/16 по скасуванню рішень Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, оформленних абзацами 4, 8 п. 2 наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018, якими визначена виплата щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.01.2002 року по 25.07.2014 року в розмірі 656 823 гривні 35 копійок та здійснення військовою частиною А35І9 всіх належних перерахувань до Пенсійного фонду України за період з 30.01.002 року по 25.07. 2014 року;
1.3. стягнути з військової частини А0456 на його користь на відшкодування заподіяної рішенням командира військової частини А0456 моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року у справі №2а-6803/09/1570:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України №666 від 17.08.2009 року про звільнення капітана 1 рангу ОСОБА_1 з військової служби у запас за віком;
- скасовано наказ командира в/ч А2238 №519 від 08.10.2009 року про виключення капітана 1 рангу ОСОБА_1 зі списків особового складу Західної військово-морської бази ВМС ЗС України та зняття зі всіх видів забезпечення;
- поновлено капітана 1 рангу ОСОБА_1 з 08.10.2009 року на військовій службі на посаді не нижче тієї, яку він обіймав станом на 29.10.2002 року.
2.1. Наказом Міністра оборони України №150 від 05.03.2015 року, який прийнято на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі № 2а-6803/09/1570, зокрема, скасовано, наказ МОУ від 17.08.2009 року №666 про звільнення ОСОБА_1 з 08.10.2009 року та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування ВМС ЗСУ.
2.2. В подальшому наказом Міністра оборони України №428 від 13.05.2016 року капітана І рангу ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за п. б (за станом здоров`я).
2.3. На підставі наказу Міністра оборони України №428 від 13.05.2016 року, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі №2-а-6803/09/1570, командуванням ВМС ЗСУ винесено наказ №230 від 14.11.2016 року (по стройовій частині), пунктом 1 якого:
- капітана І рангу ОСОБА_1, начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.05.2016 року №428 з військової служби у відставку за п. "б" ч. 7 ст. 26 (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 14.11.2016 року справи та посаду здав. З 14.11.2016 року виключити зі списків особового складу командування Військово-морських Сил Збройних Сил України, зняти зі всіх видів забезпечення та направити для зарахування до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси;
- виплатити грошову допомогу при звільненні з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу у Збройних Силах за 45 календарних років у розмірі 195 378,75 грн. відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260;
- виплатити грошове забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум за період з 30.01.2002 року по 25.07.2014 року за пунктом 12 постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі №2-а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових, щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму 656 823,35 грн.;
- житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений, перебуває на квартирному обліку при військовій частині А0456;
- командиру військової частини А3519 одночасно з виплатою здійснити усі належні перерахування до органів Пенсійного фонду України за період з 30.01.2002 року по 25.07.2014 року.
2.4. Рішенням суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16 вищезазначений наказ №230 від 14.11.2016 року (пункт 1 наказу) визнаний протиправним та скасований та зобов`язано командування ВМС ЗСУ поновити ОСОБА_1 з 14.11.2016 року у списках особового складу командування ВМС ЗСУ та на всіх видах забезпечення; зобов`язано командування ВМС ЗСУ здійснити повний розрахунок ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку.
2.5. Наведене рішення виконано Командуванням ВМС ЗСУ виданням наказу №262 від 26.12.2018 року.
2.6. Пункт 2 вказаного наказу містить вісім абзаців, у тому числі щодо поновлення ОСОБА_1 з 14.11.2016 у списках особового складу Командування ВМС ЗСУ та на всіх видах забезпечення, про виплату грошового забезпечення, про здійснення усіх належних перерахувань до органів ПФУ.
2.7. По справі № 815/7098/16 ОСОБА_1 подав заяву в порядку ст. 383 КАС України.
2.8. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі № 815/7098/16 задоволена його заява в порядку ст. 383 КАС України в цій справі та суд визнав протиправним рішення Командування ВМС ЗСУ, прийняте на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року у справі №815/7098/16, про поновлення ОСОБА_1 з 14.11.2016 року у списках особового складу командування ВМС ЗСУ на всіх видах забезпечення, оформлене абзацом 1 п. 2 наказу командування ВМС ЗСУ №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 р., і таким, що порушує права позивача; визнано протиправним рішення командування ВМС ЗСУ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу командування ВМС ЗСУ та зняття зі всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року, оформлене абзацом 2 п. 2 наказу командування ВМС ЗСУ №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року, і таким, що порушує права позивача.
2.9. Судом вирішено про викладені в ухвалі суду порушення вимог законодавства довести до відома Командування ВМС ЗСУ та про необхідність про вжиті заходи на усунення цих порушень повідомити суд в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
2.10. До суду надійшов лист від представника Командування ВМС ЗСУ, відповідно до якого на виконання ухвали суду від 17.03.2020 року про визнання протиправними рішень, прийнятих на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16, наказом Командування ВМС ЗСУ від 07.07.2020 року №128, рішення командувача ВМС ЗСУ від 26.12.2018 року №262 - скасовано.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, у відкритті провадження відмовлено.
3.1. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні правовідносини по даній справі є такими, що вирішені рішенням суду від 20 квітня 2017 року у справі №815/7098/16, яке набрало законної сили, та стосуються виконання вказаного рішення суду.
IV. Касаційне оскарження
4. Не погодившись з ухвалою суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4.1. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права. Зокрема вказує, що позовна заява у даній справі №420/6968/20 містить нові підстави для звернення з зазначеним предметом позовних вимог і до цих вимог не застосовані вимоги процесуального права, визначені статтею 383 КАС України.
5. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Оцінка Верховного Суду
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
7. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
8. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
10. Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
11. Як установлено статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
12. Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
13. Згідно з частиною 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
14. Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач по даній справі №420/6968/20 просить визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини А0456 контр-адмірала Неїжпапа О.Л., оформлене пунктом 11 наказу командира військової частини А0456 №128 (по стройовій частині) від 07 липня 2020 року, про скасування пункту 2 наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №262 (по стройовій частині) від 26 грудня 2018 року.
16. Підставою для видання вказаного наказу зазначена доповідна записка полковника юстиції Залюбовського Л.В., згідно з копією якої він пропонував командувачу ВМС ЗСУ скасувати пункт 2 наказу №262 від 26.12.2018 року у зв`язку з тим, що вказаний наказ №262 від 26.12.2018 року був виданий на виконання постанови суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16. Разом с тим, ухвалою суду від 17.03.2020 року у порядку статті 383 КАС України рішення Командування ВМС ЗСУ №262 від 26.12.2018 року визнано протиправним.
17. Таким чином, накази №262 від 26 грудня 2018 року та № 128 від 07 липня 2020 року стосуються виконання рішення по справі №815/7098/16.
18. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
19. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
20. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незгода позивача із способом та порядком виконання рішення суду від 20 квітня 2017 року по справі №815/7098/16 та ухвали суду в порядку статті 383 КАС України не може бути предметом розгляду нової справи, оскільки стосуватиметься виконання вже розглянутої справи №815/7098/16.
21. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
22. Обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
23. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 та від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
24. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини по даній справі є такими, що вирішені рішенням суду від 20 квітня 2017 року у справі №815/7098/16, яке набрало законної сили, та стосуються виконання вказаного рішення суду.
25. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
26. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
27. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
28. Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
29. Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
30. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
31. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
33. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -