Постанова
Іменем України
06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 456/2650/19
провадження № 61-5341св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Військова частина А2847,
третя особа - Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2847, третя особа - Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії
за касаційною скаргою Військової частини А2847 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року у складі судді Саса С. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини А2847 (далі - ВЧ А2847), оформлене протоколом від 29 листопада 2018 року № 175, про зняття його та членів його сім`ї: дружини - ОСОБА_2, сина - ОСОБА_3, дочки - ОСОБА_4 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий; зобов`язати ВЧ А2847 поновити його та членів його сім`ї на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий, у загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку, що і станом на 29 листопада 2018 року, із збереженням часу перебування на обліку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він проходив військову службу у ВЧ А2847 на посаді оперативного чергового командного пункту військової частини. Наказом командира повітряного командування "Захід" (по особовому складу) від 14 вересня 2018 року № 73 він був звільнений з військової служби. Рішення про припинення з ним контракту прийняте у зв`язку з набуттям права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На час звільнення з військової служби він перебував у ВЧ А2847 на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житла, складом сім`ї чотири особи, у загальній черзі на отримання житла. Наказом командира у ВЧ А2847 від 14 листопада 2018 року № 265 виключений з списків особового складу частини, у зв`язку з чим рішенням житлової комісії у ВЧ А2847 від 29 листопада 2018 року його та членів сім`ї було знято з квартирного обліку. Вважає, що відповідач незаконно зняв його та членів його сім`ї з квартирного обліку, оскільки підставою його звільнення стало виникнення в нього права на пенсію (отримання пенсійного забезпечення). У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Стрийський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 07 лютого 2020 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення житлової комісії у ВЧ А2847, оформлене протоколом від 29 листопада 2018 року № 175, про зняття ОСОБА_1 та членів його сім`ї: дружини - ОСОБА_2, сина - ОСОБА_3, дочки - ОСОБА_4 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий. Зобов`язав у ВЧ А2847 поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий у загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку, що і станом на 29 листопада 2018 року, із збереженням часу перебування на обліку. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки позивач є ветераном військової служби, він не підлягав зняттю з квартирного обліку за місцем попередньої служби у ВЧ А2847 у зв`язку з тим, що зберігав право перебувати на цьому обліку до одержання постійного житла, а тому рішення житлової комісії є незаконним.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Апеляційний суд Львівської області постановою від 25 січня 2021 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що з позивачем припинено контракт та було звільнено у запас у зв`язку з набуттям права на пенсію. Позивач є ветераном військової служби і не забезпечений постійним або службовим житлом.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2021 року ВЧ А2847 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Як підставу касаційного оскарження зазначенонеобхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі позивач є колишнім військовослужбовцем Збройних Сил України, що зумовлює застосування інших спеціальних нормативних актів, ніж застосовані у справі № 752/5881/15-ц. Предметом спору у справі № 752/5881/15-ц є рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово колишнього працівника Служби безпеки України. При цьому Верховний Судом використав для обґрунтування своєї правової позиції спеціальні нормативно-правові акти, зокрема Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262 та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затверджену наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792. Ці нормативно-правові акти не можуть бути застосовані до правовідносин, щодо яких виник спір у справі № 456/2650/19, оскільки позивачем у справі є колишній військовослужбовець Збройних Сил України, що зумовлює застосування інших спеціальних нормативних актів. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц не розглядалося питання щодо поновлення на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, разом з позивачем його повнолітніх дітей. При розгляді справи № 456/2650/19 суди поновили на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, не лише позивача, а і його повнолітніх дітей.
Суди не надали оцінки твердженню відповідача про те, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який чітко визначає коло колишніх військовослужбовців, які мають право залишатися на квартирному обліку після звільнення з військової служби: "військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла".
Також суди попередніх інстанції безпідставно посилалися на Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 31 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція № 737), оскільки на момент зняття позивача та членів його сім`ї з обліку військовослужбовців вже діяла Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 31липня 2018 року № 380.
Крім того, суди не врахували, що право на пенсію виникло у позивача за кілька років до його звільнення з військової служби. За таких умов посилання судів, що саме набуття права на вихід на пенсію призвело до звільнення позивача з військової служби, тому в цьому випадку підлягає застосуванню стаття 37 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), є неправомірним. Також ВЧ А2847 зазначила, що після свого звільнення з військової служби і прийняття житловою комісією рішення про його зняття з квартирного обліку позивач звернувся до відповідних державних структур щодо оформлення пенсії. З копії пенсійного посвідчення позивача відомо, що воно оформлено у січні 2019 року. Отже, звільнення позивача з військової служби жодним чином не було пов`язано з його виходом на пенсію.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 квітня 2021 року справа № 456/2650/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ А2847 на посаді оперативного чергового командира пункту військової частини. На підставі наказу командира Повітряного командування "Захід" по особовому складу від 14 вересня 2018 року № 73 капітана ОСОБА_1, оперативного чергового командного пункту зенітного ракетного полку звільнено у запас із правом носіння військової форми одягу за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).
Згідно з витягом з наказу командира ВЧ А2847 від 14 листопада 2018 року № 265 ОСОБА_1 з 14 листопада 2018 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. ОСОБА_1 має вислугу років у Збройних Силах України 31 рік 03 місяці 13 днів, підлягає направленню на військовий облік до Стрийського ОМВК Львівської області. Термін набуття права на звільнення - 08 жовтня 2015 року.
З витягу з протоколу засідання житлової комісії ВЧ А2847 від 29 листопада 2018 року № 175 встановлено, що на підставі витягу з наказу командира військової частини А2847 від 14 листопада 2018 року № 265 відповідно до підпункту 3 пункту 26 Правил обліку громадян у зв`язку з припиненням трудових відносин з військовою частиною А 2847, а саме звільненням з військової служби за контрактом за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), вирішено зняти капітана запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку у ВЧ А2847 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи, а саме: він, дружина - ОСОБА_2, 1963 року народження, син - ОСОБА_3, 1985 року народження, дочка - ОСОБА_4, 1996 року народження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.