ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 280/101/19
адміністративне провадження № К/9901/673/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представника позивача - Сірої Е. К.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (суддя Новікова І. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року (судді Чабаненко С. В., Чумак С. Ю., Юрко І. В.) у справі № 280/101/19 за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Енергодарської міської ради, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, Управління комунальної власності Енергодарської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, про стягнення коштів та звернення стягнення на майно за податковим боргом,
УСТАНОВИЛА:
Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до суду з позовом, в якому просило солідарно стягнути 12 207 198,59 грн податкового боргу (6 037 335,10 грн податку на додану вартість та 6 169 863,49 грн податку на прибуток підприємств) Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (далі - Підприємство) за рахунок коштів та майна Енергодарської міської ради, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради та Управління комунальної власності Енергодарської міської ради.
Запорізький окружний адміністративний рішенням від 25 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.
При цьому суди виходили з того, що позивачем недодержано встановленого статтею 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України) порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Підприємство у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6 червня 2017 року в справі № 808/1246/17 задоволено позовну заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо стягнення з Підприємства 3 435 897,50 грн податкового боргу; постановою цього ж суду від 8 грудня 2017 року в справі № 808/2778/17 задоволено позовну заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо стягнення з Підприємства 1 948 763,39 грн податкового боргу; постановою цього ж суду від 22 червня 2018 року в справі № 808/1195/18 задоволено позовну заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо стягнення з Підприємства 3 505 878,60 грн податкового боргу; 27 квітня 2018 року Підприємством подано до Енергодарської ОДПІ "Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства" за 2017 рік, якою визначено до сплати в бюджет 6 179 818,00 грн податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (станом на 28 квітня 2018 року податковий борг за поданою декларацією становив 6 169 863,49 грн).
За доводами податкового органу, вжиті ним заходи щодо погашення податкового боргу Підприємства, не дали результату, оскільки інкасові доручення повертались без виконання, виконавчі листи повертались органами Державної виконавчої служби (далі - ДВС) без прийняття, а у Підприємства відсутнє рухоме та не рухоме майно, на яке може бути поширено податкову заставу відповідно до положень ПК України.
Також, позивач вказував на те, що він неодноразово звертався до Енергодарської міської ради та Виконавчого комітету Енергодарської міської ради з поданнями щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу цього платника податків; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків. Однак, відповідачами жодних з перелічених рішень прийнято не було, що зумовило звернення до суду з даною позовною заявою.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що податковим органом недодержано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 95.1 ст. 95 цього Кодексу встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 96.1 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1 виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2 затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3 ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4 прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Згідно з пунктом 96.3 цієї статті відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
За змістом наведених норм лише дотримання процедури досудових дій, дає право контролюючому органу звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти місцевого самоврядування.
Так, обов`язок контролюючого органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді від такого органу місцевого самоврядування. При цьому лише за умови, що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Зокрема, передумовою звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування (органу виконавчої влади) у порядку статті 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.
При цьому застосування передбаченої статтею 96 ПК України процедури є допустимим за умови неможливості погашення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 ПК України, та недостатності суми коштів, отриманих від продажу майна платника для погашення податкового боргу.
Судами встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття зазначених вище заходів для погашення податкового боргу платника, у тому числі щодо складення акта опису майна у податкову заставу або відсутності такого майна.
Контролюючим органом 25 жовтня 2017 року направлено до Енегодарської міської ради та Виконавчого комітету Енергодарської міської ради подання про прийняття рішення в порядку вимог статті 96 ПК України.
28 листопада 2018 року контролюючим органом прийнято рішення про опис майна в податкову заставу та направлено до відповідачів у справі запит щодо надання інформації та направлення копії рішення про опис майна у податкову заставу.
На виконання запиту Підприємство повідомило, що станом на 20 грудня 2018 року у нього відсутнє майно, яке відповідає вимогам пункту 87.3 статті 87 ПК України та яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
При цьому контролюючий орган не вжив заходів щодо виявлення майна та активів Підприємства, на які можливо звернути стягнення відповідно до вимог Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 586, а здійснив лише перевірку електронних баз даних, за якими було встановлено накладення арешту на рухоме та нерухоме майно органами ДВС.
Крім того, суди звернули увагу на те, що інкасові доручення повертались без виконання не у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках Підприємства, а у зв`язку з відсутністю коштів вільних від арешту, накладеного органами ДВС; контролюючим органом належним чином не досліджено можливість погашення податкового боргу за рахунок готівки, яка надходить до Підприємства; після прийняття рішення 28 листопада 2018 року про опис майна у податкову заставу контролюючий орган не звертався до органу місцевого самоврядування в управлінні якого перебуває Підприємство з поданням про прийняття рішення в порядку статті 96 ПК України.
Встановивши, що контролюючим органом не дотримано процедури досудових дій щодо стягнення податкового боргу, суди дійшли правильного висновку про безпідставність його звернення з цим позовом до суду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів